Постанова

від 23.01.2024 по справі 910/2707/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2024 р. Справа№ 910/2707/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Тополь А.О., ордер СВ № 1072091 від 12.12.2023

від відповідача: не з`явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги приватного підприємства "Комерційна фірма "Ексбуд"

на рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2023

у справі № 910/2707/23 (суддя - Ващенко Т.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Голд"

до приватного підприємства "Комерційна фірма "Ексбуд"

про розірвання договору та стягнення 867 384,20 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Сіріус Голд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "Комерційна фірма "Ексбуд" (далі - ПП "КФ "Ексбуд") про розірвання договору підряду № 11-11/21СГ від 11.11.2021 та стягнення 867 384,08 грн, з яких: 732 012,12 грн авансу та 135 372,08 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем робіт за вказаним договором та неповерненням здійсненої позивачем передплати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2023 (з урахуванням ухвали господарського суду міста Києва від 18.08.2023 про виправлення описки) позов задоволено:

- розірвано договір підряду № 11-11/21СГ від 11.11.2021, укладений між ТОВ "Сіріус Голд" та ПП "КФ "Ексбуд";

- стягнуто з ПП "КФ "Ексбуд" на користь ТОВ "Сіріус Голд" 732 012,12 грн попередньої оплати, 135 372,08 грн пені та 15 694,76 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем на виконання умов договору здійснено попередню оплату, проте відповідач не розпочав підрядні роботи, у зв`язку з чим позивач листом відмовився від договору (розірвав договір), а також правомірно вимагав повернення сплачених ним грошових коштів та пені за період невиконання підрядником робіт.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ПП "КФ "Ексбуд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та направити справу для розгляду за встановленою підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення, апелянт зазначав, що розгляд даної справи повинен відбуватися за місцем знаходження відповідача і підстав для застосування виключної підсудності не має, оскільки спір не стосується прав і обов`язків пов`язаних з нерухомим майном.

Стосовно невиконання умов договору відповідач посилався на існування форс-мажорних обставин, які підтверджуються листом торгово-промислової палати України (далі - ТПП) № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. На переконання скаржника, судом першої інстанції неправильно визначено період нарахування пені та, відповідно, її суму.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 12.12.2023.

21.11.2023 до суду надійшов відзив позивача із запереченнями на апеляційну скаргу.

11.12.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 вказане клопотання задоволено та відкладено розгляд справи на 23.01.2024.

22.01.2024 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що директор товариства не має можливості бути присутнім у судовому засіданні, оскільки має симптоми вірусного захворювання. Заявником також зазначено про надання підтверджуючих документів після оформлення лікарняного листа.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 прийнято апеляційну скаргу до провадження у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.

В судовому засіданні, яке відбулось 23.01.2024 позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишено без задоволення, оскільки юридична особа не позбавлена можливості залучити іншого представника для участі у судовому засіданні, при цьому у відповідності до положень п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд не позбавлений можливості розглянути справу у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Водночас, судом апеляційної інстанції не встановлено неможливості розгляду даної справи без представника відповідача.

Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.11.2021 між ТОВ "Сіріус Голд" (замовник) та ПП "КФ "Ексбуд" (підрядник) укладено договір № 11-11/21СГ на виконання робіт (далі - договір; а.с. 12-17 том 1), за умовами якого підрядник зобов`язався виконати роботи із заміни асфальтобетонного покриття, заміни і переустановки бордюрів і поребриків, заміни і укладки ФЕМ, заміни лотків на АЗС № 12, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Стеценко, 1 (далі - об`єкт), передати замовнику виконані роботи, усунути протягом гарантійного строку недоліки, дефекти та недоробки, що зумовлені неналежним виконанням робіт, та/або порушенням вимог, які ставляться до робіт такого виду, а замовник приймає і оплачує виконані роботи відповідно до умов договору.

Зі змісту пунктів 1.4, 1.5, 1.6 договору вбачається, що факт завершення виконання підрядником робіт на користь замовника оформлюється актами приймання-передачі виконаних робіт. Об`єм робіт визначається дефектним актом, який складається повноважними представниками сторін та є невід`ємною частиною даного договору (додаток № 1). Конкретний перелік робіт із зазначенням їх вартості, що надається замовнику, вартість запасних частин та матеріалів, що використовуються підрядником при виконанні робіт за договором, зазначається у локальному кошторисі, що є невід`ємною частиною договору (додаток № 3).

Відповідно пунктів 2.1, 2.2 договору загальна вартість робіт складає 1 045 731,60 грн. Розрахунок вартості робіт наведено у договірній ціні, що є невід`ємною частиною даного договору (додаток № 2). Договірна ціна - кошторис на виконання робіт є твердим. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник.

Пунктом 2.4 договору сторонами погоджено, що замовник здійснює передоплату (аванс) у розмірі 70 % від загальної вартості робіт, що становить 732 012,12 грн. У разі, якщо підрядник не почне виконувати роботи протягом 10 днів з моменту отримання авансу, він буде зобов`язаний повернути отримані від замовника кошти у повному обсязі.

Згідно з пунктами 3.1, 3.5, 3.6 договору строк виконання робіт становить 45 календарних днів. Роботи по договору вважаються виконаними в разі прийняття замовником об`єкту та підписання ним акту приймання-передачі виконаних робіт. Рішення сторін про перегляд строків виконання робіт з обґрунтуванням причин оформляється додатковою угодою, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно пунктів 10.1, 10.4 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по договору, якщо це явилося наслідком дії форс-мажору, що включає в себе обставини непереборної сили (пожежа, повінь, землетрус, інші стихійні лиха, війна і військові дії, блокада, страйк тощо). Факт наявності форс-мажорних обставин підтверджується довідками уповноважених державних органів влади або ТПП. Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за договором, повинна негайно, але не пізніше трьох днів після настання дії форс-мажору, письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення дії таких обставин. Несвоєчасність повідомленням позбавляє цю сторону права посилатись на них надалі.

Договір набирає сили з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе договірних зобов`язань (п. 11.1 договору).

Відповідно до пункту 11.4 договору замовник має право на односторонню відмову від договору. В такому випадку договір вважається, таким що припинив свою дію по закінченню 10 календарних днів з моменту направлення замовником підряднику повідомлення про відмову від договору.

На виконання умов договору замовником здійснено передоплату у розмірі 70 % вартості робіт, що складає 732 012,12 грн та підтверджується платіжними дорученнями: № 5254 від 03.02.2022 на суму 142 012,12 грн, № 5255 від 04.02.2022 на суму 295 000,00 грн, № 5257 від 07.02.2022 на суму 295 000,00 грн (а.с. 20-22 том 1).

05.09.2022 замовник звернувся до підрядника з претензією № 05/09 від 05.09.2022 (а.с. 23-24 том 1), в якій вимагав в термін до 3-ох календарних днів приступити до виконання робіт або повернути сплачені кошти замовнику в термін до 14 календарних днів.

27.01.2023 замовник звернувся до підрядника з претензією № 27/01 (а.с. 26 том 1), в якій вказував про розірвання договору з 06.02.2023, оскільки підрядником не розпочато та не виконано роботи, а також вимагав повернути аванс в термін до 3-ох календарних днів.

У зв`язку з невиконанням підрядником зобов`язання з виконання робіт, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом щодо розірвання договору, стягнення здійсненої ним передоплати на суму 732 012,12 грн, а також стягнення 135 372,08 грн пені за період невиконання робіт з 19.09.2022 до 31.01.2023 на підставі п. 8.9 договору підряду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наявність правових підстав для розірвання договору, повернення авансу та сплати пені за період невиконання відповідачем підрядних робіт.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

За приписами статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статей 843, 846 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення; строки виконання роботи або її окремих етапів.

