Рішення
від 18.01.2024 по справі 523/12156/19
СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/12156/19

Провадження №2/523/1594/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Кисельова В.К.

за участю секретаря - Дзюба Г.І.

за участю представника позивача - адвоката Манушина В.О.

представника відповідача - адвоката Шидерової Н.С.

представника відповідача - адвоката - Шилець А.Р.

розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ « Банк « Фінанси та Кредит» Ірклієнко Юрій Петрович, Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кисельова Надія Володимирівна, про визнання недійсними договорів, скасування запису про право власності ,-

ВСТАНОВИВ:

Підстави заявлених позовних вимог.

В серпні 2019р. ОСОБА_1 звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ « Банк « Фінанси та Кредит» Ірклієнко Юрій Петрович, Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кисельова Надія Володимирівна, про визнання недійсними договорів, скасування запису про право власності. В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилилась на наступні обставини. Так позивач стверджує, що 23 квітня 2019 року всупереч вимогам чинного законодавства за факторинговою операцією між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» - Клієнтом незаконно за договором цесії, як первісним кредитором за споживчим кредитним договором, і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» - фактором або «Новим кредитором» на підставі ст.512, 627 ЦК України був укладений договір про відступлення права вимоги за споживчими кредитними договорами згідно додатків №1-2 до цього до Договору, в тому числі уступки права вимоги за споживчим Кредитним договором Іб-к-102 від 26 березня 2007 року, укладеного між споживачем - ОСОБА_1 і кредитором споживчого кредиту - Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» про надання позичальнику фінансових послуг у вигляді кредиту в сумі 100000 доларів США.

Згідно п. 1.2.3 договору уступки права вимоги за споживчим кредитним договором до Нового кредитора переходить « ...право вимагати належного виконання Боржником зобов`язань за основним договором оплати боржником грошових коштів, оплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього договору, оплати штрафних санкцій у розмірах, передбачених Основним договором...».

В цей же день, 23 квітня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит», як Клієнтом і первісним кредитором, і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» - «Новим кредитором» на підставі закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» були укладені договори про відступлення права вимоги за договорами іпотеки згідно додатку і до Нового кредитора (фактора) перейшло право вимоги за Іпотечним договором від 26 березня 2007 року, засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашник О.В. за реєстровим номером 918 про передачу в іпотеку трьохкімнатної квартири, загальною площею 63,1 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані договори уступки права вимоги, які укладені на підставі ст. ст. 512, 627 ЦК України з порушенням вимог ст.203 ч.1, 3 ЦК України, за змістом договору є договорами цесії, незважаючи на те, що фактично ці договори згідно вимог чинного цивільного законодавства є договорами факторингу, сторонами в якому є клієнт - первісний кредитор і фактор - Новий кредитор.

Договір уступки права вимоги (цесія) не передбачає сторони договору - Клієнта, про якого вказано в договорі уступки права вимоги, як цесії.

Сплату Клієнту за договором уступки права вимоги (факторингу) за споживчим кредитним договором здійснює виключно фактор - Новий кредитор, яким може бути тільки сторона договору факторингу, яка повинна мати визначений законом обсяг повноважень для укладення договорів про надання і отримання фінансових послуг, про що вказується в договорі, до якого переходять усі права та обов`язки, визначені діючим законом «Про захист прав споживачів».

17 липня 2018 року відповідачем 2 - Комунальним підприємством «Агенція реєстраційних послуг» в особі Манюта Сергія Васильовича на підставі цього Договору факторингу, якій незаконно оформлений як договір цесії, за заявою нового кредитору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест», прийняте рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 47817279 від 17.07.2019 року згідно якому право власності на трьохкімнатну квартиру позивача, загальною площею 63,1 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . було переоформлено зі ОСОБА_1 на Нового кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест», внаслідок чого позивач всупереч закону України від 03.06.2014 № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» звернув стягнення на майно, яке підпадає під дію мораторію.

Верховний Суд надав роз`яснення про розмежування договору цесії і договору факторингу, основним критерієм розмежування яких є те, що за договором цесії передаються зобов`язання по заборгованості, по якої настав час сплати без права отримання додаткових доходів у майбутньому (нарахування відсотків за користування коштами, нарахування пені, в розмірі, визначеному кредитним договором, стягнення штрафів, плати за обслуговування кредиту і таке інше), а за договором факторингу передаються зобов`язання які випливають з кредитного договору з правом отримання доходів на майбутнє:

нарахування відсотків за користування кредитними коштами,

нарахування пені, в розмірі, визначеному кредитним договором,

нарахування штрафів за порушення умов кредитного договору відносно страхування іпотечного майна і життя позивача, за несвоєчасного подання передбаченої кредитним договором інформації про стан іпотечного майна,

права збільшення процентної ставки у разі порушення строків повернення коштів і т. інше.

Для отримання цих доходів у майбутньому при здійсненні банківських повноважень за кредитним договором від імені банківської установи за надані фінансові послуги з отриманням штрафів і пені згідно кредитного договору з правом отримання коштів в іноземної валюті необхідно мати ліцензію на здійснення банківської діяльності або ліцензію на надання таких фінансових послуг в іноземної валюті.

За договором цесії (уступки права вимоги) без права отримання доходів на майбутнє за кредитним договором новий кредитор отримує права вимоги на суму заборгованості, визначену банківською установою за договором уступки (цессії) на час укладення договору цесії і Новий кредитор може набути право на отримання процентів і збитків тільки в розмірі і на умовах, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, а не процентів і штрафів, передбачених кредитним договором.

Майбутня вимога (вимога, що може виникнути в майбутньому) не може бути предметом договору про відступлення права вимоги (цесії).

Тлумачення статті 514 ЦК України таким чином, що договором про відступлення права вимоги сторони можуть, серед іншого, визначати також більший обсяг права вимоги, що відступається, аніж обсяг, що існує на момент відступлення у кредитора, суперечить самій суті договору цесії, за яким може відступатися право вимоги в обсязі, який не може перевищувати того обсягу права вимоги, який має цедент станом на момент відступлення свого права вимоги цесіонарію.

Враховуючи недійсність договору уступки права вимоги (цесії),згідно якому Новий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» незаконно отримало права вимоги виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, в тому числі право отримання коштів і процентів в іноземної валюті без ліцензії Національного банку України, а також незаконність звернення стягнення на майно громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті шляхом переоформлення права власності на майно всупереч приписів закону України від 03.06.2014 № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», на підставі ст.16 ЦК України, якою визначені способи захисту цивільних прав та інтересі:

1)визнання права;

2)визнання правочину недійсним;

3)припинення дії, яка порушує право;

4)відновлення становища, яке існувало до порушення;

7) припинення правовідношення

На підставі викладеного позивач просить визнати недійсними:

договір про відступлення права вимоги від 23 квітня 2019 року за споживчими кредитними договорами згідно додатків №1-2 до цього договору, укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» - як первісним кредитором за споживчим кредитним договором, і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» - як Новим кредитором на підставі ст.512, 627 ЦК України і додаток в часті уступки права вимоги за споживчим Кредитним договором 16-к-102 від 26 березня 2007 року, укладеного між споживачем - ОСОБА_1 і кредитором споживчого кредиту - Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» про надання позичальнику фінансових послуг у вигляді кредиту в сумі 100000 доларів США,

договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 23 квітня 2019 року про забезпечення споживчих кредитних договорів згідно додатків №1-2 до цього договору, укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» - як первісним кредитором за споживчим кредитним договором, і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» - як Новим кредитором на підставі ст.512, 627 ЦК України і додаток в часті уступки права вимоги за Іпотечним кредитом від 26 березня 2007 року, засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашник О.В. за реєстровим номером 918 про передачу в іпотеку трьохкімнатної квартири, загальною площею 63,1 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , якій є забезпеченням споживчого Кредитного договору 16к-102 від 26 березня 2007 року, укладеного між споживачем - ОСОБА_1 і кредитором споживчого кредиту - Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» про надання позичальнику фінансових послуг у вигляді кредиту в сумі 100000 доларів США , а також

скасувати запис про право власності №32427770 від 12 червня 2019 року здійснену Комунальним підприємством «Агенція реєстраційних послуг» в особі Манюта Сергія Васильовича в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» на трьохкімнатну квартиру загальною площею 63,1 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ., здійснення якої вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з реєстраційним номером 1873980751101 від 17 липня 2019 року. (Т.1, а.с. 1-3)

В процесі розгляду справи позивачка подала заяву про залучення в якості відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест», а також подала нову редакції позовних вимоги, де вже в якості співвідповідача було додано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест», але позовні вимоги не були змінені. (Т.1, а.с. 36-41)

Рух справи та процесуальні дії суду.

05 серпня 2019р. позовна заява надійшла до суду. (Т.1, а.с. 1-3)

Ухвалою суду від 09.08.2019р. судом було відкрито провадження та призначено розгляд справи на 30.09.2019р.. (Т.1, а.с. 25)

Ухвалою суду від 09.08.2019р. до участі в справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест». (Т.1., а.с. 28)

Ухвалою суду від 09.08.2019р. судом було вжито заходи забезпечення позову та накладений арешт на квартиру АДРЕСА_2 , а також заборонено товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест»(ЄДРПОУ 39306471, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1-Б, оф.207) та будь-яким іншим особам здійснювати дії, направлені на відчуження квартири АДРЕСА_2 , в тому числі реєстрацію/перереєстрацію прав власності, встановлення будь-якого обтяження(іпотека, застава майнових прав) або інших речових прав на неї, здійснювати платежі за цю квартиру, передавати її в оренду. (Т.1, а.с. 31)

Ухвалою суду від 09.08.2019р. судом було витребувано засвідчені копії договорів від 23.04.2019р., укладених між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест», а саме: про відступлення права вимоги, та про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, а також витребувано в комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» документи, на підставі яких в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис №32427770 від 12.06.2019р. про реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» права власності на квартиру АДРЕСА_2 . (Т.1, а.с. 34)

09.10.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» було подано апеляційну скаргу на ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 09.08.2019р.. (Т.1, а.с. 59-81)

15.10.2019р. справу було надіслано до Одеського апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест». (Т.1, а.с. 82)

Постановами Одеського апеляційного суду від 16.04.2020р. ухвали Суворовського районного суду м.Одеси від 09.08.2019р. про забезпечення позову та забезпечення доказів було скасовано, у задоволенні клопотань ОСОБА_1 було відмовлено. (Т.1, а.с. 141-143, 145-147)

28.04.2020р. справу було повернуто до Суворовського районного суду м. Одеси після апеляційного розгляду. (Т.1, а.с. 161)

04.05.2020р. ОСОБА_1 повторно звернулась з клопотанням про забезпечення позову. (Т.1, а.с. 162-165)

Ухвалою суду від 04.05.2020р. клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову було задоволено та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , а також заборонено товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест»(ЄДРПОУ 39306471, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1-Б, оф.207) та будь-яким іншим особам здійснювати дії, направлені на відчуження квартири АДРЕСА_2 , в тому числі реєстрацію/перереєстрацію прав власності, встановлення будь-якого обтяження(іпотека, застава майнових прав) або інших речових прав на неї, здійснювати платежі за цю квартиру, передавати її в оренду. (Т.1, а.с. 180)

12.05.2020р. до Верховного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 16.04.2020р..

Ухвалою Верховного суду від 26.05.2020р. було відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу з Суворовського районного суду м.Одеси. (Т.1, а.с. 196-198)

29.07.2020р. справу було направлено до Верховного суду. (Т.1, а.с. 213)

Постановою Верховного суду 16.09.2020р. постанову Одеського апеляційного суду від 16.04.2020р. ( в частині забезпечення позову) було скасовано та справу направлено на новий розгляду до суду апеляційної інстанції. (Т.1, а.с. 215-221)

Однак, що 27.07.2020р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» було подано апеляційну скаргу на ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 04.05.2020р.. (Т.2, а.с. 1-12)

29.09.2020р. справу було надіслано до Одеського апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест». (Т.2, а.с. 15)

Постановою Одеського апеляційного суду від 22.02.2021р. ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 04 травня 2020 року про забезпечення позову в частині заборони товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» та будь-яким іншим особам здійснювати дії, направлені на відчуження квартири АДРЕСА_2 було скасовано та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні її заяви про забезпечення позову в частині заборони товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» та будь-яким іншим особам здійснювати дії, направлені на відчуження квартири АДРЕСА_2 , в тому числі реєстрацію/перереєстрацію прав власності, встановлення будь-якого обтяження (іпотека, застава майнових прав) або інших речових прав на неї, здійснювати платежі за цю квартиру, передавати її в оренду. В решті ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 04 травня 2020 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 залишено без змін. (Т.2, а.с. 118-120)

Постановою Одеського апеляційного суду від 22.02.2021р. ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 09 серпня 2019 року було скасовано, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, викладеній в прохальній частині її позовної заяви до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кисельової Н.В., товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги, скасування запису про право власності. (Т.2, а.с. 121-122)

02.03.2021р. справа була повернута до суду з апеляційного суду. (Т.2, а.с. 135)

Однак у зв`язку зі звільненням головуючого у першій інстанції судді ОСОБА_2 у відставку, справу автоматизованою системою документообігу було розподіллено судді Кисельову В.К. (Т.2, а.с. 136)

Ухвалою суду від 04.03.2021р. судом було відкрите загальне провадження у справі та підготовче судове зсідання було призначено на 02.04.2021р. о 10.30. (Т.2., а.с. 137-138)

В судове засідання 02.04.2021р. з`явився представник ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» Главацький Ю.А., та у зв`язку з відсутністю відомостей про вручення іншим учасникам справи судових повідомлень про розгляд справи, у справі було оголошено перерву на 19.05.2021р. (а.с. 154-155)

19.05.2021р. в судове засідання з`явились позивачка ОСОБА_1 , а також представник позивача адвокат Манушин В.О. та представник ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» Главацький Ю.А..

За клопотанням сторін у підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву на 31.08.2021р. о 15.00. (Т.2., а.с. 166-168)

28.08.2021р. до суду надійшла заява від ОСОБА_3 про відвід судді Кисельова В.К. (Т.2., а.с. 171-174)

Ухвалою суду від 30.08.2021р. заяву ОСОБА_3 , яка була подана його опікуном ОСОБА_4 про відвід судді Кисельова Вадима Костянтиновича у межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ « Банк « Фінанси та Кредит» Ірклієнко Юрій Петрович, Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кисельової Надії Володимирівни, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» про визнання недійсними договорів, скасування запису про право власності - повернуно заявникові, оскільки була подано особою, яка не є стороною у справі. (Т.2., а.с. 176-177)

31.08.2021р. ОСОБА_1 подала клопотання до канцелярії суду про відкладення розгляду справи, яке було призначено на 31.08.2021р. у зв`язку хворобою. (Т.2, а.с. 179)

31.08.2021р. до суду було подано клопотання від представника ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» про залишення позову без руху. (Т.2, а.с. 180-181)

В судове засідання 31.08.2021р. з`явився представник позивача адвокат Манушин В.О.. (Т.2, а.с. 184-186)

Ухвалою суду від 31.08.2021р. було прийнято до розгляду змінену редакцію позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ « Банк « Фінанси та Кредит» Ірклієнко Юрій Петрович, Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кисельової Надії Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» про визнання недійсними договорів, скасування запису про право власності, а також залучено до участі в справі в якості співвідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест». (Т.2, а.с. 188).

Судом було також оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні у зв`язку зі зміною процесуального статусу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» та надання можливості подати відзив на позову заяву, а тому наступний розгляд справи було призначено на 16.09.2021р. о 11.00.

16.09.2021р. на електрону адресу суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Манушина В.О. про відкладення розгляду справи, яке було призначено на 16.09.2021р. у зв`язку з його зайнятістю в розгляді іншої справи. (Т.2, а.с. 189)

В судове засідання 16.09.2021р. з`явився представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» Главацький Ю.А., та у справі, у зв`язку з неякою позивачки та її представника було оголошено перерву на 07.12.2021р. о 11.00. (Т.2, а.с. 192-193)

В судове засідання 07.12.2021р. з`явився представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» Главацький Ю.А., а також представник позивача адвоката Манушин В.О., в процесі розгляду справи представник позивача подав клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 07.12.2021р. судом було витребувано у ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» належним чином засвідчені копії договорів від 23.04.2019р., укладених між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест», а саме: про відступлення права вимоги, та про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, а також інші додаткові угоди до даної угоди, у рази наявності, витребувано з Юридичного департаменту (реєстраційний відділ) у паперовому вигляді копії документів (з електронної бази), на підставі яких в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис №32427770 від 12.06.2019р. про реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» права власності на квартиру АДРЕСА_2 . (Т.2, а.с. 204)

У зв`язку з витребуванням доказів було оголошено перерву на 14.12.2021р. о 11.00. (Т.2, а.с. 199-202)

13 грудня 2021р. від представника ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» Главацького Ю.А., а також представника позивача адвоката Манушина В.О. надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, яке було призначено на 14.12.2021р. (Т.2, а.с. 205-206)

В судове засідання 14.12.2021р. з`явилась позивачка ОСОБА_1 та судом, у зв`язку з клопотанням про відкладення розгляду справи, було оголошено перерву на 03.03.2022р. о 09.30, а також з резервною датою на 17.03.2022р. о 10.00. (Т.2, а.с. 210-211)

28.12.2021р. до суду надійшли документи на ухвалу суду від 07.12.2021р. з Юридичного департаменту Одеської міської Ради. (Т.2, а.с. 214-244)

28.12.2021р. до суду надійшли документи на ухвалу суду від 07.12.2021р. з ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест». (Т.2, а.с. 245-249, Т.3. а.с. 1-26)

Однак судові засідання, які були призначені на 03.03.2022р. о 09.30, а також 17.03.2022р. о 10.00 судом не були проведені, у зв`язку з розпорядженням В.о. голови Суворовського районного суду м. Одеси №7 від 28.02.2022р. «Про встановлення особливого режими роботи Суворовського районного суду м.Одеси», згідно якого було зупинено розгляд справ. (Т.3, а.с. 26)

Судом було призначено розгляд справи на 26.05.2022р. о 11.00

25 травня 2022р. до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від представника позивачки адвоката Манушина В.О. (Т.3, а.с. 34-35)

У зв`язку з клопотанням представника позивача та відпусткою головуючого судді, розгляд справи було призначено на 29.06.2022р. о 14.00. (Т.3, а.с. 36)

29 червня 2022р. до суду надійшло повторне клопотання про відкладення розгляду справи від представника позивачки адвоката Манушина В.О. (Т.3, а.с. 38-41)

В судове засідання 29.06.2022р. з`явився представник ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» Главацький Ю.А.. (Т.3, а.с.42-43)

Ухвалою суду від 29.06.2022р., враховуючи повторність неявки в судове засідання позивачки, а також її представника, судом закрити підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті на 22.09.2022р. о 11.00. (Т.3, а.с. 45)

Судове засідання, яке було призначено на 22.09.2022р. не відбулось, у зв`язку з оголошенням на час розгляд справи повітряної тривоги та розгляд справи було перенесено на 04.10.2022р. о 15.00 (Т.3, а.с. 56)

В судове засідання 04.10.2022р. з`явились позивачка ОСОБА_1 , а також представник позивача адвокат Манушин В.О. та представник ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» Главацький Ю.А., в процесі розгляду справи було оголошено перерву для надання представником відповідача Главацьким Ю.А. додаткових документів та призначено розгляд справи на 10.11.2022р. о 15.00 (Т.3, а.с. 58-59)

10.11.2022р. від представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» Главацького Ю.А. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. (Т.3, а.с. 62)

У зв`язку з неявкою сторін, судом було оголошено перерву та призначено розгляд справи на 22.11.2022р. о 15.00. (Т.3, а.с. 63)

21.11.2022р. до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача адвоката Манушина В.О. (Т.3, а.с. 65-68)

В судове засідання 22.11.2022р. з`явились позивачка ОСОБА_1 , а також представник позивача адвокат Манушин В.О., а також представник ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» Главацький Ю.А. який просив оголосити перерву в судовому засіданні та надати йому час для надання додаткових документів. У справі оголошено перерву на 26.01.2023р. о 12.00. (Т.3, а.с. 68-69)

25.01.2023р. Представники Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення АТ «Банк «Фінанси та кредит» з ринку надали письмові пояснення по справі. (Т.3., а.с.71-78)

Судове засідання 26.01.2023р. о 12.00 не відбулось, у зв`язку з відсутністю електроенергії у приміщенні суду, а тому наступний розгляд справи було призначено на 06.03.2023р. о 11.30 (Т.3, а.с. 79)

02.03.2023р. до суд надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції від представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. (Т.3, а.с. 82-83)

Ухвалою від 03.03.2023р. задоволення клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції. (Т.3, а.с. 88)

В судове засідання 06.03.2023р. з`явились позивачка ОСОБА_1 , а також представник позивача адвокат Манушин В.О., а також представник ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» Главацький Ю.А., представники Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Шилець А.Р..

В процесі розгляду справи представник ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» Главацький Ю.А. надав документи, а саме копію договору про внесення змін про відступлення права вимоги. (Т.2, а.с. 90-92)

Представник позивача адвокат Манушин В.О. просив надати час для ознайомлення з документами, а тому у справі було оголошено перерву та наступне судове засідання було призначено на 13.03.2023р.

В судовому засіданні 13.03.2023р. позивача ОСОБА_1 просила відкласти розгляду справи, оскільки її адвокат з поважних причин не має можливості з`явитись в судове засідання. (Т.3, а.с. 105-106)

27.03.2023р. до суду надійшли додаткові пояснення від представника позивача адвоката Манушина В.О. (Т.3, а.с. 109- 113)

В судове засідання 27.03.2023р. з`явились позивачка ОСОБА_1 , а також представник позивача адвокат Манушин В.О., а також представник ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» Главацький Ю.А., представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Шилець А.Р.. (Т.3, а.с. 114-116)

Ухвалою суду від 27.03.2023р. було виключено з кола відповідачів по справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кисельову Надію Володимирівну, а також залучено до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кисельову Надію Володимирівну. (Т.3, а.с. 118)

У зв`язку зі зміною процесуального статусу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кисельової Надії Володимирівни та необхідності направлення відповідного повідомлення у справі було оголошено перерву на 16.05.2023р. (Т.3,с. 119)

28.03.2023р. до суду надійшов лист від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кисельової Надії Володимирівни, відповідно до якого вона просила справу розглянути без її участі. (Т.3, а.с. 121)

В судове засідання 16.05.2023р. з`явились позивачка ОСОБА_1 , а також представник позивача адвокат Манушин В.О., представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Шилець А.Р.. У зв`язку з неявкою представника ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» Главацького Ю.А. у справі було оголошено перерву на 24.07.2023р. (Т.3, а.с. 125-126)

24.07.2023р. до суду надійшли додаткові пояснення від представника позивача адвоката Манушина В.О. (Т.3, а.с. 129-133)

Судове засідання, яке було призначено на 24.07.2023р. не відбулось, у зв`язку з оголошенням на час розгляд справи повітряної тривоги та розгляд справи було перенесено на 12.09.2023р. о 11.00 (Т.3, а.с. 135)

11 вересня 2023р. від позивачкою ОСОБА_1 до канцелярії суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке було призначено на 11.09.2023р., а також аналогічне клопотання надійшло на електрону адресу суду від представника позивача Манушина В.О. (Т.3, а.с. 142-143)

У судовому засіданні 11.09.2023р. було оголошено перерву у зв`язку з неякою позивачки та її представника та розгляд справи було призначено на 07.11.2023р. о 15.00. (Т.3, а.с. 144-145)

07.11.2023р. до суду надійшло клопотання від представника позивача Манушина В.О. про відкладення розгляду справи, яке було призначено на 07.11.2023р. (Т.3, а.с. 147-148)

У судовому засіданні 07.11.2023р. було оголошено перерву у зв`язку з неякою позивачки та її представника та розгляд справи було призначено на 04.12.2023р. о 15.00. (Т.3, а.с. 157)

В судове засідання 04.12.2023р. з`явились позивачка ОСОБА_1 та представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Шилець А.Р., в процесі розгляду справи позивачка ОСОБА_1 просила оголосити перерву, оскільки її адвокат не має можливості з`явитись в судове засідання з поважних причин. У зв`язку з чим, судом було оголошено перерву на 18.01.2024р.

В судове засідання 18.01.2024р. з`явились представник позивача адвокат Манушин В.О., представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Шилець А.Р., та представник ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» - Шидерова Н.С.. В судовому засіданні представник позивача адвокат Манушин В.О. просив відкласти розгляд справи у зв`язку тим, що позивачка отримала травму та не має можливості з`явитись до суду. Суд, враховуючи думку сторін, а також присутність представника позивача, факт неодноразової неявки в судове позивачки, вирішив розглянути справу по суті.

Пояснення сторін в судовому засіданні.

В процесі розгляду справи позивачка ОСОБА_1 , а також її представник адвокат Манушин В.О. наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Шилець А.Р., та представник ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» - Шидерова Н.С. просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на їх необґрунтованість.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кисельова Надія Володимирівна, відповідно до поданого клопотання просила справу розглянути без її участі. (Т.3, а.с. 121)

Представники Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» в судове засідання не з`явились, про розгляд неодноразово судом повідомлялись, причини неявки суду не повідомили, відзив на позов до суду не подавали.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 26.03.2007 р. був укладений кредитний договір № 16к-102 (надалі «Кредитний договір»), відповідно до якого Позивач надав ОСОБА_1 кредит у сумі 100 000, 00 доларів США, з оплатою по процентній ставці 14% річних, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути ці грошові кошти у строк до 26.03.2017 р відповідно до п. п. 2.1., 3.2. Кредитного договору.

Як вбачається з п. 2.3. Кредитного договору кредитні ресурси, отримані за Кредитним договором були надані банком Першому відповідачу за цільовим призначенням - для придбання трьох-кімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 63, 1 кв. м.. (Т.1, а.с. 15-17)

В якості забезпечення повернення Кредитних ресурсів між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір, посвідчений 26.03.2007 p., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Калашник О.В. за реєстровим номером 418 (надалі „Іпотечний договір"), згідно якого ОСОБА_1 надала в іпотеку Позивачу нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_3 . (Т.1, а.с. 18-20).

Відповідачка не виконувала свої зобов`язання у повному обсязі, а тому ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся з позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21.05.2014 р. по справі № 523/3168/14-ц позовні вимоги позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» були задоволені, стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 заборгованість по Кредитному договору розмірі 711 565, 63 гривень.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 14.07.2015р. у справі №523/104/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також за позовом ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання недійсними окремих положень кредитного договору

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Одеське регіональне управлення «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське РУ» ( р/р НОМЕР_3 , МФО 328823, Код ЄДРПОУ 21017660)

-932, 76 доларів США, що еквівалентно 14 618, 49 гривень за офіційним курсом Національного банку України станом на 11.12.2014 р. за 1 долар - 15, 6723 гривень - сума строкової заборгованості по відсоткам;

-5 642, 08 доларів США, що еквівалентно 88 424, 37 гривень за офіційним курсом Національного банку України станом на 11.12.2014 р. за 1 долар - 15, 6723 гривень - сума простроченої заборгованості по відсоткам.

3. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 (іпн. НОМЕР_4 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське РУ» ( р/р НОМЕР_3 , МФО 328823, Код ЄДРПОУ 21017660)

Рішення апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 липня 2015 року задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 липня 2015 року в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості скасувати, ухвалити в цій частині нове. В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по відсоткам, суми простроченої заборгованості по відсоткам, стягнення судових витрат відмовити, в решті рішення суду залишити без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2015 року відхилено.

Судом встановлено, що 23 квітня 2019р. між ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Алькор-Інвест» було укладено договір про відступлення права вимоги. З договору убачається, що він був укладений відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2019-02-14-000010-б від 27.03.2019 року.

Необхідно відзначити, що на час укладення вищевказаного договору, ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» перебував у стані ліквідації.

Так, відповідно до постанови Правління НБУ від 17 грудня 2015 року N 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 року N 230 "Про початок процедури ліквідації AT "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно п. 3) ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року № 1304-VII кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Однак ст. 7. Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року № 1304-VII було встановлено, що дія підпункту 3 пункту 1 цього Закону не поширюється на банки, віднесені до категорії неплатоспроможних та щодо яких здійснюються процедури виведення з ринку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у частині уступки (продажу, передачі) заборгованості або боргу на користь (у власність) іншої особи.

Отже оскільки Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" перебувало станом на 23 квітня 2019 року в процесі ліквідації, то воно мало уступити (продати, передати) заборгованість або борг користь (у власність) іншої особи.

Необхідно відзначити, що станом на 23 квітня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» (код 39306471) мало ліцензію з надання послуг факторингу, яка була видана 04.07.2017р та анульовано 30.06.2020р., що убачається з відкритих джерел.

Згідно з п. 1. Договору від 23.04.2019р. за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та поручителів зазначених у Додатках №№ 1-2 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами та договорами поруки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстрів у Додатках №№ 1-2 до цього Договору, надалі за текстом - Основні договори, надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2 Договору, Новий кредитор в день укладення цього Договору, та у будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами включаючи: вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, сплати штрафних санкцій у розмірах, передбачених Основними договорами. Розмір прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права нарахування процентів за користування Боржниками кредитними коштами та права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надані Банком відповідно до умов Основних договорів. (Т.1, а.с. 6-8)

Відповідно до Витягу з реєстру кредитних договорів та договорів поруки, права вимоги за якими відступаються, згідно додатку №1 та №2 до договору про відступлення права вимоги від 23.04.2019р. є посилання до позичальника ОСОБА_1 . (Т.1, а.с. 8)

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» - як первісним кредитором за споживчим кредитним договором, і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» - як Новим кредитором був укладений договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 23 квітня 2019 року, який був засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашник О.В. за реєстровим номером 918.

Відповідно до умов даного договору до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» - як Нового кредитору перейшла права та обов`язки за іпотечним договором, посвідченим 26.03.2007 p., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Калашник О.В. за реєстровим номером 418 (надалі „Іпотечний договір"), згідно якого ОСОБА_1 надала в іпотеку Позивачу нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_3 . (Т.1, а.с. 18-20).

Правова оцінка судом укладених договорів.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

Недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина друга статті 548 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються (п. 49 Постанови ВП ВС від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18), а правова природа відповідного договору незалежно від його назви 2 визначається, виходячи зі змісту прав та обов`язків сторін договору (п. 9.5 Постанови ВП ВС від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20).

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Висновок щодо розмежування договорів відступлення права вимоги (цесії) та договорів факторингу викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, в якій Суд зазначив, що під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, тов цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 ЦК України).(п.62 ВП ВС).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

При цьому Суд резюмував, що факторинг є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Разом з цим, як зазначено у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 2 Договору про відступлення права вимоги від 23.04.2019р. , Новий кредитор в день укладення цього Договору, та у будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами включаючи: вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, сплати штрафних санкцій у розмірах, передбачених Основними договорами. Розмір прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права нарахування процентів за користування Боржниками кредитними коштами та права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надані Банком відповідно до умов Основних договорів. (Т.1, а.с. 6-8)

Отже згідно умов Договору про відступлення права вимоги від 23.04.2019р. Новий кредитор не мав права на нарахування процентів за користування Боржниками кредитними коштами та права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надані Банком відповідно до умов Основних договорів.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що Договір про відступлення права вимоги від 23.04.2019р. не є договором факторингу, а є правочином з відступлення права вимоги, у зв`язку з чим, посилання позивачки на те, що був фактично укладений договір факторингу не відповідає дійсності.

Щодо визнання недійсними укладених договорів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 202 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 у справі № 905/1227/17 зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає.

Отже, визнання недійсним у судовому порядку правочину можливо з підстав недодержання сторонами в момент його вчинення вимог, які встановлені 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України, а саме правочин має відповідати вимогам ЦК України.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18)).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

Предметом позовних вимог є оспорювання договорів відступлення прав вимоги за кредитним договором і договором іпотеки.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В той же час з договорів вбачається, що в них відсутні як специфічний суб`єктний склад так і мета, які притаманні договору факторингу:

Щодо суб`єктного складу правочинів.

Учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа (ст.ст. 2, 512-518 ЦК України). Суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнт, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України); фактор, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором, 3 що вбачається із ч. 1 ст. 1077 ЦК України, ч. 5 ст. 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Суд прийшов до висновку, що у правовідносинах, які виникли між сторонами відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України) (п. 62 Постанови ВП ВС від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16).

У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила про можливість відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами не тільки на користь фінансових установ, але й на користь фізичних осіб лише за умови, що первісний кредитор-банк був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації, яка вимагає вчинення дій із метою максимального задоволення інтересів кредиторів банку, зокрема його вкладників.

У постанові від 10.01.2024 року у справі № 761/16166/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від «дата» , не є договором факторингу, а тому не може бути визнаний недійсним з підстав відсутності у «Особа»» відповідної ліцензії; посилання позивача, як на підставу позову для визнання недійсним оспорюваного договору, на те, що за договором відступлення права вимоги передані неіснуючі права на користь нового кредитора (передано зобов`язання в гривні, тоді як зобов`язання за кредитним договором виражено в дол. США), колегія суддів відхиляє, оскільки недійсність вимоги не зумовлює недійсність відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану положеннями ЦК України.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 17 грудня 2015 року N 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 року N 230 "Про початок процедури ліквідації AT "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Отже оспорюваний договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами укладений коли була відкликана банківська ліцензія ПАТ Банк "Фінанси та Кредит" та банк перебував у процесі ліквідації, за результатами проведення аукціону з реалізації активів неплатоспроможного банку;

договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 23 квітня 2019 року, не є договором факторингу, а тому не може бути визнаний недійсним з підстав відсутності у ТОВ «Фінансова компанія Алькор-Інвест» відповідної ліцензії.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивачки щодо:

Визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 23 квітня 2019 року за споживчими кредитними договорами та додатків №1-2 до цього договору, який був укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» (код ЄДРПОУ 09807856) - як первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» (код ЄДРПОУ 39306471) - як Новим кредитором

в частині поступки права вимоги за споживчим Кредитним договором 16-к-102 від 26 березня 2007 року, укладеного між споживачем - ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» про надання позичальнику фінансових послуг у вигляді кредиту в сумі 100000 доларів США,

визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 23 квітня 2019 року та додатків №1-2 до цього договору, який був укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» (код ЄДРПОУ 09807856) - як первісним кредитором за споживчим кредитним договором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» » (код ЄДРПОУ 39306471) в частині поступки права вимоги за Іпотечним кредитом від 26 березня 2007 року, засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашник О.В. за реєстровим номером 918 про передачу в іпотеку трьохкімнатної квартири, загальною площею 63,1 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , якій є забезпеченням споживчого Кредитного договору 16-к-102 від 26 березня 2007 року, укладеного між споживачем - ОСОБА_1 і кредитором споживчого кредиту - Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» про надання позичальнику фінансових послуг у вигляді кредиту в сумі 100000 доларів США.

Щодо позовних вимог про скасування запису про право власності.

В позовних вимогах позивач просить також скасувати запис №32427770 від 12 червня 2019 року здійснений Комунальним підприємством «Агенція реєстраційних послуг» в особі Манюта Сергія Васильовича в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» на трьохкімнатну квартиру загальною площею 63,1 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1873980751101.

Вищевказану вимогу позивачка заявляє як похідну вимогу від первісних вимог про визнання недійсним договорів, при цьому посилаючись на дві підстави.

Так у позові є посилання на те, що підставою для задоволення даних вимог є те, що договір уступки права вимоги (цесії), згідно якому Новий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» незаконно отримало права вимоги виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, в тому числі право отримання коштів і процентів в іноземної валюті без ліцензії Національного банку України є недійсним.

Окрім того, позивач посилається на незаконність звернення стягнення на майно громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті шляхом переоформлення права власності на майно всупереч приписів закону України від 03.06.2014 № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 23.04.2019р., а також договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 23.04.2019р., то суд відхиляє першу підставу, як таку, що не відповідає фактичним обставинам справи.

В той же час, суд вважає, що необхідно більше детально зупинитись щодо підстав про протиправність переходу права власності до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» на трьохкімнатну квартиру загальною площею 63,1 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1873980751101.

Судом встановлено, що в якості забезпечення повернення Кредитних ресурсів між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі «Іпотекодержатель») та ОСОБА_1 (далі «Іпотекодавець») був укладений Іпотечний договір, посвідчений 26.03.2007 p., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Калашник О.В. за реєстровим номером 418 (надалі „Іпотечний договір"), згідно якого ОСОБА_1 надала в іпотеку Позивачу нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_3 . (Т.2, а.с. 225-239).

Відповідно до п. 2.1.15 іпотечного договору, Іпотекодержатель Достроково звернути стягнення на Предмет іпотеки у разі неналежного виконання Іпотекодавцями будь-яких умов Договору про іпотечний кредит, у тому числі, але не обмежуючись Переліченим нижче, у разі несвоєчасної чи неповної сплати щомісячних ануїтетних платежів, несвоєчасного повернення сум зобов`язань за Кредитним договором, в т.ч. Кредиту, процентів, неустойки. Право звернення стягнення на Предмет іпотеки Іпотекодержатель набуває також, якщо Іпотекодержатель відповідно до п.5.2.4. Договору про іпотечний кредит заявить Іпотекодавцям вимогу повернути Кредит та сплатити проценти до настання строку, зазначеного у п. 1.2. Договору про іпотечний кредит, а Іпотекодавець не виконає зазначене зобов`язання.

Згідно п. 4.1 Договору Іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок Предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку виконання Зобов`язань, вони не будуть виконані (виконані неналежним чином) та/або у випадку, якщо інформація або документи, надані Іпотекодавцем при укладенні цього Договору, виявляться недостовірними та/або недійсними, та/або у випадках, передбачених цим Договором та/або Договором про іпотечний кредит.

Згідно п. 4.3.3. Договору згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладеним у даному пункті 4.3.3. цього Договору, яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на Предмет Іпотеки на підставі цього Договору, шляхом:

- продажу від свого імені Предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі- продажу у порядку, встановленому статтею 78 Закону України „Про іпотеку". Цим Договором Іпотекодавці уповноважує Іпотекодержателя подавати та отримувати від імені Іпотекодавців довідки та документи, які необхідні для підготовки Предмета іпотеки до продажу (витяги з реєстру обтяжень, довідку з Бюро технічної інвентаризації інше), сплачувати всі необхідні платежі, укласти та підписати договір купівлі-продажу Предмету іпотеки, а також виконувати всі інші дії, які пов`язані з продажем Предмету іпотеки. У разі продажу Предмета іпотеки, Іпотекодавець цим Договором уповноважує Іпотекодержателя отримати грошові кошти, виручені від продажу та спрямувати їх на погашення витрат Іпотекодержателя та Заборгованості за Договором про іпотечний кредит. Якщо предмет іпотеки буде продано за суму більшу, ніж сума заборгованості та витрат Іпотекодержателя, залишок грошових коштів від його продажу Іпотекодержатель повертає Іпотекодавцю;

або

-прийняття Іпотекодержателем Предмета іпотеки у власність, в рахунок виконання зобов`язання за Договором про іпотечний кредит, в порядку визначеному ст. 37 Закону України "Про іпотеку". При цьому це застереження визначається Сторонами як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Судом вже було встановлено, що ОСОБА_1 не виконувались у повному обсязі умови кредитного договору, у зв`язку з чим, виникла заборгованість.

Так, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21.05.2014 р. по справі № 523/3168/14-ц позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» були задоволені, стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 заборгованість по Кредитному договору розмірі 711 565, 63 гривень.

Отже , відповідно п. п. 2.1.15, п. 4.1 іпотечного договору у Іпотекодержателя виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» не звертав стягнення на предмет іпотеки.

В судовому засіданні встановлено, між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» - як первісним кредитором за споживчим кредитним договором, і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» - як Новим кредитором був укладений договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 23 квітня 2019 року, який був засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашник О.В. за реєстровим номером 918.

Відповідно до умов даного договору до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» - як Нового кредитору перейшли права та обов`язки за іпотечним договором, посвідченим 26.03.2007 p., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Калашник О.В. за реєстровим номером 418 (надалі „Іпотечний договір"), згідно якого ОСОБА_1 надала в іпотеку Позивачу нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_3 . (Т.1, а.с. 18-20).

В судовому засіданні встановлено, що до Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» державного реєстратора Манюта Сергія Васильовича 12.07.2019р. надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест», яка була зареєстрована №34962672 про державну реєстрацію права власності.

До даної заяви було додано: копію іпотечного договору від 26.03.2007р., який був укладений між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі «Іпотекодержатель») та ОСОБА_1 (далі «Іпотекодавець») був укладений Іпотечний договір, посвідчений 26.03.2007 p., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Калашник О.В. за реєстровим номером 418 (надалі „Іпотечний договір"), згідно якого ОСОБА_1 надала в іпотеку Позивачу нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_3 . (Т.2, а.с. 225-239), додатковий договір до іпотечного договору від 23.09.2011р., який був укладений між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі «Іпотекодержатель») та ОСОБА_1 (далі «Іпотекодавець»), копію лист вимоги за №55 від 26.04.2019р. ТОВ ФК «Алькор Інвест» на ім`я ОСОБА_1 , підтвердження про вручення повідомлення №050036927677, яке має відомості про його вручення 10.05., підтвердження про вручення повідомлення №050036858497, яке має відомості про його вручення 13.05.2019р., а також рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень №47817279 від 17.07.2019р..

Так рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Манюта Сергія Васильовича Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» №47817279 від 17.07.2019р. було вирішено провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на квартиру, що розташована АДРЕСА_1 за суб`єктом ТОВ ФК «Алькор Інвест».

З вищевказаного рішення убачається, що державний реєстратор керувався ч.3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктом 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015р. № 1127.

На підставі даного рішення, був здійснений запис №32427770 від 12.07.2019р., а не від 12.06.2019р., як зазначено у позовних вимогах.

Необхідно відзначити, що ані позивачка, ані її представник не звертались з вимогами про визнання протиправним рішення державного реєстратора №47817279 від 17.07.2019р..

Правовідносини щодо звернення стягнення на предмет іпотеки регулюються Законом України «Про іпотеку» від 05.06.2003р. №898-IV, і станом на 17.07.2019р. була чинною редакція Закону від 04.02.2019р..

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003р. №898-IV, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003р. №898-IV, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003р. №898-IV сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003р. №898-IV договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003р. №898-IV Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003р. №898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003р. №898-IV Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 5 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003р. №898-IV Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктами 1 та 2 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

«Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553). (далі «Порядок»)

Станом на 12.07.2019р. була чинною редакція «Порядку» від 01.07.2019р..

Відповідно до п. 61 «Порядку» для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Суд звертає увагу також на те, що на час державної реєстрації права власності діяв Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого було передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки, споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

Спірна квартира АДРЕСА_4 має житлову площу 36,8 кв.м., загальну 63,1 кв.м., яка передана в іпотеку для забезпечення повернення кредиту виданого в іноземній валюті, і на час звернення стягнення на майно, використовувалась позивачем як місце постійного проживання, а тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

У матеріалів реєстраційної справи відсутня згода ОСОБА_1 на звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому державний реєстратор повинен був відмовити у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ ФК «Алькор-Інвест».

Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанов від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а та від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 дійшла висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, визначений сторонами в іпотечному застереженні, є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

В той же час, незважаючи на встановлені судом обставини, суд не має можливості відновити порушене право позивачки, оскільки вона обрала неефективний спосіб захисту, виходячи з наступного.

Так відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) за позовом про зобов`язання вчинити дії та стягнення компенсації зроблено висновки про те, що ефективний спосіб або способи захисту обумовлюються змістом порушеного права та характером його порушення. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що у цій справі спосіб захисту, обраний позивачем, дозволяє ефективно захистити порушене особисте немайнове право інтелектуальної власності.

У постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) про визнання незаконним та скасування рішення Велика Палата Верховного Суду виснувала, що задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення міської ради про передачу в оренду земельної ділянки третій особі, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не приведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту. Виходячи з обставин цієї справи, ефективним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц наведено правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Суд також звертає увагу на зміни в законодавстві, які відбулись за останні роки.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції Закону № 2255-ІХ від 15 травня 2022 року, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Необхідно відзначити, що чинній редакцією п. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. передбачено, що разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки щодо правомірного та ефективного способу захисту при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо таке майно надалі не було відчужено третій особі. Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що державна реєстрація права власності передбачена законом як елемент позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. Якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки(внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. Водночас позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.

У згаданій постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вибраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом, речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, які визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі до застосування способи захисту його прав.

Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскільки порушення права власності позивача відбулося у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іпотекодержателем, пред`явлені ним вимоги позову про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення. Враховуючи обставини конкретної справи та за умови, що правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено третім особам, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неефективний (неправомірний) спосіб захисту.

Задоволення такого позову приводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України. Судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою.

Однак позивачкою не заявлялись позовні вимоги щодо визнання протиправним рішення державного реєстратора чи про витребування майна, у зв`язку з чим, суд не можливості відновити порушене право позивачки, оскільки суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог.

Щодо строків розгляду справи.

Суд також звертає увагу на те, що дійсно справа розглядалась з серпня 2019р. по січень 2024р., тобто були порушені строки розгляду. Однак причиною порушення строків є не тільки складність справи, а перебування справи на стадії апеляційного та касаційного оскарження, а також дії сторін у справі. Так позивачкою, представником позивача, представником відповідача неодноразово подавались клопотання про відкладення розгляду справи. Окрім того, розгляд справи неодноразово відкладався за фактами повітряної тривоги.

В зв`язку з чим, суд приводить практику ЄСПЛ в даному контексті.

Так, ст.6 Конвенції гарантується право людини і громадянина на справедливий суд. З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).

У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги в зазначеному відношенні, охоплює весь період провадження.

Обов`язковість урахування цілої низки конкретних обставин справи при визначенні розумності строку зумовила також необхідність створення ЄСПЛ переліку взаємопов`язаних критеріїв. У п.116 рішення ЄСПЛ від 12.03.2009 у справі «Вергельський проти України» зазначено: «розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів (див., серед багатьох інших, п.67 рішення у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції»).

Одним із таких прикладів, коли поведінка заявників стала однією з причин тривалого розгляду спору, є рішення у справі «Чирикоста і Віола проти Італії», де 15-річний строк розгляду було визнано виправданим, оскільки самі заявники 17 разів зверталися з проханням про відстрочення процесу і не заперечували проти 6 перенесень розгляду, здійснених на підставі заяви іншої сторони у справі.

Таким чином, тривалість розгляду викликано об`єктивними факторами.

Керуючись ст.ст. ст.ст.5, 12, 77, 80, 81, 209, 263, 265-268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ « Банк « Фінанси та Кредит» Ірклієнко Юрій Петрович, Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кисельова Надія Володимирівна щодо:

скасування запису про право власності №32427770 від 12 червня 2019 року здійснену Комунальним підприємством «Агенція реєстраційних послуг» в особі Манюта Сергія Васильовича в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» на трьохкімнатну квартиру загальною площею 63,1 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1873980751101.

-залишити без задоволення у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду в 30 -ти денний строк з дня отримання копії повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складений та підписаний у десятиденний строк з дати проголошення рішення суду.

Суддя

Повний текст рішення складений та підписаний 26.01.2024


Суд	Суворовський районний суд м.Одеси
Дата ухвалення рішення	18.01.2024
Оприлюднено	29.01.2024
Номер документу	116559779
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них споживчого кредиту

Кисельов В. К.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 18.01.2024 по справі 523/12156/19СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Судовий реєстр по справі —523/12156/19

Рішення від 18.01.2024

Рішення
від 18.01.2024 по справі 523/12156/19
СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