Постанова

від 24.01.2024 по справі 278/330/14-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №278/330/14-ц Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.

Категорія 20 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Борисюка Р.М.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/330/14 за позовом ОСОБА_1 до Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, Приватного підприємства «Базис-Х», ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , Житомирська територіальна організація «Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, витребування та усунення перешкод вкористуванні земельною ділянкою, за апеляційноюскаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Зубчук І.В. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому з урахуванням позовної заяви в новій редакції просив:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,92 га, укладений 26 грудня 2008 року між Тетерівською сільською радою Житомирського району Житомирської області та ПП «Базис-Х», посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Силіною Н.В., та державний акт від 31 грудня 2008 року на право приватної власності ПП «Базис-Х» на земельну ділянку площею 0,92 га в с. Тетерівка;

- витребувати земельну ділянку площею 0,2398 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_2 , що є складовою земельної ділянки площею 0,88 га, яка належить йому на підставі державного акта серії ЖТ-08-26 №000230 від 30 травня 2000 року та свідоцтв про право власності на нерухоме майно (земельні ділянки площею 0,25 га, 0,3017 га, 0,329 га) від 26 березня 2013 року;

- зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди в користуванні та розпорядженні його земельною ділянкою площею 0,2398 га по АДРЕСА_1 , та демонтувати огорожу, якою огороджена вказана земельна ділянка.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що на підставі рішення І сесії 23 скликання Тетерівської сільської ради від 16 квітня 1998 року «Про делеговані повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок» та рішення виконавчого комітету Тетерівської сільської ради від 15 травня 2000 року на його ім`я 30 травня 2000 року був виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЖТ-08-26 №000230, розташовану на території с. Тетерівка Тетерівської сільської ради Житомирського району, площею 0,85 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства, про що в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Тетерівської сільської ради вчинено запис. У вищевказаному державному акті земельна ділянка загальною площею 0,85 га складається з двох частин: перша - площею 0,52 га, а друга частина площею 0,33 га. На виконання змін у земельному законодавстві Тетерівська сільська рада рішенням від 26 жовтня 2007 року надала йому дозвіл на виготовлення державного акта на право власності нового зразка на земельну ділянку площею 0,85 га по АДРЕСА_1 . Зазначає, що Управлінням Держземагенства у Житомирській області 25 червня 2012 року були присвоєні кадастрові номери з відкриттям Поземельної книги: 1822087200:02:002:0788 земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 0,25 га; 1822087200:02:002:0789 земельній ділянці для ведення особистого селянського господарства площею 0,3017 га. Вищевказані земельні ділянки 31 жовтня 2012 року були внесені до Державного земельного кадастру. Вказує, що реєстраційною службою Житомирського районного управління юстиції йому 26 березня 2013 року були видані свідоцтва про право власності на нерухоме майно: на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 1822087200:02:002:0788; на земельну ділянку площею 0,3017 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1822087200:02:002:0789; на земельну ділянку площею 0,329 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1822087200:02:002:0790, які розташовані по АДРЕСА_1 .

Зазначає, що Тетерівська сільська рада Житомирського району 26 грудня 2008 року за договором купівлі-продажу продала земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618 ПП «Базис-Х», якому на праві власності належала водно-веслувальна база. До складу цієї земельної ділянки увійшло 0,2398 га земельної ділянки, які належать йому на праві власності. У свою чергу, ПП «Базис-Х» 03 лютого 2009 року за договором купівлі-продажу продало земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618 та майновий комплекс водно-веслувальної бази ОСОБА_5 , яка в подальшому за договором купівлі-продажу від 28 листопада 2011 року продала земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618 та майновий комплекс водно-веслувальної бази ОСОБА_2 . Зазначає, що незаконна передача Тетерівською сільською радою Житомирської області організації ВФСТ «Колос» в оренду земельної ділянки площею 0,92 га та продаж її в подальшому ПП «Базис-Х», із яких 0,23 га є його власністю, порушують його право на вільне володіння, користування та розпорядження частиною своєї земельної ділянки, право на яке він набув 30 травня 2000 року.

Вважає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618 від 26 грудня 2008 року та державний акт на право власності ПП «Базис-Х» на земельну ділянку площею 0,92 га є незаконними та такими, що підлягають скасуванню і визнанню недійсними в судовому порядку з огляду на те, що до земельної ділянки площею 0,92 га увійшло 0,2398 га земельної ділянки, що на праві власності з 2000 року належить йому, а також те, що на земельній ділянці знаходилися тимчасові споруди, а не об`єкти нерухомого майна і продаж земельної ділянки площею 0,92 га відбувся всупереч земельного законодавства без проведення земельних торгів.

Зазначає, що державний акт серії ЖТ-08-26 №000230 від 30 травня 2000 року про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,85 га виданий відповідно до вимог чинного на той час законодавства та є дійсним. Вважає, що він з 30 травня 2000 року є повноправним і законним власником земельної ділянки площею 0,85 га, а тому всі наступні рішення органів місцевого самоврядування та державні акти, договори, що пов`язані з відчуженням цієї земельної ділянки та/чи її частини на користь інших осіб є незаконними та підлягають визнанню недійсними судом. Він є добросовісним набувачем права власності на земельну ділянку площею 0,85 га на території Тетерівської сільської ради та не може відповідати за дії органу місцевого самоврядування, що були пов`язані із наданням спірної земельної ділянки в оренду та власність (після набуття ним права власності) іншим особам. Наполягає на тому, що незаконна передача Тетерівською сільською радою організації ВФСТ «Колос» в оренду земельної ділянки площею 0,92 га та продаж її в подальшому ПП «Базис-Х», із яких 0,23 га належить йому, є наслідком винної протиправної поведінки Тетерівської сільської ради.

На переконання позивача договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2008 року площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618 був спрямований на порушення конституційних прав і свобод його як власника нерухомого майна та на використання всупереч закону його приватної власності, що є підставою для кваліфікації вказаного правочину за ст.228 ЦК України. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Враховуючи те, що його право власності на земельну ділянку є порушеним, вважає, що його відновити можливо шляхом визнання у судовому порядку договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618 від 26 грудня 2008 року недійсним. Зазначає, що визнання недійсними в судовому порядку послідуючих договорів, тобто договорів купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,92 га, укладених 03 лютого 2009 року та 28 листопада 2011 року, не потребується. Вказує, що майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою ст. 388 ЦК України. Вважає, що згідно ст. 388 ЦК України спірна земельна ділянка площею 0,23 га підлягає витребуванню із володіння добросовісного набувача ОСОБА_2 на його користь. Враховуючи викладене просив задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,92 га, укладений 26 грудня 2008 року між Тетерівською сільською радою Житомирського району Житомирської області та ПП «Базис-Х», посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Силіною Н.В., та державний акт від 31 грудня 2008 року на право приватної власності ПП «Базис-Х» на земельну ділянку площею 0,92 га в с. Тетерівка. Витребувано земельну ділянку площею 0,2398 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , з володіння ОСОБА_2 , що є складовою земельної ділянки площею 0,88 га, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта серії ЖТ-08-26 №000230 від 30 травня 2000 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно (земельні ділянки площею 0,25 га, 0,3017 га, 0,329 га) від 26 березня 2013 року. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні його земельною ділянкою площею 0,2398 га по АДРЕСА_1 та демонтувати огорожу, якою огороджена вказана земельна ділянка.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що посилання ОСОБА_1 на те, що він набув право власності на земельну ділянку загальною площею 0,85 га на підставі рішення виконкому Тетерівської сільської ради від 15 травня 2000 року та державного акта про право власності на землю серії ЖТ-08-26 №000230 від 30 травня 2000 року, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Тетерівської сільської ради не відповідає дійсності. Зазначає, що відповідно до ст.22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Згідно з ст.23 вищевказаного Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчувалося державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Аналогічні норми містилися у чинному Земельному кодексі України, що діяли на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2008 року (ст.ст.125-126 ЗК України).

Стверджує, що рішенням Тетерівської сільської ради від 07 червня 2001 року рішення виконкому відповідної ради від 15 травня 2000 року про надання земельної ділянки площею 0,85 га на ОСОБА_6 у власність ОСОБА_1 відмінено, а державний акт про право власності на землю, виданий 30 травня 2000 року є недійсним. Рішення Тетерівської сільської ради від 07 червня 2001 року наразі є чинним, що підтверджується рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 23 березня 2017 року в справі №2-393/12. Це рішення суду в частині законності прийняття Тетерівською сільською радою рішення про скасування рішення виконкому відповідної ради від 15 травня 2000 року залишено без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій. Крім того, Житомирським районним судом у справі №2-393/12 встановлено, що державний акт про право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1 в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Тетерівської сільської ради не зареєстрований. Крім того, відповідно до державного акта від 30 травня 2000 року земельна ділянка ОСОБА_1 розташована на території с. Тетерівка Тетерівської сільської ради Житомирського району, тобто не зазначено конкретної адреси місця розташування земельної ділянки. За таких обставин, на момент укладення між Тетерівською сільською радою та ПП «Базис-Х» оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2008 року державний акт про право власності на землю від 30 травня 2000 року в книзі записів державних актів зареєстрований не був, а рішенням Тетерівської сільської ради був визнаний недійсним, а тому ОСОБА_1 не був власником спірної земельної ділянки, - відтак договором від 26 грудня 2008 року права останнього не порушені.

Вважає, висновок суду першої інстанції про те, що на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки 26 грудня 2008 року ОСОБА_1 був повноправним і законним власником спірної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , не відповідає матеріалам справи. Крім того, відповідно до умов договору купівлі-продажу від 26 грудня 2008 року Тетерівська сільська рада передала у власність земельну ділянку ПП «Базис-Х» на підставі рішення 23 сесії 5 скликання Тетерівської сільської ради від 24 грудня 2008 року, яке не відмінене. Підставою для укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 26 грудня 2008 року є рішення Тетерівської сільської ради, яке не оспорене, а не наявне у ПП «Базис-Х» право власності на нерухоме майно, що також не було прийнято до уваги судом першої інстанції та призвело до прийняття незаконного рішення. Також, задовольняючи позовну вимогу про витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 як добросовісного набувача, суд першої інстанції виходив із недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2008 року та не звернув уваги на те, що земельна ділянка вибула з власності ОСОБА_1 у зв`язку з прийняттям Тетерівською сільською радою рішення про відміну рішення виконкому від 15 травня 2000 року про надання земельної ділянки площею 0,85 га у власність ОСОБА_1 та визнання державного акта від 30 травня 2000 року недійсним. Враховуючи, що цей державний акт не був зареєстрований у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 взагалі не набув права власності на земельну ділянку, а тому підстави для витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_2 , передбачені ст.388 ЦК України, відсутні.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що державна реєстрація права власності на земельні ділянки та видача свідоцтв про право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 відбулося 26 березня 2013 року, при цьому, дії вчинені на підставі незаконної реєстрації земельних ділянок та на підставі незареєстрованого і недійсного державного акта. ОСОБА_2 набула прав власності на земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 28 листопада 2011 року. Тобто, ОСОБА_2 купила свою земельну ділянку до реєстрації за ОСОБА_1 права власності. Також суд першої інстанції послався на підтвердження накладення земельної ділянки ОСОБА_1 на земельну ділянку ОСОБА_2 , що на переконання суду першої інстанції підтверджується судовою експертизою, проведеною у судовій справі №2-21/12 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної організації Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос», ОСОБА_5 та Тетерівської сільської ради про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Проте, у справі №2-21/12 рішення суду першої інстанції скасоване рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 29 листопада 2013 року, а тому вважати встановленими факти в даному рішенні підстав немає. Неабияке значення має й та обставина, що експертиза у справі №2-21/12 проводилася на підставі документів (кадастрового плану, координат кутів поворотних точок), які визнані Житомирським окружним адміністративним судом у справі №806/1757/14 незаконними. Враховуючи викладене просить скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2021 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 28 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову до Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, Приватного підприємства «Базис-Х» та ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, витребування та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Компенсовано ОСОБА_2 судовий збір у сумі 730 грн 80 коп за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_7 задоволено частково. Постанову Житомирського апеляційного суду від 28 червня 2023 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що рішенням 1 сесії 13 скликання Тетерівської сільської ради від 16.04.1998, сільрада делегувала всі свої права виконкому.

Рішенням виконкому Тетерівської сільської ради від 15 травня 2000 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність», ОСОБА_1 безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,85 га, для будівництва індивідуального будинку та ведення ОСГ, що розташована на території с. Тетерівка Житомирського району.

Згідно рішення виконкому Тетерівської сільської ради від 15 травня 2000 року, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку на х. Вили розмір якої становить 0,85 га.

30 травня 2000 року ОСОБА_1 отримав Державний акт ЖТ-08-26 №000230 на право власності на землю, площею 0,85 га на території с. Тетерівка, про що у книзі реєстрації державних актів ради зроблений відповідний запис за №297.

Рішенням Тетерівської сільської ради від 07 червня 2001 року скасовано рішення виконавчого комітету вказаної ради від 15 травня 2000 року «Про надання земельної ділянки у власність площею 0,85 га на х. Вили ОСОБА_1 » та визнано недійсним державний акт на право приватної власності виданий останньому від 30 травня 2000 року.

Проте, рішенням Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 26 жовтня 2007 року надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення державного акта на право власності нового зразка на земельну ділянку, площею 0,85 га по АДРЕСА_1 .

Рішенням тридцять другої сесії п`ятого скликання Тетерівської сільської ради від 24 грудня 2008 року погоджено звіт незалежної оцінки земельної ділянки про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,9200 га наданої в оренду з правом викупу ПП «Базис-Х» для обслуговування майнового комплексу водно-веслувальної бази в межах АДРЕСА_2 та затверджено вартість вказаної земельної ділянки та вирішено її продати ПП «Базис-Х».

26 грудня 2008 року між Тетерівською сільською радою та приватним підприємством «Базис-Х» укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого на підставі вказаного рішення 32 сесії V скликання Тетерівська сільська рада Житомирського району Житомирської області передала у власність за плату, а ПП «Базис-Х» прийняло у власність і оплатило земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:0020618. Земельна ділянка була продана для обслуговування майнового комплексу водно-веслувальної бази, яка є власністю ПП «Базис-Х». Договір посвідчений у нотаріальному порядку. У договорі вказано, що земельна ділянка вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, а внаслідок відчуження земельної ділянки не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб. На земельній ділянці розміщений майновий комплекс водно-веслувальної бази, який належить ПП «Базис-Х» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу 26 вересня 2008 року.

31 грудня 2008 року ПП «Базис-Х» отримало державний акт на право власності серії ЯЕ №766215 на земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618, який виданий Управлінням Держкомзему у Житомирському районі Житомирської області та зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №030820900003.

Між ПП «Базис-Х» та ОСОБА_5 03 лютого 2009 року укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого ПП «Базис-Х» продав ОСОБА_5 майновий комплекс водно-веслувальної бази, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:0020618, яка розташована в с. Тетерівка Житомирського району Житомирської області. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для обслуговування майнового комплексу водно-веслувальної бази. Договір посвідчений у нотаріальному порядку.

11 лютого 2009 року ОСОБА_5 отримала державний акт на право власності серії ЯЗ №430375 на земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618, який виданий Управлінням Держкомзему у Житомирському районі, що зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійно користування землею, договорів оренди землі за №010920900039.

28 листопада 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_5 продала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618 для обслуговування майнового комплексу водно-веслувальної бази, яка розташована у с. Тетерівка, Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області. Договір купівлі-продажу укладений без зміни меж та цільового призначення земельної ділянки і посвідчений у нотаріальному порядку.

Також, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2011 року у справі №2-65/11, яке набрало законної сили відмовлено у задоволенні позову Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі управління з контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та її виконавчого комітету про визнання недійсними державних актів на право власності на землю.

У справі №2-21/12 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної організації Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» АПК України, ОСОБА_5 , Тетерівської сільської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення збитків, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, у якій рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 07 серпня 2013 року позов було задоволено, проте рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 29 листопада 2013 року було скасовано міститься висновок судової будівельно-технічної експертизи від 14 квітня 2013 року №172/12-13, згідно якого земельна ділянка ОСОБА_1 накладається на земельну ділянку, що належить ОСОБА_5 і площа перетину цих земельних ділянок становить 0,2398 га.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року у справі №806/1757/14 встановлено, що при перевірці земельно-кадастрових даних, що містить обмінний файл про земельні ділянки ОСОБА_1 та в процесі порівняння із технічною документацією, землевпорядним органом виявлено перетин із земельною ділянкою 1822087200:01:000:0038 (площа перетину 0,144341145 га), перетин із земельною ділянкою 1822087200:02:002:0618 (площа перетину 0,144341145 га), про що безпосередньо зазначено у попереджені за результатами проведення перевірки Управління Держкомзему у Житомирському районі Житомирської області, а тому внесення відомостей до автоматизованої системи ведення земельного кадастру щодо присвоєння земельним ділянкам ОСОБА_1 кадастрових номерів є протиправним.

У справі №806/1757/14 постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року, яка ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року залишена без змін, визнані протиправними дії Управління Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області в частині присвоєння 25 червня 2012 року кадастрових номерів 1822087200:02:002:0788 та 1822087200:02:002:0789 земельним ділянкам з відкриттям Поземельної книги та зобов`язано Управління Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області скасувати у Поземельній книзі записи про земельні ділянки з кадастровими номерами 1822087200:02:002:0788 та 1822087200:02:002:0789.

Вирішуючи даний спір, колегія суддів виходить з наступного.

Щодо порушеного права ОСОБА_1 .

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян (держави), правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

На будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У справі, що переглядається встановлено, що рішенням 1 сесії 13 скликання Тетерівської сільської ради від 16.04.1998, сільрада делегувала всі свої права виконкому.

Рішенням виконкому Тетерівської сільської ради від 15 травня 2000 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність», ОСОБА_1 безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,85 га, для будівництва індивідуального будинку та ведення ОСГ, що розташована на території с. Тетерівка Житомирського району.

Згідно рішення виконкому Тетерівської сільської ради від 15 травня 2000 року, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку на х. Вили розмір якої становить 0,85 га.

30 травня 2000 року ОСОБА_1 отримав Державний акт ЖТ-08-26 №000230 на право власності на землю, площею 0,85 га на території с. Тетерівка, про що у книзі реєстрації державних актів ради зроблений відповідний запис за №297.

Проте, рішенням Тетерівської сільської ради від 07 червня 2001 року скасовано рішення виконавчого комітету вказаної ради від 15 травня 2000 року «Про надання земельної ділянки у власність площею 0,85 га на х. Вили ОСОБА_1 » та визнано недійсним державний акт на право приватної власності виданий останньому від 30 травня 2000 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Згідно з частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Аналіз наведених положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.

Водночас у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення й у статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Конституційний Суд України у Рішенні №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №521/17710/15-а (провадження №11-198апп18).

Аналіз наведених положень свідчить про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема: відсутність факту виконання рішення, що скасовується; відсутність факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.

Таким чином, оскільки на підставі рішення виконкому Тетерівської сільської ради від 15 травня 2000 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» відновлено правовідносини, пов`язані із реалізацію суб`єктивного права ОСОБА_1 на отримання у приватну власність земельної ділянки, площею 0,85 га, для будівництва індивідуального будинку та ведення ОСГ, що розташована на території с. Тетерівка Житомирського району (позивач розпочав реалізувати своє право та в подальшому отримав Державний акт ЖТ-08-26 №000230), тому рішення від 07 червня 2001 року, яким скасовано рішення виконавчого комітету вказаної ради від 15 травня 2000 року «Про надання земельної ділянки у власність площею 0,85 га на х. Вили ОСОБА_1 » та визнано недійсним державний акт на право приватної власності виданий ОСОБА_1 від 30 травня 2000 року прийнято Тетерівською сільською радою не на підставі закону, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що заявляти вимогу про визнання недійсним державного акту про право власності на землю може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею державного акту про право власності на землю. Тобто, оспорювання акту відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання акту) (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2023 року в справі №683/2422/19 (провадження №61-13607св21).

У даній справі, Тетерівська сільська рада не зверталася до суду з позов про визнання недійсним державного акту серії ЖТ-08-26 №000230 про право власності ОСОБА_1 на землю.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2011 року у справі №2-65/11, яке набрало законної сили відмовлено у задоволенні позову Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі управління з контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та її виконавчого комітету про визнання недійсними державних актів на право власності на землю.

Відтак, право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,85 га, для будівництва індивідуального будинку та ведення ОСГ, що розташована на території с. Тетерівка Житомирського району у судовому порядку не скасоване.

Враховуючи викладене, оскільки рішення від 07 червня 2001 року, яким скасовано рішення виконавчого комітету вказаної ради від 15 травня 2000 року «Про надання земельної ділянки у власність площею 0,85 га на х. Вили ОСОБА_1 » та визнано недійсним державний акт на право приватної власності виданий ОСОБА_1 прийнято Тетерівською сільською радою не на підставі закону, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також враховуючи те, що державний акт на право власності на землю ОСОБА_1 ЖТ-08-26 №000230 у судовому порядку не визнаний недійсним, останній є власником земельної ділянки, площею 0,85 га по АДРЕСА_1 .

Щодо суті позовних вимог.

Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа №582/18/21 (провадження №61-20968 сво 21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У справі, що переглядається встановлено, що звертаючись до суду з позовом позивач посилався на те, що Тетерівська сільська рада Житомирського району 26 грудня 2008 року за договором купівлі-продажу продала земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618 ПП «Базис-Х, до складу якої увійшло 0,2398 га земельної ділянки, яка належать йому на праві власності. Вказаний договір купівлі-продажу позивач просить визнати недійсним.

Разом з тим, позивачем не враховано, що правовідносини по укладенню оспорюваного договору купівлі-продажу від 26 грудня 2008 року виникли на підставі рішення тридцять другої сесії п`ятого скликання Тетерівської сільської ради від 24 грудня 2008 року, згідно якого погоджено звіт незалежної оцінки земельної ділянки про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,9200 га наданої в оренду з правом викупу ПП «Базис-Х» для обслуговування майнового комплексу водно-веслувальної бази в межах АДРЕСА_2 та затверджено вартість вказаної земельної ділянки та вирішено її продати ПП «Базис-Х». Вказане рішення, позивач не просить визнати недійсним.

В подальшому на підставі зазначено вище рішення, 26 грудня 2008 року між Тетерівською сільською радою та приватним підприємством «Базис-Х» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого Тетерівська сільська рада Житомирського району Житомирської області передала у власність за плату, а ПП «Базис-Х» прийняло у власність і оплатило земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:0020618.

У зв`язку з укладенням зазначено вище договору купівлі-продажу земельної ділянки, 31 грудня 2008 року ПП «Базис-Х» отримало державний акт на право власності серії ЯЕ №766215 на земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618. Зазначений державний акт є чинним та не скасованим.

В подальшому між ПП «Базис-Х» та ОСОБА_5 03 лютого 2009 року укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого ПП «Базис-Х» продав ОСОБА_5 майновий комплекс водно-веслувальної бази, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:0020618, яка розташована в с. Тетерівка Житомирського району Житомирської області.

У зв`язку із укладенням вказаного вище договору ОСОБА_5 11 лютого 2009 року отримала державний акт на право власності серії ЯЗ № 430375 на земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618, який також є чинним та не скасованим.

В подальшому, 28 листопада 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_5 продала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618 для обслуговування майнового комплексу водно-веслувальної бази, яка розташована у с. Тетерівка, Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Відтак, порушення прав позивача, як власника земельної ділянки, загальною площею 0,85 га, розташовану на території с. Тетерівка Тетерівської сільської ради Житомирського району зумовлене прийняттям Тетерівською сільською радою Житомирського району рішення від 24 грудня 2008 року, а не укладенням спірного договору купівлі-продажу, оскільки як зазначається в самому оскарженому договорі купівлі-продажу, Тетерівська сільська рада на підставі рішення 32 сесії V скликання передала у власність за плату, а ПП «Базис-Х» прийняло у власність і оплатило земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:0020618.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі №361/2965/15-а (провадження №11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі №542/1403/17 (провадження №14-106цс21), від 04 жовтня 2023 року у справі №389/2517/21.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №303/6366/17 зазначено, що порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №2-3007/11 (провадження №14-525цс18), від 30 травня 2018 року у справі №923/466/17 (провадження №12-89гс18), постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №297/1903/16-ц (провадження №61-26296св18).

Також, позивач звертаючись до суду з позовом вказав на те, що частина його земельної ділянки, а саме 0,2398 га накладається на земельну ділянку, що продана за договором купівлі-продажу від 26 грудня 2008 року укладеного між Тетерівська сільська рада Житомирського району та ПП «Базис-Х».

На підтвердження вказаних обставин матеріали справи містять висновок судової будівельно-технічної експертизи від 14 квітня 2013 року №172/12-13 проведеної в рамках цивільної справи №2-21/12 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної організації Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» АПК України, ОСОБА_5 , Тетерівської сільської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення збитків, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, відповідно до якої земельна ділянка ОСОБА_1 накладається на земельну ділянку, що належить ОСОБА_5 і площа перетину цих земельних ділянок становить 0,2398 га.

Разом з тим, при частковому накладенні земельних ділянок власник такої ділянки може, зокрема, оспорювати відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Тож у цьому випадку вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння не є належним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним.

Наведене узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2023 року в справі №370/457/20 (провадження №61-611св23).

При застосовуванні положень статті 387 ЦК України необхідно враховувати, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним, тому витребувати можна лише індивідуально визначене майно, а не його частину.

Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №556/1231/18, від 18 жовтня 2020 року у справі №310/2647/17-ц та від 30 вересня 2020 року у справі №447/880/15-ц.

Подібний висновок щодо захисту прав позивача, порушеного внаслідок накладення земельних ділянок, шляхом визнання недійсними рішення сільської ради, державного акта на право власності на земельну ділянку і скасування його державної реєстрації наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №540/861/16-ц (провадження №14-660цс19).

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що правомірним та ефективним способом захисту прав власності ОСОБА_1 в цій справі є визнання незаконним та скасування рішення Тетерівської сільської ради від 24 грудня 2008 року, яке в подальшому стало підставою для укладення спірного договору купівлі-продажу.

У свою чергу заявлені позивачем вимоги у цій справі про витребування земельної ділянки є неналежним способом захисту, а вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою не відповідають критерію ефективності обраних способів захисту, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають, оскільки без оскарження рішення сільської ради від 24.12.2008 задоволені бути не можуть, так як є взаємопов`язаними між собою.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (провадження №12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового рішення про відмову в задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено повністю, то існують підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За приписами п.9 частини першої ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю, зокрема, другої групи. ОСОБА_1 є особою із інвалідністю 2-ої групи, а тому на нього не може бути покладений судовий збір, що понесений відповідачем. За таких обставин, судовий збір у сумі 730,80 грн відповідно до положень ст.141 ЦПК України слід компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави в порядку, встановленому КМУ.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Компенсувати ОСОБА_2 судовий збір у сумі 730 грн 80 коп за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 26 січня 2024 року.

Головуючий

Судді