Постанова

від 26.01.2024 по справі 140/793/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/793/24 пров. № А/857/2137/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання: Вовка А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Громадської організації "Молодіжний центр "Семиярусна гора",

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року (суддя Плахтій Н.Б., час ухвалення 17:04 год., місце ухвалення м.Луцьк, дата складання повного тексту не зазначено),

в адміністративній справі №140/793/24 за позовом Громадської організації "Молодіжний центр "Семиярусна гора" до Виконавчого комітету Луцької міської ради, Луцького міського голови Поліщука Ігоря Ігоровича,

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання усунути перешкоди у здійсненні права на свободу мирного зібрання,

встановив:

22 січня 2024 року позивач Громадська організація "Молодіжний центр "Семиярусна гора" (даті також громадська організація) звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Виконавчого комітету Луцької міської ради (далі також відповідач-1), Луцького міського голови Поліщука Ігоря Ігоровича (далі також відповідач-2), в якому просив:

1) визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету та міського голови, що становить перешкоду у реалізації права на свободу мирних зібрань і полягає у невжитті заходів щодо забезпечення безпеки учасників та учасниць мирного зібрання, яке позивач планує провести 27.01.2024 з 14-00 по 16-00 у місті Луцьку, у формі тимчасового обмеження руху транспортних засобів за маршрутом і під час його проведення;

2) зобов`язати виконавчий комітет та міського голову усунути перешкоди у реалізації права на свободу мирних зібрань шляхом вжиття у межах їхніх повноважень заходів щодо забезпечення безпеки учасників та учасниць мирного зібрання, яке позивач планує провести 27.01.2024 з 14-00 до 16-00 у місті Луцьку, у формі тимчасового обмеження руху транспортних засобів за маршрутом і під час його проведення (місто Луцьк, проспект Волі і прилеглі вулиці, з 14-15 по 15-00).

Відповідач-1 в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, у якому висловив свою незгоду з доводами та вимогами позову, вважаючи їх не обґрунтованими. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Стягнуто з позивача в користь Державного бюджету України несплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенні норм процесуального права, а також неповному з`ясуванні обставин справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційний скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що суд першої інстанції всупереч принципу офіційності неправильно застосував статтю 39 Конституції України і статтю 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також неповно з`ясував обставини справи. Висновки суду про те, що проведення зібрання 27.01.2024 буде можливим і без вжиття відповідачами будь-яких заходів, не підтверджені доказами і не відповідають обставинам справи. Суд дійшов хибних висновків про відсутність дискримінації позивача. Також суд першої інстанції дійшов хибних висновків щодо непропорційності заходу, про який просив позивач.

Просить апелянт скасувати оскаржене рішення суду від 24.01.2024 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач-1 подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду - без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач Громадська організація "Молодіжний центр "Семиярусна гора" 29 грудня 2023 року направила лист №80 Луцькому міському голові Поліщуку І.І., в якому повідомила про проведення мирного зібрання 27.01.2024 з 14:00 до 16:00 у формі вуличного походу із використанням звукопідсилювальної техніки (мегафони, гучномовці) за маршрутом: Київський майдан, пр.Волі, Театральний майдан, вул.Лесі Українки, вул.Кривий Вал, вул.Богдана Хмельницького. Мета зібрання - висловити вимоги учасників та учасниць зібрання щодо розподілу вільних залишків бюджету Луцької міської територіальної громади на 2023 рік. Орієнтовна кількість учасників та учасниць: 300 осіб. Просила забезпечити безпеку учасників та учасниць мирного зібрання, видавши розпорядження про тимчасове перекриття руху транспорту на час мирного зібрання за маршрутом вуличного походу: пр-т Волі та прилеглі вулиці з 14:15 до 15:00. Додаткового просила перевірити стан і доступність захисних споруд цивільного захисту та укриттів (а.с. 15).

За результатами розгляду цього звернення позивача надано лист-відповідь від 08.01.2024 №1.1-29/168/2024 за підписом заступника міського голови, де рекомендовано заявнику провести ходу поза межами проїжджої частини. Звернуто увагу на необхідність дотримання обмежень воєнного стану, громадського порядку, правил благоустрою міста Луцька, державних санітарних норм та правил, а також зазначено, що правоохоронні органи повідомлені про проведення заходів (а.с. 16).

Позивач, вважаючи, що відповідачі проявили бездіяльність у реалізації права на свободу мирних зібрань, не вживши заходів щодо забезпечення безпеки учасників та учасниць мирного зібрання, звернувся із цим позовом до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку в межах доводів і вимог апеляційної скарги обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності усіх позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Апеляційний суд враховує, що право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, закріплене в статті 39 Конституції України.

Так, статтею 39 Конституції України визначено, що громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Це право є однією з конституційних гарантій права громадянина на свободу свого світогляду і віросповідання, думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір, права на вільний розвиток своєї особистості тощо. При здійсненні цих прав і свобод не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей.

За Конституцією України (стаття 68) кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України. Право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації може бути реалізоване за умови обов`язкового завчасного сповіщення про це органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. Таке сповіщення має здійснюватися громадянами через організаторів масових зібрань. Завчасне сповіщення відповідних органів про проведення тих чи інших масових зібрань - це строк від дня такого сповіщення до дати проведення масового зібрання.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Верховною Радою України згідно із Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, гарантує кожній особі, серед інших прав і свобод, право на свободу зібрань та об`єднання. Зокрема, частиною першою статті 11 Конвенції передбачено право кожного на свободу мирних зібрань і свободу об`єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.

Статтею 21 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого ще Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 року №2148-VIII, також визнається право на мирні збори. Зазначена стаття визначає, що користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, які накладаються відповідно до закону і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, громадського порядку, охорони здоров`я і моральності населення або захисту прав та свобод інших осіб.

Мирні зібрання можна розтлумачити як масові заходи громадян, відкриті й доступні кожному, хто бажає взяти у них участь. Мирні заходи найчастіше проводяться з метою вираження ставлення тих чи інших груп, об`єднань громадян до суспільних явищ та проблем, привернення уваги органів влади до них та є однією із форм безпосередньої демократії. Основною рисою мирних зібрань є мирний характер їх проведення.

Частиною другою статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що здійснення прав на свободу зібрань та об`єднання не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

Отже, право на свободу мирних зібрань є одним із фундаментальних прав у демократичному суспільстві. Разом з тим, це право не є абсолютним воно може бути обмежене для досягнення легітимної мети, тією мірою, якою це необхідно у демократичному суспільстві і до тієї межі, яка не призводить до позбавлення самої сутності цього права.

За загальним правилом конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені. Проте, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 64 Конституції України).

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який діє і до сьогодні. Цим же Указом передбачено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені, зокрема, і статтею 39 Конституції України.

Отже, право на мирні зібрання в умовах введеного в Україні воєнного стану може обмежуватись.

Чинним законодавством України передбачено можливість втручання держави за певних обставин у право на проведення мирних зібрань, зокрема і шляхом заборони їх проведення, за умови, що такі обмеження встановлені законом.

Встановити обмеження щодо реалізації права громадян на мирні зібрання може лише суд, якому надано такі повноваження відповідно до Конституції України, в порядку, визначеному статтею 280 КАС України, яка передбачає право органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про встановлення іншого обмеження права на свободу мирних зібрань (щодо місця чи часу їх проведення тощо).

У розглядуваній справі Суд встановив, що Громадська організація "Молодіжний центр "Семиярусна гора" 29 грудня 2023 року направила лист Луцькому міському голові Поліщуку І.І., в якому повідомила про проведення мирного зібрання 27.01.2024 з 14:00 до 16:00 у формі вуличного походу із використанням звукопідсилювальної техніки (мегафони, гучномовці) за маршрутом: Київський майдан, пр. Волі, Театральний майдан, вул. Лесі Українки, вул. Кривий Вал, вул. Богдана Хмельницького. Мета зібрання - висловити вимоги учасників та учасниць зібрання щодо розподілу вільних залишків бюджету Луцької міської територіальної громади на 2023 рік. Орієнтовна кількість учасників та учасниць: 300 осіб. Просила забезпечити безпеку учасників та учасниць мирного зібрання, видавши розпорядження про тимчасове перекриття руху транспорту на час мирного зібрання за маршрутом вуличного походу: пр-т Волі та прилеглі вулиці з 14:15 до 15:00. Додаткового просила перевірити стан і доступність захисних споруд цивільного захисту та укриттів.

За результатами розгляду цього звернення заступник міського голови Ірина Чебелюк у листі від 08.01.2024 №1.1-29/168/2024 рекомендував провести ходу поза межами проїжджої частини. Просив дотримуватись обмежень воєнного стану, громадського порядку, правил благоустрою міста Луцька, державних санітарних норм та правил, а також зазначив, що правоохоронні органи повідомлені про проведення заходів.

Вважаючи, що відповідачі проявили бездіяльність у реалізації права на свободу мирних зібрань, не вживши заходів щодо забезпечення безпеки учасників та учасниць мирного зібрання, громадська організація в порядку статті 281 КАС України звернулася в суд.

Відповідно до частини 1 статті 281 КАС України, організатор (організатори) зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших мирних зібрань мають право звернутися до адміністративного суду за місцем проведення цих заходів із позовною заявою про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань з боку органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, повідомлених про проведення таких заходів.

Матеріалами розглядуваної справи підтверджується, що позивач не звертався до відповідача Виконавчого комітету Луцької місткої ради з питанням щодо вжиття заходів для забезпечення безпеки учасників та учасниць мирного зібрання, яке Громадська організація "Молодіжний центр "Семиярусна гора" планує провести 27 січня 2024 року з 14-00 по 16-00 у місті Луцьку.

При цьому, слід зазначити, що за результатами розгляду звернення позивача ГО "Молодіжний центр "Семиярусна гора" від 29 грудня 2023 року за №80 адресованого Луцькому міському голові про забезпечення безпеки учасників та учасниць мирного зібрання, було надано лист-відповідь від 08.01.2024 №1.1-29/168/2024 за підписом заступника міського голови, який не являється керівником виконавчого комітету. Хоча така відповідь і сформована на бланку виконавчого комітету, однак її зміст не зумовлює висновок про те, що це питання було предметом розгляду виконавчого комітету і що думка заступника міського голови відображає правову позицію виконкому міської ради.

Водночас, слід зазначити, що відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно статті 12 цього Закону, сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Отже, в такій ситуації, являються безпідставними позовні вимоги, які заявлені до відповідача Виконавчого комітету Луцької міської ради, щодо визнання протиправною його бездіяльності до зобов`язання до вчинення дій.

Відносно позовних вимог, які заявлені до відповідача Луцького міського голови Поліщука Ігоря Ігоровича, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду правомірність своїх рішень, дій, бездіяльності з урахуванням критеріїв правомірності поведінки, визначених статтею 2 КАС України.

У розглядуваній справі за позовом ГО "Молодіжний центр "Семиярусна гора" до відповідачів Виконавчого комітету Луцької міської ради та Луцького міського голови Поліщука Ігоря Ігоровича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання усунути перешкоди у здійсненні права на свободу мирного зібрання, відповідач Луцький міський горова не подав ні відзиву на адміністративний позов, ні відзиву на апеляційну скаргу.

Отже, таке пасивна правова поведінка відповідача Луцького міського голови як суб`єкта владних повноважень, вказує на те, що цей відповідач не вжив жодних заходів щодо доказування правомірності своїх дій (бездіяльності), які оскаржені позивачем, у розглядуваних правовідносинах.

Водночас, у спірних правовідносинах колегія суддів враховує, що відповідно до статті 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Стаття 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі також Закону №280/97-ВР) визначає повноваження сільського, селищного, міського голови, за змістом якої сільський, селищний, міський голова, зокрема: - забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; - організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; - представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; - звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів; - забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об`єднань; здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; - видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Відповідно до пункту 8 статті 59 №280/97-ВР, сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що селищний, міський голова має повноваження щодо розгляду звернень громадян та їх об`єднань.

Апеляційний суд констатує, що чинне законодавство з питань організації і проведення мирних заходів є недосконалим та є необхідність прийняти закон, що буде регулювати правові гарантії та механізм реалізації свободи мирних зібрань.

Водночас, станом на сьогоднішній день, відповідно до вимог статті 38 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 25 Закону «Про місцеві державні адміністрації» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад та місцевих державних адміністрацій належить вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів; здійснення контролю за забезпеченням громадського порядку при їх проведенні. З метою забезпечення цього обов`язку органів влади організатори мирного зібрання подають повідомлення про його проведення.

Тому органи влади не можуть перекладати ці організаційні обов`язки (забезпечення порядку, санітарного благополуччя, прибирання території тощо) на організаторів мирного зібрання.

Конституційний суд України в рішенні від 19 квітня 2001 року визначив, що громадяни «мають сповістити органи влади про проведення заходів заздалегідь, тобто в прийнятні строки, що передують даті їх проведення.Ці строки не повинні обмежуватипередбачене ст. 39 Конституції право громадян, а мають служити його гарантією й водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей.

У розглядуваній справі, громадська організація звернулась до суду з позовом в порядку статті 281 КАС України, частина перша якої передбачає, що організатор (організатори) зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших мирних зібрань мають право звернутися до адміністративного суду за місцем проведення цих заходів із позовною заявою про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань з боку органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, повідомлених про проведення таких заходів.

Таким чином, звертаючись до суду з таким позовом, позивач повинен довести створення органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування дійсних перешкод у реалізації права на мирні зібрання чи втручання у їх проведення.

Обґрунтовуючи наявність перешкод у реалізації права на свободу мирних зібрань, громадська організація вказує на протиправну бездіяльність відповідачів, яка полягає у невжитті заходів щодо забезпечення безпеки учасників мирного зібрання, зокрема, шляхом тимчасового обмеження руху транспортних засобів за маршрутом вуличного походу.

При цьому позивач вказує, що міським головою впродовж 2022-2023 років неодноразово виносились розпорядження про тимчасове призупинення руху транспорту за зверненням інших організацій про проведення мирного зібрання.

Надаючи правову оцінку таким доводам позивача, суд також враховує наступне.

Відповідно до статті 8 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 02.07.2002 у справі Вілсон, Національне об`єднання журналістів та інші проти Об`єднаного Королівства (§41) зазначено, що хоча основна мета статті 11 Конвенції - захист особи від свавільного втручання з боку публічних органів влади у здійснення захищуваних прав (що передбачає так званий негативний обов`язок держав-учасниць Конвенції не втручатися в гарантовані Конвенцією права), на доповнення можуть існувати позитивні обов`язки держави щодо забезпечення ефективного використання цих прав.

Органи влади зобов`язані вживати відповідні заходи щодо демонстрацій для того, щоб забезпечити їх мирне проведення та безпеку громадян. Проте вони не можуть гарантувати це абсолютно і мають широкі межі розсуду у виборі засобів, які будуть використовуватися. У цій сфері зобов`язанням, передбаченим статтею 11 Конвенції, - є зобов`язання щодо вжитих заходів, а не досягнутих результатів (рішення Великої Палати ЄСПЛ від 15.10.2015 у справі Кудревічюс та інші проти Литви, §159).

Отже, позитивний обов`язок органів державної влади у забезпеченні реалізації громадянами права на мирні зібрання полягає у вжитті заходів, спрямованих на їх мирне проведення.

Зокрема, у пункті 3 підпункту б частини 1 статті 38 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів; здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадської безпеки і порядку.

Апеляційний суд встановив, що після звернення громадської організації до міського голови з повідомленням про проведення мирного зібрання, відповідачі не звертались до суду з вимогами, зокрема щодо обмеження права позивача на його проведення, в тому числі і щодо місця його проведення.

Отже, таке обмеження відсутнє.

В такій ситуації, являються обгрунтованими доводи позивача про те, що органи місцевої влади, зокрема Луцький міський голова, до якого і було направлено відповідне звернення від 29.12.2023 року №80, зобов`язані вжити заходів щодо усунення перешкод у реалізації права на свободу мирних зібрань шляхом вжиття у межах їхніх повноважень заходів щодо забезпечення безпеки учасників та учасниць мирного зібрання, яке позивач планує провести 27.01.2024 з 14-00 до 16-00 у місті Луцьку.

При цьому, вжиття таких заходів у формі тимчасового обмеження руху транспортних засобів за маршрутом і під час проведення мирного зібрання (місто Луцьк, проспект Волі і прилеглі вулиці, з 14-15 по 15-00), слід віднести на розсуд відповідного місцевого владного органу, з урахування доцільності та необхідності, відповідно до конкретних умов та обставин.

Колегія суддів також враховує, що у матеріалах справи містяться докази про проведення мирних зібрань у місті Луцьку у 2022-2023 роках іншою громадською організацією та релігійними організаціями, де на підставі їхніх звернень, Луцький міський голова видавав відповідні розпорядження.

Отже, встановлені у справі фактичні обставини дають підстави вважати, що відповідач-2 допустив протиправну бездіяльність, не вживши заходів щодо забезпечення безпеки учасників та учасниць мирного зібрання, яке громадська організація планує провести 27 січня 2024 року з 14-00 по 16-00 у місті Луцьку.

Тому, у наведеній частині доводи апеляційної скарги позивача є обґрунтованими та підтверджують помилковість висновків суду першої інстанції.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, частиною 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п.4), або застосувавши інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10).

Отже, відносно способу захисту порушеного права, колегія суддів враховує, що згідно із ч.2 ст.5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективним способом захисту порушеного права позивача колегія суддів вважає за необхідне зобов`язати відповідача-2 усунути перешкоди у реалізації права на свободу мирних зібрань шляхом вжиття у межах його повноважень заходів щодо забезпечення безпеки учасників та учасниць мирного зібрання, яке Громадська організація "Молодіжний центр "Семиярусна гора" планує провести 27 січня 2024 року з 14-00 по 16-00 у місті Луцьку.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення суду без всебічного з`ясування усіх обставин справи, з порушенням норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції в силу приписів статті 317 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судом встановлено, що апелянтом при поданні позовної заяви та апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

Частиною 7 статті 281 КАС України встановлено, що суд приймає позовну заяву щодо усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначені Законом України «Про судовий збір».

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2024 року становить 3028 грн..

Розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Адміністративний позов в даній справі містить вимогу немайнового характеру.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, розмір судового збору який підлягав сплаті при поданні позовної заяви становить 3028 грн..

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки, апеляційну скаргу подано в електронній формі через підсистему «Електронний суд», а тому при обрахунку суми судового збору застосовується коефіцієнт 0,8.

Як визначено в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 25.01.2024, за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір становить 3633,60 грн..

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Із врахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволено частково, при цьому позивач не сплачував судовий збір за подання позову та апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача-2 законодавчо визначений мінімальний розмір несплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн. на користь Держави до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 271, 272, 281, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

постановив:

Апеляційну скаргу Громадської організації "Молодіжний центр "Семиярусна гора" задоволити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року в адміністративній справі №140/793/24 за позовом Громадської організації "Молодіжний центр "Семиярусна гора" до Виконавчого комітету Луцької міської ради, Луцького міського голови Поліщука Ігоря Ігоровича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання усунути перешкоди у здійсненні права на свободу мирного зібрання скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Громадської організації "Молодіжний центр "Семиярусна гора" задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Луцького міського голови у невжитті заходів щодо забезпечення безпеки учасників та учасниць мирного зібрання, яке Громадська організація "Молодіжний центр "Семиярусна гора" планує провести 27 січня 2024 року з 14-00 по 16-00 у місті Луцьку.

Зобов`язати Луцького міського голову вжити заходи у межах повноважень і у визначений законодавством спосіб щодо забезпечення безпеки учасників та учасниць мирного зібрання, яке Громадська організація "Молодіжний центр "Семиярусна гора" планує провести 27 січня 2024 року з 14-00 по 16-00 у місті Луцьку.

У задоволенні решта позовних вимог Громадської організації "Молодіжний центр "Семиярусна гора" відмовити.

Стягнути з Луцького міського голови на користь Держави до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу *;101; судовий збір у справі №140/793/24) за подання позовної заяви у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмір 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції в частині зобов`язання Луцького міського голову вжити заходи у межах повноважень і у визначений законодавством спосіб щодо забезпечення безпеки учасників та учасниць мирного зібрання, яке Громадська організація "Молодіжний центр "Семиярусна гора" планує провести 27 січня 2024 року з 14-00 по 16-00 у місті Луцьку, підлягає негайному виконанню.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль