Постанова

від 11.06.2024 по справі 916/3663/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/3663/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - Турченка О. В. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),

відповідача - Феленка С. О. (адвоката, в режимі відеоконференції),

третьої особи - Салівона Д. О. (самопредставництво),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "ПИНЕ"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 (колегія суддів: Ярош А. І. - головуючий, Діброва Г. І., Принцевська Н. М.) у справі

за позовом Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району

до Селянського (фермерського) господарства "ПИНЕ",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України,

про розірвання договору та стягнення 976 950,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У серпні 2023 року Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району (далі - КЕЧ) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Селянського фермерського господарства "ПИНЕ" (далі - СФГ "ПИНЕ") про стягнення з відповідача на користь позивача 976 950,00 грн та розірвання договору від 27.07.2017 № 5-2017, укладеного між КЕЧ та СФГ "ПИНЕ".

1.2. Позовні вимоги КЕЧ обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 27.07.2017 укладено договір № 5-2017 з метою досягнення єдиної для обох сторін господарської мети. За доводами позивача, відповідач здійснював господарську діяльність на земельних ділянках КЕЧ, що підтверджується актами огляду земельних ділянок, складеними комісією у складі уповноважених осіб позивача. Однак СФГ "ПИНЕ" з порушенням взятих на себе зобов`язань не перерахувало КЕЧ частину прибутку за період з листопада 2022 року до серпня 2023 року, яка складає 976 950,00 грн. З урахуванням викладеного позивач просив стягнути з відповідача 976 950,00 грн. Крім того, у зв`язку з істотним, на думку позивача, порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору, позивач просив розірвати договір від 27.07.2017 № 5-2017, укладений між КЕЧ та СФГ "ПИНЕ".

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 у справі № 916/3663/23 відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог КЕЧ до СФГ "ПИНЕ" про стягнення з відповідача на користь позивача 976 950,00 грн та про розірвання договору від 27.07.2017 № №-2017, укладеного між КЕЧ та СФГ "ПИНЕ".

2.2. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції установив, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/1036/20 за позовом КЕЧ до СФГ "ПИНЕ" про стягнення заборгованості за договором від 27.07.2017 № 5-2017. У зазначеній справі № 916/1036/20 суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що договір від 27.07.2017 № 5-2017, укладений між КЕЧ та СФГ "ПИНЕ", за своєю правовою природою є договором оренди землі, якому намагалися надати форму договору про спільну діяльність. З урахуванням частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції з огляду на правову природу договору від 27.07.2017 № 5-2017 як договору оренди землі, зазначив, що істотним порушенням умов такого договору може вважатися тривале та/або систематичне невнесення орендної плати в установлені строки у період, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги (з листопада 2022 року до серпня 2023 року). Водночас, як установив місцевий господарський суд, протягом 2022- 2023 років проведення сільськогосподарських робіт на земельних ділянках КЕЧ було припинено СФГ "ПИНЕ" на підставі повідомлення позивача від 25.09.2020 № 2152 про припинення таких робіт, тобто з незалежних від відповідача причин. За таких обставин господарський суд першої інстанції з посиланням на частину 6 статті 762 Цивільного кодексу України зазначив, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 976 950,00 грн.

2.3. Щодо позовної вимоги КЕЧ про розірвання договору від 27.07.2017 № 5-2017, укладеного між КЕЧ та СФГ "ПИНЕ", то господарський суд першої інстанції зазначив, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Водночас з огляду на встановлені обставини неможливості використання відповідачем земельних ділянок за договором від 27.07.2017 № 5-2017 з незалежних від нього причин, внаслідок прямої заборони позивача, викладеної в повідомленні від 25.09.2020 № 2152, відповідач звільнений від внесення плати за весь час із моменту такої заборони, в тому числі за період з листопада 2022 року до серпня 2023 року. За наведених обставин, за висновком місцевого господарського суду, відсутнє будь-яке порушення з боку відповідача умов договору від 27.07.2017 № 5-2017 щодо оплати за зазначений період як необхідна підстава для розірвання цього договору відповідно до приписів частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

2.4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 у справі № 916/3663/23 та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги КЕЧ до СФГ "ПИНЕ" про стягнення з відповідача на користь позивача 976 950,00 грн та про розірвання договору від 27.07.2017 № 5-2017, укладеного між КЕЧ та СФГ "ПИНЕ".

Вирішено стягнути з СФГ "ПИНЕ" на користь КЕЧ заборгованість у розмірі 976 950,00 грн.

Крім того, вирішено розірвати договір від 27.07.2017 № 5-2017, укладений між КЕЧ та СФГ "ПИНЕ".

2.5. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, зазначив, що в матеріалах справи відсутнє рішення суду про визнання недійсним договору від 27.07.2017 №5-2017, тому цей договір є чинним та відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору про спільну діяльність.

2.6. За висновком апеляційного господарського суду, зміст повідомлення КЕЧ від 25.09.2020 № 2152, направленого на адресу СФГ "ПИНЕ", не містить жодної заборони для СФГ "ПИНЕ" проводити сільськогосподарські роботи, а фактично містить лише попередження про припинення всіх робіт у зв`язку з невиконанням СФГ "ПИНЕ" взятих на себе договірних зобов`язань, що призвело до утворення значної суми заборгованості та її щомісячного зростання.

2.7. Крім того, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, встановив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів обмеження відповідача в доступі до відведених йому земельних ділянок загальною площею 468 га чи безпосередньої неможливості використовувати передані відповідачу земельні ділянки для проведення сільськогосподарських робіт, знаходитися на земельних ділянках тощо.

2.8. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позивач довів факт використання відповідачем земельних ділянок за період з листопада 2022 року до серпня 2023 року за договором від 27.07.2017 № 5-2017. За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з СФГ "ПИНЕ" на користь КЕЧ заборгованості за договором від 27.07.2017 № 5-2017 у розмірі 976 950,00 грн.

2.9. При цьому, враховуючи встановлення факту систематичного невнесення СФГ "ПИНЕ" плати за договором від 27.07.2017 № 5-2017, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання зазначеного договору, укладеного між позивачем та відповідачем.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі № 916/3663/23, до Верховного Суду звернулося СФГ "ПИНЕ" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного господарського суду, а рішення Господарського Одеської області від 17.01.2024 у справі № 916/3663/23 залишити в силі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, СФГ "ПИНЕ" зазначає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. СФГ "ПИНЕ", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення норм процесуального права, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. За доводами скаржника, його касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки не цей час відсутня єдина практика з таких питань:

- чи є договори про вирощування сільськогосподарських культур, аналогічні з договором від 27.07.2017 № 5-2017, договорами про спільну діяльність з урахуванням того факту, що обов`язок щодо вирощування сільськогосподарської продукції фактично покладається лише на одну зі сторін договору;

- чи є договори про вирощування сільськогосподарських культур, аналогічні з договором від 27.07.2017 № 5-2017, договорами оренди землі відповідно до положень Закону України "Про оренду землі", і чи доцільно до таких договорів застосовувати в першу чергу положення земельного законодавства України;

- чи можна вважати договори про вирощування сільськогосподарських культур, аналогічні з договором від 27.07.2017 № 5-2017, укладеними, якщо сторони не провели державну реєстрацію права оренди.

3.4. Скаржник також зазначає, що ця справа № 916/3663/23 становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

3.5. Крім того, на думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України у правовідносинах із вирощування сільськогосподарських культур на землях оборони, які перебувають у господарському віданні квартирно-експлуатаційних частин Збройних Сил України, тобто у подібних правовідносинах із тими, які виникли за договором від 27.07.2017 № 5-2017. Скаржник також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо правової природи договору про вирощування сільськогосподарських культур.

3.6. За доводами скаржника, умови договору від 27.07.2017 № 5-2017 свідчать про те, що між його сторонами не виникло правовідносин, притаманних для спільної діяльності, оскільки умови наведеного договору не передбачають саме спільну діяльність сторін, яка мала би полягати у спільному вирощуванні позивачем та відповідачем сільськогосподарських культур шляхом об`єднання своїх зусиль та вкладів без створення юридичної особи. Скаржник зазначає, що вартість вкладу позивача визначається розміром нормативної грошової оцінки 468 га землі, тому вказані 9 % від вартості вкладу є фіксованою та передбачуваною сумою платежу, який відповідач здійснює на користь позивача щомісячно, незалежно від результатів спільної діяльності. Результат такої діяльності впливає на майновий стан лише відповідача, тоді як інтереси позивача є захищеними навіть у разі досягнення негативних результатів спільної діяльності, що, на думку скаржника, суперечить самій природі спільної діяльності. При цьому розподіл прибутків від спільної діяльності не відбувається після досягнення мети спільної діяльності і не залежить від наслідків (результату) такої спільної діяльності, і це, на думку скаржника, суперечить інституту спільної діяльності.

3.7. Крім того, скаржник зазначає, що, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони отримання плати за надану у користування земельну ділянку, а для іншої - використання земельної ділянки. За таких обставин скаржник вважає, що договір від 27.07.2017 № 5-2017 є саме договором оренди землі.

3.8. Таким чином, на думку скаржника, апеляційний господарський суд помилково не застосував до спірних правовідносин приписи частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України. Водночас, за доводами скаржника, місцевий господарський суд, встановивши, що договір від 27.07.2017 № 5-2017 має ознаки договору оренди землі, і відповідач не мав можливості користуватися земельними ділянками за цим договором з причин, які від нього не залежали, правильно застосував до спірних правовідносин приписи частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, навівши при цьому аргументи такого застосування. Однак апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові не навів висновків, відповідно до яких не погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та жодним чином не спростував висновків суду першої інстанції. За таких обставин скаржник вважає, що апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність у СФГ "ПИНЕ" заборгованості за договором від 27.07.2017 № 5-2017 та про наявність підстав для розірвання цього договору.

3.9. Скаржник також зазначає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, дійшов висновку про те, що договір від 27.07.2017 № 5-2017 є чинним, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору про спільну діяльність. Однак, на думку скаржника, апеляційний господарський суд не дослідив правову природу договору від 27.07.2017 № 5-2017, його зміст, відповідність волі сторін, чим, на думку скаржника, порушив приписи статей 3, 11, 204, 627- 629, 1130, 1131 Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", частини 1 статті 15, частини 1 статті 79, частини 1 статті 86, частин 1- 4 статті 236, пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України.

3.10. Крім того, за доводами скаржника, апеляційний господарський суд не зазначив, чому саме договір від 27.07.2017 № 5-2017 є договором про спільну діяльність, не навів доводів, за якими не погодився з висновками суду першої інстанції про те, що наведений договір має правову природу договору оренди землі, не навів доводів, за якими не взяв до уваги висновки щодо правової природи договору, викладені в рішенні Господарського суду Одеської області від 15.10.2020 та постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 у справі № 916/1036/20, та висновки, викладені в рішенні Господарського суду Одеської області від 15.06.2023 і постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 у справі № 916/3198/22, в яких вже була надана оцінка взаємовідносинам сторін; не навів мотивів відхилення доводів відповідача, викладених у відповіді на відзив, про те, що договір від 27.07.2017 № 5-2017 має правову природу саме договору оренди землі.

3.11. Скаржник вважає, що апеляційний господарський суд дійшов помилкових висновків про доведеність позивачем факту використання відповідачем земельних ділянок за договором від 27.07.2017 № 5-2017. Скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд не надав належної оцінки змісту повідомлення Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району від 25.09.2020 № 2152. При цьому скаржник вважає, що апеляційний господарський суд безпідставно не взяв до уваги надані СФГ "ПИНЕ" докази на підтвердження обставин невикористання ним земельних ділянок за договором від 27.07.2017 № 5-2017 протягом 2022-2023 років. Наведене, на думку скаржника, свідчить про порушення апеляційним господарським судом приписів процесуального законодавства.

3.12. Відповідач вважає, що позивач не повідомив його належним чином про намір 29.05.2023 провести огляд земельних ділянок. Відповідач зазначає, що позивач направив на його адресу рекомендоване поштове відправлення. Проте зміст цього рекомендованого поштового відправлення встановити неможливо, оскільки до позовної заяви позивач не долучив опису вкладення до поштового відправлення. Це, на думку відповідача, свідчить про недоведеність позивачем того факту, що на поштову адресу СФГ "ПИНЕ" направлялося саме запрошення від 23.05.2023 № 568. Крім того, за доводами скаржника, зазначене рекомендоване поштове відправлення було відправлено на адресу СФГ "ПИНЕ" 23.05.2023, а повернуто за зворотною адресою 30.05.2023, тобто з порушенням строків зберігання, зазначених у пункті 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270. Скаржник також зазначає, що не має жодного відношення поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1. Водночас, за доводами скаржника, адреса електронної пошти відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2. Крім того, скаржник вважає, що зміст експрес-накладної "Нової Пошти" від 24.05.2023 № 59000972527381 не дає можливість установити, що на адресу СФГ "ПИНЕ" було направлене саме запрошення від 23.05.2023 № 568, оскільки в графі "Тип відправлення" зазначено лише слово "документи" без конкретизації їх типу і змісту. За таких обставин, на думку скаржника, жоден із наведених доказів не підтверджує факт направлення на адресу СФГ "ПИНЕ" саме запрошення від 23.05.2023 № 568. Наведене, як вважає скаржник, свідчить про необґрунтованість висновків апеляційного господарського суду про ухилення відповідача від участі в огляді земельних ділянок.

3.13. Скаржник також зазначає, що апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові не надав належної оцінки акту звірки взаєморозрахунків між СФГ "ПИНЕ" та КЕЧ відповідно до договору від 27.07.2017 № 5-2017 станом на 31.08.2023, який наявний в матеріалах справи, внаслідок чого дійшов неправильного висновку щодо істотного порушення СФГ "ПИНЕ" умов договору від 27.07.2017 № 5-2017.

3.14. КЕЧ у відзиві на касаційну скаргу СФГ "ПИНЕ" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. КЕЧ вважає, що господарський суд першої інстанції надав неправильну оцінку повідомленню КЕЧ від 25.09.2020 № 2152. За доводами КЕЧ, таке повідомлення було направлено у зв`язку з невиконанням взятих на себе СФГ "ПИНЕ" зобов`язань і наявністю боргу, який щомісячно збільшувався. Таким чином, керуючись презумпцією правомірності договору відповідно статті 204 Цивільного кодексу України, загальними засадами правової передбачуваності та правової визначеності умов договору на засадах свободи договірних відносин, позивач уклав договір, який не визнавався недійсним заінтересованими особами. На думку КЕЧ, висновки господарського суду першої інстанції про заборону використання земельних ділянок відповідачем не можуть свідчити про обґрунтоване звільнення СФГ "ПИНЕ" від відповідальності за невиконання взятих на себе договірних зобов`язань, оскільки направлення такого повідомлення було обумовлено саме невиконанням відповідачем умов договору і наявністю боргу, який щомісячно збільшувався. Таким чином, СФГ "ПИНЕ", отримавши повідомлення від 25.09.2020 № 2152, не лише мало можливість усунути наявні перешкоди, а й повинно був виконати договірні зобов`язання і погасити борг, щоб продовжувати працювати на земельних ділянках.

3.15. Міністерство оборони України у відзиві на касаційну скаргу СФГ "ПИНЕ" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. На думку Міністерства оборони України, скаржник необґрунтовано в якості підстав касаційного оскарження посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України у правовідносинах з вирощування сільськогосподарських культур на землях оборони, які перебувають у господарському віданні квартирно-експлуатаційних частин Збройних Сил України, подібних до тих правовідносин, які виникли за договором від 27.07.2017 № 5-2017, оскільки приписи зазначеної статті взагалі не стосуються правовідносини щодо спільної діяльності з вирощування сільськогосподарських культур на землях оборони.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 27.07.2017 між (КЕЧ) (сторона-1) та СФГ "ПИНЕ" (сторона-2) укладено договір № 5-2017, за умовами якого сторони, що є суб`єктами господарювання, з метою досягнення єдиної для обох сторін господарської мети щодо отримання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил), для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності - для сторони-1, та одержання прибутку - для сторони-2, від здійснення ними господарської діяльності класу 01.11 за КВЕД-2010 з вирощування сільськогосподарських культур. Сторони договору зобов`язалися шляхом об`єднання своїх зусиль та вкладів без створення юридичної особи спільно діяти з вирощування зернових та решти, не віднесених до інших класів культур, їх збирання, зберігання та подальшої реалізації.

4.2. Пунктом 5.1 договору передбачено, що вкладом сторони-1 у спільну діяльність є право доступу та обробки земельних ділянок загальною площею 468,00 га (згідно з актом обміру земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору), а також ділова репутація та ділові зв`язки тощо. Вартість вкладу сторони-1 визначається на рівні нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка станом на 01.01.2017 становить 27 826,39 грн за 1 га.

4.3. У пункті 5.2 договору визначено, що вкладом сторони-2 у спільну діяльність є внесення грошових коштів, паливно-мастильних матеріалів, техніки, виконання робіт з обробки ґрунтів, сівби, посадки, внесення добрив та засобів захисту рослин, інших необхідних дій щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв`язки тощо.

4.4. Згідно з підпунктами 8.2.1, 8.2.2 пункту 8.2 договору прибуток, що отримується в результаті спільної діяльності протягом розрахункового періоду, підлягає розподілу таким чином: грошові кошти у розмірі не менше 9 % від вартості вкладу сторони-1 перераховуються стороні-1 та є коштами, отриманими нею від здійснення господарської діяльності; решта є прибутком сторони-2.

4.5. У пункті 8.4 договору передбачено, що в порядку дострокового розподілу очікуваного прибутку результатів спільної діяльності в поточному році визначена згідно з пунктом 8.2.1 частка сторони-1 перераховується їй стороною-2 у розмірі 1/12 частки щомісячно у строк до 25 числа кожного місяця. За умови належного виконання зазначеного порядку розподілу сторона-2 набуває право самостійного та на власний розсуд розпорядження рештою результатів діяльності.

4.6. Пунктом 8.5 договору передбачено, що отримані в порядку, визначеному пунктом 8.4 договору, кошти не підлягають поверненню стороні-2 у випадку негативних результатів спільної діяльності, а також у випадку припинення договору в порядку, передбаченому пунктом 11.2, у зв`язку з відмовою сторони-2 від участі у договорі та пунктом 11.3 договору.

4.7. Відповідно до пунктів 11.1, 11.2 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Договір укладено до 17.04.2024.

4.8. Згідно з пунктом 11.13 договору невиконання (неналежне виконання) стороною-2 умов договору щодо ведення спільних справ, зобов`язань із витрат та розподілу прибутку є поважною причиною в розумінні частини 2 статті 1142 Цивільного кодексу України для розірвання (та відповідно припинення) договору за вимогою сторони-1 з відшкодуванням стороні-1 реальних збитків, завданих розірванням договору.

4.9. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що договір підписано сторонами без жодних зауважень, підписи скріплено печатками сторін.

4.10. Відповідно до акта обміру земельної ділянки від 27.07.2017 комісією у складі головуючого: помічника начальника Білгород-Дністровської КЕЧ працівника Збройних Сил України ОСОБА_6., членів комісії: інженера з землекористування КЕЧ працівника Збройних Сил України ОСОБА_7. із залученням СФГ "ПИНЕ", з метою виконання умов пункту 1.1 договору, проведено обмір земельної ділянки для вирощування сільськогосподарської продукції на підставі Схеми земельної ділянки Тарутинського полігону, яка не входить до меж створюваного ландшафтного заказника місцевого значення "Тарутинський степ".

4.11. Згідно із вказаним актом, затвердженим керівником СФГ "ПИНЕ" Пинтяком Р. В. та т. в. о. начальника КЕЧ ОСОБА_5., сторонами за договором від 27.07.2017 № 5-2017 залучено до обробки поле № 1 - 46,6999 га (кадастровий номер 5124780700:01:002:0344), № 2 - 46,1949 га (кадастровий номер 5124780700:01:002:0345), № 3 - 200,0 га (кадастровий номер 5124780700:016:002:0343), № 4 - 55,1997 га (5124780700:016:002:0346) № 5 - 118 га, у зв`язку із чим позивач зробив свій внесок з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур, насіння олійних культур, їх збирання, зберігання та подальшої реалізації.

4.12. 25.09.2020 за вихідним № 2152 КЕЧ направила на адресу СФГ "ПИНЕ" повідомлення, в якому зазначила, що у зв`язку із тим, що з боку СФГ "ПИНЕ" перед КЕЧ наявна заборгованість за договором від 27.07.2017 № 5-2017, підтверджена матеріалами господарської справи № 916/1036/20, це повідомлення є попередженням про припинення всіх робіт, а саме проведення сільськогосподарських робіт, пов`язаних із підготовкою земельної ділянки до посівних робіт на 2020- 2021 сільськогосподарській рік на площі 468 га.

4.13. 12.01.2023 КЕЧ у складі комісії: начальник проектно-кошторисної групи працівник Збройних Сил України ОСОБА_1, інженер з землекористування, працівник Збройних Сил України ОСОБА_2 інженер КЕЧ ОСОБА_3., у присутності начальника юридичної служби Білгород-Дністровської КЕЧ району працівника Збройних Сил України ОСОБА_4, провели огляд та склали акти огляду земельних ділянок, які використовуються СФГ "ПИНЕ", за адресою: Одеська обл., Болградський р-н. (за межами населених пунктів), військове містечко № 11, а саме ділянок з кадастровими номерами: 5124780700:01:002:0344, 5124780700:01:002:0345, 5124780700:01:002:0343, 5124780700:01:002:0346, а також земельної ділянки № 5 (без зазначення кадастрового номера) .

4.14. За результатами огляду встановлено, що на земельних ділянках проведено осінні агротехнічні заходи з обробітку ґрунту з подальшим посівом зернової озимої сільськогосподарської культури (пшениця), про що свідчать сходи пшениці, висотою приблизно до 5 см, засіяні звичайним рядковим способом.

4.15. Крім того, 29.05.2023 комісія у складі начальника проектно-кошторисної групи працівника Збройних Сил України ОСОБА_1, інженера з землекористування працівника Збройних Сил України ОСОБА_2, інженера КЕЧ ОСОБА_3, у присутності начальника юридичної служби КЕЧ працівника Збройних Сил України ОСОБА_4, провели огляд земельної ділянки та склали акт огляду, відповідно до якого на момент огляду на земельній ділянці зростає сільськогосподарська культура (пшениця), засіяна механічним способом із заданою густотою, про що свідчить велика щільність та наявність міжряддя. Кількість стеблів у кущі від 8 до 15, висота 80-90 см, мають добре сформований колос. На полі наявні сліди техніки (протектори шин), що свідчить про проведення агротехнічних робіт із захисту рослин.

4.16. В актах зазначено, що для участі в роботі комісії було запрошено керівника СФГ "ПИНЕ", про що його попереджено листом від 23.05.2023 № 568, проте він не з`явився.

4.17. У матеріалах справи наявна копія листа від 23.05.2023 № 568 з доказами його направлення відповідачу та доказами повернення на адресу позивача з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

4.18. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 14.07.2023 та 01.09.2023 відповідач звертався до позивача з клопотаннями про відновлення з 01.08.2023 та 01.09.2023 доступу до земельних ділянок загальною площею 468 га згідно з договором від 27.07.2017 № 5-2017.

4.19. Листом від 18.08.2023 № 1003 КЕЧ повідомила відповідача про відсутність підстав для подальших договірних відносин між сторонами, що є підставою для розірвання договору та стягнення заборгованості з квітня 2021 року до серпня 2023 року за фактичне використання земельних ділянок за договором від 27.07.2017 № 5-2017 в сумі 2 904 800,00 грн внаслідок неналежного виконання договірних зобов`язань. Також позивач зауважував, що діяльність на землях оборони, залучених за договором від 27.07.2017 № 5-2017 з вирощування зернових та решти сільськогосподарських культур, їх збирання та подальша реалізація можлива виключно за умов сплати наявної заборгованості за фактичне використання земель у сумі 2 904 800,00 грн.

4.20. До зазначеного листа було додано примірник підписаної керівником позивача додаткової угоди про розірвання договору від 27.07.2017 № 5-2017.

4.21. Водночас правові відносини за спірним договором від 27.07.2017 № 5-2017, укладеним між позивачем та відповідачем, неодноразово були предметом розгляду в господарських судах.

4.22. Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.03.2019 у справі № 916/1533/18, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та постановою Верховного Суду від 20.08.2019, відмовлено у задоволенні позову КЕЧ до СФГ "ПИНЕ" про розірвання договору від 27.07.2017 № 5-2017 та стягнення пені в розмірі 57 907,69 грн.

4.23. Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.10.2020 у справі № 916/1036/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021, відмовлено у задоволенні позову КЕЧ до СФГ "ПИНЕ" про стягнення 486 963,50 грн.

4.24. Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.06.2023 у справі № 916/3198/22, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2023, відмовлено у задоволенні позову КЕЧ до СФГ "ПИНЕ" про розірвання договору від 27.07.2017 № 5-2017 та стягнення 1 927 850,00 грн збитків.

4.25. Як зазначала КЕЧ, відповідач здійснював господарську діяльність на земельних ділянках позивача, проте з порушенням взятих на себе зобов`язань за договором відповідач не перераховував позивачу частину прибутку, яка за період з листопада 2022 року до серпня 2023 року складає 976 950,00 грн, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 976 950,00 грн та розірвання договору від 27.07.2017 № 5-2017, укладеного між КЕЧ та СФГ "ПИНЕ".

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга повинна бути частково задоволена з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги КЕЧ до СФГ "ПИНЕ" про стягнення з відповідача на користь позивача 976 950,00 грн та розірвання договору від 27.07.2017 № 5-2017, укладеного між КЕЧ та СФГ "ПИНЕ".

5.4. Підставою позовних вимог, на думку КЕЧ, є істотне порушення СФГ "ПИНЕ" умов договору від 27.07.2017 № 5-2017, укладеного між КЕЧ та СФГ "ПИНЕ".

5.5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції установив, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/1036/20 за позовом КЕЧ до СФГ "ПИНЕ" про стягнення заборгованості за договором від 27.07.2017 № 5-2017. У зазначеній справі № 916/1036/20 суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що договір від 27.07.2017 № 5-2017, укладений між КЕЧ та СФГ "ПИНЕ", за своєю правовою природою є договором оренди землі, якому намагалися надати форму договору про спільну діяльність. З урахуванням частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції з огляду на правову природу договору від 27.07.2017 № 5-2017 як договору оренди землі зазначив, що істотним порушенням умов такого договору може вважатися тривале та/або систематичне невнесення орендної плати в установлені строки у період, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги (з листопада 2022 року до серпня 2023 року). Водночас, як установив місцевий господарський суд, протягом 2022- 2023 років проведення сільськогосподарських робіт на земельних ділянках КЕЧ було припинено СФГ "ПИНЕ" на підставі повідомлення позивача від 25.09.2020 № 2152 про припинення таких робіт, тобто з незалежних від відповідача причин. За таких обставин господарський суд першої інстанції з посиланням на частину 6 статті 762 Цивільного кодексу України зазначив, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 976 950,00 грн.

5.6. Щодо позовної вимоги КЕЧ про розірвання договору від 27.07.2017 № 5-2017, укладеного між КЕЧ та СФГ "ПИНЕ", то господарський суд першої інстанції зазначив, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Водночас з огляду на встановлені обставини неможливості використання відповідачем земельних ділянок за договором від 27.07.2017 № 5-2017 з незалежних від нього причин, внаслідок прямої заборони позивача, викладеної в повідомленні від 25.09.2020 № 2152, відповідач звільнений від внесення плати за весь час із моменту такої заборони, в тому числі за період з листопада 2022 року до серпня 2023 року. За наведених обставин, за висновком місцевого господарського суду, відсутнє будь-яке порушення з боку відповідача умов договору від 27.07.2017 № 5-2017 щодо оплати за зазначений період як необхідна підстава для розірвання цього договору відповідно до приписів частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

5.7. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, зазначив, що в матеріалах справи відсутнє рішення суду про визнання недійсним договору від 27.07.2017 № 5-2017, тому цей договір є чинним та відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору про спільну діяльність.

5.8. За висновком апеляційного господарського суду, зміст повідомлення КЕЧ від 25.09.2020 № 2152, направленого на адресу СФГ "ПИНЕ", не містить жодної заборони для СФГ "ПИНЕ" проводити сільськогосподарські роботи, а фактично містить лише попередження про припинення всіх робіт у зв`язку з невиконанням СФГ "ПИНЕ" взятих на себе договірних зобов`язань, що призвело до утворення значної суми заборгованості та її щомісячного зростання.

5.9. Крім того, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, встановив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів обмеження відповідача в доступі до відведених йому земельних ділянок загальною площею 468 га чи безпосередньої неможливості використовувати передані відповідачу земельні ділянки для проведення сільськогосподарських робіт, знаходитися на земельних ділянках тощо.

5.10. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позивач довів факт використання відповідачем земельних ділянок за період з листопада 2022 року до серпня 2023 року за договором від 27.07.2017 № 5-2017. За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з СФГ "ПИНЕ" на користь КЕЧ заборгованості за договором від 27.07.2017 № 5-2017 у розмірі 976 950,00 грн.

5.11. При цьому, враховуючи встановлення факту систематичного невнесення СФГ "ПИНЕ" плати за договором від 27.07.2017 № 5-2017, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання зазначеного договору, укладеного між позивачем та відповідачем.

5.12. СФГ "ПИНЕ" не погоджується з висновками апеляційного господарського суду, а тому звернулося з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі № 916/3663/23. СФГ "ПИНЕ", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення норм процесуального права, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.13. Пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є: неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

5.14. За доводами скаржника, його касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки не цей час відсутня єдина практика з таких питань:

- чи є договори про вирощування сільськогосподарських культур, аналогічні з договором від 27.07.2017 № 5-2017, договорами про спільну діяльність з урахуванням того факту, що обов`язок щодо вирощування сільськогосподарської продукції фактично покладається лише на одну зі сторін договору;

- чи є договори про вирощування сільськогосподарських культур, аналогічні з договором від 27.07.2017 № 5-2017, договорами оренди землі відповідно до положень Закону України "Про оренду землі", і чи доцільно до таких договорів застосовувати в першу чергу положення земельного законодавства України;

- чи можна вважати договори про вирощування сільськогосподарських культур, аналогічні з договором від 27.07.2017 № 5-2017, укладеними, якщо сторони не провели державну реєстрацію права оренди.

5.15. Скаржник також зазначає, що ця справа № 916/3663/23 становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

5.16. Крім того, на думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України у правовідносинах з вирощування сільськогосподарських культур на землях оборони, які перебувають у господарському віданні квартирно-експлуатаційних частин Збройних Сил України, тобто у подібних правовідносинах із тими, які виникли за договором від 27.07.2017 № 5-2017. Скаржник також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо правової природи договору про вирощування сільськогосподарських культур.

5.17. За доводами скаржника, умови договору від 27.07.2017 № 5-2017 свідчать про те, що між його сторонами не виникло правовідносин, притаманних для спільної діяльності, оскільки умови наведеного договору не передбачають саме спільну діяльність сторін, яка мала би полягати у спільному вирощуванні позивачем та відповідачем сільськогосподарських культур шляхом об`єднання своїх зусиль та вкладів без створення юридичної особи. Скаржник зазначає, що вартість вкладу позивача визначається розміром нормативної грошової оцінки 468 га землі, тому вказані 9 % від вартості вкладу є фіксованою та передбачуваною сумою платежу, який відповідач здійснює на користь позивача щомісячно, незалежно від результатів спільної діяльності. Результат такої діяльності впливає на майновий стан лише відповідача, тоді як інтереси позивача є захищеними навіть у разі досягнення негативних результатів спільної діяльності, що, на думку скаржника, суперечить самій природі спільної діяльності. При цьому розподіл прибутків від спільної діяльності не відбувається після досягнення мети спільної діяльності і не залежить від наслідків (результату) такої спільної діяльності, і це, на думку скаржника, суперечить інституту спільної діяльності.

5.18. Крім того, скаржник зазначає, що, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони отримання плати за надану у користування земельну ділянку, а для іншої - використання земельної ділянки. За таких обставин скаржник вважає, що договір від 27.07.2017 № 5-2017 є саме договором оренди землі.

5.19. Таким чином, на думку скаржника, апеляційний господарський суд помилково не застосував до спірних правовідносин приписи частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України. Водночас, за доводами скаржника, місцевий господарський суд, встановивши, що договір від 27.07.2017 № 5-2017 має ознаки договору оренди землі, і відповідач не мав можливості користуватися земельними ділянками за цим договором з причин, які від нього не залежали, правильно застосував до спірних правовідносин приписи частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, навівши при цьому аргументи такого застосування. Однак апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові не навів висновків, відповідно до яких не погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та жодним чином не спростував висновків суду першої інстанції. За таких обставин скаржник вважає, що апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність у СФГ "ПИНЕ" заборгованості за договором від 27.07.2017 № 5-2017 та про наявність підстав для розірвання цього договору.

5.20. Скаржник також зазначає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, дійшов висновку про те, що договір від 27.07.2017 № 5-2017 є чинним, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору про спільну діяльність. Однак, на думку скаржника, апеляційний господарський суд не дослідив правову природу договору від 27.07.2017 № 5-2017, його зміст, відповідність волі сторін, чим, на думку скаржника, порушив приписи статей 3, 11, 204, 627- 629, 1130, 1131 Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", частини 1 статті 15, частини 1 статті 79, частини 1 статті 86, частин 1- 4 статті 236, пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України.

5.21. Крім того, за доводами скаржника, апеляційний господарський суд не зазначив, чому саме договір від 27.07.2017 № 5-2017 є договором про спільну діяльність, не навів доводів, за якими не погодився з висновками суду першої інстанції про те, що наведений договір має правову природу договору оренди землі, не навів доводів, за якими не взяв до уваги висновки щодо правової природи договору, викладені в рішенні Господарського суду Одеської області від 15.10.2020 та постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 у справі № 916/1036/20, та висновки, викладені в рішенні Господарського суду Одеської області від 15.06.2023 і постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 у справі № 916/3198/22, в яких вже була надана оцінка взаємовідносинам сторін; не навів мотивів відхилення доводів відповідача, викладених у відповіді на відзив, про те, що договір від 27.07.2017 № 5-2017 має правову природу саме договору оренди землі.

5.22. Скаржник вважає, що апеляційний господарський суд дійшов помилкових висновків про доведеність позивачем факту використання відповідачем земельних ділянок за договором від 27.07.2017 № 5-2017. Скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд не надав належної оцінки змісту повідомлення Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району від 25.09.2020 № 2152. При цьому скаржник вважає, що апеляційний господарський суд безпідставно не взяв до уваги надані СФГ "ПИНЕ" докази на підтвердження обставин невикористання ним земельних ділянок за договором від 27.07.2017 № 5-2017 протягом 2022- 2023 років. Наведене, на думку скаржника, свідчить про порушення апеляційним господарським судом приписів процесуального законодавства.

5.23. Відповідач вважає, що позивач не повідомив його належним чином про намір 29.05.2023 провести огляд земельних ділянок. Відповідач зазначає, що позивач направив на його адресу рекомендоване поштове відправлення. Проте зміст цього рекомендованого поштового відправлення встановити неможливо, оскільки до позовної заяви позивач не долучив опису вкладення до поштового відправлення. Це, на думку відповідача, свідчить про недоведеність позивачем того факту, що на поштову адресу СФГ "ПИНЕ" направлялося саме запрошення від 23.05.2023 № 568. Крім того, за доводами скаржника, зазначене рекомендоване поштове відправлення було відправлено на адресу СФГ "ПИНЕ" 23.05.2023, а повернуто за зворотною адресою 30.05.2023, тобто з порушенням строків зберігання, зазначених у пункті 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270. Скаржник також зазначає, що не має жодного відношення поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1. Водночас, за доводами скаржника, адреса електронної пошти відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2. Крім того, скаржник вважає, що зміст експрес-накладної "Нової Пошти" від 24.05.2023 № 59000972527381 не дає можливість установити, що на адресу СФГ "ПИНЕ" було направлене саме запрошення від 23.05.2023 № 568, оскільки в графі "Тип відправлення" зазначено лише слово "документи" без конкретизації їх типу і змісту. За таких обставин, на думку скаржника, жоден із наведених доказів не підтверджує факт направлення на адресу СФГ "ПИНЕ" саме запрошення від 23.05.2023 № 568. Наведене, як вважає скаржник, свідчить про необґрунтованість висновків апеляційного господарського суду про ухилення відповідача від участі в огляді земельних ділянок.

5.24. Скаржник також зазначає, що апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові не надав належної оцінки акту звірки взаєморозрахунків між СФГ "ПИНЕ" та КЕЧ відповідно до договору від 27.07.2017 № 5-2017 станом на 31.08.2023, який наявний в матеріалах справи, внаслідок чого дійшов неправильного висновку щодо істотного порушення СФГ "ПИНЕ" умов договору від 27.07.2017 № 5-2017.

5.25. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає таке.

5.26. Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

5.27. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

5.28. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

5.29. Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

5.30. При цьому приписами статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

5.31. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

5.32. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

5.33. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

5.34. За змістом частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

5.35. Частиною 2 статті 615 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

5.36. При цьому відповідно до частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

5.37. Колегія суддів зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу по суті позовних вимог, по-різному оцінили докази, подані учасниками справи, та по-різному встановили фактичні обставини справи на підставі доказів, які подали позивач та відповідач. Наведене вплинуло і на різне застосування судами першої та другої інстанцій норм матеріального права до правовідносин, які виникли в цій справі № 916/3663/23.

5.38. Так, господарський суд першої інстанції, розглядаючи справу № 916/3663/23, з посиланням на встановлені обставини у справі № 916/1036/20 та, застосувавши частину 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу, дійшов висновку про те, що договір від 27.07.2017 № 5-2017, укладений між КЕЧ та СФГ "ПИНЕ", за своєю правовою природою є договором оренди землі, якому намагалися надати форму договору про спільну діяльність.

5.39. Місцевий господарський суд з огляду на правову природу договору від 27.07.2017 № 5-2017 як договору оренди землі, зазначив, що істотним порушенням умов договору оренди може вважатися тривале та/або систематичне невнесення орендної плати у встановлені строки у період, яким позивач обґрунтовує свої вимоги.

5.40. Водночас, як установив господарський суд першої інстанції, 25.09.2020 КЕЧ за вихідним № 2152 направила на адресу СФГ "ПИНЕ" повідомлення, в якому зазначила, що у зв`язку з наявною заборгованістю з боку СФГ "ПИНЕ" за договором від 27.07.2017 № 5-2017, яка підтверджена матеріалами господарської справи № 916/1036/20, це повідомлення є попередженням про припинення всіх робіт, а саме проведення сільськогосподарських робіт, пов`язаних з підготовкою земельної ділянки до посівних робіт на 2020- 2021 сільськогосподарській рік на площі 468 га.

5.41. Наведене, за висновком місцевого господарського суду, свідчить про те, що протягом 2022- 2023 років проведення сільськогосподарських робіт на земельних ділянках КЕЧ було припинено СФГ "ПИНЕ" на підставі зазначеного повідомлення позивача від 25.09.2020 № 2152 про припинення таких робіт, тобто з незалежних від відповідача причин.

5.42. За таких обставин господарський суд першої інстанції з посиланням на частину 6 статті 762 Цивільного кодексу України зазначив, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 976 950,00 грн. Оскільки немає будь-яких порушень умов договору від 27.07.2017 № 5-2017 щодо оплати за відповідний період з боку відповідача, то, за висновком суду, відсутні і підстави для розірвання цього договору відповідно до приписів частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

5.43. Крім того, господарський суд першої інстанції не прийняв акти огляду земельних ділянок від 12.01.2023 та від 29.05.2023 в якості належних доказів використання відповідачем земельних ділянок у спірний період, оскільки, за висновком суду, ці акти складено в односторонньому порядку представниками позивача, тобто зацікавленою особою, без участі представника відповідача та/або сторонніх незалежних спеціалістів із відповідною кваліфікацією (землевпорядника та агронома). Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що додані до зазначених актів огляду від 12.01.2023 та 29.05.2023 фототаблиці є неінформативними, оскільки не містять прив`язки до геолокації та/або межових знаків, які би дозволили ідентифікувати місцевість, не дають можливості встановити (не відображають) площі і конфігурації полів та їх частку (у пропорції), зайняту рослинами чи їх залишками. Таким чином, за висновком суду, акти огляду земельних ділянок від 12.01.2023 та 29.05.2023 не підтверджують факт використання відповідачем земельних ділянок у відповідний період та вирощування відповідачем сільськогосподарської культури (озимої пшениці) на земельних ділянках з конкретною площею та кадастровими номерами.

5.44. З урахуванням викладеного господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надані відповідачем докази на підтвердження обставин невикористання ним земельних ділянок за договором від 27.07.2017 № 5-2017 протягом 2022- 2023 років, а саме: звіти про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2022 та 2023 років № 4-сг (річна), звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур станом на 01.08.2022 № 37-сг, звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур станом на 01.08.2023 № 37-сг, довідки Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 04.07.2022 № 176 та від 19.09.2023 № 234, податкові декларації відповідача з плати за землю за 2022 рік від 17.02.2022 та за 2023 рік від 20.02.2023, у своїй сукупності є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем на їх спростування, а саме: акт огляду земельних ділянок від 12.01.2023 та акт огляду земельних ділянок від 29.05.2023.

5.45. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, зазначив, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, і ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

5.46. Апеляційний господарський суд установив що в матеріалах справи відсутнє рішення суду про визнання недійсним договору від 27.07.2017 № 5-2017, а тому, за висновком суду, цей договір є чинним та відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору про спільну діяльність.

5.47. Із посиланням на приписи статті 1130 Цивільного кодексу України апеляційний господарський суд зазначив, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

5.48. Апеляційний господарський суд, оцінивши зміст повідомлення КЕЧ від 25.09.2020 № 2152, направленого на адресу СФГ "ПИНЕ", констатував, що це повідомлення не містить жодної заборони для СФГ "ПИНЕ" проводити сільськогосподарські роботи, а фактично містить лише попередження про припинення всіх робіт у зв`язку з невиконанням СФГ "ПИНЕ" взятих на себе договірних зобов`язань, що призвело до утворення значної суми заборгованості та її щомісячного зростання.

5.49. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що матеріали актів огляду земельних ділянок від 12.01.2023 та від 29.05.2023 містять роздруківки кадастрових планів усіх без винятку земельних ділянок за договором № 5-2017 від 27.07.2017 з виокремленням кожної із них відповідно до акта обміру земельної ділянки від 27.07.2017, фіксацією геолокації проведення фотозйомки кожного об`єкта. Крім того, в цих актах вказано, що для участі в роботі комісії було запрошено керівника СФГ "ПИНЕ", про що він був заздалегідь попереджений листом від 23.05.2023 №568, однак так і не з`явився.

5.50. При цьому апеляційний господарський суд, оцінивши надані відвідачем докази, а саме: звіти про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2022 та 2023 років № 4-сг (річна), звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур станом на 01.08.2022 № 37-сг, звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур станом на 01.08.2023 № 37-сг, довідки Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 04.07.2022 № 176 та від 19.09.2023 № 234, податкові декларації відповідача з плати за землю за 2022 рік від 17.02.2022 та за 2023 рік від 20.02.2023, дійшов висновку про те, що наведені докази не підтверджують невикористання відповідачем земельних ділянок у спірний період.

5.51. За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з СФГ "ПИНЕ" на користь КЕЧ заборгованості за договором від 27.07.2017 № 5-2017 у розмірі 976 950,00 грн.

5.52. При цьому, враховуючи встановлення факту систематичного невнесення СФГ "ПИНЕ" плати за договором від 27.07.2017 № 5-2017, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання зазначеного договору, укладеного між позивачем та відповідачем.

5.53. Однак Верховний Суд зазначає, що, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, та дійшовши висновку про те, що умови договору від 27.07.2017 № 5-2017 мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору про спільну діяльність, жодним чином не спростував висновки місцевого господарського суду про те, що договір від 27.07.2017 № 5-2017, укладений між КЕЧ та СФГ "ПИНЕ", за своєю правовою природою є договором оренди землі, якому намагалися надати форму договору про спільну діяльність.

5.54. Верховний Суд зазначає, що, розглядаючи спір, господарський суд, перш за все, має встановити правову природу договору, надати правову оцінку його предмету, умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, з`ясувати фактичний характер спірних правовідносин, які склалися між сторонами, з`ясувати дійсні наміри сторін спору при укладенні договору щодо визначення умов виконання зобов`язань обома сторонами цього договору, застосувати відповідні норми права. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.05.2024 у справі № 923/77/22, від 09.04.2024 у справі № 905/342/23.

5.55. Проте зміст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду свідчить про те, що апеляційний господарський суд не встановив правову природу договору від 27.07.2017 № 5-2017 та не з`ясував фактичний характер спірних правовідносин, які склалися між сторонами.

5.56. Крім того, обґрунтованими є доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, залишив поза увагою доводи відповідача стосовно неповідомлення його належним чином про намір 29.05.2023 провести огляд земельних ділянок. Колегія суддів також визнає обґрунтованими доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд не надав оцінки акту звірки взаєморозрахунків між СФГ "ПИНЕ" та КЕЧ відповідно до договору від 27.07.2017 № 5-2017 станом на 31.08.2023 та не надав оцінки доказам, наданим відповідачем на підтвердження невикористання земельних ділянок.

5.57. Водночас колегія суддів враховує, що, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 921/252/23, від 26.09.2023 у справі № 910/10699/21, від 05.09.2023 у справі № 910/8641/21, від 10.10.2023 у справі № 917/868/21.

5.58. При цьому формування висновку щодо застосування норм права, про які зазначає скаржник у касаційній скарзі, є передчасним, оскільки апеляційний господарський суд під час нового розгляду повинен дослідити надані сторонами докази, надати правову оцінку предмету договору від 27.07.2017 № 5-2017, його умовам, правам та обов`язкам КЕЧ і СФГ "ПИНЕ" для визначення спрямованості їх волі та правових наслідків укладеного договору. Зазначені обставини свідчать про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.

5.59. Таким чином, наведені СФГ "ПИНЕ" підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України частково підтвердилися.

5.60. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.61. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.62. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.63. Отже, при новому розгляді цієї справи, для правильного вирішення спору апеляційному господарському суду необхідно розглянути врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, в тому числі зазначені у цій постанові, об`єктивно оцінити відповідні докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

5.64. З урахуванням наведеного касаційну скаргу СФГ "ПИНЕ" належить задовольнити частково, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - скасувати, а справу - передати на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України установлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.3. Згідно з частиною 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

6.4. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову апеляційного господарського суду у цій справі слід скасувати, справу № 916/3663/23 передати на новий апеляційний розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду для ухвалення обґрунтованого і законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові.

Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "ПИНЕ" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі № 916/3663/23 скасувати, справу № 916/3663/23 передати на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак