Постанова
від 10.01.2024 по справі 911/1164/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2024 р. Справа№ 911/1164/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Шапрана В.В.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп»

на рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2023 (суддя: Конюх О.В.)

та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2023 (суддя: Мальована Л.Я.)

у справі № 911/1164/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕСА-Дорбуд»</a>,

до: 1) Приватного акціонерного товариства «Коммунтранс»,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Бадахов Юрій Назірович,

про визнання недійсним договору, припинення обтяження та вилучення запису з реєстру,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕСА-Дорбуд»</a> звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Коммунтранс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп», в якому просило суд:

1. Визнати недійсним з моменту вчинення договір застави транспортних засобів від 29.01.2020, укладений між ПрАТ "Коммунтранс" (як заставодавцем) та ТОВ "ДС Пром Груп" (як заставодержателем);

2. Припинити обтяження реєстраційний номер: 27435384, вид обтяження: приватне обтяження, тип обтяження: застава рухомого майна, боржник: ПрАТ "Коммунтранс"; обтяжувач: ТОВ "ДС Пром Груп", внесене до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 30.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Юрієм Назіровичем за договором застави транспортних засобів від 29.01.2020, щодо об`єктів обтяження, якими є рухоме майно, а саме:

- інший транспортний засіб, універсальна дорожня машина BOMAG BW202AD-4, номер об`єкта: 861920861085, номер державної реєстрації: НОМЕР_1 ;

- інший транспортний засіб, ресайклер BOMAG MPH 600, номер об`єкта: 101590301019, номер державної реєстрації: НОМЕР_2 ;

- інший транспортний засіб, коток дорожній BOMAG BW24RH, номер об`єкта: 861538211385, номер державної реєстрації: НОМЕР_3 ;

- залізничний транспортний засіб, фреза дорожня BOMAG BM2000/60-2,номер об`єкта: 821836261114, номер державної реєстрації: НОМЕР_4 ;

- інший транспортний засіб, розподілювач порошкоподібних речовин BOMAG BS12000, номер об`єкта: НОМЕР_68, номер державної реєстрації: НОМЕР_5 ;

- інший транспортний засіб, навантажувач фронтальний SEM 656D, номер об`єкта: SEM00656CS5301365, номер державної реєстрації: НОМЕР_6 ;

- інший транспортний засіб, автогрейдер SEM922, номер об`єкта: SEM00922ES9T00212, номер державної реєстрації: НОМЕР_7 ;

- залізничний транспортний засіб, навантажувач фронтальний SEM 656D, номер об`єкта: SEM00656CS5300885, номер державної реєстрації: НОМЕР_8 ;

- інший транспортний засіб, екскаватор колісний CATERPILLAR M317D2 номер об`єкта: CATM317DVCH500466, номер державної реєстрації: НОМЕР_9 ;

- інший транспортний засіб, коток дорожній BOMAG BW151AD-50, номер об`єкта: 101921092004, номер державної реєстрації: НОМЕР_10 ;

- інший транспортний засіб, коток дорожній BOMAG BW161 AD-4, номер об`єкта: 86192051066, номер державної реєстрації: НОМЕР_11 ;

- інший транспортний засіб, асфальтоукладач BOMAG BF 800 C, номер об`єкта: 8218377190257, номер державної реєстрації: НОМЕР_12 ;

- інший транспортний засіб, коток дорожній LOW L435, номер об`єкта: НОМЕР_13 , номер державної реєстрації: НОМЕР_14 ;

- інший транспортний засіб, спеціалізований напівпричіп-спеціалізований н/пр-платформа-е CUHADAR TRAILER CTS-4, номер об`єкта: NP9CTS4TNHC131021, номер державної реєстрації: НОМЕР_15 ;

- інший транспортний засіб, спеціалізований напівпричіп-спеціалізований н/пр-цистерна-е IHSAN 201, номер об`єкта: NP9SYSS74EK263193, номер державної реєстрації: НОМЕР_16 ;

- інший транспортний засіб, спеціалізований напівпричіп-спеціалізований н/пр-цистерна-е ALI RIZA USTA A3-TY, номер об`єкта: NP9A3TYST8H042165, номер державної реєстрації: НОМЕР_17 ;

- інший транспортний засіб, спеціалізований напівпричіп-спеціалізований н/пр-платформа-е CUHADAR TRAILER CTS-4, номер об`єкта: NP9CTS4TNHC131022, номер державної реєстрації: НОМЕР_18 ;

- інший транспортний засіб, спеціалізований вантажний-спеціалізований самоскид FORD CARGO 4142D, номер об`єкта: NM0MKXTP6MHM92913, номер державної реєстрації: НОМЕР_19 ;

- інший транспортний засіб, спеціалізований вантажний-спеціалізований самоскид FORD CARGO 4142D, номер об`єкта: NM0MKXTP6MHM92901, номер державної реєстрації: НОМЕР_20 ;

- інший транспортний засіб, спеціалізований вантажний-спеціалізований самоскид FORD CARGO 4142D, номер об`єкта: NM0MKXTP6MHM92885, номер державної реєстрації: НОМЕР_21 ;

- інше рухоме майно, спеціалізований вантажний-спеціалізований самоскид FORD CARGO 4142D, номер об`єкта: NM0MKXTP6MHM92902, номер державної реєстрації: НОМЕР_22 ;

- інший транспортний засіб, спеціалізований напівпричіп-спеціалізований н/пр-цементовоз-е ALI RIZA USTA, номер об`єкта: NP9A1SKWAH3042024, номер державної реєстрації: НОМЕР_23 ;

- інший транспортний засіб, спеціалізований вантажний-спеціалізований самоскид FORD CARGO 4142D, номер об`єкта: NM0MKXTP6MHM92918, номер державної реєстрації: НОМЕР_24 ;

- інший транспортний засіб, спеціалізований вантажний-спеціалізований самоскид FORD CARGO 4142D, номер об`єкта: NM0MKXTP6MHM92921, номер державної реєстрації: НОМЕР_25 ;

- інший транспортний засіб, спеціалізований вантажний-спеціалізований самоскид FORD CARGO 4142D, номер об`єкта: NM0MKXTP6MHM92922, номер державної реєстрації: НОМЕР_26 ;

- інший транспортний засіб, спеціалізований вантажний-спеціалізований самоскид FORD CARGO 4142D, номер об`єкта: NM0MKXTP6MHM92899, номер державної реєстрації: НОМЕР_27 ;

- інший транспортний засіб, спеціалізований напівпричіп-спеціалізований н/пр-цементовоз-е ALI RIZA USTA A1SK, номер об`єкта: NP9A1SKWAH3042023, номер державної реєстрації: НОМЕР_28 ;

- інший транспортний засіб, спеціалізований вантажний-спеціалізований самоскид FORD CARGO 4142D, номер об`єкта: NM0MKXTP6MHM92917, номер державної реєстрації: НОМЕР_29 ;

- інший транспортний засіб, спеціалізований вантажний-спеціалізований самоскид FORD CARGO 4142D, номер об`єкта: NM0MKXTP6MHM92914, номер державної реєстрації: НОМЕР_30 .

3. Виключити (вилучити) з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження реєстраційний номер: 27435384, внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 30.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником наведеного переліку транспортних засобів, які були передані в оренду ТОВ «Фермер» за договором від 04.07.2019, який у цей же день 04.07.2019 уклав договір суборенди із ПрАТ «Коммунтранс». Позивач вказує, що після припинення договору суборенди транспортні засоби не були повернуті власнику, а без рішення власника на підставі підроблених документів були перереєстровані спочатку на ТОВ «Буд-Прилад», а потім на ПрАТ «Коммунтранс» із оформленням нових свідоцтв про державну реєстрацію та встановленням інших державних номерних знаків.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.08.2023 у справі № 911/1164/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕСА-Дорбуд" задоволено повністю.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що укладаючи договір застави транспортних засобів 29.01.2020, ПрАТ «Коммунтранс» розпорядилося транспортними засобами та спеціалізованими машинами/механізмами, не маючи на це повноважень, оскільки такі не належали і не належать йому на праві власності, відтак договір вчинений у протиправний спосіб із нелегітимною метою заволодіння чужою власністю за відсутності правових підстав. Наголосив, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

23.08.2023 Господарським судом Київської області прийнято додаткове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Меса Дорбуд" про прийняття додаткового рішення задоволено повністю; ухвалено додаткове рішення по справі № 911/1164/23; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Коммунтранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меса Дорбуд" 47 500 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меса Дорбуд" 47 500 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ "ДС Пром Груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2023 у справі № 911/1164/23 скасувати та закрити провадження у справі № 911/1164/23 на підставі ч. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що позивач не подав до суду Договір поставки № 01/11-18 від 01.11.2018, в забезпечення якого був укладений спірний договір застави. Вказує на те, що строк дії основного зобов`язання, що виникли у відповідача 1 перед відповідачем 2 на підставі Договору поставки, припинились ще до набрання законної сили рішенням суду у справі № 911/570/20 та не існували на момент звернення позивача до суду з цим позовом, а тому справа підлягала закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Звертає увагу на те, що ТОВ «ДС Пром Груп» не є стороною у справі № 911/570/20, а тому встановлені в ній обставини не є преюдиційними по відношенню до нього. Наголошує, що вартість наданих АО «Анверіс» правових послуг у справі № 911/1164/23 є неспівмірною зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг.

Також, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Крім того, апелянт просить поновити строк для подання додаткових доказів та прийняти договір поставки № 01/11-18 від 01.11.2018 як доказ у даній справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2023 апеляційна скарга у справі № 911/1164/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2023 відкладено до надходження матеріалів справи № 911/1164/23 до Північного апеляційного господарського суду та витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1164/23.

26.09.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду Київської області, на виконання вимог ухвали від 18.09.2023, надійшли матеріали справи № 911/1164/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» на рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2023 у справі № 911/1164/23 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2023 у справі № 911/1164/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» на рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2023 у справі № 911/1164/23; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» на рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2023 у справі № 911/1164/23 призначено на 11.12.2023, яке у подальшому відкладено на 10.01.2024; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання, а також висловити доводи та міркування з приводу заявленого клопотання про поновлення строку для подання додаткових доказів та прийняття договору поставки № 01/11-18 від 01.11.2018 як доказу у даній справі, протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

05.12.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «ДС Пром Груп» про долучення Договору поставки № 01/11-18 від 01.11.2018 в якості додаткового доказу, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що рішеннями судів у справі № 914/554/19 преюдиційно для даної справи встановлено недобросовісність ПрАТ «Коммунтранс» по відношенню до набуття ним рухомого майна позивача, а також встановлено належність позивачу рухомого майна, яке обтяжено спірним Договором застави. Зауважує, що вимоги позивача про визнання недійсним Договору застави не ґрунтувались на запереченні існування основного зобов`язання відповідача 1 за Договором поставки, а тому доводи відповідача 2 про необхідність його дослідження судом першої інстанції, - не заслуговують на увагу. Вказує на те, що посилання відповідача 2 на неможливість визначити обсяг правничої допомоги спростовуються аналізом змісту, зокрема, заяви про ухвалення додаткового рішення та долучених до неї копій документів.

Також, 15.12.2023 до суду надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначає про те, що відповідач 2 мав повідомити про існування доказу, який він не може надати, ще під час подання відзиву на позовну заяву в суді першої інстанції, однак вказаного повідомлення зі сторони відповідача 2 здійснено не було.

Надаючи оцінку поданому відповідачем 2 клопотанню про долучення нових доказів, а саме - Договору поставки № 01/11-18 від 01.11.2018, на стадії апеляційного перегляду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.

Так, згідно з частинами 1-3 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 статті 80 ГПК України).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз положень статей 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17.

Частиною 8 статті 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції

Відтак, суд апеляційної інстанції не вправі надавати оцінку вказаним доказам під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, так як наведені у них обставини не були відомі суду під час розгляду спору по суті у суді першої інстанції, а отже не можуть впливати на оцінку законності чи обґрунтованості рішення.

За твердженням відповідача 2, останній не мав об`єктивної можливості подати Договір поставки № 01/11-18 від 01.11.2018 до суду першої інстанції, оскільки він був вилучений в межах кримінального провадження.

Разом з тим, відповідач 2 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин, а також не повідомив суд першої інстанції про існування такого доказу та причини неможливості його подання у встановлені процесуальним законодавством строки.

Відповідно до положень статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, надані відповідачем 2 нові докази не приймаються судом, оскільки прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто, без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює відповідачу більш сприятливі, аніж позивачу, умови в розгляді конкретної справи.

Закінчивши розгяд поданих сторонами клопотань, колегія суддів перейшла до розгляду справи по суті.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 10.01.2024 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 10.01.2024 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники відповідача 1 та третьої особи в судове засідання 10.01.2024 не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись у передбаченому законодавством порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Також, в матеріалах справи містяться конверти з копіями ухвал суду апеляційної інстанції, які надсилались на адресу ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія". Однак, вказані конверти повернулись до суду, а причиною повернення зазначено «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Системний аналіз ст. 242 ГПК України, п. п. 11, 17, 115, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Також Північним апеляційним господарським судом враховано, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Північного апеляційного господарського суду були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua), тобто усі учасники справи, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до реєстру, мали можливість ознайомитися зі змістом вказаної ухвали.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з цим, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989) (аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 908/98/18; від 13.09.2019 у справі № 904/4105/18).

Також, 11.12.2023 до початку судового засідання представником ПрАТ «Коммунтранс» на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду надіслано заяву по приєднання до апеляційної скарги ТОВ «ДС Пром Груп». Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 вказану заяву повернуто ПрАТ «Коммунтранс» без розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що відповідач 1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, а не отримання поштової кореспонденції учасником справи не залежить від волевиявлення суду.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача 1 та третьої особи, які повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії Договору застави транспортних засобів від 29.01.2020, укладеного між ПрАТ «Коммунтранс» (заставодавець) та ТОВ «ДС Пром Груп» (заставодержатель), вказаним Договором забезпечено виконання грошового зобов`язання, що виникло в заставодавця на підставі Договору поставки №01/11-18 від 01.11.2018 (надалі - Основний договір), укладеного ним з заставодержателем у простій письмовій формі, відповідно до якого заставодержатель зобов`язується передавати у власність заставодавцю товар, а заставодавець зобов`язується приймати у власність і оплачувати товар на умовах, визначених Основним договором, а саме: сума боргу - 85 152 635,56 грн., строк оплати - 100 % передоплата.

Заставодавець з метою забезпечення виконання зобов`язань, викладених в Договорі поставки, заставляє 29 одиниць транспортних засобів та спеціалізованих машин/механізмів, які належать йому на праві власності (п. 1.2 Договору застави транспортних засобів).

Заставодавець підтверджує, що є власником предмета застави і відповідно до чинного законодавства України має право його відчужувати; відповідно до чинного законодавства України на предмет застави може бути звернено стягнення (п. 1.3 Договору застави транспортних засобів).

Відповідно до п. 1.5 Договору застави транспортних засобів, сторони домовились, що обтяження заставленого майна вноситься за заявою заставодержателя до Державного реєстру обтяжень рухомого майна у будь-який час.

У випадку невиконання або неналежного виконання заставодавцем відповідних положень Основного договору та/або відповідних положень цього Договору, заставодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами (п. 1.6 Договору застави транспортних засобів).

Як вбачається з копії Заяви про реєстрацію обтяження нерухомого майна від 30.01.2020, Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 11.05.2020 №Р37148, на підставі вказаного договору застави приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Юрієм Назіровичем 30.01.2020 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено обтяження реєстраційний номер: 27435384 на 29 одиниць транспортних засобів та спеціалізованих машин/механізмів, а саме:

- інший транспортний засіб, ресайклер BOMAG MPH 600, номер об`єкта: 101590301019, номер державної реєстрації: НОМЕР_2 ;

- інший транспортний засіб, коток дорожній BOMAG BW24RH, номер об`єкта: 861538211385, номер державної реєстрації: НОМЕР_3 ;

- інший транспортний засіб, автогрейдер SEM922, номер об`єкта: SEM00922ES9T00212, номер державної реєстрації: НОМЕР_7 ;

- інший транспортний засіб, коток дорожній LOW L435, номер об`єкта: НОМЕР_13 , номер державної реєстрації: НОМЕР_14 ;

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 23.03.2023 №83091571, вказаний запис є актуальним та міститься у реєстрі станом на 23.03.2023.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Приписами ч. 1 статті 576 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Як вірно зауважив місцевий господарський суд, під час судового розгляду справи №911/570/20 Господарський суд Київської області встановив, що ТОВ «МЕСА-Дорбуд», відповідно до встановленого законом порядку, придбало транспортні засоби та спеціалізовані машини-механізми, серед яких вантажні самоскиди, автогрейдери, фронтальні навантажувачі, асфальтоукладчики, універсальні дорожні машини, ресайклери, дорожні фрези, котки, розподілювачі порошкоподібних речовин.

Товариством здійснено державну реєстрацію в ТСЦ № 5150 Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області, наступних транспортних засобів:

- транспортний засіб: марки FORD, модель CARGO 4142 D, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_31 , рік випуску 2017, колір білий;

- транспортний засіб: марки FORD, модель CARGO 4142 D, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_32 , рік випуску 2017, колір білий;

- транспортний засіб: марки FORD, модель CARGO 4142 D, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_33 , рік випуску 2017, колір білий;

- транспортний засіб: марки FORD, модель CARGO 4142 D, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_34 , рік випуску: 2017, колір білий;

- транспортний засіб: марки FORD, модель CARGO 4142 D, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_35 , рік випуску 2017, колір білий;

- транспортний засіб: марки FORD, модель CARGO 4142 D, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_36 , рік випуску 2017, колір білий;

- транспортний засіб: марки FORD, модель CARGO 4142 D, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_37 , рік випуску 2017, колір білий;

- транспортний засіб: марки FORD, модель CARGO 4142 D, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_38 , рік випуску 2017, колір білий;

- транспортний засіб: марки FORD, модель: CARGO 4142 D, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_39 , рік випуску 2017, колір білий;

- транспортний засіб: марки FORD, модель CARGO 4142 D, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_40 , рік випуску 2017, колір білий;

- транспортний засіб: марки CUHADAR TRAILER, модель CTS-4, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_41 , рік випуску 2017, колір червоний;

- транспортний засіб: марки CUHADAR TRAILER, модель CTS-4, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_42 , рік випуску 2017, колір червоний;

- транспортний засіб: марки ALI RIZA USTA модель А3-ТY, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_43 , рік випуску 2009, колір жовтий;

- транспортний засіб: марки ALI RIZA USTA, модель A1SK, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_44 , рік випуску 2017, колір жовтий;

- транспортний засіб: марки ALI RIZA USTA, модель A1SK, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_45 , рік випуску 2017, колір жовтий;

- транспортний засіб: марки IHSAN, модель 201, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_46 , рік випуску 2014, колір чорний.

Також, ТОВ «МЕСА-Дорбуд» придбало, а потім здійснило реєстрацію у Головному управлінні Держпродспоживслужби Одеській області таких спеціалізованих машин-механізмів, як:

- машина: найменування - автогрейдер, марка SEM 922, заводський номер НОМЕР_47 , двигун номер НОМЕР_48 , рік випуску 2017;

- машина: найменування - навантажувач фронтальний, марка SEM 656 D, заводський номер НОМЕР_49 , двигун номер НОМЕР_50 , рік випуску 2017;

- машина: найменування - навантажувач фронтальний, марка SEM 656 D, заводський номер НОМЕР_51 , двигун номер НОМЕР_52 , рік випуску 2017;

- машина: найменування - асфальтоукладач, марка BOMAG BF 800 С, заводський номер НОМЕР_53 , двигун номер НОМЕР_54 , рік випуску 2017;

- машина: найменування - універсальна дорожна машина, марка BOMAG BW 202 AD - 4, заводський номер: 861920861085, рік випуску 2017;

- машина: найменування - ресайклер, марка BOMAG МРH 600, заводський номер НОМЕР_55 , двигун номер НОМЕР_56 , рік випуску 2017;

- машина: найменування фреза дорожня, марка BOMAG ВМ 2000/60-2, заводський номер НОМЕР_57 , двигун номер НОМЕР_58 , рік випуску 2017;

- машина: найменування - коток дорожний, марка BOMAG ВW 151 AD-50, заводський номер НОМЕР_59 , двигун номер НОМЕР_60 , рік випуску 2017;

- машина: найменування - коток дорожний, марка BOMAG BW 161 AD-4, заводський номер НОМЕР_61 , двигун номер НОМЕР_62 , рік випуску 2017;

- машина: найменування - коток дорожний, марка LOW L435, заводський номер НОМЕР_13 , рік випуску 2017;

- машина: найменування - коток дорожний, марка BOMAG BW 24 RH, заводський номер НОМЕР_63 , рік випуску 2017;

- машина: найменування - екскаватор колісний, марка CATERPILLAR M317D2, заводський номер НОМЕР_64 , двигун номер НОМЕР_65 , рік випуску 2017;

- машина: найменування - розподілювач порошкоподібних речовин, марка BOMAG BS 12000, заводський номер НОМЕР_68, рік випуску 2017.

Обставина придбання ТОВ «МЕСА-Дорбуд» вказаних транспортних засобів та спеціалізованих машин (механізмів) підтверджується відповідними контрактами, договорами купівлі-продажу.

Враховуючи, що під час судового розгляду справи №911/570/20 суд встановив, що ТОВ «МЕСА-Дорбуд» протиправно було позбавлено належного йому правомірно набутого рухомого майна, шляхом незаконної (поза волею власника та без належної сатисфакції) перереєстрації транспортних засобів та машин (механізмів), майно вибуло з володіння власника ТОВ «МЕСА-Дорбуд» поза його волею,

Господарський суд Київської області ухвалив рішення від 08.07.2022 у справі №911/570/20, яким:

1. Первісний позов ТОВ «МЕСА-Дорбуд» до ПрАТ «Коммунтранс» та ТОВ «Буд-Прилад» задовольнив повністю. Визнав недійсним з моменту вчинення Договори купівлі-продажу №3541/2019/1650558 від 04.09.2019, №3541/2019/1650675 від 04.09.2019, №3541/2019/1650659 від 04.09.2019, №3541/2019/1650609 від 04.09.2019, №1444/2019/1642369 від 30.08.2019, №1444/2019/1642137 від 30.08.2019, №1444/2019/1642164 від 30.08.2019, №1444/2019/1642193 від 30.08.2019, №1444/2019/1642251 від 30.08.2019, №1444/2019/1642283 від 30.08.2019, №1444/2019/1642314 від 30.08.2019, №1444/2019/1642341 від 30.08.2019, №1444/2019/1642224 від 30.08.2019, №8046/2019/1641323 від 29.08.2019, №8046/2019/1750696 від 01.11.2019, №8046/2019/1641292 від 29.08.2019, №1/27-07 від 27.07.2019, №1/05-08 від 21.07.2019.

2. Витребував з чужого незаконного володіння ПрАТ «Коммунтранс» (код ЄДРПОУ: 32026358) на користь ТОВ «МЕСА-Дорбуд» (код ЄДРПОУ: 40833570) рухоме майно, а саме:

- Транспортний засіб: марки FORD, модель CARGO 4142 D, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_31 , рік випуску 2017, колір білий;

- Транспортний засіб: марки FORD, модель CARGO 4142 D, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_32 , рік випуску 2017, колір білий;

- Транспортний засіб: марки FORD, модель CARGO 4142 D, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_33 , рік випуску 2017, колір білий;

- Транспортний засіб: марки FORD, модель CARGO 4142 D, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_34 , рік випуску: 2017, колір білий;

- Транспортний засіб: марки FORD, модель CARGO 4142 D, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_35 , рік випуску 2017, колір білий;

- Транспортний засіб: марки FORD, модель CARGO 4142 D, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_36 , рік випуску 2017, колір білий;

- Транспортний засіб: марки FORD, модель CARGO 4142 D, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_37 , рік випуску 2017, колір білий;

- Транспортний засіб: марки FORD, модель CARGO 4142 D, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_38 , рік випуску 2017, колір білий;

- Транспортний засіб: марки FORD, модель: CARGO 4142 D, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_39 , рік випуску 2017, колір білий;

- Транспортний засіб: марки FORD, модель CARGO 4142 D, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_40 , рік випуску 2017, колір білий;

- Транспортний засіб: марки CUHADAR TRAILER, модель CTS-4, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_41 , рік випуску 2017, колір червоний;

- Транспортний засіб: марки CUHADAR TRAILER, модель CTS-4, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_42 , рік випуску 2017, колір червоний;

- Транспортний засіб: марки ALI RIZA USTA модель А3-ТY, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_43 , рік випуску 2009, колір жовтий;

- Транспортний засіб: марки ALI RIZA USTA, модель A1SK, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_44 , рік випуску 2017, колір жовтий;

- Транспортний засіб: марки ALI RIZA USTA, модель A1SK, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_45 , рік випуску 2017, колір жовтий;

- Транспортний засіб: марки IHSAN, модель 201, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_46 , рік випуску 2014, колір чорний;

- Машину: найменування - автогрейдер, марка SEM 922, заводський номер НОМЕР_47 , двигун номер НОМЕР_48 , рік випуску 2017;

- Машину: найменування - навантажувач фронтальний, марка SEM 656 D, заводський номер НОМЕР_49 , двигун номер НОМЕР_50 , рік випуску 2017;

- Машину: найменування - навантажувач фронтальний, марка SEM 656 D, заводський номер НОМЕР_51 , двигун номер НОМЕР_52 , рік випуску 2017;

- Машину: найменування - асфальтоукладач, марка BOMAG BF 800 С, заводський номер НОМЕР_53 , двигун номер НОМЕР_54 , рік випуску 2017;

- Машину: найменування - універсальна дорожна машина, марка BOMAG BW 202 AD - 4, заводський номер: НОМЕР_66 , рік випуску 2017;

- Машину: найменування - ресайклер, марка BOMAG МРH 600, заводський номер НОМЕР_55 , двигун номер НОМЕР_56 , рік випуску 2017;

- Машину: найменування фреза дорожня, марка BOMAG ВМ 2000/60-2, заводський номер НОМЕР_57 , двигун номер НОМЕР_58 , рік випуску 2017;

- Машину: найменування - коток дорожний, марка BOMAG ВW 151 AD-50, заводський номер НОМЕР_59 , двигун номер НОМЕР_60 , рік випуску 2017;

- Машину: найменування - коток дорожний, марка BOMAG BW 161 AD-4, заводський номер НОМЕР_61 , двигун номер НОМЕР_62 , рік випуску 2017;

- Машину: найменування - коток дорожний, марка LOW L435, заводський номер НОМЕР_13 , рік випуску 2017;

- Машину: найменування - коток дорожний, марка BOMAG BW 24 RH, заводський номер НОМЕР_63 , рік випуску 2017;

- Машину: найменування - екскаватор колісний, марка CATERPILLAR M317D2, заводський номер НОМЕР_64 , двигун номер НОМЕР_65 , рік випуску 2017;

- Машину: найменування - розподілювач порошкоподібних речовин, марка BOMAG BS 12000, заводський номер НОМЕР_68, рік випуску 2017.

Суд, зокрема, встановив, що проведення загальних зборів з приводу відчуження транспортних засобів та спеціалізованих машин (механізмів) на користь будь-якої юридичної або фізичної особи на які посилалося ПрАТ "Коммунтранс" як на підставу наявності у позивача волі на відчуження рухомого майна - визнано недійсними у судовому порядку, зокрема, з підстав того, що останні взагалі не проводились, позаяк, жоден учасник ТОВ "МЕСА-Дорбуд" не був присутній на зборах товариства 12.06.2019, 05.08.2019, 05.10.2019, а самі протоколи були виготовлені шляхом монтажу, що підтверджується висновком експерта в межах справи № 910/5028/20. Вказана преюдиційна обставина встановлена рішенням у справі № 910/5028/20 від 25.05.2021, яке залишене без змін постановою апеляційного суду від 30.11.2021.

Суд також встановив, що директор ТОВ "МЕСА-Дорбуд", за підписом якої видавалися довіреності на ім`я ОСОБА_1 (який підписав договори відчуження транспортних засобів від імені ТОВ «МЕСА-Дорбуд»), перебувала за межами України в момент їх видання, що підтверджується інформацією з міжвідомчої підсистеми "Аркан" щодо перетину кордону у період часу з 01.01.2019 по 26.02.2020.

Суд встановив, що паспорт громадянина України ОСОБА_1 ( НОМЕР_67 ) визнано недійсним, оформленим з порушенням вимог законодавства, а також таким що підлягає вилученню, анулюванню та знищенню. Фактично, суд констатував, що поданими доказами доведена та обставина, що такої особи взагалі не існує і ніколи не існувало. Тому довіреності, на підставі яких здійснювалася перереєстрація та відчуження транспортних засобів, машин та механізмів є нікчемними, такими, що не породжують жодних правових наслідків.

Суд констатував, що дії ПрАТ "Коммунтранс" не є добросовісними по відношенню до набуття спірного майна, оскільки вказана особа вчиняла узгоджені дії з іншими відповідачами, спрямовані на заволодіння майном ТОВ "МЕСА-Дорбуд", тож суд встановив, що ПрАТ «Комммунтранс» є недобросовісним набувачем, відмовив ПрАТ «Комунтранс» у задоволенні зустрічного позову про визнання права власності на транспортні засоби та у порядку ст. 387 ЦК України витребував спірні транспортні засоби на користь власника - ТОВ «МЕСА-Дорбуд».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 апеляційну скаргу ПрАТ «Коммунтранс» на рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2022 у справі № 911/570/20 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2022 у справі № 911/570/20 залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16).

Преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факта.

Питання факта це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - це передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.

Аналогічний висновок щодо застосування статті 75 ГПК України викладено у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №914/554/19.

Отже, обставини, встановлені у судовому рішенні, яке набрало законної сили, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18, від 13.08.2019 у справі №910/11164/16.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).

Отже, рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2022 у справі № 911/570/20, яке набрало законної сили, має преюдиційне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

При цьому, доводи відповідача 2 про те, що він не був учасником справи № 911/570/20, а тому встановлені у вказаній справі обставини не можуть мати преюдийне значення у справі № 911/1164/23, колегією суддів оцінюються критично, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вже зазначалось раніше, сторонами у справі № 911/570/20 є ПрАТ "Коммунтранс" та ТОВ "МЕСА-Дорбуд", які є учасниками і даної справи № 911/1164/23.

Колегія суддів зауважує, що положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Колегія суддів зауважує, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору. При цьому розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 та від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що укладаючи договір застави транспортних засобів 29.01.2020, ПрАТ «Коммунтранс» розпорядилося транспортними засобами та спеціалізованими машинами/механізмами, не маючи на це повноважень, оскільки такі не належали і не належать йому на праві власності, відтак договір вчинений у протиправний спосіб із нелегітимною метою заволодіння чужою власністю за відсутності правових підстав.

Вказана обставина є підставою для визнання договору недійсним на підставі частини 2 ст. 203, ст. 215 ЦК України, у зв`язку з чим позовна вимога про визнання недійсним з моменту вчинення Договору застави транспортних засобів від 29.01.2020, укладеного між заставодавцем Приватним акціонерним товариством «Коммунтранс» та заставодержателем Товариством з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» є обґрунтованою та такою, яку належить задовольнити.

Місцевий господарський суд вірно встановив, що у Витязі з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 23.03.2023 №83091571 наявний запис про обтяження за реєстраційним номером 27435384, внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 30.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. на підставі оскаржуваного Договору застави транспортних засобів від 29.01.2020. Об`єктом обтяження є 29 транспортних засобів та спеціалізованих машин/механізмів, перелік яких відповідає переліку, наведеному в Договорі застави транспортних засобів від 29.01.2020.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.01.2020 із заявою про реєстрацію обтяження рухомого майна до приватного нотаріуса Бадахова Ю.Н. звернувся директор ТОВ «ДС Пром Груп» Мусієнко Д.В. Приватний нотаріус, засвідчивши справжність підпису директора, зареєстрував заяву за номером 89 та вніс до Реєстру відповідне обтяження, яке перешкоджає позивачу як власнику здійснювати щодо власного майна правомочності користування та розпорядження, зокрема унеможливлює здійснення реєстрації транспортних засобів та отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Частинами першою та другою статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини першої статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Також, частино. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Суд першої інстанції вірно відхилив доводи відповідачів про те, що майно, визначене в рішенні Господарського суду Київської області у справі №911/570/20, не є майном, що було передано в заставу, із посиланням на те, що майно, передане в заставу, не має номерів шасі, кузова, рами, не має інформації щодо наявності двигунів.

Так, зі змісту Договору застави транспортних засобів від 29.01.2020 укладеного між ПрАТ «Коммунтранс» (заставодавець) та ТОВ «ДС Пром Груп» (заставодержатель) вбачається, що майно - транспортні засоби та спеціалізовані машини/механізми містять ідентифікуючі ознаки, а саме рік випуску, заводський номер, шасі, номер двигуна.

Таким чином, колегія суддів, дослідивши та співставивши ідентифікуючі ознаки майна, погоджуєьться з висновком суду першої інстанції, який встановив ідентичність транспортних засобів, переданих у заставу за Договором застави транспортних засобів від 29.01.2020, та транспортних засобів, щодо яких суд встановив належність їх позивачу ТОВ «МЕСА-Дорбуд» у рішенні Господарського суду Київської області від 08.07.2022 у справі №911/570/20, яке набрало законної сили.

При цьому, сам по собі факт державної реєстрації транспортних засобів не породжує у ПрАТ "Комунтранс" права власності на спірні транспортнів засоби, оскільки в судовому порядку встановлено недобросовісність набуття ПрАТ "Комунтранс" права на спірне майно, належне ТОВ "МЕСА-Дорбут", а самі договори купівлі-продажу визнано судом недійсними.

Поряд з викладеним судова колегія зауважує, що відповідно до частини п`ятої ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про припинення обтяження реєстраційний номер 27435384 та вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 30.01.2020 є обґрунтованою, законною та такою, що підлягає задоволенню.

Надаючи оцінку доводам скаржника щодо наявності правових підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2023 у справі № 911/1164/23, колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.

За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України ).

Частинами 1, 3 статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2020 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням Анверіс в особі керуючого партнера адвоката Антоненко Анни був укладений договір про надання правової допомоги, відповідно до п. 2 якого клієнт надає адвокату право бути представником та/або захисником в органах державної влади, зокрема в судових органах України.

Згідно п. 2. Додаткової угоди від 03.03.2023 р. до договору про надання правової допомоги сторони погодили, що вартість послуг (гонорару) адвоката за надання правової допомоги, передбаченої у п. 1 даної додаткової угоди становить 95 000 грн. 00 коп. та включає в себе у тому числі, але не виключно: підготовку та направлення адвокатських запитів юридичним особам з метою отримання додаткових доказів по справі, підготовку та подачу до суду першої інстанції позовної заяви від імені клієнта, участь адвоката у судових засіданнях та представництво інтересів клієнта у суді, складання інших процесуальних документів (за необхідності).

Як вбачається з Акту приймання-передачі послуг від 31.07.2023 р., загальна сума витрат на правову допомогу, що підлягає компенсації позивачу складає 95 000 грн. 00 коп.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 95000,00 грн.

Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Згідно ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Також, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, норми, якими встановлено, що «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Колегія суддів зауважує, що відсутність платіжних доручень, як підтвердження фактично понесених витрат на правову допомогу, не є підставою для відмови у стягненні судових витрат, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України ). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 923/560/17.

Судова колегія звертає увагу на те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14.

Судова колегія звертає увагу на те, що адвокатом позивача в акті приймання-передачі послуг від 31.07.2023 не вказано час, витрачений останнім на надання тієї чи іншої послуги.

Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Окрім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтримала цей висновок.

Зважаючи на вищенаведені обставини, оцінюючи фактичні витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, обсягу наданої професійної правової допомоги, з огляду на те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не повністю відповідає критеріям обґрунтованості, а також співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в загальному ромірі 47500,00 грн. (23750 грн. з кожного із відповідачів).

В іншій частині вимог заяви позивача про стягнення з відповідачів витрат на послуги адвоката слід відмовити, з огляду на їх недоведеність, необґрунтованість та неспівмірність.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2023 у справі № 911/1164/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається.

Разом з тим, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2023 у справі № 911/1164/23 в частині стягнення з відповідачів на користь позивача 47500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції - підлягає скасуванню. В іншій частині додаткове рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2023 у справі № 911/1164/23 залишається без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції у зв`язку із розглядом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» у справі № 911/1164/23, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача 2 у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» на рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2023 у справі № 911/1164/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2023 у справі № 911/1164/23 - залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2023 у справі № 911/1164/23 скасувати в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Коммунтранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меса Дорбуд" 23750 (двадцяти трьох тисяч сімсот п`ятдесяти) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меса Дорбуд" 23750 (двадцяти трьох тисяч сімсот п`ятдесяти) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

4. В іншій частині щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Коммунтранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меса Дорбуд" 23750 (двадцяти трьох тисяч сімсот п`ятдесяти) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меса Дорбуд" 23750 (двадцяти трьох тисяч сімсот п`ятдесяти) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі № 910/4937/23 - залишити без змін.

5. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп».

6. Справу № 911/1164/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.01.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

В.В. Шапран


Дата ухвалення рішення	10.01.2024
Оприлюднено	30.01.2024
Номер документу	116600674
Судочинство	Господарське

Алданова С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 10.01.2024 по справі 911/1164/23ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —911/1164/23

Постанова від 10.01.2024

Постанова
від 10.01.2024 по справі 911/1164/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД