Постанова

від 23.01.2024 по справі 460/250/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 460/250/19 Головуючий у 1 інстанції: Колтуна Ю.М.

Провадження № 22-ц/811/2586/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів:Бойко С.М.,Копняк С.М.,

секретаря Матяш С.І.

з участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2 , представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 24 липня 2023 року в складі судді Колтуна Ю.М. в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Байт" про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням, -

встановив:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТзОВ «Байт», Яворівської міської ради Львівської області про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням.

В обґрунтування позову зазначила, що є власником нежитлового приміщення, кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 . ТзОВ «Байт» є співвласником будівлі по АДРЕСА_1 .

У 2016 році ТзОВ «Байт» без її погодження проведено реконструкцію офісного приміщення по АДРЕСА_1 з добудовою окремого входу-тамбуру і металевих сходів з вулиці. В несучій стіні було вибито отвір для дверей. Сходи цього входу-тамбуру розміщуються над вікнами приміщень її кухні та залу закладу харчування, який знаходиться в цокольному приміщенні, що привело до затемнення приміщення і відповідно до погіршення його санітарних норм, привело до тріщин і просідання відмостки перед цокольним приміщенням позивача, проникнення стічних вод в цокольне приміщення і утворення там сирості, грибка на стінах. Встановлення металевич сходів над її каналізаційним люком привело до обмеження доступу до нього і відповідно до ускладнення ремонтних робіт. Пересування по цих сходах відвідувачів спричиняє сильну вібрацію, яка передається в приміщення кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і спричиняє його руйнацію. Також, під час реконструкції ТзОВ «Байт» без її погодження самовільно було знято і не повернуто кондиціонер, замуровано вікно цокольного приміщення. Крім того ТзОВ «Байт» самовільно приєдналося до її каналізаційної мережі і використовує таку.

Крім цього, Яворівська міська рада провела ремонт даху відкритої сцени біля Народного Дому з примиканням до даху будівлі по АДРЕСА_1 з порушенням будівельних норм, а саме за відсутності належної зливової каналізації. Стічні води з даху сцени попадають в цокольне приміщення кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і спричинили там сирість і грибок на стінах.

ОСОБА_1 вважає, що дії відповідачів створюють їй перешкоди у користуванні приватизованими нежитловими приміщеннями.

Просила суд зобов`язати ТзОВ «Байт» усунути перешкоди в користуванні належним їй нежитловим приміщенням шляхом демонтажу сходів-тамбуру, повернення кондиціонера і монтажу його на попереднє місце, відновлення відмостки біля металічних сходів до попереднього стану, від`єднання каналізаційної мережі відповідача від мережі позивача.

Крім цього, просила зобов`язати Яворівську міську раду Львівської області встановити зливову каналізацію на даху відкритої сцени біля Народного Дому для відведення стічних вод подальше від фундаменту будівлі по АДРЕСА_1 .

Оскаржуваним рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 24 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Байт» про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщення - відмовлено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Байт» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) 00 грн.

Рішення суду оскаржила позивачка ОСОБА_1 , вважає, що рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Зокрема, вважає необґрунтованим висновок експерта судово будівельно-технічної експертизи № 5953 від 19.10.2023 за яким проектна документація по реконструкції офісних приміщень на АДРЕСА_1 , які належать ТзОВ «Байт» на праві власності, в цілому відповідає вимогам нормативних документів у галузі будівництва, за винятком відсутності технічних умов на електропостачання, газопостачання та каналізації. Причинами просідання та руйнування вимощення біля стін цокольного приміщення і проникнення стічних вод в середину цокольного приміщення, в якому знаходиться кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 », може бути неякісне виконання будівельних робіт під час облаштування бетонного вимощення, відсутність системи поверхового лінійного дренажу, наявність місцями ухилу прилеглої ділянки в бік будинку, відсутність вертикальної та горизонтальної гідроізоляції, стін цокольного приміщення та підлоги або неякісне її виконання, а також можлива наявність грунтових вод та відсутність дренажної системи фундаменту. Будівельні норми при добудові окремого входу-тамбору і металічних сходів з вулиці офісного приміщення на АДРЕСА_1 не були порушені.

Зазначає, що несучі стіни, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку є спільним майном багатоквартирного будинку, при цьому, відповідачем у несучій стіні вибито отвір для дверей.

Таким чином, без погодження позивачки відповідач не мав права проводити реконструкцію офісного приміщення за відповідною адресою з добудовою окремого входу-тамбуру і металевих сходів.

Так, у завданні на проектування вказано, що підставою для реконструкції приміщень, які належать ТзОВ «Байт», є рішення Яворівської міської ради № 14 від 14.05.2009, при цьому, відповідно до такого дозвіл товариству на встановлення окремого входу надано при умові внесення змін у проекті будівлі та згоди співвласників.

Поряд з цим, посилання на технічне обстеження від 19.08.2014, як на підставу проведення реконструкції офісного приміщення є безпідставним, оскільки на момент виконання будівельних робіт такий втратив чинність, термін дії закінчився 19.08.2015.

При цьому, експертом встановлено, що відсутні технічні умови на електропостачання, газопостачання та каналізацію.

Вважає, що проектна документація по реконструкції не відповідає вимогам нормативних документів у галузі будівництва, чинних на території України.

Крім цього, експерт у висновку вказує на те, що йому не була надана інвентаризаційна справва на будівлю на АДРЕСА_1 , робочий проект на будівництво та відсутня інформація про тип грунтів на яких така розташована, однак не зважаючи на це, експерт вказує, що будівельні норми не були порушені.

Покликається на те, що після дощової зливи приміщення каве бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 » було залите водою.

Стверджує, що суд не задовольнив її усне клопотання про виклик експерта та спеціалістав у судове засідання.

Також, у позовній заяві ставилася вимога про відєднання каналізаційної мережі від мережі позивача, оскільки експертизою підтверджено факт відсутності у відповідача технічних умов на каналізацію, однак судом така вимога не розглядалася.

Просить скасуватирішення Яворівськогорайонного судуЛьвівської областівід 24липня 2023рокутаухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Також просить призначити додаткову судову будівельно-технічну експертизу.

25.09.2023 на адресу апеляційного суду надійшов відзив ТзОВ «Байт» на апеляційну скаргу, у якому покликається на те, що протікання та просідання, а також тріщини фундаменту бару мали місце, ще до того, як відповідач здійснив добудову окремого входу-тамбуру, також вважає, що підстави ставити під сумнів висновок експерта № 5953 від 19.10.2020, відсутні, відтак просить відмовити у задоволенні клопотання про призначення експертизи, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. Стягнути з позивачки судові витрати понесені при розгляді справи у Львівському апеляційному суді.

04.12.2023 на адресу апеляційного суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив відповідача на апеляційну скаргу, у якому покликаючись на спірні правовідносини та те, що у продовж семи років від початку проведення реконструкції та після дощів, танення снігу, приміщення кафе-бару заливає водою, надала копії заяв (звернень) з цього приводу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи із такого.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що проведена добудова окремого входу тамбуру і металевих сходів до нежитлового приміщення відповідачем ТзОВ «Байт» не має ознак самочинного будівництва, оскільки товариство має належним чином оформлені документи для виконання будівельних робіт.

При цьому, належних та допустимих доказів того, що будівництво здійснено не у відповідності із затвердженим проектом та без дотримання будівельних норм, позивачем по справі не надано.

Твердження позивача про те, що проведення реконструкції офісного приміщення по АДРЕСА_1 з добудовою окремого входу-тамбуру і металевих сходів з вулиці, привело до затемнення приміщення і відповідно до погіршення його санітарних норм, спричинило тріщини і просідання відмостки перед цокольним приміщенням позивача, проникнення стічних вод в цокольне приміщення і утворення там сирості, грибка на стінах, відповідними належними та допустимими доказами не підтверджені.

Зокрема, згідно висновкусудового експерта №5953 від 19.10.2020будівельні норми при добудові окремого входу-тамбуру і металевих сходів з вулиці офісного приміщення не порушені.

При цьому, висновок експерта Колдра Р.О. за результатами проведення технічного обстеження конструкцій стін і стелі приміщень кафе бару-бару по АДРЕСА_1 , у контексті подальшої надійної й безпечної експлуатації приміщень кафе-бару, то такий узгоджується із матеріалами справи та вказує на необхідність облаштування дренажної каналізації і проведення капітального ремонту гідроізоляції фундаментних стін, і аж ніяк не пов`язує залиття приміщень кафе-бару із добудовою сходів-тамбуру відповідачем ТзОВ «Байт».

Таким чином, вимога про усунення перешкод позивачу у користуванні нежитловим приміщенням по АДРЕСА_1 шляхом демонтажу сходів-тамбуру, повернення кондиціонера і монтаж його на попереднє місце, відновлення відмостки біля металічних сходів до попереднього стану, від`єднання каналізаційної мережі відповідача від мережі позивача є необґрунтованою.

Крім цього, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач перешкоджає позивачу у вільному користуванні належним їй нежитловим приміщенням кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 », як і не містять доказів демонтажу інстальованого позивачем без відповідних дозвільних документів зовнішнього блока кондиціонера саме ТзОВ «Байт» чи належності каналізаційної мережі на праві особистої приватної власності позивачу.

Натомість, вимоги про демонтаж сходів-тамбуру могли заявлятися позивачкою за умови доведеності факту порушення її прав зведенням вказаної добудови.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачкою не надано переконливих доказів на підтвердження того, яким чином порушуються її права, не надав жодного доказу на підтвердження істотності цього порушення та доцільності демонтажу сходів-тамбуру відповідача ТзОВ «Байт», тому у задоволенні позову суд відмовив.

Також суд стягнув з позивачки витрати за надання професійної правничої допомоги, при цьому, в стягненні витрат на виготовлення копій документів відмовив, оскільки такі не передбачені ст. 133 ЦПК України.

Перевіряючи законність оскаржуваних рішень, колегія суддів враховує таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силуст. 12 ЦПК Українизобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно із копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є власником нежилого приміщення кафе-бару-ресторану, загальною площею 320,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Підставою набуття право приватної власності є рішення виконкому № 694 від 08.10.2008.

В свою чергу, згідно з копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформованого 31.10.2017 № 79243217, власником частини приміщень (№ 24, 25) площею 38,5 кв.м., щоу АДРЕСА_1 ,є ТзОВ «Байт» (а.с. 24).

Таким чином, дійсно як ФОП ОСОБА_1 так і ТзОВ «Байт» є власниками відповідного майна, що знаходиться за однією адресою.

Крім цього, власником нежитлового приміщення сцени, загальною площею 131,4 кв.м. на АДРЕСА_2 є Яворівська міська рада (а.с. 78).

21.07.2014 Львівська обласна дирекція ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в рамках співпраці, виходячи із виробничої необхідності, звернулася до ТзОВ «Байт» з проханням забезпечити приміщення банківської установи окремим входом (а.с. 25).

29.07.2016 міський голова м. Яворова скерував лист №2881 відповідачу ТзОВ «Байт» з проханням призупинити будівельні роботи по влаштуванню окремого входу в приміщення до отримання права на виконання таких.

Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області у листі № 1013-6/5312/16 від 06.09.2016 у відповідь на заяву позивачки повідомив, що посадовою особою Департаменту з виїздом за адресою АДРЕСА_1 , виявлено на прибудинковій території будинку металеву конструкцію без влаштування фундаментів поруч із приміщенням, які належать ТзОВ «Байт». Водночас, перевіркою не встановлено факту виконання будівельних робіт в приміщеннях ТзОВ «Байт», відповідно в Департаменті відсутні підстави для вжиття заходів державного архітектурно-будівельного контролю. Рекомендовано звернутися до суду за захистом свого права та інтересу (а.с. 9-10).

07.09.2016, 13.12.201 та 14.12.2017 директор ТзОВ «Байт» ОСОБА_3 звернувся до міського голови Яворова Бакунця П.А. із заявами, щодо вжиття заходів по питанню переміщення зовнішнього блоку кондиціонера, який належить ФОП ОСОБА_1 (а.с. 45, 53).

31.10 2016 директор ТзОВ «Байт» звернувся безпосередньо до ФОП ОСОБА_1 із проханням перемістити зовнішній блок кондиціонера.

З копії акта обстеження від 03.10.2016 на підтвердження фактів викладених у заяві директора ТзОВ «Байт» вбачається, що комісією в складі заступника міського голови Гаращука А.В., спеціалістів Яворівської міської ради здійснено обстеженнябудівлі у АДРЕСА_1 ,та виявлено на фасадній стороні блок кондиціонера. Присутня під час обстеження ОСОБА_1 відмовилась надати документи, які б підтверджували законність встановлення кондиціонера (а.с. 13).

29.12.2016 виконавчим комітетом Яворівської міської ради Львівської області скеровано вимогу № 5296 ФОП ОСОБА_1 , якою її зобов`язано демонтувати зовнішній блок кондиціонера встановлений без дозвільних документів на будівлі по АДРЕСА_1 , про що повідомлено ТзОВ «Байт».

Зазначені обставини дають підстави для беззаперечного висновку про те, що напружені та конфліктні сусідські правовідносини між сторонами тривають впродовж тривалого часу.

Так, з копії акта обстеження нежитлового приміщення від 13.02.2017, вбачається, що комісією в складі заступника міського голови Гаращука А.В., головного інженера КП ЯМР «Житлокомунсервіс» Михайленко М.М., члена виконавчого комітету Яворівської міської ради Бздир А.І., депутата Яворівської міської ради Вербенець І.П. здійснено обстеженнянежитлового приміщення у АДРЕСА_1 ,та виявлено, що водостічні труби змонтовані одразу біля фундаменту будинку, відмостка у деяких місцях має тріщини та просіла (а.с. 7).

В свою чергу, із змісту висновку експертизи ДП «Західний ЕТЦ Держгірпромнагляду України» з питань охорони праці та промислової безпеки №3573.14.46/3962 від 11.08.2014 та схеми дефектів і пошкоджень приміщення першого поверху,судом з`ясовано, щоза результатами проведення технічного обстеження нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ,встановлено що офісні приміщення ТзОВ «Байт» в цілому перебувають у нормальному стані. Можливо провести реконструкцію офісних приміщень у відповідності до розробленого і затвердженого в установленому порядку робочого проекту. При проведенні ремонтно-будівельних робіт необхідно дотримуватися вимог ДБН А.3.2-2-2009 Охорона праці і промислова безпека у будівництві. У зв`язку з відокремленням офісних приміщень ТзОВ Байт від приміщень банку, для безпечної евакуації людей з офісних приміщень, рекомендовано влаштувати один вихід, що веде безпосередньо назовні (а.с. 26-27).

Відповідно до Декларації про початок виконання будівельних робіт, реконструкції офісних приміщень з влаштуванням окремого входу на АДРЕСА_1 №00-2-9526/Д від 09.09.2016, проектна документація на реконструкцію розроблена «Новояворівським комунальним підприємством «Архітектурно-планувальне бюро» та затверджена замовником ОСОБА_3 директорм ТзОВ «Байт». У декларації вказано, що експертиза проекту будівництва проведена філією ДП «Укрдержбудекспертиза» у Львівській області (а.с. 33-34).

Відділом містобудування та архітектури Яворівської районної державної адміністрації замовнику будівництва ТзОВ «Байт» видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за № 86 від 25.08.2016 з намірами забудови: реконструкція офісних приміщень з влаштуванням окремого входу в АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, щозгідно копії Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЛВ №052912, виданого 21.12.2001, земельна ділянка, площею 0,1594 га, для обслуговування адміністративного корпусу, яка розташована в м.Яворів, належить ВАТ «Яворівбуд» (а.с. 36-37).

У матеріалах справи знаходиться копія договору Суперфіцію від 27.12.2015 укладеного між ВАТ «Яворівбуд» в сособі голови ліквідаційної комісії Мартиника Г.М. «суперфіціар» з одного боку та ТзОВ «Байт» в особі директора Рудейка В.В. «суперфіціарій» з другого боку, згідно умовами якого суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Яворівської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та експлуатації на ньому будинків і споруд, необхідних суперфіціарію для здійснення своєї господарської діяльності, передбаченої статутом (а.с. 38-41).

06.09.2016 філією ДП «Укрдержбудекспертиза» у Львівській області видано експертний звіт щодо розгляду проектної документації в частині міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва за робочим проектом «Реконструкція офісних приміщень з влаштуванням окремого входу в АДРЕСА_1 », яким підтверджено дотримання вимог до міцності, надійності, довговічності об`єкту будівництва.

З метою визначення технічного стану приміщень кафе-бару по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 звернулася до кваліфікованого експерта Колдра Р.О. для проведення обстеження та оцінки стану конструкцій стін і стелі даного нежитлового приміщення.

За результатами проведеного обстеження 25.06.2019 експертом складено експертний висновок з технічного обстеження № 3139.19.46.10.04.41.20/3447, яким встановлено, що оздоблення стін і стелі знаходяться в аварійному стані. Для подальшої надійної й безпечної експлуатації приміщень кафе-бару необхідно провести капітальний ремонт внутрішніх поверхонь стін і стелі. Крім цього, необхідно розробити проектно-кошторисну документацію на влаштування дренажної каналізації по відведенню поверхневих вод і проведення капітального ремонту гідроізоляції фундаментних стін будівлі (а.с. 150-152).

Під час розгляду справи у суді першої інстанції та з метою об`єктивного розгляду такої, суд першої інстанції ухвалою від 11.07.2019 призначав судову будівельно-технічну експертизу (а.с.117-119).

Згідно з висновку судового експерта №5953 від 19.10.2020, складеного за матеріалами цивільної справи №460/250/19, за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи встановдено, щопроектна документація по реконструкції офісних приміщень по АДРЕСА_1 , які належать ТОВ «Байт» на праві власності, в цілому відповідає вимогам нормативних документів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо) за винятком відсутності технічних умов на електропостачання, газопостачання та каналізації. Причинами просідання та руйнування вимощення біля стін цокольного приміщення і проникнення стічних вод всередину цокольного приміщення, в якому знаходиться кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 », може бути: неякісне виконання будівельних робіт під час облаштування бетонного вимощення, відсутність системи поверхневого лінійного дренажу (водовідвідних лотків по краю вимощення, дощеприймальних пристроїв), наявність місцями ухилу прилеглої ділянки в бік будівлі, відсутність вертикальної та горизонтальної гідроізоляції стін цокольного приміщення та підлоги або неякісне її виконання, а також, можлива наявність ґрунтових вод та відсутність дренажної системи фундаменту. Будівельні норми при добудові окремого входу-тамбуру і металічних сходів з вулиці офісного приміщення не порушені (а.с 163-168).

Звертаючись із позовними вимогами позивачка ОСОБА_1 , як фізична особа, свої доводи фактично зводить до самовільного, на її думку, зокрема, без її погодження, проведення відповідачем реконструкції офісного приміщення на АДРЕСА_1 з добудовою окремого входу-тамбуру і металевих сходів з вулиці, в несучій стіні вибито отвір для дверей, реконструкція призвела до затемнення приміщення і відповідно до погіршення його санітарних норм, тріщин і просідання відмостки перед цокольним приміщенням, під час реконструкції ТзОВ «Байт» без її погодження самовільно було знято і не повернуто кондиціонер, замуровано вікно цокольного приміщення, самовільно приєдналося до її каналізаційної мережі і використовує таку. Стічні води з даху сцени попадають в цокольне приміщення кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і спричинили там сирість і грибок на стінах, тому такі дії утворили їй перешкоди у користуванні приватизованими нежитловими приміщеннями.

Колегія суддів вихидить з того, що захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтею 41 Конституції України визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Разом із тим відповідно до положень статті 13ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права іншихосіб,завдатишкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти,заподіяння матеріальної та моральної шкоди тощо, а також вони можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ст. 11 ЦК України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (стаття 190 цього Кодексу).

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положеньстатті 181 ЦК Україниналежать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно зістаттею 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів викладений устатті 5 ЦК України.

Згідно ізст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського Судуз правлюдини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 визначено критерії, за якими національні суди можуть обмежити право на суд для особи, а зокрема зазначено про те, що "такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей55,124 Конституції Українитастатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Так,відповідно дост.19ЦПК Українисудирозглядають упорядку цивільногосудочинства справи,що виникаютьіз цивільних,земельних,трудових,сімейних,житлових таінших правовідносин,крім справ,розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне та суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.

Статтею 48 ЦПК Українивизначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Виходячи з положень цивільного процесуального законодавства відповідачце особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Як беззаперечно вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із даним позовом в до ТзОВ «Байт» про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням, позивачка самостійно визначила свій статус, як фізична особа ОСОБА_1 .

Слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України), суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно доЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках.

Колегія суддів виходить з того, що фізична особа, яка в установленомузакономпорядку набула статусу фізичної особи - підприємця, не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, яке виникає з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця.

При цьому юридичний статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю як фізичної особи, та жодним чином не обмежує їх.

Суб`єктом права власності може бути фізична особа, оскількиЦК Українине містить заборони щодо перебування у власності окремої фізичної особи нерухомого майна нежитлового призначення, яке використовується для здійснення підприємницької діяльності.

Зазначене відповідає висловленій позиції Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 березня 2018 року, справа № 2-7615/10.

Натомість, колегія суддів виходить із того, що першоосновою даного позову (вимог) ОСОБА_1 є порушення, на її думку, прав та інтересів як власника відповідного нежитловомого приміщення, яке як остання доводить, не взмозі належними чином експлуатувати та реалізовувати усі свої правомочності.

При цьому, належні докази у справі свідчать про те, що власником відповідного майна позивачка є як фізична-особа підприємець.

Зокрема, згідно із копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є власником нежилого приміщення кафе-бару-ресторану, загальною площею 320,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Крім цього, у відповіді № 411410 від 18.01.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджено, що власником нежилого приміщення кафе-бару-ресторану, загальною площею 320,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 є саме фізична 0с0ба-підприємець ОСОБА_1 .

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Господарський процесуальний кодекс Українивстановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 1, 10, 15 частини першоїстатті 20 цього кодексу).

За змістом частин першої та третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Відповідно до ст. 20 ЦПК України та ст. 21 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цими кодексами.

Зважаючи на зазначене та виходячи із здійсненого аналізу позовних вимог і матеріалів справи (суб`єктного складу), колегія приходить переконання, що у даній справі наявний спір між сторонами, який виник у зв`язку із здійсненням господарської (підприємницької) діяльності, тому відсутні підстави для перевірки порушення прав та інтересів позивачки, як фізичної особи, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову, а відтак скасування оскаржуваного рішення.

З метою уникнення будь якої преюдиції колегія суддів не надає правової оцінки спірним правовідносинам.

Відповідно до п. 4. ч. 1, п. 2. ч. 2ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З врахуванням наведеного, оскаржуване рішення Яворівського районного суду Львівської області від 24 липня 2023 року необхідно скасувати, з одночасним ухваленням нового судового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Байт» про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщення відмовити з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

В свою чергу, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник відповідача Рудейко В.В. подав заяву про стягнення з позивачки ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Байт» судових витрат по справі в розмірі 23000 грн. на оплату винагороди адвокату за надання правової допомоги, з яких 15000 грн. за надання правової допомоги в Яворівському районному суді та 8000 грн. в Львівському апеляційному суді.

Перевіряючи підставність заяви представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

В свою чергу, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентуєтьсястаттею 141 ЦПК України.

Відповідно доположень ч.ч.1,13ст.141ЦПК Українисудовийзбір покладаєтьсяна сторонипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог.Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються,зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.

Зважаючи на те, що за наслідками розгляду справи в суді апеляційної інстанції оскаржуване рішення Яворівського районного суду скасоване, однак ухваленим новим судовим рішенням відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , заява представника відповідача ОСОБА_3 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є підставною, тому апеляційний суд повинен вирішити питання розподілу судових витрат, понесених сторонами як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, керуючись загальними правилами розподілу таких.

Згідно з частиною другоюстатті 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьоїстатті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до положень вказаної вище статті, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В силу частин третьої, четвертоїстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятоюстатті 137 ЦПКУкраїни встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною шостоюстатті 137 ЦПКУкраїни обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Устатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI(далі - Закон№ 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно достатті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Слідуючи висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

На підтвердження обґрунтованості витрат на правничу допомогу стороною відповідача надано: додаток № 4 до договору № 6-ц від 11 квітня 2019 року про надання правової допомоги, квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 23.01.2024 на суму 23000 грн., прибутковий касовий ордер № 1 від 23 січня 2024 року на суму 23000 грн.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Враховуючи складність справи, ціну позову та об`єм наданих послуг, колегія суддів приходить переконання, що заявлена стороною відповідача сума на відшкодування судових витрат на правову допомогу є завищеною.

Так, дійсно слідуючи правовимвисновкам Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 19.02.2020, справа № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з цим, процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, таким чином фіксованість гонорару у договорі не безумовним обов`язком суду стягнути такий, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, слідуючи якій заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Як зазначено Верховним Судом в постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 580/2610/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Слідуючи висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Таким чином, враховуючи усі обставини спірних правовідносин у сукупності, результат розгляду такої, складність та важливість справи для сторін, обізнаність адвоката із судовою практикою та законодавством, яке регулює спірні правовідносини, що презюмується, колегія суддів вважає, що заяву представника відповідача ОСОБА_3 необхідно задовольнити частково.

Іншими словами, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та результатів розгляду такої, достатньою сумою витрат на правову допомогу, яку необхідно стягнути, буде 5000,00 грн. за представництво адвокатом в суді першої інстанції та 2000,00 грн. за участь під час розгляду справи в апеляційному суді.

Керуючись ч. 3 ст. 258, ст.ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1ст. 374, ст. ст. 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 24 липня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Байт» про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщення відмовити з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Байт» 5000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції та 2000 гривень 00 копійок за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а всього 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 24 січня 2024 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк