Постанова

від 23.01.2024 по справі 916/924/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/924/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідачів:

1)Фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича: не з`явився

2)Приватного підприємства «АКС»: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО»

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 (суддя Ю.С. Бездоля, м.Одеса, повний текст складено 18.08.2023)

у справі №916/924/23

за позовом Комунального некомерційного підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області

до відповідачів:

1)Фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича;

2)Приватного підприємства «АКС»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО»

про витребування майна,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог. Процесуальні дії суду першої інстанції

Комунальне некомерційне підприємство «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича та Приватного підприємства «АКС», в якому просило зобов`язати відповідачів звільнити та повернути орендоване майно, а саме: частину нежитлового приміщення будівлі Комунального некомерційного підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області площею 18 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. В.Шума, 4, до Комунального некомерційного підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області.

Позовні вимоги мотивовані припиненням договору оренди нерухомого майна №209840910489 від 01.11.2011 та необхідністю повернення орендованого приміщення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 19.04.2023 судом у протокольній формі задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО» за вх.№15296/23 від 09.05.2023 та винесено ухвалу в порядку статті 50 Господарського процесуального кодексу України, якою залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Відмову у позові суд першої інстанції мотивував тим, що договір оренди нерухомого майна від 01.11.2011 №209840910489 є продовженим відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, у зв`язку з чим позовні вимоги про звільнення та повернення спірного орендованого майна є безпідставними та необґрунтованими.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, з урахуванням доповнень до апеляційної скарги, просило рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

-рішення Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999, яке є офіційним тлумаченням положень частини першої статті 58 Конституції України, пояснює, що допускається ретроактивна форма регулювання суспільних відносин лише для тих законів чи інших нормативно-правових актів, які пом`якшують чи скасовують юридичну відповідальність та мають у своєму тексті пряму вказівку про це;

-постанова Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022, яка набула чинності 01.06.2022, не пом`якшує чи скасовує юридичну відповідальність, а тому не може бути застосована шляхом зворотної дії та поширюватись на ті правовідносини, що виникли до дня набрання нею законної сили, оскільки це порушує приницип, гарантований частиною першою статті 58 Конституції України;

-виконання орендодавцем положень пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 в частині повідомлення орендаря за 30 календарних днів до дати завершення дії договору оренди було неможливим, адже таке повідомлення мало бути направлено 31.05.2022, тобто за 1 день до дня набрання вказаною постановою чинності (01.06.2022);

-орендар Фізична особа-підприємець Лісковський Сергій Вікторович не звертався до орендодавця із заявою про продовження договору оренди, а останній, як наслідок, не ухвалював рішення про відмову;

-неповідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору оренди у місячний строк не створює наслідків у вигляді продовження такого договору оренди, тоді як саме неподання орендарем у встановлений законом тримісячний строк заяви про намір продовжити договір є самодостатньою підставою для припинення договору;

-договір оренди від 01.11.2011 №209840910489 завершився 01.07.2022, а тому орендоване Фізичною особою-підприємцем Лісковським Сергієм Вікторовичем приміщення знаходиться у незаконному користуванні;

-договір суборенди від 24.10.2019 припинився 01.07.2022 у зв`язку із закінченням терміну, на який його було укладено, в той же час договір суборенди прямо не кореспондується із договором оренди та не містить положень про можливість бути продовженим разом з договором оренди, а тому суборендоване Приватним підприємством «АКС» приміщення знаходиться у незаконному користуванні;

-Господарським судом Одеської області не було надано оцінки доводам Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО» щодо порушення Приватним підприємством «АКС» взятих на себе зобов`язань та було повністю їх проігноровано у рішенні, що є грубим порушенням вимог мотивованості судового рішення.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 01.09.2023 за вх.№2752/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.

04.09.023 від скаржника надійшли доповнення до апеляційної скарги (вх.№2752/23/Д1 від 04.09.2023), за змістом яких прохальну частину апеляційної скарги доповнено проханням скасувати оскаржуване рішення у повному обсязі та ухвалити нове про задоволення позову.

У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/924/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 06.09.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 у справі №916/924/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/924/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

12.09.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/924/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 у справі №916/924/23. Встановлено учасникам справи строк до 05.10.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою суду від 16.10.2023 постановлено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 у справі №916/924/23 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд справи №916/924/23 призначено на 12.12.2023 об 11:00 год.

08.12.2023 від скаржника надійшла заява (вх.№5752/23/Д2 від 08.12.2023) про розгляд справи без участі його представника.

У судове засідання, яке відбулось 12.12.2023, представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги із забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства, протокольною ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні 12.12.2023, оголошено перерву до 23.01.2024 о 10:30 год.

Ухвалою апеляційного суду від 12.12.2023 повідомлено учасників справи про дату, час та місце проведення наступного судового засідання.

22.01.2024 від Фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича надійшло клопотання (вх.№2752/23/Д3 від 22.01.2024) про розгляд справи за його відсутності. Також повідомив, що не погоджується із доводами апеляційної скарги у повному обсязі, просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Окрім того, 22.01.2024 Фізична особа-підприємець Лісковський Сергій Вікторович подав клопотання (вх.№2752/23/Д4 від 22.01.2024) про долучення до матеріалів справи копії додаткової угоди від 07.12.2023 до договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01.11.2011 (обліковий номер договору 209840910489), якою, зокрема, продовжено дію договору оренди на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

У судовому засіданні, яке відбулось 23.01.2024, протокольною ухвалою суду було відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича (вх.№2752/23/Д4 від 22.01.2024) про долучення до матеріалів справи копії додаткової угоди від 07.12.2023 до договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01.11.2011 (обліковий номер договору 209840910489), виходячи з наступного.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

У відповідності до положень статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Межі перегляду в суді апеляційної інстанції передбачено у статті 269 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини першої якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14.

Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - позивача).

При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Вказані положенні закріплені законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 у справі №916/924/23 повинен здійснюватися з урахуванням тих документів, які були наявні у матеріалах справи на час постановлення оскаржуваного рішення і які суд першої інстанції мав можливість дослідити та оцінити. Навпаки, саме допущення можливості прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів, які за відсутності поважних та об`єктивних причин не були подані до місцевого господарського суду, матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, системність і послідовність у діяльності органів судової влади.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для залучення до матеріалів справи нового доказу, тобто такого, що з`явився вже після прийняття оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Саме такий сталий правовий висновок стосовно того, що відсутність існування доказів на момент прийняття судового рішення місцевим господарським судом виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції цих додаткових доказів, викладено Верховним Судом у постановах від 11.09.2019 у справі №922/393/18, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

З урахуванням викладеного, колегія суддів відхиляє клопотання скаржника про залучення до матеріалів справи додаткового доказу, у зв`язку з чим не приймає до розгляду в якості доказу копію додаткової угоди від 07.12.2023 до договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01.11.2011 (обліковий номер договору 209840910489) та не враховує зазначені у цьому документі обставини, але долучає до матеріалів справи.

Учасники справи про дату, час та місце проведення судового засідання 23.01.2024 повідомлені належним чином, проте участі не брали.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представників учасників справи.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

01.11.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Лісковським Сергієм Вікторовичем, як орендарем, укладено договір оренди №18 (обліковий номер 209840910489) нерухомого майна, що належить до державної власності, надалі договір, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: частину холу, яка розташована в будівлі Іллічівської басейнової лікарні на водному транспорті, далі майно, площею 18,00 кв.м, за адресою: Одеська обл., м.Іллічівськ, вул. К. Маркса, 6-б, що перебуває на балансі Іллічівської басейнової лікарні на водному транспорті (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «КБ «Домінанта» на 14.06.2011 і становить 129600 грн.

Пунктом 1.2. договору визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення аптечного пункту, який реалізує готові ліки.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (пункт 2.1. договору).

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2. договору).

Згідно із пунктами 2.4., 2.5. обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця. Орендоване нерухоме майно залишається на балансі балансоутримувача із зазначенням того, що цей об`єкт є орендованим.

Правовідносини щодо сплати орендної плати урегульовані в розділі 3 договору «Орендна плата». Так, відповідно до пункту 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) та пункту 19 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, який затверджено Фондом державного майна України від 16.05.2007 №768, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2007 за №604/13871, становить без ПДВ за базовий місяць оренди (вересень 2011 р.) 853,61 грн.

Обов`язки орендаря визначено у розділі 5 договору «Обов`язки орендаря». Зокрема, орендар зобов`язується: використовувати орендоване майно відповідно до його мети використання (згідно пункту 1.2.) та умов цього договору (пункт 5.1.); своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (пункт 5.3.); забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу (пункт 5.4.); своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна (пункт 5.6.); протягом місяція з моменту укладення цього договору застрахувати орендоване майно на весь термін дії договору оренди; постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь термін оренди майно було застрахованим (пункт 5.7).

Згідно із пунктами 7.1, 7.2 договору орендодавець та балансоутримувач зобов`язуються передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з дим договором; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору.

У розділі 9 договору передбачена відповідальність і вирішення спорів за договором. При цьому пунктом 9.4. визначено підстави, які надають право орендодавцю вимагати розірвання договору оренди та (або) відшкодування збитків, а саме, якщо орендар: а) передав об`єкт оренди у користування в суборенду; б) своїми діями створює загрозу пошкодження об`єкту оренди; в) не здійснив страхування об`єкту оренди відповідно до пункту 5.7. та не застрахував об`єкт оренди у подальшому на весь термін дії цього договору; г) не сплачує або несвоєчасно сплачує орендну плату; д) змінив мету використання об`єкту оренди без дозволу орендодавця та балансоутримувача; є) перешкоджає або протидіє орендодавцю та балансоутримувачу у проведенні перевірки використання, збереження об`єкту оренди та умов виконання договору; ж) не укладає договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання об`єкту оренди, надання комунальних послуг орендарю; з) не виконує вимоги протипожежної безпеки; є) в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з моменту підписання його сторонами (пункт 10.1. договору).

Відповідно до пункту 10.4. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін.

Чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; у разі смерті орендаря; банкрутства орендаря; в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України (пункт 10.6. договору).

У розділі 12 договору оренди визначено, що його додатками є розрахунок орендної плати та акт приймання-передавання орендованого майна.

01.11.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем Лісковським Сергієм Вікторовичем (орендарем) укладено акт приймання-передавання державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Іллічівської басейнової лікарні на водному транспорті, до договору оренди від 01.11.2011, відповідно до якого орендодавцем передано об`єкт оренди орендарю.

08.10.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем Лісковським Сергієм Вікторовичем (орендарем) укладено договір про внесення змін до договору оренди від 01.11.2011 (обліковий номер 209840910489), що належить до державної власності, яким внесено такі зміни до договору оренди:

-розділ 5 договору оренди доповнено пунктом 5.15. наступного змісту:

« 5.15. Протягом місяця з моменту підписання цих змін надати орендодавцю нову незалежну оцінку об`єкту оренди»;

-розділ 3 договору оренди доповнено пунктом 3.12. наступного змісту:

« 3.12. Після отримання нової незалежної оцінки об`єкту оренди здійснити перерахунок орендної плати з обов`язковим внесенням відповідних змін до договору оренди від 01.11.11р., які вступають в силу з моменту підписання цих змін»;

-пункт 9.4. розділу 9 «Відповідальність та вирішення спорів за договором оренди» доповнено підпунктом і) наступного змісту:

«і) у разі невиконання п.3.12. п. 5.15. цього договору»;

-підпункт 10.1. договору оренди доповнено реченням такого змісту:

«Продовжити термін дії цього договору до 01.09.2017р. включно при умові виконання орендарем п.5.15. цього договору».

24.04.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем Лісковським Сергієм Вікторовичем (орендарем) укладено договір про внесення змін до договору оренди від 01.11.2011 (обліковий номер 209840910489) нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого:

-пункт 1.1. розділу 1 договору оренди викладено в такій редакції:

« 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: виділену частину нежитлового приміщення холу, який розташований на першому поверху трьох поверхової будівлі лікарні (інв. №10310001), площею 18,00 кв.м, (далі Майно), що перебуває на балансі Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров`я України», (далі Балансоутримувач), за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. К.Маркса, 4, вартість якого визначена згідно зі Звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПП «Аркада Юг» на 31.12.2014р. і становить: 155 520,00 гривень (сто п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот двадцять гривень)»;

-пункт 3.1. договору оренди викладено в такій редакції:

« 3.1.Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 (зі змінами та доповненнями, внесеними Постановою КМУ від 14.09.2011р. №961) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2015р.: 1125,59 гривень.

Орендна плата за місяць оренди березень 2015р. визначається шляхом коригування орендної плати за лютий 2015р. на індекс інфляції березня 2015р. включно»;

-розділ 12 «Додатки» договору викладено в такій редакції:

«Додатки до цього Договору є його невід`ємною і складовою частиною.

До цих Змін додається:

-Розрахунок орендної плати від 24.04.2015р.; розрахунок орендної плати від 01.11.11р. до договору оренди вважати таким, що втратив чинність.

-Акт приймання-передавання орендованого майна від 24.04.2015р.; акт приймання-передачі орендованого майна від 01.11.11р. до договору оренди вважати таким, що втратив чинність».

Пунктами 4, 5 договору про внесення змін від 24.04.2015 передбачено, що додатки до цих змін є їх невід`ємною та складовою частиною. Ці зміни діють з моменту підписання та є невід`ємною та складовою частиною договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.11.2011.

24.04.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем Лісковським Сергієм Вікторовичем (орендарем) підписано акт приймання-передачі державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров`я України, до договору оренди від 01.11.2011, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: виділену частину нежитлового приміщення холу, який розташований на першому поверсі трьохповерхової будівлі лікарні (інв. №10310001), площею 18,00 кв.м, що перебуває на балансі Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров`я України», за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. К. Маркса, 4, вартість якого визначена згідно зі Звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПП «Аркада Юг» на 31.12.2014р. і становить: 155 520,00 гривень.

08.08.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем Лісковським Сергієм Вікторовичем (орендарем) укладено договір про внесення змін до договору оренди від 01.11.2011 (обліковий номер 209840910489) нерухомого майна, що належить до державної власності, яким продовжено термін дії договору до 01.08.2020 включно.

12.04.2019 між Комунальним некомерційним підприємством «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеської області (орендодавцем, балансоутримувачем) та Фізичною особою-підприємцем Лісковським Сергієм Вікторовичем (орендарем) укладено додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.11.2011 (обліковий номер 209840910489), відповідно до якої у зв`язку із реорганізацією шляхом перетворення Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров`я України» у Комунальне некомерційне підприємство «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеської області та передачею майна з державної власності у комунальну власність Чорноморської територіальної громади в особі Чорноморської міської ради Одеської області, яке закріплене за підприємством на праві оперативного управління, зокрема, внесено такі зміни до договору оренди:

-назву договору викладено у новій редакції: «Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності»;

-в преамбулі та тексті договору найменування орендодавця «Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області» в усіх відмінках замінено на «Комунальне некомерційне підприємство «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеської області»;

-пункт 3.5. розділу 3 договору викладено в наступній редакції: «Орендна плата перераховується Орендодавцю (Балансоутримувачу) у розмірі 100% щомісяця наступного за звітним».

Додатковою угодою від 12.08.2019, укладеною між Комунальним некомерційним підприємством «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеської області (орендодавцем, балансоутримувачем) та Фізичною особою-підприємцем Лісковським Сергієм Вікторовичем (орендарем) продовжено термін дії договору до 01.07.2022.

16.10.2019 між Комунальним некомерційним підприємством «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеської області (орендодавцем, балансоутримувачем) та Фізичною особою-підприємцем Лісковським Сергієм Вікторовичем (орендарем) укладено додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01.11.2011 (обліковий номер 209840910489), відповідно до якої зокрема, викладено пункт 5.14. договору в наступній редакції: «Орендар має право передавати об`єкт оренди в суборенду за погодженням з орендодавцем».

24.10.2019 між Фізичною особою-підприємцем Лісковським Сергієм Вікторовичем (суборендодавцем) та Приватним підприємством «АКС» (суборендарем) укладено договір суборенди, який погоджено з орендодавцем, відповідно до пункту 1.1. якого суборендодавець здає, а суборендар приймає в платне користування частину нежитлового приміщення в будівлі Комунального некомерційного підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеської області за адресою: м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 4, загальною площею 18 кв.м (вул. К. Маркса м. Чорноморська перейменована на вул. Віталія Шума відповідно до розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації від 21.05.2016 №303/А-2016); балансоутримувач майна - Комунальне некомерційне підприємство «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеської області; майно надано в суборенду з цільовим призначенням - розміщення аптечного закладу, який реалізує готові лікарські засоби.

Відповідно до пункту 1.2. договору суборенди від 24.10.2019 передача приміщення в суборенду здійснюється шляхом підписання акту прийому-передачі, у якому зазначається технічний стан приміщень, наявність орендованого майна, інженерних мереж та інше. Акт прийому-передачі додається до цього договору і є його невід`ємною частиною.

Згідно із пунктом 1.3. договору суборенди від 24.10.2019 термін суборенди встановлюється з дати підписання акту прийому-передачі до 01.07.2022.

Після закінчення строку суборенди за цим договором і відмови від його продовження суборендар зобов`язаний негайно повернути суборендодавцю об`єкт суборенди в належному стані за актом прийому-передачі.

Даний договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє по закінченню строку суборенди (пункт 8.1. договору суборенди від 24.10.2019).

01.11.2019 між Фізичною особою-підприємцем Лісковським Сергієм Вікторовичем (суборендодавцем) та Приватним підприємством «АКС» (суборендарем) підписано акт приймання-передачі за договором суборенди від 24.10.2019, відповідно до якого суборендодавець передав суборендарю частину нежитлового приміщення в будівлі Комунального некомерційного підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеської області за адресою: м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 4, загальною площею 18 кв.м.

В матеріалах справи наявний лист Приватного підприємства «АКС» №27 від 30.06.2022, в якому останнє просило Комунальне некомерційне підприємство «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеської області надати можливість в подальшому використовувати приміщення площею 18,0 кв.м, розташоване в будівлі за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 4, до 01.08.2022.

У листі від 07.07.2022 №01/15-794 Комунальне некомерційне підприємство «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеської області, скерованому до Фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича та Приватного підприємства «АКС», посилаючись на те, що у зв`язку зі спливом терміну дії договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №209840910489 (з додатками) та виникненням виробничої необхідності у використанні даного приміщення для власних потреб Комунальним некомерційним підприємством «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, просило: до 18.07.2022 здійснити розрахунки за фактичне використання орендованого приміщення; 18.07.2022 спрямувати представника для складання і підписання акта прийому-передачі (повернення) нерухомого майна; з 18.07.2022 договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01.11.2011 №209840910489 вважати припиненим.

Також матеріали справи містять копію протоколу електронного аукціону №LLE001-UA-20221220-78538 від 27.12.2022, з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО» стало переможцем електронного аукціону на право оренди відокремленої частини холу, 1-го поверху 3-х поверхової будівлі головного корпусу лікарні, прим. 227, площею 18,0 кв.м, яке розташоване за адресою: Одеський район, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 4.

Листом від 05.01.2023 №01/15-24 Комунальне некомерційне підприємство «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеської області повідомило Фізичну особу-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича та Приватне підприємство «АКС» про те, що за результатами проведення аукціону, який відбувся 27.12.2022, необхідно повернути орендоване майно балансоутримувачу; станом на 05.01.2023 приміщення не повернуто.

Неповернення спірного орендованого майна стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Позиція суду апеляційної інстанції

За змістом положень статті 1, частини другої статті 9, частини другої статті 759, частини третьої статті 760 Цивільного кодексу України, та частини другої статті 4, частини шостої статті 283 Господарського кодексу України, Цивільним кодексом України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб`єктами господарювання і пов`язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені Господарським кодексом України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

При цьому співвідношення між нормами Цивільного кодексу України і законів, які регулюють особливості найму (оренди) окремих видів майна, полягає в тому, що норми цих законів тією чи іншою мірою встановлюють правовий механізм реалізації відповідної норми Цивільного кодексу України або передбачають додаткові умови її реалізації, або виключають застосування норм Цивільного кодексу України, якщо це прямо передбачено ними чи випливає з їхнього змісту (рішення Конституційного Суду України від 10.12.2009 у справі №1-46/2009).

Об`єктом оренди є майно, яке належить до комунальної власності, тому на спірні правовідносини поширюються також положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Під час укладення договору оренди від 01.11.2011 № 209840910489 сторони керувалися Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.11992 № 2269-XII.

03.10.2019 було прийнято Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ. У розділі «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм).

При цьому пунктом 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.

Ураховуючи опублікування тексту Закону України № 157-ІХ в офіційному друкованому виданні «Голос України» 26.12.2019, останній набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі «Прикінцеві та перехідні положення»).

При цьому за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (частина перша статті 5 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Таким чином, оскільки договір оренди від 01.11.2011 № 209840910489 укладений до набрання чинності Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ, при цьому його дію було продовжено в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, - до 01.07.2022 включно, до зазначеного терміну вказаний договір зберігав свою чинність та продовжував діяти.

Разом з тим, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого в подальшому був неодноразово продовжений Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022. Зокрема, Указом від 17.05.2022 №341/2022 дію воєнного стану в Україні продовжено з 05:30 25.05.2022 строком на 90 діб, тобто до 23.08.2022, та наразі є також продовженим.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, закінчення строку договору оренди (01.07.2022) припало на час дії воєнного стану в Україні. Окрім того, термін дії суборенди за договором суборенди від 24.10.2019 також установлено до 01.07.2022.

Водночас, у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні, Верховною Радою Законом від 01.04.2022 N 2181-IX внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №157-IX та доповнено пунктом 6-1, яким унормовано, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану; незастосування окремих обмежень на передачу майна в суборенду, передбачених абзацами дев`ятим і десятим частини першої статті 3 та статтею 22 цього Закону, при цьому строк дії укладеного відповідно до цієї статті договору суборенди не може перевищувати строк дії воєнного стану, збільшений на чотири місяці.

На виконання вказаних законодавчих приписів Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», яка набрала законної сили 01.06.2022.

У пункті 5 Постанови № 634 від 27.05.2022 визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято: у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону; якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю; якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об`єкта оренди у визначений цим Законом строк; якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця; якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців; якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об`єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.

Відповідно до пункту 16 Постанови № 634 від 27.05.2022 орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови, починаючи з 24.02.2022.

Правовий аналіз наведених нормативних приписів вказаної постанови дає підстави для висновку, що автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, починається з 24.02.2022, за таких умов:

-строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану;

-відсутнє повідомлення балансоутримувача, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, направленого за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону №157-IX.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 №917/565/22.

При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд, у питанні критеріїв вибору та особливостей застосування вказаного нормативно-правового акта в залежності від набрання ним чинності та його дії на момент виникнення спірних правовідносин, виходить з такого.

Приписами частини першої статті 58 Конституції України унормовано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.97 № 1-зп, від 09.02.99 N 1-рп/99, від 05.04.2001 N 3-рп/2001, від 13.03.2012 N 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватися на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 N 1-рп/99).

Таким чином, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правовим актом, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено в пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 N 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися 1) негайно (безпосередня дія); 2) шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма); 3) шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Під зворотною (ретроактивною) дією акта цивільного/господарського законодавства розуміється поширення його дії на відносини, що виникли до набрання ним чинності.

Системний аналіз викладеного дає змогу виокремити два випадки зворотної дії норм цивільного/господарського законодавства: 1) коли акт законодавства пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність; 2) якщо законодавець встановлює спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства.

Отже, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Закріплення названого принципу є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13.05.97 у справі №1-зп/1997).

Водночас, цивільне/господарське законодавство не забороняє застосування нових положень зі зворотною силою, але виключно тоді, коли зворотна дія цих актів, по-перше, встановлена в них самих, а, по-друге, якщо темпоральний прояв не суперечить принципу, вираженому в статті 58 Конституції України щодо застосування до події, факту того закону (нормативно-правового акта), під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на викладене та враховуючи вимоги пункту 16 Постанови №634 від 27.05.2022, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказаними положеннями нормативно-правового акта, який набув чинності 01.06.2022, на орендодавця державного та комунального майна покладено обов`язок забезпечити продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови, починаючи з 24.02.2022. Тобто, має місце надання зворотної сили нормативно-правовому акту в часі (ретроактивна дія) шляхом прямої вказівки про це в такому нормативно-правовому акті, і такий темпоральний прояв не суперечить принципу, вираженому в статті 58 Конституції України, оскільки ретроактивна дія вказаної Постанови уточнює початкові наміри законодавця забезпечити правову визначеність орендаря в умовах воєнного стану, який запроваджено в Україні з 24.02.2022.

Отже, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, зокрема, що строк дії договору оренди закінчився 01.07.2022, тобто у період дії воєнного стану, та відсутність повідомлення балансоутримувача (який у даному випадку співпадає в одній особі з орендодавцем), направленого за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону №157-IX, а також приписи Постанови № 634 від 27.05.2022, апеляційний суд вважає правомірними висновки суду першої інстанції, що такий договір вважається продовженим починаючи з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, в силу імперативних приписів пунктів 5, 16 цієї Постанови, без заяви орендаря та окремого рішення орендодавця.

З урахуванням викладеного вище, доводи скаржника, наведені у апеляційній скарзі, зокрема, стосовного того, що постанова Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022, яка набула чинності 01.06.2022, не пом`якшує чи скасовує юридичну відповідальність, а тому не може бути застосована шляхом зворотної дії та поширюватись на ті правовідносини, що виникли до дня набрання нею законної сили; орендар ФОП Лісковський С.В. не звертався до орендодавця із заявою про продовження договору оренди, а останній, як наслідок, не ухвалював рішення про відмову; неповідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору оренди у місячний строк не створює наслідків у вигляді продовження такого договору оренди, тоді як саме неподання орендарем у встановлений законом тримісячний строк заяви про намір продовжити договір є самодостатньою підставою для припинення договору; договір оренди №209840910489 від 01.11.2011 завершився 01.07.2022, а тому орендоване ФОП Лісковським С.В. приміщення знаходиться у незаконному користуванні, є безпідставними та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для автоматичного продовження договору оренди в силу прямої вказівки нормативно-правового акту.

Враховуючи положення частини четвертої статті 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX, відповідно до якої до договору суборенди застосовуються положення договору оренди, встановлені цим Законом, а також те, що законодавець у пункті 6-1 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №157-IX та пункті 10 Постанови № 634 від 27.05.2022 визначив, що строк дії договору суборенди не може перевищувати строку, протягом якого діє воєнний стан, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що суборендоване Приватним підприємством «АКС» приміщення знаходиться у незаконному користуванні останнього у зв`язку із закінченням 01.07.2022 терміну договору суборенди від 24.10.2019.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про відмову у позові, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 у справі №916/924/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.01.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран