Рішення

від 29.01.2024 по справі 336/10260/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/10260/23

Провадження №: 2/336/514/2024

29.01.24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

29 січня 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № ЄУН 336/10260/23 (номер провадження 2/336/514/2024) за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бєлан Сергій Вікторович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Земельно-кадастровий проектно-будівничий центр»</a>,

про стягнення грошових коштів, -

встановив:

02 жовтня 2023 року, представник позивача адвокат Бєлан С.В., в інтересах ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «Компанія «Земельно-кадастровий проектно-будівничий центр» про стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що приводом звернення до суду стало те, що відповідач не повернув позивачу сплачений останнім аванс в сумі 10000,00 грн. за договором, від якого позивач відмовився у встановленому законом порядку.

03.02.2023 р. між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Земельно-кадастровий проектно-будівничий центр», код ЄДРПОУ - 40021712 (далі - ТОВ «Компанія «ЗКІІБЦ») було укладено (підписано) заяву-замовлення на надання йому послуг - виготовлення архітектурного проекту на громадську будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В цій заяві-замовлені сторони погодили договірну ціну робіт в розмірі 20000,00 грн. (10000,00 грн. авансу).

В якості авансу (часткової передплати) за надання послуг/виконання робіт з виготовлення архітектурного проекту позивачем було сплачено на користь ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» 10000,00 грн. що підтверджується відповідною квитанцією до прибуткового касового ордера №б/н від 03.02.2023 р.

Враховуючи, що заявою-замовленням від 03.02.2023 р. строк надання послуг/виконання робіт з виготовлення архітектурного проекту не був встановлений, з моменту укладення вказаної заяви-замовлення станом на 05.05.2023 р. пройшло досить достатньо часу для виконання робіт/надання послуг та відсутність оформлених і підписаних між сторонами будь-яких документів, які б підтверджували факт надання/виконання послуг/робіт та передачі їх результатів, позивачем на обидві адреси (юридичну та фактичного знаходження офісу) ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» було направлено лист від 05.05.2023 р. за вих. №0505/1980, в якому позивач просив ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» в семиденний строк з дня отримання цього листа виконати свої зобов`язання з виготовлення архітектурного проекту на громадську будівлю, шо знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , передбачені заявою-замовленням від 03.02.2023 р., а також оформити, підписати та надати йому як документи, які підтверджують факт надання/виконання відповідних послуг/робіт, так і документи щодо передачі йому результатів надання/виконання вказаних послуг/робіт.

Але, вказаний лист від 05.05.2023 р. за вих. №0505/1980 залишився без відповіді та будь-якого реагування з боку ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ».

У зв`язку з цим, 24.06.2023 р. позивачем на обидві адреси (юридичну та фактичного знаходження офісу) ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» було направлено лист б/н від 24.06.2023 р., в якому він повторно просив ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» в семиденний строк з дня отримання цього листа виконати свої зобов`язання з виготовлення архітектурного проекту на громадську будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , передбачені заявою-замовленням від 03.02.2023 р., а також оформити, підписати та надати йому як документи, які підтверджують факт надання/виконання відповідних послуг/робіт, так і документи щодо передачі мені результатів надання/виконання вказаних послуг/робіт.

В разі неможливості ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» виконати свої зобов`язання за заявою-замовленням від 03.02.2023 р. у встановлені строки, в цьому листі від 24.06.2023 р. позивач запропонував, в якості альтернативи, розірвати заяву-замовлення від 03.02.2023 р. в добровільному порядку за взаємною згодою сторін та повернути йому сплачені за нею грошові кошти в сумі 10000,00 грн.

Крім того, 03.07.2023 р. представником позивача - адвокатом Бєлан С.В. на адресу електронної пошти ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ», вказану на її візитці (38134090@ukr.net), був відправлений електронний лист, в якому повідомлялось про відправлення 24.06.2023 р. поштою вказаного листа на юридичну та фактичну адреси ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» рекомендованими відправленнями (треки №6909510969367 та №6909510969359), про їхнє знаходження у відповідних точках видачі у поштових відділеннях та містилось прохання отримати ці листи від ОСОБА_1 , або хоча б один з них на вибір (враховуючи, що вони однакові за змістом) та від- реагувати на порушені в цьому листі питання.

Однак, і цей лист позивача від 24.06.2023 р. залишився без відповіді та будь-якого реагування з боку ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ».

02.08.2023 р. позивач на обидві адреси (юридичну та фактичного знаходження офісу) ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» направив лист від 02.08.2023 р. за вих. №0208/1980, в якому позивач повідомив ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» про свою відмову в односторонньому порядку від заяви-замовлення від 03.02,2023 р. (щодо виготовлення архітектурного проекту на громадську будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України та просив ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» в десятиденний строк з дня отримання цього листа повернути йому раніше сплачений ним аванс в сумі 10000,00 гри, шляхом перерахування грошових коштів на ного картковий рахунок за наведеними реквізитами.

Підставою для вимоги про повернення сплаченого позивачем авансу в сумі 10000,00 гри. в цьому листі було зазначено статтю 1212 ЦК України.

Крім того, 11.08.2023 р. представником позивача-адвокатом Бєлан С.В. на адресу електронної пошти ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ», вказану на її візитці (38134090@ukr.net), був відправлений електронний лист, в якому повідомлялось про відправлення 02.08.2023 р. поштою вказаного листа на юридичну та фактичну адреси ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» листами з описом вкладення (треки №6909510997417 та №6909510997425), про їхнє знаходження у відповідних точках видачі у поштових відділеннях та містилось прохання отримати ці листи від ОСОБА_1 , або хоча б один з них на вибір (враховуючи, що вони однакові за змістом) та відреагувати на порушені в цьому листі питання.

Однак, вказаний лист позивача від 02.08.2023 р. за вих. №0208/1980, як і всі попередні листи, залишився без відповіді та будь-якого реагування з боку ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ».

Станом на день подання цієї позовної заяви ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» свої зобов`язання з виготовлення архітектурного проекту на громадську будівлю, передбачені заявою-замовленням від 03.02.2023 р., не виконало та результатів надання/виконання вказаних послуг/робіт позивачу не передало, а після відмови позивача від заяви-замовлення від 03.02.2023 р. сплачений ним аванс в сумі 10000,00 грн. позивачу не повернуло (грошові кошти на рахунок позивача не перерахувало).

Таким чином, станом на сьогоднішній день ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» безпідставно утримує у себе грошові кошти позивача в сумі 10000,00 грн., а тому, у зв`язку з відмовою позивача в односторонньому порядку від заяви-замовлення від 03.02.2023 р., як договору підряду, вказані безпідставно одержані (збережені) грошові кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою. Судом постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, також роз`яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення.

02 січня 2024 року до суду від позивача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу разом з підтверджуючими документами та докази направлення такої заяви відповідачу.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Представник позивача в судове засідання призначене на 29 січня 2024 року не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення. Крім того, просить вирішити питання про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Земельно-кадастровий проектно-будівничий центр»</a>, в судові засідання призначені на 07 листопада 2023 року о 09-00 год., 06 грудня 2023 року о 09-00 год, та 29 січня 2024 року о 09-00 год., не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення кореспонденції за адресою місцезнаходження юридичної особи, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, згідно зі ст. 128 ЦПК України, вважається повідомленим належним чином; клопотань про перенесення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності не надходило. Відзиву на позовну заяву не надходило.

Відповідачу також направлялись судові повістки і за адресою фактичного знаходження офісу.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Умови проведення заочного розгляду справи визначені ст. 280 ЦПК України, де передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В даному випадку наявна вся сукупність умов для проведення заочного розгляду справи, а тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Судом встановлено, що 03 лютого 2023 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Земельно-кадастровий проектно-будівничий центр», код ЄДРПОУ - 40021712 (далі - ТОВ «Компанія «ЗКІІБЦ») було укладено (підписано) заяву-замовлення на надання позивачу послуг - виготовлення архітектурного проекту на громадську будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В заяві-замовлені сторони погодили договірну ціну робіт в розмірі 20000,00 грн. (10000,00 грн. авансу).

До заяви замовником надано копію паспорту та ідентифікаційного коду, оригінал технічного паспорту та копію правовстановлюючого документа на квартиру (житловий будинок).

В якості авансу (часткової передплати) за надання послуг/виконання робіт з виготовлення архітектурного проекту позивачем сплачено на користь ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» 10000,00 грн. що підтверджується відповідною квитанцією до прибуткового касового ордера №б/н від 03.02.2023р.

В заяві-замовленні від 03.02.2023 р. строк надання послуг/виконання робіт з виготовлення архітектурного проекту не був встановлений.

Позивач на обидві адреси (юридичну та фактичного знаходження офісу) ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» направив лист від 05.05.2023 р. за вих. №0505/1980, в якому просив ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» в семиденний строк з дня отримання цього листа виконати свої зобов`язання з виготовлення архітектурного проекту на громадську будівлю, шо знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , передбачені заявою-замовленням від 03.02.2023 р., а також оформити, підписати та надати позивачу як документи, які підтверджують факт надання/виконання відповідних послуг/робіт, так і документи щодо передачі йому результатів надання/виконання вказаних послуг/робіт.

Вказаний лист від 05.05.2023 р. за вих. №0505/1980 залишився без відповіді та будь-якого реагування з боку ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ».

24.06.2023 р. позивач на обидві адреси (юридичну та фактичного знаходження офісу) ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» направив лист б/н від 24.06.2023 р., в якому повторно просив ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» в семиденний строк з дня отримання цього листа виконати свої зобов`язання з виготовлення архітектурного проекту на громадську будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , передбачені заявою-замовленням від 03.02.2023 р., а також оформити, підписати та надати йому як документи, які підтверджують факт надання/виконання відповідних послуг/робіт, так і документи щодо передачі мені результатів надання/виконання вказаних послуг/робіт.

В разі неможливості ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» виконати свої зобов`язання за заявою-замовленням від 03.02.2023 р. у встановлені строки, в цьому листі від 24.06.2023 р. позивач запропонував, в якості альтернативи, розірвати заяву-замовлення від 03.02.2023 р. в добровільному порядку за взаємною згодою сторін та повернути йому сплачені за нею грошові кошти в сумі 10000,00 грн.

Крім того, 03.07.2023 р. представником позивача - адвокатом Бєланом С.В. на адресу електронної пошти ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ», вказану на їх візитці (38134090@ukr.net), відправлений електронний лист, в якому повідомлялось про відправлення 24.06.2023 р. поштою вказаного листа на юридичну та фактичну адреси ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» рекомендованими відправленнями (треки №6909510969367 та №6909510969359), про їхнє знаходження у відповідних точках видачі у поштових відділеннях та містилось прохання отримати ці листи від ОСОБА_1 , або хоча б один з них на вибір (враховуючи, що вони однакові за змістом) та від- реагувати на порушені в цьому листі питання.

Лист позивача від 24.06.2023 р. залишився без відповіді та будь-якого реагування з боку ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ».

02.08.2023 р. позивач на обидві адреси (юридичну та фактичного знаходження офісу) ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» направив лист від 02.08.2023 р. за вих. №0208/1980, в якому позивач повідомив ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» про свою відмову в односторонньому порядку від заяви-замовлення від 03.02,2023 р. (щодо виготовлення архітектурного проекту на громадську будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України та просив ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» в десятиденний строк з дня отримання цього листа повернути йому раніше сплачений ним аванс в сумі 10000,00 гри, шляхом перерахування грошових коштів на ного картковий рахунок за наведеними реквізитами.

Підставою для вимоги про повернення сплаченого позивачем авансу в сумі 10000,00 гри. в листі зазначено статтю 1212 ЦК України.

Крім того, 11.08.2023 р. представник позивача-адвокат Бєлан С.В. на адресу електронної пошти ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ», вказану на їх візитці (38134090@ukr.net), відправив електронний лист, в якому повідомляв про відправлення 02.08.2023 р. поштою вказаного листа на юридичну та фактичну адреси ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» листами з описом вкладення (треки №6909510997417 та №6909510997425), про їх знаходження у відповідних точках видачі у поштових відділеннях та містилось прохання отримати ці листи від ОСОБА_1 , або хоча б один з них на вибір (враховуючи, що вони однакові за змістом) та відреагувати на порушені в цьому листі питання.

Однак, вказаний лист позивача від 02.08.2023 р. за вих. №0208/1980, як і всі попередні листи, залишився без відповіді та будь-якого реагування з боку ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ».

Станом на день подання позовної заяви ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» свої зобов`язання з виготовлення архітектурного проекту на громадську будівлю, передбачені заявою-замовленням від 03.02.2023 р., не виконало та результатів надання/виконання вказаних послуг/робіт позивачу не передало, а після відмови позивача від заяви-замовлення від 03.02.2023 р. сплачений ним аванс в сумі 10000,00 грн. позивачу не повернуло (грошові кошти на рахунок позивача не перерахувало).

Всупереч умов договору відповідач не виконав свого зобов`язання з виготовлення архітектурного проекту на громадську будівлю, передбаченого заявою-замовленням від 03.02.2023 р., за яке позивачем внесено попередню оплату.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частини перша, друга статті 837 Цивільного кодексу України).

Не завжди просто відрізнити договір про надання послуг від договору підряду. Основним критерієм має слугувати те, що на відміну від договору про надання послуг, предметом якого є процес (дія), що відразу споживається договори підряду застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється. Тобто, результат робіт, на відміну від послуг, має чітко виражений матеріальний результат, тоді як корисний ефект від послуги полягає в самому процесі її надання. Надання послуг відрізняється від виконання робіт самим процесом надання послуг, зокрема особливістю послуги є збіг у часі та просторі процесів виробництва, реалізації та витрачання їх споживчої вартості. Тобто, споживання послуги має місце в процесі її надання, на відміну від роботи, споживання результатів якої, як правило, не співпадає з часом її виконання.

Основні відмінності договору про надання послуг від договору підряду були визначені Верховним Судом. Так, в ухвалі від 14.01.2021 р. у справі №923/1067/19 Верховний Суд вказав, що «предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складували); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Послуги відрізняються також від робіт. Якщо у зобов`язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб. До того ж необхідно звернути увагу на умову про ризик: відповідно до статті 837 ЦК України підрядник зобов`язується виконати певну роботу на власний ризик, а конструкція статті 901 ЦК України такого застереження не містить».

Враховуючи сутність та зміст укладеної між позивачем та ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» заяви-замовлення від 03.02.2023 року, а також права та обов`язки сторін за нею, вона за своєю правовою природою є договором підряду.

Отже, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі укладеної ними заяви-замовлення від 03.02 2023 р.

Статтею 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів установлюються в договорі підряду. Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Підстави для реалізації Замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями частин 2-4 статті 849, частини 2 статті 852, частиною 3 статті 858 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Згідно з частинами другою - четвертою статті 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя).

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта).

З аналізу статті 849 ЦК України вбачається, що вказана стаття встановлює три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частинами другою, третьою наведеної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов.

Натомість частина четверта зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов).

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін.

Згідно з листом від 02.08.2023 р. за вих. №0208/1980 позивач в односторонньому порядку відмовився від заяви-замовлення від 03.02.2023 р. на підставі частини 4 статті 849 ЦК України, яка ґрунтується на безумовному праві замовника відмовитись від договору підряду.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 615, частини 3 статті 651 ЦК України допускається одностороння відмова від зобов`язання частково або у повному обсязі, що призводить до зміни зобов`язання і воно припиняється у відповідній частині або повністю (в даному випадку - повністю щодо виготовлення архітектурного проекту на громадську будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ).

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, об`єднаної палати від 16.09.2022 у справі №913/703/20, Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

В постанові Верховного Суду від 11.11.2018 р. у справі №910/13332/17, зокрема зазначено, що грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12).

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 910/8399/17, від 03.09.2018 у справі № 910/5811/16.

Таким чином, будь-яке зобов`язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим (зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 № 6-113цс14).

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі ст. 1212 ЦК України вказувала Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

У цій справі, відмова замовника від договору є підставою для вимоги про повернення невикористаної частини авансу на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Тобто, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. При цьому, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Аналіз норм статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна (майном також є грошові кошти) однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 р. у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 р. у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 р. у справі №918/47/18, від 01.04.2019 р. у справі №904/2444/18).

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності цивільних відносин (правових відносин речово-правового характеру) безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 25.10.2017 р. у справі №3-905гс17 та у постанові Верховного Суду від 29.05.2019 р. у справі №757/42443/15-11 (провадження № 61-38890св18).

Положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношенні, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

В постанові від 15.02.2019 р. у справі № 910/21154/17 Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17. «З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення частини 4 статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України, скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти у справі нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 764550 грн. безпідставно отриманих коштів та витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Аналогічних правових висновків щодо застосування положень частини 4 статті 849 ЦК України та можливість стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 10.05.2018 у справі N 916/1591/17, від 11.11.2018 у справі N 910/13332/17 та від 14.06.2018 у справі N 912/2709/17».

В постанові від 24.11.2021 р. у справі №910/17235/20 Верховний Суд зазначив, що дійшов висновку, що відмова замовника від договору підряду є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог статті 1212 ЦК Кодексу.

Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями частин 1, 3 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Відмова позивача від заяви-замовлення від 03 лютого 2023 року на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України є підставою для вимоги про повернення сплаченого позивачем авансу в сумі 10000,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Доказів повернення позивачу грошових коштів у сумі 10000,00 грн. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо виготовлення архітектурного проекту на громадську будівлю, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як слідує із статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, оскільки обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Земельно-кадастровий проектно-будівничий центр»</a> з повернення суми попередньої оплати у розмірі 10000,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 10000,00 грн. є такою, що ґрунтується на законі, заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Щодо судових витрат

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю І та II груп.

Позивач є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №158058 від 29.12.2022 р., копія якої міститься в матеріалах справи.

Так, відповідач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з даною позовною заявою на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.

У разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 1073,60 грн. у дохід держави у порядку ст. 141 ЦПК України.

Щодо витрат на правничу допомогу

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частин 1-3 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З метою отримання правової допомоги по даній справі позивачем - ОСОБА_1 (клієнт) з адвокатом Бєлан С.В. (адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги №2804/0508 від 28.04.2023 р.

За умовами цього договору (пункти 1.1 - 1.3): - адвокат зобов`язується здійснити представництво клієнта, шо вказане в цьому Договорі, та надати інші види правової допомоги (послуг) клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги (послуг) та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору; - безпосередній зміст професійної правничої допомоги адвоката за цим Договором полягає в тому, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання, яке надалі іменується доручення, під час строку дії цього договору здійснити представництво (представити) клієнта в будь-яких органах, установах та організаціях незалежно від форм власності (в т.ч. в ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ»), а також в усіх необхідних судах незалежно від юрисдикції, територіального розташування та інстанції (в т.ч. в Шевченківському районному суді м. Запоріжжя, Запорізькому апеляційному суді, Верховному суді) по справі: за позовом клієнта до ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» (код ЄДРПОУ - 40021712) про стягнення грошових коштів в сумі 10000,00 грн. (стягнення безпідставно отриманих грошових коштів - повернення сплаченого авансу за заявою-Замовленням від 03.02.2023 р.), - а також надати клієнту інші види правової допомоги (послуг), пов`язані з представництвом його інтересів перед ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ», поданням (за необхідності) до суду відповідної позовної заяви та з розглядом цієї справи в усіх судах; - конкретний зміст/перелік/обсяг професійної правничої (правової) допомоги та послуг, які надаються адвокатом клієнту за цим Договором, встановлюються сторонами у додатках до договору, які є невід`ємною його частиною.

На виконання п. 1.4 вказаного договору адвокатом Бєлан С.В. виданий ордер на надання правничої (правової) допомоги позивачу серії АР №1026747 від 28.04.2023 р.

Між позивачем та адвокатом Бєлан С.В. були укладені наступні додатки до договору про надання правової допомоги №2804/0508 від 28.04.2023 р., в яких були визначені конкретні види/обсяги правової допомоги та послуг, їх вартість (розміри гонорару) та умови оплати: - №1 від 28.04.2023 р. (вартість послуг/розмір гонорару за яким становить 2700,00 грн.); - №2 від 30.08.2023 р. (вартість послуг/розмір гонорару за яким становить 6000,00 грн); - №3 від 18.10.2023 р. (вартість послуг/розмір гонорару за яким визначена у фіксованому розмірі залежно від кількості послуг/об`єму робіт та їх видів); - №4 від 26.12.2023 р. (вартість послуг/розмір гонорару за яким становить 1500,00 грн.).

