Рішення

від 19.12.2023 по справі 915/1268/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року Справа № 915/1268/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)

електронна адреса зазначена в системі "Електронний суд": kancel@mkrada.gov.ua

до відповідача Малого приватного підприємства "Дарви", просп. Героїв України, буд. 91/1, м. Миколаїв, 54025 (код ЄДРПОУ 13856561)

представник відповідача: адвокат Бортик Р. О.

електронна пошта, зазначена в системі "Електронний суд": ІНФОРМАЦІЯ_1

про зобов`язання усунути перешкодити у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності

за участю представників сторін:

від позивача: Грумінська Д.О.

від відповідача: адвокат Бортик Р. О.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулась Миколаївська міська рада до відповідача Малого приватного підприємства "Дарви" з позовною заявою, в якій просить суд:

1. Зобов`язати Мале приватне підприємство "Дарви" усунути перешкоди в користуванні Миколаївською міською радою земельною ділянкою загальною площею 0, 1867 га, кадастровий номер 4810137200:15:031:0018 шляхом знесення об`єкту незавершеного будівництва - виробничо-торговельного центру з процентом готовності 9 % по вул. Архітектора Старова, 2а/4, м. Миколаїв.

2. Скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за Малим приватним підприємством "Дарви" право власності на об`єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: вул. Архітектора Старова, 2а/4, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2144093048101, державна реєстрація від 07.08.2020, запис за № 37720416).

Позивач також просить суд судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача через виконавчий комітет Миколаївської міської ради.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.08.2023 частково задоволено заяву Миколаївської міської ради про забезпечення позову (вх. № 10623/23 від 11.08.2023).

Вжито заходи забезпечення позову у справі № 915/1268/23, а саме:

Накладено арешт на об`єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: вул. Архітектора Старова, 2а/4, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2144093048101).

Заборонено державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: вул. Архітектора Старова, 2а/4, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2144093048101).

Заборонено Малому приватному підприємству "Дарви", просп. Героїв України, буд. 91/1, м. Миколаїв, 54025 (код ЄДРПОУ 13856561) укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі об`єкта незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: вул. Архітектора Старова, 2а/4, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2144093048101).

В решті заяви відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 11.09.2023.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.09.2023 продовжено строк підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 24.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 20.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2023 відкладено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 19.12.2023.

В судовому засіданні 19.12.2023 судом відповідно до ч. 6 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено порушення відповідачем вимог законодавства щодо використання земельної ділянки комунальної власності та забудови земельної ділянки.

Позивач зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 02.03.2023 № 324544957) МПП «Дарви» є власником об`єкта незавершеного будівництва (виробничо-торгівельний центр з процентом готовності 9 %) по вул. Архітектора Старова, 2а/4, загальною площею 0, 1867 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2144093048101.

Підставою для реєстрації права власності на вказаний об`єкт згідно відомостей Реєстру є:

- документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт, серія та номер 17/11, виданий 25.05.1993, видавник: Миколаївська міська рада народних депутатів;

- технічний паспорт, серія та номер 24292, виданий 04.08.2020, видавник ТОВ «НІК-Експерт».

Позивач також зазначив, що між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки № 11055 від 11.11.2015 (зі змінами), строк дії якого закінчився 19.09.2019. Отже, у зв`язку з тим, що строк дії договору оренди землі закінчився 19.10.2019, а будь-яких інших договорів між сторонами не укладалось, на думку позивача, у МПП «Дарви» відсутні будь-які права на користування земельною ділянкою комунальної форми власності для будівництва та/або обслуговування об`єкта незавершеного будівництва. У подальшому Миколаївська міська рада не приймала жодних рішень щодо надання відповідачу права користування цією земельною ділянкою та права на забудову вказаної земельної ділянки об`єктами нерухомого майна.

Позивач також зазначає, що за умовами договору оренди земельної ділянки № 11055 від 11.11.2015 орендар МПП «Дарви» зобов`язаний був розпочати та завершити будівництво об`єкта до закінчення строку дії договору оренди, проте орендар не лише не закінчив, але й не розпочав будівництво об`єкта відповідно до вимог законодавства (відсутні дозвільні документи на виконання будівельних робіт, а рішення міської ради № 17/11 від 25.05.1993 не є документом, що надає право на виконання будівельних робіт).

Тобто, МПП «Дарви» без будь-яких прав на земельну ділянку площею 1 867 кв. м., без прав на забудову земельної ділянки комунальної форми власності та без будь-яких дозвільних документів фактично розпочало будівництво виробничо-торгівельного комплексу та зареєструвало право власності на нього.

Позивач зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав Миколаївської міської ради є зобов`язання відповідача усунути перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта незавершеного будівництва, оскільки у відповідача відсутні правові підстави користування спірною земельною ділянкою шляхом розміщення на ній незаконно збудованого об`єкта.

Позовна вимога про скасування державної реєстрації прав та припинення права власності є похідною позовною вимогою.

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. ст. 10, 26, 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 2, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. ст. 3, 169, 172, 203, 215, 321, 328, 373, 376, 599, 1212 ЦК України, ст. ст. 80, 83, 98, 116, 122, 152, 212 ЗК України, судовою практикою.

11.09.2023 до Господарського суду Миколаївської області надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №11890/23 від 11.09.2023), в якій позивач додатково зазначив, що:

- у зв`язку з закінченням строку дії договору оренди, у відповідача відсутні будь-які права на користування земельною ділянкою комунальної власності для будівництва та / або обслуговування об`єкта незавершеного будівництва. Дії відповідача порушують права Миколаївської міської ради як власника земельної ділянки (ст. 391, 1212 ЦК України);

- МПП «Дарви» не завершило та в розумінні чинного законодавства навіть не розпочало будівництво виробничо-торговельного центру по вул. Ульянових ріг вул. Архітектора Старова/Центральний район на орендованій земельній ділянці (з огляду на відсутність повідомлення про початок будівельних робіт, неотримання вихідних даних для здійснення будівництва) у строк, який було передбачено умовами договору оренди землі та відповідно до рішень міської ради.

- твердження відповідача, що він «неодноразово звертався до Миколаївської міської ради щодо поновлення договору оренди, але отримав відмову» не підтверджено доказами;

- щодо присвоєння об`єкту поштової адреси, то позивач зазначає, що довідка з пропозицією присвоєння окремої поштової адреси МПП «ДАРВИ» по вул. Архітектора Старова, 2а/4 не надавалась, рішення виконавчого комітету не приймалось, звернень не надходило;

- оскільки у МПП «Дарви» відсутнє будь-яке речове право на спірну земельну ділянку, вказане свідчить про відсутність законних підстав для реєстрації права власності на відповідний об`єкт.

Правова позиція позивача обґрунтована положеннями ст. 391, 1212 ЦК України, ст. 2, 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 та судовою практикою.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №11589/23 від 06.09.2023) просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки:

- вимога Миколаївської міської ради про зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користування земельною ділянкою площею 0,1867 га., кадастровий номер 4810137200:15:031:0018 шляхом знесення об`єкту незавершеного будівництва - виробничо-торговельного центру з процентом готовності 9% по вул. Архітектора Старова, 2а/4, м. Миколаєві не ґрунтується на приписах Закону.

Відповідно до положень ст. 377 ЦК України, ст. 120, 125 ЗК України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, можна дійти висновку, що у разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

Відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у разі правомірності набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна.

На теперішній відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою в межах, визначених договором оренди землі від 11.11.2015 № 11055.

Право власності є непорушним (ст. 321, 328 ЦК України).

- виходячи з системного аналізу п. "ґ" ч. 1 ст. 95 ЗК України, ч.1 ст. 25 Закону України «Про оренду землі», будівництво об`єктів нерухомості на орендованій земельній ділянці є правом, а не обов`язком орендаря. Невиконання відповідачем обов`язку з закінчення будівництва в період дії договору не перешкоджало йому скористатись правом на поновлення договору.

Прострочення виконання зобов`язання позивачем щодо закінчення будівництва до завершення строку дії договору оренди землі пов`язано з тривалою бездіяльність самого відповідача (прострочення кредитора). Яка полягала в затягуванні прийняття рішення про продовження договору оренди від 11.11.2015 № 11055 (рішення не приймалось протягом одинадцяти місяців), укладення договору оренди відбулось після спливу більш як восьми місяців (договір був укладений 25.07.2019 строком до 19.10.2019).

Відповідач неодноразово звертався до Миколаївської міської ради щодо поновлення договору оренди, але отримав відмову.

Враховуючи, що саме з вини відповідача своєчасно не було укладено договір оренди землі (нова редакція за договором про зміни від 25.07.2019 №98-19) та був скорочений строк дії договору з одного року менш як до трьох місяців, відповідач з об`єктивних причин був позбавлений можливості виконати свої обов`язки за договором щодо завершення будівництва в встановленому Законом порядку. Крім того, відповідач продовжував сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою після спливу строку договору, що підтверджується належними доказами у справі.

- будівництво об`єкту було розпочато відповідачем ще у 90-х роках у відповідності до чинного на той час законодавства. Відповідачу була відведена земельна ділянка для цієї мети, розроблена проектна документація, отримані дозволи на виконання будівельних робіт. Відтак, заявлені позовні вимоги в частини знесення об`єкт незавершеного будівництва, має розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

- обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам вищеназваних статей законодавства, є неефективним та таким, що не призведе до відновлення начебто порушених прав, отже, позовні вимоги Миколаївської міської ради в цій частині не підлягають задоволенню.

Правова позиція відповідача обґрунтована приписами ст. 321, 328, 377, 391, 792, ЦК України, ст. 120, 118, 123, 125, 128, 122, 152 ЗК України, ст. 1, 13, 25 Закону України «Про оренду землі», ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», судовою практикою та умовами договору.

19.09.2023 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення (вх. №12252/23 від 19.09.2023), в яких відповідач додатково зазначив, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Так,

- однією з умов застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і

відповідачем договірних відносин, оскільки в разі наявності таких відносин здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів;

- у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України;

- примусове виконання зобов`язання щодо повернення земельної ділянки у придатному до використання стані, за наявності передбачених відповідних умов у договорі оренди землі, належить до зобов`язально-правового способу захисту порушеного права.

Дії позивача, який штучно створюючи обмеження у користуванні земельною ділянкою з метою обмеження відповідача у проведенні будівельних робіт у відповідності до вимог містобудівного законодавства та намагаючись позбавити його права на незавершений об`єкт будівництва, не можуть відповідати критерію законності, виходячи із недотримання справедливого балансу інтересів суспільства, пов`язаними з цим втручанням у право мирного володіння майном, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням Миколаївської міської ради народних депутатів № 17/11 від 25.05.1993 МП «Дарви» відведено тимчасово на умовах оренди на період будівництва земельну ділянку площею 0,86 га, а після завершення будівництва в постійне користування земельну ділянку площею 0,19 га для будівництва та обслуговування виробничо-торгівельного центру по вул. Ульянових ріг вул. Архітектора Старова в районі АЗС.

07.09.1993 між Миколаївською міською радою народних депутатів та МП "Дарви" на підставі рішення міської ради народних депутатів № 17/9 від 25.05.1993 укладено договір № 61-93 від 07.09.1993 на право тимчасового користування землею під будівництво об`єктів на умовах оренди, відповідно якого МП «Дарви» було отримано у тимчасове користування земельну ділянкою площею 0,86 га по вул. Ульянових ріг вул. Архітектора Старова, для будівництва виробничо-торгівельного центру на період будівництва, строком на 24 місяці (по 31.12.1994) (п. 1.1, 1.2 договору).

Договір зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 07.09.1993 № 69.

11.11.2015 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та МПП «Дарви» (орендар) укладено договір оренди землі № 11055 від 11.11.2015, відповідно до якого Миколаївська міська рада на підставі рішення міської ради від 19.12.2008 № 31/40 передає, а МПП «Дарви» приймає в оренду земельну ділянку для закінчення будівництва виробничо-торговельного центру по пул. Ульянових ріг пул. Архітектора Старова/Центральний район/ строком на 1 рік до 11.11.2016 (п. 1.1, п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1867 /одна тисяча вісімсот шістдесят сім/ кв.м (за функціональним призначенням - землі поточного будівництва), без права передачі її в суборенду.

Відповідно до п. 2.2 договору на земельній ділянці знаходиться незакінчений будівництвом об`єкт.

Відповідно до п. 2.3 договору об`єктом оренди є тільки земельна ділянка.

Відповідно п. 5.1. договору земельна ділянка передається в оренду для закінчення будівництва виробничо-торговельного центру.

Відповідно до п. 6.1. договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день укладення цього договору.

Договір зареєстровано у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 11.11.2015 за №11055.

11.11.2015 сторонами договору № 11055 від 11.11.2015 підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар у день укладення договору прийняв в оренду земельну ділянку для закінчення будівництва виробничо-торговельного центру по вул. Ульянових ріг вул. Архітектора Старова. Загальна площа земельної ділянки складає 1867 кв.м.

25.07.2019 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та МПП «Дарви» (орендар) укладено договір про зміни № 98-19 до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 11.11.2015 за № 11055, яким договір оренди землі викладено у новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 договору Миколаївська міська рада на підставі рішення від 19.10.2018 № 42/322 продовжує МПП «Дарви» оренду земельної ділянки (кадастровий № 4810137200:15:031:0018) для закінчення будівництва виробничо-торговельного центру по вул. Малко-Тирнівській ріг вул. Архітектора Старова /Центральний район/.

Відповідно до п. 2.2 договору на земельній ділянці знаходиться незакінчений будівництвом об`єкт.

Відповідно до п. 2.3 договору об`єктом оренди є тільки земельна ділянка.

Відповідно до п. 3.1 договору дію договору продовжено на 1 (один) рік до 19.10.2019. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку цього договору.

Відповідно п. 5.1. договору земельна ділянка передається в оренду для закінчення будівництва виробничо-торговельного центру.

Відповідно до абз. 2 п. 6.1 договору у випадку ухилення від виконання зобов`язання Орендаря щодо направлення до Орендодавця листа-повідомлення з проектом додаткової угоди та нездійснення плати після спливу строку договору; у разі ухилення від укладення договору на новий строк; за наявності заперечень орендаря або орендодавця щодо поновлення договору; у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку вільну від будівель та споруд з приведенням земельної ділянки у стан, придатний для її подальшого використання, за актом приймання-передачі, звільнивши її за власний рахунок, без відшкодування орендодавцем витрат орендаря, у тому числі вартості майна.

Відповідно до п.п. «п» п. 9.4 договору орендар зобов`язаний, повернути орендодавцеві земельну ділянку вільну від будівель та споруд з приведенням земельної ділянки у стан, придатний для її подальшого використання, за актом приймання-передачі, звільнивши її за власний рахунок, без відшкодування орендодавцем витрат орендаря, у тому числі вартості майна, у разі невиконання зобов`язання орендаря щодо звернення до орендодавця з питання поновлення договору (укладення договору на новий строк) та нездійснення плати після спливу строку оренди: у разі неотримання відповідного документу, який надає право на початок будівельних робіт; невикористання земельної ділянки для забудови, порушення строку забудови, за наявності заперечень орендаря або орендодавця щодо поновлення договору; припинення або розірвання договору внаслідок порушення орендарем умов договору та чинного законодавства. Орендна плата за землю вноситься орендарем до її повернення за актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 11.3 договору дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 11.7 договору у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку, на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки.

17.08.2020 МПП «ДАРВИ» звернувся до Міського голови м. Миколаєва з проханням (лист вих. №2 від 17.08.2020) продовжити строк оренди земельної ділянки площею 1867 кв.м терміном на 10 років та внести зміни до договору оренди землі №11055 від 11.11.2015.

Відповідно до інформації № 30507/12.01-47/20-2 від 21.09.2020 Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради останнім не погоджено можливість продовження терміну оренди земельної ділянки площею 1867 кв.м (кадастровий номер 4810137200:15:031:008), у зв`язку з відсутністю будь-яких документів, які підтверджують спрямованість на виконання умов договору щодо закінчення будівництва на спірній земельній ділянці.

Рішенням Миколаївської міської ради № 4/310 від 22.04.2021 «Про відмову МПП «Дарви» у продовженні оренди земельної ділянки по вул. Малко-Тирнівська ріг вул. Архітектора Старова у Центральному районі м. Миколаєва» відповідачу було відмовлено у продовженні оренди земельної ділянки для закінчення будівництва та зобов`язано його звільнити земельну ділянку та повернути територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки у стані, придатному для подальшого використання.

Підставою для прийняття такого рішення стало порушення умов договору оренди землі від 11.11.2010 за №11055 в частині невиконання зобов`язання щодо будівництва нерухомого майна протягом дії договору, що підтверджено висновком департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 25.09.2020 № 31087/12.01-24/20-2.

Згідно службової записки Управління земельних ресурсів №7791/11.02-03/23-2 від 28.03.2023 після прийняття рішення міської ради від 22.04.2021 № 4/310 про відмову у продовженні оренди земельної ділянки по вул. Малко-Тернівській ріг вул. Архітектора Старова, управлінням не розглядалося питання поновлення оренди зазначеної земельної ділянки МПП «Дарви». Листом від 02.07.2021 № 4613/02.02.01-22/11/14/21 МПП «Дарви» було повідомлено про відмову у продовженні оренди та звільнення земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.11.2021 по справі № 915/1079/21 визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської міської ради від 22.04.2021 № 4/310 «Про відмову МПП «ДАРВИ» у продовженні оренди земельної ділянки по вул. Малко-Тирнівська ріг вул. Архітектора Старова у Центральному районі м. Миколаєва».

Рішенняя Господарського суду Миколаївської області від 30.11.2021 по справі № 915/1079/21 в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 31.12.2021.

Судом також встановлено наступні обставини.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради народних депутатів № 391 від 28.08.1992 дозволено МП "Дарви" проектування магазину по вул. Ульянових ріг вул. Архітектора Старова в районі АЗС.

Листом № 05/121 від 13.05.1993 Держуправління Мінприроди України у Миколаївській області погодило наданий робочий проект на будівництво виробничо-торгівельного центру МП «Дарви» в м. Миколаєві по вул. Ульянових ріг вул. Архітектора Старова, розроблений фірмою «Архидея».

Листом від 15.05.1993 № 948/6-2 Обласною санітарно-епідеміологічною станцією Миколаївського обласного відділу охорони здоров`я надано позитивний висновок на відведення земельної ділянки площею 2800 кв. м. під будівництво виробничо-торгівельного центру по вул. Ульянових ріг вул. Архітектора Старова в районі АЗС.

Листом Головного управління архітектури та містобудування Миколаївського облвиконкому від 15.06.1993 № 01-99 МП «Дарви» повідомлено, що відкоригований робочий проект виробничо-торговельного центру МП «ДАРВИ» в м. Миколаєві по вул. Ульянових рекомендується до затвердження та реалізації.

Протоколом засідання містобудівної ради при головному управління архітектури містобудування виконкому № 17 від 29.06.2023 узгоджено архітектурно-планувальне та об`ємно-прострове рішення виробничо-торгівельного центру МП "Дарви" по вул. Ульянових ріг вул. Архітектора Старова в мікрорайоні "Північний".

Відповідно до довідки Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради № 282/12.01-45/30-2 від 14.05.2020 нежитловому об`єкту незавершеного будівництва виробничо-торговельного центру літ. "А", відсоток готовності 9 %, що належить МПП "Дарви" запропоновано присвоїти поштову адресу вул. Архітектора Старова, 2А/4.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка № 324545214 від 02.03.2023) 07.08.2020 державним реєстратором Прасоловою Л.М. Радсадівської сільської ради, Миколаївського району, Миколаївської області, зареєстровано право власності МПП "Дарви" на об`єкт незавершеного будівництва, літера А - виробничо-торгівельний центр з процентом готовності 9 % за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Старова архітектора, будинок 2а/4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2144093048101, кадастровий номер земельної ділянки: 4810137200:15:031:0018.

Документи подані для державної реєстрації: документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт № 17/11 від 25.05.1993, виданий Миколаївською міською радою народних депутатів; технічний паспорт № 24292 від 04.08.2020, видавник ТОВ «Нік-Експерт».

Відповідно до службової записки Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради № 51372/12.01-24/21-2 від 26.11.2021 містобудівні умови та обмеження МПП «Дарви» за адресою вул. Малко-Тирнівська ріг вул. Архітектора Старова за вищевказаною адресою (кадастровим номером) не надавались, звернень не надходило. Довідка з пропозицією присвоєння окремої поштової адреси МПП «ДАРВИ» по вул. Архітектора Старова, 2а/4 не надавалась, рішення виконавчого комітету не приймалось, звернень не надходило.

Відповідно до службової записки Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради №12703/22.01-15/23-2 від 05.05.2023, станом на 05.05.2023 до управління ДАБК ММР не надходило повідомлення на початок виконання будівельних робіт, та/або заява на дозвіл на виконання будівельних робіт за адресою вул. Старова архітектора, будинок 2а/4 в місті Миколаєві (земельна ділянка місця розташування 4810137200:15:031:0018).

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Миколаївській області № 1599/5/14-29-04-02-07-2 від 09.03.2023 станом на 09.03.2023 МПП «Дарви» податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2022 сплачені не в повному обсязі, у підприємства в наявності податковий борг у розмірі 107 966, 61 грн.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

4.1. Правове регулювання способів судового захисту прав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ГПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову (п. 40-41 постанова ВП ВС від 02.02.2021 № 925/642/19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)) (п. 42).

Суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права (постанова КГС ВС від 19.05.2020 № 910/9167/19).

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

4.2. Правове регулювання договірних орендних відносин.

В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (господарського зобов`язання), яке (зобов`язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об`єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору (постанова КГС ВС від 19.05.2020 № 910/9167/19).

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення стоку дії укладеного між сторонами Договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим Договором та їх прийняття позивачем (п. 6.4, п. 6.5 постанови ВП ВС від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

Відповідно до ч. 9 ст. 93 ЗК України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі в редакції від 01.01.2019) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

4.3. Правове регулювання захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном (постанова ВП ВС від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові КГС ВС від 27.05.2020 у справі № 910/1310/19.

Під час розгляду позову про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном позивач насамперед має підтвердити право власності на спірне майно та надати суду відповідні докази.

Крім цього, з огляду на зміст наведених правових норм власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Право власності як абсолютне право має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Отже, встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами (постанова КГС ВС від 27.05.2020 у справі № 909/392/19).

Умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця) (постанова КГС ВС від 27.05.2020 у справі № 910/1310/19).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Правовий висновок такого змісту викладено у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/1279/17, від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17.

Віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними. При цьому одна з умов застосування як віндикаційного , так і негаторного позову - відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів (постанова ВП ВС від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18).

Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є належне позивачу право користування і розпорядження майном, а також обставини, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то відпадає і підстава для пред`явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами (постанова КГС ВС від 03.06.2020 у справі № 916/1666/18).

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі № 6-92цс15, у якій зазначено, що передбачений статтею 391 ЦК спосіб захисту усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

В постанові КГС ВС від 07.06.2023 у справі № 904/1270/22 зазначено, що залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виділяються речово-правові та зобов`язально-правові засоби захисту права власності.

Речові засоби захисту права власності та інших речових прав спрямовані на захист цих прав від безпосереднього неправомірного впливу будь-яких осіб. До речово-правових позовів належать: вимоги до незаконного володільця про витребування майна (віндикаційний позов); вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов`язані з володінням (негаторний позов); вимоги власника про визнання права власності.

Предметом негаторного позову є вимога власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Отже, право власності як абсолютне право має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Тому встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 916/1769/20, на яку здійснено посилання скаржником у касаційній скарзі).

Крім того, умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця) (такий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 910/1310/19, від 27.10.2021 у справі № 916/1769/20, на яку здійснено посилання скаржником у касаційній скарзі).

Водночас однією з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів (подібний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, а також у постановах Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 916/1666/18, від 27.10.2021 у справі № 916/1769/20, на які послався скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК); наявність між сторонами договірних правовідносин виключає можливість застосування обраного позивачем способу захисту шляхом подання негаторного позову; обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, є самостійною підставою для відмови в позові (подібний за змістом висновок наведено в постанові Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 916/1769/20).

4.4. Правове регулювання кондикційних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Зокрема, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами ст. 11 ЦК України.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення глави 83 ЦК України можуть бути застосовані тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Зокрема, договірний характер спірних правовідносин, за відсутності їх припинення (розірвання тощо), тобто відпадіння правової підстави виникнення, виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 ЦК України. Подібний за змістом висновок викладений, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, на які посилається Відповідач у касаційній скарзі.

З огляду на викладене необхідною передумовою для застосування судом до спірних правовідносин сторін положень глави 83 ЦК України є встановлення відсутності договірного характеру таких правовідносин, зокрема внаслідок їх припинення (постанова КГС ВС від 21.12.2023 № 910/11210/22).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

07.09.1993 між Миколаївською міською радою народних депутатів та МП "Дарви" укладено договір № 61-93 від 07.09.1993 на право тимчасового користування землею під будівництво об`єктів на умовах оренди, відповідно якого МП «Дарви» було отримано у тимчасове користування земельну ділянкою площею 0,86 га по вул. Ульянових ріг вул. Архітектора Старова, для будівництва виробничо-торгівельного центру на період будівництва, строком на 24 місяці (по 31.12.1994) (п. 1.1, 1.2 договору).

В подальшому договір продовжувався та 25.07.2019 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та МПП «Дарви» (орендар) укладено договір про зміни № 98-19 до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 11.11.2015 за № 11055, яким договір оренди землі викладено у новій редакції. Зокрема. продовжено МПП «Дарви» оренду земельної ділянки (кадастровий № 4810137200:15:031:0018) для закінчення будівництва виробничо-торговельного центру по вул. Малко-Тирнівській ріг вул. Архітектора Старова /Центральний район/.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за МПП "Дарви" зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва, літера А - виробничо-торгівельний центр з процентом готовності 9 % за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Старова архітектора, будинок 2а/4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2144093048101, кадастровий номер земельної ділянки: 4810137200:15:031:0018.

Позивач зазначає, що строк договору оренди земельної ділянки № 11055 від 11.11.2015 (зі змінами) закінчився 19.09.2019. Отже, у зв`язку з тим, що строк дії договору оренди землі закінчився, у МПП «Дарви» відсутні будь-які права на користування земельною ділянкою комунальної форми власності для будівництва та/або обслуговування об`єкта незавершеного будівництва. Тобто, МПП «Дарви» без будь-яких прав на земельну ділянку площею 1 867 кв. м., без прав на забудову земельної ділянки комунальної форми власності та без будь-яких дозвільних документів фактично розпочало будівництво виробничо-торгівельного комплексу та зареєструвало право власності на нього, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свого права шляхом зобов`язання відповідача усунути перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта незавершеного будівництва, про скасування державної реєстрації прав та припинення права власності.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зокрема, зазначив, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту прав.

Суд дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав, оскільки між сторонами укладено договір оренди землі, тобто виникли зобов`язальні правовідносини. Приписами ст. 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. В свою чергу, умовами абз. 2 п. 6.1 та п.п. «п» п. 9.4 договору сторони погодили, що "орендар зобов`язаний, повернути орендодавцеві земельну ділянку вільну від будівель та споруд з приведенням земельної ділянки у стан, придатний для її подальшого використання, за актом приймання-передачі, звільнивши її за власний рахунок...". Аналогічні положення передбачено п. 11.7 договору.

Отже, як Законом України "Про оренду землі", норми якого є спеціальними до даних правовідносин, так і умовами договору передбачено права та обов`язки сторін у випадку припинення дії договору оренди землі. Відтак, за умов існування між сторонами договірних правовідносин (в т.ч. у зв`язку з припиненням дії договору, у зв`язку із закінченням строку його дії), помилковим є звернення до суду із позовом на підставі ст. 391 ЦК України або ст. 1212 ЦК України. Належними способами захисту права власності позивача є застосування зобов`язально-правових способів захисту прав, зокрема, передбачених ст. 34 Закону України "Про оренду землі".

Обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови в позові. Враховуючи, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав, що є самостійною підставою для відмови в позові, судом не надається правова оцінка обставинам щодо належного / неналежного виконання умов договору сторонами та відповідних правових наслідків.

В позові судом відмовлено.

VІ. СКАСУВАННЯ ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.08.2023 частково задоволено заяву Миколаївської міської ради про забезпечення позову (вх. № 10623/23 від 11.08.2023). Вжито заходи забезпечення позову у справі № 915/1268/23.

Відповідно до ч. 9 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 10 ст. 145 ГПК України в такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи відмову в позові, суд, керуючись приписами ч. 9 ст. 145 ГПК України, дійшов висновку про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.08.2023 року по даній справі № 915/1268/23.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в розмірі 5 368, 00 грн. покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову у справі № 915/1268/23, вжиті ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.08.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 25.01.2024.

Суддя Е.М. Олейняш