Постанова

від 29.01.2024 по справі 910/14505/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2024 р. Справа№ 910/14505/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги представника Фізичної особи-підприємця Кархова Руслана Володимировича - адвоката Конюшко Дениса Борисовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енн продакшин"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021

у справі №910/14505/21 (суддя Плотницька Н.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Кархова Руслана Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енн продакшин"

про стягнення 52 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва подано позовну заяву Фізичної особи-підприємця Кархова Руслана Володимировича з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енн продакшин" про стягнення 52 000 грн 00 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору від 14.03.2018 № 06-18 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати наданих послуг, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 52 000 грн 00 коп.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енн продакшин" на користь Фізичної особи-підприємця Кархова Руслана Володимировича грошові кошти у розмірі 35 000 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 527 грн. 88 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3365 грн. 38 коп. В іншій частині заявлених позовних вимог про стягнення 17 000 грн. 00 коп. відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що:

- відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати виставлених рахунків-фактур, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 35 000 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем;

- в матеріалах справи відсутні докази вставлення рахунків на суму 17 000 грн 00 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник Фізичної особи-підприємця Кархова Руслана Володимировича - адвокат Конюшко Денис Борисович подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; вирішити питання розподілу судових витрат.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- поза увагою суду першої інстанції залишено акт звірки взаєморозрахунків за договором доручення №06-18 від 14.03.2018, зі змісту якого слідує, що станом на 21.05.2021 загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складала 52000,00 грн., вказаний акт звірки взаєморозрахунків підписаний відповідачем та скріплений печаткою, що свідчить про відсутність заперечень щодо вказаного розрахунку та відповідно є не що інше, як визнання боргу відповідача перед позивачем;

- відповідачем не спростовано доводи позивача та не надано суду жодних належних, достатніх та достовірних доказів на спростування вказаної заборгованості;

- вважає за необхідне долучити до апеляційної скарги копії рахунків, що підтверджують наявність заборгованості відповідача перед позивачем в частині незадоволених позовних вимог, неможливість подання вказаних доказів до суду першої інстанції обумовлено відсутністю вказаних рахунків у позивача на момент подання позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енн продакшин" також подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- позивачем не надано двостороннє підписаних документів, що вказують на надання послуг та прийняття їх відповідачем;

- в матеріалах справи відсутні належні докази надсилання акта виконаних робіт відповідачу та претензії щодо оплати виконаних робіт;

- заперечує проти оплати одностороннє визначеної заборгованості, чому не було надано належної оцінки судом першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Після проведеного повторного автоматизованого розподілу справи, яким апеляційні скарги передано до провадження колегії у складі головуючого судді: Скрипка І.М. суддів: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І., ухвалою Північного апеляційного господарського суду прийнято до свого провадження апеляційні скарги представника Фізичної особи-підприємця Кархова Руслана Володимировича - адвоката Конюшко Дениса Борисовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енн продакшин" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №910/14505/21; розгляд апеляційних скарг представника Фізичної особи-підприємця Кархова Руслана Володимировича - адвоката Конюшко Дениса Борисовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енн продакшин" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №910/14505/21 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

14.03.2018 між Фізичною особою-підприємцем Карховим Русланом Володимировичем (виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енн продакшин" (замовник за договором) укладено договір доручення про надання інформаційно-консультаційних послуг та послуг по декларуванню товарів № 06-18 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуг по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів (далі - товарів) замовника, що переміщуються через митний кордон України та їх оформленню у митних органах України, а також надавати інші, пов`язані із зовнішньо економічною діяльністю замовника, послуги.

Згідно з п.2.3.3 договору обов`язком замовника є своєчасно сплачувати послуги виконавця згідно з розділом 3 цього договору.

Відповідно до пункту 3.2. договору оплата за надані послуги, передбачені цим договором, повинна бути здійснена замовником протягом трьох банківських днів від дати виставлення рахунку-фактури, згідно тарифів, викладених у додатку до договору.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2018, у тому випадку, якщо за місяць до закінчення терміну дії даного договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про бажання розірвати даний договір, він вважається пролонгованим на тих же умовах на наступний рік (пункти 8.4., 8.5. договору).

Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури від 16.01.2021 № 04-21 на суму 3500 грн 00 коп., від 21.01.2021 № 07-21 на суму 3500 грн 00 коп., від 21.01.2021 № 08-21 на суму 3500 грн 00 коп., від 10.02.2021 № 20-21 на суму 3500 грн 00 коп., від 04.03.2021 № 35-21 на суму 3500 грн 00 коп., від 04.03.2021 № 36-21 на суму 3500 грн 00 коп., від 04.03.2021 № 37-21 на суму 3500 грн 00 коп., від 13.03.2021 № 44-21 на суму 3500 грн 00 коп., від 31.03.2021 № 62-21 на суму 3500 грн 00 коп., від 05.04.2021 № 67-21 на суму 3500 грн 00 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати виставлених рахунків-фактур, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 35000 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем та відповідачем в апеляційних скаргах

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення - частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до cтатті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 17000,00 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи доказів виставлення рахунків на суму 17000,00 грн.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 cт.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч.3 ст.269 ГПК).

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи" і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (такий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14).

Позивачем разом із апеляційною скаргою подано копії рахунків-фактури №267-20 від 28.11.2020 на суму 3500,00 грн., №271-20 від 03.12.2020 на суму 3500,00 грн., №284-20 від 18.12.2020 на суму 3500,00 грн., №288-20 від 21.12.2020 на суму 7000,00 грн., загалом на суму 17500,00 грн., вказавши про неможливість подання вказаних доказів до суду першої інстанції через відсутність вказаних рахунків у позивача на момент подання позову.

Як вбачається з метеріалів справи, дана справа розглядалась судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, ухвалою про відкриття провадження у справі №910/14505/21 вказані вище рахунки-фактури не витребовувались судом у позивача.

Наведене у сукупності свідчить про об`єктивні обставини неможливості подання позивачем таких доказів до суду першої інстанції разом із позовною заявою.

Одночасно матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків за договором №06-18 від 14.03.2018, що підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Енн продакшин" - Клопенко С.Ю. та скріплений печаткою підприємства.

Акт звірки взаєморозрахунків містить дані про сальдо початкове у сумі 38000,00 грн., здійснення відповідачем оплат 11.02.2021-26.03.2021 узагальній сумі 21000,00 грн., та зафіксовано остаточну суму боргу відповідача перед позивачем станом на 21.05.2021 у розмірі 52000,00 грн.

Акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Акт звірки є доказом на підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" головний бухгалтер або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства, зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер або інші уповноважені особи, які підписали складений між сторонами акт звірки, мають такі повноваження в межах здійснення ними бухгалтерського обліку та посадових обов`язків.

Акти звіряння взаєморозрахунків є зведеними обліковими документами, які відображають загальну суму заборгованості на певну дату та фіксують стан розрахунків між сторонами.

В акті звірки взаєморозрахунків відображені та погоджені сторонами факти виставлення рахунків-фактури та проведення оплат.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 - 7, 9 - 11 глави 3 розділу IІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях (затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5), які встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма установами, - право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом.

На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

В установах дозволяється також застосовувати печатки структурних підрозділів (служби діловодства, бухгалтерії, кадрової служби тощо), печатки для окремих категорій документів (для копій, перепусток, конвертів тощо), а також металеві печатки - для опечатування приміщень, шаф, сейфів.

В інструкції з діловодства установи визначаються види і кількість печаток, штампів, що застосовуються, перелік документів, підписи на яких відповідно до законодавства необхідно скріплювати печаткою установи, та порядок застосування печаток.

Розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи.

Право засвідчення документів та їх копій може надаватися посадовим та іншим особам на підставі довіреності.

У посадових інструкціях визначаються повноваження щодо засвідчення документів та їх копій.

Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі.

Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються.

Перевірка наявності печаток і штампів здійснюється щороку комісією, призначеною розпорядчим документом керівника установи, та оформлюється актом.

Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Таким чином, сторони, як суб`єкти підприємницької діяльності, несуть повну відповідальність за законність використання їх печатки, в тому числі за засвідчення акту звірки взаєморозрахунків.

Доказів втрати, викрадення основної печатки з визначенням найменування «Товариство з обмеженою відповідальністю "Енн продакшин"», ідентифікаційний код 41346549, або її утилізації, як і доказів підробки документів, відкриття кримінального провадження, за наслідками якого встановлено факт її фіктивності, відповідачем суду першої та апеляційної інстанцій не представлено.

Окрім того, акт звірки взаєморозрахунків не містить зауважень до нього з боку відповідача.

З огляду на викладене, підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Енн продакшин", скріплений відбитком печатки підприємства, наявний на акті звірки взаєморозрахунків, є визнанням боргу перед позивачем за договором №06-18 від 14.03.2018 станом на 21.05.2021 у розмірі 52000,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання за договором №06-18 від 14.03.2018 щодо оплати наданих послуг не виконав належним чином, у зв`язку з чим його заборгованість перед позивачем становить 52000,00 грн. та підлягає стягненню на користь позивача.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не з`ясовано усі обставини справи, у зв`язку з чим помилково позов задоволено частково.

Твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо того, що позивачем не надано двостороннє підписаних документів, що вказують на надання послуг та прийняття їх відповідачем, а також те, що в матеріалах справи відсутні належні докази надсилання акта виконаних робіт відповідачу та претензії щодо оплати виконаних робіт, відхиляються колегією суддів, оскільки складання на направлення таких документів не передбачено умовами договору №06-18 від 14.03.2018.

Щодо заперечень відповідача проти оплати одностороннє визначеної заборгованості, колегія суддів зазначає, що підписавши акт звірки взаєморозрахунків, відповідач такими діями визнав борг перед позивачем за договором №06-18 від 14.03.2018 станом на 21.05.2021 у розмірі 52000,00 грн., з урахуванням проведених ним оплат.

Відтак, твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, оскільки спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енн продакшин" витрат на професійну правничу допомогу згідно договору про надання правової допомоги від 02.06.2021 № 08/06/21-ЮП/IL в загальному розмірі 5 000,00 грн.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2021 між Фізичною особою-підприємцем Карховим Русланом Володимировичем (далі - клієнт) та адвокатом Конюшко Денисом Борисовичем (далі - адвокат) укладено договір про надання правової допомоги № 08/06/21-юп/ IL.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 5 000,00 грн. представником позивача долучено до матеріалів справи копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію довіреності від 31.08.2021, копію договору про надання правової допомоги від 02.06.2021 № 08/06/21-юп/IL, копію акта виконаних робіт від 02.06.2021 № 1, а також копію платіжного доручення від 02.06.2021 № 3583 на суму 5 000,00 грн.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на ціну позову та заявлений позивачем розмір витрат на послуги адвоката, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений адвокатом на такі послуги, а також відсутність доказів від відповідача на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі та не заявлення клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд першої інстанції дійшов висновку вірного висновку, що розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг є співрозмірним із ціною позову та ступенем складності справи, а тому визнається судом обґрунтованим на суму 5 000 грн.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, враховуючи, що позов у даній справі задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалено при не з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим на підставі п.п. 1-4 ч.1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України рішення суду підлягає частковому скасуванню в апеляційному порядку з підстав, наведених у даній постанові, а позов - задоволенню, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції даної постанови.

У відповідності до ст.129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позову та апеляційної скарги, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енн продакшин" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №910/14505/21 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кархова Руслана Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №910/14505/21 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №910/14505/21 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енн продакшин" (04080, м.Київ, вулиця Олексія Терьохіна, будинок 8-А, офіс 3, ідентифікаційний код 41346549) на користь Фізичної особи-підприємця Кархова Руслана Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 52000,00 грн., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2270,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енн продакшин" (04080, м.Київ, вулиця Олексія Терьохіна, будинок 8-А, офіс 3, ідентифікаційний код 41346549) на користь Фізичної особи-підприємця Кархова Руслана Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 3405,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

6. Матеріали справи №910/14505/21 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко