Постанова

від 25.01.2024 по справі 807/1019/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року

м. Київ

справа № 807/1019/16

касаційне провадження № К/9901/285/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,

розглянув у письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 (головуючий суддя - Гудим Л.Я., судді - Довгополов О.М., Святецький В.В.) у справі за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області про визнання протиправними дій,-

УСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» (далі у тексті - позивач, Підприємство, платник) звернулось до суду з позовом до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області (далі у тексті - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними дії Інспекції по проведенню камеральної перевірки щодо своєчасної сплати податку на прибуток та частині чистого прибутку, що підлягає сплаті до загального бюджету, за період з 01.01.2014 по 31.07.2014, результати якої оформлені актом від 04.08.2016 №18/07-01-12-02.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на порушення контролюючим органом положень статей 75, 77, 78, 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), частини 2 статі 19 Конституції України. Позивач зазначив про відсутність у контролюючого органу правових підстав для проведення камеральної перевірки з питань своєчасної сплати податку на прибуток, оскільки зазначені питання є предметом документальної перевірки.

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 04.10.2017 позов задовольнив, визнав протиправними дії Інспекції по проведенню камеральної перевірки щодо своєчасності сплати податку на прибуток та частини чистого прибутку Підприємства, результати якої оформлені актом від 04.08.2016 №18/07-01-12-02.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача по проведенню камеральної перевірки щодо своєчасної сплати податку на прибуток та частині чистого прибутку, що підлягає сплаті до загального бюджету, за період з 01.01.2014 по 31.07.2014, є протиправними, оскільки перевірка своєчасності сплати цього податку повинна бути предметом виключно документальної перевірки.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 12.12.2017 скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на дату вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи), не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору, а дії контролюючого органу щодо проведення камеральної перевірки та викладення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства не порушують його прав та законних інтересів.

Позивач, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник доводить, що предметом спору у даній справі є дії відповідача по проведенню камеральної перевірки своєчасності сплати податкових зобов`язань, а не акт перевірки. Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи даний спір, дійшов до хибного висновку про безпідставність позовних вимог про визнання протиправними дій податкового органу по проведенню камеральної перевірки внаслідок відсутності порушеного права, з тих мотивів, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, не зумовлює будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялась, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Також, у касаційній скарзі позивач просить стягнути на його користь з відповідача судові витрати.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить відмовити позивачу у задоволенні касаційної скарги.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.01.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.01.2024 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 25.01.2024.

Відповідачем заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача згідно з частиною першою статті 52 КАС України, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537, від 30.09.2020 №893, наказів ДПС України від 30.09.2020 №529, від 24.12.2020 №755.

Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача - Ужгородську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області - його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Закарпатській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44106694).

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено камеральну перевірку відповідача щодо своєчасної сплати податку на прибуток та частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до загального бюджету за період з 01.10.2014 по 31.07.2016, за результатами якої складено акт від 04.08.2016 №18/07-01-12-02.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку, що дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.07.2016 та частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до загального бюджету за період з 01.10.2014 по 31.07.2016, за що передбачена відповідальність пунктом 126.1 статті 126 глави 11 розділу ІІ ПК України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 20.1.4 статті 20 ПК України встановлено право контролюючих органів проводити перевірки платників податків.

Даною нормою визначено, що ці перевірки повинні проводитися в порядку, встановленому ПК України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (у редакції, чинній на дату проведення перевірки) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Наведені законодавчі норми свідчать про те, що законодавець встановив виключні підстави для проведення камеральної перевірки, а саме: на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Виходячи із змісту підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України перевірку своєчасності сплати податків контролюючий орган уповноважений проводити в рамках документальної перевірки, в той час, як камеральною перевіркою можливість розгляду вказаного питання, на момент проведення контролюючим органом камеральної перевірки позивача, законом не була передбачена.

З 01.01.2017 підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 доповнено абзацом другим згідно із Законом №1797-VIII від 21.12.2016 наступного змісту: «предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах».

Таким чином, Законом України №1797-VIII від 21.12.2016 до переліку питань, які можуть бути предметом камеральної перевірки, віднесено і своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання.

Враховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що у контролюючого органу були відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки у липні 2016 року досліджувати своєчасність сплати платником податків податкових зобов`язань. Контролюючий орган, здійснюючи перевірку своєчасності сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов`язань, вийшов за межі предмету камеральної перевірки.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 КАС України).

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача - Ужгородську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області - його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Закарпатській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44106694).

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 скасувати, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 залишити в силі.

Стягнути на користь Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 756,00 грн (дві тисячі сімсот п`ятдесят шість гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головним управлінням ДПС у Закарпатській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44106694).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева С.С. Пасічник Р.Ф. Ханова