Ухвала

від 26.01.2024 по справі 308/1430/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/1430/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2024 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат - Шкорка Ігор Михайлович до Держави УКРАЇНА в особі Львівської обласної прокуратури, Держави УКРАЇНА в особі Галицького районного суду м.Львова, Держави УКРАЇНА в особі Державної Казначейської служби України про стягнення моральної шкоди за незаконний обшук у житлі органами досудового слідства,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат - Шкорка Ігор Михайлович звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною до відповідачів Держави УКРАЇНА в особі Львівської обласної прокуратури, Держави УКРАЇНА в особі Галицького районного суду м.Львова, Держави УКРАЇНА в особі Державної Казначейської служби України про стягнення моральної шкоди за незаконний обшук у житлі органами досудового слідства.

Дослідивши матеріали позовної заяви, вважаю, що така підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.175, 177 ЦПК України.

Згідно положеньч.3ст.175ЦПК України,позовна заявамає містити: найменуваннясуду першоїінстанції,до якогоподається заява; повненайменування (дляюридичних осіб)або ім`я(прізвище,ім`я тапо батькові-для фізичнихосіб)сторін таінших учасниківсправи,їх місцезнаходження(дляюридичних осіб)або місцепроживання чиперебування (дляфізичних осіб),поштовий індекс,ідентифікаційний кодюридичної особив Єдиномудержавному реєстріпідприємств іорганізацій України(дляюридичних осіб,зареєстрованих зазаконодавством України),а такожреєстраційний номероблікової карткиплатника податків(дляфізичних осіб)за йогонаявності абономер ісерію паспортадля фізичнихосіб -громадян України(якщотакі відомостіпозивачу відомі),відомі номеризасобів зв`язку,офіційної електронноїадреси таадреси електронноїпошти; зазначенняціни позову,якщо позовпідлягає грошовійоцінці;обґрунтований розрахуноксум,що стягуютьсячи оспорюються; зміст позовнихвимог:спосіб (способи)захисту правабо інтересів,передбачений закономчи договором,або іншийспосіб (способи)захисту правта інтересів,який несуперечить законуі якийпозивач проситьсуд визначитиу рішенні;якщо позовподано докількох відповідачів-зміст позовнихвимог щодокожного зних; викладобставин,якими позивачобґрунтовує своївимоги;зазначення доказів,що підтверджуютьвказані обставини; відомостіпро вжиттязаходів досудовоговрегулювання спору,якщо такіпроводилися,в томучислі,якщо закономвизначений обов`язковийдосудовий порядокурегулювання спору; відомостіпро вжиттязаходів забезпеченнядоказів абопозову доподання позовноїзаяви,якщо такіздійснювалися; перелікдокументів таінших доказів,що додаютьсядо заяви;зазначення доказів,які неможуть бутиподані разоміз позовноюзаявою (занаявності);зазначення щодонаявності упозивача абоіншої особиоригіналів письмовихабо електроннихдоказів,копії якихдодано дозаяви; попередній(орієнтовний)розрахунок сумисудових витрат,які позивачпоніс іякі очікуєпонести узв`язку ізрозглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред`явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред`явлення.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України, оскільки позивач не зазначив обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких він звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.

Так, матеріально-правова вимога позивача до відповідача повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов`язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу та ґрунтується на законі.

Так,статтею 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно положеньстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно позовної заяви, позивач просить суд : стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 шляхом безспірного списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн. за незаконний обшук житла.

Мотивуючи позов, позивач вказує на те, що ОСОБА_1 (надалі Позивач) 23 січня 2021 року став жертвою безпідставного та незаконного обшуку його житла правоохоронними органами за адресою АДРЕСА_1 (порушення ст. 8 Конвенції Конвенції).

Одночасно вказуючи, що 23 січня 2023 року працівниками Управління СБУ в Закарпатській області близько 18.27 години Позивача неподалік від його автомобіля було затримано із застосуванням надмірної сили на парковці багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 .

Після 20.00 год. того ж дня Позивача було доставлено до Управління СБУ в Закарпатській області. Після цього, прокурор був проведений обшук житла Позивача, при цьому самого Позивача до даного обшуку не було залучено, хоча такий знаходився з моменту фактичного затримання під повним контролем правоохоронних органів. Обшук житла Позивача проводився на підставі ухвали слідчого суді.

Разом із тим, зі змісту позовної заяви, вбачається, що в порушення п. 5, ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Жодних доказів на підтвердження вказаних фактів позивачем, до матеріалів позову не додано. До суду надіслано електронним зв`язком виключно позовну заяву.

Позивач зазначає, що також не вчиняв злочину передбаченого ч.2 ст.189 КК України. Станом на сьогодні кримінальна справа триває, вина Позивача не доведена, Позивач своєї вини у висунутому йому звинувачені за ч.2 ст. 189 КК України не визнає.

Також, позовна заява не містить обґрунтування саме вказаного розміру відшкодування моральної шкоди у розмірі 500000 грн..

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та в статтях 1167, 1176 ЦК України.

Відповідно до вимог статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у принижені честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Так, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Згідно ч.6 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст.1167 ЦК України.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Механізм і порядок відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за рахунок коштів Державного бюджету України визначено Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовується (повертається) моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (частина перша ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Частинами 5 та 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Статтею 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

У ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з ч. 1 ст. 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Разом з тим, законодавством передбачено стягнення моральної шкоди у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, проте, до матеріалів позовної заяви не додано будь-яких доказів встановлення одного із вище перелічених фактів.

Отже, позовна заява ОСОБА_1 підлягає уточненню в частині обґрунтування підстав позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Конкретний розмір моральної шкоди, завданої незаконними діями прокуратури та суду у кожному окремому випадку, встановлюється індивідуально з урахуванням обставин справи та на підставі здійсненої судами правової оцінки доказів, наданих учасниками справи на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Заявляючи вимогу про стягнення із Держави Україна, на його користь моральної шкоди, у розмірі 500 000, 00 грн. позивач вказує на те, що став жертвою порушення проти нього ст.8 Конвенції, а тому має право на відшкодування моральної шкоди. Та, що з 23 січня 2021 р. і по цей час, Позивач відчував та відчуває несправедливість з боку правоохоронних органів держави за протиправні дії вчиненні проти нього…Позивача після цих незаконних дій весь час мучає безсоння, він погано спить, весь час знаходиться в напруженому стані, може серед ночі прокинутися і до ранку вже не заснути. За все, що з ним трапилося у нього жодна особа не попросила вибачення.

При цьому згідно позовної вимоги просить стягнути моральну шкоду за незаконний обшук житла, а обґрунтовує моральну шкоду неналежним та не людським поводженням під час затримання, посилаючись на аналіз справ ЕСПЛ винесених проти України за порушення ст. 8 Конвенції.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України № 266/94-ВР (стаття 1 зазначеного Закону).

Право на відшкодування шкоди виникає лише в разі повної реабілітації особи, про що зазначається в пункті 3 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41.

Такі правові позиції є усталеними, про що зазначено, зокрема, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 522/2493/18 (провадження № 14-195цс21).

До реабілітуючих підстав належать: відсутність події кримінального правопорушення; відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпання можливості їх отримати.

Разом з тим, позивач вказує на те, що станом на день звернення до суду із вказаним позовом, кримінальна справа триває, однак до матеріалів позову жодних даних не долучає стосовно наведених тверджень.

Позивачем не вказано і не обґрунтовано у позові у зв`язку з чим він просить стягнути на його користь моральну шкоду: у зв`язку з тим, що йому завдано шкоди внаслідок кримінального правопорушення чи у зв`язку з незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури чи суду. З позову лише вбачається те, що позивач вважає обшук незаконним, однак не вказує чиї саме рішення чи дії є незаконними та в чому вони полягають. При цьому вказуючи що такий проведено 23 січня 2021 року, а через два роки його незаконно затримали працівники Управління СБУ в Закарпатській області.

Обставини, якими позивач обґрунтовує заявлену ним позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, має бути конкретизовано з посиланням на докази, яким підтверджуються зазначені обставини, а також з посиланням і обґрунтування того, в чому саме полягає незаконність дій, рішень, бездіяльності і яких саме відповідачів.

Крім того, відповідачами по справі позивачем заявлено: Державу УКРАЇНА в особі Львівської обласної прокуратури, Державу УКРАЇНА в особі Галицького районного суду м.Львова, Державу УКРАЇНА в особі Державної Казначейської служби України про стягнення моральної шкоди за незаконний обшук у житлі органами досудового слідства.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного суду, що міститься у постанові від 21.11.2018 року по справі № 757/43355/16-ц, закони України не передбачають можливість розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такою позовною вимогою буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом. Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ. Відповідно до пункту 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

Щодо цивільної відповідальності, Консультативна рада європейських суддів вважає, що, беручи до уваги принцип незалежності суду: i) засобом захисту від судових помилок (стосовно питань юрисдикції, суті справи або процедури розгляду) повинна бути належна система апеляційного оскарження рішень (як з дозволу суду, так і без дозволу); ii) будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя (у тому числі, наприклад, порушення строків розгляду справи) може вимагатися тільки від держави; iii) недоцільним є притягнення судді до будь-якої особистої відповідальності за здійснення ним уповноважених професійних обов`язків, навіть шляхом відшкодування збитків державі, крім випадків навмисного порушення (пункт 76 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів). Крім того, якщо держава повинна була виплатити компенсацію стороні через помилку у відправленні правосуддя, саме у держави, а не у сторони справи має бути право притягнути суддю до цивільної відповідальності шляхом подання судового позову (пункт 37 Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що такий підхід однаково застосовний як особисто до суддів, так і до судів, в яких вони здійснюють правосуддя. Отже, вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). За наявності для цього підстав і у визначеному законом порядку суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за відповідну неналежну поведінку.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Аналогічну позицію висловлено у пункті 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється насамперед за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до ЄСПЛ.

У постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц Велика Палата Верховного Суду прямо зазначила: « 37.Отже, вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. 38. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. 39. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).».

Враховуючи викладене, позивачу для правильного вирішення справи необхідно надати позовну заяву в новій редакції, в якій зазначити:зазначити ціну позову; визначитись з колом відповідачів у справі; змістом позовних вимог до кожного відповідача; конкретизувати обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги; чітко зазначити предмет позову; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються; обґрунтувати зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини відповідно до викладених вище міркувань та відповідно положень ч.6 ст.175 ЦПК України додатково зазначити: чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних страждань; якими конкретними неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачів її заподіяно позивачу; з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 500 000 грн., та якими доказами це підтверджується; в чому виражалось порушення його нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя; в чому виразилось погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру; чи оскаржував позивач неправомірні на його думку дії працівників органу досудового розслідування до безпосереднього керівництва чи прокуратури, якщо так, то яке прийнято рішення; яка подальша доля кримінального провадження або відсутності такого кримінального провадження, в рамках якого проводився обшук; яким судовим рішенням встановлено факт незаконного обшуку в ході такого кримінального провадження.

Наведене свідчить, що право на звернення до суду із вказаною категорією справ, мають особи, які незаконно перебували під слідством чи судом. Разом із тим, жодних відомостей про те, що відносно позивача було порушено кримінальну справу, йому було вручено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, він перебував під слідством, проти нього висунуто обвинувачення та відповідно справа перебувала чи перебуває у провадженні суду, позовна заява не містить. Жодних доказів до позовної заяви не додано.

Крім того, при вирішенні питання про прийняття останнього до розгляду та відкриття провадження по справі встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.177 ЦПК України.

Так, відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Отже, в силу наведених вище положень ст.177 ЦПК України, позивач звільнений від обов`язку подання копій документів, які додаються до позовної заяви, але має надати копію позовної заяви для направлення позовної заяви відповідачу, а в разі подачі позову в електронній формі додати докази надсилання копії позовної заяви іншим учасникам справи, з метою забезпечення права відповідача на підготовку відзиву на позовну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява була подана в електронній формі, проте додатки до неї не містять доказів надсилання копії позовної заяви відповідачам.

За таких обставин, приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, усунення вказаних вище недоліків, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з врахуванням вимог ст.175 ЦПК України, з подачею її в новій редакції.

Статтею 185 ЦПК України визначено,що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст. ст.185, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат - Шкорка Ігор Михайлович до Держави УКРАЇНА в особі Львівської обласної прокуратури, Держави УКРАЇНА в особі Галицького районного суду м. Львова, Держави УКРАЇНА в особі Державної Казначейської служби України про стягнення моральної шкоди за незаконний обшук у житлі органами досудового слідства,- залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом трьох днів з дня отримання копії даної ухвали. Роз`яснити, що в разі не усунення ним вказаних недоліків, заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош