Постанова

від 23.01.2024 по справі 916/1747/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1747/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Разюк Г.П.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В;

Представники сторін:

Прокурор - Дичко В.О.;

Від ТОВ «ФОКУС+» - Нікітіна Г.Е.;

Від Одеської міської ради Асташенкова О.І.;

Від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОКУС+

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.11.2023 (про відмову у розстроченні виконання рішення суду)

по справі №916/1747/22

за позовом Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси

в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОКУС+

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради

про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки у розмірі 820 291,95 грн.,

(суддя місцевого господарського суду: Шаратов Ю.А., Господарський суд Одеської області, м.Одеса),

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.11.2023 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ФОКУС+ від 25.10.2023 (вх. № 2-1624/23 від 25.10.2023) про розстрочення виконання рішення суду відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ «ФОКУС+» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.11.2023 по даній справі скасувати та розстрочити на 8 місяців виконання рішення Господарського суду Одеської області від 21.06.2023 по справі №916/1747/22 шляхом встановлення графіку виконання судового рішення, зазначеного в клопотанні.

Апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню.

Заявник апеляційної скарги звертає увагу, що ТОВ «ФОКУС+» щомісячно сплачувало плату за землю, що знайшло підтвердження у рішенні суду, однак в ході розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач повинен платити більшу суму аніж сплачував. Відповідач вказує, що з його боку відповідача не було умислу щодо невиконання своїх зобов`язань.

На переконання апелянта, розстрочення виконання судового рішення надасть можливість стабільного (щомісячного) надходження для Одеської міської ради коштів згідно графіку, наведеного в заяві, не призвівши при цьому до негативних наслідків у вигляді повної неможливості ТОВ «ФОКУС+» виконувати свої зобов`язання як перед Одеською міською радою, так і перед іншими контрагентами. При цьому повна неможливість виконувати боржником рішення суду матиме негативний вплив саме для стягувача.

Також відповідач вважає, що існує реальна загроза виникнення несплатоспроможності відповідача в разі сплати грошового зобов`язання за судовим рішенням в повному обсязі одноразово. Стягнення всієї суми коштів в примусовому порядку може призвести до серйозних проблем в роботі Товариства.

Заявник апеляційної скарги вказує, що строк, на який останній просить розстрочити виконання судового рішення у цій справі, не є надто тривалим та надмірним з огляду на конкретні обставини цієї справи та розмір заборгованості, які відповідач не спроможний сплатити на користь позивача єдиним платежем.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОКУС+ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.11.2023; призначено розгляд справи №916/1747/22 на 16.01.2024 року об 11-30 год.; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1747/22.

18.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор заперечує проти доводів апеляційної скарги, наполягає на залишенні скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

26.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1747/22.

11.01.2024 у зв`язку із перебуванням судді - члена колегії Ярош А.І. у відпустці з 01.01.2024 по 25.01.2024 року, розпорядженням керівника апарату суду №10 від 11.01.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1747/22.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2024 прийнято справу №916/1747/22 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів: Діброви Г.І., Разюк Г.П.

16.01.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОКУС+ надійшло клопотання про долучення доказів.

В судове засідання 16.01.2024 з`явився представник позивача та прокурор. Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

16.01.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про долучення доказів по справі, в якому заявник надав квитанції на виконання рішення суду за листопад 2023, грудень 2023, січень 2024 року. Судова колегія, розглянувши означене клопотання, вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки надані відповідачем докази не існували на час прийняття судом першої інстанції ухвали.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 відкладено розгляд справи №916/1747/22 за апеляційною скаргою ТОВ „ФОКУС+ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.11.2023 на іншу дату, судове засідання по справі призначено на: 23.01.2024 року об 11-30 год.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи та вимоги, викладені ним письмово, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити апеляційну скаргу. Представник Одеської міської ради та прокурор заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Представник Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради в судове засідання не з`явився, що не перешкоджає розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 21.06.2023 залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 у справі № 916/1747/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фокус+ на користь Одеської міської ради 348 660,42 грн. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фокус+ на користь Одеської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 230,60 грн. Відмовлено в задоволенні позову Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Фокус+ в частині стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі 471 631,53 грн.

25.10.2023 на адресу Господарського суду Одеської області надійшла заява ТОВ «ФОКУС+» про розстрочення виконання рішення суду (вх. № 2-1624/23 від 25.10.2023), в якій відповідач просив розстрочити на 8 місяців виконання рішення Господарського суду Одеської області від 21.06.2023 у справі № 916/1747/22 шляхом встановлення графіку виконання судового рішення: до 30.11.2023 43582,56 грн.; до 31.12.2023 43 582,56 грн.; до 31.01.2024 43 582,56 грн.; до 28.02.2024 43 582,56 грн.; до 31.03.2024 43 582,56 грн.; до 30.04.2024 43 582,56 грн.

Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.11.2023 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ФОКУС+ від 25.10.2023 (вх. № 2-1624/23 від 25.10.2023) про розстрочення виконання рішення суду відмовлено.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що ним враховано тривалість часу, який минув з моменту виникнення заборгованості, що стягується за рішенням від 21.06.2023, а саме, її виникнення за період з лютого 2019 року по січень 2022 року.

Крім того, заявником не надано доказів можливості виконати рішення суду за умови надання розстрочки виконання рішення, зокрема, на підтвердження наявності можливого джерела погашення заборгованості перед стягувачем. Також заявником не доведено наявності впливу введення воєнного стану на його фінансовий стан на момент його звернення до господарського суду із заявою про розстрочку.

Місцевий господарський суд вказав, що надання розстрочення виконання рішення в даній справі за спливом 5 місяців після його ухвалення, порушить баланс інтересів сторін, зокрема, не буде досягнуто мети виконання судового рішення з дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом стягувача. Розстрочення виконання судового рішення, за обставин відсутності доведення намірів боржника його добровільно виконувати, фактично сприятиме ухиленню від виконання ним свого обов`язку, а за наявності інфляційних процесів в економіці держави, суттєво та негативно вплине на фінансовий стан стягувача.

Перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Частиною п`ятою ст.124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими на всій території України.

Згідно з п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За приписами ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що суд повторює, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтовано тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Отже, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

У зв`язку з тим, що розстрочка/відстрочка подовжує період відновлення порушеного права Позивача, при її наданні суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати інтереси як заявника, так і Позивача.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів всіх сторін, які приймають участь у справі. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан.

Таким чином, обов`язковою умовою надання відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення або роблять його неможливим, які заявник повинен довести відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд для юридичних осіб зобов`язаний також враховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Колегія суддів вважає, що заявником не доведено наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення по даній справі або роблять його неможливим.

Крім того, судом першої інстанції правомірно враховано тривалість часу, який минув з моменту виникнення заборгованості, яка стягується за рішенням від 21.06.2023, а саме, її виникнення за період з лютого 2019 року по січень 2022 року.

Колегія суддів зазначає, що в підтвердження своїх доводів відповідач не надав доказів неможливості виконання ним судового рішення з дня набрання ним законної сили; не навів доказів, які б свідчили про відсутність у нього на банківських рахунках коштів і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; не навів доказів, які б вказували на ризик настання неплатоспроможності у разі виконання рішення суду.

Верховний Суд в постанові від 18.02.2020 по справі № 922/2191/19 та постанові від 16.01.2020 по справі № 910/1820/19 зазначив наступний висновок: «Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватись з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальними дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Розстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача. Розстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів».

Крім того, заявником не доведено наявності впливу введення воєнного стану на його фінансовий стан на момент його звернення до господарського суду із заявою про розстрочку, оскільки воєнний стан, а також загальновідомі обставини агресії російської федерації збільшують рівень інфляції в економіці та погіршують стан економіки країни в цілому, розстрочка виконання судового рішення на 8 місяців порушить оптимальний баланс поряд з інтересами відповідача, інтересів позивача, який отримає належну йому за рішенням суду суму вже значно знеціненими.

Розстрочивши виконання рішення, суд не стимулює процедуру погашення заборгованості, а сприяє відповідачу в подальшому порушувати свої зобов`язання, оскільки надана розстрочка істотно б порушувала майнові інтереси позивача внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов`язання відповідача у спірних правовідносинах.

Отже, розстрочення сплати відповідачем за прострочення виконання ним його грошового зобов`язання, порушить передбачений статтею 3 Цивільного кодексу України принцип справедливості та поставить позивача в нерівне із відповідачем становище, не сприятиме досягненню оптимального балансу інтересів обох сторін.

Також необхідно зазначити, що посилання відповідача на його складне фінансове становище не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення.

Така позиція колегії суддів узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17, відповідно до якої: Складне фінансове становище ТОВ "ЕСУ", яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

Дане твердження також знаходить своє відображення в практиці Європейського суду з прав людини (яка на підставі ч. 4 ст. 11 ГПК України використовується судом як джерело права), відповідно до якої відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), Справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші).

У пункті 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, який не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи клопотання, дав оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОКУС+ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.11.2023 (про відмову у розстроченні виконання рішення суду) по справі №916/1747/22 слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.11.2023 (про відмову у розстроченні виконання рішення суду) по справі №916/1747/22 - без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу, апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОКУС+ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.11.2023 (про відмову у розстроченні виконання рішення суду) по справі №916/1747/22 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.11.2023 (про відмову у розстроченні виконання рішення суду) по справі №916/1747/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 29.01.2024 року.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

Г.П. Разюк