Постанова

від 23.01.2024 по справі 904/4033/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2024 року м. Дніпро Справа № 904/4033/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від прокуратури: не з`явився

від відповідача-1: Ольховська А.М. ( самопредставництво )

від відповідача-2: Повалій О.В. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційні скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Голд"

та Криворізької міської ради

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2023 р.

( суддя Ніколенко М.О., м. Дніпро, повний текст рішення складено 05.06.2023 р.)

у справі

за позовом:

Керівника Криворізької центральної окружної прокуратури,

м. Кривий Ріг

до Відповідача-1:

Криворізької міської ради,

м. Кривий Ріг

до Відповідача-2:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Голд",

м. Львів

про: визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міської ради,

визнання договору оренди недійсним

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Керівник Криворізької центральної окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Криворізької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Голд" про: визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міської ради № 4563 від 26.02.2020 р. "Про внесення змін до рішення міської ради від 25.10.2017 р. № 2178 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) для подальшого надання їх у власність і користування та згоди на відновлення меж земельних ділянок", затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) на вул. Купріна, 132, реєстрацію права комунальної власності на неї та надання її в оренду для розміщення автозаправної станції; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 2020266 від 21.05.2020 р., укладеного між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріус Голд" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:081:0006 площею 0,1649 га.

В обгрунтування своїх позовних вимог, Прокурор посилається на невідповідність спірних акту та договору вимогам чинного законодавства та інтересам територіальної громади міста Кривого Рогу, оскільки віднесення спірної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови мало наслідком зміну розміру орендної плати, визначеної договором та систематичне недоотримання місцевим бюджетом грошових коштів орендної плати. При цьому, розташування АЗС на землях житлової та громадської забудови є порушенням державних будівельних норм та фактичним використанням земельної ділянки для цілей, що не відповідають встановленому виду користування землею та суперечить її правовому режиму та конкретному цільовому призначенню. Відповідно, технічна документація із землеустрою, розроблена ПП «Глобус-ММ» у 2019 році, не відповідає вимогам ст. ст. 67, 71 Земельного кодексу України, Класифікації видів цільового призначення земель, Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, ДБН Б.2.2-12:2019, Державних санітарних правил та містобудівній документації.

Відповідач-1 у відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що орган місцевого самоврядування приймає рішення на підставі наданої документації із землеустрою, виконаної розробником на підставі замовлення суб`єкта і саме розробники документації із землеустрою, відповідно до ст. 28 Закону Ураїни "Про землеустрій" несуть відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією. Щодо вимоги Прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, Відповідач -1 зазначив, що у позові не наведено доказів прямого порушення сторонами норм законодавства при укладанні такого договору. При цьому, вимога щодо визнання спірного договору оренди недійсним не є єдиним можливим способом захисту певних прав, враховуючи імовірність внесення змін до чинного договору оренди земельної ділянки, або стягнення різниці між сплаченими коштами та нарахованою сумою.

Відповідач-2 у відзиві на позов також заперечив проти задоволення позовних вимог, пославшись на те, що спірна земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до земель громадської забудови, для обслуговування інших будівель громадської забудови, при цьому чинним законодавством не визначено виключного переліку "інших об`єктів загального користування", які можуть розміщуватись на земельних ділянках, що належать до земель житлової та громадської забудови. Разом з цим, на спірній земельній ділянці розташовано належне йому нерухоме майно: комплекс будівель та споруд, а також інші об`єкти інфраструктури. Прокурором не доведено факт порушень сторонами оскаржуваного договору оренди землі вимог законодавства та істотних умов договору. Криворізька центральна окружна прокуратура є неналежним Позивачем у цій справі, звернення до суду з позовними вимогами у цій справі знаходиться в компетенції органів Держгеокадастру та органів місцевого самоврядування.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2023 р. позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Криворізької міської ради № 4563 від 26.02.2020 р. "Про внесення змін до рішення міської ради від 25.10.2017 р. № 2178 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення ) меж земельних ділянок у натурі ( на місцевості ) для подальшого надання їх у власність і користування та згоди на відновлення меж земельних ділянок", затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення ) меж земельної ділянки у натурі ( на місцевості ) на вул. Купріна, 132, реєстрацію права комунальної власності на неї та надання її в оренду для розміщення автозаправної станції. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 2020266 від 21.05.2020 р., укладений між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріус Голд" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:081:0006 площею 0,1649 га.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Відповідача-2.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус Голд", в якій просить рішення суду від 24.05.2023 р. скасувати в повному обсязі, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.

4. Узагальнені доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Голд" ( Відповідач -2 ), який подав апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що рішення суду підлягає скасуванню повністю, як незаконне та необґрунтоване та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Позивача, з підстав неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Водночас, на думку Скаржника, спірна земельна ділянка за цільовим призначенням та видом цільового призначення відноситься до земель громадської забудови, для обслуговування інших будівель громадської забудови. Законодавством України не визначено виключного переліку «інших об`єктів загального користування», які можуть розміщуватись на земельних ділянках, що належать до земель житлової та громадської забудови.

При цьому Скаржник зазначає, що Відповідач -2, як новий власник нерухомого майна, комплексу за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Купріна, будинок 132, є правонаступником попередніх власників нерухомого майн щодо технічних (описових) характеристик (відомостей) щодо спірної земельної ділянки, що розміщується на земельній ділянці площею 0,1649 га., з кадастровим номером 1211000000:08:081:0006, яка розташована на вул. Купріна, 132 м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Спірна земельні ділянка, вже була сформована станом на 2002 рік із відповідною категорією та цільовим призначенням (цільовим використанням). Посилання Позивача на норми, положення та законодавства на момент подачі позову зокрема (схему зонування території Центрально-Міського району м. Кривого Рогу та плану зонування розробленому у 2021 р., Земельного кодексу України 2002 р та норм ДБН Б.2.2-12:2019 2019 р. є неправомірним та суперечить положенням норм прямої дії Конституції України, зокрема ст. 58. А тому аргументи та докази Позивача в силу положень Господарського та Цивільного процесуального кодексу України є неналежними та недопустимими, а їх застосування суперечать основному закону України Конституції України.

Скаржник наголошує на тому, що цільове призначення земельної ділянки, що відноситься під будівництво автозаправного комплексу, підприємству, яке не відноситься до підприємств автомобільного транспорту, необхідно визначати з КВПЦЗ як 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Відповідно до Витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.03.2017 р. № 82240351 об`єктом нерухомого майна є комплекс, а не АЗС, чи автозаправна станція. Однак в супереч законодавства, Позивач намагається перебрати на себе, не відповідній їй функції і повноваження експертної установи чи то іншого органу, який визначає вид, характеристики, тощо певного об`єкту нерухомості.

Скаржник вважає, що у позові не зазначено та не містяться належні і допустимі докази, які визначають порушення положень законодавства при укладанні відповідачами договору оренди земельної ділянки та/або порушення істотних умов договору. А тому твердження Позивача про застосування положень ст. 203, ст. 215 ЦК України, з врахуванням усього зазначеного вище, є неаргументованим та безпідставним.

Скаржник зазначає, що ст. 141 ЗК України містить перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою ( в тому числі і оренда ), до якого не входять підстави визначені Позивачем такі як не врахування схем зонування території міста та плану зонування міста 2021 р. ( і це не зважаючи, що план та схема зонування розроблені після 2021 р. та після фактичного формування земельної ділянки ( до 2002 р. ) і передачі ділянки в оренду орендарю у 2020 р. ); не врахування норм ДБН Б.2.2-12:2019 2019 р. ( не зважаючи, що ДБН розроблено 2019 після фактичного формування земельної ділянки ( до 2002 р. ) і передачі ділянки в оренду орендарю у 2020 р.).

Крім того, в частині позовної вимоги до Криворізької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міської ради № 4563 від 26.02.2020 р., позов фактично пред`явлений державою ( в особі Прокурора ) до неї самої ( в особі Криворізької міської ради ). Зазначене не відповідає частині першій ст. 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, Позивач і Відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору. Подібних висновків, Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 05.10.2022 р. у справі № 922/1830/19 ( п. 7.1. п. 7.8 ).

Аналогічні доводи викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріус Голд" у відповіді на відзив Прокурора.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників на апеляційну скаргу Відповідача-2.

Від Прокурор надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Голд", вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Прокурор посилається на те, що внаслідок побудови на спірній земельній ділянці АЗС за функціональним призначенням земельна ділянка стала належати до земель автомобільного транспорту, в силу вимог ст. 71 ЗК України. З огляду на що спірна земельна ділянка, яка стала об`єктом цивільних прав 13.11.2019 р. та цільове призначення якої визначено як 03.07 «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» з одночасним зазначенням про її передачу в оренду для розміщення автозаправної станції не відповідає вимогам ст. ст. 67, 71 ЗК України, Класифікації видів цільового призначення земель, Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, ДБН 5.2.2-12:2019, Державних санітарних правил та містобудівній документації, що слугувало підставою для звернення Прокурора з позовом та винесення судом законного та обґрунтованого рішення про визнання незаконним та скасування рішення міської ради від 26.02.2020 р. № 4563 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.05.2020 р. № 2020266.

Крім того, у відзиві Прокурор посилається на те, що безпідставними є доводи ТОВ «Сіріус Голд» про розміщення на спірній земельній ділянці не АЗС, а комплексу, із посиланням на акт прийому-передачі від 09.03.2017 р. між суб`єктами господарювання. Так згідно з оспорюваним договором та рішенням міської ради земельна ділянка передана в оренду саме для розміщення автозаправної станції. Таким чином, сторони самостійно підтвердили, що на цій землі розташовано саме АЗС, а не будь-які інші об`єкти нерухомого майна.

Прокурор також вказує на те, що безпідставне віднесення спірної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови мало своїм наслідком невірне визначення такої істотної умови оспорюваного договору оренди земельної ділянки як орендна плата, розмір якої відповідно до п. 8 договору не є сталим і змінюється в разі встановлення міською радою нового розміру орендної плати за землю на відповідний рік. Отже, Прокурором належним чином обґрунтовано, що оспорюваний правочин суперечить ЦК України.

Крім того, Прокурор зазначає про необгрунтованість твердження ТОВ «Сіріус голд» про відсутність підстав для представництва інтересів держави у даній справі. Так, територіальна громада міста Кривого Рогу, як власник спірної земельної ділянки, делегувала Криворізькій міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених Конституцією України та законами України. Звернення Прокурора із цією позовною заявою зумовлене тим, що розпорядження Криворізькою міською радою спірною земельною ділянкою здійснене у порушення вимог ст. ст. 67, 71, 123, 186, 186 ЗК України, порушує інтереси його законного власника - територіальної громади міста Кривого Рогу. Передача в оренду земельної ділянки комунальної форми власності з визначенням категорії та цільового призначення землі всупереч вимог законодавства призводить до зменшення розміру ставки орендної плати та, як наслідок, недоотриманням міським бюджетом коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою.

У даному спорі міська рада сама ж і допустила порушення вимог земельного законодавства, що виразилось у прийнятті незаконного рішення, а отже, повинна виступати у такому випадку Відповідачем у справі, що процесуально позбавляє її можливості бути Позивачем у цій справі. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Отже, Криворізька міська рада не може самостійно скасувати оскаржуване рішення, яке є актом індивідуальної дії. Крім того, поєднання Позивача та Відповідача в одній особі суперечило б фундаментальним вимогам процесуального законодавства, зокрема принципу змагальності. Більше того, слід зазначити, що законодавством України не визначено суб`єкта контролю за законністю прийняття органом місцевого самоврядування рішень щодо відведення земельних ділянок з відповідними повноваженнями на звернення до суду з позовами, через що Прокурор самостійно виступає як Позивач у цій справі, оскільки в спірному випадку порушені інтереси держави залишилися незахищеними, а прокуратура є єдиним органом, який зможе захистити порушені інтереси держави.

6. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Криворізької міської ради ( Відповідач -1 ).

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Криворізька міська рада, в якій просить рішення суду від 24.05.2023 р. скасувати в повному обсязі, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.

7. Узагальнені доводи Відповідача-1, який подав апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що Криворізька міська рада, в межах наданих законом повноважень, приймає рішення, що мають на меті вирішення питань у галузі земельних відносин, від імені та в інтересах територіальної громади міста.

При цьому Скаржник зазначає, що земельна ділянка, розташована по вул. Купріна, 132 ( кадастровий номер 1211000000:08:081:0006 ) у м. Кривому Розі була сформована з кодом 1.11.3. Присвоєння даного коду класифікації відбулося на підставі технічної документації. В 2005 році, на підставі рішення Криворізької міської ради від 28.09.2005 р. № 3630 «Про передачу в оренду земельних ділянок для розміщення автозаправних станцій на вулицях Купріна, 132 та Волгоградській. 13» відповідна земельна ділянка була передана в орендне користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Вибір» без зміни цільового призначення ( код 1.11.3 ). Відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 р.; 14-1-7/1205 землі з кодом класифікатора 1.11.3. належать до коду класифікації 1.11 - Землі комерційного використання, що, в свою чергу належать за земель Житлової та громадської забудови. Код 1.11.3 визначений згідно Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 р.; 14-1-7/1205 за новим класивікатором відповідає кодам 03.07; 03.10; 03.17. При цьому, Державний земельний кадастр визначає категорію земельних ділянок з зазначеними кодами як землі житлової та громадської забудови. Відповідно до роз`яснення Держземагентства від 30.11.2011 р. № 18525/21/7-11 Класифікація видів цільового призначення земель ( далі КВЦПЗ ), яка затверджена наказом Держкомзему України від 23.07.2010 р. № 548 та зареєстрована в Мінюсті 01.11.2010 р. за № 1011/18306, зіставлена з КВЕД ДК 009:2005 ( наказ Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 ), що дає змогу використовувати її для цілей визначення основного виду цільового призначення земельної ділянки. Тому визначення видів цільового призначення земельних ділянок здійснюється відповідно до видів економічної діяльності, зазначених в довідках, що надають юридичним особам державні органи статистики.

Водночас, на думку Скаржника, цільове призначення земельної ділянки, що відводиться під будівництво автозаправного комплексу підприємству, яке не відноситься до підприємств автомобільного транспорту, необхідно визначати за КВПЦЗ як 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Скаржник наголошує на тому, що код цільового призначення земельних ділянок ( а також категорія земель, та вид її використання ) зазначається державним кадастровим реєстратором у витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку у відповідному порядку. Підставою для формування витягу, що свідчить про внесення відомостей про земельну ділянку в електронну базу даних Державного земельного кадастру України, є технічна документація із землеустрою, що розробляється спеціалізованими землевпорядними організаціями на замовлення суб`єктів господарювання. Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією ( ст. 28 Закону України «Про землеустрій» ). Орган місцевого самоврядування приймає рішення на підставі наданої документації із землеустрою, виконаної розробником на підставі замовлення суб`єкта. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення ( відновлення ) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості ) виконано приватним підприємством «ГЛОБУС- ММ». Спірна земельна ділянка вже була сформована станом на 2002 рік з категорією - землі житлової та громадської забудови.

Скаржник вважає, що вимога Прокурора щодо визнання спірного договору оренди земельної ділянки недійсним не є єдиним можливим способом захисту певних прав враховуючи імовірність: внесення змін до чинного договору оренди земельної ділянки, стягнення різниці між сплаченими коштами на нарахованою сумою ( при цьому, звертаємо увагу суду, що розрахунок різниці орендної плати викладений в позовній заяві не містить всіх необхідних даних ).

8. Узагальнений виклад позиції інших учасників на апеляційну скаргу Відповідача-1.

Від Прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги Криворізької міської ради, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Прокурор посилається на те, що предметом спору у даній справі є договірні відносини між Криворізькою міською радою та ТОВ «Сіріус Голд» за договором оренди земельної ділянки № 2020266 від 21.05.2020 р. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:081:0006 площею 0,1649 га, яка розташована на вул. Купріна, 132 в м. Кривому Розі. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про вказану земельну ділянку датою її державної реєстрації вказано 13.11.2019 р.. У подальшому пунктами 2-4 рішення Криворізької міської ради від 26.02.2020 р. № 4563 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) у натурі (на місцевості) меж спірної земельної для розміщення автозаправної станції, зареєстровано за територіальною громадою міста Кривого Рогу право комунальної власності на неї з визначенням її цільового призначення як землі житлової та громадської забудови та передано її оренду ТОВ «Сіріус Голд». Аналогічне закріплення цільового призначення - землі житлової та громадської забудови при передачі землі оренду саме для розміщення автозаправної станції, відображено у п. 1 договору оренди земельної ділянки № 2020266 від 21.05.2020 р..

Крім того, у відзиві Позивач посилається на те, що саме Криворізька міська рада уповноважена передавати земельну ділянку комунальної форми власності у користування, при цьому у випадку невідповідності документації із землеустрою вимогам законодавства та містобудівній документації міська рада має повноваження відмовити у затвердженні такої документації, що є підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Разом з тим, маючи відповідні повноваження на відмову у затвердженні неналежної технічної документації, Криворізькою міською радою рішенням від 26.02.2020 р. № 4563 її погоджено, затверджено категорію землі із «землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення» на «землі житлової та громадської забудови» із цільовим призначенням «03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» замість «земель автомобільного транспорту». В свою чергу уповноважений орган у сфері земельних відносин - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, оглянувши земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:08:081:0006, надав відповідний висновок щодо незаконності оскаржуваних рішення міської ради та договору оренди земельної ділянки.

Прокурор також вказує на те, що внаслідок побудови на спірній земельній ділянці A3C за функціональним призначенням земельна ділянка стала належати до земель автомобільного транспорту, в силу вимог ст. 71 Земельного кодексу України. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 р. у справі № 620/6024/20 та від 04.02.2020 р. у справі № 915/47/17.

При цьому, безпідставне віднесення спірної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови мало своїм наслідком невірне визначення такої істотної умови оспорюваного договору оренди земельної ділянкв як орендна плата, розмір якої відповідно до п. 8 договору не є сталим і змінюється в разі встановлення міською радою нового розміру орендної плати за землю на відповідний рік. Так, встановлено, що з моменту укладання договору, тобто з грудня 2021 року ТОВ «Сіріус голд» фактично безпідставно вдвічі зменшено ставку орендної плати зі ставки орендної плати 3% за використання земель транспорту на ставку 1,2% за землі житлової та громадської забудови у 2022 році, що мало своїм наслідком недоотримання місцевим бюджетом понад 143 000 грн. Аналогічних втрат у розмірі щонайменше 143 000 грн. зазнає міський бюджет з 2023 по 2025 роки (термін дії договору).

Прокурором належним чином обгрунтовано, що зміст оспорюваного Прокурором правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, з огляду на що наявні підстави для визнання його недійсним.

Крім того, Позивач зазначає про те, що необгрунтованими є доводи Скаржника про обрання Прокурором неналежного способу захисту. Оскаржуваний договір є недійсним, оскільки неправильне визначення категорії землі, суперечить вимогам чинного законодавства та призводить до заниження орендних платежів, чим грубо порушуються інтереси держави. При цьому, Прокурором не заявлено позовну вимогу про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, що дозволить стягнути з землекористувача безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати, в разі зволікання сторонами у приведення існуючих правовідносин у відповідність до вимог чинного законодавства. Таким чином, Прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту інтересів держави, який усуває допущене сторонами триваюче правопорушення та сприяє у дотримані власником земельної ділянки та землекористувачем вимог чинного законодавства та повноцінному наповненні місцевого бюджету орендними платежами з дотримання принципу законності та рівності усіх перед законом.

9. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.06.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Орєшкіна Е.В., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Голд" до розгляду в судове засідання на 15.08.2023 р..

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Орєшкіна Е.В., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.06.2023 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/4033/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2023 р. по справі № 904/4033/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

03.07.2023 р. матеріали справи № 904/4033/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2023 р. апеляційну скаргу Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2023 р. у справі № 904/4033/22 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме для надання суду доказів доплати судового збору, у сумі 3 721,50 грн..

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу Криворізької міської ради до розгляду. Об`єднано до сумісного розгляду апеляційну скаргу Криворізької міської ради з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Голд". Розгляд апеляційних скарг призначено в судове засідання на 15.08.2023 р..

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Голд" до суду надійшло клопотання про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2023 р. судове засідання у справі № 904/4033/22, призначене на 15.08.2023 р., вирішено провести з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріус Голд" в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

Від представника Криворізької міської ради до суду надійшло клопотання про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2023 р. судове засідання у справі №904/4033/22, призначене на 15.08.2023 р., вирішено провести з Криворізької міської ради в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon".

14.08.2023 р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої, у зв`язку з відпусткою членів колегії - суддів Орєшкіної Е.В. та Чус О.В., розгляд справи № 904/4033/22 в судовому засіданні не відбувся.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 30.08.2023 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., та у зв`язку зі припиненням повноважень судді Орєшкіної Е.В., відповідно до ст. 123 Закону України Про судоустрій та статус суддів, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/4033/22, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2023 р., визначеним складом суду справу № 904/4033/22 прийнято до свого провадження. Розгляд апеляційних скарг призначено в судове засідання на 17.10.2023 р..

Розпорядженням керівника апарату суду від 16.10.2023 р., у зв`язку з припиненням повноважень судді Березкіної О.В., відповідно до ст. 123 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Дарміна М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 р., колегією у визначеному складі, прийнято справу № 904/4033/22 до свого провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 р. розгляд апеляційних скарг відкладено в судове засідання на 13.12.2023 р..

Від представника Криворізької міської ради - Ольховської Анни Миколаївни ( самопредставництво ), надійшло клопотання про її участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2023 р., судове засідання у справі № 904/4033/22 призначене на 13.12.2023 р. вирішено провести з представником Криворізької міської ради, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС. Інструкція користувача підсистеми відеоконференцзв`язку розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою wiki.court.gov.ua.

12.12.2023 р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої, у зв`язку з хворобою судді-доповідача Кощеєва І.М., розгляд справи № 904/4033/22 в судовому засіданні не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2023 р. розгляд апеляційних скарг призначено в судове засідання на 23.01.2024 р..

Прокурор не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Прокурора.

У судовому засіданні 23.01.2024 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

10. Встановлені судом обставини справи.

На земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:08:081:0006, площею 0,1649 га, яка розташована на вул. Купріна, 132 в м. Кривий Ріг, з 1996 року розміщена та експлуатується автозаправна станція.

Відповідно до акту державної технічної комісії про готовність завершеного будівництвом об`єкту до експлуатації від 12.08.1996 р., автозаправну станцію, яка знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:08:081:0006, введено в експлуатацію.

За договором оренди вказаної земельної ділянки 2011 року, укладеним між Криворізькою міською радою ( Орендодавець ) та ТОВ «Вибір» ( Орендар ), на підставі рішення Криворізької міської ради № 242 від 23.02.2011 р., земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:08:081:0006 було передано в оренду для розміщення автозаправної станції.

У вказаному договорі оренди та рішеннях Криворізької міської ради № 242 від 23.02.2011 р., № 702 від 26.10.2011 р. категорію земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:081:0006 визначено як землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Рішенням Криворізької міської ради № 2044 від 26.06.2013 р. затверджено план зонування території міста Кривого Рогу, до якого входить схема зонування території районів міста, в тому числі Центрально-Міського району м. Кривого Рогу, та є складовою Генерального плану міста.

Згідно зі схемою зонування території Центрально-Міського району, місце розташування автозаправної станції на вул. Купріна, 132 у м. Кривий Ріг позначено зеленим кольором з маркуванням ТР-1 та відноситься до зони транспортної інфраструктури населеного пункту.

За актом приймання передачі від 09.03.2017 р. вищезазначену автозаправну станцію загальною площею 22,3 кв.м., РНОНМ 1193605012110, передано ТОВ «Сіріус Голд» на праві приватної власності.

В подальшому, Криворізькою міською радою прийнято рішення № 2178 від 25.10.2017 р. «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) для подальшого надання їх у власність і користування та згоди на відновлення меж земельних ділянок».

Згідно з додатком до рішення Криворізької міської ради № 2178, ТОВ «Сіріус Голд» надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення ) меж земельної ділянки у натурі ( на місцевості ) для подальшого надання її у користування без зміни цільового призначення земельної ділянки.

ПП «Глобус-ММ» на замовлення ТОВ «Сіріус Голд», у 2019 році було розроблено технічну документацію із землеустрою.

Відповідно до такої технічної документації, земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:08:081:0006 віднесено до категорії земель «Землі житлової та громадської забудови». При цьому, цільове призначення спірної земельної ділянки визначено як 03.07 «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» для передачі її в оренду під розміщення автозаправної станції.

Криворізькою міською радою, 26.02.2020 р. прийнято рішення № 4563 «Про внесення змін до рішення міської ради від 25.10.2017 р. № 2178 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) для подальшого надання їх у власність і користування та згоди на відновлення меж земельних ділянок», затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Купріна, 132, реєстрацію права комунальної власності на неї та надання її в оренду для розміщення автозаправної станції».

Пунктами 2-4 рішення Криворізької міської ради від 26.02.2020 р. № 4563 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення ( відновлення ) у натурі ( на місцевості ) меж спірної земельної для розміщення автозаправної станції. Зареєстровано за територіальною громадою міста Кривого Рогу право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:08:081:0006 з визначенням її цільового призначення як землі житлової та громадської забудови. Передано земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:08:081:0006 в оренду ТОВ «Сіріус Голд».

21.05.2020 р. на підставі рішення Криворізької міської ради від 26.02.2020 р. № 4563 між Криворізькою міською радою ( Орендодавець ) та ТОВ «Сіріус Голд» ( Орендар ) укладено Договір оренди земельної ділянки № 2020266, відповідно до п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну житлової та громадської забудови, загальною площею 0,1649 га. для розміщення автозаправної станції ( вид використання ) з кадастровим номером 1211000000:08:081:0006, яка розташована на вул. Купріна, 132 у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу.

Відповідно до п. 7 договору Договір укладено терміном до 26.02.2025 р.. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до п. 37 договору цей договір вважається укладеним з дати підписання сторонами та набирає чинності з моменту його державної реєстрації відповідно до закону.

26.05.2020 р. проведено відповідну державну реєстрація договору оренди земельної ділянки 2020266 від 20.05.2020 р. ( вид іншого речового права право оренди земельної ділянки ), номер запису про інше речове право 36654675, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 28.05.2020 р. № 210488064.

Відповідно до п. 3 договору на земельній ділянці розміщено об`єкт нерухомого майна: комплекс, згідно витягу, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.03.2017 р. № 82240351, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1193605012110, державна реєстрація від 09.03.2017 р. № 19398253, а також інші об`єкти інфраструктури про реєстрацію права власності від 16.03.2017 р. № 82575494.

Прокурор зауважив, що рішенням Криворізької міської ради № 2044 від 26.06.2013 р. затверджено План зонування території міста Кривого Рогу, до якого входить схема зонування території районів міста, в тому числі Центрально-Міського району м. Кривого Рогу, та є складовою Генерального плану міста. Згідно зі схемою зонування території Центрально-Міського району, місце розташування автозаправної станції на вул. Купріна, 132 у м. Кривий Ріг позначено зеленим кольором з маркуванням ТР-1 та відноситься до зони транспортної інфраструктури населеного пункту.

При цьому, Прокурор наполягає на тому, що, відповідно до приписів ЗК України, розміщення АЗС та автомобільних газозаправних пунктів може здійснюватися лише на земельних ділянках із цільовим призначенням "землі автомобільного транспорту".

Крім того, за твердженням Прокурора, згідно з пунктом 5.28 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 р. № 173, станції технічного обслуговування і ремонту автомобілів, АЗС слід розміщувати у промислових і комунально-складських зонах, на магістральних вулицях і дорогах за межами житлового району. Розташування АЗС на землях житлової та громадської забудови є порушенням державних будівельних норм.

Прокурор наполягає на тому, що до ділянок житлової та громадської забудови не належать землі транспорту, оскільки останні мають свою особливість та повинні відділятись від житлової та громадської забудови відповідними санітарними охоронними зонами. Отже, враховуючи правовий режим земель автомобільного транспорту, визначення їх як землі житлової та громадської забудови суперечить статусу цих земель.

За таких обставин, за твердженням Прокурора, розміщення та експлуатація на спірній земельній ділянці АЗС, яку віднесено до земель житлової та громадської забудови, є фактичним використанням земельної ділянки для цілей, що не відповідають встановленому виду користування землею та суперечить її правовому режиму та конкретному цільовому призначенню. Віднесення спірної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови мало наслідком зміну розміру орендної плати, визначеної договором. Так, ставка орендної плати безпосередньо залежить від категорії земельної ділянки, що передана в оренду. Листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 20278/5/04-36-04-12-14 від 24.08.2022 р. повідомлено, що Відповідач за користування спірною земельною ділянкою у 2021 році сплачував орендну плату за ставкою 0,9%, у 2022 році за ставкою 1,2%. Тобто, як за користування землями житлової та громадської забудови. Разом з цим, ставки орендної плати за користування землями транспорту у 2021 році становили 2,5%, у 2022 році - 3%.

Вищенаведені обставини, на думку Прокурора, є підставою для визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міської ради № 4563 від 26.02.2020 р. та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 2020266 від 21.05.2020 р. через невідповідність акту та договору вимогам чинного законодавства та інтересам територіальної громади міста Кривого Рогу.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яким позов Керівника Криворізької центральної окружної прокуратури задоволено у повному обсязі. Суд визнав незаконним та скасував рішення Криворізької міської ради № 4563 від 26.02.2020 р. "Про внесення змін до рішення міської ради від 25.10.2017 р. № 2178 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення ) меж земельних ділянок у натурі ( на місцевості ) для подальшого надання їх у власність і користування та згоди на відновлення меж земельних ділянок", затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі ( на місцевості ) на вул. Купріна, 132, реєстрацію права комунальної власності на неї та надання її в оренду для розміщення автозаправної станції. Визнав недійсним договору оренди земельної ділянки № 2020266 від 21.05.2020 р., укладений між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріус Голд" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:081:0006 площею 0,1649 га.

Рішення суду мотивоване тим, що судом було встановлено факт невідповідності вимогам чинного законодавства технічної документації, затвердженої рішенням Криворізької міської ради № 4563 від 26.02.2020 р. "Про внесення змін до рішення міської ради від 25.10.2017 № 2178 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення ) меж земельних ділянок у натурі ( на місцевості ) для подальшого надання їх у власність і користування та згоди на відновлення меж земельних ділянок", затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі ( на місцевості ) на вул. Купріна, 132, реєстрацію права комунальної власності на неї та надання її в оренду для розміщення автозаправної станції. Крім того, оспорюване рішення порушує інтереси територіальної громади міста Кривого рогу з огляду на те, що віднесення спірної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови мало наслідком зміну розміру орендної плати, визначеної договором. За таких обставин, наявні підстави для визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міської ради № 4563 від 26.02.2020 р. через невідповідність останнього актам цивільного законодавства і порушення інтересів територіальної громади міста Кривого рогу. За таких обставин, зміст договору оренди земельної ділянки № 2020266 від 21.05.2020 р. суперечить вимогам чинного законодавства та інтересам територіальної громади міста Кривого рогу.

11. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційних скаргах, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги відповідачів підлягають задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню, виходячи з наступного.

Щодо звернення Прокурора до суду як самостійного Позивача в інтересах держави.

У своїй апеляційній скарзі ТОВ "Сіріус Голд" посилається, зокрема, на те, що Прокурор не мав права звертатися до суду із позовом до Криворізької міської ради, Позивач і Відповідач не можуть збігатися.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши питання повноважень Прокурора щодо захисту прав держави в суді, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною 3 ст. 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України ( ст. 2 Закону України «Про прокуратуру»; далі - Закон № 1697-VII ). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec ( 2012 ) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19.09.2012 р. на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або ж у тому разі, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15.01.2009 р. у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia, заява № 42454/02, § 35)).

Випадки та порядок представництва Прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі № 1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини четвертої статті 23 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована Прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З наведеного можна дійти висновку, що Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).

При цьому склад Відповідачів визначається Прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного Прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.

У рішенні від 05.06.2019 р. № 4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України вказав, що стосовно повноваження прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді в Основному Законі України міститься застереження «у виключних випадках і в порядку, що визначені законом». Про такі випадки йдеться, зокрема, у частині третій статті 23 Закону № 1697-VII. На думку Конституційного Суду України, це обумовлюється недопущенням свавільного втручання прокуратури у здійснення господарської та статутної діяльності юридичних осіб, досягнення цілей функціонування учасника відповідних правовідносин, виконання ним договірних зобов`язань тощо. При цьому на прокуратуру покладається обов`язок щодо обґрунтування необхідності такого втручання.

У рішенні від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 виснувала про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону № 1697-VII, Прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону № 1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення Прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення Прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави Прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід Прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав Прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом, як заявив Прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Інакше кажучи, Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює ( пункт 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 р. у справі № 698/119/18 ).

У разі оскарження Прокурором рішення органу влади, який має повноваження здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, про надання права на земельну ділянку Прокурор виступає у такій справі Позивачем, а орган, який ухвалив відповідне рішення - відповідачем ( див. постанови від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц (пункт 40), від 15.01.2020 р. у справі № 698/119/18 (пункти 26-30)).

Обґрунтовуючи відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, Прокурор зазначив, що органом місцевого самоврядування Криворізькою міською радою винесено протиправний акт індивідуальної дії - рішення № 4563 від 26.02.2020 р..

Суд апеляційної інстанції зауважує, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а Прокурор - Позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України).

У позовній заяві Прокурор вказав, що інтереси держави порушено внаслідок прийняття Відповідачем -1, наділеним повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, незаконного рішення, на підставі якого укладений оспорюваний договір оренди. Прокурор зазначив, що віднесення спірної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови мало наслідком зміну розміру орендної плати, визначеної договором. Так, ставка орендної плати безпосередньо залежить від категорії земельної ділянки, що передана в оренду. Вказане, за твердженням Прокурора, має наслідком систематичне недоотримання місцевим бюджетом грошових коштів орендної плати.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, серед інших, поєднання місцевих і державних інтересів; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування. Вказані принципи місцевого самоврядування означають, що в Україні збігаються державні і місцеві інтереси.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ст. 142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Ст. 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно з ч. 1 ст.6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Ст. 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належить територіальній громаді.

Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 2 ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частин 4, 5 цієї ж статті самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що Прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Криворізьку міську раду одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування її рішення, у даному випадку наявні підстави для представництва Прокурором інтересів держави як самостійним Позивачем.

Отже, предметом спору у цій справі є вимоги Прокурора до Криворізької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Голд" про визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міської ради № 4563 від 26.02.2020 р. та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 2020266 від 21.05.2020 р., укладеного між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріус Голд".

Згідно із частинами першою, другою ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини другої ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний Позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права Позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний Позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19.

Позовна вимога Прокурора щодо визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міської ради № 4563 від 26.02.2020 р. "Про внесення змін до рішення міської ради від 25.10.2017 р. № 2178 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) для подальшого надання їх у власність і користування та згоди на відновлення меж земельних ділянок", обгрунтувана тим, що віднесення спірної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови мало наслідком зміну розміру орендної плати, визначеної договором та систематичне недоотримання місцевим бюджетом грошових коштів орендної плати. При цьому, розташування АЗС на землях житлової та громадської забудови є порушенням державних будівельних норм та фактичним використанням земельної ділянки для цілей, що не відповідають встановленому виду користування землею та суперечить її правовому режиму та конкретному цільовому призначенню. Відповідно, технічна документація із землеустрою, розроблена ПП «Глобус-ММ» у 2019 році, не відповідає вимогам ст. ст. 67, 71 Земельного кодексу України, Класифікації видів цільового призначення земель, Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, ДБН Б.2.2-12:2019, Державних санітарних правил та містобудівній документації.

При цьому, Криворізька міська рада в обгрунтування своїх заперечень посилається на те, що земельна ділянка, розташована по вул. Купріна, 132 ( кадастровий номер 1211000000:08:081:0006 ) у м. Кривому Розі була сформована з кодом 1.11.3. Присвоєння даного коду класифікації відбулося на підставі технічної документації. В 2005 році, на підставі рішення Криворізької міської ради від 28.09.2005 р. № 3630 «Про передачу в оренду земельних ділянок для розміщення автозаправних станцій на вулицях Купріна, 132 та Волгоградській. 13» відповідна земельна ділянка була передана в орендне користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Вибір» без зміни цільового призначення ( код 1.11.3 ). Відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 р.; 14-1-7/1205 землі з кодом класифікатора 1.11.3. належать до коду класифікації 1.11 - Землі комерційного використання, що, в свою чергу належать за земель Житлової та громадської забудови. Код 1.11.3 визначений згідно Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 р.; 14-1-7/1205 за новим класивікатором відповідає кодам 03.07; 03.10; 03.17. При цьому, Державний земельний кадастр визначає категорію земельних ділянок з зазначеними кодами як землі житлової та громадської забудови. Відповідно до роз`яснення Держземагентства від 30.11.2011 р. № 18525/21/7-11 Класифікація видів цільового призначення земель ( далі КВЦПЗ ), яка затверджена наказом Держкомзему України від 23.07.2010 р. № 548 та зареєстрована в Мінюсті 01.11.2010 р. за № 1011/18306, зіставлена з КВЕД ДК 009:2005 ( наказ Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 ), що дає змогу використовувати її для цілей визначення основного виду цільового призначення земельної ділянки. Тому визначення видів цільового призначення земельних ділянок здійснюється відповідно до видів економічної діяльності, зазначених в довідках, що надають юридичним особам державні органи статистики. Цільове призначення земельної ділянки, що відводиться під будівництво автозаправного комплексу підприємству, яке не відноситься до підприємств автомобільного транспорту, необхідно визначати за КВПЦЗ як 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Код цільового призначення земельних ділянок ( а також категорія земель, та вид її використання ) зазначається державним кадастровим реєстратором у витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку у відповідному порядку. Підставою для формування витягу, що свідчить про внесення відомостей про земельну ділянку в електронну базу даних Державного земельного кадастру України, є технічна документація із землеустрою, що розробляється спеціалізованими землевпорядними організаціями на замовлення суб`єктів господарювання. Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією ( ст. 28 Закону України «Про землеустрій» ). Орган місцевого самоврядування приймає рішення на підставі наданої документації із землеустрою, виконаної розробником на підставі замовлення суб`єкта. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення ( відновлення ) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості ) виконано приватним підприємством «ГЛОБУС- ММ». Спірна земельна ділянка вже була сформована станом на 2002 рік з категорією - землі житлової та громадської забудови.

ТОВ "Сіріус Голд" у запереченнях на позов Прокурора вказує на те, що Відповідач -2, як новий власник нерухомого майна, комплексу за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Купріна, будинок 132, є правонаступником попередніх власників нерухомого майн щодо технічних (описових) характеристик (відомостей) щодо спірної земельної ділянки, що розміщується на земельній ділянці площею 0,1649 га., з кадастровим номером 1211000000:08:081:0006, яка розташована на вул. Купріна, 132 м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Спірна земельні ділянка, вже була сформована станом на 2002 рік із відповідною категорією та цільовим призначенням (цільовим використанням). Цільове призначення земельної ділянки, що відноситься під будівництво автозаправного комплексу, підприємству, яке не відноситься до підприємств автомобільного транспорту, необхідно визначати з КВПЦЗ як 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Відповідно до Витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.03.2017 р. № 82240351 об`єктом нерухомого майна є комплекс, а не АЗС, чи автозаправна станція. Однак в супереч законодавства, Позивач намагається перебрати на себе, не відповідній їй функції і повноваження експертної установи чи то іншого органу, який визначає вид, характеристики, тощо певного об`єкту нерухомості.

Суд апеляційної інстанції вважає, що обраний Прокурором спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення Криворізької міської ради № 4563 від 26.02.2020 р. незаконним та його скасування не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права Позивача ( у разі його наявності ), зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки, відшкодування шкоди.

Серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).

У справі, що переглядається, задоволення позовних вимог Прокурора про визнання незаконним та скасування спірного рішення Криворізюкої міської ради про передачу в оренду земельної ділянки Відповідачу -2, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав Позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права Позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.

Виходячи з обставин цієї справи одним із належних способів захисту Позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо Позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо Позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.

Обрання Прокурором неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому суд апеляційної інстанції не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам апеляційних скарг ( подібні за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 р. у справі № 925/642/19 ( провадження № 12-52гс20 ).

Отже, враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що Прокурор обрав неналежний способ захисту своїх прав, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволені позовних вимог Прокурора пов`язаних із визнанням незаконним та скасуванням рішення Криворізької міської ради № 4563 від 26.02.2020 р..

Щодо позовних вимог Прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 2020266 від 21.05.2020 р., укладеного між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріус Голд", суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої та третьої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору ( чи його окремих положень ), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його ( чи його окремих положень ) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Відсутність порушеного або оспорюваного права Позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Частинами першою та другою ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (такий висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 р. у справі № 904/1907/15).

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного Позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного Позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У ст. 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 3, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 ст. 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 ст. 2 ГПК України. Близька за змістом позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 р. у справі № 908/976/19.

У разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України). Близька за змістом позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 р. у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача ( зокрема, на підставі частини 1 ст. 216, ст. 387, частин 1, 3 ст. 1212 ЦК України).

Водночас об`єднана палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.05.2023 р. у справі № 905/77/21 сформувала висновок про те, що: "Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача."

Отже, окремо заявлена позовна вимога Прокурора у цій справі про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору оренди земельної ділянки № 2020266 від 21.05.2020 р., укладеного між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріус Голд" без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав Позивача, що є самостійною підставою для відмови в позові ( аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.09.2023 р. у справі № 910/19668/21 ).

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Прокурора.

Також, суд апеляційної інстанції вважає занеобхідне зазначити, що оспорюваний Прокурором договір оренди земельної ділянки укладений між відповідачами з тих підстав, що на вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно Відповідача -2, на підставі рішення Відповідача -1, яке також оскаржується Прокурором. При цьому, недійсність договору оренди земельної ділянки пов`язується Прокурором з недійсністю рішення Відповідача -1.

Разом з цим, відповідно до частини 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

Частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» і застосовується судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу до неї, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ (зокрема, рішеннях у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого Протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого Протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого Протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах «Рисовський проти України» (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого Протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 «Стретч проти Сполученого Королівства» визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Крім того, за змістом рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» ( заява № 29979/04, п.70 ) суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Голд" та Криворізької міської ради підлягають задоволенню, а зазначене рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким в задоволені позову Керівника Криворізької центральної окружної прокуратури слід відмовити.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване, в позові відмовлено.

10. Судові витрати.

Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв`язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення апеляційних скарг, судові витрати, понесені Скаржниками, підлягають відшкодуванню та покладаються на Криворізьку центральну окружну прокуратуру.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Голд" задовольнити.

Апеляційну скаргу Криворізької міської ради задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2023 р. у справі № 904/4033/22 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Криворізької центральної окружної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Голд" - 7 443,00 грн. судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду, про що видати наказ.

Стягнути з Криворізької центральної окружної прокуратури на користь Криворізької міської ради - 7 443,00 грн. судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду, про що видати наказ.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.01.2024 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Cуддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін