Рішення

від 26.01.2024 по справі 201/10351/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/10351/23

Провадження № 2/201/1233/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2024 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого судді Федоріщева С.С.

за участю секретаря Мексимової О.В.,

представника позивача - ОСОБА_4.,

представника відповідача - Комісарової А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22) про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», в якому (позові) просить визнати незаконними та скасувати дії наказів: регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 16.03.2022 №456/ТЧ-1; в.о. начальника депо структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» Ярошенко О. від 29.04.2022 №515/ТЧ-1; в.о. начальника депо структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» Ярошенко О. від 15.07.2022 №698/ос, а також актів комісій структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 29.04.2022 та від 15.07.2023.

Також, позивач просить стягнути на його користь заробіток з розрахунку встановленої йому тарифної ставки що встановлено п. 3 наказу № 445/ТЧ-1 від 01.03.2022 за час вимушеного прогулу з дати вимушеного простою тобто з 02.03.2022 до дня поновлення на роботі з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу), встановленої (ого) позивачу, котрий працював водієм автотранспортних засобів (вантажного автомобіля, 2 група, вантажопідйомність від 10 до 20 т) дільниці з ремонту та експлуатації ВПК цеху експлуатації локомотивів структурного підрозділу «Лиманське Локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця» за середню норму робочих годин на місяць з урахуванням виплаченої частини за березень 2022 року та квітень 2022 року. Вивезти з простою та поновити позивача на роботі на посаді водія автотранспортних засобів (вантажного автомобіля, 2 група, вантажопідйомність від 10 до 20 т) дільниці з ремонту та експлуатації ВПК цеху експлуатації локомотивів структурного підрозділу «Лиманське Локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця» з дати набрання законної сили рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що з 16 жовтня 2001 року перебуває в трудових відносинах з РФ «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» де працював водієм автотранспортних засобів (вантажного автомобіля, 2 група, вантажопідйомність від 10 до 20 т) дільниці з ремонту та експлуатації ВПК цеху експлуатації локомотивів структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця». Згідно листка непрацездатності № 3922913-2007481177-1, позивач перебував на лікарняному з 22.02.2022 по 01.03.2022 та за станом здоров`я не зміг вчасно евакуюватися, після початку повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України яке відбулося 24.02.2022 року, тому разом зі своєю родиною перебував за зареєстрованим місцем свого проживання в с. Торське, Донецької області. Починаючи з 02.03.2022, відповідно до наказу регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 25.02.2022 № 74-Н «Про встановлення простою в структурних підрозділах регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, з метою забезпечення захисту соціально-економічних прав та інтересів працівників регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», на підставі наказу структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 01.03.2022 № 445/ТЧ-1 «Про встановлення простою», позивачу встановлений простій, з причин, які не залежать від працівника, та п. 3, 4 вказаного наказу, була встановлена оплата за вимушений простій, з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу), встановленої (ого) працівнику, а також наказано позивачу, на час простою не виходити на роботу (робоче місце) та перебувати вдома. У робочі дні за графіком роботи бути готовими стати до роботи у разі отримання телефонного повідомлення від безпосереднього керівника (або його заступника) про закінчення простою. З вказаним наказом позивач був ознайомлений, та виконував його належним чином.

Наказом в.о. начальника депоструктурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» Ярошенко О. від 16.03.2022 № 456/ТЧ-1 «Про внесення змін до наказів про встановлення простою працівнику структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», були внесені зміни у наказвід 01.03.2022 № 445/ТЧ-1 «Про встановлення простою», якими встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 час вимушеного простою з причин, що не залежать від працівника товариства, оплачувати з розрахунку двох третин тарифної ставки (посадового окладу, окладу), встановленої (ого) працівнику, а також зобов`язано помічника з кадрових питань СП «Лиманське локомотивне депо» повідомити працівників про виконання робіт не пізніше строку визначеного наказом про простій. У встановлений наказом спосіб, позивача не було повідомлено про наявність вищевказаного наказу, незважаючи на його звернення про готовність приступити до роботи у разі зміни юридичної адреси підприємства, однак відповіді на своє звернення він так і не отримав, натомість в.о. начальника депо СП «Лиманське локомотивне депо» Ярошенко О.В. наголосив на тому щоб він виїхав зі свого дому, а у разі відмови, пригрозив звільненням. Потім, наказом в.о. начальника депо СП «Лиманське локомотивне депо» від 29.04.2022 №515/ТЧ-1, на підставі акту комісії СП «Лиманське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 29.04.2022, з 01.05.2022 року позивачу припинено «простій» та віднесено його до розряду обліку працівників НЗ (неявка з нез`ясованих причин) до відміни, та наказано майстру дільниці з ремонту і експлуатації ВПК цеху з експлуатації автомобілів, обліковувати позивача, як відсутній з нез`ясованих причин до відміни.

Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Оплата простою врегульована нормами ст. 113 КЗпП України, згідно з якою, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), але за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Воєнний стану в Україні введено Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022. В цьому указі визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Тобто, вказаним Указом встановлено можливість обмеження конституційного права на працю, але в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

У наказах про оголошення простою необхідно посилатися на відповідні положення ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», чого у цьому випадку зроблено не було.

Згідно із ст. 3 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою. У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов. Однак із такими змінами якщо вони і були мене не ознайомлено.

Позивач, просить скасувати вищевказаний акт комісії та наказ в.о. начальника депо СП «Лиманське локомотивне депо» від 29.04.2022, оскільки висновки комісії на підставі яких прийнято рішення щодо невстановлення місцязнаходження позивача, не відповідають дійсності, т.я. в цей період часу, він неодноразово спілкувався з в.о. начальника депо СП «Лиманське локомотивне депо» Ярошенко О.В., якого інформував про своє місцеперебування, а також висловлював готовність приступити до роботи.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Однак, на підставі акту комісії СП «Лиманське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 15.07.2022 про неможливість надання та виконання роботи працівниками структурного підрозділуСП «Лиманське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», у зв`язку з неможливістю надання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталася у зв`язку з втратою через військову агресію російської федерації проти України можливості повноцінно організовувати процеси діяльності Товариства, та запровадження відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами) воєнного стану, згідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та вказівки від 06.04.2022 року № Н-01/131 ОСОБА_2 (яка не є нормативно-правовим актом), щодо встановлення факту абсолютної неможливості надання та виконання роботи працівникам структурного підрозділу, було видано наказ від 15.07.2022 №698/ос, яким з 18.07.2022 року було припинено облік працівника НЗ (неявка з нез`ясованих причин) та до припинення або скасування воєнного стану в Україні, призупинено дію трудового договору з позивачем,чим фактично його відсторонено від роботи і припинена виплата заробітної плати.

В телефонному режимі позивач звернувся до в.о. начальника депо СП «Лиманське локомотивне депо» про з`ясування причин невиплати йому заробітної плати, на що останній повідомив, що невиплата заробітної плати пов`язана з тим, що місце його проживання знаходиться на непідконтрольній території.

Разом з тим, позивач просить врахувати, що його не ознайомлювали з оспорюваним актами та наказами, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» із переведенням в іншу місцевість., а також не повідомили про зміну істотних умов праці на підприємстві, або про переведення в іншу місцевість, оскільки вірогідно відбулася зміна істотних умов праці на підприємстві, що вбачається з актів котрі були складені у м. Покровськ Донецької області, хоча Відповідачу були відомі засоби зв`язку з позивачем.

Позивач вважає зазначені накази незаконними та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку, оскільки вони не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам, з наступного. Зокрема, статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в редакції, яка діяла на час винесення Наказу, передбачено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної тати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України, тобто, вказаний Закон надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, без припинення трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам. Разом з цим, аналіз положень ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» свідчить про те, що таке право в роботодавця настає за певних умов та такими умовами призупинення дії трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію роботодавцем надати роботу, а працівником, - виконувати її. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником. Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Сама лише наявність правової норми, яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору, не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права.

Таким чином, ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачає призупинення дії трудового договору не у зв`язку з військовою агресією проти України, а лише за умови виключення можливості надання та виконання роботи, з огляду на це, слід вважати, що у наказі має, зокрема, зазначатися інформація про причини призупинення, у тому числі, про обставини, які свідчать на неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки. Крім того, видаючи спірний наказ відповідач не дотримався вимог, встановлених ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»

Так, 15.07.2022 комісією СП «Лиманське Локомотивне депо» був складений акт, в якому зазначено, що станом на 15.07.2022 ОСОБА_1 обліковується, як НЗ (неявка з нез`ясованих причин) не виходить на зв`язок, та не може підтвердити своє місцезнаходження на контрольованій території України» (що є істотною зміною умов праці), який спирається зокрема на вказівки від 06.04.2022 №И-01/131 ОСОБА_2 щодо встановлення факту абсолютної неможливості надання та виконання роботи працівниками структурного підрозділу, що не є нормативно-правовим актом, на підставі якого можуть прийматися рішення. На підставі вказаного акту, було видано наказ від 15.07.2022 №698/ос, яким з 18.07.2022 року було припинено облік працівника НЗ (неявка з нез`ясованих причин) та до припинення або скасування воєнного стану в Україні, призупинено дію трудового договору з позивачем. Виходячи зі змісту підстави призупинення дії трудового договору з позивачем, вказаної в оскаржуваному наказі відповідача, жодним чином не вбачається абсолютної неможливості надання відповідачем роботи позивачу. AT «Укрзалізниця» своєї діяльності не припиняло, і станом на час початку збройної агресії російської федерації проти України, і станом на час прийняття оскаржуваного наказу, і станом на теперішній час.

Позивач зазначив, що місце його фактичного проживання село Торське Лиманської міської територіальної громади Донецької області було тимчасово окупованою рф територією України з 17.04.2022 по 01.10.2022, а м. Лиман Лиманської міської територіальної громади з 25.05.2022 по 30.09.2022, відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.

Однак, знаходженню працівника на непідконтрольній України території, не є доказом того, що у роботодавця настала абсолютна неможливість надання відповідної роботи працівнику. Тим самим, видаючи спірний наказ, відповідач не зазначив обставин, які свідчать про настання у нього абсолютної неможливості надання відповідної роботи їй (позивачу). Відповідно до Роз`яснення Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 05.05.2022 року зазначено, що якщо роботодавець може забезпечити роботою своїх працівників і вони можуть стати до роботи, проте воєнний стан ще діє, трудовий договір можливо поновити на підставі заяви працівника про поновлення дії трудового договору, роботодавець видає наказ.

Позивач вважає призупинення трудового договору незаконним, оскільки відповідач мав можливість надавати роботу, а він її виконувати. При цьому АТ «Укрзалізниця», як станом на час початку збройної агресії Російської Федерації, так і станом на час винесення оскаржуваного наказу працює та продовжує працювати, у зв`язку з чим позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Після звільнення з полону окупаційної адміністрації РФ, в якому позивач перебував з 06.09.2023 по травень 2023 року, а також та реабілітації і лікування, він змінив місце свого проживання і наразі фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки у с. Торське Донецької області ведуться бойові дії.

15.05.2023 шліхом направлення адвокатського запиту та скарги, позивач звернувся до АТ «Укрзалізниця» та до регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» до Державної служби з питань праці, з питання невиплати позивачу заробітної плати за період простою, після чого,05.06.2023 відповідачем було нараховано на картковий рахунок позивача 988 грн 19 коп. із призначенням «перерахунок лікарняного», а також повідомлено, що регіональна філія «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» здійснювала «нарахування заробітної плати з 02.03.2022 до 30.04.2022 працівнику ОСОБА_1 враховуючи зміну умов праці (встановлення простою). Розрахунок часу вимушеного простою з причин, що не залежать від працівника, здійснювався з розрахунку двох третин тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівнику. Оплата праці здійснювалась з дотриманням норм ст. 115 КЗпП України та Колективним договором, тобто не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Однак позивач вважає, що йому повинна сплачуватися з 02.03.2022 року по теперішній час заробітна плата з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу), встановленої (ого) водію автотранстпортних засобів (вантажного автомобіля, 2 група, вантажопідйомність від 10 до 20 т) дільниці з ремонту та експлуатації ВПК цеху експлуатації локомотивів СП «Лиманське Локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», оскількип. 3 наказу від 01.03.2022 № 445/ТЧ-1 роботодавець сам встановив, що за час вимушеного простою з причин, що не залежать від працівника, оплачувати з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу), встановленої (ого) працівнику. Тобто обмеження у вигляді мінімальної оплати роботодавець не застосовував.

На підставі зазначеного, позивач просить визнати незаконними та скасувати дії наказів: регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 16.03.2022 №456/ТЧ-1; в.о. начальника депо структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» Ярошенко О. від 29.04.2022 №515/ТЧ-1; в.о. начальника депо структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» Ярошенко О. від 15.07.2022 №698/ос, а також актів: комісії структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 29.04.2022 та від 15.07.2023. Вивезти його з простою та поновити на роботі на посаді водія автотранспортних засобів (вантажного автомобіля, 2 група, вантажопідйомність від 10 до 20 т) дільниці з ремонту та експлуатації ВПК цеху експлуатації локомотивів СП «Лиманське Локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» з дати набрання законної сили рішення суду. Стягнути на його користь заробіток з розрахунку встановленої йому тарифної ставки що встановлено п. 3 наказу № 445/ТЧ-1 від 01.03.2022 за час вимушеного прогулу з дати вимушеного простою тобто з 02.03.2022 до дня поновлення на роботі з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу), встановленої (ого) позивачу, котрий працював водієм автотранспортних засобів (вантажного автомобіля, 2 група, вантажопідйомність від 10 до 20 т) дільниці з ремонту та експлуатації ВПК цеху експлуатації локомотивів СП «Лиманське Локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця» за середню норму робочих годин на місяць з урахуванням виплаченої частини за березень 2022 року та квітень 2022 року. Вивезти з простою та поновити позивача на роботі на посаді водія автотранспортних засобів (вантажного автомобіля, 2 група, вантажопідйомність від 10 до 20 т) дільниці з ремонту та експлуатації ВПК цеху експлуатації локомотивів структурного підрозділу «Лиманське Локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця» з дати набрання законної сили рішення суду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07.09.2023 відкрито провадження і призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження..

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову повністю. Свій відзив мотивував наступним. Відповідно до Указу Президента від 24.02.2022 року № 64/2022 (далі - Указ) «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102- IX в Україні введено воєнний стан.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, передбачено, Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Законом України «Про правовий режим воєнного стану» визначається зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.

15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ (далі - Закон № 2136-ІХ). Згідно з пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХ главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Згідно з частинами 3 другою, третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Так, відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-IX, передбачає призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом роботодавця.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

В наслідок повномасштабного наступу росії на територію України, відповідно до Положення про регіональну філію «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», Указу Президента від 24.02.2022 №64/2022, доручення від 4 24.02.2022 №ЦЦО/99 та статті 29 Статуту залізниць України щодо введення обмеження перевезень з технічних причин та забезпечення захисту соціально-економічних прав та інтересів працівників регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» та наказу регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 25.02.2022 №74-Н «Про становлення простою в структурних підрозділах регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» було встановлено простой в структурних підрозділах регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Наказом структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 01.03.2022 №445/ТЧ-1 встановлено простой з причин, які не залежать від працівника, з 02.03.2022 водію автотранспортних засобів (вантажного автомобіля, 2 група, вантажопідйомність від 10 до 20 т) дільниці з ремонту і експлуатації ВПК цеху експлуатації локомотивів структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» - ОСОБА_1 . З даним наказом Позивач був ознайомлений, про що він сам не заперечує, виходячи із позовної заяви.

Місце реєстрації та місце знаходження регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» є Донецька область, місто Лиман, вул. Привокзальна, 22. Виробничі та структурні підрозділи, а саме структурний підрозділ «Лиманське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» знаходиться в місті Лиман Донецької області.

Відповідно до статті 34 КЗпП простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Керівники державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, можуть самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу) (постанова Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 221).

Оскільки, з серпня 2022 року здійснюється обов`язкова евакуація з Донеччини, то вважає хибним твердження Позивача про те, що на нього роботодавець поклав обов`язок знаходитися вдома, і що він не встиг евакуюватися та вводить суд в оману, бо сам ОСОБА_1 в позовній заяві наголошує про вимогу безпосереднього керівника покинути домівку та переїхати до більш безпечного місця.

В період з 25.04.2022 по 29.04.2022 щоденно з 9.00 до 16.00 керівники структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» засобами мобільного зв`язку намагалися з`ясувати місцезнаходження ОСОБА_1 , на підставі цього був складений акт про неможливість встановлення місцезнаходження працівника (копія додається).

На підставі вказаного вище акту, було видано наказ від 29.04.2022 №515/ТЧ-1 «Про віднесення як відсутність з нез`ясованих причин працівника СП «Лиманське локомотивне депо», яким з 01.05.2022 припинено «простій» працівнику структурного підрозділу 5 «Лиманське локомотивне депо» ОСОБА_1 та віднесення його до розряду обліку працівників НЗ (неявка з нез`ясованих причин) до відміни.

Згідно роз`яснення Директорату розвитку ринку праці та умов оплати праці міністерства економіки України від 23.03.2022 відсутність працівника на роботі у зв`язку з бойовими діями не може бути кваліфікована як прогул без поважної причини. Тому, до з`ясування причин відсутності працівника та отримання від нього письмових пояснень, доцільно обліковувати його, як працівника, відсутнього з нез`ясованих або з інших причин.

Наказом Держком статистики України від 05.12.2008 № 489 (надалі - Наказ № 489), затверджено табель обліку робочого часу, форми П-5 (далі - Табель) - це поіменний список усіх працівників відділу, служби чи іншого структурного підрозділу або установи загалом із відмітками про використання робочого часу протягом облікового періоду. Обов`язковою є наявність первинного обліку показників щодо використання робочого часу, явок і неявок працівників, які визначено формами державних статистичних спостережень із праці. Табель обліку робочого часу є підставою для нарахування заробітної плати працівникам, які перебувають у трудових відносинах з організацією.

Оскільки Позивач не виходив на зв`язок, та не надав жодних доказів стосовно його місцезнаходження в період 01.05.2022 по 18.07.2022, відповідно в табелі обліку робочого часу працівником відділу кадрів було внесено запис «НЗ» - «нез`ясовані причини», через відсутність зв`язку/комунікації з ОСОБА_1 , а отже з 01.05.2022 було припинено нарахування та виплату заробітної плати водію автотранспортних засобів (вантажного автомобіля, 2 група, вантажопідйомність від 10 до 20 т) дільниці з ремонту і експлуатації ВПК цеху експлуатації локомотивів структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» - ОСОБА_1 , в зв`язку з нез`ясованістю місцезнаходження останнього, як зазначалось раніш.

Твердження Позивача стосовно невжиття заходів з боку роботодавця щодо з`ясування місцезнаходження працівника, вважає хибними, оскільки Позивачем не надано доказів на їх підтвердження.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік), відповідно до якого село Торське Лиманської міської територіальної громади Донецької області було тимчасово окуповане з 17.04.2022 по 01.10.2022 - де мешкав Позивач, а місто Лиман Лиманської міської територіальної громади Донецької області було тимчасово окуповане з 25.05.2022 по 30.09.2022 - місцезнаходження регіональної філії та структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо».

Через військову агресію російської федерації проти України доступ до дільниць обслуговування структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» обмежений і вони перебувають під тимчасовим контролем незаконних збройних формувань (окупацією самого міста Лиман). Повноцінно організувати процеси діяльності підрозділу неможливо, з причин постійних обстрілів збройними формуваннями міста Лиман та прилеглих територіальних громад.

У зв`язку з неможливістю надання та виконання роботи внаслідок зменшення обсягів господарської діяльності, що сталася у зв`язку з втратою через військову агресію росії проти України можливості повноцінно організовувати процеси діяльності Товариства щодо встановлення факту абсолютної неможливості надання та виконання роботи працівникам структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» наказом від 15.07.2022 №698/ос «З 6 особового складу по призупинення дії трудового договору» з 18.07.2022, керуючись статтею 13 Закону N 2136-IX, призупинено дію трудового договору з працівником ОСОБА_1 до припинення або скасування воєнного стану в Україні, оскільки роботодавець наділений правом тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України (Закон N 2136- IX ).

Ствердження позивача, що в період з 06.09.2022 по травень 2023 року перебував у полоні, є доказом того, що ОСОБА_1 не був на зв`язку, а тому дії роботодавця щодо припинення трудових відносин, не нарахування та не виплати заробітної плати в період перебування Позивача на непідконтрольній українській владі території в період з 25.05.2022 по травень 2023 року є правомірними.

Відповідач вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, вимоги позивача щодо нарахування і виплати середньої заробітної плати за час затримки нарахування та перерахування заробітної плати за період з 02.03.2022 до набрання законної сили рішення суду.

Також відповідач вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині стягнення на його користь судових витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не надано підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, а також сплати адвокату сум, про які зазначається у позовній заяві.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, представник відповідача проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов. Крім того, представник позивача подав до суду розрахунок витрат на правову допомогу та розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу, відповідно до якого загальна сума середнього заробітку за час вимушеного простою за період з 01.05.2022 року по 11.01.2024 року складає 144399,37 грн., а представник відповідача наполягала на тому, що такий розрахунок не відповідає вимогам закону, оскільки ніякого вимушеного прогулу у позивача не було, та сплачувати за цей період будь-які суми грошових коштів у відповідача немає законних підстав.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, наявні у матеріалах справи з увагою на їх належність та допустимість, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 81, 82 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами по справі, що з 16.10.2021 року, позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з регіональною філією «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» та займає посаду водія автотранспортних засобів (вантажного автомобіля, 2 група, вантажопідйомність від 10 до 20 т) дільниці з ремонту та експлуатації ВПК цеху експлуатації локомотивів СП «Лиманське Локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», що трудовою книжкою ОСОБА_1 (а.с. 18-28), а також довідками форми ОК-5, ОК-7 (а.с. 29-37).

В період з 22.02.2022 в зв`язку з хворобою, позивач ОСОБА_1 проходив лікування в КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради у м. Дружківка Донецької області до 26.02.2022, та перебував на лікарняному до 01.03.2022, що підтверджується листом непрацездатності № 3922913-2007481177-1 (а.с.67).

24.02.2022 року розпочалося повномасштабне військове вторгнення на Російської Федерації на територію України, у зв`язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, якій діє і до нині.

Наказом регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 25.02.2022 № 74-Н, з метою забезпечення захисту соціально-економічних прав та інтересів працівників регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», в структурних підрозділах регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» встановлено режим простою з 24.02.2022 року до відміни.

Наказом в.о. начальника депо структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 01.03.2022 №445/ТЧ-1 «Про встановлення простою», з 02.03.2022 позивачу встановлений простій, з причин, які не залежать від працівника, та п. 3, 4 вказаного наказу, була встановлена оплата за вимушений простій, з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу), встановленої (ого) працівнику, а також наказано позивачу, на час простою не виходити на роботу (робоче місце) та перебувати вдома. У робочі дні за графіком роботи бути готовими стати до роботи у разі отримання телефонного повідомлення від безпосереднього керівника (або його заступника) про закінчення простою (а.с.38-39).

З вказаним наказом позивач був ознайомлений, шляхом телефонного дзвінку на особистий номер мобільного телефону НОМЕР_1 позивача ОСОБА_1 , що не заперечується сторонами по справі.

Наказом в.о. начальника депо структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» Ярошенко О. від 16.03.2022 № 456/ТЧ-1 «Про внесення змін до наказів про встановлення простою працівнику структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», були внесені зміни у наказ від 01.03.2022 № 445/ТЧ-1 «Про встановлення простою», якими встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 час вимушеного простою з причин, що не залежать від працівника товариства, оплачувати з розрахунку двох третин тарифної ставки (посадового окладу, окладу), встановленої (ого) працівнику, а також зобов`язано помічника з кадрових питань СП «Лиманське локомотивне депо» повідомити працівників про виконання робіт не пізніше строку визначеного наказом про простій (а.с.65-66 ).

Відповідно до статті 34 КЗпП простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Керівники державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, можуть самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу) (постанова Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 221)

Суд вважає, що вказаний наказ не підлягає скасуванню, оскільки прийнятий з урахуванням вимог ч 1 ст. 113 КЗпП України, згідно з якою час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Позивач зазначив, що місце його фактичного проживання село Торське Лиманської міської територіальної громади Донецької області було тимчасово окупованою рф територією України з 17.04.2022 по 01.10.2022, а м. Лиман Лиманської міської територіальної громади з 25.05.2022 по 30.09.2022, відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, що не заперечується відповідачем.

Наказом в.о. начальника депо СП «Лиманське локомотивне депо» від 29.04.2022 №515/ТЧ-1, на підставі акту комісії СП «Лиманське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 29.04.2022, з 01.05.2022 року позивачу ОСОБА_1 припинено «простій» та віднесено його до розряду обліку працівників НЗ (неявка з нез`ясованих причин) до відміни, та наказано майстру дільниці з ремонту і експлуатації ВПК цеху з експлуатації автомобілів, обліковувати позивача, як відсутній з нез`ясованих причин до відміни (а.с.70).

Наказом в.о. начальника депо СП «Лиманське локомотивне депо» від 15.07.2022 №698/ос, на підставі акту комісії СП «Лиманське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 15.07.2022, з 18.07.2022 року було припинено облік працівника НЗ (неявка з нез`ясованих причин) та до припинення або скасування воєнного стану в призупинено дію трудового договору з працівником ОСОБА_1 на підставі на підставі статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» ( а.с.73).

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами першою та другою Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Відповідна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем у справі не доведено законність та обґрунтованість висновків викладених у актах комісій СП «Лиманське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 29.04.2022 та від 15.07.2023, щодо невстановлення місцезнаходженн я позивача на контрольованій території України (а.с.71, 74), оскільки відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дійсно членами комісії засобами телефонного зв`язку, встановлювалось місцезнаходження позивача

Позивач зазначив, що після лікування в КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради у м. Дружківка Донецької області, починаючи з 26.02.2022, та під час окупації Лиманської міської територіальної громади Донецької області з 17.04.2022, він фактично проживав за місцем своєї реєстрації в с. Торське Донецької області про що в телефонному режимі інформував в.о. начальника депо СП «Лиманське локомотивне депо» Ярошенко О.В., а також висловлював готовність приступити до роботи.

Суд дійшов висновку, що відповідачем у справі не доведено законність та обґрунтованість наказів в.о. начальника депо структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 29.04.2022 №515/ТЧ-1 про припинення «простою» та від 15.07.2022 №698/ос про припинення обліку працівника НЗ (неявка з нез`ясованих причин) та призупинення дії трудового договору з працівником ОСОБА_1 , зокрема не доведено, що на час видання оспорюваних наказів, існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин, виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її.

Призупиняючи дію трудового договору з позивачем на підставі статті 13 Закону України № 2136-ІХ, відповідач виходив з критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталась у зв`язку з втратою через військову агресію Російської Федерації проти України можливості повноцінно організовувати процеси діяльності Товариства, та запровадження відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами) воєнного стану, що вбачається із самого наказу.

Як встановлено під час розгляду справи та не заперечувалось представником відповідача, АТ «Укрзалізниця» з дня введення воєнного стану ні на день не призупиняло свою роботу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржувані акти та накази є незаконним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Доводи представника відповідача стосовно того, що в період з 06.09.2022 по травень 2023 року позивач перебував у полоні, є доказом того, що ОСОБА_1 не був на зв`язку, а тому дії роботодавця щодо припинення трудових відносин, не нарахування та не виплати заробітної плати в період перебування Позивача на непідконтрольній українській владі території в період з 25.05.2022 по травень 2023 року є правомірними, суд не бере до уваги, оскільки такі дані надані відповідачем станом після припинення із позивачем трудового договору, а не станом на 29.04.2022 та 15.07.2022 року, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №22022050000005317 від 29.09.2022, за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (а.с.47) та рішенням Комісії про встановлення факту позбавлення особи ОСОБА_1 особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України № 22/Ш-2568-8.2-2778 від 17.03.2023 р. ( а.с.49-50).

При цьому, представником відповідача не було надано суду доказів того, що позивач не міг виконувати свої посадові обов`язки після 17.04.2022 року, оскільки знаходження працівника на непідконтрольній України території, не є доказом того, що у роботодавця настала абсолютна неможливість надання відповідної роботи працівнику.

На підставі зазначеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині виведення з простою та поновлення позивача на роботі на посаді водія автотранспортних засобів (вантажного автомобіля, 2 група, вантажопідйомність від 10 до 20 т) дільниці з ремонту та експлуатації ВПК цеху експлуатації локомотивів структурного підрозділу «Лиманське Локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця» підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про нарахувати та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором. Виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

Враховуючи те, що судом встановлено, що незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати та отримувати заробітну плату, обґрунтованим буде покласти на відповідача обов`язок відшкодувати їй середню заробітну плату за час її перебування у фактичному вимушеному прогулі, а доводи представника відповідача про те, що такий обов`язок покладається на державу, що здійснює збройну агресію, в даному випадку безпідставні. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22.

Згідно п. 1 розділу 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: л) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до п. 2 розділу 2 вказаного вище Порядку у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 розділу 3 вказаного вище Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону),а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Особливістю призупинення дії трудового договору є вимушена необхідність тимчасово не виконувати роботу протягом періоду, який роботодавцем не оплачується та тривалість якого може бути значною. На переконання суду, зазначене, за своєю правовою природою, є фактичним відстороненням від роботи (позбавленням права виконувати роботу за плату) та вимушеним прогулом. При цьому, захист відповідного права особи іншим чином є неможливим.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 2 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Так, позивач ОСОБА_1 працював за змінним графіком 2 через 2 тобто, 2 дні робочі, змінюються 2 днями вихідними, з погодинною оплатою праці.

Тарифна ставка водія автотранстпортних засобів (вантажного автомобіля, 2 група, вантажопідйомність від 10 до 20 т) дільниці з ремонту та експлуатації ВПК цеху експлуатації локомотивів структурного підрозділу «Лиманське Локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця» ОСОБА_1 складає 40 грн, 06. коп. за годину, а середня норма робочих годин складає 172 години на місяць, що підтверджується інформацією СП «Лиманське Локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» № 27/01-268 від 19.10.2023 (а.с.69).

За 2022 рік, у структурному підрозділу «Лиманське Локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця» 2054,75 робочих годин, середня норма робочих годин складає 172 години на місяць.

За 2023 рік, у структурному підрозділу «Лиманське Локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця» 2080 робочих годин, середня норма робочих годин складає 173,3 години на місяць.

Тому сума, яка підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу за період з 02.03.2022 до дня поновлення на роботі з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) встановленої відповідно до п. 3 наказу № 445/ТЧ-1 від 01.03.2022, позивачу ОСОБА_1 , котрий працював водієм автотранспортних засобів (вантажного автомобіля, 2 група, вантажопідйомність від 10 до 20 т) дільниці з ремонту та експлуатації ВПК цеху експлуатації локомотивів структурного підрозділу «Лиманське Локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця» за середню норму робочих годин на місяць з урахуванням виплаченої частини за березень 2022 року та квітень 2022 року, становить 144399,37 грн., виходячи з розрахунку:

-середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.05.2022 року по 31.12.2022 року - 55122,56 грн. (172 робочі години на місяць х 40,06 грн. х 8 місяців);

-середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року - 83308,77 грн. (173,3 робочі години на місяць х 40,06 грн. х 12 місяців);

-середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2024 року по 26.01.2024 року - 5968,04 грн. (149 робочих годин на місяць х 40,06 грн.).

Таким чином: 55122,56 грн. + 83308,77 + 5968,04 = 144399,37 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову (п.1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

При зверненні із позовом до суду, позивач був звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3591,19 грн., що складається з наступного: 1073,60 грн. х 2 (задоволено дві позовні вимоги немайнового характеру) + 1443,99 грн. (1% від суми задоволеної вимоги майнового характеру) = 3591,19 грн.

Щодо витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката судом встановлено наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини восьмої статті 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 6056 грн.

На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи, зокрема, долучено копії таких документів: договір про надання правової допомоги від 15.03.2023 року, укладеного між адвокатом Лисенко Г.О. та позивачем, розрахунок судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, детальний опис наданих адвокатом юридичних послуг, ордер, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю № 4651.

Згідно п. 1 ч. 2 ст.137та ч. 8 ст.141 ЦПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.

Відповідно до ч. 3ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

З урахуванням встановлених обставин, на думку суду, у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6056 грн. відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 4 пункту 4 статті 137 ЦПК України.

На підставі ст. 235 КЗпП України, ст. 13, 81, 82, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати дію:

-акту від 29.04.2022 «Про неможливість встановлення місцезнаходження працівників структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця»;

-наказу від 29.04.2022 № 515/ТЧ-1 «Про віднесення як відсутність з нез`ясованих причин працівника структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця»;

- акту від 15.07.2023 про неможливість надання та виконання роботи працівниками структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця»;

-наказу від 15.07.2022 698/ос структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» про призупинення дії трудового договору, винесених відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Поновити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на роботі на посаді водія автотранспортних засобів (вантажного автомобіля, 2 група, вантажопідйомність від 10 до 20 т) дільниці з ремонту та експлуатації ВПК цеху експлуатації локомотивів структурного підрозділу «Лиманське Локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця».

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця» (Код ЄДРПОУ - 4015021) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.05.2022 року по 11.01.2024 року у сумі 144399,37 грн. (сто сорок чотири тисячі триста дев`яносто дев`ять гривень 37 копійок).

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця» (Код ЄДРПОУ - 4015021) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 6056 грн. (шість тисяч п`ятдесят шість гривень).

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця» (Код ЄДРПОУ - 4015021) судовий збір у розмірі 3591,19 грн. (три тисячі п`ятсот дев`яносто одну гривню 19 копійок) на користь держави.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на роботі на посаді водія автотранспортних засобів (вантажного автомобіля, 2 група, вантажопідйомність від 10 до 20 т) дільниці з ремонту та експлуатації ВПК цеху експлуатації локомотивів структурного підрозділу «Лиманське Локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця» - допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30 діб до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця», юридична адреса: 84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, Код ЄДРПОУ - 4015021

Суддя С.С. Федоріщев