Згідно з квитанціями до прибуткових касових ордерів №3661 від 18.08.2023 р., №367 від 13 10.2023 р., №372 від 11.12.2023 р. та №374 від 27.12.2023 р. на виконання умов договору №2804/0508 від 28.04.2023 р. та додатків до нього позивач ( ОСОБА_1 ) сплатив адвокату Белану С.В. гонорар в загальному розмірі 13200,00 грн. (2700 + 6000 + 3000 + 1500).

За фактом надання адвокатом позивачу послуг (правової допомоги) відповідно до умов договору №2804/0508 від 28.04.2023 р. та Додатків №1-4 до нього між ними складені та підписані відповідні акти приймання-передачі наданих послуг №1 від 15.08.2023 р. (на суму 2700,00 грн.). №2 від 11.10.2023 р. (на суму 6000,00 грн.) та№3 від 08.12.2023 р. (на суму 3000,00 грн.). Акт приймання-передачі наданих послуг №4 на суму 1500,00 грн. (щодо участі адвоката у судовому засіданні 29.01.2024 р.), які погоджені сторонами у Додатку №4 від 26.12.2023 р.. буде оформлений пізніше відповідно до пунктів 4.3, 4.5 договору №2804/0508 від 28.04.2023 р. (оплата за цим Додатком №4 була здійснена позивачем шляхом передплати (сплати авансу у розмірі 100%), що підтверджується відповідною квитанцію до прибуткового касового ордеру №374 від 27.12.2023 р.).

Витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять в сумі 13200,00 грн., та документально підтверджені.

Відповідно до ч. 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення, серед іншого, суд вирішує питання як розподілити судові витрати.

Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.1, 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з правилами пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява N 19336/04, п. 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 (провадження N 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

В матеріалах даної цивільної справи є документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом, обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Обсяг поданих суду позивачем та його представником документів по справі очевидно є пропорційним часу витраченому на їх складання, характер робіт не дублюється.

Судом визначено співмірність та розмір витрат на правову допомогу відповідно до статті 137 ЦПК України, з урахуванням фактично витраченого часу на надання правничої допомоги адвокатом за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою.

Клопотань від відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не надходило.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, що повною мірою відповідає принципу диспозитивності цивільного процесу. Відтак, питання про зменшення неспівмірних витрат на послуги адвоката може бути ініційоване лише іншою стороною процесу.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

В даному випадку позовні вимоги про стягнення грошових коштів задоволені. Отже вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню.

Оскільки позові вимоги задоволені, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 13200,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10, 11, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бєлан Сергій Вікторович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Земельно-кадастровий проектно-будівничий центр»</a>, про стягнення грошових коштів, - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Земельно-кадастровий проектно-будівничий центр»</a> на користь ОСОБА_1 суму попередньої оплати за заявою-замовленням від 03 лютого 2023 року в розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Земельно-кадастровий проектно-будівничий центр»</a> на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13200,00 грн. (тринадцять тисяч двісті гривень 00 коп.)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Земельно-кадастровий проектно-будівничий центр»</a> на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник позивача - Бєлан Сергій Вікторович, діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АР № 1026747 від 28 квітня 2023 року (свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю ЗП№001559 від 09.02.2018 р. видане на підставі рішення ради адвокатів Запорізької області від 09 лютого 2018 року № 4), місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; адреса ел. пошти (оф. ел. адреса): ІНФОРМАЦІЯ_3 (електронний кабінет зареєстрований у підсистемі Ел. суд ЄСІТС 31.10.2021 р.)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Земельно-кадастровий проектно-будівничий центр»</a>, код ЄДРПОУ 40021712, юридична адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 48/149, фактична адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Українська, 42.

Дата складання повного судового рішення 29 січня 2024 року.

Суддя: