Постанова

від 21.05.2024 по справі 910/13258/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2024 р. Справа№ 910/13258/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Яковлєва М.Л.

без виклику сторін

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

на рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2024

у справі № 910/13258/22(суддя -Третьякова О.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛОГІСТИК"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про стягнення 222 596, 80 грн,

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛОГІСТИК" про стягнення 222 596,80 грн страхового відшкодування по ДТП, яка сталася 12.07.2020 з вини страхувальника відповідача за полісом № АМ.147623.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.01.2024 позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛОГІСТИК", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , про стягнення 222 596, 80 грн збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛОГІСТИК" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" 117 134, 06 грн збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 1 175, 46 грн витрат зі сплати судового збору. В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛОГІСТИК", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , в частині стягнення 105 462, 74 грн відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 09.02.2024 (згідно дати звернення засобів поштового зв`язку) Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2024 у справі № 917/1406/23, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2024 у справі № 910/13258/22 та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а саме: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛОГІСТИК" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" завдані збитки в порядку регресу в розмірі 222 596, 80 грн.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» було розраховано та виплачено страхове відшкодування відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» згідно з договором страхування у розмірі 322596,80 грн.

Апелянт звертає увагу суду, що дана сума є доведеною та не оскаржується, оскільки закріплюється презумпцією правомірності правочину. Дана сума є фактичними понесеними збитками.

Скаржник вказує, що ПрАТ «СК «Перша» на підставі ст. 30 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було визначено розмір регламентної виплати - 100 000,00 грн. Вбачається, що суми регламентної виплати не вистачає для покриття фактичних понесених збитків - реальних збитків, відтак наявна ще невідшкодована різниця - 222 596,80 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 витребувано невідкладно у Господарського суду Київської області матеріали справи № 910/13258/22 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2024 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

28.02.2024 від Господарського суду Київської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 910/13258/22.

Суддя Яковлєв М.Л. з 27.02.2024 по 01.03.2024 перебував на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2024 у справі № 910/13258/22 залишено без руху. Роз`яснено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "ПЗУ Україна", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі та надати докази направлення апеляційної скарги іншим сторонам у справі.

14.03.2024 (згідно звернення до засобів поштового зв`язку) від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024, а саме докази сплати судового збору в розмірі 3 721, 50 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №113412 від 11.03.2024 та докази направлення апеляційної скарги з додатками Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛОГІСТИК" та ОСОБА_1 .

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входила до складу суду, у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 прийнято справу № 910/13258/22 до провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2024 у справі № 910/13258/22. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2024 у справі № 910/13258/22 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

21.03.2024 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛОГІСТИК" надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зокрема відзив обґрунтовано тим, що розмір страхового відшкодування, яке скаржник-страховик мав сплатити потерпілому-страхувальнику за договором добровільного страхування №AM147623, підлягав зменшенню на суму передбаченої цим договором страхування франшизи в розмірі 5 % від страхової суми.

Так, скаржник при розрахунку страхового відшкодування застосував встановлену в договорі безумовну франшизу в розмірі 5 % від страхової суми, що становить 25 173,59 грн (503 571,89 х 0,05=25 178,59), однак позивач при цьому розрахував суму страхового відшкодування в більшому розмірі, ніж прямий збиток потерпілого-страхувальника в розмірі 242 307,65 грн.

Також у відзиві ТОВ "ТРАНС-ЛОГІСТИК" вказує, що відшкодуванню відповідачем скаржнику, який є страховиком потерпілого, в порядку суброгації відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України у межах фактичних витрат скаржника в сумі 322 596,80 грн підлягають збитки в сумі 117 134,06 грн, яка складається із розміру прямого збитку потерпілого внаслідок конструкційної загибелі транспортного засобу в сумі 366007,65 грн зменшеного на суму ринкової вартості залишків транспортного засобу, які зберіг за собою потерпілий або скаржник, як страховик потерпілого, в сумі 123 700,00 грн необхідність врахування якої не оспорюється сторонами спору, суму страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн на яку була відповідальність відповідача була застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" на підставі полісу обов?язкового страхування №АО 4333226 і необхідність врахування якої не оспорюється сторонами спору, суму франшизи в розмірі 25 173,59 грн на яку підлягав зменшенню розмір страхового відшкодування при його виплаті скаржником-страховиком потерпілому-страхувальнику і необхідність врахування якої не оспорюється сторонами спору (366 007,65 - 123 700,00- 100 000,00 - 25 173,59=117 134,06 грн).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12.07.2020 о 10:20 у Новомосковському районі Дніпропетровської області по трасі М-29, 165 км сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Scania, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Volvo FH, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який тягнув причіп Schmitz, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , за наслідками якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.09.2020 у справі №183/3888/20 водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Напівпричіп-спеціалізований н/пр.-рефриж (надалі транспортний засіб) Schmitz , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким на час дорожньо-транспортної пригоди керував ОСОБА_2 , належить Товариству з додатковою відповідальністю «Харківське Автотранспортне підприємство №16363» (надалі потерпілий), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 , завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника транспортного засобу Schmitz, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , (потерпілого) були застраховані Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (позивачем) відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 14.11.2019 №АМ 147623. Так, 14.11.2019 між позивачем в якості страховика та потерпілим в якості страхувальника був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ 147623 (далі договір добровільного страхування №АМ 147623), відповідно до Додатку 1 до ОУС якого забезпеченим транспортним засобом є, зокрема, транспортний засіб «Schmitz» 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , страхова сума 503 471,89 грн, строк дії договору з 24.11.2019 по 23.11.2020, безумовна франшиза за будь-якими ризиками при повній загибелі ТЗ 5% від страхової суми.

Невід`ємною частиною цього договору добровільного страхування №АМ 147623 є Загальні умови страхування Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» в редакції від 01.10.2019 (далі ЗУС). Так, відповідно до п.1.1 ЗУС ці Загальні умови страхування є невід`ємною частиною договору страхування (далі по тексту договір або договір страхування), що укладаються ПрАТ СК «ПЗУ Україна» (далі по тексту страховик) із страхувальниками (юридичними особами, або страхувальниками, які є такими відповідно до чинного законодавства України).

Згідно з п.2.1.17 ЗУС повна загибель (конструкційна або фактична) випадки, коли вартість відновлювального ремонту ТЗ, обчислена згідно з п.10.5.7 цих ЗУС (в тому числі витрати на встановлення розміру збитку та транспортування пошкодженого ТЗ до місця ремонту), складає 70% і більше ринкової вартості такого ТЗ, визначеної на момент настання страхового випадку.

Відповідно до п.3.1 ЗУС предметом договору добровільного страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України пов`язані з: володінням, користуванням і розпорядженням визначеним цим договором, а саме ОУС або додатками до них, транспортним засобом (або транспортними засобами) та ДО, встановленим на ньому страхування транспортного засобу (далі по тексту Автокаско).

Згідно з п.3.2 ЗУС страховик за договором добровільного страхування здійснює виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається у відповідності до умов зазначених в ОУС та/або ЗУС цього договору.

Відповідно до п.3.3 ЗУС на умовах договору добровільного страхування підлягають ризики, які зазначені в ОУС цього договору. Такими ризиками можуть бути: «АК ДТП» - пошкодження та/або знищення застрахованого ТЗ та/або його ДО внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за винятком випадків, передбачених пп. 3.3.3.4 цих ЗУС (п.3.3.2 ЗУС).

Згідно з п.10.5.7 ЗУС розмір страхового відшкодування розраховується при повній загибелі страхового ТЗ як різниця страхової суми та ринкової вартості залишків пошкодженого ТЗ, яка визначається на вибір страховика згідно порталу «АвтоОнлайн» або звіту про оцінку ТЗ/акта оцінки ТЗ/висновку експертного дослідження. При цьому залишки пошкодженого ТЗ залишаються у страхувальника/вигодонабувача. Тобто сума відшкодування, яка підлягає виплаті обчислюється за наступною формулою: СС-Сзн-ВЗ-Сз-Ф-НП, де:

СС страхова сума;

Сзн сума знецінення, розмір якої визначається згідно з п.2.1.30 цих ЗУС;

ВЗ ринкова вартість залишків пошкодженого ТЗ;

НП неоплачена премія, розмір якої визначається згідно п.10.5.4 цих ЗУС;

Сз сума зниження, розмір якої визначається згідно п.10.13 чи 10.18 цих ЗУС.

У додатку №1 до ОУС від 14.11.2019 до договору добровільного страхування від 14.11.2019 №АМ 147623 визначено страхову суму, зокрема, для автомобіля Schmitz, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , вона становить 503 471,89 грн.

Страхувальник (потерпілий) звернувся до страховика (позивача) з заявою від 13.07.2020 про настання страхового випадку по договору добровільного страхування №АМ 147623.

Відповідно до протоколу технічного огляду транспортного засобу від 16.07.2020, складеного Суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Авдєєвим Сергієм Володимировичем (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 22.12.2017 №1243/17), виявлено та встановлено характер пошкоджень транспортного засобу Schmitz, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Товариством з обмеженою відповідальністю «Шмітц Каргобул Україна» виставлено Товариству з додатковою відповідальністю «Харківське Автотранспортне підприємство №16363» (потерпілому) рахунок на передоплату вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Schmitz, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , від 21.07.2020 №2004962 на суму 454924,98 грн.

Відповідно до звіту №230529/2020 про оцінку транспортного засобу Schmitz, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 (далі - звіт), складеного Суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Авдєєвим Сергієм Володимировичем 29.07.2020 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 22.12.2017 №1243/17), матеріальний збиток, завданий власникові транспортного засобу Schmitz, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження при ДТП, станом на 12.07.2020 року, без урахування величини втрати товарної вартості складає 366 007,65 грн (триста шістдесят шість тисяч сім грн 65 коп.)

Відповідно до зобов`язуючої пропозиції визначення вартості майна (б/в або у пошкодженому стані) транспортного засобу Schmitz, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , виконаної Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудатекс Україна» на платформі AUTOonline, вартість залишків (майна/частин) цього транспортного засобу після ДТП за найвищою пропозицією становить 123 700,00 грн.

Відповідно до страхового акта позивача №UA2020071200005/L01/01 від 25.08.2020 дорожньо-транспортну пригоду, що відбулась 12.07.2020, визнано страховим випадком, та вирішено здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 322 596,80 грн Товариству з додатковою відповідальністю «Харківське Автотранспортне підприємство №16363» (потерпілому).

Позивачем здійснено розрахунок страхового відшкодування до страхового акта від 25.08.2020 №UA2020071200005/L01/01, з якого вбачається, що позивачем визначено суму страхового відшкодування у розмірі 322 596,80 грн таким чином: 503 471,89 грн (страхова сума за договором) 32 001,50 грн (вартість знецінення майна, встановлена у звіті про оцінку автомобіля №230529/2020 від 29.07.2020) 123 700,00 грн (залишкова вартість пошкодженого майна) 25 173,59 грн (франшиза 5%), що дорівнює 322 596,80 грн.

Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування за страховим актом від 25.08.2020 №UA2020071200005/L01/01 в розмірі 322 596,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 03.09.2020 №46257 на суму 322 596,80 грн.

Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області від 17.02.2022 №1100-0703-8/9120, громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, станом на 12.07.2020 перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЛОГІСТИК» (відповідачем).

Також, із постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.09.2020 у справі №183/3888/20 випливає, що водій ОСОБА_1 , якого було визнано винним у вчиненні ДТП, був водієм саме Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЛОГІСТИК» (відповідача).

Відповідач в ході розгляду справи не оспорює, що саме він був володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля "Scania", державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , і що водій ОСОБА_1 , якого постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.09.2020 у справі №183/3888/20 визнано винним у спричиненні ДТП, перебував у трудових відносинах з відповідачем і тому відповідач як володілець джерела підвищеної небезпеки та роботодавець свого водія-працівника несе відповідальність за спричинену внаслідок ДТП шкоду в порядку статей 1172 та 1187 Цивільного кодексу України.

Натомість, у відзиві відповідач частково визнав вимоги позивача, а заперечення відповідача у спорі стосуються визначення позивачем розміру шкоди та виплаченого потерпілому страхового відшкодування .

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛОГІСТИК" є належним відповідачем у даній справі як особа, яка була володільцем джерела підвищеної небезпеки та роботодавцем працівника-водія вказаного джерела підвищеної небезпеки та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем "Scania", державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АО 4333226.

На момент дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 12.07.2020, цивільно-правова відповідальність відповідача як володільця транспортного засобу "Scania", державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Перша", що підтверджується наявними в матеріалах справи даними Моторного (транспортного) страхового бюро України про діючий станом на 13.07.2020 поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АО 4333226 №АО 004333226. Розмір відповідальності застрахованої особи за шкоду, завдану майну, за вказаним полісом становить 100 000,00 грн, франшиза - 0.

Сторони спору не оспорюють, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша" здійснило виплату позивачу в межах ліміту, встановленого цим полісом №АО 4333226, що становить 100 000,00 грн, однак цього ліміту недостатньо для покриття усього розміру заподіяної шкоди .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що встановленого полісом №АО 433226 ліміту страхового відшкодування та сплаченого йому страхового відшкодування в сумі 100 000,00 грн Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Перша", як страховиком відповідача, недостатньо для покриття суми страхового відшкодування (виплати), здійсненої позивачем своєму страхувальнику (потерпілому) у зв`язку із ДТП, з огляду на що позивач просить в порядку ст. 1172 та 1194 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача, як роботодавця водія транспортного засобу "Scania", державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , різницю між сумою страхового відшкодування, яке сплатив позивач своєму страхувальнику в розмірі 322 596,80 грн за договором добровільного страхування №АМ 147623, та сумою страхового відшкодування (страхового ліміту), яке було сплачено позивачу Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Перша" за полісом обов`язкового страхування №АО 4333226 в розмірі 100 000,00 грн, яка становить 222 596,80 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про відшкодування збитків від 06.09.2021 №8/144/СК, якою вимагав відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить 222 596,80 грн.

Проте відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення, заявлену суму позивачу не сплатив, що зумовило звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач позовні вимоги в розмірі 222 596,80 грн визнав частково, а саме у розмірі 115 026,47 грн, а решту позовних вимог не визнав, посилаючись на неправильне визначення позивачем розміру шкоди та розміру виплаченого позивачем потерпілому страхового відшкодування.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правовідносини у сфері страхування і відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів, врегульовані Законом України "Про страхування" (від 07.03.1996 №85/96-ВР із змінами та доповненнями станом на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з абз. 3 та 4 ст.4 Закону України "Про страхування" предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування) або відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування (ст.9 Закону України "Про страхування").

Відповідно до ст.6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" (із змінами та доповненнями станом на момент виникнення спірних правовідносин), надалі - Закон №1961-IV, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону №1961-IV виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічне положення про суброгацію міститься в статті 993 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно із ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, в силу здійснення позивачем як страховиком виплати потерпілому страхового відшкодування в розмірі 322 596,80 грн за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів від 14.11.2019 №АМ.147623, до позивача у відповідності до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України у межах виплаченого страхового відшкодування перейшло в порядку суброгації право вимоги, яке потерпілий, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану внаслідок ДТП шкоду.

Як випливає із постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.09.2020 у справі №183/3888/20 та не спростовано відповідачем, особою, винною в дорожньо-транспортній пригоді 12.07.2020 за участю автомобіля "Scania", державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , та автомобіля "Volvo", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який тягнув причіп "Schmitz", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , був водій саме відповідача.

Отже, в силу приписів із ч. 1. ст. 1172 та ст. 1187 Цивільного кодексу України особою, яка несе цивільно-правову відповідальність у зв`язку із заподіянням шкоди транспортному засобу потерпілого - причіпу "SCHMITZ", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди 12.07.2020, є відповідач як володілець джерела підвищеної небезпеки та роботодавець водія, який керуючи джерелом підвищеної небезпеки (автомобілем "Scania", державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , заподіяв шкоду транспортному засобу потерпілого.

Сторони визнають та наявними у цій справі доказами підтверджується, що цивільно-правова відповідальність відповідача за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації автомобіля "Scania", державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , була застрахована відповідачем як страхувальником у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" як страховика на підставі полісу обов`язкового страхування №АО 4333226. Відповідно до вказаного полісу обов`язкового страхування №АО 4333226 розмір відповідальності застрахованої особи за шкоду завдану майну становить 100 000,00 грн.

В той же час, наявними в матеріалах справи доказами, а саме звітом автотоварознавчого дослідження від 29.07.2020 №23059/2020, висновки якого сторони також не оспорюють, встановлено розмір матеріального збитку потерпілого внаслідок пошкодження застрахованого транспортного засобу "Schmitz" (держномер АХ5110ХP), який склав 366 007,65 грн та який дорівнює ринковій вартості транспортного засобу на момент пошкодження, що належним чином зафіксовано в звіті. Зокрема, на стор.10 цього звіту експерт зазначає і сторони спору не оспорюють, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 454 924,98 грн і є більшою ринкової вартості самого транспортного засобу (366 007,65 грн), а тому експерт дійшов висновку, що вартість матеріального збитку потерпілого необхідно визначити виходячи із ринкової вартості транспортного засобу (366 007,65 грн) на момент заподіяння шкоди.

Позивач не заперечує, що внаслідок вказаної ДТП має місце конструкційна загибель застрахованого транспортного засобу "Schmitz" (держномер АХ5110ХP), оскільки вартість відновлювального ремонту (454 924,98 грн) перевищує ринкову вартість цього транспортного засобу (366 007,65 грн).

Так, згідно з п. 2.1.17 Загальних умов страхування (ЗУС) позивача повна загибель (конструкційна або фактична) - це випадки, коли вартість відновлювального ремонту ТЗ, обчислена згідно з п.10.5.7 цих ЗУС (в тому числі витрати на встановлення розміру збитку та транспортування пошкодженого ТЗ до місця ремонту), складає 70% і більше ринкової вартості такого ТЗ, визначеної на момент настання страхового випадку. При цьому умовами договору добровільного страхування №АМ 147623 (Додатком 1 до ОУС) для застрахованого транспортного засобу, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 , у випадку його повної загибелі встановлена безумовна франшиза - 5% від страхової суми.

Позивач у розрахунку страхового відшкодування до страхового акту №UA2020071200005/L01/01 застосував франшизу в сумі 25 173,59 грн (що відповідає 5% від страхової суми в розмірі 503 571,89 грн: 503571,89 х 0,05=25 178,59).

Отже, позивач визнає факт конструкційної загибелі застрахованого транспортного засобу "Schmitz" (держномер АХ5110ХP) та необхідність застосування франшизи в розмірі 25 178,59 грн при розрахунку страхового відшкодування.

За змістом статті 1 Закону України "Про страхування" метою страхування є саме захист майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків). Цей захист надається шляхом виплати страховиком страхувальнику у разі настання страхового випадку страхового відшкодування з метою відшкодування таким чином збитків страхувальника, що виникають внаслідок настання страхового випадку. За змістом ч.1 ч.17 ст.9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування виплачується у межах страхової суми і не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Відповідно до ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні, або прямі збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода, або непрямі збитки).

Поняття терміну "прямі збитки" визначено також в п.3 розділу "Загальні питання" Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року.

Так, прямі збитки - це поточна вартість витрат на відтворення, заміщення або відшкодування ринкової вартості об`єкта оцінки без урахування неотриманих майбутніх вигод.

Таким чином, в даному випадку прямий збиток власника транспортного засобу (потерпілого) дорівнює ринковій вартості пошкодженого транспортного засобу на день пошкодження, тобто на день спричинення такого прямого збитку (12.07.2020 року дата ДТП), а не на день укладання договору страхування, як помилково рахує позивач у розрахунку страхового відшкодування та в позовній заяві.

Аналогічну правову позицію вказано Верховним Судом України в ухвалі від 23.03 2011 у справі №6-25391св10.

Той факт, що в договорі добровільного страхування наземних транспортних засобів від 14.11.2019 №АМ.147623 позивач-страховик та потерпілий-страхувальник страховою сумою для транспортного засобу "Schmitz" (держномер АХ5110ХP) вказали більшу суму - 503471,89 грн, ніж ринкова вартість цього транспортного засобу на момент ДТП та розмір фактично заподіяної потерпілому шкоди (366 007,65 грн), не може бути підставою для розрахунку та виплати позивачем потерпілому страхового відшкодування в розмірі, більшому ніж розмір фактично заподіяної шкоди, враховуючи, що за змістом ч. 1 та ч. 17 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Відповідно до ч. 15 ст. 9 Закону України "Про страхування" при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.

Таким чином, вартість майна, яке страхується, може виступати орієнтиром для цілей визначення страхової суми в договорі добровільного майнового страхування, однак встановлена в договорі страхування страхова сума не тотожна розміру страхового відшкодування: страхова сума в договорі добровільного майнового страхування встановлюється за домовленістю страховика і страхувальника і може бути як меншою фактичної вартості застрахованого майна (тобто, коли в договорі страхування відповідні ризики страхуються не на повну вартість майна, а на меншу суму), так і з певних причин погоджена в договорі страхова сума може перевищувати фактичну вартість застрахованого майна - наприклад, в силу неточного (орієнтовного) визначення вартості застрахованого майна для цілей фіксації в договорі страхування розміру страхової суми або в силу зменшення вартості застрахованого майна після укладення договору страхування (наприклад, внаслідок фізичного зносу чи пошкодження застрахованого майна після укладення договору страхування, але до настання страхового випадку).

В той же час, страхове відшкодування за змістом ст.9 Закону України "Про страхування" виплачується у межах страхової суми та не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Відтак, навіть якщо встановлена в договорі добровільного майнового страхування страхова сума з тих чи інших причин перевищує фактичну вартість застрахованого майна на момент настання страхового випадку, належне страхувальнику при настанні страхового випадку страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. При цьому, прямий збиток полягає у втратах, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, та/або витратах, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Звітом автотоварознавчого дослідження від 29.07.2020 №23059/2020 встановлено розмір матеріального збитку потерпілого внаслідок пошкодження застрахованого транспортного засобу "Schmitz" (держномер АХ5110ХP), який склав 366 007,65 грн та який дорівнює ринковій вартості транспортного засобу на момент пошкодження (повної конструкційної загибелі) транспортного засобу.

В договорі добровільного страхування наземних транспортних засобів від 14.11.2019 №АМ.147623 позивач та потерпілий страховою сумою для транспортного засобу "Schmitz" (держномер АХ5110ХP) вказали більшу суму - 503 471,89 грн, ніж фактична ринкова вартість цього транспортного засобу на момент ДТП та відповідний розмір фактично заподіяної потерпілому шкоди (366 007,65 грн). Визначення в договорі страхування розміру страхової суми є правом сторін такого договору, однак це не звільняє від необхідності для цілей обчислення розміру страхового відшкодування визначення прямого збитку, якого зазнав страхувальник, відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування".

Тому, дослідивши розрахунок страхового відшкодування, зроблений позивачем виходячи зі страхової суми, вказаної у договорі страхування, а не із суми прямого реального збитку, спричиненого власнику застрахованого ТЗ "SCHMITZ", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що такий розрахунок частково є невірним та не відповідає Закону України "Про страхування", оскільки перевищує розмір прямого збитку потерпілого. Так, позивач пояснює, що він розмір виплаченого потерпілому страхового відшкодування в сумі 322 596,80 грн визначив виходячи із розміру страхової суми (503 471,89 грн), зменшеного на розмір розрахованого позивачем знецінення транспортного засобу (32 001,50 грн), на розмір ринкової вартості залишків ТЗ (123 700,00 грн) та на розмір франшизи (25 173,59 грн): 503 471,89 - 32 001,50 - 123 700,00 - 25 173,59 грн = 322 596,80 грн.

Тобто, позивач при визначенні розміру страхового відшкодування прямий збиток потерпілого визначав не виходячи із розміру фактично заподіяної шкоди (366 007,65 грн), а виходячи із більшого розміру, а саме виходячи із страхової суми (503 471,89), яка самостійно була визначена позивачем та потерпілим в договорі добровільного страхування, зменшеної на розрахований позивачем розмір знецінення (32 001,50), тобто в такому випадку застосована позивачем в розрахунку вартість транспортного засобу в розмірі 471 740,39 грн (503 471,89-32 001,50=471470,39) перевищувала фактичну ринкову вартість цього транспортного засобу та відповідний розмір фактично заподіяної потерпілому шкоди (366 007,65 грн).

Як вказував Верховний Суд України у постанові від 19.09.2018 у справі № 753/21177/16-ц та у постанові від 19.09.2018 у справі № 643/74161/15-ц, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395 (з відповідним змінами).

В даному випадку розмір матеріального збитку потерпілого внаслідок пошкодження застрахованого транспортного засобу "Schmitz" (держномер АХ5110ХP) становить 366 007,65 грн та дорівнює ринковій вартості транспортного засобу на момент пошкодження (повної конструкційної загибелі), що належним чином зафіксовано в звіті автотоварознавчого дослідження від 29.07.2020 №23059/2020, висновки якого не оспорюються сторонами спору.

Доводи скаржника про те, що укладений позивачем з потерпілим договір добровільного страхування не було визнано судом недійсним, а тому, виходячи із передбаченої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину здійснений позивачем розрахунок страхового відшкодування в сумі 322 596,80 грн є правомірним, колегіє суддів відхиляється з огляду на наступне.

Суброгація - це перехід до страховика на підставі відповідного акту права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Це правило поширюється на страховика лише на суму фактично виплаченого ним страхового відшкодування (передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми). Доказами наявності у страховика права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, є договір страхування і документ, який підтверджує виплату страхового відшкодування.

Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке виникло із заподіяння шкоди та у зв`язку з яким було виплачено страхове відшкодування і заміну в ньому кредитора (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 справі №910/2603/17, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі №910/12500/17, від 10.07.2018 року у справі №905/2970/16, від 20.04.2018 у справі №910/8982/17).

Таким чином, при суброгації деліктне зобов`язання (зобов`язання заподіювача відшкодувати спричинену шкоду) зберігається, але відбувається заміна кредитора з потерпілого-страхувальника на страховика у межах виплаченого страховиком страхового відшкодування.

Суть деліктного зобов`язання полягає в обов`язку заподіювача шкоди відшкодувати шкоду, завдану майну потерпілому, в повному обсязі (ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1192 Цивільного кодексу України способами відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, є відшкодування її в натурі (передання речі того ж роду і такої ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо) або відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

Таким чином, у деліктному зобов`язанні для цілей визначення його обсягу (обсягу заподіювача відшкодувати завдану майнову шкоду) значення має не розмір страхового відшкодування, який був визначений страхувальником-потерпілим із страховиком за договором страхування, а сам розмір майнової шкоди, яка була заподіяна потерпілому (обсяг збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому заподіювачем).

В даному випадку обсяг матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому заподіювачем внаслідок пошкодження застрахованого транспортного засобу "Schmitz" (державний номер АХ5110ХP), становить 366 007,65 грн та дорівнює ринковій вартості транспортного засобу на момент пошкодження (повної конструкційної загибелі), що зафіксовано в звіті автотоварознавчого дослідження від 29.07.2020 №23059/2020. При цьому, із вказаного звіту автотоварознавчого дослідження від 29.07.2020 №23059/2020 випливає і сторони спору визнають, що визначений обсяг матеріальних збитків в розмірі 366 007,65 грн не враховує ринкову вартість залишків транспортного засобу в розмірі 123 700,00 грн (які потерпілий залишив у себе) і тому для цілей визначення остаточного розміру збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому заподіювачем внаслідок ДТП, вартість транспортного засобу потерпілого (366 007,65 грн)) підлягає зменшенню на вартість залишків транспортного засобу в розмірі 123 700,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказує, що остаточний обсяг матеріального збитку, заподіяного потерпілому внаслідок конструкційної загибелі транспортного засобу "Schmitz" (держномер АХ5110ХP) у ДТП з урахуванням вартості збережених потерпілим залишків транспортного засобу в розмірі 123 700,00 грн, становить 242307,65 грн (366 007,65-123 700,00=242 307,65 грн).

Той факт, що позивач страхове відшкодування визначив та сплатив своєму клієнту-страхувальнику (потерпілому) в сумі 322 596,80 грн, що є більшим розміру прямого збитку потерпілого (242 307,65 грн), є односторонньою дією самого позивача, яка не створює зобов`язання для заподіювача шкоди (відповідача), враховуючи, що у деліктному зобов`язанні зобов`язання відповідача полягає в обов`язку відшкодувати потерпілому збитки в повному обсязі (які в даному випадку становили 242 307,65 грн).

Крім того, і позивач і відповідач відповідно до їх правових позицій у цьому спорі визнають та наявними у справі докази підтверджується, що розмір збитків, який відповідач мав сплатити потерпілому-страхувальнику або позивачу, який є страховиком потерпілого, підлягає зменшенню на суму страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована відповідачем як страхувальником у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" як страховика на підставі полісу обов`язкового страхування №АО 4333226, відповідно до якого розмір відповідальності застрахованої особи за шкоду, завдану майну, становить 100 000,00 грн. Тобто потерпілий-страхувальник набув право вимоги до страховика відповідача в межах встановленого ліміту відповідальності в розмірі 100 000, 00 грн;

Сторони також визнають та доказами у матеріалах справи підтверджується, що розмір страхового відшкодування, яке позивач-страховик мав сплатити потерпілому-страхувальнику за договором добровільного страхування №АМ 147623, підлягав зменшенню на суму передбаченої цим договором страхування франшизи в розмірі 5% від страхової суми.

Так, позивач при розрахунку страхового відшкодування застосував встановлену в договорі безумовну франшизу в розмірі 5% від страхової суми, що становить 25 173,59 грн (503 571,89 х 0,05=25 178,59), однак позивач при цьому розрахував суму страхового відшкодування в більшому розмірі, ніж прямий збиток потерпілого-страхувальника в розмірі 242 307,65 грн, про що судом зазначено вище.

В той же час, відповідач у відзиві на позов неправильно розрахував розмір вказаної франшизи, оскільки відповідач помилково вважав, що страхова сума становить 543 623,65 грн, в той час як відповідно до Додатку 1 до ОУС до договору добровільного страхування №АМ 147623 страхова сума в розмірі 543623,65 грн встановлена для іншого транспортного засобу, який не стосується розгляду даної справи, а для транспортного засобу "Schmitz" 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 , страхова сума становить саме 503 471,89 грн.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що сума франшизи за договором добровільного страхування №АМ 147623, на яку підлягав зменшенню розмір страхового відшкодування при виплаті потерпілому, становив саме 25 173,59 грн, як зазначає позивач, а не 27 281,18 грн, як помилково розрахував відповідач.

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено ст. 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відшкодуванню відповідачем позивачу, який є страховиком потерпілого, в порядку суброгації відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України у межах фактичних витрат позивача в сумі 322 596,80 грн підлягають збитки в сумі 117 134,06 грн, яка складається із:

- розміру прямого збитку потерпілого внаслідок конструкційної загибелі транспортного засобу в сумі 366 007,65 грн, зменшеного на:

- суму ринкової вартості залишків транспортного засобу, які зберіг за собою потерпілий або позивач як страховик потерпілого, в сумі 123 700,00 грн, необхідність врахування якої не оспорюється сторонами спору,

- суму страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн, на яку була відповідальність відповідача була застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" на підставі полісу обов`язкового страхування №АО 4333226 і необхідність врахування якої не оспорюється сторонами спору,

- суму франшизи в розмірі 25 173,59 грн, на яку підлягав зменшенню розмір страхового відшкодування при його виплаті позивачем-страховиком потерпілому-страхувальнику і необхідність врахування якої не оспорюється сторонами спору (366007,65 - 123700,00- 100000,00 25173,59=117 134,06 грн).

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірно висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку суброгації 222 596,80 грн збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підлягають частковому задоволенню в решті 117 134,06 грн. В решті позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 105 462,74 грн збитків судом першої інстанції правомірно відмовлено з огляду на їх безпідставність.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2024 у справі №910/13258/22 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2024 у справі № 910/13258/22 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна".

Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Л. Яковлєв