Повістка

від 25.01.2024 по справі 400/12014/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

25.01.2024 р. Справа № 400/12014/23

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.С. Брагар в порядку письмового провадження розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "В-ЦЕНТР", вул. Соборності, 33,м. Вознесенськ,Миколаївська обл., Вознесенський р-н,56501,

доМиколаївської митниці, вул. Маріупольська, 57А,м. Миколаїв,54017, провизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14.08.2023 № UA 504070/2023/000001/1 і картки відмови в прийнятті митної декларації № UA 504070/2023/000039, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «В-ЦЕНТР» звернулось до суду з позовом до Миколаївської митниці (далі - відповідач) з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 14.08.2023 № UA 504070/2023/000001/1 і картки відмови в прийнятті митної декларації № UA 504070/2023/000039.

Рішенням суду від 17.01.2024 року позовні вимоги задоволено.

22.01.24 від позивача надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування вимог викладених у заяві позивач зазначає, що при ухваленні рішення судом не було вирішено питання про розподіл понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, про які позивач повідомляв в позовній заяві та повідомляв про намір подати докази понесених витрат на правову допомогу протягом 5 днів з дня ухвалення рішення по цій справі, для вирішення питання щодо розподілу судових витрат. З огляду на викладене, просить суд задовольнити вимоги викладені у заяві та присудити на користь позивача 5300,00 грн витрат на правничу допомогу.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У частині сьомій статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною четвертою статті 143 КАС України передбачено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою вказаної статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 вказаного Кодексу(частина п`ята статті 143 КАС України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 КАС України).

Так, в позовній заяві позивач повідомляв про наявність витрат на правову допомогу в розмірі 3500,00 грн та зазначав, про можливість збільшення розміру витрат (станом на 22.01.2024 р. 5300,00 грн), також зазначив що докази понесених витрат на правову допомогу можуть бути подані окремо протягом 5 днів з дня ухвалення рішення по цій справі.

Отже, до початку розгляду справи по суті (судові дебати у справах, що слухаються у спрощеному позовному провадженні не проводяться) з дотриманням вимог частини сьомої статті 139 КАС України позивачем подано клопотання про надання доказів понесених витрат після ухвалення рішення в даній справі та необхідність вирішення питання розподілу судових витрат та 22.01.2024 року (на п`ятий день після отримання рішення суду в даній справі) подано до суду відповідні докази на підтвердження вказаних витрат, які надійшли до суду через підсистему «Електронний суд» 22.01.2024 року.

Вирішуючи питання стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Так, до позовної заяви представником позивача, зокрема, надано:

- копію ордеру на надання правової допомоги, копію рахунку та квитанції на суму 3500,00 грн..

- копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю.

- договору про надання правової допомоги від 21.09.2023 року.

До заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу додано:

- копію розрахунку (детальний опис) наданих послуг;

-копі. Додатку №1 до договору від 21.09.2023 року.

- копію рахунку від 22.01.2024 р. вартості та порядку оплати послуг з надання правової (правничої) допомоги;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера про доплату на суму 1800 грн.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити, що витрати пов`язані з вивченням та аналізом нормативного матеріалу та чинного законодавства включаються до витрат пов`язаних зі складанням позовної заяви.

Також суд зазначає, що поданий адміністративний позов містить невеликий обсяг (10 сторінок) та долучених додатків. За характером спірних правовідносин, предметом доказування та складом учасників вказана адміністративна справа є справою незначної складності (малозначна справа).

Таким чином, суд вважає, що адвокатом не було докладено значних зусиль для складання позовної заяви у цій справі, оскільки подана позовна заява є справою незначної складності.

Враховуючи незначну складність категорії справи, суд вважає, що вказані позивачем витрати на правову допомогу не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019 року, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд враховує під час вирішення такого питання.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідачів, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу в розмірі 5300,00 грн. є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 2000,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці.

Керуючись статтями139,242,243,252,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі № 400/12014/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В-ЦЕНТР" до Миколаївської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14.08.2023 № UA 504070/2023/000001/1 і картки відмови в прийнятті митної декларації № UA 504070/2023/000039 задовольнити частково.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці (вул.Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 44017652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "В-ЦЕНТР" (вул. Соборності, 33,м. Вознесенськ,Миколаївська область, Вознесенський район,56501, код ЄДРПОУ 36416075) витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В. С. Брагар