Постанова
від 17.01.2024 по справі 922/3753/23
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м. Харків Справа № 922/3753/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.

за участю представників учасників справи:

від позивача адвокат Бондаренко Я.О., ордер серія АН №1310318 від 05.12.2023

від відповідача Зучек Є.Н. (в порядку самопредставництва), витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, довіреність від 08.01.2024 № 3

від третіх осіб не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м.Харків (вх. №2561 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2023 у справі №922/3753/23 (повний текст складено та підписано 06.11.2023, у м. Харкові ) суддя Калініченко Н.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гайран», м. Харків,

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків,

перша третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фонд державного майна України, м. Київ,

друга третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне підприємство Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції, м. Харків,

про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.08.2023 позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Гайран звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Гайран» права на приватизацію способом викупу об`єкта приватизації, що перебуває на балансі Державного підприємства Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції та розташований за адресою: м. Харків, вул. Стрілківка, 14 та про зобов`язання включити цей об`єкт до переліку об`єктів малої приватизації.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- позивачем відповідно до умов договору оренди та вимог чинного законодавства був підготовлений пакет документів на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна;

- на підставі отриманої згоди орендодавця, ТОВ «Гайран» зробило невід`ємні поліпшення орендованого майна;

- позивач виконав умови, передбачені ст.18 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна». Балансоутримувач нерухомого майна повідомив, що нерухоме майно, яке є предметом оренди, не забезпечує виконання встановлених законодавством завдань, не входить до складу єдиного майнового комплексу, що забезпечує основні види діяльності балансоутримувача та більше трьох років не використовується у виробничій діяльності і подальше їх використання не планується, а отже позивач має право на викуп орендованого нерухомого майна та підлягає включенню до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, а бездіяльність відповідача щодо не включення нерухомого майна до переліку є протиправною та незаконною.

06.09.2023 року ухвалою Господарського суду Харківської області прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Гайран до розгляду та відкрито позовне провадження у справі №922/3753/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонд державного майна України, м. Київ та Державне підприємство Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції, м.Харків (т.1, а.с.154-157).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.10.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Гайран задоволено повністю (т.2, а.с.193-205).

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Гайран право на приватизацію способом викупу об`єкту приватизації адміністративний корпус, літ. Б-1, інв. №000707, реєстраційний №00482329.1.ААААЛБ383, площею 73,9 кв.м.; 2-поверховий склад, літ. В-2, інв. №000717, реєстраційний № 00482329.1.ААААЛБ384, площею 290,1 кв.м.; теплиця, літ. Г-1, інв. №000724, реєстраційний №00482329.1.ААААЛБ386, площею 153,0 кв.м.; 2-поверхова лабораторія, літ. А-2, інв. №000718, реєстраційний номер №00482329.1.ААААЛБ385, площею 198,6 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Стрілківка, 14, що перебуває на балансі Державного підприємства Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції.

Зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області включити нерухоме майно - адміністративний корпус, літ. Б-1, інв. № 000707, реєстраційний №00482329.1.ААААЛБ383, площею 73,9 кв.м.; 2-поверховий склад, літ. В-2, інв. № 000717, реєстраційний № 00482329.1.ААААЛБ384, площею 290,1 кв.м.; теплиця, літ. Г-1, інв. №000724, реєстраційний № 00482329.1.ААААЛБ386, площею 153,0 кв.м.; 2-поверхова лабораторія, літ. А-2, інв. №000718, реєстраційний номер №00482329.1.ААААЛБ385, площею 198,6 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Стрілківка, 14, що перебуває на балансі Державного підприємства Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гайран судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 5 368,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки позивачем виконано умови, передбачені ст.18 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", а майно, згідно із листом другої третьої особи № 79 від 04.05.2023 року не забезпечує виконання встановлених законодавством завдань та більше трьох років не використовуються у виробничій діяльності і подальше його використання не планується, позивач має право на викуп орендованого нерухомого майна та підлягає включенню до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням відповідач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2023 у справі №922/3753/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Стягнути з позивача на користь відповідача витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 8052, 00 грн (т.2, а.с.221-228).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на наступне.

Суд першої інстанції при розгляді справи та ухваленні рішення повністю не дослідив обставини справи, проігнорував позиції та аргументи Регіонального відділення, не доводячи аргументованих підстав їх відхилення, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого було прийнято необґрунтоване та незаконне рішення

На думку скаржника, позовна вимога включити нерухоме майно до Переліку об`єктів малої приватизації не відповідає положенням Закону «Про приватизацію державного і комунального майна», оскільки згідно діючого законодавства, такий етап чи дія взагалі не передбачена. Таким чином, при задоволенні позову Регіональне відділення позбавлено можливості виконати рішення суду, враховуючи положення законодавства;

- враховуючи порядок, передбачений положеннями чинного законодавства, прийняття рішення про приватизацію можливо лише після формування, затвердження та опублікування переліків об`єктів, що підлягають приватизації. Визнання права на приватизацію способом викупу об`єкта не узгоджується із загальними вимогами щодо належності засобів правового захисту, оскільки визначення способу приватизації, без прийняття рішення про приватизацію та попереднього включення цього об`єкту до Переліку є порушенням ч. 1 ст.12 Закону про приватизацію. На думку апелянта, вимога про визнання права на приватизацію способом викупу об`єкта не може бути предметом позову без попереднього включення Фондом державного майна України цього об`єкту до Переліку, оскільки не приводить до відновлення права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. В рішенні не спростовано та не зазначено, як саме Регіональне відділення, враховуючи положення Закону про приватизацію може та повинно здійснити виконання даного рішення в частині зобов`язання включити об`єкт до Переліку, враховуючи, що Перелік створюється та затверджується Фондом державного майна України. Тобто, Регіональне відділення позбавлено повноважень та права, у законодавчо визначений порядок, внести зміни чи доповнення в Перелік, який затверджено наказом Фонду державного майна. Таким чином, за відсутності можливості у Регіонального відділення внести зміни до наказу Фонду державного майна України, яким затверджено Перелік (що є додатком до наказу Фонду державного майна України), заявлена позовна вимога щодо включення об`єкту до Переліку є неналежним способом захисту, а відтак підставою для відмови в позові.

Апелянт вважає, що Регіональне відділення є неналежним відповідачем, до якого заявлена позовна вимога щодо включення майна до Переліку.

При ухваленні рішення суд вибірково дослідив докази, а саме лист Балансоутримувача №79 від 04.05.2023, який було складено до моменту включення єдиного майнового комплексу до Переліку та до розгляду відповідної справи. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що окреме майно, що перебуває в оренді ТОВ «Гайран» вимагає включити до Переліку, є складовою єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції», яке вже є у відповідному Переліку. Тому, вищезазначене майно за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Стрілківка, 14, підлягає приватизації в складі єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції».

Скаржник вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не повністю дослідив обставини справи щодо виконання вимог ст.18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», зокрема, судом проігноровано аргументи Регіонального відділення щодо необхідності рецензування Звіту про оцінку майна. Судом не спростовано та не наведено підстав відхилення аргументів Регіонального відділення стосовно обов`язкового рецензування звіту про оцінку щодо визначення вартості невід`ємних поліпшень об`єкту оренду, здійснених орендарем під час оренди та підтверджених висновком будівельної експертизи.

При ухваленні рішення про задоволення вимоги про визнання права на приватизацію способом викупу об`єкту приватизації, суд підмінив собою державний орган приватизації та перебрав на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023 визначено наступний склад суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А.,суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м.Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2023 у справі №922/3753/23. Встановлено учасникам справи строк до 19.12.2023 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу. Запропоновано учасникам справи в строк до 19.12.2023 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи. Призначено справу до розгляду на "17" січня 2024 р. о 10:15 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131.

06.12.2023 з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/3753/23 (2 томи).

07.12.2023 до Східного апеляційного господарського суду від представника позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю Гайран адвоката Бондаренко Ярослава Олександровича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якому останній просить забезпечити проведення судового засідання по справі №922/3753/23, яке призначене на 17.01.2024 о 10:15 год, а також наступні судові засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю адвоката Бондаренко Я.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Гайран адвоката Бондаренко Ярослава Олександровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №922/3753/23, яке відбудеться "17" січня 2024 о 10:15 год. задоволено.

В межах строку, встановленого судом до Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 30.10.2023р. по справі №922/3753/23 - без змін (т.3, а.с.17-22).

В обґрунтування своєї правової позиції, позивач зазначив наступне.

З огляду на приписи п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України позиція відповідача про некараність бездіяльності органу державної влади та настання негативних наслідків виключно для позивача є нерозумною, несправедливою і недобросовісною.

Позивач виконав вимоги ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", які є необхідною передумовою для приватизації орендованого державного майна у спрощеному порядку (здійснив невід`ємні поліпшення об`єкту оренди не менше, ніж на 25 % його вартості за згодою орендодавця), а тому мав право на позитивне вирішення його заяви шляхом прийняття відповідачем відповідного рішення. На думку ТОВ «Гайран», відповідач порушив майнові права позивача, який на законних підставах звернувся до нього із згаданою заявою та очікував на вирішення свого питання.

Позивач також наголошує, що відповідачем ототожнено поняття «включення об`єкту до переліку» та «затвердження переліку», тоді як позовні вимоги зводяться саме до зобов`язання відповідача включити нерухоме майно до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, а не зобов`язати затвердити його.

Крім того, укладаючи договір оренди від 21.01.2019 р. № 6676-Н сторони обопільно дійшли згоди про те, що на відповідача, як орендодавця, покладено обов`язок не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору.

Відповідачем не надано жодних доказів неможливості внесення додаткових відомостей та/або змін до вже затвердженого переліку. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного суду від 04.06.2020 у справі №910/9524/19, постанові Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 р. у справі №914/1196/19, постанові Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 р. по справі № 922/4104/20.

Відзив на апеляційну скаргу судовою колегією розглянутий, прийнятий до уваги та долучений до матеріалів справи.

27.12.2023 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу Фонду державного майна України (третя особа у справі), в якому останній просить суд визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу Фонду державногго майна України та поновити його, посилаючись на те, що апарат Фонду це цілісний механізм з розподілом функціональних обов`язків між структурними підрозділами та те, що в опрацюванні документів беруть участь декілька структурних підрозділів Фонду, серед яких Юридичний департамент, Департамент приватизації, а тому, як наслідок зазначені обставини створюють перешкоди для вчасного подання відзиву на апеляційну скаргу. Просить суд апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області задовольнити, рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2023 у справі № 922/3753/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позовній заяві відмовити повністю (т.3, а.с.27-30).

Судова колегія, розглянувши клопотання третьої особи щодо визнання поважними причин пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст.113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (ч. 1 ст.263 ГПК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відтак, враховуючи наведені в відзиві обставини щодо поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також з метою забезпечення встановленого п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року права на ефективний доступ до суду та гарантій щодо належності перегляду судової справи, встановлення і дослідження обставин, колегія суддів дійшла висновку про поновлення процесуального строку на подання відзиву на апеляційну скаргу третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Фонду державного майна України.

Так, зокрема у відзиві на апеляційну скаргу, третя особа зазначає наступне.

На виконання розпорядження КМУ від 14.10.2022 №910-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності» до Фонду було передано ЄМК державного підприємства «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції (код ЄДРПОУ 00482329).

На виконання ч.5 ст.11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» Фонд надав пропозицію щодо включення об`єкта права державної власності до переліку об`єктів, що підлягають приватизації за формою згідно з Порядком подання упоноваженими органами управління державним органам приватизації пропозицій щодо включення об`єктів права державної власності до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, затвердженого постановою КМУ від 10.05.2018 №387.

ТОВ «Гайран» 20.06.2023 до Регіонального відділення було подано заяву про включення об`єкта до переліків об`єктів малої приватизації згідно з Порядком подання та розгляду заяв про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженим наказом Фонду від 22.05.20218 №675, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 20.06.2018 за № 730/32182, про що проінформовано Фонд листом Регіонального відділення від 21.06.2023 № 01-10-0261.

Регіональне відділення листом від 20.06.2023 №01-10-02612 звернулось до уповноваженого органу управління об`єктом в особі Фонду щодо надання згоди на включення об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, що визначено частиною 7 статті 11 Закону.

Фонд листом від 10.07.2023 № 10-57-17140 не надав згоду на включення об`єкта до переліків малої приватизації та проінформував, що Департаментом управління державними підприємствами було надано пропозицію включити об`єкт державної власності єдиний майновий комплекс державного підприємства «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції» до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» до повноважень Фонду належить затвердження переліків об`єктів малої приватизації.

Наказом Фонду від 04.08.2023 № 1389 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 №1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації (із змінами) єдиний майновий комплекс державного підприємства «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції» включено до Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду (додаток 2 до наказу).

Органом приватизації визначено Регіональне відділення.

Судом першої інстанції не враховано доводи Фонду, що об`єкт підлягає продажу у складі єдиного майнового комплексу державного підприємства «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції».

Об`єкт є складовою частиною ЄМК підприємства, включеного наказом Фонду від 04.08.2023 №1389. Судом першої інстанції не взято до уваги, що Фонд не вбачає до доцільне включати Об`єкт до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, оскільки ЄМК державного підприємства «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції» включено до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, а його поділ на окремі об`єкти (частини) знизить інвестиційну привабливість для потенційних інвесторів, що може суттєво зменшити надходження коштів до Державного бюджету України.

Крім того, Фонд зауважує, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (інформація від 12.09.2023 № 346257505) містяться відомості щодо наявності обтяження у вигляді всього нерухомого майна державного підприємства «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції» , код ЄДРПОУ 00482329.

Абзацом шостим частини 6 статті 26 Закону передбачено, що наявність заборони відчуження або накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту державного або комунального майна, крім арешту, накладеного у кримінальному провадженні, внесення державного підприємства до Єдиного реєстру боржників, відсутність згоди кредитора, іпотекодержателя на продаж майна, що перебуває в заставі (іпотеці), а також відсутність згоди контролюючого органу на відчуження майна, яке перебуває в податковій заставі у випадку, передбаченому п.92.4 ст.92 Податкового кодексу України, не є перешкодою для продажу ЄМК державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно у порядку, встановленому цим Законом, та не є підставою для відмови у нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу такого ЄМК. Продаж такого ЄМК здійснюється без повідомлення та згоди особи, в інтересах якої встановлені відповідні обтяження. Всі обтяження зберігають чинність для покупця об`єкта приватизації і припиняються у порядку, встановленому законодавством України.

Відзив на апеляційну скаргу судовою колегією розглянутий, прийнятий до уваги та долучений до матеріалів справи.

Представник апелянта, який брав участь в судовому засіданні в приміщенні суду, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні в приміщенні суду, заперечив проти задоволення апеляційної скарги, підтримав позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржуване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Треті особи у справі в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать відомості картки обліку вихідної кореспонденції, інформація про доставку документа в кабінет Електронного Суду, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 12 ст.270 ГПК України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чиом повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до вимог статей 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, 21 січня 2019 року між відповідачем та позивачем укладено договір оренди № 6676-Н, предметом якого є нежитлові будівлі загальною площею 715,6 кв.м., а саме:

- адміністративний корпус, літ. Б-1, інв. №000707, реєстраційний №00482329.1.ААААЛБ383, площею 73,9 кв.м.;

- 2-поверховий склад, літ. В-2, інв. №000717, реєстраційний №00482329.1.ААААЛБ384, площею 290,1 кв.м.;

- теплиця, літ. Г-1, інв. №000724, реєстраційний №00482329.1.ААААЛБ386, площею 153,0 кв.м.;

- 2-поверхова лабораторія, літ. А-2, інв. №000718, реєстраційний номер №00482329.1.ААААЛБ385, площею 198,6 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Стрілківка, 14, що перебуває на балансі Державного підприємства Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції ідентифікаційний код 00482329) (надалі Договір).

Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові будівлі загальною площею 715,6 м2.

Пунктом 1.2 договору визначено, що майно передається в оренду з метою: розміщення суб`єкту господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (пральня, ремонт одягу, лазня).

Згідно п. 2.1 встановлено, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна (Додаток №1).

Передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2 Договору).

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що відновлення орендованого Майна здійснюється Орендарем відповідно до пунктів 5.4, 5.7, 6.3 цього Договору.

Для отримання згоди Орендодавця на здійснення поліпшень Орендар звертається до Орендодавця згідно з Порядком надання орендарю згоди Орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, який затверджений наказом Фонду державного майна України (п. 4.4 Договору).

Пунктом 5.4 Договору визначено, що Орендар зобов`язаний забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню. Тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки.

Пунктом 5.7 Договору унормовано, що Орендар зобов`язаний своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний ремонт орендованого Майна. Ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого Майна і не тягне за собою зобов`язання Орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень.

Відповідно до пункту 6.3 договору за письмовою згодою Орендодавця та уповноваженого органу управління здійснювати капітальний ремонт, проводити зміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості.

Цей Договір укладено строком на 10 (десять) років, що діє з « 21» січня 2019 року та до « 21 січня 2029 року (п. 10.1 Договору).

Невід`ємні поліпшення, здійснення Орендарем за рахунок власних коштів без згоди Орендодавця є державною власністю. Вартість невід`ємних поліпшень, здійснених Орендарем за рахунок власних коштів за згодою Орендодавця, підлягають компенсації у разі прийняття рішення про приватизацію (п. 10.10 договору).

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками Регіонального відділення та підприємства (т.1, а.с.12-17).

21 січня 2019 року за Актом приймання-передачі орендованого майна означені в пункті 1.1 Договуру об`єкти передані позивачу в оренду (т. 1, а.с. 20).

За твердженнями позивача, ТОВ «Гайран» відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства, був підготовлений пакет документів на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна.

Листом №43-3893 від 20.06.2019 року відповідач надав позивачу згоду на проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна (т. 1, а.с. 27-28).

У подальшому позивач звернувся до відповідача з листом від 10.12.2019 року, яким повідомив останнього про завершення виконання робіт, на підтвердження чого було надано копії договору підряду та акту приймання виконаних будівельних робіт, а також платіжні доручення на підтвердження оплати робіт на загальну суму 1 303 913,42 грн (т. 1, а.с. 29-60).

Згідно із ч. 2 ст. 18 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна Орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов: орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна; орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу; невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди; здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб`єктом оціночної діяльності; орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати; договір оренди є чинним на момент приватизації. Надання згоди орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень здійснюється в порядку, визначеному Фондом державного майна України або місцевою радою.

Позивач зазначає, що ринкова вартість майна згідно із висновком про вартість на 27.09.2018 року становить 1014000,00 грн без ПДВ (т. 1, а.с. 22), а вартість зроблених невід`ємних поліпшень становить 1086594,52 грн., без ПДВ, що становить 107% ринкової вартості майна (т. 1, а.с.34).

За твердженнями позивача, після отримання згоди на проведення невід`ємних поліпшень, йому надається право на приватизацію майна шляхом викупу.

Невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання Договору.

Здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи №22401 від 25.11.2019 року (т. 1, а.с. 109-146).

Умови Договору виконуються позивачем належним чином, відсутня заборгованість з орендної плати, а сам Договір є чинним.

Крім того, достовірність понесених витрат та їх джерела придбання на невід`ємні поліпшення нерухомого майна підтверджується Звітом незалежного аудитора (т. 1, а.с. 48-59).

Листом №79 від 04.05.2023 року друга третя особа (балансоутримувач) повідомила, що нерухоме майно, яке є предметом Договору, не забезпечує виконання встановлених законодавством завдань, не входить до складу єдиного майнового комплексу, що забезпечує основні види діяльності балансоутримувача та більше трьох років не використовується у виробничій діяльності і подальше їх використання не планується (т. 1, а.с. 62).

На звернення позивача від 08.05.2023 б/н про включення об`єктів права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, а саме нежитлових будівель загальною площею 715,6 кв.м., що становлять предмет договору оренди, відповідач листом №11-10-01957 від 11.05.2023 повідомив наступне.

Порядок подання та розгляду заяв про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації (далі Порядок), затверджено наказом Фонду державного майна України від 22.05.2018 №675, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.06.2018 за №730/32182. Відповідно до пункту 1 розділу П вказаного Порядку для включення об`єкта права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації подається заява встановленого зразку. Розділом 1У Порядку визначено перелік документів, які подаються заявниками до державних органів приватизації разом із заявою про включення об`єктів права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації (т. 1, а.с. 63-64).

З відповіді відповідача щодо розгляду заяви ТОВ «Гайран» (від 09.08.2023 за №ЗП/03 (з додатками)) про включення об`єктів права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації від 10.08.2023 №11-10-03288 року, вбачається, що за результатом опрацювання заяви позивача встановлено, що до включення пропонується окреме майно, яке знаходиться на балансі державного підприємства «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції». Зазначено, що ЄМК державного підприємства «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції», код ЄДРПОУ 00482329 наказом Фонду державного майна України від 04.08.2023 №1389 «Про внесення змін до наказу ФДМ України від 04.01.2022 №1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації (із змінами) включено до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації. Відповідно до законів України «Про Фонд державного майна України», «Про приватизацію державного і комунального майна» наказом регіонального відділення від 08.08.2023 №00493 прийнято рішення про приватизацію зазначеного державного підприємства шляхом продажу на аукціоні. Інформація про прийняте рішення оприлюднена на офіційному вебсайті Фонду державного майна України (т.1, а.с.65-66).

Тому відповідач, Регіональне відділення повернув заяву позивачу про включення об`єкта права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

Як вважає позивач, такі дії відповідача порушують його права.Вищевказані обставини стали підставою для звернення ТОВ «Гайран» до Господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Спірні правовідносини в даній справі регулюються Конституцією України, нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, законами України «Про Фонд державного майна України» №4107-VI, «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII, Положенням про регіональне відділення Фонду державного майна України та Положенням про представництво Фонду державного майна України в районі, місті, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 № 678, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 червня 2012р. за № 935/21247, Порядком подання уповноваженими органами управління державним органам приватизації пропозицій щодо включення об`єктів права державної власності до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, затвердженого постановою КМУ від 10.05.2018 №387, Порядком подання та розгляду заяв про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.05.2018 №675.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Гайран» право на приватизацію способом викупу об`єкта приватизації, що перебуває на балансі Державного підприємства Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції та розташований за адресою: м. Харків, вул. Стрілківка, 14 та про зобов`язання включити нерухоме майно до переліку об`єктів малої приватизації.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим регулює Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» (далі - Закон № 2269-VIII), чинний з 07 березня 2018 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням статті першої Закону №2269-VIII, приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями (п. 22); рішення про приватизацію рішення, що приймається органами приватизації щодо кожного об`єкта приватизації шляхом видання наказа (п.26)

До об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України (ч. 1 ст.4 Закону).

За змістом ст.6 Закону суб`єктами приватизації є: державні органи приватизації; місцеві ради, органи приватизації територіальних громад; покупці.

Відповідно до ч. 1 ст.7 Закону Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації.

Державні органи приватизації здійснюють державну політику у сфері приватизації та діють на підставі Закону України «Про Фонд державного майна України», цього Закону, інших актів законодавства.

Державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження, зокрема: затверджують переліки об`єктів, що підлягають приватизації (ч. 2 ст.7 Закону).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» (далі - Закон №4107-VI) (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), Фонд є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно з абзацом дев`ятим пункту 2 частини першої статті 5 Закону №4107-VI, Фонд здійснює повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації та контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Фонд державного майна України здійснює повноваження безпосередньо та через свої регіональні відділення (представництва) (п. 1 ст. 6 вищевказаного Закону).

Положенням про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженим наказом Фонду державного майна України №678 від 15.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 червня 2012р. за № 935/21247, зокрема встановлено, що основними завданнями регіонального відділення є: у сфері приватизації державного майна: розгляд заяви про включення об`єктів державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, і приймає відповідні рішення.

Частиною 1 ст. 10 Закону «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачено порядок приватизації державного і комунального майна, який встановлює:

- формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації:

- опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, на офіційному веб- сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі;

- прийняття рішення про приватизацію;

- прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності;

- опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта;

- проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства;

- проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об`єкта приватизації;

- перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом;

- затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання;

- затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об`єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією;

- опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об`єкта приватизації;

- проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу;

- укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об`єкта шляхом викупу;

- опублікування інформації про результати приватизації;

- прийняття рішення про завершення приватизації.

Тобто, позовна вимога включити нерухоме майно до переліку об`єктів малої приватизації не відповідає положенням Закону про приватизацію, оскільки згідно діючого законодавства, такий етап чи дія взагалі не передбачені.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №2269-VIII рішення про приватизацію об`єкта, який включено до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, приймається державними органами приватизації шляхом видання наказу, але не пізніше 30 днів з дня включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, за винятком випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Враховуючи порядок, передбачений положеннями чинного законодавства прийняття рішення про приватизацію можливо лише після формування, затвердження та опублікування переліків об`єктів, що підлягають приватизації.

Визнання права на приватизацію способом викупу об`єкта не узгоджується із загальними вимогами щодо належності засобів правового захисту, оскільки визначення способу приватизації без прийняття рішення про приватизацію та попереднього включення цього об`єкту до Переліку об`єктів, що підлягають приватизації, є порушенням ч. 1 ст. 12 Закону про приватизацію.

Тобто, вимога про визнання права на приватизацію способом викупу об`єкта не може бути предметом позову без попереднього включення цього об`єкту до Переліку, що підлягають приватизації, оскільки не приведе до відновлення права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19.

Відповідно до статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).

Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання чи оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 названої Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення. Водночас, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, який, у свою чергу, не відповідає правовій позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №914/1220/19 про те, що заявлені позовні вимоги про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю Гайран права на приватизацію способом викупу об`єкту приватизації є належним способом захисту його прав та спрямованими на припинення порушення прав та відновлення його інтересів, оскільки не замінять необхідності дотримання вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 № 2269-VIII при приватизації означеного майна та не призведуть до набуття позивачем права власності на це майно.

На момент звернення позивача з позовом, право останнього приватизувати способом викупу орендовані ним нежитлові приміщення передбачене Законом 2269-VIII за умови дотримання приписів частини другої статті 18 цього Закону. Цим же Законом визначено й умови, дотримання яких є необхідним для реалізації такого права.

Згідно з частиною 2 статті 18 Закону №2269-VIII орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов: орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна; орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу; невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладення договору оренди або для цілей продовження договору оренди; здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб`єктом оціночної діяльності; орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати; договір оренди є чинним на момент приватизації.

Орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об`єкта шляхом викупу (частина 3 статті 18 Закону №2269-VIII).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.08.2023 у справі №918/1056/20 викладена правова позиція стосовно того, що викупу передує переддоговірна процедура.

Отже, реалізація права позивача приватизувати способом викупу орендовані ним нежитлові приміщення можлива лише за умови дотримання приписів чинного законодавства щодо такої приватизації (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №914/964/21).

Доводи апелянта щодо недослідження обставин справи стосовно виконання вимог ст.18 Закону про приватизацію відносно необхідності рецензування Звіту про оцінку майна (дата оцінки 29.12.2019, т.1, а.с.82-108), колегія вважає обгрунтованими з наступного.

Позивач зазначав у позові, що вартість зроблених ним невід`ємних поліпшень становит 1086594,52 грн без ПДВ, що становить 107% ринкової вартості. Разом з тим, згідно доданого до позову Звіту про оцінку майна ринкова вартість невід`ємних поліпшень об`єкту оренди, здійснених орендарем під час оренди та підтверджених висновком будівельної експертизи, становить 415 200 грн без ПДВ.

В матеріалах справи відсутня рецензія до Звіту про оцінку майна позивача.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим.

Судова колегія також зауважує на наступне.

Відповідно до вимог Закону про приватизацію та Порядку подання та розгляду заяв про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.05.2018 №675, враховуючи подану ТОВ «Гайран» заяву про включення об`єктів права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, Регіональне відділення листом від 20.06.2023 №01-10-02612 звернулось до Фонду державного майна України щодо надання згоди на включення об`єктів права державної власності, що перебувають на балансі Державного підприємства «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції» за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Стрілківка, 14 до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації (т. 2, а.с. 17).

За результатом розгляду вищезазначеного листа Регіонального відділення, Фонд державного майна України листом від 10.07.2023 №10-57-17140 повідомив, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 №910-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності» ДП «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції» було передано до сфери управління Фонду державного майна України та Департаментом управління державними підприємствами було надано пропозицію включити об`єкт права державної власності - єдиний майновий комплекс ДП «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції» до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

Частиною 3 статті 11 Закону 2269-VIII передбачено, що ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці.

Службовою запискою від 05.07.2023 №10-19-1-16547 Департамент управління державними підприємствами повідомив Департамент приватизації про доцільність включення об`єкта права державної власності - єдиного майнового комплексу ДП «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції» до переліку об`єктів, що підлягають приватизації у 2023 році (т. 2, а.с. 18).

За змістом службової записки йдеться про те, що згідно з відомостями про нерухоме майно на підприємстві обліковується нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Стрілківка,14 та вул. Астрономічна, 33.

Окрім цього, згідно пропозицій щодо включення об`єктів права державної власності до переліку об`єктів що підлягають приватизації у 2023 році, за інформацією наданою державним підприємством розмір земельної ділянки, на якій розташовано об`єкт - 5,6100 га, вул. Астрономічна, 33 м. Харків та 0,994 га, вул. Стрілківка,14 м. Харків (т. 2, а.с. 19).

Таким чином, Фонд державного майна як уповноважений орган управління надав пропозиції щодо включення єдиного майнового комплексу разом з нежитловими будівлями, розташованими за адресою: м. Харків, вул. Стрілківка,14, що є його складовою частиною.

Єдиний майновий комплекс державного підприємства «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції» наказом Фонду державного майна України від 04.08.2023 №1389 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 №1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації (із змінами)» включено до переліку об`єктів малої приватизації що підлягають приватизації (т. 2, а.с. 22).

Відповідно до Закону України «Про Фонд державного майна України», «Про приватизацію державного і комунального майна» наказом Регіонального відділення №00493 від 08.08.2023 прийнято рішення про приватизацію зазначеного державного підприємства шляхом продажу на аукціоні (т. 2, а.с.23).

Згідно ч. 13 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 191 ЦК України).

Єдиний майновий комплекс це усі види майна, що сукупно забезпечують господарську діяльність суб`єкта господарювання, у тому числі будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марк або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки, в тому числі цілісний майновий комплекс (ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Таким чином, об`єкти нерухомого майна, що наразі перебувають в оренді, входять до складу єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції».

Вищевказане підтверджується позицією балансоутримувача, що викладена в його поясненнях №139 від 21.09.2023. Згідно пояснень третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача зазначено, що відповідне нерухоме майно перебуває на його балансі, входить до складу єдиного майнового комплексу, що забезпечує основний вид діяльності підприємства. На даний момент вищезазначене майно у виробничій діяльності ДП «ДНЦЗЛ» не використовується, оскільки воно було надане в оренду ТОВ «Гайран» за договором №6676-Н від 21.01.2019. Крім того, ДП «ДНЦДЗ», як третя особа, вважає доцільним при вирішенні питання про включення вищезазначеного нерухомого майна до переліку об`єктів малої приватизації, врахувати, що при виділенні цього майна в окремий об`єкт малої приватизації, інвестиційна привабливість єдиного майнового комплексу ДП «ДНЦЛЗ» може знизитися. Отже, при вирішенні цього спору вважає головним дотримання інтересів держави та врахування позиції Фонду державного майна України, який є центральним органом управління і вирішує питання щодо ефективного використання майна, що знаходиться на балансі підпорядкованих підприємств та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківський області (т. 2, а.с.121-122).

Місцевий господарський суд при постановленні оскаржуваного рішення не врахував положення чинного законодавства, а також не дослідив надані докази та пояснення, які свідчили, що відповідний об`єкт є складовою єдиного майнового комплексу, зокрема, службову записку Департаменту управління державними підприємствами №10-19-1-16547 від 05.07.2023, пропозиції щодо включення об`єктів права державної власності до переліку №10-19-1-16547 від 05.07.2023 та пояснення балансоутримувача №139 від 21.09.2023.

Крім того, суд вибірково дослідив докази з цього питання, а саме лише лист балансоутримувача №79 від 04.05.2023, який було складено до моменту включення єдиного майнового комплексу до Переліку та до розгляду відповідної справи (т. 1, а.с. 62).

Так, окреме майно, яке просить включити позивач до Переліку, є складовою єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції», що вже у відповідному Переліку.

Враховуючи вищезазначене, включення єдиного майнового комплексу ДП «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції» до Переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації унеможливлює включення частини його майна, за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Стрілківка, 14, як окремого об`єкта малої приватизації.

Таким чином, вказане виключає можливість проведення подальшої приватизації спірного об`єкту та укладення в подальшому відповідного договору купівлі-продажу з огляду на відсутність правових підстав.

При розгляді справи суд не зазначив, як саме Регіональне відділення, враховуючи положення Закону про приватизацію може та повинно здійснити виконання данного рішення в частині зобов`язання включити об`єкт до Переліку, враховуючи що Перелік створюється та затверджується Фондом державного майна України.

Тобто, Регіональне відділення позбавлено повноважень та прав у законодавчо визначений порядок, внести зміни чи доповнення в Перелік, який є додатком та невід`ємною частиною наказу Фонду державного майна України.

Крім того, абз. 8 п. 5.1. Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, яке затверджене наказом ФДМУ від 15.05.2012 №678 чітко визначено, що регіональні відділення розглядають заяви про включення об`єктів державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, і приймають відповідні рішення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку судом першої інстанції помилково ототожнено поняття «розгляд заяв» та «зобов`язання включити об`єкт до Переліку».

У Регіонального відділення згідно вищевказаного Положення, є обов`язок щодо розгляду заяв про включення об`єктів державної власності до відповідного переліку, проте серед обов`язків Регіонального відділення не зазначено обов`язку включення об`єкту до Переліку.

Матеріали справи свідчать про те, що Регіональне відділення в порядку, визначеному законодавством, розглянуло заяви ТОВ «Гайран» та надало відповідні відповіді.

Втім, обов`язок Регіонального відділення стосовно розгляду заяви, не може бути ототожнено (прирівняно) з обов`язком включення об`єкту до Переліку, який затверджено Фондом державного майна України.

В даному випадку ці поняття (обов`язки) різні за своєю правовою природою.

Таким чином, враховуючи, що у Регіонального відділення відсутні повноваження щодо формування Переліку та внесення змін до Переліку, який є додатком та невід`ємною частиною наказу Фонду державного майна України, тому Регіональне відділення є неналежним відповідачем, до якого була заявлена позовна вимога щодо включення майна до переліку.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц та №372/51/16-ц).

Згідно з частинами 1, 2 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Вирішення питання щодо заміни належного відповідача здійснюється лише під час розгляду справи в суді першої інстанції до початку розгляду справи по суті (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №910/20154/16).

Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №910/7122/17).

Оскільки позивач із клопотанням про заміну неналежного відповідача до суду не звертався, суд першої інстанції питання щодо заміни неналежного відповідача у порядку статті 48 ГПК України, не вирішував, то відсутні підстави для задоволення позову відносно неналежного відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області. Аналогічний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 08.10.2018 у справі №925/958/16, від 05.03.2019 у справі №920/497/18, від 03.03.2020 року у справі №918/387/19.

Враховуючи, що позов у даній справі Товариством з обмеженою відповідальністю «Гайран» було пред`явлено до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2023 у справі №922/3753/23 та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Колегія суддів зазначає, що господарським судом першої інстанції при розгляді даної справи та прийняття оскаржуваного судового рішення не було прийнято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть даного спору, свідчить про не з`ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст.ст. 7,13 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. ст. 7, 13, 15 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх фізичних та юридичних осіб перед законом і судом, змагальності сторін та відповідно до принципу пропорційності.

Звертаючись до усталеної практики Європейського суду з прав людини слід зазначити, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63).

Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17) та Великої Палати ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2023 у справі №922/3753/23 даним вимогам не відповідає, оскільки ухвалено з нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невірним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

За таких обставин, апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків підлягає задоволенню.

Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на правові позиції, викладені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 у справі №910/9524/19, постанові Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі №914/1196/19, постанові Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 у справі №922/4104/20 колегією суддів відхиляються, оскільки в силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах саме Верховного Суду, які враховані апеляційним судом при розгляді даної справи, а не в постановах суду апеляційної інстанції, на які посилається апелянт.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керується положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає судові витрати за подання апеляційної скарги на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2023 у справі №922/3753/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2023 у справі №922/3753/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гайран» (код ЄДРПОУ 42151929, адреса: 61052, м. Харків, вул. Суздальські Ряди, буд. 12/1, на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (код ЄДРПОУ 44223324, адреса: 61057, м. Харків, майдан Театральний, 1) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 8052,00 грн.

4. Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний судовий наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26.01.2024.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця

СудСхідний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення17.01.2024
Оприлюднено29.01.2024
Номер документу116567870
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо приватизації майна

Судовий реєстр по справі —922/3753/23

Ухвала від 21.03.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Ухвала від 21.03.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Ухвала від 19.03.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Ухвала від 04.03.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Ухвала від 21.02.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Постанова від 17.01.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Радіонова Олена Олександрівна

Постанова від 17.01.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Радіонова Олена Олександрівна

Ухвала від 11.12.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Радіонова Олена Олександрівна

Ухвала від 04.12.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Радіонова Олена Олександрівна

Рішення від 30.10.2023

Господарське

Господарський суд Харківської області

Калініченко Н.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні