Постанова

від 17.01.2024 по справі 369/5455/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/5455/22

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/388/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Болотова Є.В.,

суддів: Кулікової С.В., Музичко С.Г.,

при секретарі Даньшиній І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей Петропавлівський» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Фінагеєвої І.О.,-

встановив:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.

Позивач просив: визнати незаконним та скасувати наказ від 26 травня 2022 року № 33-к, виданий директором Комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей Петропавлівський» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області Л. Шевчук, та поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя історії з 27 травня 2022 року; зобов`язати Комунальний заклад загальної середньої освіти «Ліцей Петропавлівський» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу незаконного звільнення з 27 травня 2022 року по дату ухвалення судом рішення у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ від 26 травня 2022 року про звільнення позивача на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України є незаконним, оскільки відповідачем порушено строк для застосування дисциплінарного стягнення, звільнення ОСОБА_1 не узгоджувалось з виборним органом профспілкової організації. 25 травня 2022 року позивач перебував за місцем роботи до кінця робочого дня, а 26 травня 2022 року вчасно прибув на місце роботи.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримала.

Представник комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей Петропавлівський» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області проти апеляційної скарги заперечила.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що роботодавцем було дотримано порядок звільнення за порушення трудової дисципліни, а позивачем не доведено наявність порушень його права діями роботодавця. ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважної причини понад три години робочого часу. Відповідач вжив заходи для отримання від позивача пояснень з приводу відсутності на робочому місці.

Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Встановлено, що ОСОБА_1 був призначений на посаду вчителя історії та правознавства Петропавлівсько-Борщагівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів з 15 серпня 2000 року.

08 листопада 2021 року наказом відповідача № 166-к ОСОБА_1 відсторонений від виконання посадових обов`язків без збереження заробітної плати до моменту надання ним директору Ліцею медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, або документу, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини (за умови, що не сплинув строк для отримання другої дози дводозної вакцини). Вказаний наказ оскаржений позивачем в судовому порядку.

28 лютого 2022 року відповідачем видано наказ № 20-к про допуск ОСОБА_1 до роботи з 01 березня 2022 року.

18 травня 2022 року № 24 відповідач повторно повідомив ОСОБА_1 про допуск до виконання посадових обов`язків з 01 березня 2022 року, просив позивача повідомити про своє місце перебування та надати до 27 травня 2022 року звіти про проведену роботу або про причини, що унеможливили її здійснення.

26 травня 2022 року відповідачем відібрано пояснення у ОСОБА_1 з приводу допущених працівником порушень трудової дисципліни та виконання ним посадових обов`язків.

Наказом Комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей Петропавлівський» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 26 травня 2022 року № 33-к ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя історії на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП за прогул без поважних причин.

Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 зазначив, що наказ про звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України є незаконним, оскільки 25 травня 2022 року перебував за місцем роботи до кінця робочого дня, а 26 травня 2022 року вчасно прибув на місце роботи. Відповідач мав отримати згоду на звільнення позивача від виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації. У зв`язку з вимушеною евакуацією з Київської області внаслідок початку збройної агресії російської федерації 24 лютого 2022 року був відсутній на робочому місці в період з 01 березня 2022 року.

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст. 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст. 45).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (проваження № 61-47902св18) зазначено, що: «Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно або в цілому). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня.

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.

Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Визначальним п. 4 ст. 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.

Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я.

Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази.»

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

У ст. 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Така процедура є однією з гарантій недопущення безпідставного притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Проте, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Так, листом Ліцею від 18 травня 2022 року № 24 ОСОБА_1 був проінформований про допущення до виконання посадових обов`язків, а також про вимогу роботодавця повідомити про місце свого перебування та надати звіти про проведену роботу або про причини, що унеможливили її здійснення, до 27 травня 2022 року.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що із вказаним листом ознайомився 20 травня 2022 року.

26 травня 2022 року роботодавець відібрав пояснення у ОСОБА_1 з приводу допущеного порушення трудової дисципліни. У своїх поясненнях позивач підтвердив, що був відсутній на роботі 20 травня 2022 року, а також з 23 травня 2022 року по 25 травня 2022 року.

Тобто, позивач був відсутній на робочому місці без поважної причини понад три години робочого часу з моменту повідомлення про його допущення до виконання посадових обов`язків.

Доказів наявності поважних причин, які перешкоджали позивачу з'явитись на роботу відразу після отримання повідомлення про допущення до виконання посадових обов`язків з 20 травня 2022 року до 26 травня 2022 року апелянтом суду не надано.

Так, відповідач вжив заходи для отримання від ОСОБА_1 пояснень з приводу його відсутності на робочому місці. Відтак, роботодавцем дотримано порядок звільнення за порушення трудової дисципліни.

Доводи апеляційної скарги, що причинами відсутності на роботі з 01 березня 2022 року є небезпечні умови воєнного стану, що загрожували життю та здоров`ю апелянта, а також його сина та літньої матері, колегія суддів оцінює критично.

У період, коли ОСОБА_1 був повідомлений про допущення до виконання посадових обов`язків у Київській області не велись бойові дії та не було підвищеної ракетної небезпеки.

Також, позивачем не надано доказів на підтвердження його виїзду разом із сином та матір'ю в іншу область з 01 березня 2022 року, тобто в день свого допуску до виконання посадових обов`язків.

До того ж, в травні 2022 року майже всі підприємства, установи та організації працювали в штатному режимі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що із наданих представником відповідача пояснень вбачається, що ввесь штат комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей Петропавлівський» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області виконував свої посадові обов`язки, перебуваючи фактично на своїх робочих місцях.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 08 травня 2023 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст складено 26 січня 2024 року.

Суддя-доповідач Є.В. Болотов

Судді: С.В. Кулікова

С.Г. Музичко