Ухвала

від 25.01.2024 по справі 904/1160/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/1160/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуюча), Ємця А. А., Колос І. Б.

розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - Відділення, скаржник)

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2023

додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023

у справі № 904/1160/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСА ГРУП»

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товарна Біржа «Катеринославська»

про визнання недійсним результату електронного аукціону № UA-PS-2022-11-18-000001-3 з продажу об`єкту малої приватизації та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Відділення 14.01.2024, через «Електронний суд», звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2023, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 904/1160/23 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСА ГРУП» (далі - ТОВ «ДСА ГРУП») в повному обсязі. Крім того, у прохальній частині касаційної скарги просить поновити строк на касаційне оскарження.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 15.01.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 904/1160/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуюча, Колос І. Б., Студенець В. І.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.01.2024 №32.2-01/178 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з відпусткою судді Студенця В. І.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2024 для розгляду справи № 904/1160/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. (головуюча), Ємця А. А., Колос І. Б.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), Верховний Суд встановив таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Відділення у касаційній скарзі зазначає, що оскаржувані рішення прийнято з порушенням приписів статті 86 ГПК України стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та підлягає скасуванню. Також зазначає, що висновок Верховного Суду щодо наявності або відсутності обов`язку Відділення відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств і організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 № 158, проводити інвентаризацію земельних ділянок, на яких знаходяться об`єкти нерухомості, що приватизуються, та які не входять до складу таких об`єктів приватизації, у подібних правовідносинах відсутній.

При цьому, скаржник не зазначає підстави (підставу) касаційного оскарження судових рішень, визначену (визначені) у конкретному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України.

Отже, скаржник не визначив конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) відповідним пунктом частини другої статті 287 ГПК України.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду, закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті.

Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).

Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та визначити відповідну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену конкретним пунктом частини другої статті 287 цього Кодексу, з наведенням обґрунтування.

Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Також згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з частиною першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру було встановлено: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

На час подання позову статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684, 00 грн.

В прохальній частині касаційної скарги скаржник виклав свої вимоги до Суду в такій редакції: « 2. Скасувати рішення від 18.07.2023 Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/1160/23 та додаткове рішення від 27.07.2023 Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/1160/23.

3. Скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 по справі №904/1160/23.

4. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСА ГРУП» в повному обсязі».

Оскаржуваним рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023, у справі №904/1160/23, зокрема, позов задоволено. Визнано недійсним результат електронного аукціону № UA-PS-2022-11-18-000001-3 з продажу об`єкту малої приватизації: База відпочинку «Оріль», за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт Обухівка, вул. Орельська, 9а, що відбувся 08.12.2022 і оформлений наказом Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 19.12.2022 № 12/01-87-РП «Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону №PS-2022-1 1-18-000001-3 з продажу об`єкта малої приватизації». Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «ДСА ГРУП» 139 203, 40 грн - гарантійного внеску. Стягнуто з Відділення на користь ТОВ «ДСА ГРУП» 5 368, 00 грн - судового збору, 25 000, 00 грн - витрат на оплату послуг спеціаліста - сертифікованого інженера-геодезиста.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що сплата судового збору залежить від вимог скаржника та у разі оскарження Відділенням судових рішень повністю, скаржником фактично буде оскаржуватися позов про: визнання недійсним результату електронного аукціону № UA-PS-2022-11-18-000001-3 з продажу об`єкту малої приватизації (немайновий характер); стягнення 139 203, 40 грн гарантійного внеску (майновий характер), а тому при поданні касаційної скарги шляхом її подання через «Електронний суд», у даному випадку мав сплати судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 у сумі 8 588, 80 грн [5 368, 00 грн (2 684 грн - вимога немайнового характеру за первісним позовом х 200%) + 5 368, 00 грн (2 684, 00 грн - за вимогу майнового характеру х 200 %, оскільки 139 203, 40 грн х 1,5% - вимога майнового характеру менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб)] х 0,8.

Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Відповідний доказ й не зазначено скаржником у додатках до касаційної скарги.

При цьому у додатках до касаційної скарги зазначено про клопотання про відстрочення сплати судового збору (для суду), про те при огляді касаційної скарги, яка надійшла через систему «Електронний суд, не виявилось вказаного у додатку касаційної скарги клопотання про відстрочення сплати судового збору, про що працівниками Суду складено акт від 15.01.2024 № 32.1-13/55.

Виходячи з вищевикладеного, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 8 588, 80 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами щодо сплати судового збору за подачу касаційної скарги до Верховного Суду на час вчинення такої дії.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги на момент її подання до Суду, скаржником не надано доказів надіслання копії касаційної скарги з додатками іншому учаснику цієї справи - третій особі.

Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на приписи пункту 7 частини другої статті 42 ГПК України, де встановлено, що учасники справи зобов`язані виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Зокрема, це стосується й вимог статті 291 ГПК України щодо процесуальних обов`язків скаржника.

Процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Не надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам судового процесу позбавляє цих учасників обізнаності про зміст та підстави касаційного оскарження судового рішення у справі, що, в свою чергу, позбавляє можливості подати в суд касаційної інстанції заперечення проти відкриття касаційного провадження та відзив на касаційну скаргу (стаття 294, 295 ГПК України).

Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги статті 291 ГПК України.

Наслідком не усунення цих недоліків є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Окрім цього, статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Так, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 25.10.2023 (повний текст постанови виготовлено та підписано - 30.10.2023), а тому строк на її оскарження, з урахуванням вихідних днів, закінчився 20.11.2023 (понеділок).

Касаційну скаргу скаржником подано до Верховного Суду 14.01.2024, через «Електронний суд», тобто з пропуском строку на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду від 25.10.2022.

Звертаючись з клопотанням про поновлення строку на подання касаційної скарги, скаржник посилається на те, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 904/1160/23 на адресу Відділення (як електронну, так і поштову) не надходила, у зв`язку з чим повний текст вказаної постанови був отриманий нарочно в приміщенні суду представником Відділення 28.12.2023 згідно з штампом вхідної кореспонденції у відповідь на заяву Відділення про видачу оригіналу останньої. У зв`язку із викладеним просити Суд поновити строк на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у цій справі.

Колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.

Верховний Суд звертає увагу, що як вбачається з тексту оскаржуваної постанови, розміщеного в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в судовому засіданні 25.10.2023 був присутній представник скаржника - Корольова А. В.

Отже, скаржник безумовно був обізнаний, як про ухвалення постанови в даному судовому засіданні, так і про результат розгляду його апеляційної скарги судом.

Щодо тверджень скаржника про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду від 25.10.2023 на його адресу (як електронну, так і поштову) не надходила, у зв`язку з чим повний текст вказаної постанови був отриманий нарочно в приміщенні суду представником Відділення 28.12.2023 згідно з штампом вхідної кореспонденції у відповідь на заяву Відділення про видачу оригіналу останньої, при цьому скаржник не додає до касаційної скарги доказів отримання 28.12.2023 в суді апеляційної інстанції оскаржуваної постанови, Суд зазначає наступне.

Саме по собі посилання скаржника на отримання 28.12.2023 оскаржуваної постанови суду від 25.10.2023 згідно з штампом вхідної кореспонденції Відділення без надання належного доказу про отримання цієї постанови в суді апеляційної інстанції, в силу приписів статей 76, 77 ГПК України, не є належним і допустимим доказом поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки вищезазначений штамп вхідної кореспонденції є внутрішнім документом скаржника, який не свідчить про дату отримання Відділенням оскаржуваної постанови саме 28.12.2023.

Водночас на підтвердження істинності твердження про неотримання копії оскаржуваного рішення не надано належних і допустимих доказів, щоб свідчило про наявність поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, а саме доказів отримання / неотримання повного тексту оскаржуваної постанови та направлення / не направлення її судом апеляційної інстанції.

Щодо тверджень скаржника про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду від 25.10.2023 на його адресу (як електронну, так і поштову) не надходила.

Верховний Суд має зазначити, що з 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX (далі - Закон №3200). Зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону, з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Одночасно з введенням в дію Закону №3200 внесені зміни до ГПК України.

Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з приписами статті 6 ГПК України (у редакції Закону №3200):

- у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система;

- Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції;

- суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);

- електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу;.

- особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 242 ГПК України (у редакції Закону №3200) у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення; за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.

Пунктом 5 частини шостої статті 242 ГПК України (у редакції Закону №3200) встановлено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України (у редакції Закону №3200) якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Верховний Суд зазначає, що:

- відповідно до відповіді № 442615 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, юридична особа: ЄДРПО 42767945, назва: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дата реєстрації: 27.10.2021 - 12:52;

- відповідно до довідки про доставку документа в кабінет Електронного суду від 23.01.2024 за інформацією, отриманою з автоматизованої системи документообігу суду КП «ДСС», документ в електронному вигляді: постанова від 25.10.2023 у справі № 904/1160/23 надіслано в Електронний кабінет одержувача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях і доставлено 30.10.2023 - 16:25. Дата отримання судом: 10.11.2023 - 14:45.

Отже, Відділення отримало постанову апеляційного суду від 25.10.2023 з цієї справи 30.10.2023.

Проте, скаржником, враховуючи, що він отримав оскаржувану постанову 30.10.2023, не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження наявності особливих і непереборних обставин, що перешкоджали йому звернутися до суду із касаційною скаргою раніше в період з 30.10.2023 по 20.11.2023 (понеділок) включно (з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови апеляційного суду зі справи, відповідно до частини першої статті 288 ГПК України), оскільки знав, що строк на її оскарження, з урахуванням вихідних днів, закінчувався 20.11.2023 так і з 21.11.2023 по 14.01.2024.

Звернення з касаційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Лише факт подання стороною заяви про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк, оскільки заява про поновлення строку для подання касаційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК України повинна містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В контексті викладеного суд зазначає, що згідно з положеннями статей 42, 43 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Згідно з частиною першою статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Крім того, інформація про стан судових справ є відкритою, і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення, як за допомогою контакт-центру суду, так і за допомогою ЄДРСР.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності / неповажності причин пропуску строку.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, суд має вказати підстави поновлення строку, і такі підстави мають бути об`єктивними і не можуть залежати від суб`єктивних чинників, якими керувався скаржник, та які призвели до пропуску строку на касаційне оскарження в даному випадку.

Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У справі «Устименко проти України» (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Приписами частини третьої статті 288 ГПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що скаржником до клопотання не додано належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність поважних причин, що перешкоджали скаржнику звернутися до суду касаційної інстанції на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 904/1160/23 із дотриманням процесуальних строків на касаційне оскарження судового рішення так і після його пропуску.

З огляду на викладене колегія суддів визнає неповажними підстави, наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 904/1160/23.

Згідно з частиною третьою статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для можливості надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 904/1160/23 з наведенням інших підстав для поновлення строку та/або доданням відповідних доказів.

Якщо заяву (клопотання) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене касаційна скарга Відділення підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків шляхом надання:

- клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 904/1160/23 з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів;

- касаційної скарги в новій редакції та визначити відповідну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену конкретним пунктом частини другої статті 287 цього Кодексу, з наведенням обґрунтування;

- документа на підтвердження оплати судового збору в розмірі 8 588, 80 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для його зарахування до Державного бюджету України за розгляд справ Верховним Судом за актуальними реквізитами щодо його сплати до Верховного Суду;

- доказів на підтвердження обставин направлення іншому учаснику справи копій касаційної скарги і доданих до неї документів, які у нього відсутні.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що з огляду на повноту та межі неусунення недоліків касаційної скарги протягом установленого строку може мати наслідки або повернення скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, або відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.

Керуючись статтями 119, 123, 174, 234, 235, 288, 290, 291, 292, 293 ГПК України, статтею 4, 8 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2023, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 904/1160/23 - залишити без руху.

2. Надати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде або повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України у залежності від повноти усунення недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя А. Ємець

Суддя І. Колос