Постанова

від 24.01.2024 по справі 922/579/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року м. Харків Справа № 922/579/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.

за участю представників сторін

від скаржника - представник Міноборони України Пономаренко В.І. (в порядку самопредставництва), витяг з наказу від 19.02.2020 №52, витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

від кредиторів - представник ТОВ "Харківська філія забезпечення" адвокат Зарудній І.В., ордер серія АР №095692

інші кредитори - не з`явилися

від арбітражного керуючого - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріального технічного забезпечення" (вх. №2315 Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.10.2023 (повний текст підписано 19.10.2023 у місті Харків) у справі № 922/579/22 суддя Кононова О.В.

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Харківська філія забезпечення" , м. Харків про визнання банкрутом Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріального технічного забезпечення" , м. Харків

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.11.2022, серед іншого було відкрито провадження у справі про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріального технічного забезпечення", код ЄДРПОУ 08162096; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника.

Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Максимова Андрія Анатолійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 394 від 26.02.2013).

Здійснено офіційне оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади України про відкриття справи про банкрутство боржника - Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріального технічного забезпечення", код ЄДРПОУ 08162096 із зазначенням повного найменування боржника, його поштової адреси, банківських реквізитів, найменування та адреси господарського суду, номера справи, відомостей про розпорядника майна, граничний строк подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника (публікація № 69592 від 23.11.2022).

Встановлено строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів до 10.01.2023.

Встановлено строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника до 10.02.2023.

На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшли заяви:

- Головного управління ДПС у Харківській області з грошовими вимогами до боржника Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріального технічного забезпечення" на суму 2 887 786,97 грн;

- Артьомової Ірини Іванівни на суму 529 586,00 грн;

- Компанієць Дмитра Анатолійовича на суму 471 374,19 грн.

Відповідними ухвалами суду зазначені заяви були призначені до розгляду в попередньому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.10.2023 у справі №922/579/22, зокрема, визнані наступні грошові вимоги кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська філія забезпечення" в загальному розмірі 533 174,37 грн, з яких: - 427 900,00 грн сума основного боргу, 3% річних у розмірі 8 201,25 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 541,52 грн, витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 3 721,60 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 3500,00 грн, 24 810,00 судовий збір за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у даній справі та 58500,00 грн витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи (авансовий платіж згідно ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства);

- Головного Управління ДПС у Харківській області в загальному розмірі 2887786,97 грн, з яких 2725924,48 грн основний платіж та 161862,49 грн пені;

- Фізичної особи - підприємця Артьомової Ірини Іванівни у розмірі 529586,00 грн та 4962,00 грн судового збору за подачу заяви з кредиторськими вимогами до суду;

- Фізичної особи - підприємця Компанієць Дмитра Анатолійовича у загальному розмірі 476336,19 грн, з яких основний борг складає 461492,86 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн, витрати на сплату судового збору у справі № 922/206/21 в розмірі 4881,33грн та 4962,00 грн судового збору за подачу заяви з кредиторськими вимогами до суду.

До Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся боржник, Державне підприємство Міністерства оборони України "Харківська контора матеріального технічного забезпечення, в якій просить суд:

- скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.10.2023 про визнання грошових вимог ФОП Артьомової І.І. до боржника у розмірі 529586,00 грн та 4962,00 грн судового збору за подачу заяви з кредиторськими вимогами до суду та постановити нове судове рішення, яким відхилити повністю вимоги ФОП Артемової І.І. до боржника;

- скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.10.2023 про визнання грошових вимог ФОП Компанійця Д.А. до боржника у загальному розмірі 476336,19 грн, з яких основний борг складає 461492,86 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн, витрати на сплату судового збору у справі № 922/206/21 в розмірі 4881,33 грн та 4962,00 грн судового збору за подачу заяви з кредиторськими вимогами до суду та постановити нове судове рішення, яким відхилити повністю вимоги ФОП Компанійця Д.А. до боржника.

Щодо визнання грошових вимог ФОП Артьомової І.І. апеляційна скарга мотивована наступним.

Скаржник зазначає, що заява ФОП Артьомової І.І. про визнання грошових вимог до боржника ДП МОУ «ХКМТЗ» обґрунтована договором від 07.11.2019 №07/11/2019 про закупівлю будівельних матеріалів, видатковою накладною від 22.11.2019 №22/11 і договором від 27.11.2019 №27/11/2019 про закупівлю товару, видатковою накладною від 10.12.2019 №10/12.

Разом з тим, 21.06.2023 відкрите кримінальне провадження №12023221210000559 за фактом підроблення офіційних документів із метою заволодіння майном ДП МОУ «ХКМТЗ».

Скаржник стверджує, що на виконання зазначених договорів в дійсності не відбулось жодних поставок.

Тобто, ДП МОУ «ХКМТЗ» взяло на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони - ФОП Артьомової І.І.

Апелянт звертає увагу суду на те, що зазначена відсутність будь - яких поставок на виконання вказаних договорів підтверджується оборотно - сальдовою відомістю по рахунку 63 за 2019 рік.

Ці документи додані до заяви (повідомлення) ДП МОУ «ХКМТЗ» від 22.05.2023 про вчинення кримінального правопорушення та містяться в матеріалах справи.

Також скаржник повідомляє, що 10.10.2023 ДП МОУ «ХКМТЗ» звернулося до слідчого відділу поліції №1 ХРУП №3 (Новобаварський ВП), Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова, Харківської окружної прокуратури з клопотанням про призначення технічної експертизи документів.

З огляду на вищевикладене, у місцевого господарського суду не було підстав визнавати грошові вимоги ФОП Артьомової І.І.

Щодо визнання грошових вимог ФОП Компанійця Д.А. апеляційна скарга мотивована наступним.

Заява ФОП Компанійця Д.А. про визнання грошових вимог до боржника обґрунтована договором будівельного підряду та договором підряду.

Разом з тим, 01.06.2021 відкрите кримінальне провадження №42021221750000029 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 44 ст. 191 КК України.

Скаржник звертає увагу суду, що на виконання зазначених договорів підряду в дійсності не виконувалось жодних робіт.

Тобто, ДП МОУ «ХКМТЗ» взяло на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони - ФОП Компанійця Д.А.

Відтак у господарського суду не було підстав визнати грошові вимоги ФОП Компанійця Д.А.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріального технічного забезпечення" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.10.2023 у справі № 922/579/22. Встановлено учасникам справи строк до 12.12.2023 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншим учасникам справи. Запропоновано учасникам справи в строк до 12.12.2023 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Призначено справу до розгляду на "17" січня 2024 р. о 09:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 131 .

Відзиви на апеляційну скаргу від учасників справи до Східного апеляційного господарського суду не надходили.

У судовому засіданні 17.01.2024 було оголошено перерву до 24.01.2024.

24.01.2024 через підсистему «Електронний суд» до суду апеляційної інстанції надійшли заяви від Артьомової І.І. та Компанійця Д.А. про розгляд апеляційної скарги без їх участі на підставі наявних матеріалів справи. Оскаржувану ухвалу від 18.10.2023 підтримують та просять суд залишити її без змін.

В судовому засіданні 24.01.2024 представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити.

Представник кредитора, ТОВ"Харківська філія забезпечення" заперечував проти апеляційної скарги та просив суд залишити без змін оскаржувану ухвалу суду.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористалися.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутністю інших учасників справи, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою.

Фіксування судового засідання проводилось засобами технічної фіксації згідно вимог ст.222 ГПК України

Відповідно до приписів статті 223 ГПК України було складено протокол судового засідання.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження в цій справі є ухвала суду за наслідками розгляду грошових вимог, зокрема, ФОП Артьомової І.І. та ФОП Компаційця Д.А. до боржника.

За визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (ч. 1 ст. 45 КУзПБ).

Заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19).

Розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам (ч. 5 ст. 45 КУзПБ).

Водночас згідно з положеннями частини 6 статті 45 КУзПБ кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

У попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).

При цьому для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності) та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).

Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо розгляду апеляційної скарги в частині визнання грошових вимог ФОП Артьомової І.І., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Після повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріального технічного забезпечення", в установлений строк до господарського суду з заявою про визнання грошових вимог звернулася ФОП Артьомова Ірина Іванівна.

Розглянувши заяву ФОП Артьомової Ірини Іванівни про кредиторські вимоги судом першої інстанції встановлено наступне.

07.11.2019 між Фізичною особою-підприємцем Артьомової Іриною Іванівною та Державним підприємством Міністерства оборони України "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення" було укладено договір про закупівлю будівельних матеріалів №07/11/2019. Специфікацією до вказаного Договору визначено об`єм будівельних матеріалів, які необхідно поставити та визначено загальну вартість договору, а саме 440 568, 00 грн. (т.6, а.с.7-8).

22.11.2019 на виконання умов зазначеного договору ФОП Артьомова І.І. зроблено поставку зазначених в специфікації до Договору будівельних матеріалів на загальну суму 440 586,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №22/11 від 22.11.2019 (т.6, а.с.6).

Відповідно до п. 4.1 Договору №07/11/2019 розрахунки за поставлені будівельні матеріали проводяться протягом 30 днів з моменту поставки товарів шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Проте доказів розрахунку за поставлений товар всупереч умовам договору до матеріалів справи не додано.

27.11.2019 між Фізичною особою-підприємцем Артьомової Іриною Іванівною та Державним підприємством Міністерства оборони України "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення" був укладений Договір №27/11/2019 про закупівлю товару. Згідно умов даного договору постачальник зобов`язувався поставити покупцю "Двигун", характеристики та ціна якого визначені специфікацією до Договору, а покупець, в свою чергу, зобов`язувався своєчасно, протягом 30 днів з моменту поставки товару, сплатити за поставлений товар (т.6, а.с.9-10).

Проведення поставки продавцем покупцю "Двигуна" підтверджується видатковою накладною №10/12 від 10.12.2019 на суму 89 000,00 грн (т.6, а.с.5).

Доказів розрахунку за поставлений товар всупереч умовам договору до матеріалів справи не додано.

Тобто, боржником не виконано грошові зобов`язання за вищенаведеними договорами, не здійснено повної оплати за поставлений товар у загальному розмірі 529 586,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частини 1 та 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вірно встановлено господарським судом боржник взяв на себе зобов`язання по договору сплатити за поставлений товар ФОП Артьомовій І.І. протягом 30 днів з моменту здійсненої поставки.

Згідно доданих до матеріалів справи видаткових накладних боржник отримав товар 22.11.2019 (за договором від 07/11/2019) та 10.12.2019 (за договором від 27.11.2019), про що свідчить відповідний підпис уповноваженої особи боржника на вказаних накладних, скріплений печаткою Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення".

Отже, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження скаржника в апеляційній скарзі, що на виконання зазначених договорів в дійсності не відбулось жодних поставок та боржник взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, а саме ФОП Артьомової І.І., оскільки відповідно до пунктів 4.2 договорів від 07.11.2019 та від 27.11.2019 підставою для здійснення розрахунків є видаткова накладна на товар, який доставлений та відвантажений у місце поставки.

Крім того, як зазначено господарським судом та підтверджується матеріалами справи розпорядник майна Максимов А.А. звертався до Артьомової І.І. із запитом про надання копій документів, що підтверджують фактичне здійснення поставки товарів за вищезазначеними договорами, а саме копій товарно - транспортних накладних про здійснення відповідного перевезення товарів.

Кредитором Артьомовою І.І. були надані розпоряднику майна, а останнім скеровано до матеріалів справи копії:

- товарно транспортної накладної № 10/12 від 10.12.2019 Форма №1-ТН, відповідно якої здійснювалось перевезення двигуна відповідно видаткової накладної №10/12 від 10.12.2019;

- товарно транспортної накладної № 10/12 від 22.11.2019 Форма №1-ТН, відповідно якої здійснювалось перевезення вантажів відповідно видаткової накладної №22/11 від 22.11.2019. Зазначені товарно - транспортні накладні також підписані з боку обох контрагентів та скріплені печатками підприємств.

Також Артьомова І.І. надала розпоряднику майна, а останній скерував до господарського суду підписані акти звірок на підтвердження здійснення поставок товарів за вказаними договорами.

Отже, господарський суду дійшов обґрунтованого висновку, що у Державного підприємством Міністерства оборони України "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення" наявна заборгованість за договором закупівлю будівельних матеріалів №07/11/2019 від 07.11.2019 та договором про закупівлю товару №27/11/2019 від 27.11.2019 у загальному розмірі 529 586,00 грн.

Доказів сплати зазначеного боргу матеріали справи не містять.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду, що з огляду на наведені норми законів та умови договорів про закупівлю ФОП Артьомовою Іриною Іванівною обґрунтовано заявлено кредиторські вимоги до боржника Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення" у розмірі 529 586,00 грн.

Щодо доводів скаржника в апеляційній скарзі про відсутність фактичного постачання товару, відсутність в даних бухгалтерського обліку боржника відомостей про здійснені господарські операції та наявність з цього приводу відкритого кримінального провадження, суд апеляційної зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже основою податкового обліку є первинні документи по відображенню господарчих операцій.

При цьому, саме видаткова накладна є первинним документом постачальника, який підтверджує факт передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи до іншої, від постачальника до покупця.

Так, скаржник заперечує факт поставки обумовленого договорами товару, стверджуючи, що фактично поставка товару не відбулась, проте в скарзі не наводить жодного доказу в підтвердження наявності підстав сумнівності отримання товару, а надає лише докази звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами боржника під час укладення зазначених договорів із ФОП Артьомовою І.І.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, що одним з різновидів спорів, які розглядає суд в межах провадження у справі про банкрутство є розгляд спірних вимог конкурсного кредитора, який може бути оспорений боржником або іншим кредитором боржника.

Відтак, при розгляді спірних вимог кредиторів суди керуються спеціальними нормами законодавства про банкрутство, які визначають обов`язки конкретного кредитора щодо доказування розміру кредиторських вимог, визначають обсяг доказування, предмет доказування спірних кредиторських вимог, право суду відмовити у визнанні спірних вимог внаслідок неподання заявником документів, що їх підтверджують.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18.

Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником - кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором - заявником грошових вимог.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду, що заявником - кредитором ФОП Артьомовою І.І. було надано необхідну сукупність документів на обґрунтування факту здійснення поставки обумовленого договорами товару, що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Натомість скаржник не наводить відповідних обґрунтувань та доказів в розумінні викладених норм процесуального законодавства в підтвердження спростування висновків господарського суду щодо фактичного постачання товару.

Також господарським судом зазначено, що розпорядником майна були розглянуті вказані вимоги у суді першої інстанції та визнані в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що грошові вимоги ФОП Артьомової І.І. у загальному розмірі 529586,00 грн є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

Щодо розгляду апеляційної скарги в частині визнання грошових вимог ФОП Компанійця Д.А., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Після повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства Міністерства Оборони України "Харківська контора матеріального технічного забезпечення", в установлений строк до господарського суду з заявою про визнання кредиторських вимог звернувся ФОП Компанієць Дмитро Анатолійович.

Розглянувши заяву ФОП Компанійця Дмитра Анатолійовича про грошові вимоги, судом першої інстанції встановлено наступне.

13.10.2020 Господарським судом Харківської області було видано судовий наказ №922/3295/20 про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріального технічного забезпечення" на користь Фізичної особи-підприємця Компанієць Дмитра Анатолійовича заборгованості в розмірі 150 083,94 грн та сплаченого судового збору в розмірі 210,20 грн, яка виникла на підставі договору будівельного підряду №07/06/2019 (т.5, а.с.6-7).

Крім того, рішенням Господарського суду Харківської області від 31 березня 2021 року по справі №922/206/21 на користь Фізичної особи-підприємця Компанієць Дмитра Анатолійовича з Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріального технічного забезпечення" вирішено стягнути заборгованість у розмірі 311408,92 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 4671,13 грн. (т.5, а.с.8-1)

Зазначена заборгованість виникла на підставі договору підряду №10 від 03.02.2020 року.

В свою чергу, боржником було подано позовну заяву про визнання договору будівельного підряду №07/06/2019 від 03.06.2019 року недійсним. За результатами розгляду даної справи, Господарським судом Харківської області по справі №922/2077/21 було відмовлено в задоволенні вимог позивача, проте додатковим рішенням від 24.09.2021 було стягнуто з боржника витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Наразі вказані судові рішення набрали законної сили та є чинними.

Відповідно ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Як вірно встановлено господарським судом заявником - кредитором ФОП Компанійцем Д.А. було надано суду необхідну сукупність документів на обґрунтування факту наявності заборгованості боржника, що підтверджується відповідними судовими рішеннями, які набрали законної сили та є чинними.

Натомість боржник в апеляційній скарзі не наводить відповідних обґрунтувань та доказів в розумінні викладених норм процесуального законодавства в підтвердження спростування висновків судів щодо наявності відповідних зобов`язань.

Також господарським судом зазначено, що розпорядником майна були розглянуті вказані вимоги та визнані в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що кредиторські вимоги ФОП Компанієць Д.А. у загальному розмірі 471374,19 грн є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 13 ГПК України). Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

З огляду на викладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Харківської області від 18.10.2023 (в оскаржуваній частині) ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, оскаржуване судове рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріального технічного забезпечення" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.10.2023 у справі № 922/579/22 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.10.2023 року у справі №922/579/22 (в оскаржуваній частині) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26.01.2024.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця