Постанова

від 17.01.2024 по справі 910/7717/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2024 р. Справа№ 910/7717/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Корпорації «ТСМ ГРУП» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023

та апеляційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023

у справі № 910/7717/23 (суддя С.В. Стасюк)

за позовом Корпорації «ТСМ ГРУП»

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 3 053 494,94 грн,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

Корпорація «ТСМ ГРУП» (далі також - Корпорація) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі також - Підприємство) про стягнення 3 053 494,94 грн, з яких 1 466 187,09 грн сума основного боргу, 847 925,88 грн пені, 104 705,06 грн 3 % річних, 634 676,91 грн інфляційних втрат, обґрунтованого неналежним виконанням Підприємством своїх зобов`язань за Договором на виконання робіт № 07/20 від 01.04.2020 в частині здійснення оплати поставленого обладнання та виконаних робіт.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/7717/23 позов Корпорації «ТСМ ГРУП» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 3 053 494,94 грн задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Корпорації «ТСМ ГРУП» 1 466 187,09 грн основного боргу, 99 867,02 грн пені, 104 705,06 грн 3 % річних, 634 676,91 грн інфляційних втрат, 34 581,54 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову - відмовлено. Тобто, суд у повному обсязі задовольнив вимоги про стягнення суми основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, а вимоги про стягнення пені задовольнив частково.

Рішення суду вмотивовано посиланнями на приписи ст.ст. 11, 509, 625, 626, 628, 837, 843, 854 ЦК України, застосувавши які до встановлених судом обставин належного виконання Корпорацією умов договору № 07/20 від 01.04.2020 на виконання комплексу робіт, зокрема щодо поставки обладнання та виконання робіт на суму 8797122,50 грн, що підтверджується видатковою накладною № 31 від 18.05.2020, актом №1 від 28.05.2020 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 (форма № КБ-2В) та Довідкою від 28.05.2020 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2020 (форма КБ-3), видатковою накладною № 94 від 27.10.2020, актом № 2 від 09.12.2020 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 (форма № КБ-2B) та Довідкою від 09.12.2020 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 2 за грудень 2020 (форма КБ-3), актами № 3, № 4, № 5 від 28.12.2020 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 (форма № КБ-2В) та Довідкою від 28.12.2020 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 3 за грудень 2020 (форма КБ-3) та неналежного виконання Підприємством своїх зобов`язань за договором № 07/20 від 01.04.2020 щодо своєчасного розрахунку за поставлене обладнання та виконані роботи у розмірі 1 466 187,09 грн, дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені, суд керувався приписами ст. 549 ЦК України, п. 6 ст. 232 ГК України та п. 11.4 договору № 07/20 від 01.04.2020 на виконання комплексу робіт та дійшов висновку про те, що нарахування пені припинилось через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, оскільки у договорі відсутні положення про нарахування пені до моменту повного виконання зобов`язань за договором.

Під час розгляду судом першої інстанції справи відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності щодо нарахування пені, розглянувши яке, суд залишив його без задоволення із посиланням на ст.ст. 256, 258 ЦК України, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19.12.2020 до 30.06.2023 на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20.05.2020 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029) та Постанову Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та встановлені судом обставини звернення позивача до суду під час дії згаданих норм, а отже і звернення позивача до суду у межах строку позовної давності.

Також, суд за результатами розгляду клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 99%, залишив його без задоволення, застосувавши норми ст. 233 ГК України та ст.ст. 550, 551 ЦК України, вказавши на відсутність достатніх доказів або ж обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання відповідачем, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної пені, наслідкам порушення зобов`язання.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 3% річних у розмірі 104 705,06 грн та постановити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою Підприємство посилається на неправильне застосування судом ст. 625 ЦК України та неврахування постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18. Підприємство стверджує про наявність виключних обставин для звільнення його і від сплати процентів річних. Такими обставинами останній називає втрату частини виробничих потужностей, пріоритетність забезпечення фінансування Підприємством заходів підтримання безпеки атомних станцій, виконання ним спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Демидової А.М., суддів Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.

30.10.2023 суддя Демидова А.М. заявила самовідвід від розгляду справи №910/7717/23. Заява судді про самовідвід заявлена з метою недопущення сумнів у її неупередженості, що можуть виникнути у зв`язку з тим, що родич близької особи брав участь (був учасником судового процесу) у даній справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 заяву судді Демидової А.М. про самовідвід від розгляду справи № 910/7717/23 задоволено. Матеріали апеляційної скарги у справі № 910/7717/23 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Також, не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Корпорація «ТСМ ГРУП» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягнення пені у розмірі 748 058,86 грн та постановити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою Корпорація посилається на неправильне застосування судом норм статті 233 ГК України, частини 3 статті 551 ЦК України та безпідставне, за відсутності виключних обставин, які б підтверджувались відповідними доказами, зменшення заявленої до стягнення пені на 90%.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 02.11.2023 апеляційну скаргу Корпорації «ТСМ ГРУП» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О. Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7717/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/7717/23 та апеляційної скарги Корпорації «ТСМ ГРУП» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/7717/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

23.11.2023 матеріали справи № 910/7717/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/7717/23 та призначено справу до розгляду на 17.01.2024. Корпорації «ТСМ ГРУП» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 18 грудня 2023 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Корпорації «ТСМ ГРУП» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/7717/23 та ухвалено здійснювати спільний розгляд апеляційних скарг Корпорації «ТСМ ГРУП» та Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/7717/23 у судовому засіданні, призначеному на 17.01.2024. Встановлено строк Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» для подання відзиву на апеляційну скаргу до 18 грудня 2023 року.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 заяву Корпорації «ТСМ ГРУП» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/7717/23 задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Корпорації «ТСМ ГРУП» 43 035,88 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви - відмовлено.

Додаткове рішення вмотивовано встановленими судом обставинами щодо підтвердження понесення Корпорацією витрат у заявленому до відшкодування розмірі, відповідності розміру витрат на професійну правничу допомогу критерію розумної необхідності таких витрат, та неподанням Підприємством жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Не погоджуючись із додатковим рішенням, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та постановити нове, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає розподілу між сторонами до 1 000,00 грн.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою Підприємство посилається на неправильне застосування судом норм ст. 126 ГПК України та неврахування тієї обставини, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Таким чином, судом не було враховано правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц, за якою відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для вiдмови у їх відшкодуванні. Суд також не врахував, що вартість послуг на професійну правничу допомогу, які позивач поніс має неспiвмiрний розмір з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, наявної мінімальної кількість підготовлених документів, поданих до справи; проведеної мінімально аналітичної роботи адвоката; витрати на правову допомогу неспівмірні зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, цiною позову, значенням справи для сторони; складність справи є незначною, відсутній публічний інтерес до справи.

ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ПАЕС вважає, що заявлена сума послуг на професійну правничу допомогу не вiдповiдає критеріям реальності та розумності. Позивачем вiдповідно до ст. 74 ГПК України не надано доказів, які б доводили, що його витрати є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторiн, а отже вони не підлягають стягненню з ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ПАЕС.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 28.11.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі № 910/7717/23. Ухвалено здійснювати спільний розгляд апеляційних скарг Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Корпорації «ТСМ ГРУП» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 та Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі №910/7717/23 у судовому засіданні, призначеному на 17.01.2024. Корпорації «ТСМ ГРУП» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 27 грудня 2023 року.

Підприємство скористалось правом, наданим статтею 263 ГПК України, надало відзив на апеляційну скаргу Корпорації, у якому просить апеляційну скаргу Корпорації «ТСМ ГРУП» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду в частині відмови у стягненні пені у розмірі 748058,86 грн - без змін. Підприємство наголошує, що судом першої інстанції правильно застосовано ч.6 ст. 232 ГК України та обмежено строк нарахування пені 6 місяцями з моменту невиконання зобов`язання.

Корпорація «ТСМ ГРУП» не скористалось правом, наданим статтею 263 ГПК України, не надало відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі № 910/7717/23.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги поданої Корпорацією апеляційної скарги, просив рішення скасувати в частині відмови у стягнення пені у розмірі 748 058,86 грн та постановити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені задовольнити у повному обсязі. Водночас просив у задоволенні апеляційних скарг, поданих відповідачем у справі відмовити, вказуючи на законність та обґрунтованість додаткового рішення у справі, а також рішення суду від 21.09.2023 у неоскаржуваній Корпорацією частині.

Представник відповідача проти апеляційної скарги позивача заперечив, вважає її доводи необґрунтованими, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні такої скарги, натомість, вимоги апеляційних скарг на рішення у справі та додаткове рішення підтримав, просив скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 3% річних у розмірі 104 705,06 грн та постановити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а також скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги до 1 000,00 грн.

Також у судовому засіданні представник відповідача просив суд апеляційної інстанції врахувати зміну назви відповідача з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», яка проведена 11.01.2024.

17.01.2024 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У зв`язку з цим, апеляційний перегляд справи здійснюється в межах доводів апеляційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про неправильне застосування судом першої інстанції ст. 625 ЦК України, тобто щодо вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 104705,06 грн.

Також, в межах доводів апеляційної скарги Корпорації «ТСМ ГРУП» про неправильне застосування судом норм статей 233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України, тобто щодо вимог про стягнення пені у розмірі 748 058,86 грн.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 переглядається у повному обсязі, у межах вимог апеляційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Обговоривши доводи апеляційних скарг Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Корпорації «ТСМ ГРУП» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 та апеляційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі № 910/7717/23, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення надані учасниками справи в судовому засіданні, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що як апеляційні скарги позивача та відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023, так і апеляційна скарга відповідача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі № 910/7717/23 задоволенню не підлягають у зв`язку з таким.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між Корпорацією «ТСМ ГРУП» (надалі за текстом - позивач, генеральний підрядник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі за текстом - відповідач, замовник) був укладений Договір № 07/20 від 01.04.2020 на виконання комплексу робіт, який був зареєстрований відповідачем за номером 20-123-08-20-06399 від 30.04.2020 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору генеральний підрядник (позивач) зобов`язався за завданням замовника (відповідача) з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт: «ВП Южно-Українська АЕС. Улаштування майданчика розміщення платформ із завантаженими ВЯП контейнерами ТК-13. Комплекс інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту. Постачання обладнання та будівельні роботи. ІІІ етап».

Згідно з п. 2.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 27.11.2020) договірна ціна робіт, доручених до виконання генеральному підряднику, складає 8 841 135,88 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 1 473 522,65 грн.

Відповідно до п. 2.3. Договору остаточна ціна Договору визначається з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт та фактичних витрат генерального підрядника на придбання матеріальних ресурсів у порядку, визначеному умовами Договору, але не може перевищувати договірної ціни, заявленої у Договорі.

Згідно з п. 4.1.1. Договору оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складеної на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів.

Відповідно до п. 4.1.2 Договору оплата за поставлене обладнання здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника за кожну партію обладнання згідно з видатковою наклалною на цю партію протягом 45 банківських днів з дати поставки, після завершення процедури вхідного контролю за кількістю та якістю обладнання. Датою поставки партії обладнання є дата накладної.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено обладнання та виконано роботи на суму 8 797 122,50 грн, що підтверджується:

1)Видатковою накладною № 31 від 18.05.2020 на суму 130 326,00 грн;

2)Актом №1 від 28.05.2020 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 (форма № КБ-2В) та Довідкою від 28.05.2020 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2020 (форма КБ-3) на суму 2 765 489,28 грн;

3)Видатковою накладною № 94 від 27.10.2020 на суму 10 080,00 грн;

4)Актом № 2 від 09.12.2020 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 (форма № КБ-2B) та Довідкою від 09.12.2020 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 2 за грудень 2020 (форма КБ-3) на суму 700 081,06 грн;

5)Актами № 3, № 4, № 5 від 28.12.2020 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 (форма № КБ-2В) та Довідкою від 28.12.2020 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 3 за грудень 2020 (форма КБ-3) на суму 5 191 146,16 грн.

За твердженнями позивача, замовник свої грошові зобов`язання перед позивачем, як генеральним підрядником, не виконав, жодного платежу в оплату поставлених товарів чи виконаних робіт за Договором не здійснив.

Так, станом на момент звернення Корпорації до суду невиконаними залишаються зобов`язання Підприємства щодо оплати поставленого за договором обладнання та виконаних робіт у розмірі 1 466 187,09 грн.

Вимоги про стягнення суми основного боргу стягнуто судом у повному обсязі, та у цій частині сторонами спору рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 847 925,88 грн пені, 104 705,06 грн 3 % річних, 634 676,91 грн. інфляційних втрат.

Розглядаючи спір, суд у повному обсязі задовольнив вимоги про стягнення суми основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат. Натомість, вимоги про стягнення пені задоволено частково.

Як уже було зауважено, Корпорація оскаржує рішення суду про часткове задоволення вимог про стягнення пені, а Підприємство - в частині задоволення вимог про стягнення 3 % річних.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 11.4. Договору у разі невиконання замовником своїх зобов`язань щодо оплати виконаних робіт при наявності фінансування дирекцією ДП НАЕК, замовник на вимогу генерального підрядника зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Отже, оскільки у договорі № 07/20 від 01.04.2020 на виконання комплексу робіт відсутня погоджена сторонами умова про нарахування пені до повного виконання зобов`язань за договором, то відповідно, через шість місяців від дня, коли зобов`язання щодо оплати вартості поставленого товару та виконаних робіт за цим договором у розмірі 1 466 187,09 грн мало бути виконано нарахування пені припинилось.

Здійснений судом першої інстанції перерахунок про стягнення пені у розмірі 99 867,02 грн відповідає умовам договору та нормам ст.232 ГК України.

Одночасно, розглядаючи подане Підприємством клопотання про зменшення розміру пені, суд першої інстанції, застосувавши норми ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, відмовив у задоволенні пені, з чим погоджується колегія суддів першої інстанції.

Так, відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому згідно положень частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам в розрізі можливості зменшення заявленої до стягнення пені на 99%, колегія суддів констатує відсутність достатніх доказів та обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної пені, наслідкам порушення зобов`язання.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру пені - є обґрунтованим.

Відтак, судом першої інстанції правильно застосовано норми ст. 233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України. Доводи Корпорації у цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховним Судом у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголошено на тому, що:

за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу;

з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків;

наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити;

водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах;

главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності;

за частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання;

господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України);

за частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції;

господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань;

якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;

відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання;

звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру;

відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу;

з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Переглядаючи спір в апеляційному порядку, колегія суддів звертає увагу Підприємства на те, що прострочення оплати основного боргу за Договором існувало з 23.07.2020 (тобто за два роки до початку повномасштабного вторгнення рф) і продовжувало iснувати на момент винесення рішення суду.

Відповідачем, починаючи з 23.07,2020 не здійснено ні однієї оплати в погашення боргу Позивачем, хоча судом встановлено відсутність будь-яких заперечень у відповідача щодо виконаних робіт.

Відповідно до Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2021 рік, чистий прибуток відповідача у 2021 році становив 5, 914 млрд. грн. Вiдповiдно до публічного фінансового звіту за 3 квартал 2022 р. ДП «НАЕК розміщеного сайті ДП «Енергоатом», «HAEK «Енергоатом» (https://www.energoatom.com.ua/parts/pdf-file/quarterly%20reporting%209%20month%202022.pdf), чистий прибуток підприємства за 9 місяців 2022 року становить 212,62 млн. грн. (код рядка 2350). Також, відповідно до цього ж Звіту на рахунках Відповідача знаходяться грошові кошти в сумі 4 877 598 тис. гривень (майже 5 млрд.). Відповідно до Звіту про рух грошових коштів за 9 місяців 2022 року (код рядка 3000) надходження від реалізації продукції склали більше 102,5 млрд. грн. Більше того, відповідно до того ж Звіту про рух грошових коштів за 9 місяців 2022 року (код рядка 3100) Відповідач за вказаний період витратив на оплату своїм контрагентам за отримані товари (роботи, послуги) майже 63 млрд. грн.

Зазначене, як мотивовано зазначено Корпорацією у апеляційній скарзі, свідчить про ухилення Підприємства від виконання зобов`язань за договором.

При цьому, розмір заявлений до стягнення 3% річних становить 7,14% від загальної суми основного боргу Відповідача по договору №07/20, що є цілком адекватним, як розміру порушення, так і періоду прострочення, який на момент винесення оскаржуваного рішення складав більше трьох років.

Натомість, доводи Підприємства про наявність виключних обставин для звільнення його і від сплати процентів річних, таких як втрата частини виробничих потужностей, пріоритетність забезпечення фінансування Підприємством заходів підтримання безпеки атомних станцій, виконання ним спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії не вказують на те, що сплата ним 3% річних стане надмірним тягарем для підприємства зупинить взагалі, або ж якимось чином перешкоджатиме роботі.

Колегія суддів також звертає увагу Підприємства на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі №910/11610/20, у редакції постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021, на яке посилається заявник апеляційної скарги, не тільки підтверджується наявність кризи неплатежів, а й вказується на наявність надходжень, пов`язаних із неналежним виконанням зобов`язань контрагентами відповідача, оскільки згаданим рішенням стягнуто з відповідача - Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь позивача - Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» не тільки суму основного боргу у розмірі 3 747 022 503,50 грн, а і пеню у розмірі 39 035 776,71 грн, штраф у розмірі 134 939 622,10 грн, 3% річних у розмірі 26 682 969,56 грн, інфляційні втрати у розмірі 21 768780,75 грн та судовий збір у розмірі 735 561,45 грн».

Тобто рішенням підтверджується наявність значних грошових коштів, фактично не передбачених договорами, які мали б бути спрямовані на розрахунки із власними контрагентами.

Отже, у суду першої інстанції не було підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних, у зв`язку з чим, судом першої інстанції вмотивовано задоволено позовні вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 104 705,06 грн у повному обсязі. Доводи Підприємства про неправильне застосування судом ст. 625 ЦК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду спору.

Щодо розгляду судом заяви Корпорації «ТСМ ГРУП» про ухвалення додаткового рішення у справі.

Як убачається з матеріалів справи, 29.09.2023 до Господарського суду міста Києва від Корпорації «ТСМ ГРУП» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру позивачем подано до суду Договір про надання правничої допомоги від 05.08.2021, специфікацію від 01.05.2023 на суму 57 000,00 грн., рахунок на оплату правової допомоги від 01.05.2023 на суму 57 000,00 грн., платіжну інструкцію № 914 від 02.05.2023 на суму 57 000,00 грн., Акт приймання-передачі послуг від 22.09.2023 на суму 57 000,00 грн., звіт про надану правничу допомогу, ордер серії АІ № 1394503 від 15.05.2023.

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021, адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити відповідно до умов Договору надану Адвокатським об`єднанням правову допомогу та витрати, пов`язані з виконанням Договору, що здійснюються Адвокатським об`єднанням.

За п. 1.2. Договору конкретний вид та обсяг правової допомоги за Договором Сторонами зазначається в специфікації, що є невід`ємним додатком до Договору (далі іменована «Специфікація»), яка відображає доручення Клієнта Адвокатському об`єднанню на надання певної правової допомоги, та її вартість відповідно до такого обсягу.

Правова допомога може містити, в тому числі, але не виключно: надання правової інформації, усних та письмових консультацій, правових висновків 3 питань, які виникають у процесі здійснення Клієнтом своєї господарської дiяльностi, iнший правовий супровід діяльності Клієнта; складення заяв, скарг, процесуальних те iнших документів правового характеру; підготовка та супроводження укладення договорiв мiж Клієнтом та іншими особами, надання Клієнту допомоги в органiзацiп контролю за виконанням договорів, відстеження застосування передбачених законодавством та вказаних договорами санкцій по відношенню до контрагентів Клієнта, які не виконують взятих на себе договірних зобов`язань, забезпечення іншої договірної роботи Клієнта відповідно до умов чинного законодавства України; організація і ведення претензійної роботи та досудової роботи Клієнта; приймання участі в розгляді питань про дебіторську та кредиторську заборгованість Клієнта і застосування разом з Клієнтом заходів з ліквідації цієї заборгованості; представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фiзичними та юридичними особами; представництво інтересів Клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або мiжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України тощо.

Відповідно до Додатку №28 до Договору про надання правової допомоги від 05.08.2021, склад наданої правової допомоги за Специфікацією№28 від 01.05.2023 становить надання професійної правничої допомоги Корпорації «ТСМ Груп» під час розгляду Господарським судом міста Києва позовної зави Клієнта про стягнення заборгованості по Договору №07/20 від 01.04.2020 на виконання комплексу робіт, у тому числі зі складання, оформлення і подання позовної заяви, всіх інших необхідних процесуальних документів, а також надання професійної правничої допомоги у судових засіданнях. Вартість послуг з надання професійної правничої допомоги становить 57000,00 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі послуг від 22.09.2023, Адвокатське об`єднання «ВІННЕРЛЕКС» (код СДРПОУ 40181857), далі іменоване «Адвокатське об`єднання», в особі керуючого партнера Вінниченко Анни Олександрівни, яка діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та КОРПОРАЦІЯ «ТСМ ГРУП» (код СДРПОУ 37034171), далі іменоване «Клієнт», в особі Президента Корпорації Охріменко Олександра Васильовича, який діє на підставі Статуту, з іншої сторони, далі спільно іменовані «Сторони», а кожна окремо як «Сторона», відповідно до Договору про надання допомоги від 05.08.2021 року (далі - Договір), склали цей Акт про те, що:

1. Адвокатське об`єднання відповідно до Договору належним чином надало Клієнту професійну правничу допомогу, зазначену у Додатку №1 до цього Акту, а Клієнт прийняв надану професійну правничу допомогу.

2. Вартість наданої професійної правничої допомоги згідно Звіту про надану правничу від 22.09.2023 (Додаток №1 до цього Акту) та Специфікації №28 від 01.05.2023 становить 57 000,00 грн (п`ятдесят сім тисяч гривень).

3. У Клієнта відсутні будь-які претензії, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги Адвокатським об`єднанням.

У матеріалах справи також наявний Ордер серії АІ№1394503 від 15.05.2023 про надання правничої допомоги Корпорації «ТСМ ГРУП» на підставі договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021 у Господарському суді міста Києва адвокатом Вінниченко Анною Олександрівною. Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2904 від 11.03.2015.

Вінниченко Анна Олександрівна є адвокатом, її повноваження підтверджуються Договором про надання правової допомоги від 05.08.2021 та ордером серії АІ№1394503 від 15.03.2023.

З огляду на підтвердження належними доказами факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 57000,00 грн, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що заявлений позивачем розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Натомість відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі. Доводи апеляційної скарги у першу чергу зводяться лише до незгоди Підприємства із розміром понесених Корпорацією витрат на правничу допомогу, тобто містять лише суб`єктивні судження стосовно того, що:

вартість послуг на професійну правничу допомогу, які позивач поніс, неспiвмiрна розміру та обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (при цьому матеріали справи та апеляційної скарги не містять доказів, яка ж вартість у такому випадку є співмірною);

наявна мінімальна кількість підготовлених документів, які подані до справи (однак заявник апеляційної скарги не наводить переліку документів, які додатково могли бути подані позивачем, або ж перелік максимальної кількості документів);

проведено мінімум аналітичної роботи адвоката (не надано доказів додаткового обсягу аналітичної роботи, яку можна провести адвокатом з урахуванням обставин справи та поданих доказів);

витрати на правову допомогу неспівмірні зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, цiною позову (відсутні докази на підтвердження вартості витрат на правову допомогу, які є співмірними тощо).

У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем обставин не співмірності витрат на професійну правову допомогу у заявленому розмірі.

Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог та відповідно до ст.129 ГПК України, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку, що витрати на правову допомогу мають бути покладені на відповідача у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 43 035,88 грн.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, з огляду на викладене зазначає, що позивачеві та відповідачеві як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і за наслідками апеляційного провадження надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникали при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на заявників - позивача та відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Замінити назву відповідача - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

2. Апеляційні скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Корпорації «ТСМ ГРУП» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/7717/23 - залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/7717/23 - залишити без змін.

4. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі №910/7717/23 - залишити без задоволення.

5. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі № 910/7717/23 - залишити без змін.

6. Матеріали справи №910/7717/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.01.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова