Постанова

від 25.01.2024 по справі 320/3339/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року

м. Київ

справа № 320/3339/23

адміністративне провадження № К/990/24317/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року (суддя: Марич Є.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року (судді: Костюк Л.О., Бужак Н.П., Кобаль М.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - приватне акціонерне товариство «Дніпрометалсервіс» про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування

У лютому 2023 року, ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо видання наказу від 16 серпня 2019 року № 2576/5;

- скасувати наказ Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2576/5.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 1997 році в с. Красилівка Броварського району Київської області Броварською РДА зареєстровано ТОВ «Фермой КІ» зі 100% іноземними інвестиціями, засновниками якого виступила належна громадянину Польщі. Ірландська компанія «Клан вест лімітед» з часткою в статутному капіталі 99,95 % і ТОВ «Магнет» Республіки Польща з часткою в статутному капіталі 0,05%. Для виконання договору «Про діяльність підприємства з іноземною інвестицією», будівництва і введення в експлуатацію в с. Красилівка заводу з виробництва морозива та налагодження мережі збуту продукції ТОВ «Фермой КІ» внесло до статутного фонду товариства промислове й торгівельне обладнання, транспортні засоби та інше майно. У подальшому для формування в повному обсязі статутного капіталу і завершення будівництва заводу протягом 2000-2001 років підшукував стратегічних партнерів, які змогли б профінансувати завершення будівництва заводу, при цьому був введений в оману службовими особами ТОВ «КІБ-Сервіс», ПП «Європа Плюс», представниками в Україні компанії «AVANGO ENTERPRISES LIMITED» Республіки Кіпр, тому підписав декілька документів щодо змін до вищевказаного договору і статуту ТОВ «Фермой КІ», які ще в 2002 році оскаржив до суду (справа № 22а-2567). Не дочекавшись остаточного рішення у справі №22а-2567, актом приймання- передачі майна від 01 липня 2002 року спірне майно незавершене будівництвом комплекс, що розташований за адресою Київська обл., Броварський р-н, с. Красилівка, вул. Київська, 2, незаконно передано ТОВ «Фермой-Кі» як внесок до статутного фонду ТОВ «Інкон», а саме ТОВ «Фермой-Кі» було припинено новими власниками. Крім того, рішенням Господарського суду Київської області від 09 серпня 2006 року по справі № 278/20-06 позов задоволено повністю та визнано за ЗАТ «Інкон» право власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою Київська обл., Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2 та складається з «А-1» - промислового корпусу; «Б» - КНС; «В» - водонапірної башні; «Г» - водонапірної башні, «К» - огорожі; зобов`язано ДКП «Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» здійснити у встановленому законом порядку реєстрацію права власності ЗАТ «Інкон» на вказаний об`єкт незавершеного будівництва. Майно неодноразово було об`єктом купівлі-продажу. Так, ТОВ «Інкон» 21 грудня 2006 року його продало ЗАТ «Ерлан», а 17 грудня 2007 року за договором купівлі - продажу ЗАТ «Ерлан» продало його ПРАТ «Дніпрометалсервіс» у власності якого перебуває на даний час. Не погоджуючись з рішенням суду у справі № 278/20-06, ТОВ «Фермой-КІ», яке було поновлено в Реєстрі юридичних осіб лише у грудні 2017 року, оскаржило його в апеляційному порядку та просило скасувати повністю як незаконне. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21 лютого 2019 року апеляційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Фермой-КІ» задоволено, рішення Господарського суду Київської області від 09 серпня 2006 року у справі №278/20-06 скасовано та прийнято нове рішення. В задоволенні позову ЗАТ «Інкон» до ДКП «Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» та Красилівської сільради Броварського району про визнання права власності відмовлено повністю. 25 липня 2019 року позивач звернувся до державного реєстратора Броварської міськради Київської області із заявою про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, надавши відповідні документи, а саме: технічну документацію (технічний паспорт з додатками) та завірену його копію, постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 лютого 2019 року з відміткою про набрання нею законної сили, дозвіл на проведення будівельних робіт, документ, що підтверджує оплату послуг, повноваження представника. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 липня 2019 року №175453612 нерухоме майно, незавершене будівництво, розташоване за адресою: Київська область, Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 15892825, з 29 липня 2019 року на праві приватної власності належала ТОВ «Фермой-Кі» (ЄДРПОУ 20048150), юридична адреса: Київська область, Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2. ПрАТ «Дніпрометалсервіс» звернулося зі скаргою на дії реєстратора до Мінюсту, який у прийняв її до розгляду і розглянув, як стверджує позивач, за 3 дні. У скарзі зазначено, що скаржник також звертався до правоохоронних органів з метою внесення до ЄРДР запису про кримінальне провадження. В такому випадку, за твердженням позивача, скарга взагалі не підлягала розгляду Міністерством юстиції України. За даними ДП «Національні інформаційні системи» оголошення про засідання комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації щодо розгляду скарги ПрАТ «Дніпрометалсервіс» від 08 серпня 2019 року з доповненнями до неї від 09 серпня 2019 року, яке відбулося 15 серпня 2019 року, розміщене на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України 13 серпня 2019 року. Таким чином, за твердженнями позивача, він був позбавлений можливості підготувати обґрунтовані заперечення, через ретельність проведення засідання комісії та неможливість надати будь-які пояснення, оскільки за 2 дні до засідання було лише повідомлено на електронну адресу позивача, без врахування, що він постійно мешкає за кордоном. У висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 15 серпня 2019 року щодо даного питання вказано, що реєстратор не мав права виконувати таким чином чинне рішення суду, а однією з підстав стало відсутність скан-копії статуту товариства, що не передбачено законом.

Наказом Міністерства юстиції від 16 серпня 2019 року № 2576/5 задоволено скаргу ПрАТ «Дніпрометалсервіс» від 08 серпня 2019 року з доповненнями до неї від 09 серпня 2019 року, яким скасовано державну реєстрацію права власності за ТОВ «Фермой-Кі» на спірне майно незавершене будівництвом комплекс, що розташований за адресою Київська обл., Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2, та анульовано доступ реєстратора до Держреєстру нерухомого майна.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Наказом Міністерства юстиції України «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» від 16 серпня 2019 року № 2576/5:

1) задоволено скаргу ПрАТ «Дніпрометалсервіс» від 06 серпня 2019 року у повному обсязі;

2) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 липня 2019 року № № 47935681, 47936011, від 29 липня 2019 року № 47985092, прийняті державним реєстратором виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області Мурашко Ольгою Володимирівною;

3) анульовано доступ державному реєстратору виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області Мурашко О.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Не погоджуючись з діями Міністерства юстиції України щодо видання наказу від 16 серпня 2019 року № 2576/5 та прийнятим наказом, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі за цим позовом.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, в частині позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 липня 2019 року № № 47935681, 47936011, від 29 липня 2019 року № 47985092, що прийняті державним реєстратором виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області Мурашко Ольгою Володимирівною, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, адже вказаний спір є спором про цивільне право і має приватно-правовий характер.

Такого висновку суди дійшли, виходячи з того, що внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного наказу позивач втратив право власності на спірний об`єкт нерухомого майна і таке право набули інші особи.

З посиланням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №826/9341/17 дійшли висновку, що в даному випадку спір за суб`єктним складом сторін спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Мотивів та підстав відмови у відкриття провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Міністерства юстиції України щодо видання наказу від 16 серпня 2019 року № 2576/5 оскаржувані рішення не містять.

Також оскаржувані рішення не містять мотивів та підстав відмови у відкриття провадження щодо спірного наказу в частині анулювання доступу державному реєстратору виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області Мурашко О.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також в частині задоволення скарги ПрАТ «Дніпрометалсервіс» від 06 серпня 2019 року у повному обсязі.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суддів попередніх інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково посилались на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 826/9341/17.

Натомість, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21), від 9 листопада 2022 року у справі № 183/3701/16, від 11 лютого 2020 року у справі № 915/572/17, від 04 червня 2019 року у справі № 815/5049/17, від 20 травня 2019 року у справі № 826/9046/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 910/8424/17.

За позицією скаржника, застосованим до спірних правовідносин підлягає рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2022 року № 9-р, яким визнано про невідповідність Конституції України (є неконституційними) приписи пункту 1 частини 7 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» від 12 травня 2022 року № 2255-IX, а саме «скасування рішення державного реєстратора» то права власності, як наслідок неправомірних дій саме відповідача, позивач позбавлений незаконно, оскільки відповідач керувався приписом пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952 в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» від 12 травня 2022 року, а саме «скасування рішення державного реєстратора», який визнаний неконституційним.

Також стверджував, що відповідно до практики Верховного Суду, зокрема правового висновку, викладеного у постанові від 20 травня 2019 року у справі № 826/9046/16, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 910/8424/17, справи щодо оскарження рішень Міністерства юстиції України, прийнятих за наслідками розгляду скарг на дії державних реєстраторів, підлягають розгляду за правилами адміністративної юстиції.

При цьому зауважив, що Міністерство юстиції України виступає у спірних правовідносинах як суб`єкт владних повноважень, спір в цій частині пов`язаний з оскарженням дій суб`єкта владних повноважень, не стосується порушеного права позивача, а стосується публічно - правових відносин і ґрунтується виключно на непогодженні з управлінськими функціями Міністерства юстиції України, тому за суб`єктним складом і характером правовідносин позов у цій частині належить до розгляду судами адміністративної юрисдикції.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач та третя особа заперечувала проти задоволення касаційної скарги на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року, вважали рішення судів попередніх інстанцій законними і обґрунтованими.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 липня 2023 року (судді: Загороднюк А,Г., Соколов В.М., Калашнікової О.В.) відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 січня 2024 року визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.).

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2024 року призначено справу до розгляду.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з частиною третьою статті 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

На розгляді Великої Палати Верховного Суду перебувала справа №826/9341/17, обставини та підстави позову в якій є подібними до справи, що розглядається.

Вирішуючи зазначений спір Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року дійшла наступного правового висновку.

Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом Мін`юсту «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень». Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, що розглядається, виникнення спірних правовідносин у цій справі зумовлено незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2576/5, яким серед іншого скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 липня 2019 року № № 47935681, 47936011, від 29 липня 2019 року № 47985092, прийняті державним реєстратором виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області Мурашко Ольгою Володимирівною.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення права власності на об`єкт нерухомого майна, тобто, позивач, як засновник підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермой-Кі», фактично оспорює припинення його права власності на вказаний вище об`єкт нерухомого майна, вважаючи себе власником цього майна, в той час як інше товариство також претендує на вказане майно, тобто між двома суб`єктами господарювання наявний спір про право власності на об`єкт нерухомого майна.

Отже, предметом доказування у цій частині позовних вимог є обставини стосовно правомірності набуття права власності за ТОВ «Фермой-Кі» на незавершений будівництвом комплекс, що розташований за адресою Київська обл., Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що у цьому випадку має місце приватноправовий спір про цивільне право на незавершений будівництвом комплекс, що розташований за адресою Київська обл., Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін, в даному випадку, має розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини виникли між юридичними особами.

Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №813/1362/16, від 28 листопада 2018 року у справі №825/642/18 та від 29 січня 2019 року у справі № 803/1589/17 й була застосована Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 16 травня 2023 року у справі №320/12094/21 під час розгляду в касаційному порядку справи у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене Суд погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу відповідача, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 липня 2019 року № № 47935681, 47936011, від 29 липня 2019 року № 47985092, прийняті державним реєстратором виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області Мурашко Ольгою Володимирівною.

Щодо оскарження позивачем пункту 3 спірного наказу, яким анульовано доступ державному реєстратору виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області Мурашко О.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, колегія суддів вказує на те, що ці вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Також підлягають перевірці в порядку адміністративного судочинства дії Міністерства юстиції України щодо видання наказу від 16 серпня 2019 року № 2576/5 та наслідки розгляду скарги Приватного акціонерного товариства «Дніпрометалсервіс» від 06 серпня 2019 року № 207 (пункт 1 спірного наказу) на предмет відповідності таких дій частинам 2,5 статті 26, підпунктів «а», «г» пункту 2 частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, адже рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Мін`юсту та його територіальних органів або до суду.

Справи щодо оскарження рішень Міністерства юстиції України, прийнятих за наслідками розгляду скарг на дії державних реєстраторів, підлягають розгляду за правилами саме адміністративної юстиції.

При цьому Міністерство юстиції України виступає у спірних правовідносинах як суб`єкт владних повноважень, спір в цій частині пов`язаний з оскарженням дій суб`єкта владних повноважень, не стосується порушеного права позивача, а стосується публічно - правових відносин і ґрунтується виключно на непогодженні з управлінськими функціями Міністерства юстиції України, тому за суб`єктним складом і характером правовідносин позов у цій частині належить до розгляду адміністративної юрисдикції.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі в частині оскарження пунктів 1,3 спірного наказу та в частині позовних вимог про визнання дій Міністерства юстиції України відносно видання наказу від 16 серпня 2019 року № 2576/5 протиправними через неналежність розгляду справи за правилами адміністративного судочинства.

Крім того, відмовляючи у відкритті провадження суди попередніх інстанцій не звернули увагу на заявлену позовну вимогу про визнання дій Міністерства юстиції України щодо видання наказу від 16 серпня 2019 року № 2576/5 протиправними. В оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій не зазначили вказану позовну вимогу та не надили їй оцінки щодо предметної юрисдикції.

Також Суд звертає увагу, що позивачем пропущений строк звернення до суду, адже, звертаючись до суду з позовом 14 лютого 2023 року про скасування наказу Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2576/5 позивачем не дотримані вимоги частини 2 статті 122 КАС України.

При цьому Суд відхиляє посилання скаржника на застосування до спірних правовідносин рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2022 року № 9-р (далі - КСУ), адже вказане рішення, яке набуло чинності 16 травня 2023 року, та положення пункту 1 частини 7 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, в редакції Закону України від 03 травня 2023 року № 3103-ІХ, який набрав чинності 22 липня 2023 року не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, які мали місце 16 серпня 2019 року виникли та закінчилися до їх ухвалення та набуття ними чинності.

Вищенаведене повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19, відповідно до якої рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

У тексті рішення КСУ № 9-р від 16 листопада 2022 року відсутні положення, які б дозволили зробити висновок про його поширення на правовідносини, які припинилися на момент його ухвалення. Натомість у резолютивній частині цього рішення вказано про те, що положення пункту1 частини 7 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» втрачають чинність через 6 місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже вказане рішення не може бути застосовано при наданні правової оцінці оскаржуваного, в цій справі, наказу Міністерства юстиції України № 16 серпня 2019 року № 2576/5.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми процесуального права, внаслідок чого суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі в частині оскарження пунктів 1,3 наказу Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2576/5 та в частині позовних вимог про визнання дій Міністерства юстиції України відносно видання наказу від 16 серпня 2019 року № 2576/5 протиправними.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконних рішень, які перешкоджають подальшому провадженню в справі.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суддів попередніх інстанцій скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 349, 353, 355 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року скасувати в частині відмови у відкритті провадження у цій справі щодо оскарження пунктів 1,3 наказу Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2576/5 та в частині позовних вимог про визнання дій Міністерства юстиції України відносно видання наказу від 16 серпня 2019 року № 2576/5 протиправними.

В іншій частині ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року залишити без змін.

Справу у скасованій частині направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов