Рішення
від 17.01.2024 по справі 916/3663/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3663/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району (код ЄДРПОУ 08124865, 67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Лікарняна, 1-а)

до відповідача: Селянського фермерського господарства "ПИНЕ" (код ЄДРПОУ 23992435, 68242, Одеська обл., Саратський район, с. Старосілля, вул. Чорнова, 30)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6)

про розірвання договору та стягнення 976950,00 грн.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Олександр Турченко, в порядку самопредставництва

від відповідача: Феленко Сергій, адвокат, ордер серія ВВ №1034253 від 19.09.2023

від третьої особи: Дмитро Дубчак, в порядку самопредставництва

Позивач Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина (КЕЧ) району звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Селянського фермерського господарства "ПИНЕ" про розірвання договору та стягнення 976950,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору від 27.07.2017 №5-2017 з вирощування сільськогосподарських культур.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2023 позовну заяву Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерство оборони України, вирішено інші процесуальні питання.

20.09.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

02.10.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

09.10.2023 від третьої особи надішли пояснення.

Ухвалою суду від 12.10.2023 відзив відповідача Селянського фермерського господарства "ПИНЕ" залишено без руху; відповідь на відзив Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району залишено без руху; зазначено позивачу та відповідачу усунути недоліки відзиву/відповіді на відзив шляхом подання до суду доказів, визначених в ухвалі суду; встановлено позивачу та відповідачу строк для усунення недоліків відзиву та відповіді на відзив - 5 днів з дня вручення цієї ухвали; попереджено позивача та відповідача, що в разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, відзив/ відповідь на відзив буде залишено без розгляду; відкладено підготовче засідання на 01.11.2023.

На виконання вимог ухвали від 12.10.2023 позивачем та відповідачем подано до суду відповідні докази.

31.10.2023 до суду надійшли: від відповідача - клопотання про долучення доказів, від позивача - заперечення на клопотання відповідача про долучення доказів.

Ухвалою від 01.11.2023 відзив відповідача Селянського фермерського господарства "ПИНЕ" прийнято до розгляду та залучено до матеріалів справи; відповідь на відзив Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району прийнято до розгляду та залучено до матеріалів справи; клопотання Селянського фермерського господарства "ПИНЕ" про долучення доказів залишено без розгляду; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 11.12.2023; закрито підготовче провадження у справі №916/3663/23 та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 22.11.2023.

У судовому засіданні 22.11.2023 оголошено перерву до 14 год. 30 хв. 14.12.2023, про що постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати та без оформлення її окремим документом.

У зв`язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих) електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду 30.11.2023 (що підтверджено відповідним Актом відповідальних осіб Господарського суду Одеської області), роботу в АС "ДСС", електронній комп`ютерній мережі суду та розгляд справ у судових засіданнях було призупинено.

Наказом голови суду від 07.12.2023 №46 "Про введення особливого режиму роботи Господарського суду Одеської області", крім іншого, роботу в АС "ДСС" та електронній комп`ютерній мережі суду відновлено з 08.12.2023, а розгляд справ у судових засіданнях - з 15.12.2023.

Ухвалою від 11.12.2023 постановлено розглянути справу №916/3663/23 впродовж розумного строку та призначено судове засідання у справі на 11.01.2024.

15.11.2023 відповідачем подано заяву про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, 18.12.2023 - письмові пояснення до заяви.

13.12.2023 та 21.12.2023 позивачем подано заперечення на заяву відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу.

В судовому засіданні 11.01.2024 було оголошено перерву до 17.01.2024.

В судове засідання з`явились представники сторін.

Представник позивача підтримав позов та просить його задовольнити.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач у позовній заяві та його представник в судовому засіданні зазначив, що 27.07.2017 між Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною (КЕЧ) району та Селянським фермерським господарством "ПИНЕ" було укладено Договір №5-2017, з метою досягнення єдиної для обох сторін господарської мети.

Згідно із підпунктами 8.2.1, 8.2.2 пункту 8.2 договору, прибуток, що отримується в результаті спільної діяльності протягом розрахункового періоду, підлягає розподілу наступним чином: грошові кошти у розмірі не менше 9 % від вартості вкладу Сторони-1 перераховуються Стороні-1 та є коштами, отриманими нею від здійснення господарської діяльності; решта є прибутком Сторони-2.

В пункті 8.4 Договору від 27.07.2017 №5-2017 сторони дійшли згоди про те, що в порядку дострокового розподілу очікуваного прибутку результатів спільної діяльності у поточному році визначена згідно пункту 8.2.1 частка Сторони-1 перераховується їй Стороною-2 у розмірі 1/12 частки щомісячно у строк до 25 числа кожного місяця. За умов належного виконання зазначеного порядку розподілу Сторона-2 набуває право самостійного та на власний розсуд розпорядження рештою результатів діяльності.

Разом з тим, як стверджує позивач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, відповідач здійснював господарську діяльність на земельних ділянках позивача, що підтверджується актами огляду земельних ділянок, складеними комісією у складі уповноважених осіб позивача, проте не перераховував останньому частину прибутку, що за період з листопада 2022 року по серпень 2023 року складає 976950,00 грн., які позивач просить стягнути на його користь.

Також, у зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору, позивач просить розірвати Договір №5-2017, укладений 27.07.2017 між Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною (КЕЧ) району та Селянським фермерським господарством "ПИНЕ".

Що стосується заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначив, що після отримання від позивача Повідомлення від 25.09.2020 № 2152 ним було повністю припинені будь-які роботи з використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур за Договором від 27.07.2017 №5-2017. У спірний період у діяльності фермерського господарства використовувались інші земельні ділянки площею 89,00 га.

СФГ "ПИНЕ" зауважує, що огляди земельних ділянок, на які посилається позивач, проведені за відсутності представника фермерського господарства; Акти огляду та додані до них фото таблиці не є належними доказами в обґрунтування наведених позивачем обставин.

Крім того, відповідач наголосив на відсутності у нього заборгованості за Договором від 27.07.2017 № 5-2017 станом на час розгляду справи, що підтверджується актом звірки станом на 31.08.2023. При цьому, останній платіж на користь позивача був проведений 01.04.2022 на суму 1000000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 01.04.2022 №2 і банківською випискою з ПАТ "Райффайзен Банк" від 01.04.2022.

Також відповідач зауважив, що позивачем не наведено детального розрахунку розміру заявленої до стягнення заборгованості.

При цьому представник відповідача підтримав заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Представник третьої особи позовні вимоги вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 17.01.2024 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників учасників провадження, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 27.07.2017 між Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною (КЕЧ) району (Сторона-1, позивач) та Селянським фермерським господарством "ПИНЕ" (Сторона-2, відповідач) було укладено Договір №5-2017, за умовами якого сторони, що є суб`єктами господарювання, з метою досягнення єдиної для обох сторін господарської мети щодо отримання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності - для Сторони-1, та одержання прибутку - для Сторони-2 від здійснення ними господарської діяльності класу 01.11 за КВЕД-2010 з вирощування сільськогосподарських культур, зобов`язались шляхом об`єднання своїх зусиль та вкладів без створення юридичної особи спільно діяти з вирощування зернових та решти, не віднесених до інших класів, культур, їх збирання, зберігання та подальшої реалізації.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що вкладом Сторони-1 у спільну діяльність є право доступу та обробки земельних ділянок загальною площею 468,00 га (згідно Акту обміру земельної ділянки, який є невід`ємною частиною Договору), а також ділова репутація та ділові зв`язки тощо. Вартість вкладу Сторони-1 визначається на рівні нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка станом на 01.01.2017 становить 27826,39 грн. за 1 га.

У пункті 5.2 договору визначено, що вкладом Сторони-2 у спільну діяльність є внесення грошових коштів, паливно-мастильних матеріалів, техніки, виконання робіт з обробки ґрунтів, сівби, посадки, внесення добрив та засобів захисту рослин, інших необхідних дій щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв`язки тощо.

Згідно із підпунктами 8.2.1, 8.2.2 пункту 8.2 договору, прибуток, що отримується в результаті спільної діяльності протягом розрахункового періоду, підлягає розподілу наступним чином: Грошові кошти у розмірі не менше 9 % від вартості вкладу Сторони-1 перераховуються Стороні-1 та є коштами, отриманими нею від здійснення господарської діяльності; решта є прибутком Сторони-2.

В пункті 8.4 договору визначено, що в порядку дострокового розподілу очікуваного прибутку результатів спільної діяльності у поточному році визначена згідно пункту 8.2.1 частка Сторони-1 перераховується їй Стороною-2 у розмірі 1/12 частки щомісячно у строк до 25 числа кожного місяця. За умов належного виконання зазначеного порядку розподілу Сторона-2 набуває право самостійного та на власний розсуд розпорядження рештою результатів діяльності.

Пунктом 8.5 договору передбачено, що отримані в порядку, визначеному пунктом 8.4 договору, кошти не підлягають поверненню Стороні-2 у випадку негативних результатів спільної діяльності, а також у випадку припинення договору в порядку, передбаченому пунктом 11.2 у зв`язку з відмовою Стороною-2 від участі у договорі та пунктом 11.3.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.2 договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Договір укладений до 17.04.2024.

Договір підписано сторонами без жодних зауважень, підписи скріплено печатками сторін.

Відповідно до Акту обміру земельної ділянки від 27.07.2017, комісією у складі головуючого: помічника начальника Білгород-Дністровської КЕЧ району з МТЗ - працівника ЗСУ Дробиша О.Г., та членів комісії: інженера з землекористування Білгород-Дністровської КЕЧ району працівника ЗСУ Колосової Т.П. із залученням СФГ "ПИНЕ", з метою виконання умов п.1.1 Договору проведено обмір земельної ділянки, яка залучена для вирощування сільськогосподарської продукції, на підставі Схеми земельної ділянки Тарутинського полігону, яка не входить до меж до створюваного ландшафтного заказника місцевого значення "Тарутинський степ". Згідно вказаного Акту, затвердженого керівником СФГ "ПИНЕ" Пинтяк Р.В. та ТВО начальника Білгород-Дністровської КЕЧ району Зюськовим Д.Ю., сторонами за договором № 5-2017 від 27.07.2017 було залучено до обробки поле №1 - 46,6999 га (кадастровий номер 5124780700:01:002:0344), №2 - 46,1949 га (кадастровий номер 5124780700:01:002:0345), №3 - 200,0 га (кадастровий номер 5124780700:016:002:0343), №4 - 55,1997 га (5124780700:016:002:0346) поле № 5 - 118 га, у зв`язку із чим позивач зробив свій внесок з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур, насіння олійних культур, їх збирання, зберігання та подальшої реалізації.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, в провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/1036/20 за позовом Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Селянського (фермерського) господарства "ПИНЕ" про стягнення заборгованості за Договором № 5-2017 від 27.07.2017.

У рішенні Господарського суду Одеської області від 15.10.2020 і постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 у справі № 916/1036/20 було зроблено висновок про те, що за своєю правовою природою Договір від 27.07.2017 № 5-2017 є договором оренди землі, якому намагались надати форму договору спільної діяльності.

Відповідно до імперативних положень ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що преюдиційними є ті обставини, які були встановлені в судовому рішенні відносно особи, яка була учасником справи, в якій таке рішення було винесене.

Касаційний господарський суд у постанові від 12.06.2018 року по справі №927/976/17 зазначив, що преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінки суду обставини, не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Така позиція суду кореспондується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №917/1345/17 від 03.07.2018 року.

В пункті 32 зазначеної постанови вказано: преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

З аналізу вищевикладеного слідує, що преюдиція має дві обов`язкові ознаки, які полягають у наступному:

- тотожність суб`єктного складу, тобто обставина має бути встановлена відносно учасника справи, де приймалось преюдиційне рішення;

- обставини повинні бути досліджені та встановлені судом, тобто не є преюдицією оціночні судження, або просто констатація судом обставин.

Отже, питання щодо правової природи укладеного між сторонами договору є дослідженим в судовому порядку.

Як стверджує позивач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, відповідач здійснював господарську діяльність на земельних ділянках позивача, проте не перераховував останньому частину прибутку, що за період з листопада 2022 року по серпень 2023 року складає 976950,00 грн., які позивач просить стягнути на його користь.

Також, у зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору, позивач просить розірвати Договір №5-2017, укладений 27.07.2017 між Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною (КЕЧ) району та Селянським фермерським господарством "ПИНЕ".

Суд враховує, що з огляду на правову природу Договору від 27.07.2017 №5-2017 як договору оренди землі, істотним порушенням його умов стороною відповідача може вважатись тривале та/або систематичне невнесення орендної плати у встановлені строки у період, яким позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме, з листопада 2022 року по серпень 2023 року.

Відповідно до частини четвертої статті 14 Цивільного кодексу України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

На підставі ч.4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судом враховуються висновки, викладені у пунктах 6.9, 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, згідно із якими, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

З урахуванням викладеного вище Велика Палата Верховного Суду зазначає, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Також, суд враховує висновки, викладені у п.27 постанови Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №910/13158/20, згідно із якими, для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили, тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17.

Так, посилаючись на використання відповідачем земельних ділянок протягом спірного періоду позивач зазначає, що 12.01.2023 року працівниками Білгород-Дністровської КЕЧ району у складі комісії: начальник проектно-кошторисної групи працівник ЗСУ Майстро С., інженер з землекористування працівник ЗСУ Цівільова Н., інженер Білгород-Дністровської КЕЧ району Попова О., у присутності начальника юридичної служби Білгород-Дністровської КЕЧ району працівника ЗСУ Турченко О.В., проведено огляд та складено Акти огляду земельних ділянок, які використовуються СФГ "ПИНЕ" за адресою: Одеська обл., Болградський р-н. (за межами населених пунктів), військове містечко №11, а саме ділянок з кадастровими номерами 5124780700:01:002:0344, 5124780700:01:002:0345, 5124780700:01:002:0343, 5124780700:01:002:0346, а також земельної ділянки №5 (без зазначення кадастрового номеру) (т.1 а.с.96-116).

За результатами огляду встановлено, що на земельних ділянках проведено осінні агротехнічні заходи з обробітку ґрунту з подальшим посівом зернової озимої сільськогосподарської культури (пшениця), про що свідчать сходи пшениці висотою приблизно до 5 см., засіяні звичайним рядковим способом.

До вказаних актів позивачем додано відповідні фото таблиці.

Також, 29.05.2023 комісією у складі начальника проектно-кошторисної групи працівника ЗСУ Майстро С., інженера з землекористування працівника ЗСУ Цівільової Н., інженера Білгород-Дністровської КЕЧ району Попової О., у присутності начальника юридичної служби Білгород-Дністровської КЕЧ району працівника ЗСУ Турченко О.В., проведено огляд вищезазначених земельних ділянок та складено Акти огляду, відповідно до яких на момент огляду на земельній ділянці зростає сільськогосподарська культура (пшениця), засіяна механічним способом із заданою густотою, про що свідчить велика щільність та наявність міжряддя. Кількість стеблів у кущі від 8 до 15, їх висота 80-90 см, мають добре сформований колос. На полі наявні сліди техніки (протектори шин), що свідчить про проведення агротехнічних робіт з захисту рослин (т.1 а.с.124-148).

До вказаних актів позивачем додано відповідні фото таблиці.

Також, в означених актах вказано, що для участі в роботі комісії було запрошено керівника СФГ "ПИНЕ", про що він був заздалегідь попереджений (лист №568 від 23.05.2023), однак так і не з`явився.

При цьому, до матеріалів справи додано копію листа від 23.05.2023 №568, з доказами його направлення відповідачу та доказами повернення на адресу позивача з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою" (т.1 а.с.53-55).

Водночас, означені акти не приймаються судом в якості належних доказів використання у спірний період земельних ділянок відповідачем, оскільки останні складені в односторонньому порядку представниками позивача, тобто зацікавленою особою, без участі представника відповідача та/або сторонніх незалежних спеціалістів з відповідною кваліфікацією (землевпорядника та агронома).

Також, додані до актів огляду від 12.01.2023 та 29.05.2023 фото таблиці не інформативні, не містять прив`язки до геолокації та/або межових знаків, які б дозволили ідентифікувати місцевість, не дають можливості встановити (не відображають) площі і конфігурації полів та їх частку (у пропорції), зайняту рослинами чи їх залишками.

Крім того суд звертає увагу, що 13.01.2023 позивач звертався до відповідача листом №43 (т.1а.с.51), в якому, після проведення 12.01.2023 огляду земельних ділянок, з метою встановлення власника виявлених посівів сільськогосподарських культур просив підтвердити або спростувати проведення СФГ "ПИНЕ" сільськогосподарських робіт на полях, зазначених в акті обміру від 27.07.2017 до договору №5-2017 станом на 01.01.2023, і якщо так, то вказати період.

Отже, наведені вище акти огляду земельних ділянок від 12.01.2023 та 29.05.2023 не підтверджують факт використання земельних ділянок відповідачем у спірний період та вирощування відповідачем сільськогосподарської культури (озимої пшениці) на земельних ділянках з конкретною площею та кадастровими номерами.

Направлення 13.01.2023 позивачем на адресу відповідача листа з проханням підтвердити або спростувати факт вирощування сільськогосподарських культур СФГ "ПИНЕ" на земельних ділянках відповідача свідчить про те, що останній не був впевнений у використанні земельних ділянок саме відповідачем.

Суд зауважує, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається на сторони. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, 25.09.2020 за вихідним № 2152 Білгород-Дністровською КЕЧ району було направлено на адресу СФГ "ПИНЕ" Повідомлення, в якому зазначено, що у зв`язку із тим, що з боку СФГ "ПИНЕ" перед Білгород-Дністровською КЕЧ району наявна заборгованість за Договором від 27.07.2017 №5-2017, підтверджена матеріалами господарської справи №916/1036/20, зазначене повідомлення є попередженням про припинення всіх робіт, а саме проведення сільськогосподарських робіт, пов`язаних з підготовкою земельної ділянки до посівних робіт на 2020-2021 сільськогосподарській рік на площі 468 га. (т. 1 а.с. 231-232).

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що після отримання від позивача Повідомлення від 25.09.2020 №2152, фермерським господарством було повністю припинені будь-які роботи з використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур за Договором від 27.07.2017 № 5-2017.

Представник позивача зауважив, що вказане повідомлення стосується проведення сільськогосподарських робіт, пов`язаних з підготовкою земельної ділянки до посівних робіт на 2020-2021 сільськогосподарський рік на площі 468 га, в свою чергу позивачем не чинились фізичні перешкоди відповідачу для використання земельних ділянок.

З огляду на викладене суд зауважує, що, як слідує з матеріалів справи, 14.07.2023 за вих.№14/07 та 01.09.2023 за вих.№01/09 (т.1 а.с.234-239), відповідач звертався до позивача з клопотаннями про відновлення з 01.08.2023 та 01.09.2023, відповідно, доступу до земельних ділянок згідно Договору №5-2017 від 27.07.2017 загальною площею 468 га.

Проте, листом від 18.08.2023 №1003 (т.1 а.с.240-241) Білгород-Дністровська КЕЧ повідомила відповідача, що вважає, що відсутні підстави для подальших договірних відносин між сторонами, що є підставою для розірвання договору та стягнення заборгованості з квітня 2021 року по серпень 2023 року за фактичне використання земельних ділянок за Договором №5-2017 від 27.07.2017 в сумі 2904800,00 грн. внаслідок неналежного виконання договірних зобов`язань. Також позивач зауважив, що діяльність на землях оборони, залучених за Договором №5-2017 від 27.07.2017 з вирощування зернових та решти сільськогосподарських культур, їх збирання та подальша реалізація можлива виключно за умов сплати наявної заборгованості за фактичне використання земель у сумі 2904800,00 грн.

До вказаного листа було додано примірник підписаної керівником позивача Додаткової угоди про розірвання Договору №5-2017 від 27.07.2017 (т.1 а.с.242).

Вказаним спростовуються доводи позивача відносно того, що повідомлення від 25.09.2020 стосується лише сезону сільськогосподарських робіт 2020-2021 років, оскільки листом від 18.08.2023 позивач підтвердив власну позицію щодо неможливості використання відповідачем земельних ділянок до погашення визначеної у ньому заборгованості.

В свою чергу, відповідно до довідки Петропавлівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області від 04.07.2022 №176 (т.2 а.с.18), за СФГ "ПИНЕ" на території с.Старосілля, Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області згідно реєстру землекористувачів рахується 89,00 га, з них 32,44 незатребуваних паїв.

Згідно довідки Петропавлівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області від 19.09.2023 №234 (т.2 а.с.17), за СФГ "ПИНЕ" на території с.Старосілля, Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області згідно реєстру землекористувачів рахується 90,00 га, з них 28,44 незатребуваних паїв.

Частиною восьмою статті 19 Господарського кодексу України встановлено, що усі суб`єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов`язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 4-сг "Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 200_ року" (річна), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 27.08.2008 № 296, форма державного статистичного спостереження № 4-сг "Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 200_ року" подається органу державної статистики за місцем здійснення діяльності (місцезнаходженням земельних ділянок) респондента, який здійснює сільськогосподарську діяльність незалежно від його підпорядкування та організаційно-правової форми господарювання та має площі сільськогосподарських угідь.

У формі № 4-сг показуються фактичні розміри посіву сільськогосподарських культур на землях, що перебувають у володінні та користуванні підприємства згідно з чинним законодавством. За посіви на землях, що передані в найм (оренду) іншим землекористувачам, форму №4-сг складає орендар за умови, що передання земельних ділянок здійснене та оформлене договорами найму (оренди) згідно з чинним законодавством.

Згідно із пунктом 1.1, підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження №37-сг "Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт на "__" ___200_ року" (місячна), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 27.08.2008 №296, форма державного статистичного спостереження № 37-сг "Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт на "___"


200_ року" (місячна) подається органу державної статистики за місцем здійснення діяльності (місцезнаходженням земельних ділянок) респондента, який здійснює сільськогосподарську діяльність незалежно від його підпорядкування і організаційно-правової форми господарювання, та який згідно з чинним законодавством не належить до малих підприємств (за винятком тих малих підприємств, які мають у своєму користуванні понад 100 га сільськогосподарських угідь) у період виконання робіт у терміни, зазначені на бланку.

У формі № 37-сг відображаються площі сільськогосподарських культур на землях, що перебувають у володінні та користуванні підприємства згідно з чинним законодавством. За площі на землях, що передані в найм (оренду) іншим землекористувачам, форму № 37-сг подає орендар за умови, якщо передання земельних ділянок здійснене та оформлене згідно з чинним законодавством.

Згідно Звітів про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2022 та 2023 років № 4-сг (річна), Звіту про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01 серпня 2022 року № 37-сг, Звіту про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01 серпня 2023 року № 37-сг, СФГ "ПИНЕ" було задіяно земельні ділянки площею 90 га для вирощування соняшнику та 89,00 га для вирощування пшениці озимої. (т. 2 а.с. 1-16).

Отже, протягом 2022-2023 СФГ "ПИНЕ" в господарській діяльності були задіяні земельні ділянки площею 89 га та 90 га, які знаходяться на території с.Старосілля, Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Також, за приписами пп.269.1.2 ст.269 ПК України, платниками орендної плати є землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно п.286.2 ст.286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Як слідує з податкової декларації СФГ "ПИНЕ" з плати за землю за 2022 рік від 17.02.2022, у 2022 році у користуванні відповідача перебувало 32,44 га земельних ділянок державної і/або комунальної форми власності, як і зазначено в довідці Петропавлівської сільської ради ОТГ Білгород-Дністровського району Одеської області №176 від 04.07.2022. Згідно податкової декларації СФГ "ПИНЕ" з плати за землю за 2023 рік від 20.02.2023, у 2023 році у користуванні відповідача перебувало 28,44 га земельних ділянок державної і/або комунальної форми власності, як і зазначено в довідці Петропавлівської сільської ради ОТГ Білгород-Дністровського району Одеської області №234 від 19.09.2023 (т.1 а.с.222-230).

Так, відповідно до приписів ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК, зокрема, змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, в рішенні від 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).

Таким чином, суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №923/875/19 від 31.03.2021.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що надані відповідачем докази на підтвердження обставин невикористання ним земельних ділянок за Договором від 27.07.2017 №5-2017 протягом 2022-2023 років - Звіти про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2022 та 2023 років №4-сг (річна), Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01 серпня 2022 року №37-сг, Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01 серпня 2023 року №37-сг, довідки Петропавлівської сільської ради ОТГ Білгород-Дністровського району Одеської області №176 від 04.07.2022 та №234 від 19.09.2023, податкові декларації СФГ "ПИНЕ" з плати за землю за 2022 рік від 17.02.2022 та за 2023 рік від 20.02.2023, у своїй сукупності є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем на їх спростування - Акти огляду земельних ділянок від 12.01.2023 та 29.05.2023.

За наведеного суд констатує, що протягом 2022-2023 проведення сільськогосподарських робіт на спірних земельних ділянках було припинено відповідачем на підставі Повідомлення позивача №2152 від 25.09.2020 про припинення таких робіт, тобто з незалежних від відповідача причин, протилежного суду не доведено.

Невикористання СФГ "ПИНЕ" земельних ділянок позивача загальною площею 468 га підтверджено наведеними вище доказами.

Отже, оскільки відповідно до ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, підстави для стягнення з відповідача 976950,00 грн. заборгованості відсутні.

Що стосується вимоги про розірвання Договору №5-2017 від 27.07.2017, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до частини першої статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення), відповідно до частини другої статті 651 ЦК України, є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.

Так, умовами п.11.13 договору передбачено, що невиконання (неналежне виконання) Стороною-2 умов договору щодо ведення спільних справ, зобов`язань із витрат та розподілу прибутку, є поважною причиною в розумінні частини 2 статті 1142 Цивільного кодексу України для розірвання (та, відповідно, припинення) договору за вимогою Сторони-1 з відшкодуванням Стороні-1 реальних збитків, завданих розірванням договору.

Обґрунтовуючи вимогу про розірвання договору позивач зазначає, що протягом 2022-2023 років відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання та порушує умови договору, чим завдає шкоди та позбавляє Білгород-Дністровську КЕЧ району того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В свою чергу, з огляду на встановлені обставини неможливості використання відповідачем земельних ділянок за Договором від 27.07.2017 № 5-2017 з незалежних від нього причин, внаслідок прямої заборони Білгород-Дністровської КЕЧ району, викладеної в Повідомленні від 25.09.2020 № 2152, СФГ "ПИНЕ" згідно із нормами частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, було звільнено від внесення плати за весь час з моменту цієї заборони, в тому числі у період з листопада 2022 року по серпень 2023 року. За наведених обставин, відсутнє будь-яке порушення з боку відповідача умов Договору від 27.07.2017 № 5-2017 щодо оплати у вказаному періоді, як необхідна підстава для його розірвання відповідно до норм частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи встановлення судом обставин невикористання відповідачем земельних ділянок позивача загальною площею 468 га протягом 2022-2023 років з незалежних від нього причин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, чим відмовляє у їх задоволенні.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову у повному обсязі судові витрати, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Розглянувши заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши додані до неї докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 14.09.2023 між Адвокатом Феленком Сергієм Олександровичем (Адвокат) та Селянським фермерським господарством "ПИНЕ" (Клієнт) укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги №14/09-23.

За умовами п.1.1 договору, Адвокат зобов`язується за дорученням або заявою Клієнта надавати останньому професійну правничу (правову) допомогу щодо представництва прав та інтересів Клієнта в рамках господарського судочинства по справі №916/3663/23 за позовом Білгород-Дністровської Квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району до Селянського фермерського господарства "ПИНЕ", третя особа - Міністерство оборони України про розірвання договору і стягнення збитків в розмірі 976950,00 грн., а Клієнт зобов`язується прийняти її та оплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу на умовах, визначених договором, а також витрати, необхідні для виконання його доручень.

Згідно п.1.2 договору, надання Клієнту правничої допомоги в рамках вказаного договору полягає у наступному:

- здійснення правового аналізу та аудиту документації Клієнта;

- підготовка адвокатських запитів про надання документів та інформації;

- процесуальне представництво інтересів Клієнта в судових органах в рамках справи №916/3663/23 (супровід справи), в тому числі участь у судових засіданнях, складення різного роду заяв по суті спору (відзив, заперечення на відповідь на відзив, додаткові пояснення), а також процесуальних документів (заяв, клопотань);

- надання інших видів правничої допомоги, необхідної для належного захисту прав та інтересів Клієнта.

Відповідно до п.1.3 Договору, перелік, визначений п.1.2 даного договору, не є вичерпним. Адвокат надає інші види правничої допомоги, якщо це необхідно для забезпечення виконання доручення Клієнта.

В розділі 4 договору сторони дійшли згоди щодо гонорару Адвоката та умов розрахунків.

Так, розмір гонорару за надання правової допомоги за цим договором становить 20000,00 грн., без ПДВ. Вказаний розмір гонорару може бути змінений за взаємною згодою сторін. (п.4.1 договору).

Гонорар сплачується Клієнтом в гривнях безготівковим переказом наступним чином:

- передоплата в сумі 10000,00 грн. протягом 3-х банківських днів з дати укладення договору;

- решта оплати в сумі 10000,00 грн. протягом 1 місяця з дати укладення договору, але не пізніше 14.10.2023 (п.4.2 договору).

Сума, вказана в п.4.1 даного договору, є гонораром Адвоката за надання правничої допомоги та поверненню не підлягає. На визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару (п.4.3 договору).

За результатами надання правничої допомоги складається Акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатом правничої допомоги і її вартість. Акт є документом, який засвідчує належне та своєчасне виконання сторонами умов даного договору (п.4.5 договору).

Згідно п.8.1, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 14.09.2024 включно.

Договір підписано сторонами без будь-яких зауважень.

Між Адвокатом Феленко С.О. та СФГ "ПИНЕ" підписано Акт наданих послуг №1, відповідно до якого Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступні послуги: надання правничої (праввої) допомоги в рамках справи №916/3663/23 згідно п.п.1.1, 1.2, 4.1, 4.2 договору №14/09-23 від 14.09.2023.

Загальна вартість послуг складає 20000,00 грн. Підписанням цього Акту сторони підтверджують факт належного надання послуг Адвокатом відповідно до положень договору. Клієнт не має претензій до Адвоката щодо якості і обсягу наданих послуг, вказаних у п.1 цього Акту.

Акт підписано між сторонами без будь-яких зауважень, підписи скріплені печатками.

Адвокатом виставлено рахунки-фактури №СФ-1 від 14.09.2023 на суму 10000,00 грн., №СФ-2 від 09.10.2023 на суму 10000,00 грн., які оплачені на підставі платіжних інструкцій від 20.09.2023 та 12.10.2023.

Також до матеріалів справи подано лист СФГ "ПИНЕ" від 13.10.2023 №13/10 "Щодо призначення платежу за окремими платіжними інструкціями", відповідно до якого останній просить оплати за платіжними інструкціями від 20.09.2023 та 12.10.2023 вважати оплатами за договором про надання правничої (правової) допомоги №14/09-23 від 14.09.2023.

В матеріалах справи наявний ордер на надання правничої допомоги, виданий адвокатом Феленко С.О., та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч.ч. 3-6 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанова Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15).

Відповідно до ч.ч. 5-7 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Зазначеним положенням Конституції України відповідає стаття 16 Господарського процесуального кодексу України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з преамбулою Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон), цей Закон визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Відповідно до ст. 1 Закону, у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 3 статті 4 Закону визначено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно зі ст.13 Закону, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Так, з системного аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що до витрат сторін, понесених у зв`язку з розглядом господарської справи, відносяться, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, для надання якої в силу Конституції України діє адвокатура. Між цим, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", який визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність як індивідуально, так і в організаційних формах адвокатської діяльності, перелік яких є вичерпний, а саме - адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За змістом ч. 3 ст. 27 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно частини третьої статті 237 ЦК України, однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі №910/1344/19).

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Так об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлену правову позицію, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У частині першій статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що іншими видами правової допомоги є види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому, паралельно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19).

Що стосується заперечень позивача відносно того, що відповідачем не подано детального опису наданих адвокатом послуг суд зауважує, що в Акті наданих послуг №1 зазначено, що адвокатом надано послуги згідно п.п.1.1, 1.2, 4.1, 4.2 договору. В свою чергу, в означених пунктах договору визначено перелік послуг, які надаються адвокатом в межах виконання даного договору, а саме - здійснення правового аналізу та аудиту документації Клієнта; підготовка адвокатських запитів про надання документів та інформації; процесуальне представництво інтересів Клієнта в судових органах в рамках справи №916/3663/23 (супровід справи), в тому числі участь у судових засіданнях, складення різного роду заяв по суті спору (відзив, заперечення на відповідь на відзив, додаткові пояснення), а також процесуальних документів (заяв, клопотань); надання інших видів правничої допомоги, необхідної для належного захисту прав та інтересів Клієнта.

Відносно посилання позивача на обставину не зазначення адвокатом розрахунку витрат фактичного робочого часу, витраченого адвокатом на надання послуг за даним договором, а також чіткого переліку наданих послуг, що позбавило позивача можливості спростувати ймовірну не співмірність витрат на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу на наступне.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" - далі Закон).

Закон формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Крім того, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, суд зауважує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Суд зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Таким чином, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

В даному випадку сторонами в договорі встановлено фіксований розмір гонорару, а детальний опис наданих адвокатом послуг визначено умовами договору про надання правової допомоги.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічний висновок, викладений у висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

З урахуванням наведеного, позивач не був позбавлений можливості навести обґрунтовані доводи відносно не співмірності заявлених витрат на правничу допомогу та заявити клопотання про їх зменшення.

При цьому суд враховує, що у розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 24.11.2021 у справі №910/17235/20 та від 01.09.2021 у справі №910/13034/20.

У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №923/1121/17 також вказано, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Що стосується посилання позивача на обставину зазначення відповідачем в призначенні платежу в платіжних дорученнях про сплату гонорару адвокату іншого договору, то відповідно до листа СФГ "ПИНЕ" від 13.10.2023 №13/10 "Щодо призначення платежу за окремими платіжними інструкціями", останній просив оплати за платіжними інструкціями від 20.09.2023 та 12.10.2023 вважати оплатами за Договором про надання правничої (правової) допомоги №14/09-23 від 14.09.2023.

При цьому суд звертає увагу, що витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21.

Проаналізувавши зміст наданих позивачем доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, враховуючи те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, ціною позову та складністю справи, а також з огляду на те, що відповідачем беззаперечно прийнято надані адвокатом послуги шляхом оплати їх в повному обсязі, суд вважає, що надані адвокатом послуги цілком відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру та підтверджуються матеріалами справи. При цьому, обґрунтованих доказів не співмірності заявлених витрат позивачем до суду не було надано, а тому суд приймає докази відповідача та покладає на позивача понесені відповідачем витрати на правничу допомогу.

Беручи до уваги викладене, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, та зважаючи на зазначені положення законодавства, принципи диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 126, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 17338,25 грн. покласти на позивача.

3. Стягнути з Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району (код ЄДРПОУ 08124865, 67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Лікарняна, 1-а) на користь Селянського фермерського господарства "ПИНЕ" (код ЄДРПОУ 23992435, 68242, Одеська обл., Саратський район, с. Старосілля, вул. Чорнова, 30) - 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.ч.1, 2ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 26.01.2024.

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення17.01.2024
Оприлюднено29.01.2024
Номер документу116568643
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Розірвання договорів (правочинів) інші договори

Судовий реєстр по справі —916/3663/23

Ухвала від 01.10.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

Ухвала від 05.07.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

Постанова від 11.06.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 14.05.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 29.04.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Постанова від 02.04.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 25.03.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 26.02.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 12.02.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Рішення від 17.01.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Сулімовська М.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні