Постанова

від 24.01.2024 по справі 910/7113/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2024 року м.Дніпро Справа № 910/7113/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.,

секретар судового засідання: Манець О.В.

від позивача за первісним позовом: Щербак Р.І. - адвокат

від відповідача за первісним позовом: Сербулов О.В. - представник

від третьої ососби: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 р.

( суддя Красота О.І., м. Дніпро, повний текст рішення складено 20.06.2023 р.)

у справі

за первісним позовом

Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот",

м. Київ

до

Державного підприємства "Адміністрація річкових портів",

м. Київ

про стягнення заборгованості та звільнення складського майданчику (вимощення)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,

на стороні відповідача

Приватне підприємство "Будівельна компанія "Рідний дім",

м. Львів

та

за зустрічним позовом

Державного підприємства "Адміністрація річкових портів",

м. Київ

до

Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот",

м. Київ

про визнання договору недійсним та стягнення 84 526, 20 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У квітні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" і просило суд стягнути борг з орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 623,20 грн., штраф за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., штраф за незвільнення об`єкта оренди у розмірі 28 175,40 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору оренди нерухомого майна № 010120/9-А від 30.12.2019 р. в частині повної та своєчасної оплати орендованого майна, а також своєчасного звільнення об`єкта оренди після припинення терміну дії Договору.

Від Відповідача надійшла зустрічна позовна заява до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", в якій він просив суд: визнати Договір оренди нерухомого майна № 010120/9-А від 31.12.2019 р., укладений між сторонами, недійсним; стягнути з Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" збитки у розмірі 84 526,20 грн.

Зустрічні позовні вимоги обгрунтовані тим, що ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" не мало достатнього обсягу цивільної дієздатності на укладення спірного Договору, оскільки право власності на об`єкт оренди за ним не зареєстровано в установленому законом порядку, а знаходження цього об`єкта на балансі останнього не є достатньою правовою підставою для розпорядження ним, зокрема й передачі в оренду.

Крім того, ДП "Адміністрація річкових портів" стверджує, що протягом строку дії Договору не мало можливості використовувати ані об`єкт оренди, ані теплоходи, вказані у Договорі, оскільки доступ на територію був обмежений ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот". Тобто об`єкт оренди фактично не передавався і не приймався в оренду ДП "Адміністрація річкових портів". Отже, Договір не був направлений на дійсне настання наслідків, що витікають із суті правочину. Водночас, ДП "Адміністрація річкових портів" сплатило ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" орендну плату у розмірі 42 263,10 грн., у зв`язку з чим, враховуючи положення ч. 2 ст. 230 ЦК України, розмір збитків ДП "Адміністрація річкових портів" складає 84 526,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2021 р. прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом; вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Від Позивача ( Відповідача за зустрічним позовом ) надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить суд: стягнути з Відповідача ( Позивача за зустрічним позовом ) борг з орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 623,20 грн., штраф за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., неустойку за незвільнення об`єкта оренди у розмірі 197 227,80 грн.; зобов`язати Відповідача ( Позивача за зустрічним позовом ) звільнити складський майданчик (вимощення) інв. № 370, площею 142,3 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11, від суден т/х "Натан Рибак" і т/х "Полісся";

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2021 р. справу № 910/7113/21 направлено за підсудністю Господарському суду Дніпропетровської області.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2021 р. у справі № 910/7113/21 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2021 р. прийнято справу до розгляду.

Від Відповідача ( Позивача за зустрічним позовом ) надійшло клопотання , в якому він просив суд уточнити зустрічні позовні вимоги, замість слів "Визнати Договір оренди нерухомого майна, укладений між Приватним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" та Державним підприємством "Адміністрація річкових портів", від 31.12.2019 р. № 010120/9-А недійсним." читати "Визнати Договір оренди нерухомого майна, укладений між Приватним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" та Державним підприємством "Адміністрація річкових портів", від 30.12.2019 р. № 010120/9-А недійсним.";

Від Позивача ( Відповідача за зустрічним позовом ) надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд: стягнути з Відповідача (Позивача за зустрічним позовом) борг з орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 623,20 грн., штраф за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., неустойку за незвільнення об`єкта оренди у розмірі 222 708,90 грн.; зобов`язати Відповідача (Позивача за зустрічним позовом) звільнити частину складського майданчику (вимощення) інв. № 370, площею 72,0 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11, від судна т/х "Натан Рибак"; стягнути з Відповідача (Позивача за зустрічним позовом) судові витрати.

У письмових поясненнях щодо позову, Третя особа зазначила, що теплохід "Полісся" належить їй на праві власності, що підтверджується Договором купівлі-продажу державного майна № 01/07-705 від 27.07.2022 р. та Акту приймання-передачі від 10.08.2022 р. до Договору купівлі-продажу державного майна № 01/07-705 від 27.07.2022 р.. На підставі Договору оренди нерухомого майна № ДРП2-2-6/38/23 від 01.04.2023 р., укладеного між Третьою особою та Позивачем ( Відповідачем за зустрічним позовом ), та Акту прийому-передачі об`єкту від 01.04.2023 р. Третій особі надано у строкове оплатне користування об`єкт оренди, а саме відкритий складський майданчик ( інв. № 370 ), який знаходиться за адресою: 49021, м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11, площею 70,3 кв.м, для розміщення теплоходу "Полісся", на строк з 10.08.2022 р. до 31.12.2023 р. (п. 3.1 Договору). Отже, теплохід "Полісся" знаходиться на території ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на законних підставах та вимога про зобов`язання Відповідача ( Позивача за зустрічним позовом ) звільнити складський майданчик від цього теплоходу не підлягає задоволенню.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 р. первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" на користь Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" борг з орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., пеню у розмірі 623,20 грн., штраф у розмірі 14 087,70 грн., неустойку у розмірі 222 405,94 грн. та 6 249,06 грн. судового збору. Зобов`язано Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" звільнити складський майданчик (вимощення) інв. № 370, площею 72,0 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11, від судна т/х "Натан Рибак". В решті позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" ( Відповідач за первісним позовом ), в якій просило скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 р. у справі № 910/7113/21 та прийняти нове, яким зустрічний позов ДП «Адміністрація річкових портів» про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна укладеного між ПрАТ «СК «Укррічфлот» та ДП «Адміністрація річкових портів» від 30.12.2019 р. № 010120/9-А та стягнення з ПрАТ «СК «Укррічфлот» збитків в розмірі 84 526,20 грн. задовольнити в повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Водночас, на думку Скаржника, передавальний акт не є документом, що посвідчує право власності на майно, а є документом, який здійснює облік прав та обов`язків, які переходять правонаступнику.

При цьому, Скаржник зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою наступні обставини, які підтверджують, що на момент укладання спірного Договору оренди ( 30.12.2019 р.) державної реєстрації прав на нерухоме майно «Відкритий складський майданчик» здійснено не було. Отже, на момент укладання спірного Договору оренди, право власності або будь-яке інше речове право на Об`єкт оренди за Позивачем зареєстровано не було, а інформація в Державному реєстрі прав на вказаний об`єкт з`явилась «заднім числом» вже під час розгляду цієї справи в суді. Наведене дає підстави зробити висновок, що на момент укладання спірного Договору у ПрАТ «СК «Укррічфлот» не виникло речових прав на Об`єкт оренди.

Скаржник наголошує на тому, що на момент укладання спірного Договору оренди ПрАТ «СК «Укррічфлот» не мало достатнього обсягу цивільної дієздатності, отже, в силу ч. 1 ст. 215 ЦК України, договір є недійсним з підстави, визначеної в ч. 2 ст. 203 ЦК України. Наведене також доводить правомірність зустрічних позовних вимог, а саме: визнання недійсним договору оренди нерухомого майна укладеного між ПрАТ «СК «Укррічфлот» та ДП «Адміністрація річкових портів» від 30.12.2019 р. № 010120/9-А, стягнення збитків в розмірі 84 526,20 грн.

Скаржник зазначає, що окрім часткової оплати з боку Позивача, Сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, зокрема, об`єкт оренди фактично не передавався і не приймався в оренду, складений сторонами акт не може бути підтвердження вчинення будь яких дій.

Крім того, умовами Договору оренди не передбачена передача в оренду Відповідачу об`єкту під назвою «складський майданчик ( вимощення ) інв. № 370 площею 72,0 кв.м.». Суд першої інстанції, за наслідками розгляду цієї справи, зробив висновок, що теплохід Відповідача займає Об`єкт оренди, визначений в Договорі, натомість зобов`язав Відповідача звільнити об`єкт, назва якого та характеристики, зокрема і площа, не відповідають Договору оренди.

Скаржник вважає, що Позивачем обрано неналежний спосіб захисту, та, замість позовної вимоги про повернення майна із оренди за актом прийому-передачі, заявлено вимогу щодо звільнення майна, яка безпідставно задоволена судом.

На переконання Скаржника окрім обставин щодо переміщення теплоходів, листування між сторонами в сукупності із листами-відповідями Позивача, є доказами того, що Відповідач не мав взагалі доступу до території Позивача та об`єкту оренди, а такожі доводять, що об`єкт оренди в часткове володіння ( строкове, на певний строк ) і користування Відповідачу не передавався.

Відтак, на думку Скаржника, наявні в матеріалах справи докази доводять, що невиконання обов`язків Відповідачем щодо повернення об`єкту оренди було зумовлене простроченням Позивача, отже, застосування штрафних санкцій ( неустойки ) до Відповідача не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність ( пункт 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу, Скаржник вважає, що відзив на апеляційну скаргу підлягає відхиленню оскільки не ґрунтується на чинному законодавстві України, дійсних обставинах справи та наявних в матеріалах справи доказах. Так, законодавство України не відносить договір іпотеки до правовстановлюючих документів на нерухоме майно. В судовій практиці наявні непоодинокі випадки встановлення фактів передачі в іпотеку (відповідно, прийняття іпотекодержателем) майна, що не належить іпотекодавцеві (іпотекодавець незаконно набув право власності на предмет іпотеки). Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» а також Порядки державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, які діяли на момент складання відповідного передавального, не відносять передавальний акт до правовстановлюючих документів. Докази, наявні в матеріалах справи свідчать, що на момент укладання спірного Договору оренди у Позивача не було правовстановлюючих документів на об`єкт, зазначений в Договорі оренди і не було здійснено державну реєстрацію прав на вказаний об`єкт. Перебування об`єкту у Відповідача на правах оренди протягом останніх 15 не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.В матеріалах справи наявні докази того, що теплоходи не перебували та не перебувають на Об`єкті оренди, визначених на «Плані Об`єкту», що в свою чергу є доказом того, що Позивач не отримував Об`єкт оренди у часткове володіння (на певний строк) і користування. Тобто, договір в цій частині, як і акт прийому-передачі майна не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки фактичної передачі Об`єкту оренди в користування Позивачу не відбулось.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що нерухоме майно, зокрема і те, яке перебувало в орендні ДП «АРП», було набуде АСК «Укррічфлот» у власність в результаті приєднання до Компанії Дочірнього підприємства «Дніпропетровський річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот». В результаті такого приєднання до АСК «Укррічфлот» перейшло все майно, всі майнові та немайнові права. В результаті чого АСК «Укррічфлот» стало єдиним та повним власником майна, майнових та немайнових прав Дочірнього підприємства «Дніпропетровський річковий порт». При розгляді справи в суді першої інстанції Позивачем неодноразово зазначалось, що з моменту виникнення у АСК «Укррічфлот» права власності на майно, яке являється предметом Договору, у держави та державних реєстраторів був різний підхід до державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що являлось приналежністю головної речі.

Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що згідно акту прийому-передачі об`єкта від 01.01.2020 р. до Договору, АСК «Укррічфлот» передав, а ДП «АРП» прийняв відкритий складський майданчик площею 142,3 кв.м., що розташований за адресою: місто Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11. З вказаного слідує, що сторонами Договору було вчинено відповідну дію щодо передачі об`єкту оренди в користування ДП «АРП». Окрім того, докази, що містяться в матеріалах справи, і сам Відповідач підтверджують, що судна «Натан Рибак» і «Полісся» перебували на об`єкті оренди.

Товариство також вказує на те, що низкою письмових доказів спростовуються доводи Відповідача про те, що він не мав доступу до об`єкту оренди. Так, Позивач неодноразово повідомляв Відповідача про те, що допуск на територію портів АСК «Укррічфлот» здійснюється з урахуванням вимог внутрішніх локальних актів з питань охорони, Зводу звичаїв портів АСК «Укррічфлот», положень технологічних схем допуску в зони митного контролю, а також з урахуванням обмежень, запроваджених Компанією на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 р. № 760 з метою посилення протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Листи ДП «АРП» на які посилається Відповідач не стосуються Договору та зобов`язань, що врегульовані Договором, а направлялись ним в рамках проведення інвентаризації державного майна, що підтверджується власне змістом листів ДП «АРП».

Крім того, Товариство зазначає про те, що з урахуванням вказаних обставин та правової позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 01.07.2021 р. по справі № 46/603 наявні підстави стверджувати, що графічні матеріали, такі, як: «Земельна ділянка «ПрАТ «СК «Укррічфлот», кадастровий номер 1210100000:01:076:0008»; «Інформація, викладена ПрАТ «СК «Укррічфлот» (Позивач) у заявах по суті справи»; «Порівняння інформації, викладеної ПрАТ «СК «Укррічфлот» (Позивач) у заявах по суті справи», які були долучені ДП АРП до апеляційної скарги не мають приймати і долучатись до матеріалів справи № 910/7113/21 та не можуть враховуватись при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Третя особа (Приватне підприємство "Будівельна компанія "Рідний дім" ) не скористалася своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надала суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ( доповідач ), судді Орєшкіна Е.В., Іванов О.Г..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2023 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 910/7113/21. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 р. у справі № 910/7113/21 відкладено до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

21.07.2023 р. матеріали справи № 904/947/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

02.08.2023 р. розпорядженням керівника апарату суду, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/7113/21 у зв`язку з звільненням ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, рішення зборів суддів, протоколом зборів суддів № 6 від 01.08.2023 р., розпорядження керівника апарату суду № 6 від 02.08.2023 р..

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023 р., справу № 910/7113/21 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. - (доповідач), судді: Орєшкіна Е.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2023 р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято справу № 910/7113/21 до свого провадження. Поновлено Державному підприємству "Адміністрація річкових портів" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 р.у справі № 910/7113/21. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 р. у справі № 910/7113/21 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 16.10.2023 р., у зв`язку з припиненням повноважень судді Березкіної О.В., відповідно до ст. 123 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 р. зі змінами.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Дарміна М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято справу № 910/7113/21 до свого провадження. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 24.01.2024 р..

Від представника Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", через систему "Електронний суд", до суду надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.10.2023 р., судове засідання у справі № 910/7113/21 призначене на 24.01.2024 р., вирішено провести з представником Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon".

Від представника Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" - адвоката Щербака Романа Івановича до суду надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2023 р., судове засідання у справі № 910/7113/21 призначене на 24.01.2024 р., вирішено провести з представником Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon".

Третя особа ( Приватне підприємство "Будівельна компанія "Рідний дім" ) не скористалася своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечила явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Третьої особи.

У судовому засіданні 24.01.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

30.12.2019 р. між Державним підприємством "Адміністрація річкових портів" ( Орендар ) та Приватним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" ( Орендодавець ) укладено Договір оренди нерухомого майна № 010120/9-А, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар зобов`язується прийняти в строкове оплатне користування об`єкт оренди - відкритий складський майданчик інв. № 370, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11, площею 142,3 кв. м. Мета використання - розміщення суден Орендаря: т/х "Натан Рибак", т/х "Полісся".

За умовами п. 2.1 Договору плата за користування майном (орендний платіж) розраховується множенням орендної ставки на орендовану площу.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що орендна ставка за один квадратний метр оренди - 33,00 грн., у т.ч. ПДВ 5,50 грн.

За умовами п. 2.3 Договору орендна плата за місяць оренди об`єкта становить 4 695,90 грн., у т.ч. ПДВ 782,65 грн.

Згідно з п. 2.4 Договору комунальні та інші послуги, вартість яких Орендар компенсує Орендодавцю ( оплачує виставлені Орендодавцем рахунки ) додатково до орендної плати за ціною організації, постачальника послуг: не надаються.

Відповідно до п. 2.5 Договору Орендар у строк не пізніше 5 робочих днів з дати укладення Договору включно сплачує Орендодавцю гарантійний платіж у розмірі, вказаному у п. 2.3 Договору, з урахуванням ПДВ, який виступає як гарантія для покриття будь-якого виду вимог Орендодавця за Договором.

За умовами п. 2.7 Договору Орендар одержує рахунки та акти наданих послуг до 19 числа поточного місяця за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11 або на електронну пошту office_kiev@arport.com.ua. Рахунки, акти наданих послуг, листи від Орендодавця, які надані на руки або направлені на електронну пошту відповідно до п. 2.7 Договору, вважаються належним чином врученими Орендарю.

Відповідно до п. 2.8 Договору Орендар сплачує орендну плату та додаткові платежі за поточний місяць не пізніше 20 числа поточного місяця незалежно від отримання ним рахунків від Орендодавця. Комунальні та інші послуги, вартість яких Орендар компенсує Орендодавцю, сплачуються Орендарем щомісячно, не пізніше 20 числа місяця наступного за поточним.

Згідно з п. 3.1 Договору об`єкт передається в оренду на строк з 01.01.2020 р. до 31.12.2020 р..

За умовами п. 7.1 Договору об`єкт повинен бути переданий Орендодавцем та прийнятий Орендарем протягом 5 календарних днів після набрання чинності Договором.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що прийом-передача об`єкта здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників обох сторін з обов`язковим підписанням сторонами акта прийому-передачі об`єкта не пізніше строку, зазначеного в п. 7.1 Договору.

За умовами п. 7.3 Договору об`єкт вважається переданим в оренду з дня підписання сторонами акта прийому-передачі об`єкта.

Згідно з п. 7.4 Договору об`єкт є власністю Орендодавця та знаходиться на його балансі. Передача об`єкта в оренду не призводить до переходу права власності на цей об`єкт до Орендаря, останній користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п. 7.6 Договору повернення Орендодавцю об`єкта повинно бути здійснено Орендарем протягом 5 календарних днів з моменту закінчення строку оренди, або з моменту дострокового припинення дії або розірвання Договору ( у т.ч. внаслідок відмови від Договору ).

Згідно з п. 7.7 Договору протягом строку, зазначеного в п. 7.6 Договору, Орендар зобов`язаний звільнити об`єкт та підготувати його до передачі Орендодавцю.

За умовами п. 7.8 Договору повернення об`єкта здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників обох сторін.

Згідно з п. 7.9 Договору об`єкт вважається фактично поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання (повернення) орендованого об`єкта.

Відповідно до п. 7.10 Договору у разі відмови Орендаря ( у т.ч. неможливості знайти Орендаря, відсутності відповіді на листи тощо ) від підписання акту здачі-приймання ( повернення ) об`єкта у строки, вказані у п. 7.6 Договору, та при фактичному звільненні Орендарем об`єкту вважається, що об`єкт прийнятий Орендодавцем в день підписання ним акту здачі-приймання ( повернення ) орендованого об`єкта в односторонньому порядку із зауваженнями до стану приміщення, зазначеними в акті.

Згідно з п. 7.11 Договору з моменту підписання акту здачі-приймання (повернення) об`єкта Орендодавцем в односторонньому порядку ( у випадку відмови Орендаря від підпису ), Орендодавець має право самостійно звільнити орендований об`єкт від майна Орендаря та не несе відповідальності за збереження, а також можливу втрату, псування або пошкодження такого майна Орендаря.

За умовами п. 7.14 Договору якщо Орендар не звільняє об`єкт по закінченню орендних відносин згідно з Договором, то Орендодавець має право безперешкодно заходити до об`єкту, а також дати користуватись об`єктом іншій особі або використовувати самостійно. У будь-якому разі Орендар зобов`язаний вчасно звільнити об`єкт у строк, вказаний у п. 7.6 Договору.

Відповідно до п. 7.15 Договору при припиненні орендних відносин за Договором всі ключі від об`єкту повинні бути передані Орендодавцю.

За умовами п. 7.16 Договору при припиненні договірних відносин Орендар залишає об`єкт, попередньо виконавши ремонтні та малярні роботи для приведення об`єкту у стан згідно з актом прийому-передачі об`єкта, таким чином, щоб об`єкт одразу можна було передати в оренду новим орендарям.

Відповідно до п. 8.1 Договору орендна плата за поточний місяць згідно з п. 2.3 Договору сплачується не пізніше 20 числа поточного місяця незалежно від отримання ним рахунків від Орендодавця.

За умовами п. 8.2 Договору орендна плата та додаткові платежі сплачуються Орендарем щомісячно, авансом, не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця, на рахунок Орендодавця, зазначений у розділі 5 Договору. Компенсація вартості комунальних та інших послуг (якщо вони передбачені п. 2.4 - п. 2.6 Договору), сплачуються Орендарем щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, наступного за поточним на рахунок Орендодавця, зазначений у розділі 5 Договору.

Згідно з п. 8.3 Договору у випадку неотримання та/або несвоєчасного отримання Орендарем рахунків у строки, передбачені п. 2.7 Договору, оплата має бути здійснена не пізніше 20 числа поточного місяця незалежно від отримання рахунку (розрахунок компенсації вартості комунальних послуг має бути на рівні не нижче ніж у попередньому місяці). У подальшому, після отримання рахунку та акту наданих послуг у випадку, якщо Орендарем була сплачена більша сума, ніж зазначена у рахунку та акті, переплата зараховується Орендодавцем при виставленні рахунку за наступний період, якщо ж Орендар сплатив меншу суму, ніж зазначена у рахунку та акті наданих послуг, Орендар зобов`язаний доплатити несплачену частину платежу протягом 3 робочих днів з дати отримання рахунку та акту наданих послуг.

Відповідно до п. 8.4 Договору орендна ставка не включає в себе компенсацію вартості комунальних послуг, послуг зв`язку (якщо інше не передбачено ст. 2 Договору). Сума відшкодування комунальних послуг (електроенергії, послуг по водовідведенню, водопостачанню та ін.) визначається Орендодавцем на підставі показників лічильників або формуються розрахунковим шляхом (якщо інше не передбачено ст. 2 Договору). Після проведення звірки розрахунків з постачальниками комунальних послуг в кінці кожного календарного року Орендодавець має право виставити Орендарю додаткові рахунки та акти наданих послуг на сплату компенсації вартості комунальних послуг, які Орендар зобов`язаний оплатити не пізніше 20 числа місяця, наступного за поточним.

Пунктом 8.5 Договору передбачено, що рахунок та акт наданих послуг складаються Орендодавцем у двох примірниках, підписуються Орендодавцем та передаються Орендарю (рахунок в одному примірнику, акт у двох примірниках) відповідно на оплату і підписання не пізніше 19 числа поточного (звітного) місяця. Орендар зобов`язаний сплатити вказані в рахунку платежі та підписати акт наданих послуг останнім днем поточного (звітного місяця), повернувши Орендодавцю один екземпляр акту наданих послуг не пізніше 05 числа місяця, наступного за звітним. Якщо надісланий поштою акт наданих послуг не повертається Орендодавцю від Орендаря та Орендодавець не отримав від Орендаря письмових заперечень до акту протягом 10 днів з дати направлення акту, сума вважається узгодженою, а підставою для розрахунків та відображенню у бухгалтерському обліку господарської операції по наданню послуг вважається належним чином оформлений рахунок-фактура (інвойс).

Згідно з п. 8.6 Договору у випадку дострокового припинення/розірвання Договору (у т.ч. відмови від Договору) Орендодавець складає рахунок та акт наданих послуг на дату припинення/розірвання Договору (у т.ч. відмови від Договору) і направляє його Орендарю (поштою або вручає під розпис уповноваженій особі Орендаря). Орендар зобов`язується оплатити такий рахунок та повернути Орендодавцю підписаний акт надання послуг протягом 05 днів з дати направлення рахунку та акту. Якщо у вказаний строк Орендар не поверне Орендодавцю підписаний акт наданих послуг та Орендодавець не отримає від Орендаря письмових заперечень до акту - сума вважається узгодженою, а акт наданих послуг - належним чином оформленим.

Пунктом 8.7 Договору передбачено, що Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, додаткові платежів та відшкодовує витрати на комунальні послуги, обумовлені Договором, з дня фактичної передачі об`єкта в оренду і до дня повернення об`єкта. Останнім днем, за який проводяться відповідні нарахування орендної плати, компенсації комунальних послуг та додаткових платежів вважається день підписання акту прийому-передачі (повернення) об`єкта з оренди, у т.ч. підписання акту Орендодавцем в односторонньому порядку у випадку, передбаченому п. 7.10 Договору.

Відповідно до п. 8.8 Договору у випадку зменшення розміру площі орендованого об`єкта з ініціативи Орендаря чи дострокового розірвання та/або припинення Договору (у т.ч. відмови від Договору) грошові кошти, сплачені Орендарем по орендній платі, додаткових платежах та комунальних послугах за наступний місяць, Орендодавцем не повертається. У випадку авансових платежів Орендаря, які існують на кінець облікового періоду, вся сума перерахованого Орендарем авансу зараховується як орендна плата, розрахована згідно з п. 2 Договору на наступний обліковий період, а у разі припинення Договору - як додатковий дохід Орендодавця, який не підлягає поверненню Орендарю.

Згідно з п. 8.9 Договору у випадку закінчення терміну дії або при достроковому припиненні та/або розірванні Договору (у т.ч. відмови від Договору) орендна плата, додаткові платежі та відшкодування комунальних послуг, передбачені Договором, включаються в остаточний рахунок за Договором, який Орендар сплачує протягом 3 днів з дати виставлення рахунку.

Гарантійний платіж зараховується в оплату Орендарем орендної плати за останній місяць оренди за Договором, у випадку, якщо Орендар повертає Орендодавцю об`єкт у належному стані згідно з розділом 7 Договору (п. 8.10 Договору).

За умовами п. 8.11 Договору датою нарахування доходів у Орендодавця з Договором є останній день поточного місяця, а у місяці припинення та/або розірвання Договору (у т.ч. відмови від Договору) - день припинення та/або розірвання Договору (у т.ч. відмови від Договору).

Відповідно до п. 9.1 Договору Орендодавець зобов`язаний:

9.1.1 передати Орендарю в оренду об`єкт, вказаний у розділі 1 Договору, в стані, придатному для використання;

9.1.3 для забезпечення пропускного режиму для робітників Орендаря, третіх осіб, транспортних засобів Орендаря та транспортних засобів, які його обслуговують, надати Орендарю перепустки у відповідності до письмової заявки і за плату (якщо надання відповідних перепусток передбачено розділом 2 Договору).

Згідно з п. 9.3 Договору Орендар зобов`язаний:

9.3.1 прийняти в оренду об`єкт, вказаний в розділі 1 Договору;

9.3.5 своєчасно і у повному обсязі сплачувати Орендодавцю орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором. Якщо Орендар повертає Орендодавцю об`єкт в неналежному стані, Орендар зобов`язаний оплатити останній місяць оренди;

9.3.7 у разі припинення дії та/або розірванні Договору повернути Орендодавцю об`єкт в належному стані за актом здачі-приймання.

Відповідно до п. 11.2 Договору Орендар у разі прострочення внесення орендної плати та інших платежів, передбачених Договором, сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

У випадку прострочення Орендарем більше ніж на 10 календарних днів граничних строків сплати місячних платежів з орендної плати, Орендар зобов`язаний додатково сплатити Орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати ( 100% від суми орендної плати за місяць) за кожне таке прострочення.

Згідно з п. 11.5 Договору у разі не підписання Орендарем у строк, встановлений п. 7.6 Договору, акту здачі-приймання об`єкта (незалежно від того, звільнив Орендар об`єкт чи ні) або не звільнення об`єкта після підписання акту здачі-приймання, Орендар сплачує Орендодавцю неустойку у розмірі подвійної плати за користування об`єктом (орендна плата та всі передбачені договором платежі) за час прострочення підписання акту здачі-приймання або звільнення об`єкта.

Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором (п. 14.1 Договору).

Відповідно до п. 14.3 Договору Договір припиняється негайно у разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 14.9 Договору передбачено, що закінчення строку дії Договору або визнання його окремих умов недійсними не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов Договору, яке сталось під час його дії.

Згідно з п. 14.10 Договору сторони погодились, що Договір діє без права автоматичної пролонгації (крім випадків, передбачених п. 15.1 Договору), оскільки Орендодавець наперед заперечує проти того, щоб Орендар продовжував користуватись об`єктом після закінчення строку оренди.

Факт передачі об`єкта в оренду підтверджується підписаним сторонами Актом прийому-передачі від 01.01.2020 (т. 1, а.с. 17).

Нерухоме майно, яке перебуває в орендному користуванні ДП "Адміністрація річкових портів", було набуте ПрАТ "Укррічфлот" у власність в результаті приєднання до Компанії Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот". В результаті такого приєднання до АСК "Укррічфлот" перейшло все майно, всі майнові та немайнові права. В результаті цього АСК "Укррічфлот" стало єдиним та повним власником майна, майнових та немайнових прав Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт".

Право власності на переданий в оренду об`єкт підтверджується ( про що йшла мова у п. 7.4 Договору, де вказано, що об`єкт є власністю Орендодавця та знаходиться на його балансі ) такими документами: передавальним актом від 30.11.2012, затвердженим рішенням Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", оформленого протоколом позачергового заочного засідання Наглядової ради від 30.11.2012 р.; актом прийому-передачі об`єктів нерухомості від 30.11.2012 р., що передані згідно з Передавальним актом від 30.11.2012 р..

Так, під порядковими номерами 25 та 58 акту зазначено, зокрема такі об`єкти нерухомості, що передаються від ДП "Дніпропетровський річковий порт" до АСК "Укррічфлот": «Майданчики складські (склад № 2)», інвентарний номер 370, дата введення в експлуатацію 30.09.2003 р.; «Вантажний майданчик Амур-Гавань», інвентарний номер 420, дата введення в експлуатацію 30.09.2003 р.. Вказані об`єкти вказано також і в Додатку 5 до Передавального акту від 30.11.2012 р..

12.07.2015 р. на комплекс будівель і споруд за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11, було виготовлено технічний паспорт. Відповідно до «Експлікації будівель та споруд» технічного паспорту від 2015 року, інвентаризаційна справа № 02285-15 відносно об`єктів нерухомого майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Амур-Гавань, 11, під порядковим номером 79 міститься запис про об`єкти: «Вимощення І, ІІ» за інвентарними номерами: 370, 420, 60946.

01.08.2016 р. підписано акт прийому-передачі нерухомості, що передані згідно додатку № 5/5 до Передавального акту від 01.08.2016 р. ( уточненого до Передавального акту від 30.11.2012 р.). В акті уточнено та зазначено, що ПрАТ "Укррічфлот" було передано такі об`єкти нерухомого майна, як «Вимощення ІІ», за інвентарними номерами: 370 і 420 та «Вимощення І», за інвентарним номером: 60946.

ПрАТ "Укррічфлот"стверджує, що надавало ДП "Адміністрація річкових портів" акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 31543 від 31.10.2020 на суму 4 695,90 грн., №35562 від 30.11.2020 на суму 4 695,90 грн., № 39738 від 31.12.2020 на суму 4 695,90 грн..

ДП "Адміністрація річкових портів" листами від 05.11.2020 р. за № 01/05-917, від 15.12.2020 р. за № 01/01-1055, від 22.12.2020 р. за № 01/05-1078, від 09.03.2021 р. за № 01/01-302 відмовилось від підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), оплату орендних платежів за період з жовтня по грудень 2020 року не здійснило.

Надалі, у зв`язку із закінченням строку дії Договору, листом від 23.12.2020 р. за № А-40/23-12 ПрАТ "Укррічфлот" направило ДП "Адміністрація річкових портів" додаткову угоду № 2 про продовження строку дії Договору на 2021 рік.

ДП "Адміністрація річкових портів" примірник підписаної додаткової угоди № 2 про продовження строку дії Договору на 2021 рік на адресу ПрАТ "Укррічфлот" не надало, що свідчить про закінчення строку дії Договору. Не заважаючи на зазначене, ДП "Адміністрація річкових портів" свої зобов`язання щодо повернення об`єкту оренди не виконало, майно за відповідним актом прийому-передачі ПрАТ "Укррічфлот" не повернуло, об`єкт оренди не звільнило, що підтверджується, зокрема й актом огляду об`єкта нерухомого майна № 1 від 02.03.2021 р. та фотоматеріалами до вказаного акту.

09.02.2021 р. ПрАТ "Укррічфлот" надіслало ДП "Адміністрація річкових портів" претензію від 09.02.2021 р. за № 1-1-23/39 про сплату заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій, а також про звільнення причалу від суден (плавзасобів) останнього.

У відповіді від 12.03.2021 р. за № 01/01-325 на претензію ДП "Адміністрація річкових портів" відмовило у її задоволенні, оскільки Договір не відповідає вимогам законодавства.

ПрАТ "Укррічфлот" зазначає, що Договір припинив свою дію з 01.01.2021 р. і на теперішній час судна (плавзасоби) ДП "Адміністрація річкових портів" розташовуються на раніше орендованому об`єкті без наявних правових підстав.

У зв`язку з цим ПрАТ "Укррічфлот" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ДП "Адміністрація річкових портів" і, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просило суд: стягнути з ДП "Адміністрація річкових портів" борг з орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 623,20 грн., штраф за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., неустойку за незвільнення об`єкта оренди у розмірі 197 227,80 грн.; зобов`язати ДП "Адміністрація річкових портів" звільнити складський майданчик (вимощення) інв. № 370, площею 142,3 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11, від суден т/х "Натан Рибак" і т/х "Полісся".

Вподальшому від Позивача ( Відповідача за зустрічним позовом ) надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд: стягнути з Відповідача (Позивача за зустрічним позовом) борг з орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 623,20 грн., штраф за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., неустойку за незвільнення об`єкта оренди у розмірі 222 708,90 грн.; зобов`язати Відповідача (Позивача за зустрічним позовом) звільнити частину складського майданчику (вимощення) інв. № 370, площею 72,0 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11, від судна т/х "Натан Рибак"; стягнути з Відповідача (Позивача за зустрічним позовом) судові витрати.

У свою чергу, ДП "Адміністрація річкових портів" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою до ПрАТ "Укррічфлот" і, враховуючи уточнення зустрічних позовних вимог, просить суд: визнати Договір оренди нерухомого майна № 010120/9-А від 30.12.2019, укладений між сторонами, недійсним; стягнути з ПрАТ "Укррічфлот" збитки у розмірі 84 526,20 грн.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 р. первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" на користь Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" борг з орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., пеню у розмірі 623,20 грн., штраф у розмірі 14 087,70 грн., неустойку у розмірі 222 405,94 грн. та 6 249,06 грн. судового збору. Зобов`язано Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" звільнити складський майданчик (вимощення) інв. № 370, площею 72,0 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11, від судна т/х "Натан Рибак". В решті позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ( визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна № 010120/9-А від 30.12.2019, укладеного між сторонами та стягнення з ПрАТ "Укррічфлот" збитків у розмірі 84 526,20 грн. ) відмовлено в повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із тексту ( прохальної частини ) апеляційної скарги Орендаря у цій справі, рішення суду першої інстанції ним оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, а відтак, враховуючи, що рішення в частині часткового задоволенні вимог за первісним позовом сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому, колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині часткового задоволенні вимог за первісним позовом.

Суд першої інстанції у задоволенні вимог за зустрічним позовом відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Предметом спору за зустрічним позовом є вимоги про визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна № 010120/9-А від 30.12.2019 р., укладеного між сторонами та стягнення з ПрАТ "Укррічфлот" збитків у розмірі 84 526,20 грн. ( сплачених за недійсним договором орендну плату у розмірі 42 263,10 грн., та враховуючи положення ч. 2 ст. 230 ЦК України ).

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої та третьої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору ( чи його окремих положень ), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його ( чи його окремих положень ) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Відсутність порушеного або оспорюваного права Позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Частинами першою та другою ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (такий висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 р. у справі № 904/1907/15).

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного Позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного Позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У ст. 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 3, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 ст. 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 ст. 2 ГПК України. Близька за змістом позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 р. у справі № 908/976/19.

У разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України). Близька за змістом позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 р. у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача ( зокрема, на підставі частини 1 ст. 216, ст. 387, частин 1, 3 ст. 1212 ЦК України).

Водночас об`єднана палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.05.2023 р. у справі № 905/77/21 сформувала висновок про те, що: "Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння Відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача."

Заявлена позовна вимога Позивача за зустрічним позовом у цій справі про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору, укладеного між сторонами поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів, а тому є ефективним способом захисту, бо призводить до поновлення майнових прав Позивача.

Доводи Скаржника ( Позивач за зустрічним позовом ) про наявність підстав для визнання договору оренди недійсним з посиланням на те, що ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" ( Орендодавець ) не мало достатнього обсягу цивільної дієздатності на укладення спірного Договору, оскільки право власності на об`єкт оренди за ним не зареєстровано в установленому законом порядку, а знаходження цього об`єкта на балансі останнього не є достатньою правовою підставою для розпорядження ним, спростовуються матерілами справи.

Так, нерухоме майно, яке перебуває в орендному користуванні ДП "Адміністрація річкових портів", було набуте ПрАТ "Укррічфлот" у власність в результаті приєднання до Компанії Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот". В результаті такого приєднання до АСК "Укррічфлот" перейшло все майно, всі майнові та немайнові права. В результаті цього АСК "Укррічфлот" стало єдиним та повним власником майна, майнових та немайнових прав Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт".

Право власності на переданий в оренду об`єкт підтверджується наступними доказами: передавальним актом від 30.11.2012 р., затвердженим рішенням Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", оформленого протоколом позачергового заочного засідання Наглядової ради від 30.11.2012 р. (т. 4, а.с. 9-17); актом прийому-передачі об`єктів нерухомості від 30.11.2012 р., що передані згідно з Передавальним актом від 30.11.2012 р.. Зокрема, під порядковими номерами 25 та 58 акту зазначено, що передаються від ДП "Дніпропетровський річковий порт" до АСК "Укррічфлот": «Майданчики складські (склад № 2)», інвентарний номер 370, дата введення в експлуатацію 30.09.2003 р.; «Вантажний майданчик Амур-Гавань», інвентарний номер 420, дата введення в експлуатацію 30.09.2003 р.. Вказані об`єкти вказано також і в Додатку 5 до Передавального акту від 30.11.2012 р. (т. 4, а.с. 18-21). Крім того, 12.07.2015 р. на комплекс будівель і споруд за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11, було виготовлено технічний паспорт. Відповідно до «Експлікації будівель та споруд» технічного паспорту від 2015 року, інвентаризаційна справа № 02285-15 відносно об`єктів нерухомого майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Амур-Гавань, 11, під порядковим номером 79 міститься запис про об`єкти: «Вимощення І, ІІ» за інвентарними номерами: 370, 420, 60946 (т. 4, а.с. 130-133). 01.08.2016 р. підписано акт прийому-передачі нерухомості, що передані згідно додатку № 5/5 до Передавального акту від 01.08.2016 р. ( уточненого до Передавального акту від 30.11.2012 р.). В акті уточнено та зазначено, що ПрАТ "Укррічфлот" було передано такі об`єкти нерухомого майна, як «Вимощення ІІ», за інвентарними номерами: 370 і 420 та «Вимощення І», за інвентарним номером: 60946 ( т. 4, а. с. 22-24 ).

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції - у 2012 році до ПрАТ "Укррічфлот" перейшло право власності на нерухоме майно, яке перебуває в орендному користуванні ДП "Адміністрація річкових портів" згідно з Договором. А у 2016 році було внесено уточнення щодо назв вказаного майна.

Доводи Скаржника, що об`єкт оренди фактично не передавався і не приймався в оренду ДП "Адміністрація річкових портів", також спростовуються матеріалами справи і зокрема актом прийому-передачі від 01.01.2020 р. (т. 1, а. с. 17 ).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна № 010120/9-А від 30.12.2019 р., укладеного між сторонами.

Оскільки зустрічна позовна вимога ДП "Адміністрація річкових портів" щодо стягнення з ПрАТ "Укррічфлот" збитків у розмірі 84 526,20 грн. є похідною від вимоги про визнання Договору оренди нерухомого майна № 010120/9-А від 30.12.2019 недійсним, то як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції - вона також не підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції також зауважує, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

Тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

На суперечливість поведінки Позивача за зустрічним позовом вказують такі його дії, як: з одного боку, укладання спірного договору оренди, користування об`єктом оренди, а з іншого боку - оспорення договору оренди після закінчення строку його дії і вимоги Орендодавця про звільнення об`єкта оренди та стягнення коштів за користування орендованим майном.

Апеляційний суд зазначає, що така непослідовна поведінка ДП "Адміністрація річкових портів" є суперечливою, не відповідає принципам добросовісності та розумності. Очевидно, що позовні вимоги ДП "Адміністрація річкових портів" за зустрічним позовом у цій справі спрямовані на уникнення останнього від обов`язків, передбачених Договором, та відповідальності за порушення ним умов такої угоди, що не відповідає засадам добросовісності.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Адміністрація річкових портів".

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 р. у справі № 910/7113/21 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.01.2024 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В.Чус