Ухвала

від 26.01.2024 по справі 727/717/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/717/24

Провадження № 2-з/727/9/24

УХВАЛА

26 січня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Одовічен Я.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Скай Сіті» про розірвання договору та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ :

22.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Скай Сіті» про розірвання договору та стягнення коштів.

Того ж дня позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову. У поданій заяві просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на усі грошові кошти, що знаходяться на рахунку ОК «ЖБК «Скай Сіті» (код ЄДРПОУ 41326303) №р/р НОМЕР_1 в АБ «Південний» МФО 328209 та заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб перераховувати грошові кошти з вказаного розрахунку.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд виходить із наступного:

Так, за змістом ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.150 ЦПК Українипозов забезпечується шляхом накладення арешту на майно.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті.

Згідно роз`яснень, що надані в п.4Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,розглядаючи заявупро забезпеченняпозову,суд (суддя)має зурахуванням доказів,наданих позивачемна підтвердженнясвоїх вимог,пересвідчитись зокрема,в тому,що міжсторонами дійсновиник спірта реальноіснує загрозаневиконання чиутруднення виконанняможливого рішеннясуду прозадоволення позову;зясувати обсягпозовних вимог,дані проособу відповідача,а такожвідповідність видузабезпечення позову,який проситьзастосувати особа,котра звернуласяз такоюзаявою,позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до

незворотних наслідків.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №490/7508/20.

Розглядаючи аргументи, наведені в заяві про забезпечення позову, суд виходить із наступного:

Так, звертаючись до суду з позовною заявою, позивач просив розірвати договір про сплату внесків до ОК «ЖБК «Скай Сіті» №Р-4/1/3/14, укладений 18.11.2021 року між ОК «ЖБК «Скай Сіті» та ОСОБА_2 . Стягнути з ОК «ЖБК «Скай Сіті» на користь позивача суму сплачених за договором коштів у розмірі 487996 грн. 65 коп., інфляційні втрати у розмірі 2348 грн. 93 коп., 3% річних у сумі 8020 грн. 22 коп., пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення у розмірі 103786 грн. 47 коп.

У поданій до суду заяві позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на рахунок відповідача, який зазначений у договорі №Р-4/1/3/14, укладений 18.11.2021 року.

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

Відповідно до частини третьоїстатті 150 ЦПК Українивиди забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 932/14900/19.

Згідно з частиною першою статті 48 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

За приписами частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеномустаттею 35-1Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 15-1Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Разом із тим, із поданої заяви про забезпечення позову, не вбачається до якого виду належить рахунок №р/р НОМЕР_1 в АБ «Південний» МФО 328209, який у нього режим використання та в якому обсязі на ньому наявні кошти. При цьому, позивач просить накласти арешт на вказаний рахунок в цілому та заборонити будь-яким особам перераховувати кошти із нього.

Суд зауважує, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову може мати наслідком втручання у господарську діяльність відповідача, що є неприпустимим.

Також, заявником не надано достатнього обґрунтування та належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, що унеможливить чи утруднить виконання судового рішення.

Отже, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, суд звертає увагу на те, що вказана відмова не шкодить суті права ОСОБА_1 як особи, зацікавленої у забезпеченні позову, оскільки позивач може повторно звернутися із заявою про таке забезпечення до суду за наявності для цього підстав.

За таких обставин суд вважає, що дані види заходу забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позивачем вимогами, а тому приходить до висновку, що заява про забезпечення позову необгрунтована та задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 149- 153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Скай Сіті» про розірвання договору та стягнення коштів - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Одовічен Я.В.