Ухвала

від 25.01.2024 по справі 182/4973/15-к

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/736/24 Справа № 182/4973/15-к Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року м.Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

за участю прокурорів ОСОБА_6

ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду кримінальне провадження №12013040120000088 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2021 року, яким

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Покровське, Нікопольського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2021 року ОСОБА_9 було визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, та виправдано його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що в його діях є склад кримінального правопорушення.

Цивільний позов прокурора про стягнення завданої шкоди залишено без розгляду.

Вирішено долю речових доказів.

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_9 висунуто обвинувачення у тому, що він, маючи умисел на незаконне зайняття рибним добувним промислом спільно з особою, стосовно якої закрито кримінальне провадження у зв`язку зі смертю, за допомогою забороненого знаряддя - рибальської сітки, у невстановлений час прибули на берег Каховського водосховища напроти вул. 8 Березня в с. Покровське, Нікопольського району, Дніпропетровської області , де, реалізуючи свій злочинний умисел, в порушення чинного законодавства, тобто не маючи законного дозволу, у вищевказаному місці, спільно з особою, у відношенні якої закрито кримінальне провадження у зв`язку зі смертю, на гумовому човні «Шторм», використовуючи весла, вийшли на воду Каховського водосховища та на відстані близько 100 - 200 метрів від берега у вищевказаному районі незаконно встановили дві жилкові сітки, довжина 40 метрів, висота 1,2 метрів, вічко 27x27мм; довжина 59 метрів, висота 1,5 метрів, вічко 27x27мм, після чого повернулися додому, де і знаходились.

Близько 07.00 години, 08.10.2013 року ОСОБА_9 , спільно з особою, стосовно якої закрито кримінальне провадження у зв`язку зі смертю, знову вийшли на гумовому човні «Шторм», використовуючи весла, на воду Каховського водосховища напроти вул. 8 Березня в с. Покровське Нікопольського району Дніпропетровської області, і зняли раніше встановлені ними жилкові рибальські сітки, тобто, незаконно займаючись рибним добувним промислом за допомогою забороненого знаряддя лову - рибальських сіток та з використанням як засобу незаконного рибного промислу гумового човна, в порушення ст. 3.15 «Правил любительського і спортивного рибальства у внутрішніх водоймах України», затверджених наказом Державного Комітету Рибного господарства України» № 19 від 15 лютого 1999 р. де зазначено: - «Забороняється лов риби з використанням ... промислових та інших знарядь лову, виготовлених з сітеснастних та інших матеріалів усіх видів і найменувань, способом загат і спуску води з водоймищ, із застосуванням забороненого знаряддя лову...», ОСОБА_9 спільно з особою, стосовно якої закрито кримінальне провадження у зв`язку зі смертю, виловили рибу в кількості: карась - 9 штук, вартістю 17 грн. за один екземпляр, судак - 4 шт, вартістю 510 грн за один екземпляр, плітка - 63 шт, вартістю 85 грн за один екземпляр, сазан - 1 штука, вартістю 306 грн за один екземпляр, рак - 1 шт, вартістю 25,5 грн за один екземпляр, заподіявши таким чином, згідно з додатком до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2011 року № 1209, істотної шкоди державі в особі Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Дніпропетровській області на суму 7879,5 грн.

Суд першої інстанції зазначив, що на стадії досудового розслідування експертиза для встановлення розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням не проводилась. Вартість спричиненої довкіллю шкоди була визначена тільки відповідно до Постанови КМ України від 21.11.2011 року за № 1209, що суперечить нормам ст. 242 КПК України.

Судом першої інстанції 08.08.2016 року було призначено судово-екологічну експертизу, проведення якої було доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ.

Згідно з клопотання про надання додаткових матеріалів та відповідних роз"яснень Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ, для проведення необхідних досліджень треба було надати інформацію щодо параметрів (критерії) істотності заподіяної шкоди, однак, така інформація в матеріалах провадження відсутня, та державним обвинуваченням надана не була, внаслідок чого на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість надання висновку експерта.

Суд першої інстанції зазначив, що 28.02.2020 року судом було призначено судово-економічну експертизу у вказаному кримінальному провадженні. Відповідно до висновку експерта №19/104-10/3-69 від 06.04.2020 року в обсязі наданих на дослідження документів документально та арифметично підтверджується «Розрахунок збитків протокол № 027752 на гр. ОСОБА_9 , та № 027751 на гр. ОСОБА_10 », складений від імені головного державного інспектора ОСОБА_11 на підставі додатку № 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2011 року № 1209, на загальну суму 7879,50 грн. Оцінка дій осіб не відноситься до завдань економічної експертизи. Визначення шкоди істотною виходить за межі спеціальних знань експерта-економіста та відноситься до питань права.

Суд першої інстанції зробив висновок, що органом досудового розслідування не встановлено та не доведено всі ознаки об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, що інкримінується обвинуваченому, а саме істотну шкоду (розмір спричиненої кримінальним правопорушенням шкоди довкіллю), що є обов`язковим в розумінні положень ч. 1 ст.249 КК України.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок суду та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.

На підставі ст. 49 КК України просить звільнити обвинуваченого ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Також прокурор просить при вирішенні долі речових доказів застосувати положення ст.ст.96-1, 96-2 КК України, а саме:

- дві жилкові сітки, гумовий човен «Шторм» зеленого кольору з двома веслами, які знаходяться у камері схову ЛВ в річковому порту «Дніпропетровськ» ГУ МВС України в Дніпропетровській області - конфіскувати як знаряддя промислу;

- кошти, отримані від реалізації свіжовиловленої риби, яка знаходилась в ПАТ «Риболовецько-промисловий Нікополь» - звернути на користь держави.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що станом на 08.10.2013 р., тобто на момент вчинення кримінального правопорушення, ст. 242 КПК України не містила жодних вказівок на необхідність забезпечення слідчим або прокурором обов`язкового проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, завданих шкодою довкіллю заподіяним кримінальним правопорушенням.

Усталеною на той час практикою було документальне підтвердження заподіяної кримінальним правопорушенням розміру шкоди довкіллю у формі розрахунку збитків, що складався на підставі додатку № 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2011 № 1209.

Прокурор також зазначив, що відповідно до висновку експерта № 19/104-10/3-69 від 06.04.2020 року в обсязі наданих на дослідження документів документально та арифметично підтверджено розрахунок завданого збитку на загальну суму 7879,50 грн.

При цьому, суд першої інстанції безпідставно не вважав розмір спричиненої довкіллю шкоди істотною, та визнав вищевказаний розрахунок завданого збитку недопустимим доказом. Крім того, жодних клопотань від учасників судового провадження щодо визнання недопустимим доказом зазначеного розрахунку збитків не надходило, а сума збитків не оспорювалась.

Прокурор зазначив, що в порушення вимог ч. 2 ст. 94 КПК України суд визнав розрахунок збитків недопустимим доказом, при цьому, в порушення вимог ч. ч. 2, 3 ст. 89 КПК України продовжив його дослідження без надання можливості надати відповідні заперечення сторонами кримінального провадження.

Заслухавши доповідача, думку учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, судова колегія доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як визначено у ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Проте під час розгляду апеляційної скарги прокурора цих вимог суд апеляційної інстанції дотримався не в повній мірі.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Так, Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2022 року у справі № 539/2153/21 вказав, що розмір відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням (проступком), передбаченим ч. 1 ст. 249 КК, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, маючи дані щодо виду й кількості риби, і на підставі простих арифметичних розрахунків. При цьому розмір та вага риби не мають значення.

У зазначеній постанові йдеться про законність обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2011 року № 1209.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, яке є предметом розгляду, істотну шкоду було встановлено з урахуванням додатку до згаданої постанови Кабінету Міністрів України, а саме такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства цінних видів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах України (далі - Такси).

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 31 травня 2022 року у справі № 678/536/21 звернув увагу на те, що Такси є інтегрованим вираженням шкоди, що завдається незаконним видобування водних біоресурсів. Ця шкода вирахувана для кожного виду біоресурсів і в перерахунку на визначену його кількість, і Суд вважає ці норми чітко і ясно сформульованими. Нормативний акт, яким затверджено Такси, і самі вони опубліковані й доступні кожній особі. Їх чіткість і доступність дозволяє будь-якій особі передбачати юридичні наслідки незаконного вилову риби, у тому числі розмір істотної шкоди довкіллю.

З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість доводів прокурора щодо можливості встановлення істотної шкоди на підставі Такс, про які йшлося вище і необов`язковості в цьому випадку проведення експертизи.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції фактичні дані, за якими було встановлено розмір істотної шкоди, зокрема на підставі Такс, не були визнані недопустимими доказами, а також беручи до уваги висновок судово-економічної експертизи, яким підтверджено суму збитків, колегія суддів уважає висновки суду про недоведеність об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України, передчасними.

За таких обставин, на думку апеляційного суду, виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_9 не можна визнати законним, обґрунтованим, вмотивованим, оскільки його постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що призвело до передчасного висновку про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до приписів пунктів 3,4 ст.409 КПК України є підставою для скасування судового рішення.

Разом з тим, ОСОБА_9 подано до апеляційного суду заяву про застосування відносно нього положень ст. 49 КК України у кримінальному провадженні № 12013040120000088.

Відповідно до ст. 49 КК України, строк давності - це передбачений кримінальним законом певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Частиною 4 ст. 286 КПК України встановлено, що у разі, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.

Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа), але до набрання вироком суду законної сили.

Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою обвинуваченого ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні 18.10.2013 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України.

Санкція ч. 1 ст. 249 КК України передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років.

За приписами ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 249 КК України відноситься до кримінального проступку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Оскільки із дня вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 - 18.10.2013 року минуло понад три роки, відтак він може бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Судом апеляційної інстанції роз`яснені обвинуваченому правові підстави звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК Україниі обвинувачений погоджується з такими підставами закриття і не наполягає на розгляді кримінального провадження в загальному порядку.

На підставі вище викладеного, колегія суддів приходить до переконання про необхідність задоволення клопотання ОСОБА_9 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження щодо нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1 , 365-2 цього Кодексу.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що спеціальна конфіскація застосовується на підставі ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Згідно ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Таким чином, на підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України, речові докази: дві жилкові сітки, гумовий човен «Шторм» зеленого кольору з двома веслами, які знаходяться в камері схову ЛВ в річковому порту «Дніпропетровськ» ГУ МВС України в Дніпропетровській області підлягають конфіскації як знаряддя промислу, а кошти, отримані від реалізації свіжо виловленої риби, яка знаходилася в ПАТ «Риболовецько-промисловий Нікополь», зверненню на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49 КК України, ст. 404, 407, 409, 417, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання ОСОБА_9 задовольнити.

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2021 року стосовно ОСОБА_9 скасувати.

На підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності.

На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України речові докази: дві жилкові сітки, гумовий човен «Шторм» зеленого кольору з двома веслами, які знаходяться в камері схову ЛВ в річковому порту «Дніпропетровськ» ГУ МВС України в Дніпропетровській області - конфіскувати як знаряддя промислу; кошти, отримані від реалізації свіжо виловленої риби, яка знаходилася в ПАТ «Риболовецько-промисловий Нікополь», звернути на користь держави.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження №12013040120000088 за ч. 1 ст. 249 КК України стосовно ОСОБА_9 закрити у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді