Рішення

від 26.01.2024 по справі 910/13258/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2024 р. м. Київ Справа №910/13258/22

Господарський суд Київської області у складі головуючої судді Третьякової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №910/13258/22

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, 40)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЛОГІСТИК» (07405, Київська область, м. Бровари, вул. Чорновола В`ячеслава, 8-А)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 222596,80 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЛОГІСТИК» (далі відповідач) про стягнення 222596,80 грн відшкодування шкоди по ДТП, яка сталася 12.07.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 12.07.2020 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю забезпечених транспортних засобів «Schmitz», д.н.з НОМЕР_1 (договір добровільного страхування ризиків №АМ 147623 від 14.11.2019, страховик позивач) та «Scania», д.н.з. НОМЕР_2 (поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АО 4333226, страховик ПрАТ СК «Перша», ліміт за завдану майну шкоду 100000,00 грн). Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.09.2020 у справі №183/3888/20 водія транспортного засобу «Scania» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАп України. Позивач в позовній заяві посилається на те, що власником транспортного засобу «Scania», водія якого було визнано винним у скоєнні ДТП та цивільно-правова відповідальність якого була застрахована згідно з полісом обов`язкового страхування №АО 4333226, є відповідач. Позивач зазначає, що він здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 322596,80 грн потерпілій особі за договором добровільного страхування ризиків №АМ 147623 від 14.11.2019, а тому до позивача в порядку ст.ст.993 та 1194 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України «Про страхування» перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяних збитків, у розмірі 222596,80 грн, що становить різницю між фактичним розміром шкоди (322596,80 грн), яка відшкодована позивачем потерпілому на підставі договору добровільного страхування ризиків №АМ 147623 від 14.11.2019, та страховою виплатою, отриманою позивачем від ПрАТ СК «Перша» (100000,00 грн) за полісом обов`язкового страхування №АО 4333226 (322596,80 100000=222596,80).

З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача в порядку ст.ст.993 та 1194 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України «Про страхування» 222596,80 грн відшкодування шкоди, при цьому позов розглянути в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, залучити до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.12.2022 у справі №910/13258/22 вказана позовна заява передана за підсудністю до Господарського суду Київської області за місцезнаходженням відповідача в порядку п.1 ч.1 ст.31 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.01.2023 у справі №910/13258/22 зазначений позов залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви.

В установлений строк позивач надав суду заяву від 31.01.2023 №230529/Х/ІНС, якою усунув недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі Господарського суду Київської області від 24.01.2023 у справі №910/13258/22.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи, в т.ч. для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, пояснень третьої особи.

30.10.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги визнав частково у розмірі 115026,47 грн. Щодо решти позовних вимог відповідач заперечує, мотивуючи тим, що відповідачем невірно здійснено нарахування страхового відшкодування, оскільки власник пошкодженого транспортного засобу вирішив залишити у себе залишки транспортного засобу, вартість яких складала 123700,00 грн. Крім того, відповідач зазначає, що за умовами договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ 147623, укладеного позивачем із потерпілим, позивач при виплаті страхового відшкодування потерпілому розмір страхового відшкодування мав визначити виходячи не із страхової суми, зафіксованої в цьому договорі (503471,89,65 грн), а виходячи із ринкової вартості пошкодженого (знищеного) транспортного засобу «Shmitz», д.н.з. НОМЕР_1 , тобто від розміру матеріального збитку, завданого потерпілому на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди (366007,65 грн), зменшеного на вартість залишків пошкодженого транспортного засобу (123700,00 грн), а також зменшеного на розмір передбаченої договором добровільного страхування франшизи у розмірі 5% (яка за розрахунком відповідача становить 27281,18 грн, що відповідає 5% від суми 543623,65 грн) та зменшеного на суму страхової виплати, отриманої позивачем від ПрАТ СК «Перша» (100000,00 грн) за полісом обов`язкового страхування №АО 4333226. Таким чином вимоги позивача до відповідача, за розрахунком відповідача становить 115026,47 грн (366007,65 123700-27281,18-100000=115026,47). Відповідач відповідно до поданого відзиву не заперечує щодо стягнення з нього вказаного розміру шкоди (115026,47 грн) та просить суд відмовити в задоволенні решти позовних вимог понад вказаний розмір.

В поданому відповідачем відзиві на позовну заяву міститься також клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін для повного та всебічного з`ясування обставин у даній справі.

Відповідно до ч.4 ст.250 Господарського процесуального кодексу України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Розглянувши вказане клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, суд дійшов висновку про відсутність передбачених процесуальним законом підстав для розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження та відсутність необхідності виклику у засідання суду представників сторін, з огляду на що суд залишає вказане клопотання відповідача без задоволення.

08.11.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, заперечує, мотивуючи тим, що позивачем правомірно виплачено потерпілому страхове відшкодування в розмірі 322596,80 грн на підставі погодження позивачем із потерпілим розміру страхового відшкодування у договорі добровільного страхування ризиків №АМ 147623 від 14.11.2019. При цьому позивач також зазначає, що укладений позивачем з потерпілим договір добровільного страхування не було визнано судом недійсним, а тому, виходячи із передбаченої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, здійснений позивачем розрахунок страхового відшкодування в сумі 322596,80 грн вважає правомірним. Позивач також пояснює, що сума страхового відшкодування була визначена ним відповідно до пункту 10.5.7 Загальних умов страхування, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідач своїм правом на подання заперечення на відповідь на відзив не скористався, заперечення на відповідь на відзив до суду не надіслав.

Третя особа своїм правом на подання письмових пояснень по суті позовної заяви з викладенням своїх аргументів та міркувань на підтримку або заперечення проти позову не скористалась, письмові пояснення до суду не надіслала, про розгляд даної справи повідомлена належним чином шляхом направлення на її адресу копії ухвали Господарського суду Київської області від 06.02.2023 про відкриття провадження у справі №910/13258/22, яку було отримано третьою особою 23.10.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 10.10.2023 №0600051867006.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, з`ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

12.07.2020 о 10:20 у Новомосковському районі Дніпропетровської області по трасі М-29, 165 км сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Scania, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Volvo FH, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , який тягнув причіп Schmitz, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_2 , за наслідками якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.09.2020 у справі №183/3888/20 водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Напівпричіп-спеціалізований н/пр.-рефриж (надалі транспортний засіб) Schmitz , державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , яким на час дорожньо-транспортної пригоди керував ОСОБА_2 , належить Товариству з додатковою відповідальністю «Харківське Автотранспортне підприємство №16363», надалі потерпілий, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 , завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника транспортного засобу Schmitz, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , (потерпілого) були застраховані Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (позивачем) відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 14.11.2019 №АМ 147623. Так, 14.11.2019 між позивачем в якості страховика та потерпілим в якості страхувальника був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ 147623 (далі договір добровільного страхування №АМ 147623), відповідно до Додатку 1 до ОУС якого забезпеченим транспортним засобом є, зокрема, транспортний засіб «Schmitz» 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхова сума 503471,89 грн, строк дії договору з 24.11.2019 по 23.11.2020, безумовна франшиза за будь-якими ризиками при повній загибелі ТЗ 5% від страхової суми.

Невід`ємною частиною цього договору добровільного страхування №АМ 147623 є Загальні умови страхування Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» в редакції від 01.10.2019 (далі ЗУС). Так, відповідно до п.1.1 ЗУС ці Загальні умови страхування є невід`ємною частиною договору страхування (далі по тексту договір або договір страхування), що укладаються ПрАТ СК «ПЗУ Україна» (далі по тексту страховик) із страхувальниками (юридичними особами, або страхувальниками, які є такими відповідно до чинного законодавства України).

Згідно з п.2.1.17 ЗУС повна загибель (конструкційна або фактична) випадки, коли вартість відновлювального ремонту ТЗ, обчислена згідно з п.10.5.7 цих ЗУС (в тому числі витрати на встановлення розміру збитку та транспортування пошкодженого ТЗ до місця ремонту), складає 70% і більше ринкової вартості такого ТЗ, визначеної на момент настання страхового випадку.

Відповідно до п.3.1 ЗУС предметом договору добровільного страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України пов`язані з: володінням, користуванням і розпорядженням визначеним цим договором, а саме ОУС або додатками до них, транспортним засобом (або транспортними засобами) та ДО, встановленим на ньому страхування транспортного засобу (далі по тексту Автокаско).

Згідно з п.3.2 ЗУС страховик за договором добровільного страхування здійснює виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається у відповідності до умов зазначених в ОУС та/або ЗУС цього договору.

Відповідно до п.3.3 ЗУС на умовах договору добровільного страхування підлягають ризики, які зазначені в ОУС цього договору. Такими ризиками можуть бути: «АК ДТП» - пошкодження та/або знищення застрахованого ТЗ та/або його ДО внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за винятком випадків, передбачених пп. 3.3.3.4 цих ЗУС (п.3.3.2 ЗУС).

Згідно з п.10.5.7 ЗУС розмір страхового відшкодування розраховується при повній загибелі страхового ТЗ як різниця страхової суми та ринкової вартості залишків пошкодженого ТЗ, яка визначається на вибір страховика згідно порталу «АвтоОнлайн» або звіту про оцінку ТЗ/акта оцінки ТЗ/висновку експертного дослідження. При цьому залишки пошкодженого ТЗ залишаються у страхувальника/вигодонабувача. Тобто сума відшкодування, яка підлягає виплаті обчислюється за наступною формулою: СС-Сзн-ВЗ-Сз-Ф-НП, де:

СС страхова сума;

Сзн сума знецінення, розмір якої визначається згідно з п.2.1.30 цих ЗУС;

ВЗ ринкова вартість залишків пошкодженого ТЗ;

НП неоплачена премія, розмір якої визначається згідно п.10.5.4 цих ЗУС;

Сз сума зниження, розмір якої визначається згідно п.10.13 чи 10.18 цих ЗУС.

У додатку №1 до ОУС від 14.11.2019 до договору добровільного страхування від 14.11.2019 №АМ 147623 визначено страхову суму, зокрема, для автомобіля Schmitz, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , вона становить 503471,89 грн.

Страхувальник (потерпілий) звернувся до страховика (позивача) з заявою від 13.07.2020 про настання страхового випадку по договору добровільного страхування №АМ 147623.

Відповідно до протоколу технічного огляду транспортного засобу від 16.07.2020, складеного Суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Авдєєвим Сергієм Володимировичем (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 22.12.2017 №1243/17), виявлено та встановлено характер пошкоджень транспортного засобу Schmitz, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Товариством з обмеженою відповідальністю «Шмітц Каргобул Україна» виставлено Товариству з додатковою відповідальністю «Харківське Автотранспортне підприємство №16363» (потерпілому) рахунок на передоплату вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Schmitz, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , від 21.07.2020 №2004962 на суму 454924,98 грн.

Відповідно до звіту №230529/2020 про оцінку транспортного засобу Schmitz, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 (далі - звіт), складеного Суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Авдєєвим Сергієм Володимировичем 29.07.2020 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 22.12.2017 №1243/17), матеріальний збиток, завданий власникові транспортного засобу Schmitz, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , в результаті його пошкодження при ДТП, станом на 12.07.2020 року, без урахування величини втрати товарної вартості складає 366007,65 грн (триста шістдесят шість тисяч сім грн 65 коп.)

Відповідно до зобов`язуючої пропозиції визначення вартості майна (б/в або у пошкодженому стані) транспортного засобу Schmitz, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , виконаної Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудатекс Україна» на платформі AUTOonline, вартість залишків (майна/частин) цього транспортного засобу після ДТП за найвищою пропозицією становить 123700,00 грн.

Відповідно до страхового акта позивача №UA2020071200005/L01/01 від 25.08.2020 дорожньо-транспортну пригоду, що відбулась 12.07.2020, визнано страховим випадком, та вирішено здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 322596,80 грн Товариству з додатковою відповідальністю «Харківське Автотранспортне підприємство №16363» (потерпілому).

Позивачем здійснено розрахунок страхового відшкодування до страхового акта від 25.08.2020 №UA2020071200005/L01/01, з якого вбачається, що позивачем визначено суму страхового відшкодування у розмірі 322596,80 грн таким чином: 503471,89 грн (страхова сума за договором) 32001,50 грн (вартість знецінення майна, встановлена у звіті про оцінку автомобіля №230529/2020 від 29.07.2020) 123700,00 грн (залишкова вартість пошкодженого майна) 25173,59 грн (франшиза 5%) = 322596,80 грн.

Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування за страховим актом від 25.08.2020 №UA2020071200005/L01/01 в розмірі 322596,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 03.09.2020 №46257 на суму 322596,80 грн.

Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області від 17.02.2022 №1100-0703-8/9120, громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, станом на 12.07.2020 перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЛОГІСТИК» (відповідачем).

Також, із постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.09.2020 у справі №183/3888/20 випливає, що водій ОСОБА_1 , якого було визнано винним у вчиненні ДТП, був водієм саме Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЛОГІСТИК» (відповідача).

Відповідач в ході розгляду справи не оспорює, що саме він був володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля «Scania», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , і що водій ОСОБА_1 , якого постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.09.2020 у справі №183/3888/20 визнано винним у спричиненні ДТП, перебував у трудових відносинах з відповідачем і тому відповідач як володілець джерела підвищеної небезпеки та роботодавець свого водія-працівника несе відповідальність за спричинену внаслідок ДТП шкоду в порядку статей 1172 та 1187 Цивільного кодексу України.

Натомість, у відзиві відповідач частково визнав вимоги позивача, а заперечення відповідача у спорі стосуються визначення позивачем розміру шкоди та виплаченого потерпілому страхового відшкодування .

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЛОГІСТИК» є належним відповідачем у даній справі як особа, яка була володільцем джерела підвищеної небезпеки та роботодавцем працівника-водія вказаного джерела підвищеної небезпеки та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем «Scania», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АО 4333226.

На момент дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 12.07.2020, цивільно-правова відповідальність відповідача як володільця транспортного засобу «Scania», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Перша», що підтверджується наявними в матеріалах справи даними Моторного (транспортного) страхового бюро України про діючий станом на 13.07.2020 поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АО 4333226 №АО 004333226. Розмір відповідальності застрахованої особи за шкоду, завдану майну, за вказаним полісом становить 100000,00 грн, франшиза 0.

Сторони спору не оспорюють, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» здійснило виплату позивачу в межах ліміту, встановленого цим полісом №АО 4333226, що становить 100000,00 грн, однак цього ліміту недостатньо для покриття усього розміру заподіяної шкоди .

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що встановленого полісом №АО 433226 ліміту страхового відшкодування та сплаченого йому страхового відшкодування в сумі 100000,00 грн Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша» як страховиком відповідача, недостатньо для покриття суми страхового відшкодування (виплати), здійсненої позивачем своєму страхувальнику (потерпілому) у зв`язку із ДТП, з огляду на що позивач просить в порядку ст.1172 та1194 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача як роботодавця водія транспортного засобу «Scania», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , різницю між сумою страхового відшкодування, яке сплатив позивач своєму страхувальнику в розмірі 322596,80 грн за договором добровільного страхування №АМ 147623, та сумою страхового відшкодування (страхового ліміту), яке було сплачено позивачу Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша» за полісом обов`язкового страхування №АО 4333226 в розмірі 100000,00 грн, яка становить 222596,80 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про відшкодування збитків від 06.09.2021 №8/144/СК, якою вимагав відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить 222596,80 грн.

Проте відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення, заявлену суму позивачу не сплатив, що зумовило звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

У поданому до суду відзиві на позов відповідач позовні вимоги в розмірі 222596,80 грн визнав частково, а саме у розмірі 115026,47 грн, а решту позовних вимог не визнав, посилаючись на неправильне визначення позивачем розміру шкоди та розміру виплаченого позивачем потерпілому страхового відшкодування.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що правовідносини у сфері страхування і відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів, врегульовані Законом України «Про страхування» (від 07.03.1996 №85/96-ВР із змінами та доповненнями станом на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про страхування» страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з абз.3 та 4 ст.4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування) або відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про страхування» страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страхове відшкодування це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування (ст.9 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» (із змінами та доповненнями станом на момент виникнення спірних правовідносин), надалі Закон №1961-IV, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п.36.4 ст.36 Закону №1961-IV виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Згідно зі ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічне положення про суброгацію міститься в статті 993 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно із ст.1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, в силу здійснення позивачем як страховиком виплати потерпілому страхового відшкодування в розмірі 322596,80 грн за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів від 14.11.2019 №АМ.147623, до позивача у відповідності до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України у межах виплаченого страхового відшкодування перейшло в порядку суброгації право вимоги, яке потерпілий, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану внаслідок ДТП шкоду.

Як випливає із постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.09.2020 у справі №183/3888/20 та не спростовано відповідачем, особою, винною в дорожньо-транспортній пригоді 12.07.2020 за участю автомобіля «Scania», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , та автомобіля «Volvo», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , який тягнув причіп Schmitz, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , був водій саме відповідача.

Отже, в силу приписів із ч.1. ст.1172 та ст.1187 Цивільного кодексу України особою, яка несе цивільно-правову відповідальність у зв`язку із заподіянням шкоди транспортному засобу потерпілого - причіпу SCHMITZ, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди 12.07.2020, є відповідач як володілець джерела підвищеної небезпеки та роботодавець водія, який керуючи джерелом підвищеної небезпеки (автомобілем Scania, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , заподіяв шкоду транспортному засобу потерпілого.

Сторони визнають та наявними у цій справі доказами підтверджується, що цивільно-правова відповідальність відповідача за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації автомобіля «Scania», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , була застрахована відповідачем як страхувальником у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» як страховика на підставі полісу обов`язкового страхування №АО 4333226. Відповідно до вказаного полісу обов`язкового страхування №АО 4333226 розмір відповідальності застрахованої особи за шкоду завдану майну становить 100000,00 грн.

В той же час, наявними в матеріалах справи доказами, а саме звітом автотоварознавчого дослідження від 29.07.2020 №23059/2020, висновки якого сторони також не оспорюють, встановлено розмір матеріального збитку потерпілого внаслідок пошкодження застрахованого транспортного засобу Schmitz (держномер АХ5110ХP), який склав 366007,65 грн та який дорівнює ринковій вартості транспортного засобу на момент пошкодження, що належним чином зафіксовано в звіті. Зокрема, на стор.10 цього звіту експерт зазначає і сторони спору не оспорюють, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 454924,98 грн і є більшою ринкової вартості самого транспортного засобу (366007,65 грн), а тому експерт дійшов висновку, що вартість матеріального збитку потерпілого необхідно визначити виходячи із ринкової вартості транспортного засобу (366007,65 грн) на момент заподіяння шкоди.

Позивач не заперечує, що внаслідок вказаної ДТП має місце конструкційна загибель застрахованого транспортного засобу Schmitz (держномер АХ5110ХP), оскільки вартість відновлювального ремонту (454924,98 грн) перевищує ринкову вартість цього транспортного засобу (366007,65 грн).

Так, згідно з п.2.1.17 Загальних умов страхування (ЗУС) позивача повна загибель (конструкційна або фактична) це випадки, коли вартість відновлювального ремонту ТЗ, обчислена згідно з п.10.5.7 цих ЗУС (в тому числі витрати на встановлення розміру збитку та транспортування пошкодженого ТЗ до місця ремонту), складає 70% і більше ринкової вартості такого ТЗ, визначеної на момент настання страхового випадку. При цьому умовами договору добровільного страхування №АМ 147623 (Додатком 1 до ОУС) для застрахованого транспортного засобу, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у випадку його повної загибелі встановлена безумовна франшиза - 5% від страхової суми. Позивач у розрахунку страхового відшкодування до страхового акту №UA2020071200005/L01/01 застосував франшизу в сумі 25173,59 грн (що відповідає 5% від страхової суми в розмірі 503571,89 грн: 503571,89 х 0,05=25178,59). Отже, позивач визнає факт конструкційної загибелі застрахованого транспортного засобу Schmitz (держномер АХ5110ХP) та необхідність застосування франшизи в розмірі 25178,59 грн при розрахунку страхового відшкодування.

За змістом статті 1 Закону України «Про страхування» метою страхування є саме захист майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків). Цей захист надається шляхом виплати страховиком страхувальнику у разі настання страхового випадку страхового відшкодування з метою відшкодування таким чином збитків страхувальника, що виникають внаслідок настання страхового випадку. За змістом ч.1 ч.17 ст.9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування виплачується у межах страхової суми і не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Відповідно до ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні, або прямі збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода, або непрямі збитки).

Суд звертає увагу, що поняття терміну «прямі збитки» визначено також в п.3 розділу «Загальні питання» Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року. Так, прямі збитки це поточна вартість витрат на відтворення, заміщення або відшкодування ринкової вартості об`єкта оцінки без урахування неотриманих майбутніх вигод.

Таким чином, в даному випадку прямий збиток власника транспортного засобу (потерпілого) дорівнює ринковій вартості пошкодженого транспортного засобу на день пошкодження, тобто на день спричинення такого прямого збитку (12.07.2020 року дата ДТП), а не на день укладання договору страхування як помилково рахує позивач у розрахунку страхового відшкодування та в позовній заяві.

Аналогічну правову позицію вказано Верховним Судом України в ухвалі від 23.03 2011 у справі №6-25391св10.

Той факт, що в договорі добровільного страхування наземних транспортних засобів від 14.11.2019 №АМ.147623 позивач-страховик та потерпілий-страхувальник страховою сумою для транспортного засобу Schmitz (держномер АХ5110ХP) вказали більшу суму 503471,89 грн, ніж ринкова вартість цього транспортного засобу на момент ДТП та розмір фактично заподіяної потерпілому шкоди (366007,65 грн), не може бути підставою для розрахунку та виплати позивачем потерпілому страхового відшкодування в розмірі, більшому ніж розмір фактично заподіяної шкоди, враховуючи, що за змістом ч.1 та ч.17 ст.9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про страхування» страхова сума це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Відповідно до ч.15 ст.9 Закону України «Про страхування» при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом. Таким чином, вартість майна, яке страхується, може виступати орієнтиром для цілей визначення страхової суми в договорі добровільного майнового страхування, однак встановлена в договорі страхування страхова сума не тотожна розміру страхового відшкодування: страхова сума в договорі добровільного майнового страхування встановлюється за домовленістю страховика і страхувальника і може бути як меншою фактичної вартості застрахованого майна (тобто, коли в договорі страхування відповідні ризики страхуються не на повну вартість майна, а на меншу суму), так і з певних причин погоджена в договорі страхова сума може перевищувати фактичну вартість застрахованого майна - наприклад, в силу неточного (орієнтовного) визначення вартості застрахованого майна для цілей фіксації в договорі страхування розміру страхової суми або в силу зменшення вартості застрахованого майна після укладення договору страхування (наприклад, внаслідок фізичного зносу чи пошкодження застрахованого майна після укладення договору страхування, але до настання страхового випадку). В той же час, страхове відшкодування за змістом ст.9 Закону України «Про страхування» виплачується у межах страхової суми та не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Відтак, навіть якщо встановлена в договорі добровільного майнового страхування страхова сума з тих чи інших причин перевищує фактичну вартість застрахованого майна на момент настання страхового випадку, належне страхувальнику при настанні страхового випадку страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. При цьому, прямий збиток полягає у втратах, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, та/або витратах, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Звітом автотоварознавчого дослідження від 29.07.2020 №23059/2020 встановлено розмір матеріального збитку потерпілого внаслідок пошкодження застрахованого транспортного засобу Schmitz (держномер АХ5110ХP), який склав 366007,65 грн та який дорівнює ринковій вартості транспортного засобу на момент пошкодження (повної конструкційної загибелі) транспортного засобу.

В договорі добровільного страхування наземних транспортних засобів від 14.11.2019 №АМ.147623 позивач та потерпілий страховою сумою для транспортного засобу Schmitz (держномер АХ5110ХP) вказали більшу суму 503471,89 грн, ніж фактична ринкова вартість цього транспортного засобу на момент ДТП та відповідний розмір фактично заподіяної потерпілому шкоди (366007,65 грн). Визначення в договорі страхування розміру страхової суми є правом сторін такого договору, однак це не звільняє від необхідності для цілей обчислення розміру страхового відшкодування визначення прямого збитку, якого зазнав страхувальник, відповідно до ст.9 Закону України «Про страхування».

Тому, дослідивши розрахунок страхового відшкодування, зроблений позивачем виходячи зі страхової суми, вказаної у договорі страхування, а не із суми прямого реального збитку, спричиненого власнику застрахованого ТЗ «SCHMITZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , суд зазначає, що такий розрахунок частково є невірним та не відповідає Закону України «Про страхування», оскільки перевищує розмір прямого збитку потерпілого. Так, позивач пояснює, що він розмір виплаченого потерпілому страхового відшкодування в сумі 322596,80 грн визначив виходячи із розміру страхової суми (503471,89 грн), зменшеного на розмір розрахованого позивачем знецінення транспортного засобу (32001,50 грн), на розмір ринкової вартості залишків ТЗ (123700,00 грн) та на розмір франшизи (25173,59 грн): 503471,89 - 32001,50 - 123700,00 - 25173,59 грн = 322596,80 грн. Тобто позивач при визначенні розміру страхового відшкодування прямий збиток потерпілого визначав не виходячи із розміру фактично заподіяної шкоди (366007,65 грн), а виходячи із більшого розміру, а саме виходячи із страхової суми (503471,89), яка самостійно була визначена позивачем та потерпілим в договорі добровільного страхування, зменшеної на розрахований позивачем розмір знецінення (32001,50), тобто в такому випадку застосована позивачем в розрахунку вартість транспортного засобу в розмірі 471740,39 грн (503471,89-32001,50=471470,39) перевищувала фактичну ринкову вартість цього транспортного засобу та відповідний розмір фактично заподіяної потерпілому шкоди (366007,65 грн).

Як вказував Верховний Суд України у постанові від 19.09.2018 у справі № 753/21177/16-ц та у постанові від 19.09.2018 у справі № 643/74161/15-ц, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395 (з відповідним змінами).

В даному випадку розмір матеріального збитку потерпілого внаслідок пошкодження застрахованого транспортного засобу Schmitz (держномер АХ5110ХP) становить 366007,65 грн та дорівнює ринковій вартості транспортного засобу на момент пошкодження (повної конструкційної загибелі), що належним чином зафіксовано в звіті автотоварознавчого дослідження від 29.07.2020 №23059/2020, висновки якого не оспорюються сторонами спору.

Посилання позивача у спорі на те, що укладений позивачем з потерпілим договір добровільного страхування не було визнано судом недійсним, а тому, виходячи із передбаченої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину здійснений позивачем розрахунок страхового відшкодування в сумі 322596,80 грн є правомірним, суд відхиляє з огляду на таке.

Суброгація це перехід до страховика на підставі відповідного акту права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Це правило поширюється на страховика лише на суму фактично виплаченого ним страхового відшкодування (передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми). Доказами наявності у страховика права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, є договір страхування і документ, який підтверджує виплату страхового відшкодування.

Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке виникло із заподіяння шкоди та у зв`язку з яким було виплачено страхове відшкодування і заміну в ньому кредитора (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 справі №910/2603/17, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі №910/12500/17, від 10.07.2018 року у справі №905/2970/16, від 20.04.2018 у справі №910/8982/17).

Таким чином, при суброгації деліктне зобов`язання (зобов`язання заподіювача відшкодувати спричинену шкоду) зберігається, але відбувається заміна кредитора з потерпілого-страхувальника на страховика у межах виплаченого страховиком страхового відшкодування.

Суть деліктного зобов`язання полягає в обов`язку заподіювача шкоди відшкодувати шкоду, завдану майну потерпілому, в повному обсязі (ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.1192 Цивільного кодексу України способами відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, є відшкодування її в натурі (передання речі того ж роду і такої ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо) або відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

Таким чином, у деліктному зобов`язанні для цілей визначення його обсягу (обсягу заподіювача відшкодувати завдану майнову шкоду) значення має не розмір страхового відшкодування, який був визначений страхувальником-потерпілим із страховиком за договором страхування, а сам розмір майнової шкоди, яка була заподіяна потерпілому (обсяг збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому заподіювачем).

В даному випадку обсяг матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому заподіювачем внаслідок пошкодження застрахованого транспортного засобу Schmitz (держномер АХ5110ХP), становить 366007,65 грн та дорівнює ринковій вартості транспортного засобу на момент пошкодження (повної конструкційної загибелі), що зафіксовано в звіті автотоварознавчого дослідження від 29.07.2020 №23059/2020. При цьому, із вказаного звіту автотоварознавчого дослідження від 29.07.2020 №23059/2020 випливає і сторони спору визнають, що визначений обсяг матеріальних збитків в розмірі 366007,65 грн не враховує ринкову вартість залишків транспортного засобу в розмірі 123700,00 грн (які потерпілий залишив у себе) і тому для цілей визначення остаточного розміру збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому заподіювачем внаслідок ДТП, вартість транспортного засобу потерпілого (366007,65 грн)) підлягає зменшенню на вартість залишків транспортного засобу в розмірі 123700,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що остаточний обсяг матеріального збитку, заподіяного потерпілому внаслідок конструкційної загибелі транспортного засобу Schmitz (держномер АХ5110ХP) у ДТП з урахуванням вартості збережених потерпілим залишків транспортного засобу в розмірі 123700,00 грн, становить 242307,65 грн (366007,65-123700,00=242307,65 грн).

Той факт, що позивач страхове відшкодування визначив та сплатив своєму клієнту-страхувальнику (потерпілому) в сумі 322596,80 грн, що є більшим розміру прямого збитку потерпілого (242307,65 грн), є односторонньою дією самого позивача, яка не створює зобов`язання для заподіювача шкоди (відповідача), враховуючи, що у деліктному зобов`язанні зобов`язання відповідача полягає в обов`язку відшкодувати потерпілому збитки в повному обсязі (які в даному випадку становили 242307,65 грн).

Крім того, і позивач і відповідач відповідно до їх правових позицій у цьому спорі визнають та наявними у справі докази підтверджується, що:

(1) розмір збитків, який відповідач мав сплатити потерпілому-страхувальнику або позивачу, який є страховиком потерпілого, підлягає зменшенню на суму страхового відшкодування в розмірі 100000,00 грн, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована відповідачем як страхувальником у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» як страховика на підставі полісу обов`язкового страхування №АО 4333226, відповідно до якого розмір відповідальності застрахованої особи за шкоду, завдану майну, становить 100000,00 грн. Тобто потерпілий-страхувальник набув право вимоги до страховика відповідача в межах встановленого ліміту відповідальності в розмірі 100000, 00 грн;

(2) розмір страхового відшкодування, яке позивач-страховик мав сплатити потерпілому-страхувальнику за договором добровільного страхування №АМ 147623, підлягав зменшенню на суму передбаченої цим договором страхування франшизи в розмірі 5% від страхової суми. Так, позивач при розрахунку страхового відшкодування застосував встановлену в договорі безумовну франшизу в розмірі 5% від страхової суми, що становить 25173,59 грн (503571,89 х 0,05=25178,59), однак позивач при цьому розрахував суму страхового відшкодування в більшому розмірі, ніж прямий збиток потерпілого-страхувальника в розмірі 242307,65 грн, про що судом зазначено вище. В той же час, відповідач у відзиві на позов неправильно розрахував розмір вказаної франшизи, оскільки відповідач помилково вважав, що страхова сума становить 543623,65 грн, в той час як відповідно до Додатку 1 до ОУС до договору добровільного страхування №АМ 147623 страхова сума в розмірі 543623,65 грн встановлена для іншого транспортного засобу, який не стосується розгляду даної справи, а для транспортного засобу «Schmitz» 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхова сума становить саме 503471,89 грн. Відтак, суд погоджується з даними позивача про те, що сума франшизи за договором добровільного страхування №АМ 147623, на яку підлягав зменшенню розмір страхового відшкодування при виплаті потерпілому, становив саме 25173,59 грн, а не 27281,18 грн як помилково розрахував відповідач.

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відшкодуванню відповідачем позивачу, який є страховиком потерпілого, в порядку суброгації відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України у межах фактичних витрат позивача в сумі 322596,80 грн підлягають збитки в сумі 117134,06 грн, яка складається із:

розміру прямого збитку потерпілого внаслідок конструкційної загибелі транспортного засобу в сумі 366007,65 грн, зменшеного на:

- суму ринкової вартості залишків транспортного засобу, які зберіг за собою потерпілий або позивач як страховик потерпілого, в сумі 123700,00 грн, необхідність врахування якої не оспорюється сторонами спору,

- суму страхового відшкодування в розмірі 100000,00 грн, на яку була відповідальність відповідача була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на підставі полісу обов`язкового страхування №АО 4333226 і необхідність врахування якої не оспорюється сторонами спору,

- суму франшизи в розмірі 25173,59 грн, на яку підлягав зменшенню розмір страхового відшкодування при його виплаті позивачем-страховиком потерпілому-страхувальнику і необхідність врахування якої не оспорюється сторонами спору (366007,65 123700,00- 100000,00 25173,59=117134,06 грн).

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними у розумінні ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку суброгації 222596,80 збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підлягають частковому задоволенню в сумі 117134,06 грн. В решті позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 105462,74 грн збитків суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в сумі 1175,46 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2481 : 222596,80 х 105462,74 = 1175,46).

Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЛОГІСТИК», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , про стягнення 222596,80 грн збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЛОГІСТИК» (07405, Київська область, м. Бровари, вул. Чорновола В`ячеслава, 8-А, ідентифікаційний код 35917412) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, 40, ідентифікаційний код 20782312) 117134 (сто сімнадцять тисяч сто тридцять чотири) грн 06 коп. збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 1175 (одну тисячу сто сімдесят п`ять) грн 46 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЛОГІСТИК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЛОГІСТИК», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , в частині стягнення 105462,74 грн відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.01.2024.

Суддя О.О. Третьякова