Ухвала

від 29.01.2024 по справі 759/1523/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/631/24

ун. № 759/1523/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 розглянувши в судовому засіданні прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023102080000126 від 25.12.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України

У С Т А Н О В И В :

19.01.2024 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023102080000126 від 25.12.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України .

Прокуорор до суду не з`явився та свого клопотання не підтримав, тому з урахуванням положень ч. 4 ст. 163 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність особи у володінні якої знаходяться речі і документи.

Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у його задоволенні виходячи з наступного.

Згідно ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленого цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

2. Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1)збереження речових доказів;

2)спеціальної конфіскації;

3)конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

3. У випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

4. Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

5. У невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за погодженням прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються протягом 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

Якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі.

6. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі на кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

7. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

8. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, можливість спеціальної конфіскації майна; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третій осіб.

Отже, накладення арешту на майно здійснюється виключно у випадку доведення стороною кримінального провадження у своєму клопотанні обставин, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України.

Згідно ч. 5 ст. 110 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні надати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Проте прокурором до клопотання не надано жодного доказу в підтвердження вищезазначеного, що унеможливлює слідчому судді надати оцінку для встановлення дійсних обставин обґрунтування необхідності накладення арешту на майно у кримінальному провадженні.

Таким чином, дослідивши матеріали клопотання в сукупності, суд приходить до висновку, що доводи клопотання не знайшли в судовому засіданні свого підтвердження та обґрунтування, у зв`язку з чим суд відмовляє у його задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 159-16, 309, КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023102080000126 від 25.12.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України відмовити.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1