Ухвала

від 25.01.2024 по справі 196/135/24

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 196/135/24

№ провадження 2-з/196/12/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2024 року смт. Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в особі судді Бабічевої Л.П., розглянувши у приміщенні суду в смт.Царичанка в порядку письмового провадження заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КАПІТАЛ-ДНІПРО" про забезпечення позову у цивільнійсправі запозовом Товаристваз обмеженоювідповідальністю "Фінансовакомпанія "КАПІТАЛ-ДНІПРО"до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Царичанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Фрізен Наталія Юріївна, про визнання договору дарування земельної ділянки від 11.10.2022 року недійсним, яка подана представником позивача - адвокатом Маєвською Катериною Вікторівною,-? ?

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КАПІТАЛ-ДНІПРО", інтереси якого представляє адвокат Маєвська К.В., звернулося до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору дарування земельної ділянки від 11.10.2022 року недійсним.

Одночасно з позовною заявою до Царичанського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява ТОВ "Фінансова компанія "КАПІТАЛ-ДНІПРО", інтереси якогопредставляє адвокатМаєвська К.В., прозабезпечення позову,в якійпозивач проситьзабезпечити позовшляхомнакладення арешту на земельну ділянку, розташовану на території Царичанської селищної ради Дніпровського (раніше Царичанського) району Дніпропетровської області, площею 2,0000 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1225680500:02:001:0095.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Капітал-Дніпро» та Фермерське господарство «Дніпро», код ЄДРПОУ 24608019, уклали між собою наступні договори: Договір про надання фінансового кредиту № ФК 060121Д від 06.01.2021 року та Договір про надання фінансового, кредиту № ФК060121Д/2 від 06.01.2021 року. В якості забезпечення виконання Позичальником зобов`язання за означеними Кредитними договорами між Позивачем (Кредитором) та ОСОБА_1 був укладений: Договір поруки № ФК060121/1 від 06.01.2021р. та Договір поруки № ФК060121/3 від 06.01.2021 р. Згідно вказаних Договорів поруки ОСОБА_1 поручився перед Позивачем (Кредитором) за виконання Позичальником своїх обов`язків за Договором про надання фінансового кредиту № ФК 060121Д від 06.01.2021 року та Договором про надання фінансового, кредиту № ФК060121Д/2 від 06.01.2021 року. Так, ОСОБА_1 відповідає перед позивачем за порушення зобов`язання Позичальником.

Водночас, Позичальник не виконував свої зобов`язання за Кредитними договорами належним чином. 22.06.2022 року Позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просив стягнути з Позичальника та Поручителя заборгованість за Кредитними договорами, з огляду на неналежне виконання Позичальником умов Кредитних договорів в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів. Господарським судом Дніпропетровської області 20.10.2022 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, про що винесено ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2022 року у справі №904/1615/22. 07.12.2023 року Господарський суд Дніпропетровської області видав накази про примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 у справі №904/1615/22, яке набрало законної сили 01.11.2023.

У даних правовідносинах Позивач виступає Кредитором, а відповідач ОСОБА_1 виступає Поручителем, що відповідає за зобов`язаннями Позичальника по Кредитним договорам.

Предметом поданої до суду позовної заяви є визнання Договору дарування від 11.10.2022 року, зареєстрованого в реєстрі за №325 державним нотаріусом Фрізен Н.Ю. недійсним. Позивач обґрунтовує позовні вимоги існуванням обставин фраудаторності вказаного правочину та при укладенні Договору відповідач ОСОБА_1 порушив ст.13 ЦК України, а саме діяв недобросовісно.

Предметом спірного Договору дарування є земельна ділянка, розташована на території Царичанської селищної ради Дніпровського (раніше Царичанського) району Дніпропетровської області, площею 2,0000 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1225680500:02:001:0095. Сторони Договору дарування пов`язані родинними відносинами та являються батьком та сином.

Первісний власник - відповідач ОСОБА_1 після відкриття Господарським судом Дніпропетровської області провадження у справі №904/1615/22 здійснив безоплатне відчуження свого майна близькому родичу з метою унеможливити звернення стягнення позивачем.

З огляду на викладене, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до того, що земельна ділянка, яка є предметом оспорюваного Договору дарування, може бути в черговий раз відчужена його теперішнім власником третім особам, що може ускладнити виконання рішення суду, ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Згідно з положеннями ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд доходить такого.

Згідно з положеннями ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №308/8567/2014 від 14 червня 2021 року зазначив, що у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки вже потім вирішувати питання про забезпечення позову; у разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду, істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни «Пропрактику застосуваннясудами цивільногопроцесуального законодавствапри розгляді заявпро забезпеченняпозову» №9від 22.12.2006року роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що між сторонами дійсно виник спір, предметом якого є вимога позивача до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 11.10.2022 року, який зареєстрований в реєстрі за №325, та скасування рішення державного нотаріуса Фрізен Н.Ю. про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - земельну ділянку, розташовану на території Царичанської селищної ради Дніпровського (раніше Царичанського) району Дніпропетровської області, площею 2,0000 га, кадастровий номер: 1225680500:02:001:0095.

Таким чином, предметом позову є договір дарування, згідно якого ОСОБА_1 11.10.2022 року подарував ОСОБА_2 земельну ділянку, розташовану натериторії Царичанськоїселищної радиДніпровського (ранішеЦаричанського)району Дніпропетровськоїобласті,площею 2,0000га,кадастровий номер:1225680500:02:001:0095, а саме відчужив дану земельну ділянку безоплатно на користь ОСОБА_2 .

Отже, фактично об`єктом спору у даній справі є земельна ділянка,площею 2,0000 га, з кадастровим номером: 1225680500:02:001:0095, власником якої є ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що первісний власник - відповідач ОСОБА_1 після відкриття Господарським судом Дніпропетровської області провадження у справі №904/1615/22 здійснив безоплатне відчуження свого майна близькому родичу з метою унеможливити звернення стягнення позивачем.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 року у справі №904/1615/22, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2023 року, стягнуто солідарно з Фермерського господарства "Дніпро" (51010, Дніпропетровська область, Царичанський район, село Бабайківка, вулиця Українська, будинок 38, ідентифікаційний код 24608019), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро" (49000, місто Дніпро, вулиця Глинки, будинок 7; ідентифікаційний код 35740385) 24 061 780,30 грн. заборгованості за кредитом за договором про надання фінансового кредиту № ФК060121Д від 06.01.2021, 240 717,20 грн. комісії; 10 544 600,54 грн. заборгованості за кредитом за договором про надання фінансового кредиту № ФК060121Д/2 від 06.01.2021, 144 520,16 грн. комісії; стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро" (49000, місто Дніпро, вулиця Глинки, будинок 7; ідентифікаційний код 35740385) 174 958,09 грн. судового збору (судові рішення досліджені судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є у вільному доступі).

Перевіривши доводи позивача та матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, у разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення, у разі задоволення якої, не вимагатиме примусового виконання, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/8225/20, від 13.01.2021 у справі №910/9855/20, від 07.10.2021 у справі №910/2287/21.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що між сторонами існує реальний спір про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки у зв`язку з бажанням позивача забезпечити виконання рішення суду по іншій справі за рахунок цього майна.

Також враховуючи вірогідність того, що відповідач ОСОБА_2 , якому земельна ділянка була безоплатно відчужена відповідачем ОСОБА_1 , може розпорядитися цим майном як одноособовий власник шляхом подальшого відчуження даної земельної ділянки третім особам, суд доходить висновку, що зазначене зробить неможливим ефективне відновлення порушених прав позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Суд вважає, що нездійснення обмеження відповідача у праві відчужувати спірне майно на користь третіх осіб та у випадку вчинення відповідачем таких дій означене потягне, у свою чергу, необхідність для позивача подання до суду нових позовних вимог і залучення інших співвідповідачів, що призведе до неефективності судового захисту, не економії процесуального часу та безконтрольного розширення кола задіяних у процесі осіб.

Отже, позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування забезпечення позову унеможливить невиконання рішення суду та сприятиме ефективному захисту та поновленню порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову.

Позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1225680500:02:001:0095.

Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії.

У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі №643/12369/19, зазначено, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Згідно зі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном, здійсненні опечатування або вилученні його у боржника та переданні на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису.

Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Аналізуючи наведені норми права та обставини, на які посилається позивач, суд виходить з того, що арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби - обмеженні права користування майном.

Враховуючи викладене, предмет даного позову, наявність зв`язкуміж заходамизабезпечення позовута предметомпозовних вимогнемайнового характеру, беручи до уваги ту обставину, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся, а також з урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для вжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони відчуження вищевказаного майна.

Суд не вбачає підстав для накладення арешту на вищевказану земельну ділянку, а заборона відчуження нерухомого майна є ефективним способом забезпечення вказаного позову, який не позбавить відповідача та інших осіб права користування нерухомим майном, а спрямований лише на збереження існуючого становища між сторонами.

Таким чином, заява позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Суд зауважує, що? вжиття даного заходу забезпечення позову усуне ризик перереєстрації прав на це майно на третіх осіб, чим зможе запобігти неефективності судового захисту та ускладненню відновлення порушених прав позивача, є співрозмірним та не тягне невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки майно залишається у володінні та користуванні власника, а тимчасово обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про забезпечення позову частково та заборонити вчиняти будь-які дії щодо відчуження земельної ділянки.

За змістом ч. 7 ст. 153, ч. 6 ст. 154ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд вирішує питання зустрічного забезпечення.

Перелік випадків у яких, суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення визначений ч. 3 ст. 154 ЦПК України, є вичерпним.

У даному випадку судом не встановлено обставин для обов`язкового вжиття судом зустрічного забезпечення, а тому суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення за таких обставин.

Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

? На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КАПІТАЛ-ДНІПРО" про забезпеченняпозову - задовольнити частково.

Заборонити вчиняти будь-які дії щодо відчуження земельної ділянки, яка розташована на території Царичанської селищної ради Дніпровського (раніше Царичанського) району Дніпропетровської області, площею 2,0000 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1225680500:02:001:0095, яка на праві власності належить ОСОБА_2 .

В іншій частині заявлених вимог - відмовити.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КАПІТАЛ-ДНІПРО (м.Дніпро, вул.Глинки, буд.7, Дніпропетровської області, ЄДРПОУ -? 35740385).

Боржник: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , с.Бабайківка, РНОКПП - НОМЕР_3 , мешканець АДРЕСА_2 ).

Відповідно до ч. 2 ст.157 ЦПК України копію даної ухвали направити відповідним державним органам для виконання, а також учасникам справи.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?

Суддя Л.П. Бабічева