Ухвала

від 23.05.2024 по справі 320/3339/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відвід (самовідвід) судді

23 травня 2024 року №320/3339/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши заяву про самовідвід судді Марича Є.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ПрАТ «Дніпрометалсервіс», про визнання протиправними дій та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

У лютому 2023р. Врублевський Збігнев (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив визнати протиправними дії Міністерства юстиції України, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ПрАТ «Дніпрометалсервіс», щодо видання наказу від 16.08.2019р. №2576/5; скасувати наказ Міністерства юстиції України від 16.08.2019р. №2576/5.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2023р., залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023р. відмовлено у відкритті провадження у справі №320/3339/23 за цим позовом.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наведені ухвалу та постанову скасовано в частині відмови у відкритті провадження у цій справі щодо оскарження п. п. 1,3 наказу Міністерства юстиції України від 16.08.2019р. №2576/5 та в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Міністерства юстиції України відносно видання цього наказу. В іншій частині ухвалу суду та постанову залишено без змін.

На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна вказана справа, яку відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, було передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Маричу Є.В.

Справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання.

В ході судового засідання, призначеного на 23.05.2024р. о 12:00 год. встановлено, що суддя Марич Є.В. не може брати участі у розгляді зазначеної справи, оскільки вже оголосив власну позицію щодо спірних правовідносин в ухвалі суду від 17.02.2023р.

При цьому, представник позивача вказав на те, що за наведеної обставини, суддя вже не може вважатися об`єктивним та безстороннім.

Того ж дня головуючий суддя Марич Є.В. подав заяву про самовідвід. Заяву обґрунтував тим, що у стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви в неупередженості судді. Головуючий суддя Марич Є.В. вважає, що за таких обставин він не може брати участь у розгляді цієї справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини першої статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Частиною першою статті 40 КАС України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради Організації Об`єднаних Націй від 27.07.2006 об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим постановлення об`єктивного рішення у справі або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

При цьому суд зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Статтею 2 Закону України від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Частина перша статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду.

Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK").

Крім того, згідно з принципом, який є стабільним та викладеним у Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі "П`єрсак проти Бельгії" ("Piersac vs Belgium") ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У такому контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду необхідно розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Згідно з практикою ЄСПЛ, під час вирішення того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland"), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" ("Ferrantelli and Santangelo v. Italy"), від 7 серпня 1996 року, п. 58).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De Cubber v. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland") та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" ("Castillo Algar v. Spain"), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Такі саме висновки містяться також в рішенні ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року в справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).

У той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Враховуючи зазначене, з метою забезпечення усунення будь-яких сумнівів у стороннього спостерігача, суд дійшов висновку про наявність обставин, за яких суддя Марич Є.В. не може брати участі в розгляді цієї адміністративної справи, а тому заяву про самовідвід необхідно задовольнити.

Керуючись статтями 36, 39-41, 241-243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Задовольнити заяву судді Марича Є.В. про самовідвід.

2. Передати адміністративну справу №320/3339/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ПрАТ «Дніпрометалсервіс», про визнання протиправними дій та скасування наказу, до канцелярії Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду, згідно з частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Ухвала набирає законної сили з дати її підписання суддею та не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Марич Є.В.