Рішення

від 26.01.2024 по справі 160/28817/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

26 січня 2024 рокуСправа №160/28817/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коренева А.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задоволений.

17 січня 2024 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - Окорського Віталія Васильовича про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 44118658, адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 17-а) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати з надання правової допомоги в розмірі 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп. В обґрунтування заяви зазначив, що позивачем у зв`язку з розглядом справи були понесенні судові витрати, зокрема і на правничу допомогу про стягнення яких було зазначено у позовній заяві.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року призначено заяву до розгляду в порядку письмового провадження та надано відповідачам строк для подання заперечень до 25.01.2024 року.

25 січня 2024 року до суду надійшли заперечення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у яких зазначил, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в розмірі 28000 грн. за 14 годин роботи адвоката не є співмірною з даним предметом справи. Зазначили, що практика розгляду подібних справ, що сформована Верховним Судом та судами апеляційної інстанції та типовість предмету спору надає можливість для значного скорочення часу при складанні/поданні позовних заяв з подібних категорій справ. Крім того, дана справа відноситься до справ незначної складності, яка розглядалася у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Відповідач зазначив, що Звіт №1 про приймання-передавання наданих послуг» не є належним документом, що підтверджує надання таких послуг. ГУ ДПС у Дніпропетровській області вважає дані витрати документально непідтвердженими та недоведеними. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При цьому, зазначили, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області є бюджетною організацією, фінансування якої здійснюється з Державного бюджету, і стягнення з відповідача визначених представником позивача витрат, сума яких є значною та необґрунтованою позивачем, призведе до зменшення відповідних видатків на забезпечення діяльності органу.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про розгляд заяви в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи позивача, матеріали адміністративної справи та надані докази на підтвердження заявлених вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, проаналізувавши норми КАС України, дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, представником позивача надано копію договору № 31-10/23 від 31.10.2023 укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднання «Ц И Т А Д Е Л Ь»; копію додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги № 31-10/23, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднання «Ц И Т А Д Е Л Ь»; копію квитанції до платіжної інструкції № ПН 77752 від 02.11.2023 року на суму 9000 грн., копію звіту №1 від 16.01.2024 року про приймання-передавання наданих послуг за результатами виконання умов Договору про надання правової допомоги № 31-10/23 у якому визначено найменування дій адвокатом, а саме:

вивчення наданих матеріалів та заслуховування пояснень -2 год. - 4000 грн;

аналіз нормативного матеріалу, коментарів, пошук в вивчення судової практики в аналогічних справах 2 год. - 4000 грн;

надання консультації та роз`яснення щодо спорів про визнання протиправною та скасування нарахувань та вимоги про сплату боргу (недоїмки) - 1 год. 2000 грн;

збір необхідних документів для написання та подання позовної заяви (довідки, накази, звіти) 2 год. - 4000 грн;

підготовка та подання позовної заяви про визнання протиправною та скасування нарахувань та вимог про сплату боргу (недоїмки) 3 год. 6000 грн;

підготовка та подання заяви про поновлення строку 1 год. 2000 грн;

підготовка та подання уточненої позовної заяви про визнання протиправною та скасування нарахування нарахувань та вимоги про сплату боргу (недоїмки) - 1 год. 2000 грн;

контроль за винесення рішення - 1 год. 2000 грн;

складання та подання заяви про винесення додаткового рішення по справі № 160/28817/23 1 год. 2000 грн. ( а.с. 70-75).

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Суд зауважує, що такі послуги адвоката, як вивчення наданих матеріалів та заслуховування пояснень, аналіз нормативного матеріалу, коментарів, пошук в вивчення судової практики в аналогічних справах, надання консультації та роз`яснення щодо спорів про визнання протиправною та скасування нарахувань та вимоги про сплату боргу, збір необхідних документів для написання та подання позовної заяви (довідки, накази, звіти) охоплює собою підготовку та подання позовної заяви до суду. А така дія, як контроль за винесення рішення, на яку адвокатом витрачено 1 год. часу, не підтверджена належними доказами, враховуючи, що відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на адвоката не покладено обов`язок контролю за винесення рішення. Тобто, не може бути відносено до послуг правничої допомоги, яка надається адвокатом.

Згідно висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, суд бере до уваги норму ст. 134 КАС України та правовий висновок Верховного Суду з приводу того, для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплати відповідною стороною або третьою особою. Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація сторін, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин (постанова Верховного Суду від 02.10.2019 року, справа № 815/1479/18, додаткова постанова Верховного Суду від 05.09.2019 року, справа № 826/841/17).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy)», №34884/97).

Враховуючи наведене, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи, наданих адвокатом послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання, наявна стала судова практика, враховуючи заперечення відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачів витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., оскільки такий розмір є співмірним з наданими послугами та складності справи.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 9, 73-78, 90, 139, 243, 246, 250, 252, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ- 44118658) судові витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Копію додаткового рішення надіслати учасникам справи.

Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев