Постанова

від 16.01.2024 по справі 926/2534/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2024 р. Справа №926/2534/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Гунька О.П.

за участю представників учасників процесу:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного підприємства фірма "Атлас" б/н від 24.10.2023 (вх.№ ЗАГС 01-05/3291/23 від 24.10.2023)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.09.2023 (повний текст складено 05.10.2023, суддя Ніколаєв М.І )

у справі № 926/2534/23

за позовом Малого приватного підприємства фірма "Атлас", м. Чернівці

до відповідача Чернівецької міської ради, м. Чернівці,

про визнання правочину недійсним.

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень у справі.

Мале приватне підприємство фірма "Атлас" звернулося до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до Чернівецької міської ради про визнання недійсним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівці №1081 від 31.10.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов статуту підприємства спірний договір укладено без згоди зборів засновника позивача, що є підставою для визнання його недійсним.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 26.09.2023 у справі №926/2534/23 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано, зокрема, тим, що суду не надано доказів відсутності реального| наміру сторін договору на його укладення і виконання. Чернівецька міська рада при укладенні договору діяла добросовісно і розумно, у директора МППФ "Атлас» наявний достатній обсяг повноважень для укладання будь - яких договорів без згоди зборів засновників.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзивів на апеляційну скаргу.

МППФ "Атлас" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.09.2023 у справі №926/2534/23 та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівці №1081 від 31.10.2019 між Чернівецькою міською радою та Малим приватним підприємством фірма "Атлас", посилаючись на те, що судом при прийнятті рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом встановлено, що 31.10.2019 між МПП «Атлас» та Чернівецькою міською радою укладено договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Чернівці №1081. Предметом спірного договору є здійснення оплати забудовником коштів пайової участі на розвиток інфраструктури м.Чернівці при здійсненні будівництва квартирного житлового будинку з магазином та влаштуванням мансарди приміщенні даху на вул.Кагарлицькій,7. Зазначений договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Чернівці повинен бути визнаний недійсним.

Скаржник вважає, що статут товариства, в т. ч його положення щодо компетенції органів управління та порядку прийняття ними рішень, є частиною цивільного законодавства і дії, що вчиняються товариством не можуть йому суперечити. Відповідно до п.4.2 Статуту позивача станом на момент укладення оскаржуваного правочину вищим керівним органом підприємства є безпосередньо власник або уповноважений ним орган. Згідно п.1.2. статуту підприємства власником є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

На думку скаржника, з огляду на викладене, всі питання розпорядження майном підприємства віднесено до компетенції власника підприємства. Тобто для укладення правочинів. предметом яких є розпорядженням майном підприємства необхідне рішення власника тобто 2-х фізичних осіб ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), яке оформляється у вигляді рішення.

Скаржник стверджує, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктур м.Чернівці №1081 від 31.10.2019 між Чернівецькою міською радою та МППФ «Атлас» був укладений без згоди зборів засновник позивача. В преамбулі договору зазначено, що представник позивача директор МППФ «Атлас» діяв на підставі Статуту, а не на підставі рішення зборів засновників.

Скаржник вважає, що оскільки при укладанні договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Чернівці №1081 від 31.10.2019 між Чернівецькою міською радою та МППФ «Атлас» не були виконані вимоги ст.4 Статуту МППФ «Атлас» щодо отримання згоди зборів засновників, зазначений договір не відповідає вимогам цивільного законодавства та повинен бути визнаний недійсним.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Чернівецька міська рада у відзиві на апеляційну скаргу просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що апеляційна скарга є безпідставна, необгрунтована, та така, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Виходячи із передбачених у Статуті та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.03.2019 відомостях, жодних обмежень щодо вчинення директором тих чи інших дій не передбачено, а отже ОСОБА_1 був уповноважений на вчинення дій та укладення договорів, зокрема, і договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Чернівців №1081 від 31.10.2019.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023 справу №926/2534/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя -Галушко Н.А., судді Бонк Т.Б., Орищин Г.В.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023, у зв`язку із відпусткою судді Бонк Т.Б., справу №926/2534/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 апеляційну скаргу Малого приватного підприємства фірма "Атлас" залишено без руху, апелянта зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки.

Ухвалою від 20.11.2023 відкрито апеляційне провадження у даній справі, призначено розгляд справи на 12.12 2023.

12.12.2023 судове засідання не відбулося у зв`язку з аварією на лінії зв`язку, не було доступу до мережі Інтернет та окремих інформаційних ресурсів, що використовувалися для здійснення правосуддя, що підтверджується актом від 13.12.2023, який склали керівник апарату Західного апеляційного господарського суду, начальник відділу документального забезпечення та начальник відділу комп`ютерного та програмного забезпечення, інформаційної безпеки.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 розгляд справи призначено на 16.01.2024.

В судове засідання представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Судом прийнято постанову у даній справі.

Обставини справи.

Чернівецька міська рада, яка діє від імені та в інтересах територіальної громади м. Чернівців, місцезнаходження якої: м. Чернівці, площа Центральна, 1, в особі першого заступника директора, начальника управління капітального будівництва департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради Маковійчук Василини Дмитрівни, яка діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Положення про порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Чернівців, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради VII скликання від 24. 12.2015р. №54, (надалі - Міська рада) з одного боку, та Мале приватне підприємство фірма "Атлас", код ЕДРПОУ 21420433, зареєстроване в м. Чернівці, вул. Руська, 173, яка діє на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.12.1991 та 16.06.2006 за № 1 038 120 0000 003070, Статуту, затвердженого зборами засновників (протокол №l від 14.06.2006), в особі директора Каліненка Володимира Тимофійовича, на виконання пункту 2.2 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 27.12.2011 № 809/22 уклали 31.10.2019 Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Чернівці №1081.

Предметом спірного договору є здійснення оплати забудовником коштів пайової участі на розвиток інфраструктури м.Чернівці при здійсненні будівництва 96-квартирного житлового будинку з магазином та влаштуванням мансарди в приміщенні даху на вул. Кагарлицькій, 7.

Відповідно до п. 2.1 спірного договору величина пайової участі згідно з розрахунком (додаток №1 до даного договору) становить 1 601 485,36 грн.

Кошти пайової участі, згідно з п. 2.3 спірного договору сплачуються частинами за графіком, який є невід`ємною частиною даного договору (додаток №2).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання визначених у ньому зобов`язань (п. 4.1 договору).

Згідно з додатком №2 до договору граничний строк сплати пайового внеску - до 30.11.2022.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.03.2019 ОСОБА_1 є засновником, підписантом та керівником позивача, обраним до органу управління юридичної особи та уповноважений представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, який має право вчиняти дії від юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Органи управління юридичної особи - засновник та директор.

Як вбачається з Протоколу №1-А зборів засновників МППФ "Атлас" від 14.06.2006 директором позивача призначено ОСОБА_1.

Згідно п 1.2 Статуту в редакції від 10.12.2012 засновниками підприємства (по тексту - власники) є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 3.1 Статуту засновник є власником майна підприємства.

Вищим керівник органом підприємства є безпосередньо власник або уповноважений ним орган (п. 4.2 договору).

До виключної компетенції власника підприємства належить:

затвердження статуту підприємства та внесення змін до нього;

призначення на посаду та звільнення керівника підприємства;

створення, реорганізація і ліквідація дочірніх підприємств, філіалів і представництв;

порядок використання прибутку підприємства.

Виконавчим органом є директор, який:

організовує роботу підприємства та несе персональну відповідальність за його діяльність;

здійснює керівництво оперативною діяльністю підприємства, укладає договори та контракти, без доручення діє від імені підприємства та представляє його інтереси;

здійснює різні юридичні дії, видає доручення, тощо;

у відповідності із законодавством України та Статутом розпоряджається майном підприємства (п.4.5 договору).

Мале приватне підприємство фірма "Атлас" просить визнати недійсним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівці №1081 від 31.10.2019 з посиланням на те, що в порушення умов статуту підприємства спірний договір укладено без згоди зборів засновника позивача, в зв`язку із чим звернувся з позовом до господарського суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.

Спірні правовідносини стосуються наявності чи відсутності правових підстав для укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

За змістом положень ст.ст. 509, 526, 599 ЦК України зобов`язальні правовідносини виникають, у тому числі, з договорів, які мають виконуватися належним чином відповідно до їх умов та вимог законодавства, припинення яких обумовлюється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч1. ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України).

Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Статтею 92 ЦУ України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

З огляду на приписи статей 92, 237 - 239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц від 27.06.2018).

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, між Чернівецькою міською радою та МППФ "Атлас" в особі директора Каліненка Володимира Тимофійовича, який діяв на підставі Статуту, укладено Договір №1081 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівців.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.06.2023 № 221139183636 в графі "Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо" значиться, що Каліненко Володимир Тимофійович є керівником.

Відповідно до п. 4.5 Статуту директор підприємства здійснює керівництво оперативною діяльністю підприємства, укладає договори та контракти; без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в усіх закладах, підприємствах, організаціях як в Україні так і за кордоном.

Отримання згоди зборів засновників на укладення директором договорів від імені та в інтересах підприємства нормами Статуту позивача не передбачено.

З огляду на викладене, проаналізувавши зміст Статуту позивача та внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що жодних обмежень щодо вчинення директором підприємства тих чи інших дій не передбачено, а отже ОСОБА_1 був уповноважений на укладення спірного договору без згоди зборів засновників позивача.

Для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа, а також у даному випадку дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

В ході розгляду справи судам не надано належних та допустимих доказів відсутності реального наміру сторін договору на його укладення і виконання.

З огляду на викладене, наведені вище обставини спростовують твердження скаржника, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Чернівці №1081 від 31.10.2019 укладено без згоди зборів засновників позивача, оскільки для укладення правочинів, предметом яких є розпорядженням майном підприємства необхідне рішення власника тобто 2-х фізичних осіб ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), яке оформляється у вигляді рішення.

В матеріалах справи відсутні та не надані такі сторонами докази, що Чернівецька міська рада при укладенні договору діяла недобросовісно і нерозумно, оскільки у директора МППФ "Атлас" наявний достатній обсяг повноважень для укладання будь - яких договорів без згоди зборів засновників, відтак позовні вимоги щодо визнання спірного договору недійсним є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом із тим, суд зауважує, що оцінка доказів, які стосуються спору на предмет їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності здійснюється судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України і, при цьому, перелік доказів та засобів доказування не є вичерпним та обмежується лише необхідністю дотримання вимог закону при їх збиранні (ч. 2 ст. 77 ГПК України), а також сформульованого Європейським Судом із прав людини принципу "рівності зброї", який знайшов своє відображення, зокрема, у постанові по справі "Рожков проти РФ" від 31.10.2013 та який передбачає, що кожній зі сторін повинна бути надана розумна можливість представляти свою правову позицію, включаючи свої докази таким чином, щоб вона не була поставлена в значно менш вигідне становище, ніж інша сторона.

Так, за змістом приписів ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1-5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини, що мають значення для справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, яке підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, згідно з ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275,276, 282, 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства фірма "Атлас" б/н від 24.10.2023 (вх.№ ЗАГС 01-05/3291/23 від 24.10.2023) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.09.2023 у справі №926/2534/23 залишити без змін.

3.Витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області.

Повний текст постанови складено та підписано 29.01.2024.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.