Постанова

від 25.01.2024 по справі 916/258/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/258/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача - Левіт В.С. ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВН №1295541 від 27.10.2023

від відповідача - Реу Р.В. ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВН №1302946 від 19.11.2023

/третя особа не використала свого права на участь у судовому засіданні хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи/

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю ,,Мірний"

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.10.2023, проголошене суддею Лічманом Л.В. у м. Одесі, повний текст якого складено та підписано 17.10.2023

у справі №916/258/22

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю ,,Мірний"

до Фізичної особи-підприємця Тропанець Ганни Василівни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

про стягнення 1 500 000,00 грн. та

В С Т А Н О В И В

У лютому 2022 року Товариство з додатковою відповідальністю (далі - ТДВ) ,,Мірний" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Тропанець Ганни Василівни (далі - ФОП Тропанець Г.В.), згідно якої просило суд стягнути 1 500 000,00 грн. помилково перерахованих відповідачу коштів, а також судовий збір.

В обґрунтування позову товариство посилалося на приписи ст.ст.11, 15, 16, 177, 202, 509, 1212, 1213 ЦК України та вказувало на те, що 12.11.2021 з поточного рахунку ТДВ ,,Мірний" № НОМЕР_1 , відкритого в Акціонерному товаристві (далі-АТ) ,,Райффайзен Банк Аваль", на поточний рахунок ФОП Тропанець Г.В. № НОМЕР_2 , відкритий в тому ж банку, перераховано кошти у розмірі ціни позову з призначенням платежу ,,фінансова допомога згідно договору від 11.11.2021 року", при цьому, позивач ніколи не укладав із відповідачем будь-яких договорів, в т.ч. договору про фінансову допомогу від 11.11.2021, та не перебував з відповідачем у будь-яких господарських відносинах, у нього не було волевиявлення на перерахування грошових коштів у розмірі 1 500 000,00 грн., які перераховані помилково, а тому вони підлягають поверненню як безпідставно набуте майно.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 в позові відмовлено у зв`язку з недоведеністю обставин, на які посилався ТДВ ,,Мірний", через відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували наявність помилки в діях позивача та відсутність волевиявлення з боку останнього на перерахування коштів.

Із зазначеним рішенням місцевого господарського суду не погоджується позивач, який звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції не зазначив на підставі яких доказів він встановив, що ФОП Тропанець Г.В. є лише номінальним власником банківського рахунку, при цьому, вважає безпідставними посилання ФОП Тропанець Г.В. на те, що нею не відкривався банківський рахунок, на якій від позивача надійшли кошти в спірній сумі, та не укладалися будь-які договори за результатами процедур державних закупівель; а також стверджує, що відповідач знала про існування в неї банківських рахунків та використовувала їх під час проведення підприємницької діяльності.

Апелянт вважає, що місцевий господарський суд безпідставно врахував запис телефонної розмови, яка була надана позивачем тоді, як вона не спростовує факту безпідставного перерахування грошових коштів на рахунок відповідача. Наведена телефонна розмова не досліджувалась судом у судовому засіданні, чим порушено вимоги ст. 210 ГПК України. У наведеній телефонній розмові сторін жодного разу не згадується прізвище ОСОБА_1 - працівника банку, та не визнавався позивачем факт непричетності відповідача до отримання грошей, а тому на переконання скаржника, висновки суду в цій частині є суб`єктивним тлумаченням змісту розмови. Крім того, апелянт стверджує, що наданий відповідачем в якості доказу запис телефонної розмови з іншою особою не слід приймати, оскільки він отриманий з порушенням закону та не відповідає критерію допустимості за ст. 77 ГПК України.

Також апелянту не зрозуміло на підставі яких доказів суд першої інстанції дійшов висновку, за яким констатував те, що ОСОБА_1 мала доступ до коштів позивача, розміщених на банківському рахунку, відкритому в АТ «Райффайзен Банк Аваль», та використовувала його для проведення банківських операцій, а також те, що ОСОБА_1 взагалі має відношення до АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Відповідач надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує її доводи, зазначає про те, що перерахування коштів у сумі 1 500 000 грн. стало наслідком не помилки, а свідомих дій особи, в якої існувала можливість розпоряджатись коштами позивача, що вірно встановив суд першої інстанції, а відтак оскаржуване рішення відповідає вимогам діючого законодавства та підстави для його скасування відсутні.

Колегія суддів розглянула матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухала пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2021 ТДВ ,,Мірний" перерахувало на банківський рахунок, відкритий на ім`я ФОП Тропанець Г.В., грошові кошти у розмірі 1 500 000,00 грн. з призначенням платежу ,,фінансова допомога згідно договору від 11.11.2021 року".

Позивач зазначає, що у нього не було волевиявлення на сплату грошових коштів у розмірі ціни позову та для їх перерахування не існувало правової підстави, оскільки позивач ніколи не перебував у господарських відносинах з відповідачем, а мала місце помилка, для виправлення якої ФОП Тропанець Г.В. має повернути безпідставно набуте майно згідно ст.1212 ЦК України у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду із цим позовом.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.12.2022 призначалась у даній справі судова почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; на вирішення експерта поставлено питання щодо того:

І. чи виконано підпис самою Тропанець Ганною Василівною або іншою особою на оригіналах договорів купівлі-продажу (поставки) товарів:

- укладений між Відділом культури і туризму Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області та Фізичною особою-підприємцем Тропанець Ганною Василівною; предмет: телевізійне і аудіовізуальне обладнання на суму 11798,00 грн; дата укладання: 14.06.2021 р.; номер 26;

- укладений між Відділом культури і туризму Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області та Фізичною особою-підприємцем Тропанець Ганною Василівною; предмет: електричні побутові прилади на суму 25246,00 грн; дата укладання: 14.06.2021 р.; номер 27;

- укладений між Відділом культури і туризму Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області та Фізичною особою-підприємцем Тропанець Ганною Василівною; предмет: фурнітура різна на суму 32000,00 грн; дата укладання: 27.09.2021 р.; номер 62;

- укладений між Відділом культури і туризму Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області та Фізичною особою-підприємцем Тропанець Ганною Василівною; предмет: телевізійне й аудіовізуальне обладнання на суму 14850,00 грн; дата укладання: 27.09.2021 р.; номер 63;

- укладений між Відділом культури і туризму Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області та Фізичною особою-підприємцем Тропанець Ганною Василівною; предмет: подарункові набори (ювелірні вироби, годинники та супутні товари) на суму 10800,00 грн; дата укладання: 01.11.2021 р.; номер: 83;

- укладений між Саратською селищною радою та Фізичною особою-підприємцем Тропанець Ганною Василівною; предмет: рушники на суму 44255,00 грн; дата укладання: 12.04.2021 р.; номер: 69;

- укладений між Саратською селищною радою та Фізичною особою-підприємцем Тропанець Ганною Василівною; предмет: фурнітура різна на суму 25050,00 грн; дата укладання: 12.04.2021 р.; номер: 70;

- укладений між Саратською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області та Фізичною особою-підприємцем Тропанець Ганною Василівною; предмет: подарунки та нагороди на суму 20000,00 грн; дата укладання: 09.06.2021 р.; номер: 145;

ІІ. чи виконано підпис самою Тропанець Ганною Василівною або іншою особою на:

- комплексній заяві (для фізичних осіб-підприємців) до договору банківського обслуговування по рахунку № UA543283510000000260022154054 від 18.05.2021 р., відкритому в Акціонерному товаристві ,,Райффайзен Банк Аваль";

- комплексній заяві (для фізичних осіб-підприємців) до договору банківського обслуговування по рахунку № UA143808050000000026001579527 від 15.08.2017 р., відкритому в Акціонерному товаристві ,,Райффайзен Банк Аваль".

За результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи висновком експерта від 23.06.2023 № 22-6766 встановлено, що:

- підписи від імені Тропанець Г.В. у договорах №26, №27 купівлі - продажу від 14.06.2021, укладених між Відділом культури і туризму Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області та ФОП Тропанець Г.В. на суми відповідно 11 798,00 грн. та 25246,00 грн., розміщені у графі «Продавець», виконані самою Тропанець Г.В.;

- вирішити питання «Чи виконаний підпис від імені Тропанець Г.В. у договорах №62, №63 від 27.09.2021 та №83 від 1.11.2021, укладених між Відділом культури і туризму Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області та ФОП Тропанець Г.В. на суму відповідно 32 000,00 грн., 148 50,00 грн. та 10 800,00 грн., розміщені у графі «Продавець», самою Тропанець Г.В., або іншою особою?», не виявилося можливим, з причин наведених у дослідницькій частині висновку;

- підпис від імені Тропанець Г.В. у договорах купівлі - продажу №69, №70 від 12.04.2021, №145 від 9.06.2021, укладених між Відділом культури і туризму Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області ФОП Тропанець Г.В. на суму відповідно 44 255,00 грн., 25 050,00 грн. та 20 000,00 грн., розміщені у графі «Продавець» та «Постачальник», виконаний не самою Тропанець Г.В., а іншою особою;

- підписи від імені Тропанець Г.В. у комплексних заявах (для фізичних осіб-підприємців) до договору банківського обслуговування по рахунках НОМЕР_3 від 18.05.2021 та НОМЕР_4 від 15.08.2017, відкритих в АТ ,,Райффайзен Банк Аваль", розміщені у графах: «відмітки Клієнта» «відкрити поточний/карточний рахунок дозволяю» та «З довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб ознайомлений (на)» виконані самою Тропанець Г.В..

За результатами розгляду справи судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог, що на думку колегії суддів є правомірним з огляду на наступне.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа чи суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.

Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

За приписами ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належність доказів по суті - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Частиною 1 статті 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем були відкриті банківські рахунки НОМЕР_3 від 18.05.2021 та № НОМЕР_2 від 15.08.2017, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи від 23.06.2023 № 22-6766, в якому встановлено, що підписи від імені Тропанець Г.В. у комплексних заявах (для фізичних осіб-підприємців) до договору банківського обслуговування по рахунках НОМЕР_3 від 18.05.2021 та НОМЕР_4 від 15.08.2017, відкритих в АТ ,,Райффайзен Банк Аваль", розміщені у графах: «відмітки Клієнта» «відкрити поточний/карточний рахунок дозволяю» та «З довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб ознайомлений (на)» виконані самою Тропанець Г.В ..

При цьому 12.11.2021 з поточного рахунку позивача було перерахувало на банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий на ім`я ФОП Тропанець Г.В., грошові кошти у розмірі 1 500 000,00 грн. з призначенням платежу, «фінансова допомога згідно договору від 11.11.2021 року» .

Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження волевиявлення позивача, яке засвідчено його підписом, на встановлення договірних відносин з відповідачем, на виконання яких позивачем було перераховано вказану суму, також відсутні будь-які первинні документи бухгалтерського обліку, які б засвідчували факт вчинення сторонами відповідної господарської операції, отже, означене свідчить про те, що грошові кошти у розмірі 1 500 000,00 грн. на рахунок відповідача позивачем були здійснені помилково.

Таким чином, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених обставин справи, зокрема, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів існування між сторонами договірних відносин на перерахування 1500000 грн., фактичне проведення позивачем перерахування цих коштів і отримання їх відповідачем, колегія суддів кваліфікувала правовідносини, що склалися між сторонами, як врегульовані ст.1212 ЦК України та з огляду на неповернення вказаних коштів відповідачем колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Зазначені обставини безпідставно не були враховані судом першої інстанції при прийнятні оскаржуваного рішення до уваги. При цьому стверджуючи про відсутність помилки у діях позивача при перерахуванні відповідачу грошових коштів у сумі 1 500 000 грн. суд першої інстанції послався на факт перерахування ТДВ ,,Мірний" окрім зазначеного платежу на банківський рахунок відповідача ще одного на суму 300 000,00 грн. з призначенням платежу, «повернення фінансової допомоги згідно з договору, без ПДВ», які позивач не намагається повернути, однак колегія суддів вважає такі висновки суду безпідставними, оскільки означені обставини ніяким чином не свідчать про те, що кошти в сумі 1500000 грн. були перераховані відповідачу на підставі зобов`язальних правовідносин між сторонами.

Також, безпідставним є посилання місцевого господарського суду при прийнятті оскаржуваного рішення на телефонну розмову, яка відбулась між Гангуряном О.М., який є директором ТДВ ,,Мірний", та Тропанець Г.В. та з якої судом першої інстанції було встановлено те що, на думку керівника позивача, дії по перерахуванню грошових коштів у розмірі 1 500 000,00 грн. вчинила працівник банку ОСОБА_1 , котра самостійно вказала призначення платежу на свій розсуд, а потім розпорядилась коштами, які надійшли на рахунок ФОП Тропанень Г.В., до якої як до фактичного отримувача коштів директор позивача претензій не має, оскільки дійсно з банківських виписок відповідача вбачається рух коштів з рахунку позивача на рахунок відповідача з подальшим перерахуванням цих коштів відповідачем іншим особам, водночас відповідач, стверджуючи про непричетність до руху цих коштів та причетність до банківських операції з їх перерахування інших осіб, не надав ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані на час апеляційного перегляду даної справи доказів встановлення цих осіб та притягнення таких осіб до відповідальності, а тому такі висновки є передчасними.

Отже, наявність певної правової підстави для перерахування позивачем спірних коштів ФОП Тропанець Г.В не доведена, належні докази в обґрунтування цієї обставини не надані. Крім того, Тропанець Г.В. не втратила можливості стягнення цих коштів з осіб, яким вони були перераховані з її рахунку, як вона стверджує, також безпідставно і повернення позивачу.

Таким чином, доводи апелянта викладені в апеляційні скарзі знайшли своє підтвердження, а відтак апеляційна скарга ТДВ ,,Мірний" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 у даній справі - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати з розгляду справи підлягають покладанню на відповідача.

На підставі ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю ,,Мірний" задовольнити, рішення Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 у справі №916/258/22 скасувати, позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тропанець Ганни Василівни на користь Товариства з додатковою відповідальністю ,,Мірний" грошові кошти у сумі 1 500 000 грн., 22 500 грн. судового збору, сплаченого за подачу позову, та 27 000 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу за постановою з зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Одеської області.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.01.2024 об 11.00.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя С.І. Колоколов