Рішення

від 26.01.2024 по справі 640/17803/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2024 року № 640/17803/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Асоціації єврейських організацій та общин України (Ваад України) до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Міністерство культури та інформаційної політики України, Благодійна організація «Благодійний фонд «Меморіал Голокосту «Бабин Яр», Благодійна організація «Фонд пам`яті «Бабин Яр», Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Асоціація єврейських організацій та общин України (Ваад України), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради (відповідач-1), Київської міської державної адміністрації (відповідач-2), треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Міністерство культури та інформаційної політики України, Благодійна організація «Благодійний фонд «Меморіал Голокосту «Бабин Яр», Благодійна організація «Фонд пам`яті «Бабин Яр», Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр», в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України №604-р від 20 липня 1998 року «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України», в частині пункту 4 щодо місць давніх поховань, а саме: Лук`янівського єврейського кладовища та Кирилівського православного кладовища, що знаходяться в межах території Бабиного Яру в місті Києві;

- зобов`язати Київську міську раду та Київську міську державну адміністрацію виконати вимоги Розпорядження Кабінету Міністрів України № 604-р від 20 липня 1998 року «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України», в частині пункту 4 щодо недопущення будівельних робіт у місцях давніх поховань, а саме: Лук`янівського єврейського кладовища та Кирилівського православного кладовища, що знаходяться в межах території Бабиного Яру в місті Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачами в порушення вимог пункту 4 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 липня 1998 року № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» та частини 2 статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» допущено проведення будівельних робіт у місцях, де залишились сліди давніх поховань, а саме Лук`янівського єврейського кладовища та Кирилівського православного кладовища, що знаходяться в межах території Бабиного Яру в місті Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023, справу розподілено судді Кочановій П.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 справу прийнято до свого провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідачами надано до суду відзив на позовну заяву, в якому останні заперечували проти задоволення позовних вимог та зазначали про те, що територія, яка належала колишньому єврейському кладовищу, на сьогодні відсутня, оскільки офіційно не була виділена на території міста. Крім того, відсутні відомості про наявність давніх поховань саме на території, на яких благодійні організації здійснили будівництво «Малої архітектурної форми «Дзеркальний храм» за адресою: вул. Іллєнка, 46, А, та об`єкту «Мала архітектурна форма «Меморіальний об`єкт «Місце для роздумів» за адресою: вул. Іллєнка, 44, А. Також відповідачі наголошували, що позивачем не доведено обставин щодо дійсності порушених його прав та інтересів.

Додатково в поясненнях відповідач наголосив, що відповідачі не наділені повноваженнями щодо погодження будь-якої архітектурно-містобудівної діяльності на пам`ятках національного значення та на їх територіях, зокрема, до якої відноситься територія, на якій розміщено спірну малу архітектурну форму. Також зауважено, що позивачем помилково віднесено встановлення малої архітектурної форми до об`єктів будівництва.

Представник третьої особи Благодійної організації «Благодійний фонд «Меморіал Голокосту «Бабин Яр» надав до суду пояснення, в яких викладено позицію аналогічну викладеній відповідачами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 20.07.1998 №604-р, яким затверджено додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України, а саме:

1. Забезпечити розроблення проекту Закону України «Про похоронну справу». 1998-1999 роки. Держбуд, Мін`юст, Мінкультури, Держкомрелігій за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.

2. Взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень через засоби масової інформації. 1998-1999 роки. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, Держкомрелігій із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин.

3. Провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження. 1998-1999 роки. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, органи місцевого самоврядування із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин.

4. Не допускати проведення будівельних робіт у місцях, де залишилися сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ. Постійно. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, Держбуд, органи місцевого самоврядування.

5. Забезпечити неухильне дотримання вимог статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" стосовно того, що крематорії та кладовища не підлягають приватизації. Постійно. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Фонд державного майна.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся листом №22-В/21 від 29.02.2021 до відповідачів з проханням виконати пункту 4 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 липня 1998 року № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» щодо недопущення будівельних робіт у місцях давніх поховань, а саме на об`єктах «Мала архітектурна форма «Дзеркальний храм» за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 46-А та «Мала архітектурна форма «Меморіальний об`єкт «Місце для роздумів» за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 44-А, які знаходяться на території Бабиного Яру в м. Києві.

Оскільки позивач не отримав відповіді на це звернення, та вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів, що порушує його права та охоронювані законом інтереси, за їх захистом звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 2 ст. 2 Закону України від 08 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі Закон № 1805-III) до історичних об`єктів культурної спадщини відносяться окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих, визначні місця, пов`язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

Відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 14 Закону № 1805-III до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.

До вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини, затверджений наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158 (далі Порядок № 158).

Пунктом 1.2, 1.3 Порядку № 158 передбачено, що облік об`єктів культурної спадщини - це заходи, що здійснюють спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини, спрямовані на виявлення, наукове вивчення, класифікацію, державну реєстрацію об`єктів культурної спадщини.

Облік об`єктів культурної спадщини включає: виявлення, обстеження, дослідження, фотофіксацію об`єктів культурної спадщини, підготовку графічних матеріалів (у разі необхідності) та визначення предмета охорони культурної спадщини, складання переліків об`єктів культурної спадщини та облікової документації на ці об`єкти, підготовку подання Міністерству культури України та Кабінету Міністрів України для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Пунктами 2.1, 2.4 Порядку № 158 передбачено, що виявлення об`єктів культурної спадщини включає: натурне обстеження (дослідження), історико-архівні і бібліографічні дослідження, визначення предмета охорони, встановлення ступеня схоронності, первісного призначення, сучасного використання, фотофіксацію (у разі необхідності графічну фіксацію), виготовлення короткої історичної довідки та облікової картки.

Виявлення об`єктів культурної спадщини, складання на них облікової картки, короткої історичної довідки, акта технічного стану забезпечують органи охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, відповідно до їх повноважень, зокрема виконують функції замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження об`єктів культурної спадщини з метою визначення наявності та культурної цінності об`єкта культурної спадщини, а також одержання нової інформації про ці об`єкти.

Згідно з п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 липня 1998 року № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, Держкомрелігій із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин, зобов`язано взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень через засоби масової інформації 1998-1999 роки.

Пунктом 3 вказаного Розпорядження Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, органи місцевого самоврядування із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин, зобов`язано провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження, протягом 1998-1999 років.

Пунктом 4 Розпорядження Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, Держбуд, органи місцевого самоврядування зобов`язано не допускати проведення будівельних робіт у місцях, де залишилися сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ.

Порядок визначення категорії пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1760 (далі Порядок № 1760).

Пунктом 2 Порядку № 1760 передбачено, що на кожний об`єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в такому органі. Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.

Відповідно до п. 3 Порядку № 1760 облікова документація на об`єкти культурної спадщини, які відповідно до пункту 3 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини» визнаються пам`ятками, включає облікову картку або паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану.

Облікова документація на щойно виявлені об`єкти культурної спадщини включає облікову картку, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану.

Пропозиції щодо включення щойно виявлених об`єктів культурної спадщини до Реєстру подаються не пізніше ніж протягом трьох років з дня їх включення до переліку об`єктів культурної спадщини.

Згідно з п. 4 Порядку № 1760 облікова документація, що передбачає виконання роботи з метою виявлення, дослідження, фіксації об`єкта культурної спадщини, визначення його антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, складається спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини, до яких належать орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні держадміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

За змістом п. 7, 8 Порядку № 1760 об`єкти культурної спадщини національного значення є особливою історичною або культурною цінністю і повинні відповідати критерію автентичності, а також одному з таких критеріїв:

- мали значний вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва країни;

- безпосередньо пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей;

- репрезентують шедевр творчого генія, стали етапними творами видатних архітекторів чи інших митців;

- були витворами зниклої цивілізації чи мистецького стилю.

Критерій автентичності означає, що пам`ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні культурні нашарування.

Об`єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також одному з таких критеріїв:

- мали вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону;

- пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону;

- є творами відомих архітекторів або інших митців;

- є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.

Згідно з п. 9 Порядку № 1760 відповідність кожного об`єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 7 і 8 цього Порядку, оцінюються науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, консультативними радами органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки у п`ятнадцятиденний строк надається висновок щодо доцільності занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, який надсилається Мінкультури у день його підписання.

З матеріалів справи вбачається, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928 комплекс пам`яток на місці масового знищення мирного населення та військовополонених в урочищі Бабин Яр під час гітлерівської окупації занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятка історії національного значення, охоронний № 260033-Н.

На цій території розташовуються наступні об`єкти, що мають охоронний статус:

-будинок контори Єврейського кладовища по вул. Мельникова, 44 наказом Міністерства культури України від 30.12.2010 № 1328/0/16-10 занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятка архітектури місцевого значення, охоронний № 641-Кв;

-пам`ятний знак членам ОУН, загиблим у 1942 році від нацистського режиму занесений до переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва наказом Головного управління охорони культурної спадщини від 12.09.2006 № 53, перезатверджений наказом Департаменту охорони культурної спадщини від 27.12.2019 № 109;

-пам`ятний знак дітям, розстріляним під час Великої Вітчизняної війни в 1941 р. у Бабиному Яру на вул. О. Теліги, занесений до переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва наказом Головного управління об`єктів культурної спадщини від 25.09.2006 № 53, перезатверджений наказом Департаменту охорони культурної спадщини від 27.12.2019 № 109.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 № 308 передбачено, що Комплекс пам`яток у Бабиному Яру оголошений Державним історико-меморіальним заповідником та віднесений до сфери управління Міністерства культури та туризму України.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2010 № 258/2010 Державному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр» надано статус національного.

Наказом Міністерства культури України від 23.11.2012 №1367 затверджені охоронна зона території Національного історико - меморіального заповідника «Бабин Яр», яка визначена Планом організації території Національного історико - меморіального заповідника «Бабин Яр» та здійснюються відповідні заходи по її охороні.

Оскаржуване позивачем розміщення малих архітектурних форм здійснено на території Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» (Меморіальний об`єкт «Місце для роздумів») та в межах охоронної зони зазначеного Заповідника (Меморіальний об`єкт «Дзеркальне поле»).

Відповідно до п. 1.1 Положення про Національний історико - меморіальний заповідник «Бабин Яр», затвердженого наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.06.2020 №1866, заповідник передано до сфери управління Міністерства культури та інформаційної політики України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 №231.

Згідно з п. 1.4 зазначеного Положення Заповідник є об`єктом державної власності, перебуває у сфері управління Міністерства культури та інформаційної політики України та має особливу історико-архітектурну та наукову цінність.

Відповідно до п. 6.4 зазначеного Положення землі, на яких розташовано Заповідник, відносяться до земель історико-культурного призначення і передаються Заповіднику в постійне користування.

Згідно з п. 5.5 зазначеного Положення на території Заповідника забороняється діяльність, що негативно впливає або може вплинути на стан збереження об`єктів культурної спадщини, режим їх охорони та використання, зокрема - проведення містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт без погодження з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

У заяві до відповідачів позивач посилався на те, що Лук`янівське єврейське кладовище внесено до реєстру Американської комісії зі збереження Американської культурної спадщини за кордоном на підставі Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про охорону та збереження культурної спадщини від 04.03.1994, та вважав, що ця обставина є преюдицією до обов`язкового виконання відповідачами Розпорядження №604-р.

Між цим, суд бере до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 28.12.2021 по справі № 813/143/18, де зазначено, що застосування норм Розпорядження №604-р вимагає наявності у відповідних місцях слідів давніх поховань чи закритих кладовищ, під якими, згідно із визначеннями, наведеними у Законі України «Про поховання та похоронну справу», розуміються земельні ділянки з облаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, колумбаріями чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання та утримання місць поховань, після їх закриття, тобто припинення поховання померлих. Сама лише обставина існування єврейського кладовища не дає підстав для застосування норм Розпорядження №604-р. Так само і підписання Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про охорону та збереження культурної спадщини не є безумовною підставою для застосування Розпорядження №604-р, оскільки спірна територія має відповідати ознакам, наведеним у Розпорядженні.

Крім цього, суд бере до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11.06.2020 року по справі № 462/3063/17, де суд звертав увагу на те, що вимоги пунктів 3 та 4 Розпорядження Кабінету Міністрів України №604-р від 20.07.1998, а саме вимоги щодо проведення робіт з вивчення стану закритих кладовищ, місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, здійснення заходів з облаштування цих місць, їх утримання та збереження, та вимоги щодо недопущення проведення будівельних робіт у місцях, де залишилися сліди давніх поховань, стосуються виключно вже виявлених закритих кладовищ, місць масового розстрілу населення у роки Другої світової війни та давніх поховань.

Водночас суд наголошує, що на теперішній час на вказаній позивачем території немає встановлених кладовищ, які мають межі і перебувають на обліку як кладовища та як об`єкти культурної спадщини.

Як слідує з матеріалів справи Позивачем жодних доказів зворотного не надано суду.

Окрім цього, суд бере до уваги доводи відповідачів, що на спірній території відсутні обставини проведення будівельних робіт.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» будівництво це нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури. Зазначене кореспондується з визначенням терміну об`єкт будівництва, вказаним в п. 3.12 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» (далі - ДБН А.2.2-3:2014).

За змістом п. 3.22 ДБН А.2.2-3:2014 споруда - штучно створений об`ємний, площинний або лінійний об`єкт, що має природні або штучні просторові межі, встановлений стаціонарно (нерухомо) відносно землі та призначений для досягнення певних цілей. Згідно до п. 3.1 ДБН А.2.2-3:2014 будівля являється різновидом споруди, а згідно п. 3.3 зазначеного ДБН «будинок» являється різновидом будівлі.

При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 28 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

З наведеного вбачається, що малі архітектурні форми не являються об`єктами будівництва.

Натомість, відповідно до вимог ч. 1 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» малі архітектурні форми відносяться до елементів благоустрою. При цьому, згідно з ч. 2 ст. 21 зазначеного Закону розміщення малих архітектурних форм здійснюється за рішенням власника об`єкта благоустрою.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, визначені у ст. 5 Закону № 1805-III. До таких повноважень належать:

- управління в порядку, встановленому законом, історико-культурними заповідниками державного значення (п. 7 ч. 1 ст. 5);

- погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини (п. 14 ч. 2 ст. 5);

- заборона будь-якої діяльності юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу об`єкту культурної спадщини, видатній універсальній цінності об`єкта всесвітньої спадщини або порушує законодавство у сфері охорони культурної спадщини (п. 16 ч. 2 ст. 5);

- надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, об`єктах всесвітньої спадщини, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць (п. 17 ч. 2 ст. 5).

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону № 1805-III у межах історико-культурного заповідника та історико-культурної заповідної території забороняється діяльність, що негативно впливає або може негативно вплинути на стан збереження об`єктів культурної спадщини, режим їх охорони та використання.

Містобудівні, архітектурні та ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи, проведення масових і видовищних заходів здійснюються:

-у межах історико-культурного заповідника - за погодженням з органом, до сфери управління якого належить історико-культурний заповідник;

-у межах історико-культурної заповідної території - за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері хорони культурної спадщини, на підставі висновку органу, що забезпечує отримання режиму історико-культурної заповідної території.

Частиною шостою статті 33 вказаного Закону, передбачено, що межі, зони охорони, обсяги і строки проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту і пристосування об`єктів культурної спадщини, благоустрою історико-культурного заповідника та упорядження історико-культурної заповідної території, а також заходи з охорони і використання об`єктів культурної спадщини, збереження і відтворення традиційного характеру середовища визначаються відповідно у плані організації території історико-культурного заповідника або плані організації історико-культурної заповідної території - науково-проектній документації, що розробляється відповідно до закону в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

З долученого до матеріалів справи листа Міністерства культури та інформаційної політики від 22.09.2020 №576/6.11.1 вбачається, що останній за результатами обстеження містобудівної ситуації на відповідній земельній ділянці, проведеного співробітниками 21.09.2021, погоджує робочий проект об`єкта «Мала архітектурна форма «Дзеркальний храм» за адресою м. Київ, вул. Юрія Іллєнка 46А» та надає дозвіл на виконання необхідних робіт з монтажу складових елементів даної пам`ятної аудіо-світлової конструкції до урочистих подій, пов`язаних з 79-ю річницею трагедії у ОСОБА_1 без права проведення будь-яких земляних робіт.

Також з листа Міністерства культури та інформаційної політики від 22.01.2021 №108/6.11.1 вбачається, що останній, беручи до уваги результати проведених пошукових робіт з встановлення необлікованих місць поховання, проведених у 2020 році СП «Пам`ять і Слава» на території НІМЗ «Бабин Яр», погоджує проект розміщення Меморіального об`єкту «Місце для роздумів» та надає дозвіл на виконання необхідних робіт з монтажу складових елементів даного об`єкту.

Враховуючи викладене, оскільки матеріалами справи підтверджується та позивачем не спростовано, що спірна територія не належить до категорії закритих кладовищ, також матеріали справи свідчать, що на цій території не проводяться будівельні роботи, а тому суд дійшов висновку, що зазначений пункт 4 Розпорядження № 604-р не може бути застосовано до спірних правовідносин, та позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Окрім цього, згідно з відомостями з розділу «Мета та напрями діяльності асоціації» Статуту Асоціації Єврейських організацій та общин України, суд не вбачає прямого порушення прав та інтересів позивача, на чому також наголошують відповідачі та третя особа Благодійна організація «Благодійний фонд «Меморіал Голокосту «Бабин Яр», оскільки позивачем не доведено, що безпосередньо його діяльність стосується встановлення слідів давніх поховань, встановлення меж вказаних поховань та забезпечення виконання розпорядження Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України». Зокрема, позивач не навів обставин, які б свідчили про його безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову, безпосереднього зв`язку з предметом спору та не зазначив інтереси яких саме осіб підлягають судовому захисту.

Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.

Судом першої інстанції враховується, що, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Асоціації єврейських організацій та общин України (Ваад України) до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Міністерство культури та інформаційної політики України, Благодійна організація «Благодійний фонд «Меморіал Голокосту «Бабин Яр», Благодійна організація «Фонд пам`яті «Бабин Яр», Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 26 січня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.