Постанова

від 24.01.2024 по справі 923/1306/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 рокум. ОдесаСправа № 923/1306/21м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

секретар судового засідання Андрущенко В.В.,

за участю представників учасників судового процесу:

від прокуратури: Крайнікова І.А., за посвідченням;

Виконавчого комітету Херсонської міської ради: не з`явився;

від ТОВ «Будівельна компанія «Златоград»: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області

від 09 жовтня 2023 року (повний текст складено 16.10.2023)

у справі № 923/1306/21

за позовом Заступника керівника Херсонської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Херсонської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Златоград

про стягнення 1 351 957,20 грн.

та

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Златоград

до відповідача: Виконавчого комітету Херсонської міської ради

про визнання договору недійсним,-

суддя суду першої інстанції: Д`яченко Т.Г.

місце винесення рішення: м. Одеса, просп. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 24.01.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 Заступник керівника Херсонської окружної прокуратури (прокурор) в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Херсонської міської ради (позивач за первісним позовом, Виконком) звернувся до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Будівельна компанія Златоград (відповідач за первісним позовом, Підприємство) про стягнення з останнього заборгованості за договором від 16.07.2020 №30 у розмірі 1 351 957,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ Будівельна компанія Златоград не виконує свої зобов`язання за Договором від 16.07.2020 №30 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Херсона, який укладено між відповідачем та Виконавчим комітетом Херсонської міської ради та згідно з яким Підприємство було зобов`язано сплатити кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м. Херсона у сумі 1 229 848,46 грн. у термін до 31.12.2020 на рахунок доходів місцевого бюджету. У зв`язку з невиконанням ТОВ Будівельна компанія Златоград вказаного обов`язку, на суму основного боргу нараховано пеню, що утворилась за період з 01.01.2021 до 13.09.2021 у сумі 122 108,74 грн.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Златоград звернулось до суду із зустрічним позовом до Виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання Договору від 16.07.2020 №30 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Херсона недійсним, з посиланням на те, що його зміст суперечить законодавству, оскільки з 01.01.2020 органи місцевого самоврядування не мали права укладати договори про пайову участь та вимагати від замовників будівництва надання матеріальних або нематеріальних активів в силу прямої заборони норм ч. 6 ст. 7 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності. Проте, Виконком ввів в оману відповідача, зазначаючи, що пайова участь у розвитку інфраструктури міста є обов`язковою умовою для здачі об`єкта Підприємства в експлуатацію.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.10.2023 у справі №923/1306/21 (суддя Д`яченко Т.Г.) у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Херсонської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Херсонської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Златоград про стягнення 1 351 957,20 грн. відмовлено.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Златоград до Виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання договору недійсним задоволено; визнано недійсним Договір №30 від 16.07.2020 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Херсона.

Також вказаним рішенням здійснено розподіл судових витрат щодо стягнення судового збору.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, місцевий господарський суд встановив, що на момент укладання спірного Договору, з урахуванням норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, з 01.01.2020 у замовників будівництва був відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, оскільки останнім було виключено статтю 40 «Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI. При цьому, судом зазначено, що при укладенні Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Херсона від 16.07.2020 №30 не було додержано вимоги ч. 1 203 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, що є підставою недійсності правочину.

Встановивши, що Договір від 16.07.2020 №30 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Херсона був укладений між сторонами із порушенням вимог пп.3 п.13 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», що є підставою для визнання спірного Договору недійсним, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Златоград.

Разом з цим, з огляду на те що, спірний Договір підлягає визнанню недійсним, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення коштів за цім Договором, що виключає можливість задоволення первісних позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Заступник керівника Херсонської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2023 у справі №923/1306/21 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовити.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є невмотивованим, необґрунтованим та таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, прокурор, зокрема, зазначає, що відмовляючи у задоволені первісних позовних вимог, суд, зокрема, неповно встановив обставини, які мають значення для справи, а саме не дослідив декларацію ХС101200923259, з якої встановлено початок будівництва 28.02.2019, яка свідчить про те, що станом на початок будівельних робіт стаття 40 «Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» була чинною.

Вказана стаття визначала обов`язок (а не право) замовника об`єкта будівництва перерахувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються. Наведене свідчить про те, що оскільки початок будівельних робіт відбувся до 01.01.2020, а об`єкт будівництва здано в експлуатацію після 01.01.2020, то у замовника був обов`язок щодо сплати пайової участі на підставі закону ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

На думку прокурора, зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

При цьому, прокурор вказує, що судом першої інстанції не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 та від 13.12.2022 у справі №910/21307/21, згідно з якими для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" визначено обов`язок (за винятком передбачених пп. 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Таким чином, апелянт зазначає, що наведене свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що з 01.01.2020 відсутні положення закону, які б зобов`язували відповідача сплачувати заявлену прокурором суму пайової участі.

Детальніше доводи прокурора викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2023 у справі №923/1306/21, розгляд справи призначено на 24 січня 2024 року о 10:30 год. та встановлено ТОВ Будівельна компанія Златоград строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

ТОВ Будівельна компанія Златоград правом щодо надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відзив не надав, проте, згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

24.01.2024 у судове засідання з`явився прокурор, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити вимоги останньої.

Виконавчий комітет Херсонської міської ради та ТОВ Будівельна компанія Златоград наданим їм процесуальним правом не скористались та у судове засідання своїх представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомлення їх про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи та те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання; з огляду на те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства; участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін; явка учасників судового процесу ухвалами суду не визнана обов`язковою; матеріалів справи достатньо для її розгляду та прийняття рішення; зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції за відсутністю представників позивача та відповідача.

У судовому засіданні 24.01.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників учасників процесу, розглянувши доводи та вимоги апеляційних скарг, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як зазначає прокурор та вбачається з матеріалів справи, 29.09.2021 Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Златоград», зокрема, декларацію ХС101200923259 про готовність об`єкта: Реконструкція навчального корпусу ПВНЗ «Міжнародний університет бізнесу і права» під багатоквартирний житловий будинок за адресою м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської дивізії, 25-А до експлуатації (перша блоксекція) (т. 1 а.с. 39-45).

Згідно вказаній Декларації, дата початку будівництва 28.02.2019, дата завершення 07.09.2020, строк введення об`єкта в експлуатацію 24.09.2020.

Разом з цим, у матеріалах справи містяться ідентичні декларації ХС101200924778 та ХС 101200924824, відповідно до яких: дата початку будівництва 22.06.2020, дата завершення 07.09.2020, строк введення об`єкта в експлуатацію 25.09.2020 (декларація ХС 101200924824, третя блоксекція); дата початку будівництва 22.06.2020, дата завершення 07.09.2020, строк введення об`єкта в експлуатацію 25.09.2020 (декларація ХС101200924778, друга блоксекція).

16.07.2020 між Виконавчим комітетом Херсонської міської ради та ТОВ Будівельна компанія Златоград укладено Договір №30 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Херсона (далі Договір).

Предметом Договору є пайова участь ТОВ Будівельна компанія Златоград у розвитку інфраструктури міста, у зв`язку із здійсненням Замовником реконструкції навчального корпусу ПВНЗ «Міжнародний університет бізнесу і права» під багатоквартирний житловий будинок (перша, друга, третя блоксекції) за адресою м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської дивізії, 25-А (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 2.2.3 Договору, відповідач зобов`язується сплатити кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м. Херсона у сумі 1 229 848,46 грн., згідно з розрахунком (Додаток №1 до Договору, який є його невід`ємною частиною), у термін до 31.12.2020.

Додатком №1 до Договору від 16.07.2020 №30, який є Розрахунком розміру пайової участі Замовника ТОВ Будівельна компанія Златоград - у розвітку інфраструктури міста при будівництві об`єкта: «Реконструкція навчального корпусу ПВНЗ «Міжнародний університет бізнесу і права» під багатоквартирний житловий будинок (перша, друга, третя блоксекції) за адресою м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської дивізії, 25-А, сторони узгодили, що розмір пайової участі становить 1 229 848,46 грн., виходячи з 2% від загальної орієнтовної вартості будівництва житла у розмірі 61 492 423,20 грн., де: 777,6 кв.м. загальна площа квартир 1 блоксекції, 2 127,80 кв.м. загальна площа квартир 2 блоксекції, 2 309,80 кв.м. загальна площа квартир 3 блоксекції та 11 791 грн/кв.м опосередкована вартість спорудження житла за регіонами України за даними Міністерства розвитку громад та територій України (т.1 а.с. 17).

Судова колегія звертає увагу на те, що заявлений розмір основного боргу дорівнює саме 1 229 848,46 грн., а у матеріалах позовної заяви прокурором здійснено нарахування пені у сумі 122 108,74 грн. також на вказану суму, тобто на 1 229 848,46 грн.

З огляду на те, що ТОВ Будівельна компанія Златоград не сплатило визначену суму пайової участі, Виконавчим комітетом Херсонської міської ради 26.01.2021 за вих №01-10-58 на адресу відповідача було направлено вимогу про виконання умов Договору №30 від 16.07.2020 та про необхідність сплатити кошти пайової участі відповідно до Розрахунку (т. 1 а.с. 46).

Наведена вимога залишилась без реагування з боку ТОВ Будівельна компанія Златоград, що стало підставою для подання прокурором відповідного позову, із обґрунтуванням необхідності здійснення ним представництва інтересів держави в особі Виконавчого комітету Херсонської міської ради у судовому порядку, та нарахування неустойки на суму простроченої заборгованості.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Насамперед судова колегія зазначає, що оскільки у даному випадку підставність представництва прокурором інтересів держави будь-якою стороною у справі жодним чином не оспорюється, вказані обставини колегією суддів в силу вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу не досліджуються та не переглядаються.

Щодо суті спору.

Як вже зазначалось вище, суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення, виходив з наявності підстав для визнання недійсним спірного Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, у зв`язку з чим, вимоги прокурора про стягнення за цим Договором коштів задоволенню не підлягають.

При цьому, суд першої інстанції звернув увагу на положення статті 15 Цивільного кодексу України, аналізуючи яку апеляційна колегія зауважує, що вирішуючи спірні питання суд повинен встановити, які права та/або інтереси особи порушені, а також урахувати критерії ефективності обраного позивачем способу захисту.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. mutatis mutandis постанови від 28.01.2020 у справі №50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі №922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (пункт 55); див. також постанови Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №907/648/21).

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 по справі №912/1856/16, від 14.05.2019 по справі №910/11511/18.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.05.2019 у справі №920/301/18, від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19, від 02.04.2020 у справі №910/7160/19, від 01.07.2021 у справі №910/7029/20).

У даному випадку первісні вимоги про стягнення відповідних коштів прокурор заявив на підставі невиконання відповідачем за первісним позовом своїх Договірних зобов`язань.

В контексті наведеного судова колегія вказує, що правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (далі також - Закон №3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За статтею 1 Закону №3038-VI замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною 1 статті 2 цього Закону визначено, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

З огляду на наведену в декларації ХС101200923259 інформацію про дату початку реконструкції першої блоксекції навчального корпусу ПВНЗ «Міжнародний університет бізнесу і права» під багатоквартирний житловий будинок за адресою м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської дивізії, 25-А - 28.02.2019 була чинною стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Вказана стаття передбачала, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 2 ст. 40 Закону №3038-VI).

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3 ст. 40 цього ж Закону).

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (ч. 5 ст. 40 Закону №3038-VI).

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (ч. 9 ст. 40 вказаного Закону)

Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, зокрема викладеною в постановах від 08.10.2019 у справі №911/594/18 і від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, перерахування замовником об`єкта будівництва у передбачених законом випадках коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету є обов`язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов`язковим на підставі закону.

Строк, визначений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" для укладення договору пайової участі - протягом 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною такого обов`язку, і закінчення цього строку не припиняє цього обов`язку замовника та не звільняє замовника від обов`язку укласти договір. Адже невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою.

Тобто відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийнятті новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Однак на момент прийняття в експлуатацію першої блоксекції навчального корпусу ПВНЗ «Міжнародний університет бізнесу і права» під багатоквартирний житловий будинок за адресою м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської дивізії, 25-А статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" було виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності з 01.01.2020) від 20.09.2019 №132-ІХ (далі також - Закон №132-ІХ).

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» врегулював відповідні правовідносини у пункті 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" та установив, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема:

- розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (підпункт 1 частини 2);

- замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва (підпункт 3 частини 2);

- пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію (підпункт 4 частини 2).

При цьому договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання (частина 1).

Тобто, відповідно до внесених Законом №132-ІХ змін з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020 (ч. 1 п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ).

Разом з цим, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акту має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Стаття 40 Закону №3038-VI (в редакції, що діяла до 01.01.2020) визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту і покладала на нього обов`язок звернутися до органу місцевого самоврядування для укладання договору та здійснити перерахування коштів до відповідного місцевого бюджету у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання.

Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення ст. 40 Закону №3038-VI після втрати нею чинності.

Разом з тим, п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 01.01.2020. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

Наведені вище правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.

А тому, апеляційна колегія критично ставиться до відповідних аргументів прокурора.

Матеріали справи свідчать, що Договір №30 про пайову участь в розвитку інфраструктури міста Херсон, був укладений між Виконкомом та ТОВ Будівельна компанія Златоград 16.07.2020, тобто після 01.01.2020, відтак - у той час, коли у Підприємства був відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний Договір.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною першою статті 215 цього Кодексу передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Наведеними нормами визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (ч.3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при укладенні оспорюваного Договору не було додержано вимоги частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, що є підставою недійсності правочину,

Отже, місцевим господарським судом було зроблено правильний висновок про задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ Будівельна компанія Златоград до Виконавчого комітету Херсонської міської ради щодо визнання недійсним Договору від 16.07.2020 №30 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Херсона.

При цьому, окремо судова колегія звертає увагу на те, що у вказаному Договорі, крім об`єкта реконструкції за декларацією ХС101200923259, також вказані аналогічні об`єкти за деклараціями ХС101200924778 та ХС101200924824, а саме: реконструкція другої та третьої секцій навчального корпусу ПВНЗ «Міжнародний університет бізнесу і права» під багатоквартирний житловий будинок за адресою м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської дивізії, 25-А. Згідно даних декларацій датою початку будівництва останніх визначено 22.06.2020, а тому вказані об`єкти взагалі не повиннні були зазначатись у спірному Договорі.

Враховуючи те, що прокурором заявлені вимоги щодо стягнення з ТОВ Будівельна компанія Златоград на підставі саме вказаного Договору, який правильно визнаний судом недійсним, Господарський суд Одеської області дійшов цілком правильного висновку про відмову у задоволенні первісного позову.

Апеляційна колегія звертає увагу на те, що з огляду на скасування дії ст. 40 Закону №3038-VI, яка передбачала обов`язкове укладення договору, визнання судом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних прав та обов`язків сторін договору на майбутнє на підставі нормативно-правового акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності.

Якщо на час здачі новозбудованого об`єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення було скасовано норму статті закону, яка зобов`язувала укласти договір про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, то суд не має підстав для задоволення позову обраним прокурором способом.

Частиною 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції є невмотивованим, необґрунтованим та таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відтак, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2023 у справі №923/1306/21 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст даної постанови складений та підписаний 29.01.2024.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяРазюк Г.П.