Рішення

від 23.01.2024 по справі 906/965/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/965/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Зоренко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Колорит" до Фізичної-особи підприємця Троїцького Володимира Васильовича

про стягнення 60820,00 грн

Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Колорит" звернулося до суду з позовом про стягнення з Фізичної-особи підприємця Троїцького Володимира Васильовича 60820,00 грн заборгованості за невиконане зобов`язання.

Ухвалою від 08.08.2023, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 12.09.2023.

Ухвалою суду від 12.09.2023 продовжено строк розгляду справи по суті на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 та відкладено судове засідання на 05.10.2023.

Ухвалою від 05.10.2023, за клопотанням позивача, суд відклав розгляд справи по суті на 06.11.2023.

Ухвалою від 06.11.2023 суд відклав розгляд справи на 05.12.2023, у зв`язку з тим, що на території Житомирської області на час призначеного судового засідання тривала повітряна тривога.

Ухвалою від 05.12.2023, за клопотанням позивача, відкладено розгляд справи по суті на 04.01.2024.

03.01.2024 на адресу суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, в яких зазначається, що станом на день подання заяви, між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості про погашення заборгованості в добровільному порядку до 31.12.2023. Станом на 01.01.2024 було кошти повернено в сумі 37000,00 грн. В прохальній частині пояснень представник просить суд стягнути з відповідача 23820,00 грн, а також судові витрати в сумі 2684,00 грн. Натомість, доказів на підтвердження частково проведених відповідачем розрахунків позивач не надав.

Представник відповідача в засідання суду не з`явився. Направлена йому ухвала суду від 05.12.2023 повернулася за зворотньою адресою 22.12.2024. Причиною повернення відправлення за номером 0600237031935 (штрихкодовий ідентифікатор), за інформацією з офіційного сайту "Укрпошта" - https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html - щодо відстеження пересилання поштових відправлень, зазначено: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвалою від 04.01.2024 суд продовжив строк розгляду справи на підставі ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відклав розгляд справи на 23.01.2024.

22.01.2024 на адресу суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, в яких зазначається, що відповідач у добровільному порядку повернув позивачу кошти в сумі 37000,00 грн. В прохальній частині пояснень представник просить суд стягнути з відповідача 23820,00 грн, а також судові витрати в сумі 2684,00 грн. До додаткових пояснень долучено копії платіжних інструкцій на підтвердження частково проведених відповідачем розрахунків.

Представник позивача в засідання суду не прибув, однак, 22.01.2024 до суду від позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі його представника.

Представник відповідача в засідання суду не прибув, відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Враховуючи вищевикладені обставини та те, що поштова кореспонденція направлялася відповідачу за його адресою, зокрема зважаючи на направлення ухвал суду від 08.08.2023, 12.09.2023, 05.10.2023, 06.11.2023 та від 05.12.2023, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки представника останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист прав та інтересів.

Також суд враховує, що саме відповідач наділений правом отримувати вчасно адресовану йому поштову кореспонденцію та несе відповідні ризики неналежної реалізації цього права та не повідомлення про зміну свого місцезнаходження, якщо таке має місце.

Крім того, суд враховує, що всі процесуальні документи по справі направлялися до Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є в загальному доступі.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а надання письмового відзиву, відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, є правом відповідача а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 30.09.2020 між Об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків "Колорит" (замовник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Троїцьким Володимиром Васильовичем (виконавець, відповідач) досягнуто попередньої (усної) домовленості про виконання ремонтно-будівельних робіт по вулиці Шевченка, 31 у м. Звягель Житомирської області.

З цією метою позивачем розроблено проект договору №22 від 30.09.2020 та актів приймання-передачі (додатки №1 та №2 до договору) (а.с.6-7).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язуються виконати ремонтно- будівельні роботи за адресою: Житомирська обл., м. Звягель, вул. Шевченка. 31, а замовник оплатити виконані роботи та використані матеріали в термін, обумовлений у дійсному договорі.

Згідно з п. 1.2 договору обсяги робіт та матеріалів вказані у акті приймання-передачі.

Відповідно до п. 2.4 договору після закінчення виконання робіт сторони підписують акт прийому-передачі виконаних робіт з інформацією про виконані роботи та використані матеріали.

Згідно з п. 3.5 договору передоплата проводиться з моменту підписання договору та перед початком кожного наступного календарного місяця.

В той же день, 30.09.2020 згідно з платіжним дорученням №67 позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 60820,00 грн з призначенням платежу "згідно договору №22 від 30.09.2020" (а.с.8).

Позивач зазначає, що всупереч досягнутим домовленостям відповідач договір №22 від 30.09.2020 не підписав, ремонтно-будівельні роботи не виконав.

30.06.2023 позивач направив відповідачу досудову вимогу про підписання договору та додатків до нього та повернення підписаних екземплярів позивачу, виконання ремонтно-будівельних робіт, які були передбачені домовленістю, а у випадку невиконання наведеного - повернути грошові кошти (а.с.11-12).

Вказана досудова вимога залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача 60820,00 грн заборгованості за невиконане зобов`язання.

Матеріали справи не містять відзиву чи будь-якої іншої заяви відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Однак, під час розгляду справи відповідач частково повернув позивачу кошти у розмірі 37000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №@2PL055861 від 18.09.2023 на суму 15000,00 грн, №@2PL697401 від 26.09.2023 на суму 8000,00 грн, №@2PL897348 від 05.12.2023 на суму 8000,00 грн, №@2PL121901 від 28.12.2023 на суму 3000,00 грн, №@2PL358395 від 28.12.2023 на суму 3000,00 грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно вимог ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але з; аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникненні цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усні або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Згідно з вимогами ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якимі обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційно системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може буті зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Вимогами ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, і умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має буї досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу Україні зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач (як замовник) та відповідач (як виконавець) мали намір на виконання ремонтно-будівельних робіт укласти договір №22 від 30.09.2020, проект якого та додатків №1 та №2 до нього не підписані сторонами долучені до справи (а.с.6-7).

З огляду на наведені вище норми законодавства та те, що спірний договір не підписаний відповідачем, дій щодо виконання договору останнім також не вчинено, суд прийшов до висновку, що вказаний договір не набрав чинності.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуття збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Випадки набуття майна або його збереження без достатніх правові підстав, регулюються вимогами ст. 1212 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання та збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття та збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого), обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до вимог ч.ч. 1,5 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжую цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, а суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

При цьому відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у справі № 918/47/18 від 23.04.2019 та у справі № 904/2444/18 від 01.04.2019.

Стягнення безпідставно набутих коштів залежить від наявності або відсутності між сторонами договірних правовідносин, на підставі яких здійснено відповідне перерахування заявлених до стягнення коштів.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що лише чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів), та враховує, що спірний договір не був підписаний, а отже, не набрав чинності.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання спірного договору.

Так, судом встановлено факт отримання відповідачем згідно з платіжним дорученням №67 від 30.09.2020 з посиланням у призначенні платежу як на підставу для перерахування цих коштів договору №22 від 30.09.2020, який фактично не був укладений та не набрав чинності; відсутність повного чи часткового виконання спірного договору зі сторони відповідача протягом тривалого періоду часу - 3 років; відсутність доказів вжиття відповідачем заходів протягом 2020-2023 років, спрямованих на виконання ремонтно-будівельних робіт та наявність вимоги позивача до відповідача про повернення отриманих коштів.

Як було зазначено вище, під час розгляду справи відповідач частково повернув позивачу кошти у розмірі 37000,00 грн.

Згідно з п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведені обставини, які свідчать про відсутність предмета спору в частині стягнення 37000,00 грн на день розгляду справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

З огляду на те, що наміри між сторонами про виконання ремонтно-будівельних робіт виникли у 2020 році, та станом на 2023 рік (протягом 3 років) фактично не були виконані відповідачем, а вимогу позивача про повернення отриманих коштів відповідач залишив без задоволення, при цьому відповідач не надав належних доказів на підтвердження виконання ремонтно-будівельних робіт, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 23820,00 грн отриманих коштів (60820,00 грн - 37000,00 грн), які на час звернення позивача до суду, за встановлених судом обставин, перебувають у відповідача без достатньої правової підстави.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у розмірі 23820,00 грн безпідставно отриманих коштів.

Судовий збір, в порядку ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної-особи підприємця Троїцького Володимира Васильовича ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Колорит" (11700, Житомирська обл., м. Звягель, вул. Шевченка, буд. 31, ід. код 26479193):

- 23820,00 грн безпідставно отриманих коштів;

- 2684,00 грн судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 37000,00 грн на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 26.01.24

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи; 2 - відповідачу - рек. з пов.; - позивачу - через електронний суд.