Рішення

від 16.01.2024 по справі 908/2939/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/200/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2024 Справа № 908/2939/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В., при секретарі судового засідання Драковцевій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні матеріали справи № 908/2939/23

за позовом виконувача обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська, буд. 14 )

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, -

позивача Північно-східного офісу Держаудитслужби (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 4 під`їзд, 10 поверх, ідентифікаційний код 40478572)

до відповідача-1: Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Південна залізниця» (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, ідентифікаційний код 40081216)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8а, ідентифікаційний код 38284929)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Південно-Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (49004, м.Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 2, ідентифікаційний код 20306037)

про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності

за участю представників:

прокурор Гапонова В.М., посвідчення № 075791 від 01.03.2023;

від позивача не з`явився;

від відповідача-1 не з`явився;

від відповідача-2 Хілько А.С., ордер серія АР № 1144520 від 11.10.2023;

від третьої особи не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся виконувача обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Північно-східного офісу Держаудитслужби до відповідача-1: Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК», в якому просить:

- визнати недійсним договір від 27.02.2017 №П/НХ-17502/НЮ, укладений між відповідачами;

- стягнути з відповідача-2 на користь відповідача-1 37142,40 грн., а з відповідача-1 одержані ним за рішенням суду 37142,40 грн. стягнути в дохід держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, що призвело до придбання товару за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості, та як наслідок - порушення інтересів держави в бюджетній сфері.

Позов заявлено на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 1, 3, 8, 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції станом на 27.01.2018), ст. ст. 1, 4, 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст. ст. 13, 16, 202, 203, 215, 216, 228, 256, 257, 258, 261 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 20 Господарського кодексу України, ст. ст. 2, 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 33/200/23, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.10.2023 о 09 год. 30 хв. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Південно-Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України. Зобов`язано прокурора надіслати копію позову з додатками третій особі протягом двох днів з дня отримання даної ухвали суду, докази надсилання надати суду.

Відповідач-2 та позивач отримали копії ухвал суду 26.09.2023, а третя особа 05.10.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Прокурор отримав копію ухвали суду 03.10.2023, що підтверджується розпискою в отриманні процесуального документу. Відповідач-1 отримав копію ухвали суду 10.10.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

04.10.2023 від третьої особи надійшли пояснення, відповідно до яких третя особа просить долучити дані пояснення до матеріалів справи та здійснювати розгляд справи без участі представника третьої особи.

05.10.2023 від прокурора надійшов лист на виконання ухвали суду від 26.09.2023.

09.10.2023 від позивача надійшли пояснення, відповідно до яких позивач просить здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.

16.10.2023 від відповідача-2 надійшов відзив, відповідно до якого відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позову.

20.10.2023 від відповідача-1 надійшов відзив, відповідно до якого відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 24.10.2023 були присутніми прокурор, представники відповідача-1 (в режимі відеоконференції) та відповідача-2, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами відеоконференцзв`язку.

Суд оголосив про надходження від позивача та третьої особи письмових пояснень, а також про надходження від відповідачів-1, 2 відзивів на позовну заяву.

Прокурор заявив про те, що він не отримував відзив відповідача-1, повідомив про подання відповіді на відзив відповідача-2.

Суд зазначив про те, що відповідь на відзив відповідача-2 до суду не надходила.

Прокурор повідомив про намір подавати відповідь на відзив відповідача-1 після його отримання.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.10.2023 № 908/2939/23 відкладено підготовче судове засідання на 21.11.2023 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції.

25.10.2023 від прокурора надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої прокурор просить задовольнити позовну заяву.

26.10.2023 від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача-1, відповідно до якої прокурор просить задовольнити позовну заяву.

07.11.2023 від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 21.11.2023 були присутніми прокурор, представники відповідача-1 (в режимі відеоконференції) та відповідача-2, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами відеоконференцзв`язку.

Представник відповідача-1 заявив усне клопотання про оголошення перерви в підготовчому засіданні для отримання від прокуратури Харківської області доказів щодо наявності або відсутності економічних збитків, завданих державі в результаті діяльності ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК».

Прокурор надав пояснення щодо заявленого клопотання відповідапча-1 та заперечив проти його задоволення.

Представник відповідача-2 заперечив проти задоволення даного клопотання відповідача-1.

Суд ухвалив залишити без задоволення клопотання відповідача-1, як процесуально необґрунтоване, виходячи з наступного.

По-перше, заявник не визначив, які саме докази має намір отримати від прокуратури Харківської області та відповідно яке значення можуть мати такі докази для вирішення даного спору.

По-друге, питання наявності або відсутності завданих економічних збитків, інтересам держави не входить до підстав заявленого у даній справі позову.

Строк підготовчого провадження спливає 27.11.2023.

Згідно з ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №908/2939/23 на 30 днів до 27.12.2023, відкладено підготовче засідання на 19.12.2023 об 11 год. 30 хв., ухвалено здійснювати проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника відповідача-1 та програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua.

В судовому засіданні 19.12.2023 були присутні прокурор, представник відповідача-1 (в режимі відеоконференції) та відповідача-2, здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua.

Представник відповідача-1 оголосив клопотання про долучення до матеріалів справи доказів - відповіді на адвокатський запит.

Суд оголосив перерву на 10 хвилин для з`ясування питання про надходження до суду клопотання відповідача-1 про долучення до матеріалів справи доказів.

Після перерви суд оголосив про те, що до матеріалів даної справи клопотання відповідача-1 про долучення доказів не надходило. Усне клопотання про долучення доказів не підлягає розгляду судом.

Представник відповідача-1 повідомив, що інші клопотання відсутні.

Представник відповідача-2 повідомив, що клопотання відсутні.

Прокурор повідомив, що всі докази подано, можливо закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Представник відповідача-1 залишив вирішення питання про можливість закриття підготовчого провадження на розсуд суду.

Представник відповідача-2 повідомив, що всі докази подано, можливо закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.12.2023 №908/2939/23 закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до розгляду по суті на 16.01.2024 о 12 од. 00 хв.

15.01.2024 від відповідача 1 на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: копії листів дів 01.11.2023 №51/17/П-2781/24, від 20.11.2023 № 70/6-П-3053, від 23.11.2023 № 09/1-467-23, від 08.12.2023 № 33/1-3082/19. Також, надійшла заява про поновлення процесуального строку для подання цих доказів.

16.01.2024 від відповідача 1 на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням представника відповідача 1 на лікарняному.

В судовому засіданні 16.01.2024 були присутні прокурор та представник відповідача-2, здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua.

Суд оголосив про надходження від відповідача 1 клопотання про відкладення розгляду справи. Запитав думку присутніх представників сторін.

Прокурор заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Відповідач 2 залишив вказане клопотання на розсуд суду.

Розглянувши вказане клопотання суд вказав, по-перше, на процесуальну неможливість відкладення розгляду справи, оскільки останній день строку розгляду справи спливає 18.01.2024. По-друге, до вказаного клопотання відповідача 1 не надано належних доказів на підтвердження перебування його на лікарняному. Також, відповідач 1, як юридична особа, мала право уповноважити іншого представника. Таким чином, вказане клопотання не підлягає задоволенню.

Суд оголосив про надходження від відповідача 1 клопотання про долучення доказів та заяви, в якій відповідач 1 просить визнати поважними причини пропуску процесуального строку для подання таких доказів. Відповідно до клопотання про долучення доказів, відповідач 1 просить долучити до матеріалів справи лист Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова від 08.12.2023 № 33/1-3082-18, згідно з яким на даний час триває досудове розслідування у кримінальному провадженні №2018101110000002 від 03.01.2018, проводяться необхідні слідчі дії. Лист ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 01.11.2023 № 51/17/П-2781/24, відповідно до якого вказане кримінальне провадження скеровано за підслідністю до СВ Управління СБ України в Харківській області. Лист УСБУ в Харківській області від 20.11.2023 № 70/6/П-3053, відповідно до якого зазначене кримінальне провадження передано до Харківської обласної прокуратури для визначення підслідності. Лист Харківської обласної прокуратури від 23.11.2023 № 09/1-467-23, відповідно до якого досудове розслідування триває. Суд запитав думку присутніх представників сторін щодо вказаного клопотання.

Прокурор зазначив, що вказані докази не підносяться до матеріалів справи та залив вказане клопотання на розсуд суду.

Відповідач 2 також зазначив, що вказані докази не відносяться до матеріалів цієї справи та заперечив проти вказаного клопотання.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначив, що відповідач 1 отримав вказані докази після закриття підготовчого провадження у справі. Згідно з приписами ст. 207 ГПК України, для всебічного розгляду справи, суд задовольнив вказане клопотання та долучив докази до матеріалів справи.

Прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач 2 не заперечив проти порушення антиконкурентного законодавства. Проте заперечив проти факту порушення інтересів держави. Сам факт вчинення порушення антиконкурентного законодавства не є підставою для визнання правочину недійсним. Належним способом захисту порушеного права є накладення та стягнення штрафу з осіб, які порушили антиконкурентне законодавство.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

16.01.2024 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частину.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника відповідача 2, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя за результатами опрацювання офіційного веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель «ProZorro» та відкритих зведених відомостей про рішення органів Антимонопольного комітету України щодо визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів) встановлено порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон).

Згідно з відомостями, розміщеними в електронній системі публічних закупівель https://prozorro.gov.ua Регіональною філією «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (далі - РФ «Південна залізниця», замовник, споживач, відповідач 1) 23.12.2016 опубліковано відомості про проведення відкритих торгів із закупівлі запасні частини локомотивів та рухомого складу «Лот№3 - трубка форсуночна права, трубка форсуночна ліва», в обсязі по 53 штуки кожна, ідентифікатор закупівлі UA-2016-12-23-001080-b. Очікувана вартість предмета закупівлі становила 37 180,56 грн. Відповідно до тендерної документації, критерієм вибору переможця була ціна.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано трьома суб`єктами господарювання: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіанова»; Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича Компанія «Квік-2006» (далі відповідач 2) (як встановлено за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань 26.01.2019 підприємством змінено назву на ТОВ «Машинобудівний завод «Квік»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Аддішенел Ревенью Менеджмент», що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій.

Тендерна пропозиція ТОВ «Авіанова» становила 34 636,56 грн, однак протоколом тендерного комітету №150/3 від 26.01.2017 пропозицію відхилено у зв`язку з невиконанням вимог тендерної документації.

Тендерна пропозиція ТОВ «ТВК «Квік-2006» становила 37 142,40 грн., а ТОВ «Компанія «Аддішенел Ревенью Менеджмент» - 37 180,56 грн.

Упродовж аукціону розмір пропозицій учасників не змінювався.

Враховуючи, що найбільш економічно вигідну пропозицію рішенням тендерного комітету відхилено, наступною виявилася тендерна пропозиція ТОВ «ТВК «Квік-2006», що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій та у подальшому визнана переможною.

Рішенням тендерного комітету замовника, оформленим протоколом засідання його тендерного комітету №150/5 від 07.02.2017, переможцем торгів за лотом №3 визначено ТОВ «ТВК «Квік-2006», тендерна пропозиція якого із сумою 37 142,40 грн відповідала кваліфікаційним критеріям, встановленим у тендерній документації замовника.

У зв`язку з викладеним електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

Так, за результатом проведення відкритих торгів 27.02.2017 між Замовником РФ «Придніпровська залізниця» та переможцем за лотом №3 ТОВ «ТВК «Квік- 2006» було укладено Договір №П/НX-17502/НЮ про закупівлю товару (далі - договір).

Відповідно до розділу 1 договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю товар, відповідно до Специфікації №1, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець - прийняти і оплатити товар. Найменування товару - трубка форсуночпа права, трубка форсуночна ліва (відповідно до Специфікації у кількості по 53 шт. кожна).

Пунктом 3.4 договору встановлено, що ціна договору становить 37 142,40 грн. з урахуванням ПДВ 20% - 6190,40 грн.

Відповідно до видаткових накладних №0608.1 від 08.06.2017, №1018.2 від 18.10.2017, №1123.1 від 23.11.2017, підтверджується постачання ТОВ «Квік» товару: трубка форсуночна права у кількості 53 піт, трубка форсуночна ліва у кількості 53 шт. Вказані обставини також підтверджуються копіями приймальних актів: №311 від 13.06.2017, №635 від 18.10.2017, №769 від 24.11.2017.

Платіжними дорученнями №341430 від 07.07.2017, №497859 від 14.11.2017, №568375 від 19.12.2017 підтверджується сплата Регіональною філією «Південна залізниця» на розрахункові рахунки ТОВ «ТВК «КВІК-2006» за Договором №П/НХ-І7502/НЮ від 27.02.2017 коштів на суму 37 142,40 грн.

В той же час, за інформацією Регіональної філії «Південна залізниця» від 16.02.2023 за вих.№НЮ-05-21/66 встановлено, що розмір видатків за фактично поставлений товар по договору від 27.02.2017 за № П/НХ-17502/НЮ становить 37142,40 грн.

В подальшому, рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2020 № 54/37-р/к у справі № 02/19-19 визнано, що ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК» (ЄРДПОУ 38284929) та ТОВ Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Аддішенел Ревенью Менеджмент» (ЄДРПОУ 38563862), вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів тендеру (торгів), проведених Регіональною філією «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на закупівлю: ДК 016- 2010:30.20.4 Частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу; кріплення та арматура і їхні частини; механічне устаткування для керування рухом (запасні частини до тягового рухомого складу), код ДК 021:2015:34631000-9 Частини локомотивів чи рухомого складу (запасні частини до тягового рухомого складу) (далі - Торги) за лотами 1 - 3 [оголошення про проведення процедури закупівлі розміщено на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель - https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2016-12-23-001080-b].

За вказане порушення накладено штраф на TOВ «Машинобудівний завод «КВІК» та ТОВ Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Аддішенел Ревенью Менеджмент» (п.п. 2-3 рішення АМКУ №54/37-р/к).

Вказане рішення (за винятком конфіденційних даних та інформації з обмеженим доступом) оприлюднене на офіційному веб-сайті Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Адміністративною колегією, при розслідуванні даної справи, встановлено обставини, які свідчать про порушення ТОВ «Машинобудівний завод «Квік» вимог законодавства, а саме: 1. наявність господарських відносин, між ТОВ «М3 «Квік» та ТОВ Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Аддішенел Ревенью Менеджмент» (п. 4.1 Рішення); 2. надання фінансової допомоги (п. 4.2 Рішення); 3.використання однієї IP-адреси (п. 4.3 Рішення); 4. схожість у властивостях електронних файлів, синхронна послідовність дій відповідачів при створенні документів (п. 4.5 Рішення); 5 синхронність дій відповідачів у часі (п. 4.6 Рішення); 6. спільні особливості в оформленні відповідачами документів, поданих у складі своїх тендерних пропозицій на торги (п. 4.7 Рішення); 7 надання однакових документів відповідачами у складі своїх пропозицій (п. 4.8 Рішення).

З огляду на вищезазначене, адміністративна колегія Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у рішенні від 24,09.2020 №54/37-р/к у справі № 02/19-19 дійшла висновку, що ТОВ «Машинобудівний завод «Квік» та ТОВ «Компанія «Аддішенел Ревенью Менеджмент» діяли не самостійно, а узгоджували свої дії, не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі в конкурентних процедурах закупівель.

Узгодивши свої поведінку та пропозиції конкурсних торгів, вказані суб`єкти господарювання усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже, спотворили результати проведених замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, тобто вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Враховуючи викладене, така поведінка ТОВ «Компанія «Аддішенел Ревенью Менеджмент» та ТОВ «Машинобудівний завод «Квік» становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до п. 1 ст. 50, п. 4 ч, 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2020 у справі №904/6190/20, залишено без розгляду позовну заяву ТОВ «М3 «Квік» до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування пункту 1 та пункту 3 рішення Південно-східного міжобласного територіального відділення №54/37- р/к від 24.09.2020 у справі №02/19-19. Вказана ухвала суду не оскаржувалась.

Таким чином, рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення №54/37-р/к від 24.09.2020 у справі №02/19-19, є законним, обґрунтованим та чинним.

Обґрунтовуючи підстави для визнання недійсним договору №П/НХ-17502/НЮ від 27.02.2017, застосування наслідків його недійсності прокурор зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Абзацами 1-3 ч. 2 ст. 20 ГК України встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

За ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічна норма передбачена вимогами ч. 1 ст. 208 ГК України.

У п. 3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наголошено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

До договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення такого договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Частиною 3 ст. 5 ГК України регламентовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18 закладено правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України в сукупності з ч. 1 ст. 203 указаного Кодексу.

Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17 від 13,01.2022 у справі № 908/3736/15 тощо.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Як констатує Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При цьому ч. 5 ст. 13 ЦК України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Статтями 1, 4 цього Закону визначено, що конкуренція - це змагання між об`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив па конкуренцію.

Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.

Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 указаного Закону антиконкурентпими узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ст. 50 цього Закону).

Разом із тим Закон України «Про публічні закупівлі», визначає правові та економічні засади здійснення закупівель послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 указаного Закону закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Учасники процедур закупівлі, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (ч. 5 ст. 5 Закону).

Крім того, конкурентна процедура закупівлі (тендер) - здійснення конкурентного відбору учасників за процедурами закупівлі відкритих торгів, торгів з обмеженою участю та конкурентного діалогу (п. 13 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону).

Тому, оголошуючи проведення відкритих торгів, відповідач 1 мав на меті не просто задовольнити потребу в придбанні товару, а здійснити його придбання на засадах конкурентності учасників відповідного тендера.

Розглядаючи справу № 910/114/19 про визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства, Верховний Суд у п. п. 32, 33 своєї постанови від 10.06.2021 вказав, що визначене положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та .змовником встановлених Законом вимог.

Обставини вчинення ТОВ «Машинобудівний завод «Квік» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентно узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі РФ «Південна залізниця» (ідентифікатор закупівлі UA-2016-12-23-001080-b), підтверджуються рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2020 № 54/37-р/к у справі № 02/19-19.

Таким чином, орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні його учасниками, у тому числі TOB «МЗ «Квік», результатів торгів. Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною, утому числі шляхом домовленостей з іншим учасником.

Невід`ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні є розвиток якісного конкурентного середовища - результату й сукупності умов взаємодії усіх суб`єктів ринку за відповідного рівня економічного змагання й можливості впливу окремих економічних агентів на загальноринкову ситуацію.

Вільне змагання суб`єктів господарювання забезпечує встановлення цін на рівні, що приводить до оптимального розподілу суспільних ресурсів, сприяє підвищенню рівня організації господарської діяльності та здійсненню науково-технічного прогресу.

Ефективна економіка своєю чергою забезпечує високу та динамічну продуктивність капіталу як інвестиційну складову та результативність праці як соціальну складову, що є запорукою зростання загального добробуту.

Проте порушення відповідачем 2 законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного РФ «Південна залізниця» тендера, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який встановлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

Через вчинення ТОВ «МЗ «Квік» та ТОВ «Компанія «Аддішенел Ревенью Менеджмент» антиконкурентних узгоджених дій, змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі в торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Внаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.

Тому дії ТОВ «МЗ «Квік» спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Враховуючи викладене, у діях ТОВ «МЗ «Квік» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення Регіональною філією «Південна залізниця» зазначеного тендера та недобросовісне отримання права на укладення договору.

Таким чином, завідомо суперечлива мета дій відповідача 2 полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

Згідно зі ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент укладення договору), договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

Норму аналогічного змісту містить ч. 1 ст. 41 указаного Закону в редакції, чинній на сьогодні.

Тендер відбувся за участю учасників, які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендера.

Отже, придбання Регіональною філією «Південна залізниця» товару відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості.

Поведінка ТОВ «Машинобудівний завод «Квік» та ТОВ «Компанія «Аддішенел Ревенью Менеджмент» під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель.

Тому договір, укладений за результатом процедури відкритих торгів, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ «Машинобудівний завод «Квік», на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Щодо застосування наслідків недійсності договору від 27.02.2017 №П/НХ-17502/НЮ варто зазначити таке.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі №906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в ст.216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов`язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.

Як вже зазначалось, оспорюваний договір №П/НХ-17502/НЮ від 27.02.2017 наразі є виконаним та оплаченим на суму 37142,40 грн.

Однак, незважаючи на притягнення ТОВ «Машинобудівний завод «Квік» та ТОВ «Компанія «Аддішенел Ревенью Менеджмент» до відповідальності у вигляді накладення штрафу, негативні наслідки укладеного з Регіональною філією «Південна залізниця» AT «Українська залізниця» договору №П/НX-17502/НЮ від 27.02.2017 залишаються не усунутими.

Цивільний кодекс України встановлює особливі правові наслідки такої недійсності правочинів.

У відповідності до ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як зазначено вище, замовником та однією стороною спірного договору № П/НХ-17502/НЮ від 27.02.2017 є Регіональна філія «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця».

При цьому, на момент проведення процедури торгів та укладенні договору відповідач-1 не міг дізнатись, що ТОВ «Машинобудівний завод «Квік» та ТОВ «Компанія «Аддішенел Ревенью Менеджмент» під час підготовки документації в процедурі закупівлі діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою.

Крім того, відповідачем-1 листом від 16.02.2023 № НЮ-05-21/66 повідомлено, що про існування рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2020 № 54/37-р/к у справі № 02/19-19 не було відомо. Таким чином, про наявність такого рішення РФ «Південна залізниця» стало відомо лише під час розгляду листа Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області від 06.02.2023 № 53-96-845ВИХ-23.

У той же час, ТОВ «Машинобудівний завод «Квік», маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, нівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало кошти в сумі 37 142,40 грн.

Вищезазначене свідчить про наявність у відповідача-2 умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави й суспільства, з метою отримання прибутку.

Як встановлено з листа Регіональна філія «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 16.02.2023 за вих.№НЮ-05-21/66, за результатами виконання договору №П/НХ-17502/НЮ від 27.02.2017 відповідач-2 одержав кошти у розмірі 37142,40 грн.

Враховуючи наявність умислу лише у ТОВ «Машинобудівний завод «Квік», як сторони оспорюваного договору, одержані ним кошти за цим правочином у розмірі 37142,40 грн, повинні бути повернуті іншій стороні договору (Регіональній філії «Південна залізниця»), а отримані останнім за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» затверджено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Зокрема, Держаудитслужбою здійснюється контроль за правильністю та своєчасністю надходження доходів до бюджету за кодом класифікації 24060300 «Інші надходження».

Таким чином, вищевказані кошти повинні бути повернуті Регіональній філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», а отримані ним за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби.

Обґрунтування підстав для вжиття прокуратурою заходів представницького характеру.

Оцінюючи доводи прокурора покладені ним в обґрунтування наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави та порушення інтересів держави, суд виходить із того, що відповідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист них інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 3-рп/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до приписів зазначених нормативних актів законодавець наділяє прокурора повноваженнями по представництву інтересів держави лише за умови їх порушення або загрози порушення та виключно у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) у разі відсутності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції яких належить захист інтересів держави у відповідній сфері; 3) у випадку відсутності в органу повноважень щодо звернення за захистом інтересів до суду.

Інтереси держави повинні насамперед захищати відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор, який не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень. Водночас, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор, реалізуючи представницькі повноваження, виконує субсидіарну роль та замінює в судовому провадженні суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно, а також у випадку відсутності такого органу.

Аналогічної позиції з приводу субсидіарної ролі прокурора в захисті інтересів держави в суді дотримується і Верховний Суд, який висловив її у низці постанов у справах за позовами прокурорів (постанова Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 15.10.2019 у справі № 904/2820/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та інші).

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави слід зазначити, шо Законом України «Про публічні закупівлі» визначено мету вказаного законодавчого акта, яка полягає у забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.

Невід`ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні є розвиток якісного конкурентного середовища - як результату й сукупності умов взаємодії усіх суб`єктів ринку, за відповідного рівня економічного змагання й можливості впливу окремих економічних агентів на загальноринкову ситуацію.

Вільне змагання суб`єктів господарювання-підприємців забезпечує встановлення цін на рівні, що призводить до оптимального розподілу суспільних ресурсів, сприяє підвищенню рівня організації господарської діяльності та здійсненню науково-технічного прогресу. Ефективна економіка, як наслідок, відповідно забезпечує підвищення ефективності на одиницю ресурсів, що використовуються, сприяючи зростанню продуктивності. Висока та динамічна продуктивність капіталу, як інвестиційна складова, та продуктивність праці, як соціальна складова, є запорукою зростання загального добробуту.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Порушення законодавства про публічні закупівлі шляхом усунення конкуренції під час проведення тендера призводять до незабезпечення положень Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції, прийнятої на 58 сесії Генеральної Асамблеї ООН 31.10.2003 (далі - Конвенція), яка для України набрала чинності 01.01.2010 у зв`язку з її ратифікацією Законом України від 18.10.2006, та підриву авторитету Української держави перед Європейським співтовариством, свідчать про невиконання вказаної Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, яка для України набрала чинності 01.09.2017, ратифіковано Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII, нівелюють конституційні засади, тобто фактично відтерміновують набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору.

З позовної заяви вбачається, що вона має на меті комплексний захист інтересів держави, порушених внаслідок укладення спірного договору. Обставини вчинення та наслідки таких діянь для економіки держави свідчать про невідповідність указаних фактів як правовій природі здійснення публічних закупівель у цілому, яка заснована на чесній господарській діяльності учасників тендерів та замовників, так і інтересам держави та суспільства.

Тому, пред`явлення позову прокурором у такому випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави, оскільки вчинення ТОВ «Машинобудівний завод «Квік» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання товару за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання товару з максимальною економією та ефективністю.

Щодо неналежного здійснення повноважень органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

Статтею 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель, який згідно зі ст. 2 цього Закону одним з головних завдань органу державного фінансового контролю, здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, Інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі», моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його нерегіональні територіальні органи.

Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Враховуючи, що договір №П/НХ-17502/НЮ від 27.02.2017, укладений між Регіональною філією «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Машинобудівний завод Квік» про закупівлю «Частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу; кріплення та арматура і їхні частини; механічне устаткування для керування рухом» є виконаним, проведення моніторингу органами Держаудитслужби чинним законодавством не передбачено.

У той же час, Постановою КМУ від 01.08.2013 №631 «Про затвердження Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами і внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», передбачено повноваження органів Держаудитслужби щодо здійснення перевірок закупівель.

Однак, перевірка органами Держаудитслужби закупівлі з ідентифікатором UA-2016-12-23-001080-b, за результатом якої між Регіональною філією «Південна залізниця» та ТОВ «Машинобудівний завод «Квік» укладено спірний договір, не проводилась.

Відповідно до ч. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до ч. 7 Положення про Державну аудиторську службу України Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Реалізацію повноважень Державної аудиторської служби України на території Харківської області здійснює Північно-Східний офіс Держаудислужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 «Про створення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби».

Наказом Держаудитслужби України від 02.06.2016 № 23 затверджено Положення про Північно-Східний офіс Держаудитслужби, відповідно до якого основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Луганської, Полтавської, Сумської, Харківської областей.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю, зокрема, надається право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Відповідно до ст. ст. 4,45 ГПК України сторонами у господарському процесі виступають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах, є Північно-Східний офіс Держаудитслужби.

Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» 06.02.2023 на адресу Північно-Східного офісу Держаудитслужби скеровано лист за № 53-96-848ВИХ-23 щодо вжиття заходів до звернення до суду із відповідним позовом.

Північно-Східним офісом Держаудитслужби листом від 18.02.2023 №202031-17/605-2023 повідомлено, що органами державного фінансовою контролю не проводились контрольні заходи щодо даної закупівлі. Будь-якої інформації щодо звернення із позовною заявою до суду самостійно не надано.

Таким чином, Північно-Східним офісом Держаудитслужби належних заходів щодо захисту інтересів держави з метою визнання недійсним Договору №П/НХ-17502/НЮ від 27.02.2017 та стягнення коштів до державного бюджету не вжито, що свідчить про пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для їх захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Зазначена позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №4/166 «б».

Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. При цьому враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-й, № 924/1256/17, у справі 914/2230/17, від 26.02.2019 у справі №905/803/18, постанова від 16.04.2019 у справі №910/3486/18.

На думку Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захищу, всупереч ним інтересам до суду не звернувся.

З урахуванням вищевикладеного, саме нездійснення уповноваженими органами захисту інтересів держави з метою стягнення коштів до бюджету надає Дніпровській окружній прокуратурі міста Запоріжжя право звернення з позовом до суду на підставі ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

У відповідності до абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою листом від 14.09.2023 за вих.№ 53-96- 6211ВИХ-23 повідомлено Північно- Східний офіс Держаудитслужби про вжиття заходів представницького характеру.

Що стосується доводів відповідача-2 в частині обрання прокурором неефективного та неналежного способу захисту, порушеного права, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

При розгляді позову про визнання недійсним правочину судом має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20.

Верховним Судом неодноразово наголошувалось, що суд, який розглядає справу має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Захист цивільних прав - це передбачені способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.

Разом з тим цей перелік не є вичерпним, про що прямо зазначено у відповідних статтях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (п.57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (п. 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (п. 14).

Отже, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Але це означає лише те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Наявність повноти судового захисту залежить від дій суду, який відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України повинен справедливо, неупереджено та своєчасно вирішити спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, ураховуючи частину третю цієї ж статті.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі визнання недійсним правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тлумачення статті 216 ЦК України свідчить, що слід відмежовувати правові наслідки недійсності правочину і правові наслідки виконання недійсного правочину.

До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків визначених в статті 216 ЦК або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

При цьому наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.

Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній, одержаного ними на виконання цього правочину.

При цьому у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду дійшла висновку, що позовна вимога про визнання недійсним виконаного договору без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності може бути самостійним предметом розгляду у господарському суді, адже заявлення такої вимоги є також належним способом захисту, який передбачений законом. Водночас суд має визначитися із ефективністю такого способу (з`ясувати можливість проведення двосторонньої реституції, її вплив на відновлення прав держави). Разом із тим, вимога про застосування наслідків недійсності може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги.

Водночас вирішуючи питання про можливість задоволення такого позову, суд, з урахуванням конкретних обставин справи має визначитися із ефективністю обраного позивачем способу захисту - визначити наслідки визнання договору недійсним для держави, в інтересах якої прокурором подано позов, з`ясувати, яким чином будуть відновлені права держави як позивача, зокрема можливість проведення двосторонньої реституції, можливість проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, необхідність відшкодувати іншій стороні правочину вартість товару (робіт, послуг) чи збитки.

Вказана правова позиція викладене у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20.

З огляду на викладене вище, враховуючи заперечення відповідача-2, суд дійшов висновку, що обраний прокурором спосіб захисту є таким, що передбачений чинним законодавством, є належним та ефективним. Накладення штрафу є належним способом захисту в адміністративних правовідносинах та не призводить до поновлення інтересів держави, порушених вчиненням антиконкурентних узгоджений дій, що стосуються спотворення результатів тендера, оскільки не сумісне з основними засадами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Отже, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 9 ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача-2 (ТОВ «МЗ «КВІК»), оскільки спір виник внаслідок його неправомірної поведінки.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір від 27.02.2017 №П/НХ-17502/НЮ, укладений між Акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8а, ідентифікаційний код 38284929) на користь Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Південна залізниця» (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, ідентифікаційний код 40081216) 37 142,40 грн. (тридцять сім тисяч сто сорок дві грн. 40 коп.), а з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Південна залізниця» (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, ідентифікаційний код 40081216) одержані ним за рішенням суду кошти в сумі 37 142,40 грн. (тридцять сім тисяч сто сорок дві грн. 40 коп.) стягнути в дохід держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби (49004, м.Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 2, ідентифікаційний код 20306037).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8а, ідентифікаційний код 38284929) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий у ДКС України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код 02909973, код видатків бюджету - 2800) кошти витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді в сумі 5 368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 26.01.2024.

СуддяМ.В. Мірошниченко