Рішення

від 25.01.2024 по справі 347/1720/23

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/1720/23

Провадження № 2/347/50/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

з участю адвоката: Мельничука Я.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: служба у справах дітей Рожнівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог: Служби у справах дітей Рожнівської сільської ради Косівського району про позбавлення батьківських прав, мотивуючи тим, що 20 січня 2011 року між ним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було укладено шлюб. Від спільного подружнього життя у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спільне життя у них з відповідачкою не склалося, на початку 2021 року відповідачка поїхала за кордон і сім`єю більше не цікавилася, у зв`язку з чим рішенням Косівського районного суду від 31 січня 2023 року, шлюб між ними - розірвано, малолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено проживати із ним.

Відповідачка ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться успіхами дітей, станом здоров`я, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток та навчання, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дітьми в обсязі необхідному для їх нормального самоусвідомлення та не створює умов для отримання дітьми освіти. Всі питання щодо виховання дітей вирішуються ним самостійно без участі в цьому відповідачки . Просить позов задоволити

В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав в повному обсязі з підстав викладених ним в позовній заяві яку просив задоволити.

Представник позивача, адвокат Мельничук Я.В. вимоги позову підтримав , просив при вирішенні справи по суті взяти до уваги висновок комісії з питань захисту прав дітей , що затверджений рішення № 131 від 31.08.2023 року, виконавчого комітету Рожнівської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відповідачки в справі. Позов просить задоволити.

Відповідачка, ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, будучи своєчасно та належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи по суті.

Представник третьої особи без самостійних вимог, служби у справах дітей Рожнівської сільської ради в судове засідання не з`явилася, подала суду заяву із клопотанням про розгляд справи без їх участі.

Суд, вислухавши позивача та його представника, вивчивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав:

Як встановлено в судовому засіданні, сторони в справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказаний факт підтверджено долученими до матеріалів справи копіями свідоцтв про народження дітей (а.с.13-14)

Із рішення Косівського районного суду від 31.01.2023 року та ухвали суду від 14.03.2023 року (а.с.7, 8) вбачається, що шлюб між сторонами розірвано а неповнолітніх дітей залишено проживати з батьком, ОСОБА_1 .

Позивачем в підставу заявлених позовних вимог долучено до матеріалів справи акт обстеження матеріально-побутових умов від 06.04.2023 року (а.с.11) та довідку про склад сім`ї (а.с.12) із яких вбачається, що заявник, ОСОБА_1 проживає із неповнолітніми дітьми та своїми батьками і братом в АДРЕСА_1 .

Згідно ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя, а також зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Частиною 2 ст.155 СК України зазначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Суд приходить до висновку, що фактично відповідачка в справі, ОСОБА_5 не допускала умисної винної поведінки та свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками. Саме за для можливості нормального забезпечення та утримання своїх дітей відповідач змушена працювати за кордоном, в наслідок чого остання має можливість для надання матеріальної допомоги дітям на їх утримання, нормальний їх розвиток і рівень проживання.

Корім того позивач не звертався до суду із позовом про стягнення аліментів із відповідачки на утримання їх дітей, що свідчить про те що відповідачка бере участь в матеріальному забезпечення своїх дітей.

Ст.11 ЗУ "Про охорону дитинства" вбачається, що батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до ч.1 ст.12 даного Закону, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно із ч.1 ст.8 ЗУ "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 р. N 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

До матеріалів справи позивачем в підтвердження заявлених позовних вимог долучено довідку Рожнівського ліцею «Гуцульщина» імені Федора Погребенника за № 91/05-10 від 04.04.2023 року (а.с.9) про те, що мати учня 5-В класу ОСОБА_4 не бере участі в освітньому процесі дитини.

А також позивачем долучено рішення № 131 від 31 серпня 2023 року виконавчого комітеті Рожнівської сільської ради (а.с.30) яким затверджено висновок комісії з питань захисту прав дітей Рожнівської сільської ради (31) про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд звертає увагу, що вищевказана довідка навчального закладу, не свідчить про умисне ухилення матері, відповідачки в справі від участі у вихованні дітей так як остання перебуває за межами України на роботі, що є поважною причиною її відсутності та неможливості відвідувати батьківські збори.

Відповідно до ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав поряд з іншими обставинами, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, а тому суд зобов`язаний при вирішенні спору у кожному конкретному випадку виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати в майбутньому.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 15, 16 Постанови № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Поряд з цим, суд вважає, що оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, то допускається лише при наявності вини в діях батьків і належить до обов`язкових умов.

