Постанова

від 12.12.2017 по справі 807/1019/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/10483/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода до Ужгородської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2016 року Комунальне підприємство Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода звернулося до суду з позовом до Ужгородської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - Ужгородська ОДПІ), в якому просило визнати протиправними дії відповідача по проведенню 04.08.2016 року камеральної перевірки сплати податку на прибуток за період з 01.01.2014 року по 31.07.2014 року та частині чистого прибутку, що підлягає сплаті до загального бюджету за період з 01.01.2014 року по 31.07.2014 року, результати якої оформлені актом №18/07-01-12-02 від 04.08.2016 року Про результати камеральної перевірки щодо своєчасності сплати податку на прибуток та частини чистого КП Водоканал м. Ужгорода (код ЄДРПОУ 03344326) , в частині порушення вимог ст. 75, 77, 78, 79 Податкового кодексу України та ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року позов задоволено; визнано протиправними дії Ужгородської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Закарпатській області по проведенню камеральної перевірки щодо своєчасності сплати податку на прибуток та частини чистого прибутку Комунального підприємства Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода , результати якої оформлені актом від 04.08.2016 року за №18/07-01-12-02; присуджено на користь Комунального підприємства Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода судові витрати у розмірі 1 378,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Закарпатській області.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, Ужгородська об єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області оскаржила її в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити, з підстав, викладених у своїй апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що 04.08.2016 року Ужгородською ОДПІ було проведено камеральну перевірку Комунального підприємства Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода .

За результатами проведеної перевірки складено акт №18/07-01-12-02 від 04.08.2016 року, згідно якого податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме підприємством порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов язання по податку на прибуток та частини чистого прибутку та нараховано штрафну санкцію у розмірі відповідно 245 860,44 грн. та 56055,08 грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що своєчасність сплати податку на додану вартість може бути предметом виключно документальної перевірки, відтак дії відповідача по проведенню камеральної перевірки щодо своєчасності сплати податку на додану вартість є протиправними.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є помилковим, виходячи з наступного.

Право податкового органу на проведення камеральної перевірки передбачено п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній на час проведення перевірки), згідно якого органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Загальне поняття акта перевірки наведено у п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого чинним на той час наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772), згідно з яким акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС України.

Обов язковою ознакою дій суб єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб єктів відповідних правовідносин і мають обов язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов язкових юридичних наслідків.

Отже, предметом оскарження можуть бути дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що акт перевірки не є рішенням суб єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в подібній справі (постанова від 10.09.2013 року у справі за позовом ТзОВ ОСОБА_1 Сервіс до ДФІ у Волинській області), які в силу ст. 244-2 КАС України є обов язковими для судів при застосуванні норм права.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що дії податкового органу щодо проведення камеральної перевірки та викладення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства не порушують його прав та законних інтересів, тому підстав для задоволення позовних вимог не знаходить.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповного з ясування усіх обставин, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ужгородської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області задовольнити, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі №807/1019/16 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

ОСОБА_2

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14.12.2017 року.