Постанова

від 19.03.2024 по справі 347/1720/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 347/1720/23

Провадження № 22-ц/4808/428/24

Головуючий у 1 інстанції КРИЛЮК М. І.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів - Девляшевського В.А., Фединяка В.Д.,

за участю секретаря - Ігнатюк І.Ю.

учасники справи

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

третя особа без самостійних вимог - служба у справах дітей Рожнівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 січня 2024 року, ухвалене судом у складі судді Кирилюк М.І.,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - служба у справах дітей Рожнівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

У липні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеними вимогами, в обгрнтування яких вказав, що 20 січня 2011 року між ним та ОСОБА_2 , було укладено шлюб. Від спільного подружнього життя мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На початку 2021 року відповідачка поїхала за кордон і сім`єю більше не цікавилася, у зв`язку з чим рішенням Косівського районного суду від 31 січня 2023 року, шлюб між ними - розірвано, малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено проживати із ним.

Зазначив, що відповідачка не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться успіхами дітей, станом здоров`я, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток та навчання, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дітьми в обсязі необхідному для їх нормального самоусвідомлення та не створює умов для отримання дітьми освіти. Всі питання щодо виховання дітей вирішуються ним самостійно без участі в цьому відповідачки.

Позивач звернувся до служби у справах дітей Рожнівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області з проханням позбавити відповідачку батьківських прав, на що отримав рекомендацію звернутися до суду.

У зв`язку з викладеним просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 січня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - служба у справах дітей Рожнівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав, відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 січня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що відповідачка не допускала умисної винної поведінки та свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками.

Суд безпідставно зазначив, що позивач не звертався до суду з позовом про стягнення з відповідачки аліментів, що є свідченням участі відповідачки в матеріальному забезпеченні дітей.

Скаржник посилається на те, що відповідачка ігнорує і не виконує обов`язок щодо утримання дітей, як і інші обов`язки щодо форми участі батьків у житті дітей, що підтверджується матеріалами справи.

Вважає, що його нереалізоване право на звернення до суду за примусовим стягненням аліментів, як батька, з котрим проживають діти, не може бути свідченням участі відповідачки в матеріальному забезпеченні дітей.

Посилається на те, що висновки суду першої інстанції побудовані лише на припущеннях і є упередженими, оскільки в матеріалах справи немає жодного доказу, які б підтверджували участь відповідачки в матеріальному забезпеченні чи будь якій формі участі матері в житті своїх дітей.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу в межах її доводів.

У судове засідання ОСОБА_2 не з`явилась, про дату, місце і час судового засідання повідомлена належним чином. До суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила, що позовні вимоги визнає у повному обсязі, направлена нею заява від 11 грудня 2023 року до Косівського районного суду Івано-Франківської області написана нею власноруч та відповідає її намірам.

Представник третьої особи без самостійних вимог служби у справах дітей Рожнівської сільської ради в судове засідання не з`явився, про дату, місце і час судового засідання повідомлений у відповідності до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду безсумнівних, належних та допустимих доказів, які свідчать про умисне нехтування відповідачкою ОСОБА_2 своїх обов`язків щодо виховання дітей.

Висновком органу та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав, не доведено та не надано суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення їх матері по відношенню до них батьківських прав, не наведено мотивів чи відповідатиме у даному випадку застосування такого крайнього заходу вирішення сімейних питань, як позбавлення батьківських прав, інтересам самих дітей, з урахуванням того, що, як національне так міжнародне законодавство закріплює основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини, про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни та при позбавленні батьківських справ.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу мають двох малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 07 червня 2011 року та серії НОМЕР_2 від 04 жовтня 2012 року.

Відповідно до рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2023 шлюб розірвано.

На підтвердження заявлених вимог, позивачем надано акт обстеження матеріально-побутових умов від 06.04.2023 року, довідку про склад сім`ї, довідки Рожнівського ліцею «Гуцульщина» імені Федора Погребенника за № 91/05-10 від 04.04.2023 року.

Згідно висновку комісії з питань захисту прав дітей Рожнівської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських, який затверджено рішенням № 131 від 31 серпня 2023 року виконавчого комітету Рожнівської сільської ради, доцільно позбавити батьківський прав ОСОБА_2 по відношенню до дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь яких доказів наявності виключних обставин, які б давали підстави для позбавлення батьківських справ відповідачки суду не надано. Матеріали справи не містять даних про порушення відповідачкою громадського порядку, зловживання спиртними та ( або) наркотичними засобами, негативну характеристику її особистих якостей та способу життя.

В той же час, як вбачається із висновку комісії з питань захисту прав дітей Рожнівської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських, який затверджено рішенням № 131 від 31 серпня 2023 року виконавчого комітету Рожнівської сільської ради, комісія вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що «звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст. 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення від 03 грудня 1986 року)».

Висновок комісії з питань захисту прав дітей Рожнівської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки, який затверджено рішенням № 131 від 31 серпня 2023 року виконавчого комітету Рожнівської сільської ради, не містить переконливих висновків щодо доцільності позбавлення матері батьківських прав, якими він керувався при прийнятті рішення (свідоме нехтування батьківськими обов`язками, яке має систематичний та постійних характер; не проявлення інтересу до дитини; особа матері становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку). Вказаний висновок ґрунтується лише на поясненнях однієї сторони - позивача, батька дітей. Відповідачка з приводу доводів позивача заслухана не була. Крім того, вказаний висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду, який оцінює всі надані докази в сукупності.

Таким чином, суд першої інстанції з огляду на положення частини 6 статті 19 СК України, правильно не погодився з цим висновком.

Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Урахування думки дитини щодо її життя передбачає й стаття 12 Конвенції з прав дитини, в якій записано, що Конвенція зобов`язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач та його представник не заявляли клопотання про з`ясування думки дітей, таке клопотання не заявлялося і в суді апеляційної інстанції.

Службою у справах дітей Рожнівської сільської ради Косівського району до апеляційного суду надано заяву про розгляд справи без їх участі, просить при розгляді апеляційної скарги врахувати їх висновок. До заяви додано письмові пояснення малолітніх дітей ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 від 24 серпня 2023 року .

Представник скаржника заявив клопотання про долучення вказаних пояснень до матеріалів справи. Апеляційним судом для повного, всесторонньо розгляду справи вказані заяви долучені до матеріалів справи.

Як вбачається із доданих пояснень, діти в поясненнях зазначили, що після розлучення батьків з січня 2023 року з матір`ю не мають жодних зв`язків, не спілкуються та хочуть і в подальшому проживати біля батька.

Колегія суддів, оцінюючі вказані письмові пояснення зазначає, що думка дітей у вирішенні спору про позбавлення батьківських прав є важливою, проте вона не може бути вирішальною, як не може бути безумовним свідченням того, що позбавлення батьківських прав їх матері призведе до забезпечення якнайкращих інтересів дітей, оскільки позивачем не надано суду доказів того, що відповідачка має негативний вплив на дітей чи дії останньої можуть привести до негативних наслідків. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Проте таких обставин, у справі, що переглядається в апеляційному порядку, не встановлено.

Відповідачка ОСОБА_2 11.12.2023 року безпосередньо до суду першої інстанції подала заяву про визнання позову. На адресу апеляційного суду відповідачка 13.03.2024 року надала заяву в якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Стосовно вказаних заяв, колегія суддів зазначає наступне.

У частинах першій, четвертій статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже, в розумінні приписів статті 206 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до частин другої, третьої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

З огляду на викладені норми права, колегія суддів вважає, що заяви відповідачки від 11.12.2023 року та від 13.03.2024 року, в яких вона визнає позов про позбавлення її батьківських прав, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини. Саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав. Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у справі №401/1944/22 від 10.11.2023 року.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що матір дитини є особливо неблагонадійною та спілкування з нею суперечить інтересам дитини, а також доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно дитини, а також не обґрунтував в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення відповідачки батьківських прав і яким чином це сприятиме захисту таких інтересів, що свідчить про відсутність правових підстав для позбавлення останньої батьківських прав.

Встановивши ці обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів винної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов`язками ОСОБА_2 , які б свідчили про ухилення від виховання малолітніх дітей, що вказує на відсутність підстав для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування по доводам апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 374, 375,382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 березня 2024 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

В.Д. Фединяк