Постанова

від 19.12.2023 по справі 160/3952/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 160/3952/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В.,

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі №160/3952/22 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про визнання протиправними дій та зобов`язання утриматись від вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про визнання протиправними дій та зобов`язання утриматись від вчинення дій.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2022 відкрито провадження у справі № 160/3952/22 та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 року задоволено клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія Інгосстрах", відповідно до п.5 ч.1 ст. 240 КАС України залишено без розгляду позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія Інгосстрах" до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Акціонерне товариство "Комерційний Банк "Приватбанк" про визнання протиправними дій та зобов`язання утриматись від вчинення дій.

09.05.2023 представник третьої особи подав до суду клопотання, в якому просить суд вирішити питання про відшкодування АТ КБ «ПриватБанк» у справі № 160/3952 судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) за рахунок ПрАТ «Інгосстрах» у загальному розмірі 275 020 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», не погодившись з судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні заяви, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Відмовляючи в задоволені заяви, суд виходив з того, що у цьому випадку положення ч. 10 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути застосовані, оскільки позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, а не внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 10 статті 139 КАС України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 11 статті 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується нею за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така третя особа заявлені позовні вимоги.

За загальним правилом при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень; при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Положення статті 139 КАС України дають підстави вважати, що зі сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягають стягненню лише судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом в постановах від 27 травня 2019 року у справі №821/410/17, від 22 січня 2020 року у справі №808/2832/17 та постановах від 27 травня 2021 року у справі №480/6187/20, від 19 жовтня 2021 року у справі №520/13581/2020, від 01 лютого 2022 року справа № 320/6751/18, від 28 вересня 2023 року справа №640/17408/19, від 29 листопада 2023 року справа № 815/1477/18.

Колегія суддів зазначає, що у даній справі, позов залишено без розгляду, заявник брав участь як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступав у справі на стороні відповідача, який виступає за даних правовідносин суб`єктом владних повноважень, та заперечував заявлені позовні вимоги.

Таким чином, судові витрати, понесені заявником, відшкодовуються у тому ж порядку, у якому відшкодовувались би судові витрати відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тобто в порядку частини 10 статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі № 821/410/17, від 19 листопада 2020 року у справі № 820/1253/18, від 22 березня 2023 року у справі № 815/1482/18.

Верховний Суду у постанові від 29 серпня 2022 року у справі №855/2/20 зауважив, що підстави для залишення позову без розгляду, передбачені ст. 240 КАС України, можна поділити на ті, що пов`язані:

- з недоліками позовної заяви, що перешкоджають розгляду справи (відсутність у особи адміністративної процесуальної дієздатності; невідповідність позовної заяви вимогам статей 160, 161, 172 КАС України; пропуск строку звернення до суду з позовом; наявність у провадженні цього або іншого суду справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав);

- з бездіяльністю позивача (повторне неприбуття у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки; ненадання доказів, витребуваних судом, необхідних для вирішення спору);

- активними діями позивача (подання заяви про залишення позову без розгляду).

Ужите у ч. 10 ст. 139 КАС України формулювання щодо «необґрунтованих дій позивача» слід тлумачити індивідуально у контексті оцінки обставин, які передували поданню заяви про залишення позову без розгляду.

Суд наголошує, що необхідною умовою для застосування положень частини 10 статті 139 КАС України у разі залишення позову без розгляду у справі, є доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій. Під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне та/або штучне ініціювання судового провадження тощо. При цьому заявник у такому випадку повинен надати суду вмотивоване та підтверджене доказами клопотання про компенсацію відповідних витрат із зазначенням, у чому саме полягають відповідні необґрунтовані дії позивача.

У цій справі, третя особа не довела факту вчинення з боку позивача дій, які можна визнати необґрунтованими в розумінні статті 139 КАС України.

При цьому, саме по собі пред`явлення позову до суду та залишення позову без розгляду у справі, не можуть бути достатнім свідченням необґрунтованості дій позивача.

Аналогічні підхід викладений у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 820/4347/17, 18.03.2020 у справі № 280/5628/18, від 22 березня 2023 року у справі № 815/1482/18.

Також, суд повторно наголошує, що положення статті 139 КАС України дають підстави вважати, що зі сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягають стягненню лише судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином, вимога третьої особи про стягнення з позивача судових витрат є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі №160/3952/22- залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі №160/3952/22- - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.В. Чабаненко

суддяС.В. Білак

суддяІ.В. Юрко