Ухвала від 29.01.2024 по справі 522/1222/24

Справа № 522/1222/24

Провадження № 2/522/3094/24

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

29 січня 2024 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Суворова О.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бійц Марини Едуардівни про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 24.01.2024 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки.

За результатами автоматизованого розподілу від 24.01.2024 року справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Суворовій О.В., яка отримана суддею - 25.01.2024 року.

Разом із позовом надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бійц Марини Едуардівни про забезпечення позову, шляхом встановлення заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, державним реєстраторам, нотаріусам, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які реєстраційні дії відносно нежитлового приміщення №1, загальною площею 16 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2854954751100 та нежитлового приміщення №2, загальною площею 45,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2854965151100, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява мотивована тим, що предметом позову є вимоги про визнання за іпотекодержателем права іпотеки на видозмінений відповідачами предмет іпотеки та звернення стягнення на цей предмет іпотеки. Серед підстав позову зазначено вчинення відповідачами дій з видозмінення предмету іпотеки, шляхом його поділу на дві частини, що надало можливість зареєструвати окремі реєстрові номери в Державному реєстрі речових прав та можливість розпорядження ним без згоди Іпотекодержателя.

Ознайомившись та дослідивши матеріали заяви, вважає, що заява представника позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, відповідно до вимог ст.153 ч.1 ЦПК України.

Згідно з п.п. 1,3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вбачається, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язані з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд враховує, що саме лише посилання сторони позивача у заяві на потенційну можливість відчуження майна без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх належними доказами згідно зі ст. 81 ЦПК, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Представником позивача не доведено належними та допустимими доказами прямий намір відповідачів відчужити майно або видозмінення предмету іпотеки, шляхом його поділу на дві частини.

Представником позивача надана до заяви Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, № інформаційної довідки: 275044750 від 15.09.2021 року, згідно якої нежитлові приміщення весільного салону, об`єкту житлової нерухомості , загальною площею 61,3 кв.м , за адресою: АДРЕСА_1 належать на праві приватної спільної часткової власності по частці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.41-42).

Актуальна інформація щодо власників спірних приміщень станом на день подачі позову 24.01.2024 року представником позивача не надана, до заяви про забезпечення позову, в якому є вимога про визнання за іпотекодержателем права іпотеки на видозмінений відповідачами предмет іпотеки та звернення стягнення на цей предмет іпотеки , надана інформаційна довідка № 275044750 від 15.09.2021 року.

Представником позивача не доведено належними та допустимими доказами, що нежитлове приміщення №1, загальною площею 16 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2854954751100 , та нежитлове приміщення №2, загальною площею 45,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2854965151100, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 мають прямий намір відчужити та тощо.

Відтак, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні, тому у забезпеченні позову має бути відмовлено.

З урахуванням викладеного, дослідивши матеріали справи, зміст викладених обставин, суд дійшов висновку про відмову взадоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову.

Також, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись до суду повторно із зазначеним клопотанням, надавши додаткові докази.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 150-154 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бійц Марини Едуардівни про забезпечення позову по справі №522/1222/24 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.

Суддя О.В.Суворова