Посилання позивача на фактори, які можна розцінювати як ухилення відповідачки від виховання дітей самі по собі не дають підстав для висновку щодо свідомого нехтування ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків.

Органом опіки та піклування, який надав висновок щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав, не доведено та не надано суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення їх матері по відношенню до них батьківських прав. У висновку не наведено мотивів чи відповідатиме у даному випадку застосування такого крайнього заходу вирішення сімейних питань, як позбавлення батьківських прав, інтересам самих дітей, з урахуванням того, що, як національне так міжнародне законодавство закріплює основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини, про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни та при позбавленні батьківських справ. З огляду на отримані у справі докази слід констатувати, що відповідачка не виконує всіх необхідних батьківських обов`язків щодо своїх дітей Наразі, суд переконаний, що цьому сприяли певні об`єктивні та суб`єктивні причини і що в певній мірі це є наслідком особистих відносин сторін спору.

Крім того орган опіки і піклування розглядав заяву одностаронньо за відсутності матері дітей, не заслухавши а ні її думки а ні її позиції в цього питання. А також не в повній мірі встановили місцезнаходження та перебування відповідачки. Також не запросили на засідання комісії близьких родичів ОСОБА_6 з метою повного та всебічного розгляду питання доцільності позбавлення батьківських прав.

З огляду на наведене суд, враховуючи наявність певних перешкод у спілкуванні з дітьми , а також що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який повинен відповідати саме інтересам дітей, дійшов висновку щодо відсутності підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав в розумінні ст. 164 СК України на даний час і така вимога є передчасною.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму ВС України № 3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, то суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Суд вважає, що виходячи з такого засобу його недоцільно застосовувати, коли це не виключно необхідно.

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Така позиція суду кореспондується із правовою позицією висловленою в постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18).

Крім цього, Європейський суд з прав людини у справі Хант проти України від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

На переконання суду, встановлені обставини а саме невідвідування відповідачкою навчального закладу та батьківських зборів, не доводять перед судом факту умисного систематичного нехтування ОСОБА_2 своїми обов`язками по відношенню до дітей внаслідок її винної поведінки, оскільки встановлено, що такі обставини виникли внаслідок необхідності відповідачки перебування на роботі за кордоном в тому числі і за для забезпечення нормального матеріального становища своїх дітей.

Позивачем не доведено систематичне ухилення ОСОБА_5 від виконання своїх батьківських обов`язків, а також того, що незважаючи на всі заходи попередження та впливу, остання продовжує не виконувати в подальшому свої батьківські обов`язки.

При цьому систематично - це значить, що батьки неодноразово притягувалися до відповідальності (адміністративної, цивільної, громадської), але висновків не зробили.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази винної поведінки відповідачки щодо умисного злісного ухилення від виконання батьківських обов`язків.

У справі відсутні докази застосування до відповідачки будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

При цьому доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам стосовно їхньої дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту спорідненості з дитиною є крайнім заходом, а вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

На думку суду, твердження позивача, що відповідачка не спілкується з дітьми, не цікавиться їхнім життям та здоров`ям не може бути достатнім вагомим доказом для застосування крайнього заходу впливу на відповідачку.

Отже, відповідно до ст. ст. 76 - 81 ЦПК України, позивач не надав суду безсумнівних, належних і допустимих доказів, які свідчать про свідоме нехтування відповідачкою ОСОБА_2 своїми обов`язками щодо виховання дітей, а всі доводи позову зводяться лише до того, що остання не приймає достатньої участі у вихованні дітей та утриманні дітей, що не може бути безумовною підставою для задоволення позову.

Окрім того позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення їх матері по відношенню до них батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно дітей.

Що стосується долученої до матеріалів справи копії заяви відповідачки, ОСОБА_5 (а.с.53) , що поступила на електронну адресу суду 11.12.2023 року, то таку суд не бере до уваги за відсутності оригіналу даної заяви та сумніву в підписанні та подачі вказаної заяви саме відповідачкою

ОСОБА_7 урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна.

А тому, суд вважає, що позивачем не доведено на даний час необхідності застосування до відповідачки крайнього заходу у виді позбавлення батьківських прав щодо її дітей, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі наведеного, ст. ст. 164-166 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд , -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: служба у справах дітей Рожнівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: Крилюк М.І