Постанова

від 22.01.2024 по справі 380/4575/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/4575/23 пров. № А/857/20020/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року (головуючого судді Кузана Р.І., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 15 год. 11 хв. за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів повний текст рішення складено 12.10.2023) у справі №380/4575/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 10.03.2023 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області в якому просить визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області щодо скасування індексації грошової компенсації за втрату працездатності, отриману в результаті захворювання пов`язаного з виконанням робіт, по ліквідації наслідків аварії Чорнобильській АЕС в період проходження військової служби, зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області перерахувати з 01.01.2023 грошову компенсації за втрату працездатності, отриману в результаті захворювання пов`язаного з виконанням робіт, по ліквідації наслідків аварії Чорнобильській АЕС в період проходження військової служби, з врахуванням індексації за попередні роки (2017 - 2022), зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області здійснити виплату перерахованої грошової компенсації за втрату працездатності, отриману в результаті захворювання пов`язаного з виконанням робіт, по ліквідації наслідків аварії Чорнобильській АЕС в період проходження військової служби, з врахуванням індексації за попередні роки (2017 - 2022) (заборгованості) з врахуванням проведених платежів, однією сумою.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов повністю. Вказує, що Конституційний Суд України у своїх рішеннях не раз наголошував, що Закон Про держбюджет не може розповсюджуватись на інші Закони, зупиняти їх чи міняти. У рішенні від 22.05.2008 №10-рп/2008 встановлено, що затвердження Державного бюджету України належить до повноважень Верховної Ради України (пункт 4 частини першої статті 85, частина перша статті 96 Конституції України) і відбувається виключно у формі закону (пункт 1 частини другої статті 92, частина друга статті 95 Конституції України. Згідно зі статтями 96, 116 Конституції України проект закону про Держбюджет розробляє і подає до Верховної Ради України Кабінет Міністрів України разом із доповіддю про хід виконання Державного бюджету України поточного року, а його дія в часі обмежується конкретним періодом - з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - іншим періодом. У Рішенні від 14 грудня 2000 року N 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Конституційний Суд України зазначив, що «рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов`язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150)» (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини. А тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими Законами (абзац четвертий, п`ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини). У зв`язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що «зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України» (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини). При прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу I) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них нечинними (розділ II). Пункт 5.4. Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони. Зазначає постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21. Також суд першої інстанції не прийняв до уваги пояснення позивача стосовно підстав якими виникає необхідність проведення індексації грошових доходів у 2023 році. Починаючи з січня 2023 Управління припинило нарахування і виплату індексації грошової компенсації за втрату працездатності в результаті професійного захворювання, підставою є пункт 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», що є протиправним. Судом не взято до уваги роз`яснення окремих міністерств Кабінету Міністрів України, а саме лист Міністерства економіки від 21.02.2023 №4707-05/7400-07 «Про надання роз`яснення», лист Міністерства соціальної політики України від 02.05.2023 №11/0/215-23 «Щодо збереження суми індексації та грошового забезпечення, яка виникла за період до січня 2023 року», якими дається роз`яснення щодо проведення індексації грошових доходів населення у 2023 році.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2023 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є ліквідатором аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії А №174144 від 21.10.1992.

Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 05.09.2017 у справі № 459/1370/17 позов ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Червоноградської міської ради про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області стосовно відмови в нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошової виплати за часткову втрату працездатності, отриману в результаті захворювання, пов`язаного з виконанням робіт, по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період проходження військової служби неправомірними. Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області нарахувати з 11.04.2017 і щомісячно виплачувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за втрату працездатності в результаті професійного захворювання, з врахуванням проведеної індексації.

15.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області із заявою щодо причин скасування індексації за всі попередні роки.

Листом від 20.02.2023 №446/1-7 Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області вказало, що на виконання постанови Червоноградського міського суду Львівської області від 05.09.2017 у справі № 459/1370/17 з квітня 2017 року проводило нарахування та виплату компенсації разом з індексацією. 01 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про державний бюджет України на 2023 рік», пунктом 3 Прикінцевих положень було зупинено на 2023 рік дію низки законів, а саме: Закон України «Про індексацій грошових доходів населенню».

Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо припинення виплати індексації, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову у зв`язку з зупиненням дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а тому у відповідача не було обов`язку нараховувати та виплачувати позивачу індексацію грошової компенсації у період з 01.01.2023.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-ХІІ), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті. Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв`язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат. Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв`язку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (стаття 2 Закону №1282-ХІІ).

Відповідно до статті 3 Закону №1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, відповідно до підпункту 6 пункту 2 якого, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхова виплата дитині, яка народилась інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності).

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є ліквідатором аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії А №174144 від 21.10.1992.

Червоноградським міським судом Львівської області у постанові від 05.09.2017 у справі № 459/1370/17, яке набрало законної сили, вказано, що щомісячна грошова виплата у зв`язку з частковою втратою працездатності, отриманої в наслідок захворювання пов`язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період проходження військової служби є об`єктом індексації та зобов`язано відповідача виплачувати таку компенсацію з урахуванням індексації.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено зупинити на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111 із наступними змінами).

Колегія суддів звертає увагу, що вказана норма підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. При цьому ця норма є чинною на даний час та не визнавалась неконституційною.

Суд також враховує інститут дії закону в часі, а саме, можливість впливу на права позивача змін внесених у Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», саме з 01.01.2023. У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Проаналізувавши наведені норми законодавства в сукупності з обставинами даної справи й наявними у ній доказами, колегія суддів дійшла висновку про те, що право на грошову компенсації за втрату працездатності, отриману в результаті захворювання пов`язаного з виконанням робіт, по ліквідації наслідків аварії Чорнобильській АЕС з урахуванням індексації може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для виплати. Однак, в даний час на законодавчому рівні фактично зупинено дію права на нарахування індексації позивачу.

Таким чином, у відповідача не було правових підстав для здійснення, на підставі звернення позивача, такої виплати, у зв`язку із чим відповідач, приймаючи рішення про відмову у виплаті індексації позивачу, діяв на підставі, в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також наголошує на тому, що зупинення права позивача на нарахування та виплату компенсації разом з індексацією носить тимчасовий характер та стосується значного кола осіб; це право може бути відновлено виключно у випадку прийняття Верховною Радою України відповідного закону або Кабінетом Міністрів України.

Відповідно колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у зв`язку з зупиненням дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у відповідача не було обов`язку нараховувати та виплачувати позивачу індексацію грошової компенсації у період з 01.01.2023 на виконання постанови Червоноградського міського суду Львівської області від 05.09.2017 у справі № 459/1370/17.

Колегія суддів також зазначає, що відповідач виконував рішення у справі № 459/1370/17 в повному обсязі, з квітня 2017 року проводив нарахування і виплату компенсації разом з індексацією і на грудень 2022 року проведена виплата склалась в сумі 1036,47 грн., однак з 01.01.2023 у зв`язку з набранням чинності Закон України «Про державний бюджет України на 2023 рік «за січень-лютий 2023 року ОСОБА_1 проведена виплата грошової компенсації за втрату працездатності в результаті професійного захворювання без врахування індексації (виплата склала 596,70 грн. призначена за рішенням суду).

Стосовно доводів апеляційної скарги із посиланням на рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008, то колегія суддів зазначає, що це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону №1282-XII приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX від 03.11.2022, який, як вже зазначалося вище, підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у даній справі.

При цьому суд враховує, що розмір індексації по суті є змінною величиною, який щоразу змінюється в залежності від зміни індексу споживчих цін у поточному місяці. Тому, доводи позивача щодо необхідності виплати йому у 2023 році грошової компенсації щомісячно з урахуванням суми індексації, нарахованої станом на грудень 2022 року, суд вважає необґрунтованими.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд не приймає доводи скаржника, які ґрунтуються на висновках Верховного Суду, викладених в постановах від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, оскільки правовідносини в цих справах та оскаржуваному рішенні суду не є однаковими.

Щодо доводів апелянта із роз`ясненням Міністерства економіки від 21.02.2023 №4707-05/7400-07 «Про надання роз`яснення», лист Міністерства соціальної політики України від 02.05.2023 №11/0/215-23 «Щодо збереження суми індексації та грошового забезпечення, яка виникла за період до січня 2023 року», якими дається роз`яснення щодо проведення індексації грошових доходів населення у 2023 році, то колегія суддів вважає, що такі листи не є нормативно-правовими актами, вони носять інформаційний, рекомендаційний характер і не встановлюють нових правових норм.

Колегія суддів дійшла висновку, що враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, позовні вимоги до задоволення не підлягають, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У Рішенні від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 (пункт 5) Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував положення актів міжнародного права. Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави, тобто кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва, проте відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

У Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (пункт 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.

Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. В даному рішенні Конституційний Суд спирається на Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, який встановлює загальний обов`язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що, з`ясовуючи, чи існує позитивне зобов`язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».

У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).

Європейський суд з прав людини у рішенні «Великода проти України» від 3 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року у справі №380/4575/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст постанови складено 24.01.2024