Рішення

від 26.01.2024 по справі 520/32874/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї НИ

26 січня 2024 р. № 520/32874/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській №63012300020047 від 31.08.2023 про відмову громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання в Україні та зобов`язати Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити оформлення та видачу громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 нової посвідки на постійне проживання в Україні за заявою від 21.08.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.03.2004 відділом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Київській області на підставі Закону України «Про імміграцію» позивача документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 терміном дії безстроково. 22.11.2018 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області документовано позивача посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 , у зв`язку з обміном посвідки на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 07.03.2004. Позивач, у зв`язку з досягненням 45-річного віку, 21.08.2023 звернувся з заявою до Немишлянського РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області, в якій просив видати йому нову посвідку на постійне проживання в Україні. Проте, ГУДМС України в Харківській області прийняло рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання від 31.08.2023. Позивач не погоджується з рішенням відповідача, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 27.11.2023 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач правом надати відзив на позов не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили.

Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Донг ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином В`єтнаму, що підтверджується копією паспорту НОМЕР_3 від 08.11.2018.

Відділом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Київській області на підставі Закону України «Про імміграцію» 07.03.2004 позивача документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 .

У подальшому, 22.11.2018 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області, у зв`язку з обміном посвідки на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 07.03.2004, документовано позивача посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 , що міститься в матеріалах справи.

Позивач, у зв`язку з досягненням 45-річного віку, 21.08.2023 звернувся з заявою до Немишлянського РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області, в якій просив видати йому нову посвідку на постійне проживання в Україні

У результаті розгляду заяви позивача ГУ ДМС України в Харківській області прийняло рішення про відмову в оформленні громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 посвідки на постійне проживання в Україні на підставі підпункту 11 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 25.04.2018.

Позивач, не погодившись з рішенням відповідача від 31.08.2023 про відмову йому в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов`язки, що і громадяни України.

Згідно законодавства України надання іноземному громадянину дозволу на імміграцію в Україні і отримання їм посвідки на постійне проживання в Україні, є підтвердженням знаходження його на території країни на законних підставах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 321 визначено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання (далі за текстом - Порядок № 321).

Відповідно п. 1 Порядку № 321 (в редакції, чинній на момент оформлення довідки), посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Відповідно до п. 7 Порядку № 321 обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання; 5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).

Пунктом 16 Порядку № 321 встановлено, що документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

Приписами пункту 40 Порядку № 321 визначено, що для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; 5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред`являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-6 цього пункту.

До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом поставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати.

Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства.

Відповідачем жодних зауважень до змісту чи до кількості доданих до заяви позивачем документів в оскаржуваному рішенні зазначено не було.

Працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 36 і 37 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи. ( п.42 Порядку № 321).

До таких дій п.37 Порядку віднесено перевірку чинності дозволу на імміграцію, копія якого надана іноземцем або особою без громадянства, яка перевіряється шляхом вивчення матеріалів справи про надання такого дозволу.

Рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні ( п. 43 Порядку № 321).

Після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні ( п. 46 Порядку № 321).

Відповідно до п. 64 Порядку № 321 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: 1) скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України Про імміграцію; 2) отримання від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п. 62 Порядку № 321, територіальний орган / територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: 1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на тимчасове проживання (крім випадків обміну посвідки або оформлення посвідки іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення; 2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду; 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію; 4) встановлено належність особи до громадянства України; 5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання; 6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки; 7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі або строк його дії закінчився; 9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування наданого їм дозволу на імміграцію; 10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну; 11) в інших випадках, передбачених законом.

В якості підстави для відмови в оформленні посвідки на постійне проживання в оскаржуваному рішенні від 31.08.2023 зазначено підпункт 11 пункту 62 (інші випадки, передбачені законами) Порядку № 321.

Враховуючи, що підпункт 11 пункту 62 Порядку № 321 не містить конкретно визначних обставин, що є підставою для відмови, а є бланкетною нормою, яка відсилає до іншого законодавства, суд вважає, що зазначення в рішенні про відмову в видачі посвідки лише норми права не є рішенням, що містить зазначення причин відмови.

Так, рішення відповідача від 31.08.2023 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання, прийняте за результатами розгляду заяви позивача від 21.08.2023, не містить причин відмови позивачу в оформленні та видачі нової посвідки.

Більш того, з матеріалів справи судом встановлено, що рішення про скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 22.11.2008 ГУ ДМС у Харківській області не приймалося (лист ГУ ДМС України в Харківській області № 6301.8.1-13465/63.3-23 від 02.08.2023).

Також, з листа ГУ ДМС України в Харківській області № 6301.8.1-13448/63.3-23 від 02.08.2023 вбачається, що відповідно до даних підсистеми "Облік іноземців та біженців» ЄІАС УМП ДМС України встановлено, що посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 22.11.2018, оформлена на ім`я громадянина В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є чинною.

Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що рішення про скасування дозволу на імміграцію не приймалось, на теперішній час посвідка позивача на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 22.11.2018 не скасована та є чинною, а тому, за відсутності, визначених п. 62 Порядку № 321, підстав відмови в оформленні або видачі посвідки, відповідач був обтяжений обов`язком вчинення відповідних дій щодо здійснення оформлення та видачі громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 посвідки на постійне проживання в Україні за заявою позивача, у зв`язку з досягнення позивачем 45-річного віку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спірне рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 31.08.2023 про відмову в оформленні громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 посвідки на постійне проживання в Україні, прийняте за результатом розгляду заяви від 21.08.2023 є протиправним, та таким, що прийнято не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню

Щодо решти позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити оформлення та видачу громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 нової посвідки на постійне проживання в Україні за заявою від 21.08.2023, як способу відновлення порушеного права позивача, суд вказує наступне.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

При цьому, дискреційними є повноваження відповідача - суб`єкта владних повноважень, обирати у конкретній ситуації між альтернативними, кожна з яких є правомірною.

За приписами ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Враховуючи, що в даному випадку відповідач у спірних правовідносинах реалізував свої дискреційні владні повноваження та прийняв рішення про відмову у видачі посвідки, протиправність якого встановлена судовим розглядом, суд вважає задля відновлення порушених прав позивача зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити оформлення та видачу громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 нової посвідки на постійне проживання в Україні за заявою від 21.08.2023, що в свою чергу є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Отже, решта позову також підлягає задоволенню, при чому судом, при задоволенні вказаної вимоги у наведений спосіб, було враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в Постановах від 29.03.2018 року (справа № 816/303/16), від 03.04.2018 року (справа № 815/6881/16), від 13.06.2018 року (справа № 815/6768/15).

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 37764460) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 31.08.2023 про відмову в оформленні громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідки на постійне проживання в Україні, прийняте за результатом розгляду заяви від 21.08.2023.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити оформлення та видачу громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідки на постійне проживання в Україні за заявою від 21.08.2023.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області суму сплаченого судового збору в розмірі 1 073,60 грн (тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.А. Волошин