Постанова

від 25.01.2024 по справі 681/1114/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 681/1114/23

Провадження № 22-ц/4820/217/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Кредитної спілки «Партнер-Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2023 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року Кредитна спілка «Партнер-Плюс» (далі КС «Партнер-Плюс», кредитна спілка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

КС «Партнер-Плюс» зазначила, що 16 червня 2021 року між нею та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №16-К (далі кредитний договір), за умовами якого позивач надав останній кредит у розмірі 47500 грн строком на 24 місяці, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування коштами згідно встановленого графіка. За договорами поруки №16-К від 16 червня 2021 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 поручилися перед кредитною спілкою за виконання ОСОБА_1 обов`язків з повернення кредиту та сплати процентів. ОСОБА_1 не виконала свої обов`язки за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість у розмірі 70769 грн 20 коп., яка складається з 33210 грн неповернутого кредиту та 37559 грн 20 коп. нарахованих процентів.

За таких обставин КС «Партнер-Плюс» просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на свою користь 70769 грн 20 коп. заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь КС «Партнер-Плюс» заборгованість за кредитним договором, що становить 70769 грн 20 коп. і складається з: 33210 грн боргу за неповернутим кредитом і 37559 грн 20 коп. процентів за користування кредитом, - а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі по 894 грн 66 коп. з кожного.

Суд керувався тим, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, яке забезпечене порукою ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а тому з відповідачів на користь кредитної спілки слід стягнути солідарно вказану заборгованість.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що укладений між КС «Партнер-Плюс» і ОСОБА_4 кредитний договір суперечить вимогам чинного законодавства та містить несправедливі умови щодо встановлення процентної ставки за кредитом і черговості погашення вимог за грошовим зобов`язанням. Отже, кредитний договір є нікчемним і не підлягає виконанню, хоча ОСОБА_5 частково виконувала зобов`язання за цим договором.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У своєму відзиві на апеляційну скаргу КС «Партнер-Плюс» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, указуючи на його законність та обґрунтованість.

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не висловили своєї позиції щодо апеляційної скарги.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, і не застосував норми статей 530, 631, 1048 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

У зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду в частині розміру заборгованості за кредитним договором підлягає зміні.

Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

16 червня 2021 року між КС «Партнер-Плюс» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого кредитна спілка надала останній споживчий кредит у розмірі 47500 грн строком на 24 місяці під 80% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункти 1.1, 1.2, 2.1, 3.1 кредитного договору).

ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти щомісячними платежами з дотриманням графіка платежів, що є невід`ємною частиною договору. При цьому ОСОБА_1 мала вносити платежі згідно графіка до 16-18 числа кожного місяця починаючи з липня 2021 року (останній платіж у розмірі 2113 грн 56 року слід було внести до 16 червня 2023 року). У разі порушення строків сплати, передбачених графіком платежів, сума процентів за користування кредитом, яка підлягає сплаті, змінюється в залежності від суми залишку кредиту та строку користування кредитом без внесення змін до графіку платежів (пункти 2.4, 3.3 кредитного договору).

В силу пункту 3.4 кредитного договору якщо дата здійснення чергових платежів згідно графіка платежів припадає на вихідний (святковий, неробочий) день, то здійснення платежів відбувається на наступний за вихідними (святковими, неробочими) днями робочий день кредитодавця і це не вважається порушенням розрахунків.

Пунктом 3.5 кредитного договору визначено, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом відбувається в такому порядку: в першу чергу сплаті підлягають проценти за користування кредитом, а в другу чергу сума кредиту. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за цим договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються інші платежі відповідно до цього договору.

Згідно пункту 4.1 кредитного договору зобов`язання позичальника щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом забезпечується порукою та/або іншими видами забезпечення, що не заборонені законодавством.

За договорами поруки від 16 червня 2021 року №16-К ОСОБА_2 і ОСОБА_3 поручилися перед кредитною спілкою за виконання ОСОБА_1 усіх обов`язків за кредитним договором. При цьому сторони визначили, що у випадку невиконання позичальником зобов`язання за кредитним договором боржник і поручитель несуть солідарну відповідальність перед кредитною спілкою (пункти1.1, 3.1).

З 14 січня 2022 року ОСОБА_1 припинила виконання зобов`язання за кредитним договором.

Станом на 16 серпня 2023 року КС «Партнер-Плюс» нарахувала заборгованість за кредитним договором у розмірі 70769 грн 20 коп., із яких 33210грн неповернутий кредит і 37559 грн 20 коп. проценти.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

а) щодо правовідносин сторін

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Преамбулою Закону України від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі Закон №1023-ХІІ) визначено, що цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону №1023-ХІІ споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

В силу статті 18 Закону №1023-ХІІ що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Як передбачено статтею 11 Закону №1023-ХІІ, цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України від 15 листопада 2016 року №1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі Закон №1734-VIII) до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Із положеньстатті 12Закону №1734-VIII(вредакції начас виникненняспірних правовідносин)слідує,що удоговорі проспоживчий кредитзазначаються: 1)найменуваннята місцезнаходженнякредитодавця такредитного посередника(занаявності),прізвище,ім`я,по батьковіта місцепроживання споживача(позичальника); 2)тип кредиту(кредит,кредитна лінія,кредитування рахункутощо),мета отриманнякредиту; 3)загальний розмірнаданого кредиту; 4)порядок таумови наданнякредиту; 5)строк,на якийнадається кредит; 6)необхідність укладеннядоговорів щодододаткових чисупутніх послугтретіх осіб,пов`язаних зотриманням,обслуговуванням таповерненням кредиту(занаявності); 7)види забезпеченнянаданого кредиту(якщокредит надаєтьсяза умовиотримання забезпечення); 8)процентнаставка закредитом,її тип(фіксованачи змінювана),порядок їїобчислення,у томучислі порядокзміни,та сплатипроцентів; 9)орієнтовна реальнарічна процентнаставка таорієнтовна загальнавартість кредитудля споживачана датуукладення договорупро споживчийкредит.Усі припущення,використані дляобчислення такоїставки,повинні бутизазначені; 10)порядок поверненнякредиту тасплати процентівза користуванняспоживчим кредитом,включно ізкількістю платежів,їх розміромта періодичністювнесення,у виглядіграфіка платежів(уразі кредитуванняу виглядікредитування рахунку,кредитної лініїграфік платежівможе ненадаватися); 11)інформація пронаслідки простроченнявиконання зобов`язаньзі сплатиплатежів,у томучислі розмірнеустойки,процентної ставки,інших платежів,які застосовуютьсячи стягуютьсяпри невиконаннізобов`язання задоговором проспоживчий кредит; 12)порядок таумови відмовивід наданнята одержаннякредиту; 13)порядок достроковогоповернення кредиту; 14)відповідальність сторінза порушенняумов договору. У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За змістом статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

В силу статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Із положеньстатті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором. При цьому будь-яких обмежень щодо розміру процентної ставки за користування кредитом закон не передбачає.

Правові та організаційні засади споживчого кредитування визначають право споживача перед укладенням договору про споживчий кредит отримати від кредитодавця всю необхідну інформацію щодо умов кредитування. Ця інформація надається кредитодавцем споживачу за спеціальною письмовою чи електронною формою шляхом складання сторонами паспорту споживчого кредиту. За умови дотримання такої форми кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит.

Договір про споживчий кредит за своєю формою має відповідати вимогам закону та за своїм змістом не порушувати права споживача. До такого договору не можуть бути включені несправедливі умови, тобто умови, які всупереч принципу добросовісності вносять істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо умови договору про споживчий кредит обмежують права споживача, то ці умови є нікчемними.

Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Зобов`язання за кредитним договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що 16 червня 2021 року між КС «Партнер-Плюс» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого кредитна спілка надала останній кредит на споживчі потреби, а та зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти до 16 червня 2023 року.

ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитного договору та погодилася з його виконанням. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчила свою згоду на отримання споживчого кредиту та нарахування визначених процентів. Отже, вона свідомо визнавала всі умови кредитного договору, виявляла бажання на його укладення та не заявляла про недійсність цього договору.

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 поручилися перед кредитною спілкою за виконання ОСОБА_1 усіх обов`язків за кредитним договором. При цьому поручителі зобов`язалися нести солідарну відповідальність з ОСОБА_1 за виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів.

Після закінчення строку дії кредитного договору ОСОБА_1 не повернула кредитні кошти і не сплатила нараховані проценти.

За таких обстави суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, яке забезпечене порукою ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а тому з відповідачів на користь кредитної спілки слід стягнути солідарно заборгованість.

Умови кредитного договору відповідають вимогам Закону №1734-VIII, не виявляють ознак несправедливих умов, є чіткими та зрозумілими.

Посилання ОСОБА_6 на те, що кредитний договір суперечить вимогам чинного законодавства та містить несправедливі умови, у зв`язку з чим він є нікчемним і не підлягає виконанню, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та чинних нормах закону.

Не спростовують указані висновки суду й інші доводи апеляційної скарги.

б) щодо розміру заборгованості за кредитним договором

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьомуправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

За умовами кредитного договору сторони встановили строк кредитування до 16 червня 2023 року.

КС «Партнер-Плюс» просить стягнути з відповідачів проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку (за період з 17 червня до 15 серпня 2023 року).

Суд першої інстанції помилково не звернув увагу на вказані обставини та неправомірно погодився із заявленим у позовній заяві розміром заборгованості по процентам.

З урахуванням суми неповернутого кредиту, процентної ставки за кредитом і строку кредитування розмір заборгованості становить 66256 грн 28 коп., із яких 33210 грн неповернутий кредит і 33046 грн 28 коп. нараховані проценти (37559,20-(2183,67?16:30)-218,37-2038,09-1091,84).

Саме ця заборгованість має бути стягнута солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КС «Партнер-Плюс».

3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи

ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, а тому з неї та поручителів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КС «Партнер-Плюс» слід стягнути заборгованість у розмірі 66256 грн 28 коп.

Оскільки при вирішенні спору суд першої інстанції неправильно визначив розмір заборгованості за кредитним договором, то в цій частині рішення суду слід змінити.

В решті висновки суду ґрунтуються на зібраних доказах, а ухвалене ним рішення відповідає вимогам закону.

Згідно з частиною четвертою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, оскільки має місце неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання щодо зміни розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов КС «Партнер-Плюс» заявлено з ціною 70769 грн 20 коп. і задоволено на суму 66256 грн 28 коп., тобто на 93,62% (66256,28?100:70769,20).

Тому з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КС«Партнер-Плюс» слід присудити судовий збір за подання позову у розмірі по 837грн 59 коп. з кожної (2684?93,62%:3).

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на 6,38% (100-93,62), то з КС «Партнер-Плюс» на користь останньої слід присудити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 256 грн 86 коп. (2684?150%?6,38%).

Враховуючи вимоги частини десятої статті 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає можливим звільнити КС «Партнер-Плюс» від сплати ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір за подання позову у розмірі 580 грн 73 коп. (837,59-256,86).

Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2023 року в частині розміру заборгованості за кредитним договором та судового збору змінити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (місце проживання 30533, Хмельницька область, Шепетівський район, село Новоселиця; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Кредитної спілки «Партнер-Плюс» (місцезнаходження 30502, Хмельницька область, Шепетівський район, місто Полонне, вулиця Лесі Українки 119; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26515575) 66256гривень 28 копійок заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Кредитної спілки «Партнер-Плюс» (місцезнаходження 30502, Хмельницька область, Шепетівський район, місто Полонне, вулиця Лесі Українки 119; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26515575) 580 гривень 73 копійки судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Кредитної спілки «Партнер-Плюс» (місцезнаходження 30502, Хмельницька область, Шепетівський район, місто Полонне, вулиця Лесі Українки 119; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26515575) 837 гривень 59 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання 30533, Хмельницька область, Шепетівський район, село Новоселиця; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Кредитної спілки «Партнер-Плюс» (місцезнаходження 30502, Хмельницька область, Шепетівський район, місто Полонне, вулиця Лесі Українки 119; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26515575) 837 гривень 59 копійок судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Горгулько Н.А.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 27