Згідно до статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За змістом статей 193, 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 525, 526, 599 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Як вбачається з матеріалів справи, замовником здійснено передоплату згідно умов договору у розмірі 70 % вартості робіт, що складає 732 012,12 грн (платіжні доручення а.с. 20-22 том 1). Водночас договором не визначено початок виконання підрядних робіт, а погоджено строки виконання робіт, які відраховуються з дня початку їх виконання (розділ 3 договору - строки виконання робіт по договору) та повернення авансу у разі якщо підрядник не почне виконувати ці роботи (п. 2.4 договору).

05.09.2022 замовником направлено відповідачу вимогу № 05/09 про виконання робіт за договором в термін до 3-х календарних днів (а.с. 23-25 том 1).

Проте відповіді підрядником надано не було, як і не були розпочаті підрядні роботи.

В подальшому, 27.01.2023, на виконання умов пункту 11.4 договору, замовник повідомив підрядника про розірвання договору з 06.02.2023 та вимагав повернути сплачений авансовий платіж (а.с. 26-27 том 1).

Відповіді відповідача на вказаний лист матеріали справи також не містять.

Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

За умовами частини 3 статті 651 ЦК України в разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Аналізуючи приписи чинного законодавства та умови укладеного між сторонами договору підряду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір може бути розірваний у результаті односторонньої відмови.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, у зв`язку з невиконанням підрядних робіт відповідачем, в односторонньому порядку відмовився від укладеного з відповідачем договору про що належним чином повідомив його, а отже, у зв`язку з припиненням дії договору підряду сплачена замовником грошова сума підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи наведене, договір підряду є розірваним з 06.02.2023, а отже відповідач зобов`язаний повернути позивачу отримані в якості авансу кошти в розмірі 732 012,12 грн, у зв`язку з чим судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині розірвання договору та стягнення з відповідача сплаченого позивачем авансу.

Позивачем також заявлено до стягнення 135 372,08 грн пені за період невиконання відповідачем підрядних робіт з 19.09.2022 до 31.01.2023, враховуючи направлену вимогу-претензію № 05/09 від 05.09.2022 щодо початку виконання підрядних робіт.

Пунктом 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.9 договору передбачено, що в разі порушення підрядником строків виконання робіт чи неякісне їх виконання підрядник виплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожен день такого прострочення від вартості невиконаних, неякісно, несвоєчасно виконаних робіт, та штраф у розмірі 5 % від договірної ціни за кожен день прострочення.

Перевіривши здійснені розрахунки, апеляційний господарський суд встановив, що нараховані позивачем 135 372,08 грн пені (на суму 732 012,00 грн) за період з 19.09.2022 по 31.01.2023 (враховуючи вимогу замовника щодо початку виконання робіт), є такими, що ґрунтуються на договірних та законодавчих нормах, а тому вірно задоволені господарським судом.

Стосовно доводів апелянта щодо неправомірності заявленої до стягнення пені, то вони є недоведеними, оскільки підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, в матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат, який би підтверджував наявність форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах, а саме по собі посилання відповідача на наявність листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, як на наявність обставин непереборної сили без надання доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням обставин щодо неможливості виконання зобов`язань перед позивачем за договором підряду.

Окремо слід зазначити, що матеріали справи не містять повідомлень підрядника замовнику про неможливість виконання підрядних робіт та/або зміни строку початку їх виконання; пропонування та/або укладення додаткових угод стосовно відповідних строків; відповідей на претензії замовника; тощо.

Щодо тверджень апелянта про порушення підсудності під час розгляду справи судом першої інстанції, слід зазначити наступне.

Юридична адреса відповідача є: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 27, кв. 23.

Положеннями ГПК України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 ГПК України).

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, просторова компетенція однорідних судів.

Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Згідно з частинами 1, 2 статті ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зазначений припис поширює свою дію абсолютно на всі випадки, коли процесуальне законодавство не обумовлює будь-якого відмінного варіанту стосовно конкретного виду справ, а тому іменується загальним, адже діє як загальне правило, на відміну від інших видів підсудності, що застосовуються як спеціальне правило підсудності.

Вищевказане обумовлене тим, що на противагу іншим правовим положенням про підсудність, норма статті 27 ГПК України не обмежується директивою про певну категорію справ, які необхідно розглядати за цим правилом підсудності, у той час як всі інші правові норми кореспондуються із характеристиками справи за предметною або суб`єктною ознакою, а тому підлягають застосуванню виключно у випадку кореляції конкретної справи з цими ознаками.

Водночас, за умовами ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

У всіх передбачених приписами статті 29 ГПК України випадках альтернатива загальному правилу підсудності для позивача є факультативною, оскільки позивач самостійно та на власний розсуд може обирати між використанням як загального правила підсудності, так і застосуванням передбаченого законом альтернативного (одного або декількох).

Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (ч. 5 ст. 29 ГПК України).

Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

Вказані вимоги є вичерпними, жодних інших вимог для визначення підсудності за вибором позивача, у тому числі щодо заявлення позовних вимог, безпосередньо пов`язаних з місцем виконання договору, господарське процесуальне законодавство не встановлює.

Згідно з частиною 1 статті 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Поняття "місце виконання зобов`язання" за своїм змістом відображає певну просторову характеристику зобов`язальних правовідносин, при цьому таке відображення може відбуватися не тільки за допомогою формулювання "місце виконання зобов`язання", але й іншими словосполученнями.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами спору укладено договір згідно з умовами якого відповідач зобов`язався виконати підрядні роботи за адресою: м. Київ, вул. Стеценко, 1, а отже сторонами договору узгоджено, що місцем його виконання є м. Київ.

Беручи до уваги, що спір у цій справі виник щодо виконання зазначеного договору, з урахуванням приписів ч. 5 статті 29 ГПК України, яка пов`язує можливість застосування альтернативної територіальної юрисдикції (підсудності) з необхідністю визначення місця виконання такого договору, колегія суддів дійшла висновку, що дана позовна заява може бути подана до господарського суду міста Києва (за місцем виконання договору), а не лише за місцезнаходженням відповідача.

Таким чином, позивач, користуючись правом, передбаченим частинами 1 та 5 статті 29 ГПК України, правомірно звернувся з даною позовною заявою до господарського суду міста Києва.

Окремо слід зазначити, що право позивача на вибір підсудності випливає саме з особливостей договору, в якому визначено місце його виконання, а не з предмету спору.

Висновки місцевого господарського суду про відсутність підстав для направлення даної справи до господарського суду Дніпропетровської області є вірними, проте колегія суддів не може погодитись з наведеними мотивами суду першої інстанції щодо застосування виключної підсудності згідно ч. 3 ст. 30 ГПК України, оскільки даний спір не виник з приводу нерухомого майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 на яку послався господарський суд міста Києва, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність, стосується тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини 3 статті 30 ГПК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у справі № 911/2390/18 спір виник з приводу стягнення заборгованості за користування нерухомим майном за договором оренди, тому суд касаційної інстанції констатував, що такий спір є спором "з приводу" нерухомого майна, та застосував норми виключної підсудності, відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України.

Однак, спір у даній справі виник з договору підряду, відповідно до якого, підрядник зобов`язується передати замовнику результати робіт, а замовник зобов`язується оплатити виконані підрядником роботи. На переконання колегії суддів, такий спір виник з договірних відносин, які не пов`язані з нерухомим майном, тобто з відносин, до яких неможна застосувати словосполучення "з приводу нерухомого майна". Натомість, спір виник з приводу договору про виконання робіт, а отже існують зобов`язання з виконання робіт та оплати за виконані роботи, що не стосується прав та інтересів об`єкту, як нерухомого майна.

Проте висновки місцевого господарського суду про відсутність підстав для направлення даної справи до господарського суду Дніпропетровської області і розгляд справи господарським судом міста Києва є вірними, і не вплинули на невірне вирішення даного спору.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2023 у справі № 910/2707/23 і підстав для його скасування або зміни не має.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Комерційна фірма "Ексбуд" на рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2023 у справі № 910/2707/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2023 у справі № 910/2707/23 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/2707/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.01.2024.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук