Постанова

від 17.01.2024 по справі 314/3007/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 17.01.2024 Справа № 314/3007/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдинийунікальний №314/3007/22 Головуючийу 1інстанції Капітонов Є.М.

Провадження №22-ц/807/223/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Трофимової Д.А.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Вільнянськогорайонного судуЗапорізької областівід 31жовтня 2023року усправі запозовом ОСОБА_1 до Фермерськогогосподарства «СидоренкоС.Л.»про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И ЛА:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства "Сидоренко С.Л." про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позову посилається на наступне.14 грудня 2011 року між позивачем ОСОБА_1 та ФГ "Сидоренко С.Л." в особі голови Сидоренка Сергія Сергійовича укладено договір оренди, стосовно земельної ділянки сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5.8956 га, кадастровий номер 2321586100:01:003:0077, землі строком на 10 років, яка належить позивачці на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №941487 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011026000168 Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області 17 серпня 2010 року. Право оренди зареєстровано у відділі Держкомзему у Вільнянському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09 липня 2012 року за №232150004001415.

10 березня 2021 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ФГ "Сидоренко С.Л." укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 14.11.2011 року, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до

рішення продержавну реєстраціювід 23.03.2021року за№57232840.Номер записупро державнуреєстрацію іншогоречового права41121068. Строк дії Договору оренди земельної ділянки продовжено на 10 років.

Відповідно до п. 9 Договору оренди землі та доповнень до нього, орендна плата вноситься орендарем у натуральній формі або у формі грошового забезпечення, в розмірі не менше 8% від нормативної грошової оцінки земельного паю. Обчислення розміру та виплата орендної плати на земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексів інфляції, коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. Орендна плата вноситься у строки - в натуральній формі впродовж року, у формі грошового забезпечення не пізніше 01 лютого наступного року.

В порушення істотних умов Договору оренди землі відповідачем не була виплачена орендодавцеві ОСОБА_1 орендна плата за користування земельною ділянкою за 2016- 2021 роки включно.

Крім того, за зверненням позивачки ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, спеціальною комісією з питання цільового використання земельної ділянки з кадастровим номером 2321586100:01:003:0077. 22.09.202 року здійснено обстеження вказаної земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 у присутності начальника відділу ЦНАП - державного реєстратора Павлівської сільської ради Резніченка О.Є., провідного спеціаліста - землевпорядника ОСОБА_2 , у присутності ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки, проведено обстеження земельної ділянки 2321586100:01:003:0077 площею 5.8956 га. та за результатами обстеження зафіксовано нецільове використання земельної ділянки. Встановлено, що ділянка не оброблялась, культивація не проведена, шкідливі рослини не прибирались і займають наданий момент всю площу земельної ділянки. Сільськогосподарські культури на даний момент не вирощуються.

Просила розірвати Договір оренди землі укладений 14 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ФГ "Сидоренко С.Л." в особі голови ОСОБА_3 укладено договір оренди, стосовно земельної ділянки сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5.8956 га, кадастровий номер 2321586100:01:003:0077, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Вільнянському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09 липня 2012 року за №232150004001415, номер запису про державну реєстрацію іншого речового права 41121068.

Зобов`язати ФГ "Сидоренко С.Л." повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5.8956 га, кадастровий номер 2321586100:01:003:0077.

Рішенням Вільнянськогорайонного судум.Запоріжжя від31жовтня 2023року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаним рішеннями суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в яких зазначає про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Вільнянського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2023 року.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище нормам процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимоги, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та недоведеності.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 14 грудня 2011 року між позивачем ОСОБА_1 та ФГ «Сидоренко С.Л,» в особі голови Сидоренка Сергія Сергійовича укладено договір оренди, стосовно земельної ділянки сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5.8956 га,кадастровий номер 2321586100:01:003:0077.

10 березня 2021 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ФГ «Сидоренко С.Л.» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 14.11.2011 року, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення про державну реєстрацію від 23.03.2021 року за №57232840. Номер запису про державну реєстрацію іншого речового права 41121068.

Відповідно до п.9 Договору від 10.03.2021 року орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі у натуральній формі або у формі грошового забезпечення, в розмірі не менше 8% від нормативної грошової оцінки земельного паю.

За визначенням ч.ч.1,2ст.11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно дост.14 ЦК Україницивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

За визначеннямст.509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За ч.1ст.510 ЦК Українисторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно дост.526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанніможуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи

настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно з ч.1ст.539 ЦК Україниальтернативним є зобов`язання, в якому боржник зобов`язаний вчинити одну з двох або кількох дій. Боржник має право вибору предмета зобов`язання, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Договір не містить посилань на те, що право вибору предмета зобов`язання належить позивачуорендодавцю, а отже в силу ч.1ст.539 ЦК Українисаме боржник ФГ «Сидоренко С.Л.» - орендар, має право вибору предмета зобов`язання, визначення форми оплати натуральної або грошової.

Договір від 10.03.2021 року містить загальне визначення предмету оплати оренди землі у натуральній формі«передача продукції» (п.12 Договору).

Отже, з урахуванням необхідності у кожному випадку визначення предмету натуральної форми оплати оренди землі (його обсягу, місця його знаходження), та відсутності такого погодження умовами Договору, сторони, керуючись засадами добросовісності, розумності та справедливості, на яких ґрунтується виконання зобов`язання (ст.509 ЦК України), мали б узгоджувати зазначені питання шляхом застосування відповідних комунікацій, із застосовністю звичаїв ділового обороту.

Доказів на встановлення (ініціювання) таких комунікацій відносно визначення предмету натуральної форми оплати оренди землі (його обсягу, місця передачі продукції, тощо) позивачем до суду не подано.

Відповідно дост.613 ЦК Україникредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відносно виконання зобов`язання оплати оренди землі в натуральній формі з боку кредитора має місце прострочення кредитора.

Відносно нецільового використання земельної ділянки суд першої інстанції встановив наступне.

Позивачем до суду надано акт обстеження земельної ділянки від 22.09.2022 року, де комісією проведено обстеження земельної ділянки кадастровий номер 2321586100:01:003:0077, за участю власника ОСОБА_1 .

Суд зауважив, що до участі в обстеженні земельної ділянки, представника відповідача не залучалось.

Матеріали цивільної справи не містять доказів того, що відповідач інформувався про проведення обстеження земельної ділянки, яка перебуває в його володінні та користуванні.

Долічені до матеріалів акту від 22.09.2022 року фотографії не містять жодних прив`язок до місцевості, що унеможливлює їх ідентифікацію до місця розташування земельної ділянки та її меж.

При оцінці доказу - акту обстеження земельної ділянки від 22.09.2022 року, суд звернув увагу на наступні аспекти:

-обстеження земельної ділянки проведено без залучення відповідача, що може свідчити про необ`єктивність проведення заходу, забезпеченні відображенню об`єктивних даних та відсутності механізмів запобігання зловживанню правами та узгодженості дій учасників заходу;

-обстеження земельної ділянки здійснено з ознаками втручання в мирне володіння майном (ст.1 Першого протоколуЄвропейської конвенції з прав людини),за відсутності згоди та дозволу володільця та користувача земельної ділянки - ФГ «Сидоренко С.Л.». Акт містить посилання на дослідження усієї площі земельної ділянки5,8956 га. Суд зауважує, що участь власника при обстеженні земельної ділянки, не може вважатись дозволом для доступу до об`єкту нерухомого майна, оскільки на підставі договору оренди землі право на користування та володіння на строк дії договору, тимчасово переходять від власника до орендаря, а отже і дозвіл на доступ до об`єкта нерухомого майна має бути отриманий від орендаря, і у разі застосовності відповідної адміністративної процедури відносно такого об`єкта, орендар, як тимчасовий носій права користування та володіння землею, має право щонайменше бути поінформованим, відносно застосовності будь-який адміністративний процедур, здійснений щодо майна, яке перебуває у його користуванні.

За зазначених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про недопустимість наданих доказів та необґрунтованість позову.

Колегія суддів погоджується з зазначеним рішенням суду, з огляду на наступне.

Вирішуючи питання щодо правомірності розірвання достроково в односторонньому порядку оспорюваного договору, колегія суддів виходить із такого.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди

землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Наявність відповідної умови в договорі є вирішальною для розгляду справи. Отже, сторони у договорі мають чітко визначити можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання (шляхом підписання відповідної угоди, тощо). Таке визначення має бути чітким та недвозначним, закріплювати всі умови співпраці.

Відповідно до п.38 дія договору оренди, на припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Разом із цим пункт39 договору оренди містить чітке зазначення, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Частиною другою статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У заявленому позові ОСОБА_1 посилалась як на підставу для розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку систематичну несплату орендарем орендної плати починаючи з 2016 року.

Договір оренди землі від 14 грудня 2011 року, відповідно до п. 8 укладений на 10 років, тобто до 14 грудня 2021 року.

10 березня 2021 року було укладено Додаткову угоду до оренди землі від 14.12.2021 року, строк дії договору оренди земельної ділянки, відповідно до п.8 складає 10 років.

Позивачем добровільно продовжено строк дії договору оренди земельної ділянки ще на 10 років, при цьому в зазначеній Додатковій угоді не зафіксовано наявності у орендаря заборгованості за орендною платою перед орендодавцем (позивачем).

Зазначене визнав представник апелянта під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Фактично, попередній договір втратив чинність з моменту підписання додаткової угоди від 14.12.2021 року, підписавши яку, скаржниця погодилася з його виконанням у повному обсязі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на належних доказах і висновки суду не спростовують.

З огляду на наведене судом першої інстанції з дотриманням вимог процесуального закону дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

Порушень норм матеріального або процесуального права, які могли б призвести до скасування рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено із додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

При вирішенні справи судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, а також застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районногосуду м.Запоріжжя від31жовтня 2023року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26 січня 2024 року.

Головуючий

Судді: