Постанова

від 08.02.2024 по справі 911/1164/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2024 р. Справа№ 911/1164/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Шапрана В.В.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про ухвалення додаткового рішення у справі

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп»

на рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2023 (суддя: Конюх О.В.)

та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2023 (суддя: Мальована Л.Я.)

у справі № 911/1164/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕСА-Дорбуд»</a>,

до: 1) Приватного акціонерного товариства «Коммунтранс»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Бадахов Юрій Назірович,

про визнання недійсним договору, припинення обтяження та вилучення запису з реєстру,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕСА-Дорбуд»</a> звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Коммунтранс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп».

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.08.2023 у справі № 911/1164/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕСА-Дорбуд" задоволено повністю.

23.08.2023 Господарським судом Київської області прийнято додаткове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю " МЕСА-Дорбуд" про прийняття додаткового рішення задоволено повністю; ухвалено додаткове рішення по справі № 911/1164/23; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Коммунтранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " МЕСА-Дорбуд" 47 500 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " МЕСА-Дорбуд" 47 500 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ "ДС Пром Груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2023 у справі № 911/1164/23 скасувати та закрити провадження у справі № 911/1164/23 на підставі ч. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» на рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2023 у справі № 911/1164/23 задоволено частково; рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2023 у справі № 911/1164/23 - залишено без змін; додаткове рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2023 у справі № 911/1164/23 скасовано в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Коммунтранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕСА-Дорбуд" 23750 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меса Дорбуд" 23750 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу; в іншій частині щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Коммунтранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меса Дорбуд" 23750 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меса Дорбуд" 23750 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу додаткове рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2023 у справі № 911/1164/23 - залишено без змін.

Колегією суддів встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу представником ТОВ «МЕСА-Дорбуд» визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, та зазначено, що докази понесення таких витрат буде надано в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Водночас, 05.01.2024, тобто до ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, до Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів понесення ТОВ «МЕСА-Дорбуд» судових витрат у даній справі у розмірі 127 000,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 судове засідання для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/1164/23 призначено на 08.02.2024.

08.02.2024 на електронну пошту суду від ТОВ «ДС Пром Груп» надійшла письмова правова позиція щодо заяви про розподіл судових витрат.

Розглянувши подану письмову правову позицію, колегія суддів дійшла висновку про залишення її без розгляду з огляду на наступне.

29.06.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України передбачені права та обов`язки учасників справи, зокрема ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, а також виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частинами 5 та 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

За змістом розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.

Згідно з новою редакцією частин 5 - 8 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (абзац 2 частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України).

Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі не позбавляє особу права на подання документів до суду в паперовій формі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.09.2023 у справі № 204/2321/22 зауважила, що вимога про звернення до суду через підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Таким чином, зазначені положення законодавства передбачають можливість подання процесуальних, інших документів, вчинення інших процесуальних дій через електронні кабінети в ЄСІТС або в паперовій формі.

Проте письмова правова позиція ТОВ «ДС Пром Груп», всупереч вимогам чинного законодавства, подана на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду без використання підсистеми ЄСІТС.

Крім того, загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені у статті 170 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 170 Господарського процесуального кодексу України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Північний апеляційний господарський суд встановив, що скаржником не виконано належним чином вимог процесуального законодавства та не надіслано у визначеному законом процесуальному порядку копію процесуального документа іншим учасникам справи.

При цьому, долучений до письмової правової позиції скріншот з електронної скриньки відповідача 2 про надіслання копії на електронну пошту позивача не може вважатись належним виконанням вимог щодо надіслання копії процесуального документа іншим учасникам справи, оскільки порядок такого надіслання не відповідає вимогам, встановленим ст. 42 ГПК України.

Відповідно до частини 4 статті 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини 1 або 2 цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

З урахуванням вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що заява сторони названа нею письмова правова позиція підлягає поверненню без розгляду на підставі частини 4 статті 170 ГПК України. Водночас оскільки згаданий документ зареєстрований через відділ діловодства суду, судова колегія долучає письмову правову позицію до матеріалів справи без врахування викладених у ній доводів при прийнятті додаткового рішення у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 08.02.2024 просив ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з відповідача 2 витрати на правничу допомогу у розмірі 65000,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання 08.02.2024 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся у встановлений процесуальним законодавством спосіб, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документа.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивачів, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши докази, що долучені до матеріалів заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття додаткової постанови про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на таке.

За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України ).

Частинами 1, 3 статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Так, у відзиві на апеляційну скаргу позивач вказав, що очікує понести судові витрати у розмірі 65000,00 грн.

Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Згідно ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Як вже зазначалось раніше, позивач у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 08.02.2024 просив стягнути з відповідача 2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 65000,00 грн.

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до матеріалів справи:

- копію витягу від 20.11.2023 із Договору про надання правової допомоги від 18.05.2020;

- копію Додаткової угоди від 20.11.2023 до Договору про надання правової допомоги від 18.05.2020;

- копію акта приймання-передачі послуг за Договором про надання правової допомоги від 18.05.2020 на суму 65000,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 зазначеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, норми, якими встановлено, що «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме норма права повинна застосовуватися.

Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Окрім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання іншої сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача 2 не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Судова колегія звертає увагу на те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14.

Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалась Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтримала цей висновок.

Колегія суддів також зауважує, що подані позивачем до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення по справі фактично дублюють зміст відзиву на апеляційну скаргу.

Зважаючи на вищенаведені обставини, оцінюючи фактичні витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, а також обсягу фактично наданої правової допомоги, з огляду на співмірність та пропорційність, керуючись принципом розумності судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про те, що справедливим та співмірним є стягнення з відповідача 2 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.

В іншій частині вимог заяви слід відмовити, з огляду на їх недоведеність та необґрунтованість.

Керуючись ст. ст. 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Прийняти додаткову постанову у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» на рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2023 у справі № 911/1164/23.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, буд. 2/1, код 39810010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕСА-Дорбуд»</a> (01024, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 38, оф. 26, код 40833570) судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

3. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ на виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду.

4. Справу № 911/1164/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови складено 29.02.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

В.В. Шапран