Ухвала

від 23.01.2024 по справі 346/5651/23

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/5651/23

Провадження № 1-кп/346/298/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 р.м. Коломия Івано - Франківської області

Коломийський міськрайоннийсуд Івано-Франківськоїобласті,у складіголовуючого судді ОСОБА_1 ,секретар судовогозасідання: ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 ,обвинуваченої ОСОБА_4 ,захисника ОСОБА_5 ,потерпілого: ОСОБА_6 і його представника: ОСОБА_7 ,представника потерпілого ОСОБА_8 : ОСОБА_9 ,

здійснюючи у відкритому судовому засіданні, у залі засідань суду, судовий розглядобвинувального акту по кримінальномупровадженню №12023096180000153, в якому ОСОБА_4 (яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Малий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ), обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190 та ч. 2 ст.190 КК України,

а сторонами та іншими учасниками кримінального провадження є: з боку обвинувачення - прокурор: ОСОБА_3 , з боку захисту обвинувачена (і цивільний відповідач): ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_5 , потерпілій (і цивільний позивач): ОСОБА_8 та його представник: ОСОБА_9 , потерпілий (і цивільний позивач): ОСОБА_6 та його представник: ОСОБА_7 , потерпілі: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

в с т а н о в и в :

Під час розгляду даного обвинувального акту по суті, представниця потерпілого (і цивільного позивача) ОСОБА_6 : адвокат ОСОБА_7 подала клопотання про накладення арешту на майно обвинуваченої (і цивільного відповідача), з метою забезпечення цивільного позову, зокрема, арешт на: 1) 3/4 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 2623286700:02:002:0418 (реєстр.№об.нер.м.:825823226232); 2) 3/4 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 2623286700:02:001:0063 (реєстр.№об.нер.м.:825822426232); 3) 3/4 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 2623286700:02:005:0291 (реєстр.№об.нер.м.:825819126232) - а.с.141-145.

Позиції учасників кримінального провадження.

Аргументи цивільного позивача та його представника. Обвинуваченій слід заборонити відчуження вказаного майна, оскільки заподіявши потерпілому матеріальну шкоду, вона її не відшкодувала у добровільному порядку, хоча має у власності вказане майно. Метою арешту є забезпечення відшкодування заподіяної обвинуваченою потерпілому матеріальної шкоди від злочину, у розмірі 235605 гривень та недопущення його відчуження.

Аргументи цивільного відповідача та його представника. Цивільний позов не є доведеним, а є тільки заявленим. Обвинувачена відшкодувала частину збитку, заподіяного потерпілому ОСОБА_6 , але не має підтверджуючих документів. Тому в арешті слід відмовити.

Позиція прокурора. Просив вирішити питання на розсуд суду.

Позиція представника потерпілого ОСОБА_8 : ОСОБА_9 . Не заперечував.

Оцінка суду.

В силу положень статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Також суд враховує положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод за якими, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Тож, з огляду на викладене, право власності не є абсолютним і може зазнавати втручання держави, в тому числі шляхом позбавлення особи такого права, але тільки в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

А тут суд враховує, що положеннями частини 1 статті 16 КПК України передбачено, що на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку передбаченому цим кодексом, під час кримінального провадження допускається позбавлення або обмеження права власності. А згідно з положеннями частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України у зміст права власності, яке може бути обмежено або якого може бути позбавлено під час кримінального провадження, входять всі три правомочності: володіння, користування і розпорядження майном.

В силу положень частини 1 статті 16, з урахуванням норм статті 131 та частини 1 статті 170 КПК України, під час кримінального провадження, з метою досягнення його дієвості, позбавлення або обмеження права власності будь-якої особи може мати місце при застосуванні арешту, як одного із заходів забезпечення кримінального провадження.

При цьомустаття 170КПК Україниуточнює,що:арештом майнає тимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою судуправа навідчуження,розпорядження та/абокористування майном,серед іншого,й длязабезпечення цивільногопозову,стягнення зюридичної особиотриманої неправомірноївигоди,можливої конфіскаціїмайна (частина1);завданням арештумайна є,серед іншого,запобігання можливостійого відчуження(частина1);арешт майнадопускається зметою забезпеченнявідшкодування шкоди,завданої внаслідоккримінального правопорушення(цивільнийпозов) (п.4 частина 2); у випадку, передбаченому п.4 арешт накладається на майно обвинуваченого, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні (частина 6); вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові (частина 8); арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно (частина 10); заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування, серед іншого, призведе до передачі майна (частина 11).

І суд відзначає, що: потерпілий ОСОБА_6 через свого представника, до початку розгляду обвинувального акту по суті, подав цивільний позов до обвинуваченої про відшкодування йому матеріальної шкоди, завданої злочином, у розмірі 235605 гривень, з обгрунтуванням розміру заявленої шкоди та наданням доказів цього розміру, оцінку яким, звичайно, суд надасть пізніше (а.с.93-117); також, він подав клопотання про арешт майна обвинуваченої, зокрема: 1) 3/4 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 2623286700:02:002:0418 (реєстр.№об.нер.м.:825823226232); 2) 3/4 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 2623286700:02:001:0063 (реєстр.№об.нер.м.:825822426232); 3) 3/4 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 2623286700:02:005:0291 (реєстр.№об.нер.м.:825819126232), саме з метою забезпечення цього позову (а.с.141-145); потерпілий надав суду докази того, що саме обвинувачена є власником зазначеного майна (а.с.144-145 - довідка з Державного реєстру речових прав); потерпілий просить накласти арешт на вказане майно, яке по суті стосується земельної ділянки, тобто нерухомого майна, виключно в частині заборони відчуження цього майна з метою запобігання можливості його відчуження обвинуваченою (а.с.141-143 - клопотання); вартість майна,яке належитьарештувати,вимірюється утому числій нормативноюгрошовою оцінкоюземельної ділянки,і зважаючина їхплощу,цільове призначеннята кількістьділянок,у порівняннііз заявленимрозміром шкодидо відшкодуваннязгідно зпозовом,їх вартість,вочевидь,є співмірноюрозміру шкоди,зазначеної уцивільному позові(235605гривень);і оскількипотерпілий довів,що самеобвинувачена євласником вказаноговище майна,вона дійсноможе убудь-якиймомент здійснитивідчуження цього майна, тож незастосування заборони його відчуження, серед іншого, може призвести до його передачі у власність іншій особі, тобто може бути передане іншій особі.

Положення ч.1 ст.173 КПК України передбачають, що суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Але вказані вище обставини прямо вказують на те, що потерпілий довів наявність обох умов, з якими закон пов`язує можливість задоволення заявленого ним клопотання.

Положення ч.2 ст.173 КПК України вимагають, аби суддя врахував, зважаючи на те, з якої підстави особа просить накласти арешт на майно, серед іншого: 1) правову підставу для арешту майна; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 ч.2 ст.170); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст. 170); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для обвинуваченого, третіх осіб.

І суд відзначає, що: правові підстави для накладення арешту, вказані судом вище; зважаючи на те, що суд вже почав розгляд обвинувального акту по суті, підозра не є явно необгрунтованою (але суд ще не досліджував докази і не стверджує що обвинувачена вчинила інкриміновані їй злочини); розмір матеріальної шкоди заявленої до відшкодування відповідає розміру вказаному в обвинувальному акті, з доданням суми комісій, які сплачувались при перерахунку грошей потерпілим обвинуваченій; одним із завдань кримінального провадження, в силу статті 2 КПК України є захист особи від кримінальних правопорушень, а також охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а тому заборона обвинуваченій відчуження вказаного вище майна, з метою забезпечення позову про відшкодування нею збитків потерпілому, є розумним та співрозмірним засобом втручання у право власності обвинуваченої; межі арешту майна обвинуваченої мають адекватні правові наслідки для самої обвинуваченої та іншого співвласника майна та орендаря вказаних земельних ділянок, оскільки потерпілий просить арештувати ділянки виключно шляхом заборони відчуження 3/4 часток, які належать саме обвинуваченій, без позбавлення її права користування, володіння ними; за своєю суттю, спосіб арешту, який просить застосувати потерпілий є дійсно найменш обтяжливим для обвинуваченої.

Таким чином, на підставі усього вище викладеного, суд вважає, що потерпілий довів перед судом наявність усіх підстав, з наявністю яких закон дозволяє втручання у право власності обвинуваченої тією мірою, тим способом і для тієї мети, для яких це просить потерпілий. А тому, його клопотання підлягає задоволенню.

Суд узяв до уваги заперечення обвинуваченої та її захисника проти задоволення клопотання, але відзначає, що для накладення арешту на майно обвинуваченого з метою забезпечення позову, КПК України не вимагає аби цивільний позов був доведеним, оскільки доведеність позову, як і обгрунтованість обвинувачення суд встановлює тільки за наслідками проведення судового розгляду, який тільки розпочато. Що стосується доводів про те, що обвинувачена відшкодувала частину збитку, заподіяного потерпілому ОСОБА_6 , але не має підтверджуючих документів, то ніщо не заважає обвинуваченій, за наявності підстав, передбачених ст.174 КПК України, подати клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Отже, на підставі наведеного та керуючись статтями 1-74,131-132,170-175,318-372,376,532 КПК України суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання представниці потерпілого (і цивільного позивача) ОСОБА_6 : адвоката ОСОБА_7 про арешт майна обвинуваченої, з метою забезпечення цивільного позову - задовольнити.

Накласти арешт на майно ОСОБА_4 (яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Малий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) шляхом заборони відчуження такого майна: 1) 3/4 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 2623286700:02:002:0418 (реєстр.№об.нер.м.:825823226232); 2) 3/4 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 2623286700:02:001:0063 (реєстр.№об.нер.м.:825822426232); 3) 3/4 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 2623286700:02:005:0291 (реєстр.№об.нер.м.:825819126232); з метою забезпечення цивільного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої злочином.

Ухвала не може бути оскаржена в апеляційному порядку, але заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України. Ухвала набрала законної силиз моментуїї оголошення -23.01.2024року та виконується негайно.

Повний текст ухвали буде оголошено 29.01.2024р. о 17 год.

Суддя ОСОБА_1